Економіка інформаційної діяльності

Категорія (предмет): Інформатика

Arial

-A A A+

Вступ.

1. В чому різниця між інформаційними технологіями та інформаційними системами.

2. Дати пояснення, які професії зникають під впливом цифрових технологій.

3. Надати приклади чи причини невдалого електронного бізнесу.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Формуванню та розвитку інформаційного бізнесу сприяв розвиток технічної бази (передусім ЕОМ і засобів зв’язку), а також ставлення до інформації як до товару і стратегічного ресурсу виробничої та комерційної діяльності. Все це сприяло переведенню інформаційної діяльності на індустріальні рейки. Інформаційний бізнес поступово виборює панівні позиції в організаційно-управлінському процесі. І це має величезне значення для сучасного соціально-економічного розвитку, особливо в умовах переходу до інформаційного суспільства.

На доступ до необхідної інформації в найкоротші терміни витрачаються великі гроші; такий спосіб задоволення інформаційних потреб сьогодні кращий за використання традиційних мереж публічних бібліотек або газет і журналів, що знаходяться в значній залежності від державних субсидій. Отже, можна визначити інформаційний бізнес як індустрію інформаційного забезпечення, витрати на утримання якого безпосередньо оплачують його користувачі. Таке визначення дає змогу виключити з цієї сфері діяльності засоби радіо і телебачення, пресу.

В Україні становлення інформаційного бізнесу почалося значно пізніше, ніж у розвинених країнах, — у 90-х роках ХХ ст., коли вона стала самостійною державою і розпочала розбудову своєї економіки на засадах ринкової системи господарювання. Попервах інформаційний бізнес сприймався як підприємницька діяльність, пов’язана тільки з продажем технічного та програмного забезпечення, оскільки він розвивався тільки у сфері збуту.

1. В чому різниця між інформаційними технологіями та інформаційними системами

Інформаційні технології, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.

Технології, що забезпечують та підтримують інформаційні процеси. (Процеси пошуку, збору, передачі, збереження, накопичення, тиражування інформації та процедури доступу до неї).

Інформаційна технологія – цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування.

Інформаційна технологія – це сукупність методів, виробничих процесів та програмно-технічних засобів, об’єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує виконання інформаційних процесів з метою підвищення їхньої надійності та оперативності і зниження трудомісткості ходу використання інформаційного ресурсу.

Інформаційна система, як система управління, тісно пов’язується, як з системами збереження та видачі інформації, так і з іншої — з системами, що забезпечують обмін інформацією в процесі управління. Вона охоплює сукупність засобів та методів, що дозволяють користувачу збирати, зберігати, передавати і обробляти відібрану інформацію. Інформаційні системи існують з моменту появи суспільства, оскільки на кожній стадії його розвитку існує потреба в управлінні. Місією інформаційної системи є виробництво потрібної для організації інформації, потрібної для ефективного управління всіма її ресурсами, створення інформаційного та технічного середовища для управління її діяльністю. Інформаційна система може існувати і без застосування комп’ютерної техніки – це питання економічної необхідності. В будь-якій інформаційній системі управління вирішуються задачі трьох типів:

— задачі оцінки ситуації (деколи їх називають задачами розпізнавання образів);

— задачі перетворення опису ситуації (розрахункові задачі, задачі моделювання);

— задачі прийняття рішень (в тому числі і оптимізаційні).

Автоматизована інформаційна система – це взаємозв’язана сукупність даних, обладнання, програмних засобів, персоналу, стандартних процедур, які призначені для збору, обробки, розподілу, зберігання, представлення інформації у відповідності з вимогами, які випливають з цілей організації. Сьогодні, у вік інформації, практично кожна інформаційна система використовує комп’ютерні технології, і тому надалі під інформаційними системами надалі будемо підрозумівати саме автоматизовані.

Інформаційні системи включають в себе: технічні засоби обробки даних, програмне забезпечення і відповідний персонал. Чотири складові частини утворюють внутрішню інформаційну основу:

· засоби фіксації і збору інформації;

· засоби передачі відповідних даних та повідомлень;

· засоби збереження інформації;

· засоби аналізу, обробки і представлення інформації.

