Економічна природа кредиту та його роль у суспільному відтворенні

Arial

-A A A+

Вступ

Актуальність теми.Створення дійової системи кредиту й кредитних відносин є невід'ємною складовою ринкової трансформації економіки. Цей процес виявився складним і суперечливим. Україна почала формувати кредитну систему на тій базі, яка існувала при адміністративно-командній системі й була пов'язана з централізованим розподілом кредитних ресурсів, пільговим кредитуванням, кредитними обмеженнями тощо. Все це робило кредит і кредитні відносини недосконалими й неефективними. Замість подолання цих недоліків глибока економічна криза, спад виробництва зумовили кризу неплатежів, що підривало корінні принципи кредиту, позбавляло його активного впливу на розвиток економіки. Справа дійшла до того, що неповернення кредитних сум стало досить поширеним явищем, яке спричинило появу величезних сум кредиторської заборгованості, що перетворювало кредит на свою протилежність – безповоротне фінансування, тобто повністю вихолощувало зміст цієї економічної категорії.

Перехід України на етап макроекономічної стабілізації та економічного зростання з новою силою підкреслив необхідність і велику роль кредиту у розширеному відтворенні, без чого неможливий нормальний кругообіг капіталу, ефективне економічне зростання. Для цього потрібно, перш за все, подолати ті викривлення, які траплялися при використанні кредиту, забезпечити повне й послідовне здійснення принципів кредиту в господарській практиці.

Разом з тим, перехід до ринкової економіки пред'явив нові вимоги до теорії кредиту й кредитних відносин. Оскільки трансформаційний період відрізняється від розвинутої ринкової економіки, то вкрай важливо розкриття його своєрідності та визначення місця й ролі кредиту в процесі ринкової трансформації економіки. До того ж виявились істотні недоліки у трактуванні кредиту та кредитних відносин. Навіть у кращих підручниках сутність кредиту зводиться до передачі в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності, а кредитні відносини наділяються надто загальними характеристиками: добровільні й рівноправні, не змінюють власника цінностей, пов'язані з рухом вартості, але не є еквівалентними, хоча вони передбачають платність. І найбільше, що відзначається, — це їхня здатність забезпечувати зростання вартості, тобто її капіталізацію. Досвід незаперечно свідчить, що розробка теорії кредиту й кредитних відносин потребує обґрунтування методологічних підходів до розкриття кредиту як системного явища, глибокої й складної економічної категорії, пов'язаної з усією системою суспільно-виробничих відносин.

Питання кредиту, кредитних відносин в економічній науці займають специфічне місце. Характеристику сутності та ролі кредиту можна знайти вже в працях А. Сміта, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сея, Дж. Мілля, К. Маркса, Й. Шумпетера, А. Маршалла, А. Пігу, І. Фішера та інших авторів. Значний внесок у дослідження ролі кредиту та його використання в економічній політиці зробили Дж.М. Кейнс, М. Фрідмен, П. Самуельсон, Дж. Хіксон, Е. Долан, К. Кемпбелл, Л. Харріс та ін.

Серед сучасних вітчизняних дослідників, які працюють над питаннями кредиту й кредитних відносин, необхідно відзначити В. Д. Базилевича, О. Д. Василика, А. С. Гальчинського, В. М. Гейця, А. А. Гриценка, А. С. Даниленка, Т. Т. Ковальчука, В. Д. Лагутіна, І. І. Лукінова, І. О. Лютого, В. І. Міщенка, А. М. Мороза, П. О. Нікіфорова, М. І. Савлука, А. А. Чухна, О. І. Шарова та ін.

Поряд з тим, у сучасній вітчизняній економічній теорії відсутні праці, у яких би комплексно розглядалися сутність та значення кредиту і кредитних відносин як одного з визначальних чинників економічного зростання. Не визначені загальні тенденції становлення та розвитку кредитної системи України, не проаналізовано вплив кредиту на розвиток економіки, фінансову реструктуризацію підприємств, стан реального сектора економіки.

Таким чином, практична значимість і недостатня теоретична розробка зазначеної проблеми зумовили вибір теми й основні напрямки досліджень.

Метоюцього дослідження є комплексне теоретичне й практичне обґрунтування сутності та функціонального призначення кредиту й кредитних відносин в Україні в період трансформації економіки, пошуку шляхів посилення впливу кредиту на реструктуризацію економіки, а також розробка науково-теоретичних і практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму банківського кредитування як засобу фінансової реструктуризації підприємств.

Для досягнення поставленої мети визначені основні завдання:

— дослідити сутність, економічну природу, характерні риси кредиту й кредитних відносин;

— розглянути особливості кредитних відносин й тенденції формування кредитної системи України;

— дослідити інституціональні основи розвитку кредитної системи України;

— проаналізувати розвиток сучасних форм кредиту в Україні;

— визначити основні напрямки трансформації державного регулювання кредитних відносин.

Об’єктом дослідженняє система виробничих відносин і кредитних відносин як форми їх виразу в умовах ринкової трансформації економіки України.

Предметом дослідженняє економічна природа кредиту та його роль у суспільному відтворенні.

1. Природа кредиту

1.1. Економічна суть кредиту

Кредит (лат «creditum» — позичка, борг; «credo» — вірити) — провідна форма руху позичкового капіталу, що виникла на певному етапі розвитку суспільного виробництва і ринкового обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники.

Продаж товарів у кредит означає лише реальність переміщення споживних вартостей від продавця до покупця. А вартість товарів у боргових зобов'язаннях позичальників набуває ідеального виразу і реалізує себе на основі кредитного механізму обороту суспільного капіталу, що включає такі складові елементи: принципи кредитування, кредитне планування й планування та способи кількісного регулювання кредиту.

За економічною суттю і механізмом функціонування кредит є складною і однією з найдавніших категорій товарно-грошових відносин. Прагнення з'ясувати значення кредиту для прискорення суспільного прогресу впродовж багатьох століть породжували пильну увагу людей і дискусії серед вчених. Але й нині точне визначення економічної суті і ролі кредиту ще не вироблено. Виникнувши ще понад 3000 pp. до н.е., кредит вдосконалювався одночасно з розвитком обміну грошей і товарного виробництва. Історичними етапами з'ясування економічної суті кредиту стали:

1) ототожнення кредиту з довірою кредитора до боржника;

2) кредит, як мінова вартість, що складається з двох частин — передачі цінностей та їх повернення;

3) кредит, як тимчасове користування позичальником цінностями кредитора;

4) лише пізніше кредит стали ототожнювати з механізмом взаємодії з економічним середовищем, що відповідає сучасним уявленням про механізм реалізації кредитних відносин[7, c. 126-127].

Загалом сучасне тлумачення кредиту зводиться до наступного.

