Економічні та соціальні наслідки безробіття

Вступ.

1. Класифікація наслідків безробіття.

2. Негативні соціально-економічні наслідки, які породжує безробіття та методи боротьби з безробіттям.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Чи є наслідки безробіття серйозною проблемою? Безсумнівно. Соціально-економічні наслідки безробіття розглядаються поряд із проблемами бідності й соціальної нестабільності як одні з найбільш гострих глобальних і національних проблем.

Дійсно, у перехідний період єдиним засобом спонукати більші маси людей переміщатися з метою більше раціонального формування структури зайнятості є витиснення їх з неефективних виробництв. Разом з тим, мабуть, що проведення наджорстких заходів може викликати масове банкрутство підприємств і виникнення такої хвилі безробіття, що неминуче приведе до соціального вибуху. Необхідне дотримання "розумної міри" твердості.

Дуже часто оцінюється лише економічний ефект безробіття у вигляді кількості вивільнених працівників і сум виплачених посібників, а соціальні наслідки, які важко виділяються й носять кумулятивний характер, практично не оцінюються. Однак ступінь негативного впливу безробіття на положення в країні залежить від конкретних параметрів соціальної ситуації. Так, у силу низької матеріальної забезпеченості росіян і безробітних особливо , а також внаслідок незрівнянно більше високої соціальної напруженості в суспільстві рівень безробіття, що може викликати соціальні потрясіння, у Росії значно нижче, ніж на Заході. У цьому зв'язку виникає потреба детального розгляду саме економічних і соціальних наслідків безробіття, а також критичний аналіз і подальша адаптація до специфічних Російських умов застосовуваних за рубежем методів вивчення й оцінки наслідків безробіття.

Підкреслю, що з'являється не просто можливість оцінити соціальний збиток або непрямі втрати в економіці (від зниження кількості відпрацьованого часу, падіння інтенсивності й продуктивності праці), але й прямі витрати, пов'язані з ростом державних витрат на подолання соціально негативних процесів.

Подібні дослідження становлять безсумнівний інтерес для України, оскільки дозволяють більш чітко позначити границі проблеми й намітити шляхи виходу із кризової ситуації, сообразуясь із особливостями соціального, економічного й політичного розвитку країни на сучасному етапі. Оскільки певна своєрідність ситуації в економічній і соціальній сферах в Україні свідчить про неможливість механічного переносу й копіювання застосовуваних за рубежем методів, потрібно певне логічне переосмислення пропонованих методів дослідження, а також використання адаптованих методів дослідження соціально-економічних наслідків безробіття в Україні перехідного періоду.

1. Класифікація наслідків безробіття

Зайнятість є невід’ємним і ключовим елементом відтворення сукупної робочої сили, працездатного населення. Це тому, що без зайнятості працездатне населення — суб’єктивна продуктивна сила — не функціонує як фактор виробництва, не створює той продукт, який іде на відтворення робочої сили. Зайнята людина праці є одночасно складовою продуктивних сил і носієм усієї системи економічних відносин. Функціонуюча робоча сила забезпечує матеріальні умови життєдіяльності людини, її всебічний розвиток.

Можна запропонувати розгорнуту класифікацію найбільш значимих, на мій погляд, соціальних і економічних наслідків безробіття, розглянутих з погляду негативного й позитивного впливу на систему.

І. Соціальні наслідки безробіття

Негативні

1. Загострення криміногенної ситуації.

2. Посилення соціальної напруженості.

3. Ріст кількості фізичних і щиросердечних захворювань.

4. Збільшення соціальної диференціації.

5. Зниження трудової активності.

Позитивні

1. Підвищення соціальної цінності робочого місця.

2. Збільшення особистого вільного часу.

3. Зростання волі вибору місця роботи.

4. Збільшення соціальної значимості й цінності праці.

ІІ. Економічні наслідки безробіття

Негативні

1. Знецінювання наслідків навчання.

2. Скорочення виробництва.

3. Витрати на допомогу безробітним.

