Економічна ефективність ринко-монополістичної конкуренції

Вступ.

1. Конкуренція як форма функціонування товарно-ринкового господарювання.

2. Ефективність ринково-монополістичної конкуренції.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

В багатьох галузях із монополістичною конкуренцією ціна й обсяг виробництва не занадто сильно відрізняються від тих, що існують як результат чистої конкуренції. Високо еластичний характер кривої попиту кожної фірми гарантує те, що результати є майже конкурентними. Більш того, диференціація продукту, що характерна для монополістичної конкуренції, означає, що покупці можуть вибирати з ряду різновидів одного й того же самого базового продукту. Це сприяє кращої реалізації різноманітних смаків споживачів. Фактично існує альтернатива між випуском нових марок товарів і виробництвом старого продукту з мінімальними середніми витратами. Ніж сильніше диференціація продукту (чим менше еластична крива попиту), тим далі ліворуч від мінімальних середніх витрат буде знаходитися крива виробництва. Але чим більше диференціація продукту , тим більша ймовірність того, що будуть повністю задоволені різноманітні споживчі смаки. Чим гостріше проблема надлишку виробничої потужності, тим ширше діапазон споживчого вибору.

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю вивчення і узагальнення ряду важливих складових ринко-монополістичної конкуренції.

Ринок монопольної конкуренції продавців аналогічний цілком конкурентному ринку в тому розумінні, що на ньому також багато нових підприємств і проникнення на ринок нових підприємств не обмежено. Але він відрізняється від цілком конкурентного ринку тим, що ринкова продукція диференційована: кожна фірма продає особливий тип або варіант товару, який відрізняється за якістю, оформленням або престижністю, і кожне підприємство є монопольним виробником своєї марки товару. Монопольна влада, яку має підприємство, залежить від успіху в диференціації свого продукту порівняно з продуктами інших підприємств. Прикладів монопольної конкуренції чимало: зубна паста, пральні порошки, безалкогольні напої тощо.

Мета роботи: дослідити ринково-монополістичну конкуренцію та її ефективність.

Завдання роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати:

— сутність ринково-монополістичної конкуренції;

-причини виникнення монополістичної конкуренції та її основні форми;

— економічну ефективність ринко-монопольної конкуренції.

Монополістична конкуренція характеризується:

• безліччю дрібних фірм;
• неоднорідністю продукції;
• відсутністю бар’єрів на вхід і вихід (з галузі);
• трохи обмеженим доступом до інформації.

1. Конкуренція як форма функціонування товарно-ринкового господарювання

Товарне виробництво і ринок як конкурентне середовище. "Конкуренція" походить від латинського слова "concurentia", що означає зіткнення, змагання. Адам Сміт (1723-1790) зв'язував конкуренцію з чесним, без змови суперництвом, що ведеться між продавцями (чи покупцями) за найбільш вигідні умови продажу товару. Американський економіст Френк Найт (1885-1974) визначав конкуренцію як ситуацію, при якій безліч незалежних індивідуумів мають на ринку справу з безліччю інших індивідуумів вибирають кращі, на їх думку, умови купівлі-продажу товарів. Йозеф Шумпетер (1883-1950) затверджував, що конкуренція — це суперництво старого і нового: нових товарів, нових технологій, нових джерел задоволення потреб, нових типів організації. Конкуренція обумовлює зменшення витрат виробництва, підвищення якості продукції і ставить у залежність від цього життєздатність конкуруючих фірм. Йозеф Шумпетер заснував теорію "ефективної конкуренції". Відповідно до цієї теорії взаємодія сил монополії і конкуренції, що спирається на нововведення, перетворює ринковий механізм в епоху "великого бізнесу" у важіль особливого динамізму економічного розвитку.