Кредит — це суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Лише пізніше кредит стали ототожнювати з механізмом взаємодії з економічним середовищем, що відповідає сучасним уявленням про механізм реалізації кредитних відносин. Основними ознаками поняття «кредитних відносин» є:

• учасники кредитних відносин мають бути економічно самостійними власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися, функціонувати на основі самодостатності й самоокупності, нести економічну відповідальність за своїми зобов'язаннями;

• кредитні відносини є добровільними і рівноправними;

• кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають;

• кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв'язку з рухом вартості;

• нееквівалентність кредитних операцій (Г — Г") значно посилює роль платності в їх механізмі реалізації. Плата за кредит компенсує кредитору втрати від передачі його коштів у чуже використання і можливі втрати на випадок неповернення позики;

• кредитні відносини на мікроекономічному рівні є перервними, тобто після повернення відданої в борг вартості і сплати відсотків вони зникають. Але на макроекономічному рівні кредитні відносини підтримуються безперервно, як безперервний рух вартості в процесі задоволення потреб розширеного суспільного відтворення. Вивільнені кошти з однієї кредитної операції вступають у кредитні відносини з іншими контрагентами чи із тими самими, але з приводу інших сум вартості;

• безперервність і платність кредитних відносин визначають їх здатність до капіталізації. Внаслідок чого формується особлива самостійна форма капіталу — позичковий капітал.

В процесі вивчення кредитних відносин і механізмів реалізації кредиту потрібно з'ясувати суть кредиту, його місце і роль в системі ринкової економіки, оволодіти принципами його реалізації, з'ясувати особливості сучасних форм кредиту та їх функції, ознайомитись з еволюційним процесом розвитку і вдосконалення кредитування та формами використання кредитних грошей, навчитися визначати межі кредиту, давати кількісну та якісну оцінку процента за кредит, обґрунтувати необхідність розвитку кредитних відносин в Україні.

Особливостями кредиту, що відрізняють його від інших економічних категорій, є:

1) позичальник, отримавши кредит, лише реалізує право тимчасового користування наданими коштами чи цінностями (об'єкт кредиту залишається у власності кредитора);

2) суб'єкти кредитних відносин здатні одночасно почергово виступати в ролі кредитора і позичальника;

3) позичальник, щоб отримувати позичку, зобов’язаний пред'явити кредиторові економічні та юридичні гарантії повернення боргу;

4) повернення кредиту (боргу) здійснюється позичальником, а у виключних випадах — третьою особою — гарантом, якщо позичальник неспроможний це зробити сам;

5) конкретний термін повернення кредиту залежить від двох обставин: — особливостей і часу кругообігу коштів і ефективної діяльності самого позичальника. Він розраховує, на який час необхідні кошти і коли він зможе нагромадити їх, щоб погасити позику;

6) можливостей кредитора. На який час у нього з'являються тимчасово вільні кошти, які й стають предметом кредитування;

7) характерної рисою кредиту є сплата процентів за користування кредитованими ресурсами як товаром. Формула руху позичкового капіталу має вигляд

Кредитні відносини реалізуються тоді, коли інтереси кредитора і позичальника відносно конкретних параметрів позики співпадають, насамперед цільового призначення, забезпечення терміну та величини процента[10, c. 18-20].

1.2. Межі та принципи кредиту

Межі кредиту визначаються таким рівнем розвитку кредитних відносин, в якому процес реалізації кредиту врівноважує попит і пропозицію на кредитні ресурси в умовах стабільної, помірної і доступної для переважної більшості нормально функціонуючих позичальників процентної ставки. На мікроекономічному рівні межі кредиту визначаються: а) обсягами попиту на кредит з боку позичальників за номінальної ставки банківського кредиту і доступної ринкової ставки позичкового процента; б) характером коливання потреб позичальника в основному й оборотному капіталі; в) станом забезпеченості позичальника власним капіталом й ефективності його використання; г) ефективністю і окупністю проектів, на реалізацію яких позичаються кошти. За таких умов динаміка банківського відсотка стає основним показником дотримання і порушення меж кредиту. Суб'єктивні спроби підвищити рівень кредитування неминуче ведуть до появи в обороті зайвих платіжних засобів і негативних наслідків для окремих підприємств і економіки в цілому. І навпаки, швидке зростання банківського відсотка свідчить про недостатньо пропозицію кредиту, тобто порушення меж кредиту і недокредитування економіки.

Макроекономічний рівень меж кредиту охоплює об'єктивний обсяг кредитних вкладень в економіку в цілому, охоплюючи усі індивідуальні мікромежі кредиту. Він формується під дією обсягів і темпів зростання ВВП, структури і рівня розвитку фінансової системи і стану державних фінансів, цілей і методів реалізації державної грошово-кредитної політики, розвитку

За допомогою кредиту відбувається стимулювання економічного зростання, забезпечується перелив капіталу у найефективніші сфери господарського життя суспільства, підвищується ефективність грошового обігу. Він є важливим інструментом державного регулювання економічних процесів[12, c. 3-6].

Механізм кредитування склався історично на основі неспівпадіння періодів виробництва і реалізації виробленої продукції, розривів у часі надходження і видатків товаровиробників, сезонності виробничих і збутових періодів. Внаслідок цього у одних товаровиробників тимчасово вивільняються кошти, а в інших виникає нагальна потреба у додаткових ресурсах для задоволення потреб підтримання безперервності виробничих процесів. Так на основі реальних процесів склалася система мобілізації тимчасово вільних коштів та їх спрямування туди, де склалася тимчасова нестача або виникла потреба у додаткових коштах на розширення виробництва і реалізації товарів, що в сукупності складає економічну суть одного з найскладніших понять — кредиту.

Передумовами виникнення кредитних відносин були достатньо високий рівень розвитку продуктивних сил і товарного виробництва, що забезпечило високу ефективність господарювання економічних агентів і сформувало високу довіру взаємовідносин між ними. Можливості для використання чужої власності у господарському обороті іншого суб'єкту економічних відносин сформувалися на основі здатності капіталу в процесі свого руху розділятися на капітал-власність, який і породив суб'єкта кредитних відносин — кредитора, та капітал-функцію, що творить позичальника.

Кредитором стає суб'єкт кредитних відносин, який надав позичку іншій особі у тимчасове використання. Джерелами позички можуть бути як власні, так і позичені кошти. На певному етапі розвитку кредитних відносин кредитні функції зосередилися у спеціалізованих фінансових закладах — банках, які здатні акумулювати тимчасово вільні кошти багатьох кредиторів.

Позичальником виступає той суб'єкт кредитних відносин, який отримав позичку. Ним може стати будь-яка юридична або фізична особа, яка потребує додаткових коштів. Економічна роль позичальника суттєво відмінна від функції кредитора. Насамперед позичальник не є власником позичених коштів. Отриманням кредитованих цінностей він лише реалізує право тимчасового їх використання. На основі цього склалися загальні принципи кредитування: поворотності, строковості, платності, забезпеченості, цільовий характер використання позички і диференційований підхід до позичальників.

Взаємодія кредитора з позичальником виникає навколо позиченої вартості, яка стає об'єктом кредиту, має бути наявною і фактично передаватися у розпорядження і використання позичальника. Позичена вартість є реальною величиною у формі грошової суми, товарів, виконаних робіт чи наданих послуг і має бути збережена, але не в первісній формі, а за своїм обсягом. Запорукою збереження позиченої вартості є її ефективне використання позичальником. Це стосується і вживання позиченої вартості на виробничі цілі і на особисте споживання. їх взаємодія на основі передачі і повернення кредитованих ресурсів сформувала механізм захисту інтересів кредитора та забезпечила дієздатність кредитних відносин[14, c. 65-67].

