Економічний розвиток Франції

Вступ.

1. Економіка сучасної Франції.

2. Розвиток основних галузей економіки.

3. Стан та перспективи торговельно-економічних відносин з Україною.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Франція — високорозвинута індустріально-аграрна країна, яка посідає одне з провідних місць у світі за обсягами промислового виробництва. Валовий національний продукт на душу населення — 22320 доларів на рік.

Частка у ВВП (1991, %): промисловість — 18,4, сільське господарство — 5,7. Видобуток (1993, млн. т) кам'яного вугілля — 10,1, нафти — 2,7, залізняку — 7, природного газу — 4,85 млрд. куб. м. Виробництво електроенергії — 454,7 млрд. кВт.ч (193), у тому числі понад 2/3 на АЕС. Чорна (виплавка, млн. т. у 1985: чавуну — 15,5, сталі — 19,4) і кольорова (алюміній, цинк, свинець, мідь та інші) металургія.

Провідна галузь промисловості — машинобудування. Розвинуті автобудування, суднобудування, тракторо- і авіабудування, електротехнічна і радіоелектронна промисловість, а також хімічна (виробництво соди, добрив, хімічних волокон, пластмас), нафтопереробна і нафтохімічна промисловість. Експортне значення мають виробництво текстилю, одягу, галантереї. Розвинуті харчова промисловість і виноробство. Головна галузь сільського господарства — тваринництво. Поголів'я (1992, млн.) великої рогатої худоби — 20,9, овець — 11,5, свиней — 12,3; птахівництво. Посіви зернових (урожай пшениці — 32,6 млн. т у 1992; ячмінь, кукурудза), цукрового буряка. Виноградарство, овочівництво, плодівництво і квітництво. Морське рибальство і розведення устриць.

Франція — один з найбільших у світі виробників хімічної і нафтохімічної продукції (у тому числі каустичної соди, синтетичного каучуку, пластмас, мінеральних добрив, фармацевтичних товарів та іншого), чорних і кольорових (алюміній, свинець і цинк) металів. Великою популярністю на світовому ринку користуються французький одяг, взуття, ювелірні вироби, парфуми і косметика, коньяки, сири (виробляється близько 400 сортів).

Експорт: машинобудівна продукція, у тому числі транспортне обладнання (близько 14% вартості), автомобілі (7%), сільськогосподарські і продовольчі товари (17%; один з провідних європейських експортерів), хімічні товари і напівфабрикати тощо. Іноземний туризм.

1. Економіка сучасної Франції

За своїм внутрішнім валовим продуктом Франція є четвертою світовою економічною державою. Вона має переваги в багатьох галузях: транспорт, телекомунікації, агропромисловість, фармацевтика, а також банківський сектор, страхування, туризм, предмети широкого попиту, (шкіргалантерея, готовий одяг, парфуми, алкогольні напої тощо).

Франція, активне торгове сальдо якої досягло 104,5 млрд. франків (20,9 млрд. доларів) у 1995 p., є четвертим експортером товарів (головним чином устаткування) в світі та другим у галузях послуг та сільського господарства (зокрема, зернові та сільськогосподарські продукти). Залишається першим європейським виробником та експортером в галузі сільського господарства. Здійснює 64% своїх торгових обмінів з партнерами з Європейського Союзу.

Франція має найнижчий у Європі рівень інфляції (2% на рік) і стійкій економічний ріст (3-3,5% на рік). Поштовхом до цього стали структурні реформи, що дають можливість швидко оновлювати випуск продукції і впроваджувати нові технології. Водночас у країні високий рівень безробіття — 10% працездатного населення. Причини цього — не лише структурні реформи, але й велика міграція із колишніх французьких колоній та високі податки на соціальне страхування. Останнє змушує роботодавців скорочувати робочі місця з метою зменшення платежів до соціальних фондів.

Вихід з такого становища уряд бачить у підвищенні економічної ефективності за рахунок трьох головних чинників: скорочення дефіциту фінансів — і держави, і соціальних фондів; прогресу в європейській інтеграції; поліпшення роботи державних підприємств (залізничного транспорту, електроенергетики, зв'язку, газопостачання тощо) шляхом залучення їх у конкретне середовище з аналогічними підприємствами Німеччини, США, Японії.