Надалі поняття конкуренції удосконалювалося в напрямку більш точної формулювання її мети і способів ведення. Неокласичний варіант тлумачення конкуренції також зв'язує її з боротьбою за рідкісні економічні блага, до яких відносяться і гроші споживача, за які їх можна придбати. Сучасний американський економіст П.Хайне вважає, що "конкуренція — це прагнення якнайкраще задовольняти критеріям доступу до рідких благ". Проф. А.Ю.Юданов (Росія) ринковою конкуренцією називає боротьбу за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться фірмами на доступних їм сегментах ринку.

Поняття конкуренції має на увазі боротьбу фірм, виробників, підприємців ("суб'єктів господарювання" відповідно до термінів українського законодавства).

Разом з тим, досить часто конкуренцію зв'язують з товарами, продукцією, послугами тощо. Це неправильно, тому що товар сам по собі не може боротися з іншим товаром. Конкурентна боротьба відбувається між виробниками (постачальниками) цих товарів за ринки збуту. Однак конкуренція ведеться тільки на рівні визначеної групи, підгрупи, виду, різновиду товару. Тому варто розрізняти конкуренцію між фірмами і конкурентоспроможність товарів[7, c. 96-97].

Економічною (ринковою) конкуренцією є зіткнення і суперництво суб'єктів господарювання за досягнення найкращих результатів їх діяльності на ринку. Економічна конкуренція — невід'ємна риса, одне з фундаментальних і багатопланових явищ і основа механізму функціонування товарного виробництва та ринкового господарства. Поряд з попитом та пропозицією, ціною конкуренція є важливим важелем дії закону вартості як основного закону товарного виробництва. Також як і закон вартості, вона має 5-7-тисячоліт-ню історію і завжди була одним з інструментів спонтанного саморегулювання товарного виробництва.

Економічна конкуренція існує тільки в нерозривній єдності і взаємодії товарним виробництвом і ринком. Це частини єдиного цілого. Як форма співіснування суперників, конкуренція об'єктивно, природно виникає на ринку й одночасно є невід'ємною умовою його функціонування і розвитку. Тому при її вивченні конкуренція, товарне виробництво і ринок повинні представлятися нам у нерозривному зв'язку.

У нашій господарській і споживчій психології існує сильний дефіцит знань про сутність економічної (ринкової) конкуренції. Багато хто вважає, що вона характерна тільки для капіталістичного суспільства, у той час як це — загальна риса товарного виробництва, спосіб його розвитку.

Перш ніж вивчати конкуренцію, необхідно засвоїти такі загальні й абстрактні поняття, як товарне виробництво і ринок[10, c. 214-215].

Товарне виробництво — це створення різних життєвих благ і послуг економічно відокремленими і самостійними суб'єктами господарювання, що спеціалізуються на їх реалізації (збуті, продажу, обміну) на товарному ринку.

Суб'єктами конкурентних відносин є всі юридичні і фізичні особи -виробники-продавці, покупці-споживачі і торгові посередники (мал. 1). Саме між ними виникає та існує конкуренція.

Ринком же є єдина народногосподарська інфраструктурна система, що забезпечує торгово-обмінні економічні зв'язки і взаємодію між усіма суб'єктами господарювання країни чи іншого економічного простору, між виробництвом і споживанням шляхом вільного купівлі-продажу товарів і послуг.

Функціонування товарного виробництва і ринку спирається на наступні соціально-економічні умови (мал.2):

1. Суспільний поділ праці і спеціалізація суб'єктів виробництва. На відміну від натурального господарства спеціалізація виробництва обумовлює неможливість задоволення потреб виробників тільки продукцією власного виробництва й об'єктивно вимагає торгово-ринкового обміну на продукцію безлічі інших спеціалізованих виробників.

2. Приватна власність (одноособова, корпоративна, акціонерна) на джерела, виробничу продукцію й обмежену економічну роль держави. Приватна власність обумовлює повну свободу вибору кожним суб'єктом господарювання своїх контрагентів на ринку і цивілізоване економічне поводження. Держава втручається у відносини між суб'єктами господарювання лише в тих випадках, коли це необхідно для створення конкурентного середовища і підтримки конкуренції, тобто його роль обмежується спостереженням.