Принципи кредитування — це визначальні правила поведінки банку і позичальника в процесі реалізації кредитних операцій.

На основі дотримання принципів кредитування виник особливий кредитний механізм, який включає також кредитне планування і управління кредитом, умови і методи кредитування, способи їх кількісного регулювання. В умовах інфляційної нестабільності кредит і механізм його реалізації здатний стати провідним структурним елементом антиінфляційного комплексу заходів досягнення стабільності грошей і економіки.

Реалізація норм кредитного процесу здійснюється на основі наявності матеріальної відповідальності учасників кредитних угод за тимчасово позичену чужу власність, чіткого виконання взятих зобов'язань, економічної відособленості суб'єктів кредитних відносин як власників, що володіють юридичною самостійністю і функціонують на основі комерційного розрахунку, співпадіння економічних інтересів кредиторів і позичальників.

Основна маса кредитів надається під забезпечення. Захист майнових інтересів кредиторів на випадок можливого невиконання зобов'язань позичальника забезпечується у кредитах під заставу чи під фінансові гарантії. Комерційні банки використовують такі форми забезпечення:

У кредитних угодах студентам важливо з'ясувати складність функціонування відносин передачі власності одних власників у тимчасове використання на зворотній основі повернення і принципах строковості, платності, забезпеченості, цільового характеру і диференційованого підходу до кожного з позичальників. Внаслідок цього укладання кредитної угоди та підписання кредитного договору є серйозним і відповідальним актом для обох сторін угоди. На цій же основі формується єдність інтересів учасників кредитного процесу, забезпечується безперервність їх виробничо-збутової діяльності і можливості розширеного відтворення[17, c. 186-188].

Історично першою формою кредиту став лихварський кредит.

Категорія «лихварство» походить від давньоукраїнського «лихва» — відсоток — і означає надання в позику грошей під великий процент з метою отримання значного зиску (спекулятивних відсотків). Студентам важливо з'ясувати, що навіть сучасні нерівноправні кредитні угоди відображають залишки принципів лихварського кредиту. Приміром, у 2002 р. комерційні банки надавали кредити українським аграріям під ставку 35% річних відсотків. Заставою кредиту повинна ставати сума вартості майна, що у 2 рази перевищує суму наданого комерційного кредиту. При цьому допускалося, що половину заставної суми можна забезпечити майном позичальника, а решту — врожаєм за ціною: 1 т пшениці вартістю 250-300 грн., що у 2 рази нижча від загальноприйнятої світової ціни. Хоч державні дотації дещо обмежували агресивність цих драконівських ставок, але, як правило, їх не вистачало для всіх позичальників.

Комерційним банкам України операція надання позик, що наближають її до лихварства, має бути неприйнятною. Адже ще у процесі еволюційного розвитку капіталістичного виробництва лихварство втратило свою впливовість, а панівні позиції в кредиті посів позичковий капітал. Важливо зрозуміти суттєві відмінності між цими категоріями та відносинами, що складаються на їх основі. Хоч позичковий капітал у банках набуває грошової форми, але фактично він є відокремленою формою виробничого капіталу (промислового чи аграрного). Він формується в процесі обороту продуктивного і торгового капіталу та трудових заощаджень населення, тому банківський прибуток має стимулювати виробників ефективніше використовувати позичені кошти та запобігати їхньому банкрутству.

В ринковій економіці кредит на основі позичкового капіталу тісно взаємодіє з категоріями «фінанси», «проценти», «товар».

Цей зв'язок можна розглянути на прикладі схеми[9, c. 65-67].

Слід наголосити, що тут рух вартості визначається взаємодією кредиту з іншими економічними категоріями на основі еквівалентного обміну між юридично відокремленими товаровиробниками. Якими б особливими формами не були кредитні угоди, але на завершальній стадії кредитного процесу в них завжди є грошова форма вартості, та й самі кредитні відносини специфічно модифіковані грошовими відносинами.

При цьому у кредитних операціях:

• позичальниками, як правило, виступають суб'єкти господарювання, а кредиторами — банківські установи;

• гроші, що надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі потреби);

• джерелом позичкового процента є прибуток на позичені кошти;

• кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та як спосіб вирівнювання норми прибутку.

Кредитному процесові властиві: економічність, комплексність, добровільність, свобода вибору партнерів та їх рівноправність, повага прав і обов'язків сторін, взаємовигода та економічна доцільність партнерських відносин. Важливо володіти закономірностями і механізмом руху кредиту на макро- і мікроекономічному рівні, розглядати кредит як динамічно змінюваний процес, починаючи зі стадії формування кредитних ресурсів як позичкового капіталу, далі розміщення нагромаджених засобів і, завершаючи, погашенням заборгованості та сплатою процентів. Важливо з'ясувати економічні межі кредиту, чітко розрізняти суть категорій «гроші» та «позичковий капітал». Механізм руху кредитованих ресурсів доцільно розглянути на прикладі формули:

де Г — грошова позичка; Т — товар у формі виробничого капіталу; В — процес виробництва нової вартості; Т' — новий виріб, що висувається на ринок як товар; Г' — грошова виручка внаслідок реалізації товару; К — позичений капітал; П — прибуток позичальника.

З'ясовуючи еволюційний характер процесу розвитку кредитних відносин, важливо знати місце і роль спеціалізованих кредитно-фінансових закладів у формуванні середньорегіональних і загальнонаціональних ставок позичкового процента, централізованого регулювання кредиту з боку держави та її органів у формуванні високоорганізованої системи безготівкового грошового обігу, становленні ринку позичкових капіталів і використанні кредитних важелів для ефективного регулювання механізму ринкової економіки. Загалом, роль кредиту і сфери його застосування з поглибленням суспільного поділу праці та зростанням масштабів суспільного виробництва постійно зростає. Зокрема, в процесі відходу від обігу повноцінних грошей до паперово-кредитних зростала залежність грошей в обігу від застосування кредитних операцій. Ще важливішою стає роль кредиту в умовах інфляції. Кредитні, операції за цих умов стають основою досягнення стабілізації купівельної сили грошей[15, c. 273-274].

1.3. Функції кредиту

Загалом функція — це специфічне відображення дії. Функціями кредиту в ринковий економіці є специфічні ознаки і дії, які відрізняють кредити від інших економічних категорії і виражають його суть. Функцією кредиту є його робота, що охоплює всі форми й різновиди кредиту і формує його як цілісне явище економічного життя.

Функції кредиту, виражаючи його суть і виділяючи його як самостійне явище економічних відносин, становлять об'єктивні дії та динамічно змінювані процеси, кожен з яких формується стихійно під впливом розвитку самої суті кредиту, тому не можуть залежати від тих чи інших підходів і оцінок окремих авторів.