У Франції в законодавчому порядку заборонене пряме кредитування Центральним банком комерційних банків, фінансування засобами Центрального банку бюджетного дефіциту. Зараз Франція не користується позичками інших держав. У цих сферах діє принцип одержання кредитів на ринкових принципах шляхом купівлі цінних паперів банків, підприємств чи облігацій інших держав, а також купівлі іноземної валюти.

Зовнішня торгівля. Франція займає друге місце у світі з експорту послуг та сільськогосподарської продукції, четверте з експорту товарної продукції (переважно обладнання). Активне комерційне сальдо в 1995 р. виросло до 104,5 млрд. франків. Французький експорт, обсяг якого досяг у 1995 р. 427 млрд. франків, являє собою 22% валового внутрішнього продукту. Щодо імпорту, він зріс до 322 млрд. франків.

Ці цифри свідчать про значне зростання сальдо в секторах обладнання, сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, а також про зниження енергетичного рахунку та збільшення на 19% експорту електроенергії. Франція здійснює 64% своїх комерційних операцій зі своїми партнерами по Європейському Союзу. Німеччина, Італія, Великобританія, Бельгія, Іспанія, а також Сполучені Штати Америки є основними партнерами Франції.

Товарообіг між Францією і Україною хоч відносно невеликий, але щорічно збільшується.

Великі французькі підприємства тільки починають свій хід на українському ринку. У нас працюють «Елект-рисіті де Франс», «Рено», «Шлюмберже», «Алька-тель», «Рон-Пулен». Непогано почувають себе банки «Сосьєте Женераль» і «Креди Ліоне», які, чи не єдині із західних, мають право на ведення фінансових операцій у повному обсязі. Проте «Креди комерсьяль де Франс» тільки придивляються до українського ринку, очікуючи можливості взяти участь у другому етапі приватизації в Україні.

Французька фірма ІСЕА готується розпочати реалізацію спільного проекту щодо модернізації водогону у Львові. За словами керівника цього проекту Філіппа Лекуента, французам під силу зробити постачання водою львів'ян цілодобовим.

Останнім часом порушено питання про можливість збільшення кредитної лінії для України з боку Франції, переведення України французькою страховою компанією «Ко-фас» з шостої групи ризику до п'ятої. Розглядається також багатостороннє співробітництво в рамках ГАТТ/COT і підтримка Францією України при вступі до цієї впливової організації та перспективи розвитку двосторонніх відносин в зв'язку з вступом України до ЄС.

2. Розвиток основних галузей економіки

Площа сільськогосподарських угідь становить 2/3 території Франції (35,5 млн. га); все більше зменшується частка ріллі і збільшується площа, вкрита травами, що пов'язано з посиленням тваринницької спеціалізації сільського господарства. Рілля займає 16,8 млн. га, багаторічні насадження — 2,2 млн. га (виноградники і сади), пасовища і сінокоси — 13,9 млн. га, під лісом — 14,5 млн. га. Структура сільського господарства за вартістю продукції у %: рослинництво — 43,3, у тому числі зернові — 16,0, овочі і фрукти — 9,0, виноград (на вино) — 8,5; тваринництво — 56,7, в тому числі виробництво м'яса — 26,1, молока — 18,6, птиці та яєць — 7,7. Рослинництво середньоєвропейського і середземноморсько-субтропічного типів. За збиранням зернових Франція поступається тільки США, Росії, Індії та Канаді. Основна зернова культура — пшениця (близько 1/2 всього врожаю зерна), основний район її виробництва — низовина на Заході країни.

Посіви цукрового буряка, як і цукрові заводи, зосереджені на Півночі. Через зменшення продовольчого використання втрачає свою цінність картопля. Важливе значення має виноградарство (1-е місце у світі за збиранням винограду).