3. Відокремленість суб'єктів господарювання. Особисті економічні інтереси незалежних суб'єктів господарювання, спрямовані на максимізацію доходів при мінімізації витрат. Такі інтереси є основним мотивом виробничо-господарської діяльності, невгамовних пошуків шляхів її удосконалення і в остаточному підсумку підвищення економічної ефективності суспільного виробництва

Товарне виробництво — це зацікавлене виробництво, призначене для задоволення своїх власних потреб і реалізації власних економічних інтересів власників суб'єктів господарювання. Це задоволення відбувається побічно — шляхом обміну продукції власного виробництва на продукцію безлічі інших виробників різної спеціалізації. Отже, з погляду природно-речовинної форми продукції товарне виробництво є виробництвом для суспільства, тобто для інших, як правило, невідомих споживачів. Тому товарне виробництво зв'язане з ризиком. Неминучою проблемою для товаровиробників є можливість реалізації зробленої продукції на ринку й одержання при цьому у виді виручки повної її вартісно-грошової компенсації. З іншого боку, існує (хоча і не така гостра) проблема можливості закупівлі на ринку за прийнятними цінами:

• життєвих благ і послуг — для особистого споживання;

• сировини, матеріалів, комплектуючих виробів — для організації та розвитку своєї виробничо-господарської діяльності[5, c. 168-170].

Всеосяжність конкуренції. Історично конкуренція виникла, насамперед, між товаровиробниками, тобто в сфері товарного виробництва. Вона виявляється в умовах господарської самостійності, яка властива товарному виробництву. Основою її існування і розвитку є економічні інтереси.

Усі виробники зацікавлені в більш високій продажній ціні товарів. У погоні за покупцями вони здійснюють один на одного суперницький тиск для того, щоб залучити їх до себе якнайбільше. Виробники змушені знижувати ціни і залучати покупців іншими неціновими методами (додатковими послугами, зручностями і т. ін.). При цьому виграють ті виробники, що реалізують свої товари зі знижкою, надають більше додаткових послуг, що входять у ціну товарів, тобто крім цінової конкуренції широке поширення має й нецінова конкуренція (мал. 3).

Споживач з'являється тільки там, тоді й оскільки, — де, коли і наскільки виробники товарів борються за його увагу і повагу. Інформацію про товар споживач одержує від виробників за допомогою реклами та інших засобів. Його, насамперед, цікавить корисність товару, тобто споживча вартість. Щоб переконатися в якості товару, покупець повинний його випробувати. А тому виробник повинний створити відповідні умови для представлення свого товару, демонстрації його в дії (якщо це технічно складний товар) та ін.

Боротьба за покупця відбувається не тільки між виробниками однієї галузі (це так звана внутрішньогалузева конкуренція). Оскільки купівельна спроможність обмежена визначеною сумою грошей, то в боротьбу за покупця включаються вже не окремі підприємства, а цілі галузі, навперебій пропонуючи свої товари, що призначені для задоволення однієї і тієї ж потреби. У результаті виникає і функціонує міжгалузева конкуренція.

Міжгалузева конкуренція у своєму подальшому розвитку в погоні фірм за найбільшими прибутками здобуває форми міжгалузевого переливу капіталів, що обумовлюється дією закону середньої норми прибутку.

Конкуренція між виробниками-продавцями в різних умовах виявляється неоднаково. При збільшенні обсягів попиту і збуту товарів виробники-продавці мало відчувають конкурентний тиск один на одного. І хоча їх прибутки збільшуються, що дозволяє стимулювати зростання виробництва, однак у цьому випадку вони перестають піклуватися про поліпшення якості товарів, удосконалення асортименту. Всі їхні дії спрямовані тільки на задоволення зростаючого попиту.