Перерозподільна функція кредиту полягає у перерозподілі тимчасово вільної вартості одних суб'єктів господарювання у використання в господарському обороті інших на принципах поворотності, строковості і платності. її дія забезпечує нагромадження тимчасово вільних ресурсів за рахунок заощаджень суб'єктів економічних відносин і розміщення їх серед інших учасників ринкових відносин, не змінюючи форми власності. Перерозподілу піддаються:

• кошти, що тимчасово вивільнені в одних структурних підрозділах суспільного відтворення і спрямовані в інші з метою прискорення обороту суспільного капіталу, сприяння розширенню виробництва;

• тимчасово вільні кошти і заощадження, які шляхом кредитування спрямовуються у галузі і сфери виробництва, що передбачає зростання попиту й прибутків на основі вдосконалення техніки і технології. Це дозволяє зосередити капітал у найефективніших сферах і галузях економіки та оперативно здійснювати переорієнтацію виробництва.

Функція заміни готівкових коштів безготівковими розрахунками сприяє прискоренню швидкості обертання грошей, економії затрат грошового обігу, дозволяє впроваджувати прогресивні системи розрахунків і коригувати необхідну кількість грошей в обігу та забезпечувати купівельну стабільність грошової одиниці[6, c. 289-291].

З'ясовуючи функції кредиту, студентам потрібно знати дискусійний характер методологічних принципів і підходів у їх визначенні. Зокрема, сутність кредитних відносин і рух кредиту охоплюють наступні етапи: акумулювання ресурсів, розміщення позички, отримання позичених ресурсів позичальником, використання отриманих у кредит ресурсів, вивільнення коштів з господарського обороту позичальника, повернення взятих у позику коштів і, нарешті, отримання кредитором позиченої вартості і позичкового процента. Вивчаючи перерозподільну функцію кредиту і функцію заміщення готівкових грошей кредитними операціями, необхідно зосередитись на універсальності вказаних функцій, їх притаманності усім стадіям кредитного процесу і формам кредиту. Якраз вони надають кредитові загальноекономічну значимість і знаходять відображення у функціях економії затрат обігу, прискорення концентрації капіталу, обслуговування товарообороту і оволодіння досягненнями науково-технічного прогресу тощо. Фактична перерозподільна функція кредиту для ефективного перерозподілу вартості на макро- і мікроекономічному рівнях охоплює не лише економічних агентів, а й галузі та сфери економіки, регіональні утворення і знаходить відображення в глобальному аспекті кредитних відносин.

Використання деякими авторами інших критеріїв і методологічних принципів та підходів творить тривалі дискусії навколо доцільності вказування чисельних функцій, які діють лише в окремих випадках кредиту, охоплюють частину кредитних відносин і властиві окремим стадіям єдиного кредитного процесу. До них відносяться контрольно-стимулююча і акумулююча функції кредиту, функції опосередкування кругообороту фондів кредитними операціями, функція утворення додаткової купівельної спроможності, функція капіталізації вільних грошових доходів (заощадження фізичних та юридичних осіб), функція грошового обслуговування обігу капіталу в процесі його відтворення, функції прискорення концентрації та централізації капіталу, обслуговування інноваційного процесу кредитом, зростання ефективності грошового обігу, макроекономічного регулювання господарських процесів та ін.

Всі вказані функції кредиту важливі для практики в банківській чи іншій сфері фінансово-господарської дії, але мало пов'язані з економічною сутністю кредитного процесу. їх використання штучно обмежує масштабність дії перерозподільної функції кредиту і функції заміни готівкових коштів безготівковими розрахунками та, фактично, стає гіршим їх виразом[3, c. 246-248].

Аналогічний підхід застосовано і у визначенні емісійної функції кредиту. З позицій загального процесу розвитку кредитних систем емісійна функція важлива, але її дія вписується у вказану функцію заміщення дійсних грошей кредитними грошима. Вона активно взаємодіє з перерозподільною функцією і фактично є частковим відображенням загальної системи функціонування кредиту.

Не менш дискусійно звучить і контрольно-регулююча функція кредиту. Звичайно, елементи контролю кредитора за ефективним використанням кредитних ресурсів у позичальника — важливий елемент практичної діяльності банків та інших кредитно-фінансових закладів і є важелем для обмеження ризиків неповернення чи несвоєчасного повернення кредиту. Але, приміром, у державному виді кредитори — юридичні і фізичні особи — обмежені у своїх можливостях здійснити контрольно-стимулюючу функцію кредиту. Різними правами і обов'язками володіють суб'єкти кредитування і в інших формах кредиту[13, c. 61].

2. Види кредитів

2.1. Види та форми кредитів

Складність кредитних відносин і багатовікова історична практика розвитку сформували чисельні форми кредиту. Зокрема, в залежності від об'єкту кредитування розрізняють грошову і товарну форми кредиту.

В товарній формі кредитні відносини виникають між продавцями і покупцями за умов отримання товару чи послуги покупцем з відстроченням платежу. Дана форма кредиту охоплює комерційний кредит, який товаровиробники надають один одному у формі продажу товарів і наданні послуг з відстрочкою платежу. Регулюються відносини комерційного кредиту за допомогою векселів та інших платіжних засобів. Погашення комерційного кредиту здійснюється такими способами:

а) оплатою комерційного кредиту боржником за допомогою векселя;

б) шляхом передачі векселя іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ;

в) шляхом переоформлення комерційного кредиту у банківський.

Відродження комерційного кредиту в Україні обмежує монопольне становище банків та дозволяє резидентам самостійно розпоряджатися тимчасово вільними ресурсами, прискорювати збут товарів і зменшувати час перебування капіталу в товарній формі. В ході реалізації Закону України «Про обіг векселів в Україні» втілюються у життя й інші переваги механізму комерційного кредиту: оперативність, технічна простота оформлення, зростання обсягів безготівкового обороту, врегулювання дебіторської й кредиторської заборгованості в рамках договірних відносин і оформлення їх векселем. Водночас зростає взаємозалежність і взаємоконтроль між учасниками кредитних відносин.

Грошова форма кредиту виникає тоді, коли кошти використовуються не як простий посередник в обміні, а як гроші за для отримання прибутку, що набуває форми позичкового капіталу. Основу функціонування грошової форми кредиту становлять закономірності кругообігу капіталу в процесі відтворення, коли в окремих учасників економічних відносин з'являються тимчасово вільні кошти, а в інших виникає потреба в позичкових коштах. Ринок позичкових коштів, зосереджуючи їх у незалежних посередників, надає доступ усім бажаючим до необхідних грошових ресурсів[16, c. 98-99].

За суб'єктами кредитних відносин розрізняють чотири види кредиту:

• комерційний кредит, який надається товаровиробниками один одному у вигляді продажу товарів з відстрочкою терміну платежу, що оформляється переважно векселями;

• банківський кредит надається банками, як правило, у грошовій формі. На кредитному ринку банки виступають одночасно і кредиторами і позичальниками;

• державний кредит надається юридичними та фізичними особами державі в особі її центральних (казначейство, міністерство фінансів тощо) та місцевих органів влади. Реалізується Державний кредит у формі емісії та розміщення державних позик;

• міжнародний кредит надається у формі позичкових капіталів однієї країни іншій у тимчасове використання на засадах поворотності, строковості, платності. Суб'єктами міжнародного кредиту виступають банки, фірми, держави, міжнародні кредитно-грошові організації.