Основна частина врожаю використовується для виробництва вина, через перевиробництво вина проводиться політика обмеження виноградарства. Виноградники поширені майже скрізь. Головні райони виробництва винограду і виноробства: провінції Лангедок, Шампань, Бургундія, Турень, район м. Бордо, Гасконь.

У південних районах поширена культура оливи. Виробництво овочів і фруктів розвинуте скрізь.

Тваринництво має м'ясомолочний напрямок, посилилося значення свиноводства і птахівництва. За виробництвом м'яса Франція поступається у Західній Європі тільки ФРН, а за виробництвом молока посідає 1-е місце.

Головний район лову — Атлантичний океан. Улов риби — 806 тис. т (1974). Головні риболовецькі порти — Булонь і Лор'ян, Ла-Рошель. Устричний промисел (близько 70% світового збору устриць).

Транспортна мережа має радіальну конфігурацію з єдиним центром — Парижем. Приблизна частка окремих видів транспорту у внутрішньому вантажообороті (т/км, в %): залізничного — 34,9, автомобільного — 36,7, внутрішнього водного — 6,9, морського каботажу — 3,9, трубопровідного — 17,6 (1972).

Франція посідає одне з перших місць у світі за довжиною автошляхів і величиною автопарку. Найважливіша автострада — Лілль-Париж-Ліон-Марсель. Довжина внутрішніх водних шляхів — 7,2 тис. км (у т. ч. 4,7 тис. км каналів).

Головні водні магістралі — Сена (яка через Уазу і Північний канал пов'язана з Північним районом, а через Марну і канал Марна-Рейн — з Лотарингією та Ельзасом) і каналізована р. Мозель (шлях для експорту лотарингзької руди і металу, а також імпорту вугілля і коксу); на ці шляхи припадає понад 4/5 перевезень.

Обсяги зовнішньоторговельного обороту Франції за роки після 2-ї світової війни істотно збільшилися; за розмірами експорту й імпорту Франція поступається лише США, ФРН і Японії. В експорті частка Франції становить понад 6,9%, імпорті — понад 6,7%.

Основні статті імпорту: машини та обладнання, нафта, кам'яне вугілля, кольорові метали, целюлоза, бавовна, вовна, деревина хвойних і тропічних порід.

Близько 1/2 зовнішньоторговельного обороту Франції припадає на країни ЄС; головний торговий партнер — ФРН, торгівля з якою, як і з США, здійснюється з великим пасивом.

3. Стан та перспективи торговельно-економічних відносин з Україною

Франція є важливим торговельним партнером України. З 1994 р. у двосторонній торгівлі між країнами чітко вималювалася стійка тенденція до зростання її обсягів (табл. 1).

Аналізуючи дані зовнішньоторговельного обороту за 2002-2005 pp., коли Україна мала позитивне (1992 p.), чи незначне негативне (2003-2004 pp.) сальдо у торгівлі з Францією слід зазначити, що це було досягнуто головним чином завдяки експорту енергоносіїв. Вони в українському експорті відповідно складали: 85,2% — у 2002 p., 59,5% — у 2003 р. та 19,5% — у 2004 р. Зменшення з відомих причин їх експорту з України у 2005-2008 р. р. значно погіршило сальдо двосторонньої торгівлі..

Крім того, зростання експорту сільськогосподарської продукції, яке було характерним протягом останніх років, повністю перекрито значним зростанням імпорту продукції харчової промисловості, машин та обладнання, автомобілів та товарів широкого вжитку.

Якщо умовно виключити з експорту України енергоносії, які, як відомо, не є для неї характерним експортним товаром, то можна констатувати практично стабільне його зростання (1992 р. — 158; 1993 р. -370; 1994 p.-687; 1995 p.-424; 1996 p. — 780; 5 міс.1998 p. -382 млн.фр.фр.).

Разом з тим постійно зростаюче негативне сальдо у торгівлі товарами свідчить як про недовикористання експортних можливостей України, так і про специфіку основних імпортних потреб Франції, до задоволення яких нашій країні досить важко пристосуватися (енергоносії, деякі види високотехнологічного обладнання, трикотажні вироби, кольорові метали, тропічні фрукти, чай, кава).