У разі стабілізації попиту й обсягів продажу або їх зниженні напруга конкуренції підсилюється, що змушує виробників-продавців шукати шляхи до утримання своєї частки ринку, витисненню конкурентів з ринку, використовуючи різні методи конкуренції, в тому числі і поліпшення якості, зниження цін, надання додаткових послуг та ін. Конкуренція в такому випадку стає благом для суспільства в цілому і головним стимулом розвитку науково-технічного прогресу.

Кожен товаровиробник-продавець завжди є також і покупцем (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів для свого виробництва). Крім того, на товарному ринку функціонують і торгові посередники, що закуповують оптові партії товарів з метою перепродажу чи роздрібної реалізації безпосередньо населенню. Тому конкуренція супроводжує всі акти купівлі-продажу товарів та існує одночасно і між продавцями, і між покупцями[6, c. 84-87].

Конкуренція між покупцями підсилюється за умови товарного дефіциту й істотно стає слабкішою при перевищенні пропозиції над попитом. Така напруга конкуренції є одним з найважливіших ціноутворюючих факторів, вона обумовлює підвищення чи зниження ціни і тим самим впливає на обсяги виробництва. Конкуренція між виробниками і торговими посередниками (оптовими чи роздрібними) виявляється в таких випадках.

По-перше, поставляючи товари безпосередньо в роздрібну мережу (у свої фірмові магазини чи іншим роздрібним підприємствам), виробник відчуває на собі конкурентний тиск оптових постачальників як імпортних товарів, так і вітчизняних (інших виробників). У даному випадку мова йде про конкуренцію на рівні однорідних товарів різних виробників.

По-друге, конкуренція найчастіше має місце між виробником і торговими посередниками нарівні товару, що випускається цим же виробником. У цьому випадку виробник конкурує з торговими посередниками, яким раніше поставив свій товар.

Наприклад, така ситуація найчастіше має місце на українському ринку твердих сирів як наслідок начебто нешкідливих бартерних операцій, що широко практикуються в Україні. Виробник розплачується за енергоносії і допоміжні матеріали зі своїми постачальниками не грошима, а товаром. Термін же реалізації сиру обмежений. Сир вимагає особливих умов транспортування, зберігання (при температурі від 0°С до +8°С і відносної вологості повітря 85%). Зробити це можна тільки у спеціально обладнаних холодильних камерах. А більшість бартерних фірм їх не мають, тому підтримувати необхідний режим зберігання просто не в змозі.

У результаті товар втрачає якість, бартерні фірми всіма правдами і неправдами (особливо в літній період) намагаються реалізувати сир через роздрібну мережу і дрібних оптовиків за цінами, часом нижчими цін виробника. Так виникає конкуренція між виробником і бартерними фірмами (чи оптовими і роздрібними посередниками, яким бартерні фірми передали товар).

Тим самим завод як би "заробляє" собі погану репутацію не тільки перед споживачами, але і перед оптовиками, що теж зштовхнуться з конкуренцією цих бартерних фірм. При цьому останні мають істотну перевагу — можливість продавати без торгової націнки, а те й нижче ціни виробника.

Бартерні операції були широко поширені на ринку алкогольних напоїв. На відміну від швидкопсувних продовольчих товарів алкогольні напої мають практично необмежений термін зберігання. Але у 1999 році в Україні взаємозаліки і бартерні операції на ринку алкогольних напоїв були заборонені.

Проте, продукція за низькими цінами як і раніше стала попадати в продаж, але вже за вексельними схемами. Наприклад, українські заводи — виробники шампанського — стали конкурувати не стільки між собою, скільки з оптовиками. У тому ж році на ринку з'явилася велика кількість шампанського, отриманого за векселями за взаємопоставки. Як правило, дисконти в таких векселях дуже значні, а купуються вони оптовиками за безцінь. Звідси і шампанське за ціною в 1,5 рази нижче, ніж заводська відпускна ціна. Так що ціна заводу-виробника, зазначена в прейскуранті, часто не відповідає реальній ціні його продукції на ринку.