За рівнем розвитку і обсягами провідним видом кредиту в ринковій економіці є банківський кредит. З відомих різновидів доцільно розглянути таку класифікацію банківських кредитів[11, c. 206-208].

2.2. Банківський кредитта його види

Банківський кредит — це кредит, коли однією із сторін кредитної угоди є банк.

Кредитні відносини, які виникають у випадку банківського кредиту поділяються на дві групи:

— Кредити, які отримує сам банк для формування своїх ресурсів (формує за рахунок залучених вкладів і депозитів, позики, випуску облігацій і векселів, міжбанківських кредитів; вкладає у кредити, цінні папери, нерухоме майно, іноземну валюту).

— Кредити, які банк надає своїм клієнтам.

Кредитний портфель — сукупність кредитів, наданих банком на певну дату.

Ознайомлення з багатьма науковими працями надає можливість виділити три групи принципів банківського кредитування.

І. Загальноекономічні принципи кредитування:

У відповідність ринковим відносинам — наявність конкуренції, суперництва комерційних банків за клієнта, забезпечення максимально можливої вигоди (прибутку);

У раціональність та ефективність — економічність використання позики як з позиції інтересів банку, так і з позиції позичальників;

— комплексність — врахування всіх можливих чинників, що впливають на кредитні операції;

— розвитку — використання нових, раціональних методів кредитування, оперативна зміна методів кредитування.

II. Особливі принципи кредитування:

— поверненості — кредит має бути повернений позичальником банкові;

— забезпеченості — недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника;

— строковість — повернення позички у визначений в кредитному договорі строк;

— платності — повернення позички з відповідною оплатою за його користування;

— цільової спрямованості — передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитною угодою.

III. Часткові, одиничні принципи кредитування або правила кредитування у конкретних умовах роботи комерційного банку: структурування, систематизація, програмування, амортизація, стандартизація способів і прийомів проведення банківських операцій[8, c. 104-106].

Аналіз наукових праць [1,2,3,4,6] дав підстави виділити ознаки класифікації видів банківського кредиту (табл. 2.2).

Розглянемо суть деяких видів банківського кредиту.

Кредит в основний капітал — позика на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих підприємств, будівництво нових підприємств, у тому числі шляхом проведення самим банком лізингових операцій.

Кредит в оборотний капітал — позика на придбання предметів праці — сировини, матеріалів, палива, тари тощо, на покриття витрат виробництва та обігу, на покриття дефіциту коштів для розрахунків.

Кредит на споживчі потреби — позика на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво, на придбання житла, будівництво житлових будинків, гаражів для легкових автомобілів, на невідкладні потреби населення тощо.

Забезпеченням кредиту може бути нерухоме та рухоме майно, цінні папери, гарантія чи поручительство третьої особи, страховий поліс, передавання на користь банку дебіторської заборгованості позичальника тощо. Зокрема, до забезпечених кредитів відносять іпотечні кредити, які надаються під заставу нерухомого майна. Незабезпечені кредити банки надають рідко, переважно досить надійним постійним клієнтам. Такі кредити можуть також надаватися в обмежених нормативними актами розмірах інсайдерам — особам, тісно пов'язаним з банком певними інтересами.

Стандартні кредити надаються позичальникам, що раніше своєчасно розраховувалися з банком за позичками і процентами та мають належну фінансову стійкість, яка забезпечить погашення кредиту в майбутньому. До інших належать бланкові кредити та кредити, надані клієнтам з нестійкими фінансовим становищем або які допускали прострочені платежі банкові в минулому.

Одноразові — кредити видаються на підставі документів, які позичальник подає банку для розгляду щоразу, коли в нього виникає потреба в позичці. Зокрема, банки у такий спосіб надають кредити клієнтам, поточні рахунки яких перебувають в іншому банку.

Перманенті позички — переважно надаються клієнтам, які мають постійні кредитні відносини з банком. У цьому разі з позичкового рахунку оплачується розрахункові документи (платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, тощо) в межах установленого кредитним договором ліміту кредитування без погодження з банком розміру кожної позички і без оформлення її спеціальними документами.

Гарантійні кредити — надаються тоді, коли банк взяв на себе договірні зобов'язання надати клієнту в разі потреби позичку протягом певного періоду у визначеному розмірі. Такий кредит може бути обумовлений конкретною датою або настанням певної причини, яка викликає потребу в кредиті (наприклад, відсутність у клієнта власних коштів для оплати за гарантованим акредитивом). Кредити з одноразовим поверненням — позика, коли заборгованість за кредитом погашається у визначений у кредитній угоді день або достроково на вимогу банку чи за бажанням самого позичальника.

Кредит з погашенням у розстрочку — тобто окремими платежами протягом установленого кредитним договором терміну (наприклад, кредити на капітальні вкладення) або у міру надходження виручки від реалізації продукції на позичковий рахунок після завершення кожного циклу кругообігу капіталу;

Кредити з регресією платежів — позика, коли кредити були видані під гарантію, поручительство чи інше боргове зобов'язання третьої особи[3, c. 126-129].

У двосторонньому кредиті беруть участь банк і позичальник. За консорціумного кредиту для кредитування клієнта з метою зменшення ризику чи неможливості надання кредиту одним банком (за недостатності кредитних ресурсів або необхідності дотримання економічних нормативів, установлених центральним банком) створюється банківський консорціум. При цьому один банк виступає в ролі банку-менеджера, який укладає з позичальником кредитну угоду й надає, а також стягує заборгованість за позичкою і процентами та розподіляє їх між членами консорціуму.

Револьверний кредит — це кредит, який автоматично поновлюється в межах обумовленого кредитним договором розміру.

Контокорентний кредит — банк відкриває клієнту контокорентний рахунок, з якого здійснюються усі платежі клієнта, в тому числі за рахунок кредиту в межах установленого ліміту, та зараховуються усі надходження клієнту, в тому числі в рахунок погашення кредиту. Це зручно як клієнтові, так і банку. Перший має можливість безперебійно і без оформлення спеціальних документів отримувати кредит саме на ту суму, яка йому потрібна, а значить, не переплачувати проценти. Для банку спрощується процес кредитування. Банк і клієнт у будь-який момент бачать, чи є на рахунку вільні кошти, чи числиться заборгованість за позичкою. Через технічні причини українськими банками контокорентні рахунки не відкриваються.

Овердрафт — вважають різновидом контокоренту. Окрім поточного рахунка, у разі потреби банк відкриває клієнтові позичковий рахунок, з якого оплачуються розрахункові документи. Розмір кредиту обмежується лімітом, величина якого і строк користування кредитом за овердрафтом визначаються кредитним договором.

Строкові- це кредити, строк погашення яких ще не настав.

До запитання — видаються банком на невизначений термін. Погашаються вони в міру появи для цього можливостей у клієнта. Але позичальник має погасити такі кредити за першою вимогою банку.

Відстрочені (пролонговані) — кредити, погашення яких на прохання клієнта банк переніс на пізніший термін. Прострочені — вважаються кредити, які на погашені клієнтом у передбачений договором термін[4, c. 115-117].