Основні можливості розширення українського експорту пов'язуються з хімічною продукцією (поліхлорвініл, добрива), металом (в основному, для реекспорту в треті країни), брухтом та кольоровими металами, деревиною, олійними культурами, а також організацією спільних виробництв одягу, його напівфабрикатів та їх подальшим вивозом до Франції і третіх країн.

Стратегічними напрямами, на наш погляд, у торгово-економічних відносинах з Францією є:

• раціональне використання товарних кредитних ліній

для модернізації українських підприємств;

• створення спільних підприємств з використанням французьких «ноу-хау» і перспективою виробництва продукції на експорт у треті країни чи заміни українського імпорту;

• залучення прямих французьких інвестицій в українську економіку;

• активізація прямих контактів між діловими колами обох країн з метою більш широкої комерціалізації української продукції на французькому ринку.

• цілеспрямоване посилення контактів на всіх рівнях з підприємствами, установами та урядовими структурами, причетними до галузей, у яких найбільш явно проглядається інтерес до України з боку Франції. Це, в першу чергу, енергетика (особливо атомна), сільське господарство, зберігання та переробка сільгосппродукції, будівництво та виробництво будівельних матеріалів тощо.

Розвивається співробітництво в енергетичній галузі з французькими фірмами «Газ де Франс», «Жек Альстом» за наступними напрямками:

• реалізація проектів реконструкції та модернізації енергоблоків електростанцій різних типів;

• виготовлення котлів з впровадженням сучасних технологій використання палива;

• розробка і впровадження сучасних систем управління технологічними процесами в енергетці;

• участь у розробці та впровадженні технологій використання в енергетичному обладнанні низькоякісного вугілля;

• підвищення екологічних показників енергетичного обладнання різних типів;

• участь у реалізації проектів добудови енергоблоків № 2 Хмельницької АЕС та

№ 4 Рівненської АЕС;

• реалізація технологій використання відходів вуглезабезпечення як палива для енергетичних підприємств.

У фармацевтичній галузі українські виробники зацікавлені у співпраці з фірмами «Лаборатуар Ложе» та «Сапекс». Це стосується наступних питань:

• розвиток кооперованих, технологічних, інвестиційних зв'язків з метою модернізації української фармпромисловості, зокрема, ліцензійні угоди, передача «ноу-хау» стосовно виробництва генериків;

• обмін досвідом державного контролю у Франції за оптовою торгівлею медикаментами та відповідними імпортно-експортними операціями;

• вивчення французької системи медичного страхування та її впливу на реалізацію лікарських засобів, ціноутворення на фармринку.

Прямі французькі інвестиції одержали 98 українських підприємств (42 з них — спільні).

Відчутного імпульсу в розвитку економічних відносин між двома країнами надало створення Змішаної української міжурядової комісії з економічного співробітництва, перше засідання якої за участю представників більш ніж 100 українських та французьких підприємств відбулося у Києві 2-3 березня ц.р.

Важливим напрямом для співробітництва, який заохочується урядом та безпосередньо курується та фінансується МЗС Франції, є розширення її інтелектуальної присутності (інтелектуального інвестування) в Україні. Виділяючи національне фінансування, Франція пропонує багато програм підвищення кваліфікації кадрів, стажування, науково-технічного співробітництва тощо. Такі програми вже досить успішно реалізуються, зокрема, для Мінекономіки, Національного банку, Державного Казначейства України.

Серед програм, які є цікавими для України і могли б бути реалізовані французькою стороною з подальшою перспективою інвестицій у виробництво слід назвати наступні:

• запровадження сучасних технологій та форм організації виробництва продукції промисловості, інтенсивних технологій вирощування сільськогосппродукції, ефективних способів її зберігання та переробки;

• заощадження енергоресурсів шляхом впровадження енерго- та паливнозберігаючих технологій, раціонального їх використання у виробництві та побуті;

• організація безпечного функціонування АЕС, забезпечення утилізації та захоронення радіоактивних відходів;

• модернізація транспорту і транспортних мереж;