Як уже відзначалося, існує також конкуренція на рівні товарів. Розрізняють такі її види: функціональна, видова і предметна.

Функціональна конкуренція має місце в тому випадку, коли та сама потреба може бути задоволена різними товарами. Наприклад, конкуренція на рівні різних продуктів харчування при задоволенні потреб у їжі, на рівні безалкогольних напоїв — при угамуванні спраги.

Видова конкуренція має місце на рівні аналогічних товарів різних підприємств чи одного підприємства, але різного оформлення. Наприклад, вона поширена в торгівлі автомобілями.

Предметна конкуренція має місце на рівні аналогічних товарів різних фірм. Найбільшим успіхом користуються товари тих фірм, що зарекомендували себе доброю якістю виробів і високо тримають честь своєї торгової марки. Особливо широко вона поширена в торгівлі одягом, взуттям, тканинами та ін. Наслідки конкуренції на рівні товарів проявляються в тому, що з декількох однакових товарів покупці вибирають найдешевший товар, а при однаковій ціні — найякісніший.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що в цілому має місце загальна, всебічна, всеосяжна конкуренція на всьому ринковому просторі між усіма продавцями і покупцями визначеного товару навколо його якості і рівня цін, а також між усіма суб'єктами різних галузей навколо рівня прибутку. Це природний стан ринкової економіки.

Конкуренція припускає вільні відносини між учасниками купівлі-продажу товарів чи послуг.

Свобода індивідуума починається із свободи вибору. При цьому важливим є кожен елемент цієї свободи. Сама ж свобода вибору спирається на фундамент свободи пропозиції, свободи виробляти будь-який товар і продавати його на будь-якому ринку. Звідси і виникає економічне явище, якому людство і зобов'язане своїм досягненням у всіх галузях матеріального і не тільки матеріального життя — конкуренція виробників, заснована на бажанні кожного продавати споживачу тільки свій товар[3, c. 240-247].

2. Ефективність ринково-монополістичної конкуренції

Економічна ефективність потребує потрійної рівності — ціни, граничних витрат і середніх витрат. Рівність ціни і граничних витрат необхідна для досягнення ефективного використання ресурсів. Рівність ціни з мінімальними середніми валовими витратами припускає високу виробничу ефективність, використання найбільше ефективної (або — найменш витратної) технології. Дана рівність означають, що споживачі одержать найбільший обсяг продукції по найнижчій ціні, яку будуть припускати існуючі витрати.

Ринки з абсолютною конкуренцією бажані, оскільки вони економічно ефективні — поки не існує побічних негативних наслідків (наприклад, екологічних), і нічого не перешкоджає нормальній діяльності ринку, сумарний надлишок споживачів та виробників максимальний. Монополістична конкуренція в дечому подібна до конкуренції, проте чи є вона ефективною ринковою структурою? Щоб відповісти на це запитання, порівняймо тривалу рівновагу в монополістичне конкурентній галузі з тривалою рівновагою в абсолютно конкурентній галузі.

По-друге, зауважте, що на мал.А монополістично конкурентна фірма функціонує з надлишковою продуктивністю; її рівень виробництва нижчий від того, який мінімізує середні витрати. Вхід нових фірм на ринок зводить прибутки до нуля, як на ринку з абсолютною конкуренцією, так і на ринку з монополістичною конкуренцією. На ринку з абсолютною конкуренцією крива попиту на товар фірми — це горизонтальна лінія, так що точка нульового прибутку збігається з точкою мінімальних середніх витрат, як показано на мал.А.

Проте на ринку з монополістичною конкуренцією крива попиту похило спрямована донизу, так що точка нульового прибутку перебуває зліва від точки мінімальних середніх витрат. Ця надлишкова продуктивність не дає ефекту, оскільки середні витрати можна було б зменшити лише за меншої кількості фірм.