4. Втрата кваліфікації.

5. Зниження життєвого рівня.

6. Недовироблення національного доходу.

7. Зниження податкових надходжень.

Позитивні

1. Створення резерву робочої сили для структурної перебудови економіки.

2. Конкуренція між працівниками як стимул до розвитку здатностей до праці.

3. Перерва в зайнятості для перенавчання й підвищення рівня утворення.

4. Стимулювання росту інтенсивності й продуктивності праці.

Безробіття — небезпечне й у політичних відносинах явище. На хвилі масового безробіття виникли самі реакційні в історії людства політичні режими (прикладом може служити прихід до влади Гітлера в Німеччині й Піночета в Чилі).

Серйозність економічних, соціальних і політичних наслідків безробіття служить підставою для включення в число основних макроекономічних функцій держави політики регулювання ранка праці й стабілізації зайнятості.

Безробіття в механізмі відтворення робочої сили — це не тільки економічне лихо, воно завдає людям великих соціально-психологічних збитків.

Втрата роботи істотно знижує життєвий рівень працівника, завдає йому морально-психологічної травми внаслідок відчуження від виробництва. За період безробіття знижується кваліфікація, втрачається самоповага, формується почуття самотності та непотрібності. Погіршується фізичний і психологічний стан людини. Невипадково в економічно розвинутих країнах на подолання негативних наслідків безробіття витрачається 3—5 % ВВП. Особливу роль у цьому відіграє держава. Її діяльність здійснюється за такими напрямами: а) регулювання рівня й тривалості безробіття і б) соціальний захист безробітних.

Зниженню безробіття сприяє:

— економічна політика, спрямована на підтримання стійкого розвитку суспільного виробництва, стримування інфляції та підтримання сукупного попиту;

— збільшення тривалості навчання пересічного громадянина;

— посилення гнучкості заробітної плати;

— державна політика, спрямована на захист і підтримку вітчизняного виробництва та вітчизняного ринку;

— орієнтація на виробництво високоякісної продукції, яка б користувалась підвищеним попитом як на внутрішньому, так і на світовому ринку;

— створення умов для функціонування нетрадиційних видів зайнятості та їх підтримка;

— розвиток розгалуженої системи державної служби зайнятості; професійної орієнтації і масштабної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів у всіх містах і містечках країни.

Таким чином, безробіття — закономірний елемент відносин зайнятості і відтворення робочої сили в ринковій економіці.

2. Негативні соціально-економічні наслідки, які породжує безробіття та методи боротьби з безробіттям

Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, які є наслідком природного і фактичного безробіття ( і відповідно зайнятості)

Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, ніби спрацьовує на користь спілки підприємців.

Під час тривалого безробіття працівник втрачає кваліфікацію, а отримання нової кваліфікації й адаптації до нових умов часто проходять для нього важко.

Безробіття веде до прямого занепаду раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менша від заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний та інвестиційний попит, скорочує обсяг заощаджень у населення.

Сам факт безробіття завдає людині важкої психологічної травми, яку можна порівняти з найнеприємнішими обставинами. Багато соціологів пов’язують зростання злочинності зі зростанням безробіття.

Безробіття – це щось більше, ніж економічне нещастя, це також і соціальна катастрофа. Незважаючи на об'єктивний характер безробіття, соціально-економічні втрати, що вона породжує, очевидні.

По-перше, не виробляється якась частина товарів і послуг, що могли б бути зроблені, якби людина працювала.

По-друге, знижуються податкові надходження: працюючий одержує доход (заробітну плату), що обкладається податком.

По-третє, знижується рівень життя родини безробітного, тому що допомога по безробіттю менше, ніж заробітна плата.

По-четверте, погіршується психологічний стан безробітного, стають частими конфлікти в родині і т.д.

У більшості розвинених країн державне регулювання зайнятості і допомоги безробітним включає підготовку і перепідготовку робочої сили, створення додаткових робочих місць, сприяння найманню, виплату допомоги по безробіттю, страхування безробіття.