• більш повне використання потенціалу високотехнологічних підприємств військо-во-промислового комплексу та переорієнтація окремих з них на виробництво продукції цивільного призначення;

• запозичення досвіду Франції у сферах державного регулювання економіки, організації митної та податкової систем, арбітражної справи, діяльності торгово-промислових палат тощо;

• розвиток банківсько-фінансової та кредитної систем;

• адаптація законодавства України в торговельно-економічній сфері до вимог ЄС;

• забезпечення охорони навколишнього природного середовища та здоров'я населення;

• підготовка і підвищення кваліфікації кадрів для економіки України;

• налагодження систем сервісного обслуговування;

• розвиток інфраструктури міського господарства тощо.

Актуальним з погляду поглиблення торговельно-економічних відносин між обома країнами є питання створення французько-української торгової палати.

Відомо, що діяльність посольств і нечисленних торговельно-економічних місій націлена, в основному, на вирішення питань міждержавного характеру, а їх дипломатичний статус обмежує і де факто, і де юре можливість цих установ активно брати участь у підготовці та реалізації конкретних контрактів. Вони змушені обмежуватися далеко необов’язковим сприянням окремим підприємствам та установам. При цьому сотні малих і середніх підприємств, які володіють новітньою технологією і випускають конкурентоздатну продукцію, часто залишаються поза межами двостороннього співробітництва.

Слід також враховувати менталітет західних, зокрема, французьких підприємців, їх певну недовіру до державних структур та, навпаки, схильність до співпраці з структурами типу торговельно-промислових палат.

Протягом багатьох років у Франції успішно діють численні міждержавні торгові палати, створені, зокрема, з країнами ЦСЄ.

Відсутність такої структури по співробітництву з Україною викликає, щонайменше, здивування серед ділових кіл Франції. Ось чому Посольство, особливо останнім часом, постійно відстежувало і навіть ініціювало наміри різних фізичних та юридичних осіб країни перебування щодо заснування франко-української торгової палати і вже заручилося згодою багатьох провідних підприємств Франції на фінансово-організаційну підтримку ії заснування.

Мета створення палати вбачається в сприянні розвитку торговельно-економічних відносин між Україною і Францією та адаптації українських підприємств (промислових, сільськогосподарських, торговельних тощо) до правил ринкової економіки і. таким чином, інтеграції України в систему міжнародних торговельно-економічних зв'язків, а також розширенні інформаційного поля та клімату довіри між українськими та французькими партнерами, потенційними інвесторами та отримувачами інвестицій.

Основними функціями торгової палати могли б бути:

• співробітництво з неурядовими інституціями обох країн щодо розробки заходів, спрямованих на розвиток торговельно-економічних, науково-технічних зв'язків між Україною та Францією;

• пошук партнерів для реалізації спільних проектів, організація контактів та ділових зустрічей, обмінів делегаціями, презентацій фірм та їх товарів тощо;

• сприяння проведенню виставок, ярмарок як в Україні, так і у Франції;

• збір, видання та розповсюдження серед членів палати та зацікавлених кіл інформації щодо економічного розвитку обох країн, чинного законодавства, митного та валютного режиму тощо;

• участь в усуненні протиріч, що можуть виникнути між контрагентами обох країн;

• збір та розповсюдження інформації щодо надійності партнерів обох країн тощо.

У Франції палата може бути створена у формі «Асоціації з безприбутковими цілями», діяльність якої регулюється французьким законодавством від липня 1901 року, і за яким вона є юридичною особою, що діє на основі самоокупності і не має політичних цілей та мети одержання будь-якого прибутку. Тобто, вона створюється як французьке підприємство з місцем перебування у Парижі і керується у своїй діяльності розробленим і зареєстрованим у Франції статутом. Членами палати можуть бути як французькі, так і українські юридичні та фізичні особи. Палата матиме засновників, які забезпечують основний фінансовий внесок, та просто членів, тобто тих, хто сплачуватиме річні внески.