На ринках із монополістичною конкуренцією не досягаються ні ефективне використання ресурсів, ні виробнича ефективність. Монополістичний елемент викликає деяке недовикористування ресурсів для виробництва товарів в умовах цієї ринкової структури. Ціна перевищує граничні витрати в умовах рівноваги в довгостроковому періоді, указуючи, таким чином, на те, що додаткові одиниці цього товару суспільство оцінює вище, ніж альтернативні продукти, що із використанням тих же ресурсів можна було б зробити.

Більш того, у протилежність фірмам, що діють в умовах чистої конкуренції, на малюнку ми помічаємо, що в умовах монополістичної конкуренції фірми роблять декілька менший, чим найбільше ефективний обсяг продукції. Виробництво спричиняє за собою більш високі витрати на одиницю продукції, чим досяжний мінімум. Це, у свою чергу, означає встановлення ціни декілька більш високої, чим відбулося б в умовах чистої конкуренції. Споживачі не виграють від найбільшого обсягу виробництва і найменшої ціни, що, припустимо, спостерігаються при наявних витратах. Дійсно, в умовах монополістичної конкуренції фірми повинні призначати більш високу в порівнянні з конкурентну ціну в довгостроковому періоді, для того щоб домогтися нормального прибутку. Інакше кажучи, якщо кожна фірма була б в змозі робити оптимальний із погляду ринку обсяг продукції, менше число фірм могло б робити той же самий сукупний обсяг продукції і продукт міг би бути проданий споживачам по більш низькій ціні.

Галузі з монополістичною конкуренцією достатньо часто переповнені фірмами, що завантажені не цілком, тобто діють, не досягаючи оптимальної потужності Типовими прикладами цього служать багато видів підприємств роздрібної торгівлі, наприклад 30 або 40 бензозаправних станцій, що розміщаються в місті середнього розміру й діють із надлишковою виробничою потужністю. Недозавантажені підприємства і споживачі, покарані за це недовантаження перевищуючими конкурентний рівень цінами, — усе це складають витрати монополістичної конкуренції[9, c. 127-128].

Якщо монопольна фірма дістає економічний прибуток, те це неминуче буде спокушати нових потенційних продавців конкурувати з монополістом шляхом виробництва аналогічного товару. Підтримка чистої монополії вимагає існування розумів, що запобігали би конкуренцію нових продавців з монополією. Цими умовами є бар'єри для входу в галузь.

Бар'єри для входу в галузь – це обмежник, що запобігає поява нових продавців на ринку монопольної фірми. бар'єри для входу на ринок необхідні для підтримки монопольної влади в тривалому періоді. Якби вхід на монополістичні ринки був вільний, те прибутку, одержувані монополістами, залучили би безліч нових виробників і продавців. Унаслідок цього, пропозиція на цих ринках зросло б, і монопольний контроль над ціною зник би, тому що ринки стали б конкурентними.

Якщо фірми будуть послідовно знижувати середні витрати виробництва й одержувати прибутку шляхом розширення виробництва, щоб задовольнити довгостроковий ринковий попит, то, зрештою, як основний постачальник затвердиться лише одна фірма. Щоб скористатися перевагою низьких витрат великого виробництва і досягти більш низьких середніх витрат, винна домінувати одна фірма. Домінуюча фірма завжди могла б робити по більш низьких середніх витратах, чим будь-яка нова фірма, що входити в галузь. Вона могла б тимчасово знизити ціну і продовжувати діставати прибуток. Таким чином, вона може використовувати свій контроль над ціною, щоб виштовхнути з галузі будь-якого суперника[4, c. 204-206].

Висновки

Свобода і конкуренція — це взаємодоповнюючі і взаємообумовлені частини єдиного цілого. Немає свободи споживача і свободи взагалі без реальної можливості вибору серед товарів-аналогів. Але і сама конкуренція можлива тільки в дійсно вільному суспільстві. Виступаючи гарантом економічної свободи, конкуренція сама виникає тільки з неї.