2.3. Державний кредит та його види

Державний кредит — залучення державою тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб у розпорядження відповідних органів державної клади для використання їх на фінансування державних витрат [5, с 239].

За дефіцитного бюджету для фінансування державних витрат виникає необхідність мобілізації грошових коштів (позичкових коштів). Державні позики класифікуються за певними ознаками (табл. 2.3).

До інструментів державної позики відносять: облігації, векселі, сертифікати.

Найпоширенішим видом державних цінних паперів є облігації державних позик. Випускаються облігації внутрішніх і зовнішніх державних та місцевих позик.

Споживчий кредит — кредит, що надається банком, підприємством чи організацією фізичній особі для придбання предметів особистого споживання переважно тривалого користування (житла, транспортних засобів, меблів, теле- та радіоапаратури, іншої побутової техніки) [5, с 243].

Виділяють товарні і грошові споживчі кредити.

Товарний споживчий кредит пов'язаний із продажем товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу).

Грошовий споживчий кредит — це надання банківськими або небанківськими кредитними установами позик фізичним особам на задоволення їхніх споживчих потреб.

Банківська кредитна картка вважається новим видом грошових банківських споживчих позик в Україні. Вони виготовляються з матеріалу, важкодоступного для підробки, мають певні види захисту. Сьогодні банківські кредитні картки замінюють готівку в грошовому обігу.

З точки зору економічних відносин використання кредитних карток виражає відносини споживчого кредитування між трьома суб'єктами: банком, власником картки, торговельною організацією.

2.4. Класифікація видів міжнародного кредиту

Міжнародний кредит — кредит, що надається державою, банком, іншою юридичною або фізичною особою однієї країни іншій країні, а також: банкові, юридичній або фізичній особі іншої країни на певний термін на умовах повернення та оплати процентів [5, с.241].

Суб'єктами міжнародного кредиту є державні структури, міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації, банки, підприємства (фірми), окремі громадяни.

Сьогодні існують та розвиваються різноманітні форми міжнародного кредиту. їх класифікацію можна здійснити за такими ознаками (табл. 2.4.).

Основними міжнародними організаціями, з якими активно співпрацює Україна, є Міжнародний валютний фонд, Світовий та Європейський банки реконструкції і розвитку.

3. Роль кредиту у суспільному відтворенні

3.1. Роль кредиту в розвитку національної економіки

Кредитні відносини і ринок кредитних ресурсів є органічною складовою ринкової економіки. Ринок забезпечує умови для цілеспрямованого руху кредитів у ті сфери національної економіки, де вони можуть бути використані найефективніше. В командній економіці колишнього СРСР через банки здійснювався розподіл виділених державою кредитів на основі централізованого плану. В ринковій економіці кредитні відносини реалізуються шляхом діяльності незалежних конкуруючих між собою комерційних кредитних установ, саме існування яких (прибутковість і ліквідність) прямо залежить від кредитоспроможності їхніх клієнтів.

Важливим стимулом для банків є конкурентна боротьба за залучення кредитних коштів на ринку кредитних ресурсів. Комерційні банки є самостійними і незалежними в проведенні кредитної політики. Слід зазначити, що на відміну від грошового обороту (безготівкового і готівкового) в сфері кредитування відсутні детальні, централізовано розроблені Національним банком України (НБУ) інструкції.

Купуючи ресурси на вільному ринку кредитних ресурсів і продаючи їх підприємствам (фірмам), комерційні банки здійснюють прямий вплив на розвиток національної економіки. За рахунок кредитів на підприємствах забезпечується організація як поточного господарського обороту, так і розширене відтворення основного капіталу (основних фондів), створення додаткових виробничих потужностей і цілих промислових об'єктів.

Обсяги кредитування народного господарства, з одного боку, не повинні перевищувати певну критичну межу, за якою починається посилення інфляційних процесів, а з другого боку, мають забезпечувати стимулювання розвитку національного виробництва.

Ефективність проведення кредитної політики визначається правильним вибором параметрів кредитних відносин, серед яких найважливішими є: величина позичкового відсотка; умови доступності позики для вітчизняних Господарських суб'єктів; рівень кредитного ризику; термін надання позики тощо. Параметри кредитування мають будуватися таким чином, щоб стимулювати кінцеві результати господарської діяльності товаровиробників.

В Україні в сучасних умовах актуальною є проблема реформування системи кредитування суб'єктів господарської діяльності. Йдеться, насамперед, про орієнтацію банківського сектора на першочергове кредитування пріоритетних у народногосподарському плані виробництв. Для виходу української економіки з кризи кредитні відносини мають бути підпорядковані пожвавленню інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному зростанню.

Поки що вітчизняна кредитно-банківська система не виконує ролі прискорювача розвитку національної економіки. Недостатніми є власні кошти банків, а отже, й обсяги кредитування народного господарства. Негативний вплив на кредитну сферу здійснюють платіжна криза, дефіцит бюджету, різке зниження кредитоспроможності підприємств (фірм). По суті, відсутня практика надання кредитів під виробничі програми довгострокового характеру. Банки майже не залучають ресурсів на довгостроковій основі[2, c. 96-98].

Більшість проблем у діяльності вітчизняних комерційних банків у сучасних умовах пов'язано з проведенням ризикованої кредитної політики.

Для поліпшення стану справ у сфері кредитування необхідне досягнення в Україні фінансової і макроекономічної стабільності, проведення раціональної промислової і податкової політики, що дозволило б банкам здійснювати виробничі інвестиції, а позичальникам — відновити свою кредитоспроможність.

Кредит має створювати сприятливі умови для розвитку всіх сфер і галузей національної економіки України. Він є важливим джерелом капітальних вкладень, тому традиційно виділяється його вагома роль у реструктуризації економіки та інвестиційній діяльності. В Україні сьогодні необхідним є розширення застосування кредитних відносин в інвестиційній сфері.

У теорії кредиту проблема впливу кредитних відносин на розвиток економіки розглядається у взаємозв'язку з економічними межами кредитування.

Економічні межі кредитування — це межі існування і поширення кредиту, межі, в яких кредитні відносини мають об'єктивну природу і зберігають свої сутнісні риси, що відрізняють їх від фінансових відносин. При порушенні економічних меж кредитування процес перетворюється в процес фінансування.

На макрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між платоспроможною потребою економіки в позиках та наявністю кредитних ресурсів. Ця відповідність обумовлюється рівнем ефективності функціонування кредитної системи країни.

На мікрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між пасивними та активними операціями комерційних банків. Від обсягу пасивних операцій залежить розмір банківських ресурсів, а отже, й масштаби кредитування. З позицій позичальника, вирішальне значення має рівень його кредитоспроможності — здатність забезпечувати своєчасне й у повному обсязі повернення позики.

Порушення меж кредитування призводить до деформації кредитних відносин, що виявляється або в надмірному кредитуванні (понад реальні потреби), або в недокредитуванні (нестачі кредитних вкладень у народне господарство). Відновлення економічних меж кредитування здійснюється у ході реалізації реформи кредитно-банківської сфери[7, c. 316-317].