Рівень і масштаби безробіття — один з найважливіших показників стану економіки. У 1980-90-х роках рівень безробіття у розвинених країнах -6-8% усієї робочої сили.

Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям.

Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при пояснення причин безробіття.

Мальтузіанці пропонують обмежити народжуваність. Прихильники класичної теорії ринку праці – заходи по зниженню заробітної плати.

Кейнсіанські програми в короткочасному періоді пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету держави; в довгостроковому періоді – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента.

Монетаристи пропонують зменшення державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема монетаристи пропонують не знижувати, а підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства за монетарний шлях розвитку ринку є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарні важелі розвитку економіки, — наочний тому приклад[16, c. 23-24].

Висновки

Для суспільства небезпечним є не саме безробіття, а відсутність механізму його регулювання, надійного захисту безробітних.

Загроза безробіття в умовах України пов'язана не з кризою над виробництва, вичерпанням місткості ринку, як у західному світі, а з сучасною кризою недовиробництва, неузгодженістю процесів вивільнення, перерозподілу та працевлаштування робітників, тобто з глибокими деформаціями, що мали місце в попередній економічній системі, та наступною економічною політикою.

Західні економічні школи дотримуються різних поглядів на суть та причини безробіття. Так, класичний аналіз не вбачає у безробітті серйозної економічної проблеми, оскільки причиною його вважає надто високу заробітну плату, а в умовах вільного ринку такий стан довго зберігатися не може. Дійовим заходом проти безробіття вважається зниження заробітної плати до рівня економічної рівноваги.

Безробіття характеризується двома основними показниками: рівнем і тривалістю.

Особливо негативні наслідки безробіття в країнах перехідної доринкової економіки. Це пояснюється тим, що система матеріальної підтримки тут знаходиться в стані формування, а тому недостатньо ефективна; нестача фінансових ресурсів не дає змогу підтримувати допомогу з безробіття на більш-менш придатному рівні.

В цілому безробіття, як економічне і соціальне явище ринкової економіки, є виявом відносного перенаселення, появою відносно зайвих людей. Проте це не абсолютне перенаселення, а тільки відносно потреб у робочій силі для прибуткового ведення підприємницького господарства.

Список використаної літератури

1. Базілінська О. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів вузів/ Олена Базілінська,; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 442 с.

2. Базилевич В. Ринкова економіка: Основні поняття і категорії. Навчальний посібник./ Віктор Базилевич, Катерина Базилевич. — К.: Знання , 2006. — 263 с.

3. Дратавер Б. Макроекономіка: М-во освіти і науки України, КДПУ ім. В. Винниченка. — Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2004. — 89 с.

4. Кривцов О. Макроекономіка у запитаннях та відповідях: Навч. посіб./ Олександр Кривцов, Валерій Бережний, Вікторія Онегіна,. — Харків: Факт, 2003. — 199 с.

5. Макроекономіка: Методичні рекомендації для практичних занять та самостійної підготовки/ М-во освіти і науки України, ДЛАУ; Укл. В. Ю. Еш. — Кіровоград, 2004. — 39 с.

6. Манків, Грегорі Н. Макроекономіка: Підручник для України/ Г.Н. Манків,; Пер. з англ.: Степан Панчишин, Остап Ватаманюк та ін.. — К.: Основи, 2000. — 588 с.

7. Мельникова В. І. Макроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ В. І. Мельникова, Н. І. Клімова; М-во науки і освіти України, Нац. аерокосмічний ун-т ім. М. Є. Жуковського, Нац. банк України. — 2-е вид., доп.. — К.: Професіонал, 2004. – 394 с.

8. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ Степан Панчишин,. — 2-е вид., стереотип.. — К.: Либідь, 2002. — 614 с.

9. Савченко А. Макроекономіка: Підручник/ Анатолій Савченко,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2005. — 441 с.

10. Харкянен Л. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів вузів/ Людмила Харкянен,. — К.: Каравела, 2006. — 174 с.