Таким чином, конкуренція виникла, насамперед, між товаровиробниками з боку пропозиції. Вона виникає в об'єктивно властивих товарному виробництву умовах господарської самостійності товаровиробників, її рушійною силою, як і невгасимим стимулом розвитку виробництва, є економічні інтереси. Тому конкуренція в повсякденному економічному житті проявляється на ринку як протистояння між власниками товарів або бажаючими їх придбати.

У більш глибокому розумінні конкуренція являє собою загальну властивість, об'єктивну закономірність і спосіб спонтанного саморегулювання товарного виробництва, про що буде йти мова в наступних підрозділах.

Відмітні ознаки монополістичної конкуренції:

а) існує достатньо велика кількість фірм, що обмежує контроль над ціною, відсутня взаємна залежність і таємна змова фактично неможлива;

б) продукти характеризуються реальними і мнімими розходженнями й умовами їхнього продажу;

в)економічне суперництво спричиняє за собою і цінову і нецінову конкуренцію;

г) вступ у галузь є відносно легким.

Деякі галузі роздрібної торгівлі і галузі, де ефект масштабу незначний, наближаються до монополістичної конкуренції.

Підприємства в умовах монопольної конкуренції можуть отримувати прибутки або нести втрати у короткостроковому періоді. Легке входження і масовий вихід підприємств обумовлюють тенденцію до отримання ними нормального прибутку у довгостроковому періоді.

У довгочасному періоді стан рівноваги виробника, що діє в умовах монопольної конкуренції, є менш суспільне бажаним, ніж становище підприємства, що діє в умовах чистої конкуренції. За монопольної конкуренції ціна перевищує граничні витрати, що означає недорозподіл ресурсів для нового продукту, ціна перевищує також мінімальні середні валові витрати, а це вказує на те, що споживачі не отримують товар за найменшу ціну, яку допускають умови витрат.

За монопольної конкуренції диференціація продукту забезпечує можливість для підприємства компенсувати поступове наближення до нуля економічних прибутків у довгочасному періоді. Шляхом зміни товару і видатків на рекламу підприємство може збільшити попит на свій товар у більшій мірі, ніж зростуть його витрати.

Список використаної літератури

1. Агапова И.И. История экономической мысли. Курс лекций. – М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем». Издательство ЭКМОС, 1998г. – 248 с.
2. Андрощук Г. “Несумлінна конкуренція: попередження і відповідальність”, “Українські ділові новини”, 1994 р., №41
3. Гребнев Л.С., Нуреев Р.М. Экономика. Курс основ для стедентов экономических ВУЗОВ. –М. Вита-пресс, 1998. С. 240-247
4. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії.-К.: Основи, 1994,-336с.
5. Емцов Р.Г., Лукин М.Ю. Микроекономика: Учебник. 2-издание-М.: МГУ им.М.В.Ломоносова. издательство “Дело и Сервис”, 1999.-320 с.
6. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономики: Учеб.пособие.-К.:Вища шк. — Знання, 1998.-478с.: ил.
7. Курс экономической теории: Учебное пособие /Под ред. проф. Чепурина М.Н., проф. Киселевой Е.А.-Киров: Изд-во «Вятка», 1994, с.624
8. Львов Ю.А. Основы экономики и организации бизнеса Санкт-Петербург. Объединение «Печатный двор», 1992.-382 с.
9. Макконнелл Кэмпбелл Р., Бою Стэнли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т. 2.-М.: Республика, 1992.-400с.: табл., граф.
10. Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка/ Пер. з англ. А.Олійник, Р.Скільський-К.: Основи, 1996-646с.
11. Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки.-Київ: Лібра, 1998.-256с.
12. Ядгаров Я.С. История экономических учений: Учебник для вузов. 3-е издание. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 320 с.