На першому етапі засновниками виступають тільки найбільш відомі французькі підприємства та організації, які створюють невелику виконавчу структуру (3-4 співробітники), надають приміщення, обладнання тощо. Інші французькі юридичні та фізичні особи, які вже підтвердили готовність підтримати цю структуру, стають її членами. Представники України (Посольство, ТЕМ), беручи участь на громадських засадах в роботі палати, сприяють одержанню нею необхідної інформації, готують пропозиції щодо участі представників української сторони в її роботі.

На другому етапі на кошти палати створюється її представництво в Україні. В залежності від фінансових можливостей, воно формується або на базі представництва в Києві одного з французьких засновників палати, або, за умови зацікавленості української сторони, при державній установі — (МЗЕЗіТ, ТППУ тощо), чи локалізується окремо.

На третьому етапі, за умови зацікавленості Україні і достатньої кількості реальних фінансово-спроможних вітчизняних інституцій та підприємств, створюється Українсько-французька торгова палата з тим чи іншим ступенем державної участі.

Слід підкреслити, що другий і особливо третій етап не є обов'язковими, хоча, на наш погляд, бажаним, але, у будь-якому разі, ця структура почне працювати па Україну без державного фінансування.

Висновки

Франція є членом ООН і більшості спеціалізованих агентств цієї організації, ОБСЄ, ЄС, НАТО, Організації економічного співробітництва і розвитку.

За даними Держкомстату України, станом на 01.01.2002 обсяг прямих французьких інвестицій в Україну становив 29,3 млн. дол., їх частка в загальному обсязі прямих іноземних інвестицій в економіку України становить лише 0,7%. Протягом 2001 року обсяги прямих французьких інвестицій, що надійшли в економіку України, скоротилися на 10,5 млн. доларів.

На початок 2002р. в Україні зареєстровано 133 підприємства за участі французьких інвестицій, 76 з яких — українсько-французькі спільні підприємства.

Станом на 01.01.2002 українські прямі інвестиції в економіку Франції не надходили. Україна постачає на французький ринок чорнi метали та вироби з них, руди та уранові концентрати, продукцію хімічної промисловості, зокрема мінеральні добрива, текстиль, а також зерно. У свою чергу, Франція експортує в Україну машини та механізми, лікарські засоби, продукцію сільського господарства та хімічної промисловостi, рiзноманiтне технiчне обладнання, товари широкого вжитку.

Список використаної літератури

1. Базовкін Є. Франція: вчора, сьогодні, завтра //Зовнішня торгівля. — 1998. — № 4. — C. 16-19

2. Гончарова Н. Державне регулювання економіки: індикативне планування у Франції //Економіка. Фінанси. Право. — 1999. — № 12. — C. 32-35

3. Латковська Т. Правові основи діяльності Центрального банку Франції //Економіка. Фінанси. Право. — 2007. — № 12. — C. 26-29

4. Лихач В. Урок на тему "Франція" (10 клас) //Географія та основи економіки в школі. — 2009. — № 3. — C. 25-29

5. Островская Е. Трансформация социально-экономической модели Франции //Мировая экономика и международные отношения. — 2007. — № 4. — C. 40-49

6. Островская Е. Франция- тенденции роста сохраняются //Мировая экономика и международные отношения. — 2000. — № 8. — C. 98-102

7. Островская Е. Франция //Мировая экономика и международные отношения. — 2001. — № 8. — C. 89-97

8. Панченко Е. Современная банковская система Франции //Зовнішня торгівля. — 1998. — № 4. — C. 37-50.

9. Сай В. Стан та перспективи торговельно-економічних відносин між Україною та Францією //Зовнішня торгівля. — 1998. — № 4. — C. 25-30

10. Супричов О. Франція //Географія та основи економіки в школі. — 2006. — № 3. — C. 43-46

11. Чеснова И. Вступление Франции в "Общий рынок" (1957). Обсуждение и принятие договора о ЕЭС //Вестник Московского университета. — 2001. — № 6: Сер. 8 История. — C. 3-23

12. Ятченко А. Опыт взаимодействия фирм в экономике Франции/ А.Ятченко //Зовнішня торгівля. — 1998. — № 4. — C. 31-36.