Кредиту відводиться важлива роль у подальшому реформуванні економіки України та відродженні національного виробництва. Кінцевим підсумком кредитування має стати розвиток і підвищення ефективності національної економіки.

Роль кредиту характеризується результатами застосування для економіки в цілому і населення зокрема. Кредит впливає на процеси виробництва, реалізації і споживання продукції, а також на сферу грошового обороту.

Одним із проявів ролі кредиту виступає його вплив на безперервність процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових коштів для задоволення тимчасових потреб відбуваються "припливи" і "відливи" коштів позичальників. Це сприяє подоланню затримки відтворювального процесу, забезпечує безперервність і сприяє його прискоренню. Кредит відіграє важливу роль у задоволенні тимчасової потреби в коштах, яка може бути обумовлена сезонністю виробництва і реалізації певних видів продукції. Використання позикових коштів дозволяє створювати сезонні запаси і здійснювати сезонні витрати підприємств відповідних галузей народного господарства.

Значна роль кредиту і в розширенні виробництва. Позикові кошти сприяють збільшенню запасів і витрат, що необхідні для розширення виробництва і реалізації продукції; використовуються для збільшення основних фондів.

Кредит у сфері грошового обороту забезпечує надходження готівки та їх вилучення з обороту через банки на кредитній основі. Таким чином, кредит відіграє важливу роль в утворенні коштів для готівкового і безготівкового обороту і забезпечує безперебійність безготівкового.

Слід мати на увазі, що роль кредиту, сфера його застосування не є незмінними, стабільними. Із зміною економічних умов в країні відбувається і зміна ролі кредиту та сфери його застосування.

Особливо важлива роль кредиту в умовах функціонування неповноцінних грошей, грошей нерозмінних на дорогоцінний метали. Це пов'язане із збільшенням грошової маси при функціонуванні неповноцінних грошей на основі кредитних відносин[13, c. 61-62].

Виходячи з того, що в сучасних умовах інфляція є постійним явищем в економіці, зростає роль кредиту в цих умовах. Регулювання грошової маси в обороті здійснюється за допомогою кредиту, що забезпечує підтримку стабільної купівельної спроможності грошової одиниці.

Зміни в умовах розвитку економіки, в зв'язку з переходом від адміністративно-командної до ринкової економіки посилює роль комерційного, іпотечних кредитів. Це в свою чергу дає можливість застосовувати кредит як додаткове джерело капіталовкладень. Збільшення і розвиток акціонерного капіталу викликали розширення кредитних операцій з цінними паперами і особливо кредитування під заставу цінних паперів.

Таким чином, слід виділити напрями, в яких зростає роль кредиту:

1) перерозподіл матеріальних ресурсів в інтересах виробництва і реалізації продукції за допомогою надання позик і залучення коштів юридичних і фізичних осіб;

2) вплив на безперервність процесів відтворення через надання кредитів;

3) участь у розширенні виробництва через видачу позикових коштів на поповнення основного капіталу та лізинговий кредит;

4) економне використання позичальниками власних і позичених коштів;

5) прискорення споживачами отримання товарів, послуг за рахунок використання позикових коштів;

6) регулювання випуску в обіг та вилучення з нього готівкових грошей на основі кредитних відносин і забезпечення безготівкового грошового обороту платіжними засобами.

Позитивна роль кредиту проявляється шляхом проведення ефективної грошово-кредитної політики, яка в сучасних умовах, головним чином, полягає у використанні жорстких заходів з регулювання обсягу кредитних і грошових операцій. Особливо важливе значення має підтримка стабільності і стійкості національної грошової одиниці і захист інтересів позичальників та кредиторів[1, c. 49-50].

3.2. Кредитні відносини і їх роль в суспільному відтворені

В силу своїх сутніх властивостей кредит взаємодіє зі збалансованістю економіки, яка виступає найбільш важливою умовою ефективності суспільного виробництва. Зокрема, нормальне функціонування кредитних відносин в економічно обґрунтованих межах передбачає дотримання рівноваги між наявними в суспільстві тимчасово вільними ресурсами і об’ємами перерозподіляємих за допомогою кредиту коштів. Порушення даної рівноваги приводить до спотворення природи кредиту і негативно впливає на грошовий обіг, що дестабілізує до певної міри всю економіку. Взаємодіючи зі збалансованістю економіки, кредитні відносини безпосередньо впливають на неї. Так, в ринковій економіці роль кредиту виявляється у регулюванні, тобто підтримуванні або оптимізації пропорцій суспільного відтворення. Кредитна форма перерозподілу ВНП і національного доходу є завершальною. Вона охоплює, поряд з фінансовою формою, перерозподіл між виробничою і невиробничою сферами, між галузями виробництва і регіонами. Таким чином, кредит певною мірою впливає на формування структури суспільного відтворення ВНП, на найбільш важливі пропорції суспільного господарства: співвідношення між фондами заміщення, нагромадження, споживання тощо. Сприяючи вирівнюванню норми прибутку в різних галузях, кредит впливає також і на галузеву структуру суспільного господарства, оскільки тимчасово вільні ресурси перерозподіляються в галузі, де забезпечується отримання більшого прибутку.

Взаємодія кредиту зі збалансованістю економіки виявляється в його першому впливі і на товарно-грошову збалансованість. З однієї сторони, використання кредиту в суспільному господарстві з дотриманням усіх принципів кредитування (строковості, платності та інших) веде до збільшення виробництва товарів. Досить важливо, що в конкретних умовах і комерційній направленості діяльності банків, позики надаються підприємствам, у яких виробництво організоване більш ефективно і чиї товари користуються попитом. Тим самим кредит стимулює розширення виробництва товарів, яких потребує суспільство, тобто сприяє розширенню ємності ринку з позиції пропорції.

З другого боку, кредит є одним з основних регуляторів сукупного грошового обігу, а за допомогою останнього внутрігосподарського обороту кожного суб’єкта економічної діяльності, й обороту грошових доходів населення. Внаслідок цього кредит сприяє розширенню ємності ринку з позицій попиту. Цей аспект ролі кредиту в ринкових умовах надзвичайно важливий і обумовлений тією обстановкою, що грошові знаки і платіжні засоби, які обертаються в сучасних грошових системах, мають кредитний характер (2, ст.124). Таким чином, за допомогою кредиту контролюється суспільна корисність (rocapit), що входить до складу ВНП, а шляхом розширення ємності ринку, з позицій як попиту так і пропозиції, забезпечується більш повна і якісна їх реалізація[13, c. 63-64].

Важливу роль кредит відіграє в забезпеченні науково-технічного прогресу (НТП). Підвищення його технічного і технологічного рівнів відтворювального процесу здійснюється перш за все непрямим шляхом: забезпечення неперервності виробництва, стимулювання збільшення випуску продукції тощо. Разом з тим кредит прямо виступає фактором, що забезпечує НТП, оскільки він є найважливішим джерелом капіталістичних вкладень. Ефективність кредитних важелів розвитку НТП визначається кредитною політикою, яку проводить держава. Але в реалізації ролі кредиту в даній сфері необхідно здійснювати пріоритетне кредитування наукових галузей, конверсійних програм; цілеспрямоване кредитування технічного вдосконалення виробництва, впровадження у виробництво нових видів товарів, що користуються попитом населення або мають велике народногосподарське значення; розвиток інноваційних банків, які спеціалізуються на кредитуванні нових технічних і технологічних проектів тощо. Сприяючи розвитку НТП, кредит тим самим впливає на поліпшення якісної структури ВНП, створює передумови подальшого його відтворення на розширеній основі.

Оскільки найвищою метою суспільного відтворення є розвиток людини, її фізичних і духовних здібностей, необхідно відзначити роль кредиту в соціальній сфері. По суті всі кредити мають соціальну направленість, тому що на їх основі підвищується ефективність суспільного відтворення і, відповідно більш повно задовольняється потреба суспільства, зростає життєвий рівень. Виступаючи одним з факторів впровадження прогресивної техніки і технологій, кредит сприяє скороченню важкої і низько кваліфікованої праці, зростанню продуктивності суспільної праці та доходів трудящих. Кредит сприяє покращенню стану споживчого ринку у відповідності з пріоритетом соціальної політики. В цій сфері вагома роль тих кредитів, які спрямовуються в галузі виробництва товарів народного споживання, торгівлі тощо, пільгове кредитування сільського господарства. Велике соціальне значення має споживчий кредит, який сприяє більш швидкому зростанню життєвого рівня населення.

Більшість проблем у діяльності вітчизняних комерційних банків у сучасних умовах пов'язано з проведенням ризикованої кредитної політики[2, c. 100-102].

Підводячи підсумки, слід зазначити, що головна роль кредиту у відтворені ВНП полягає в наступному: по — перше, кредит забезпечує неперервність відтворювального процесу; по — друге, виступає фактором його прискорення; регулює пропорційність відтворення складових частин ВНП. Крім того, кредитні відносини, сприяючи впровадженню досягнень НТП у виробництво, забезпечують покращення якісного складу ВНП, і що найголовніше, сприяють досягненню основної мети суспільного відтворення — підвищенню добробуту народу[4, c. 246-248].

Висновки

Кредит нерозривно пов‘язаний з кругообігом капіталу, а принципи: цілеспрямованість, поверненість, терміновість, платність і забезпеченість кредиту — роблять його дійовим способом раціонального господарювання, повного використання виробничих ресурсів, позичкового і всього суспільного капіталу, підвищення ефективності економіки.

Кредитне господарство порівняно з стихійним товарно-грошовим господарством тісно пов‘язане з підвищенням свідомості людини, наданню кредиту передує розробка бізнес-плану, який визначає умови виробництва й реалізації продукції, її ціну й прибуток підприємця, а значить, термін повернення кредиту з відсотковою оплатою. Отже, кредитне господарство забезпечує регульований, узгоджений розвиток економіки.

Загальносвітовою тенденцію розвитку інституційного забезпечення кредитної системи є формування універсальних фінансово-кредитних інститутів, які здійснюють увесь комплекс фінансово-кредитних операцій шляхом використання сучасних засобів обробки та передавання інформації. Крім комерційних, в розвинутих країнах існують державні кредитні установи, які орієнтуються на ті напрями діяльності, якими не вигідно займатися підприємницьким структурам: кредитування студентів, суб’єктів малого підприємництва та ін.

Розвиток економічних систем, ускладнення кредитних відносин, становлення державного регулювання приводило до створення інших, небанківських фінансово-кредитних установ, які спеціалізувалися в тих сферах, де був незадоволений банками попит на кредитні продукти, або де діяльність банків була законодавчо заборонена. У цілому це привело до становлення інституційних структур кредитних систем різних країн, які відзначалися різноманітністю видів кредитних інститутів: банків, кредитних спілок, інститутів спільного інвестування, страхових компаній, пенсійних фондів та ін..

Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою, з сутністю кредитних відносин. Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту: товарна і грошова У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми е комерційний кредит.

Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням — векселем.

Продаж громадянам товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу) господарюючими суб'єктами здійснюється з метою прискорення реалізації товарів, які в торговельній мережі є в достатній кількості, а також для більш повного задоволення потреб громадян у товарах тривалого користування.

Сфера товарної форми кредиту незначна, переважна його частина надається і погашається в грошовій формі. Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержані останніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі відкрило кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами.

Список використаних джерел

1. Артус М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Мирослав Артус,; Європейський ун-т. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. — 161 с.

2. Владичин У. Роль кредитування в економічному зростанні України // Фінанси України. — 2004. — № 1. — С.96-102

3. Гроші та кредит: Підручник для вузів за спец. "Фінанси та кредит"/ Михайло Савлук, К.Г. Зуллас, А. М. Коряк. — К.: Либідь, 2002. – 330 с.

4. Гроші та кредит: Підручник/ За заг. ред. М.І. Савлука,; М-во освіти України. Київський нац. економ. ун-т. — К.: КНЕУ, 2001. — 602 с.

5. Гроші та кредит: Підручник/ За ред. Богдана Івасіва,; М-во освіти і науки України, НБУ, Терноп. акад. нар. госп.. — Тернопіль: Карт-бланш, 2000. — 510 с.

6. Демківський А. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Анатолій Демківський,. — К.: Дакор, 2003,, 2005: ВИРА-Р. — 527 с.

7. Денисенко М. Гроші та кредит у банківській справі: Навчальний посібник для студентів вищих нав-чальних закладів/ Микола Денисенко,; Авт.передм. К. Г. Федоренко. — К.: Алерта, 2004. — 477 с.

8. Зозуля Т. Міжнародне кредитування і формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні //Фінанси України. — 2000. — № 7. — C. 102-111

9. Колодізєв О. Гроші та кредит: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ Олег Колодізєв, Оксана Яременко,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. екон. ун-т. — Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. — 153 с.

10.Крупка М. Тенденції та проблеми формування ринку кредитних послуг в Україні //Вісник Національного банку України. — 2007. — № 11. — C. 18-24

11.Михайловська І. М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ І. М. Михайловська, К. Л. Ларіонова. — Львів: Новий Світ-2000, 2006. — 431 с.

12.Мочерний С. Кредит і кредитні відносини в контексті економічної власності //Банківська справа. — 2000. — № 5. — C. 3-6

13.Оплачко Л. Правове забезпечення ролі кредиту в формуванні ринкової економіки України // Право України. — 2003. — № 9. — С.61-64

14.Розмарина А. Гроші та кредит у системі сучасних економічних відносин: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Одеський держ. екологічний ун-т. — О. : ТЭС, 2004. — 109с.

15.Савлук М. Гроші та кредит: Підручник / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана / Михайло Іванович Савлук (заг.ред.). — 4 вид., перероб. і доп. — К. : КНЕУ, 2006. — 744с.

16.Тодосійчук Ю.В. Види та форми кредитів у забезпеченні відтворення основних засобів //Економіка АПК. — 2007. — № 4. — С.98-101.

17.Щетинін А. І. Гроші та кредит: Підручник/ А. І. Щетинін; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 429 с.