Різноманітність інформаційних систем з кожним роком все зростає. В залежності від функціонального призначення можна виділити такі системи: управляючі (АСУТП, АСУВ), проектуючі (САПР), наукового пошуку (АСНД, експертні системи), діагностичні, моделюючі, систем підготовки прийняття рішення (СППР), а в залежності від сфери використання – на адміністративні, економічні, виробничі, медичні, навчальні, екологічні, криміналістичні, військові та інші.

Основними факторами, які впливають на впровадження інформаційних систем, є потреби організацій та користувачів, а також наявність відповідних засобів для їх формування. Найсуттєвіше на розвиток інформаційних систем вплинули досягнення в галузі комп’ютерної техніки та телекомунікаційних мереж.

Причини, що спонукають організації впроваджувати інформаційні системи, з одного боку обумовлюються прагненням збільшити продуктивність повсякденних робіт чи усунути їх повторне проведення, а з іншого боку бажанням підвищити ефективність управління діяльністю організації за рахунок прийняття оптимальних та раціональних управлінських рішень. Перша причина доволі прозора і для її реалізації достатньо впроваджувати стандартизовані системи обробки інформації. Успішне функціонування організації у значній мірі залежить від вдалого керівництва, яке базується на обгрунтуванні перспективних концепцій розвитку згідно з своєчасною, достовірною та повною інформацією, яку може поставляти відповідна інформаційна система. Основне завдання інформаційної системи управління полягає у підпорядкуванні всіх внутрішніх процесів головним цілям організації. Для цього необхідно скоординувати процеси, пов’язані з діяльністю організації таким чином, щоб вони максимально забезпечували виконання поставлених задач в єдиному інформаційному полі. Тільки таким чином інформаційна озброєність організації починає безпосередньо впливати на ефективність її діяльності.

До основних напрямків автоматизації інформаційно-управлінської діяльності в організаційних структурах відносять:

· автоматизацію обробки документів шляхом впровадження систем для обробки тексту, автоматизацію обміну інформацією через різноманітні види комунікацій (які включають АТС підприємства, відеотермінальні системи, локальну комп’ютерну мережу, телекопіювальні апарати, відеоінформаційні системи);

· автоматизацію діяльності менеджерів на базі комп’ютерних систем комплексних інформаційних систем, які надають допомогу в прийнятті рішень, та електронних секретарів, що дозволяє підвищити рівень організації праці менеджерів на якісно вищий щабель.

Впровадження інформаційних систем дозволяє менеджеру отримувати оперативний доступ до довільної нагромадженої інформації з тим, щоб в подальшому ефективно її використовувати для вирішення поставлених задач (в сферах аналізу маркетингу, фінансів, тощо).

В сучасних умовах у великих організаціях створені і ефективно діють інформаційні системи, які обслуговують процес підготовки і прийняття управлінських рішень і вирішують наступні задачі: обробку даних, обробку інформації, реалізацію інтелектуальної діяльності з метою створення інформації. Управлінські інформаційні системи послідовно реалізують принципи єдності виробничого процесу та інформаційного процесу супроводу через застосування технічних засобів збору, нагромадження, обробки і передачі інформації в поєднанні з використанням аналітичних методів математичної статистики і моделей прогнозно-аналітичних розрахунків та інших необхідних прикладних засобів. У виробничо-господарській структурі підприємства забезпечується узагальнення інформації “знизу — вверх”, конкретизація інформації “зверху — вниз”, а також уніфікується інформаційний процес, спрямований на отримання науково-технічної, планової, контрольної, облікової і аналітичної інформації.

Підвищення ефективності використання інформаційних систем досягається шляхом наскрізної структури і сумісності інформаційних систем, які дозволяють усунути дублювання і забезпечують багатократне використання інформації, встановлюють визначені інтеграційні зв’язки, обмежують кількість показників, зменшують обсяг інформаційних потоків, підвищують рівень використання інформації. Інформаційна система повинна підтримувати такі функції, як надання інформації (наприклад, потрібної користувачам для вирішення науково-виробничих задач) та створення найзручніших умов для її поширення (наприклад, проведення адміністративно-організаційних, науково-дослідних і виробничих заходів, які забезпечують її ефективне розповсюдження).

Сучасна інформаційна система в заданій сфері діяльності організації дозволяє забезпечити вирішення таких завдань:

1) прямий, своєчасний доступ до інформаційного продукту (точну інформацію про хід виробничого процесу в просторі та часі);

2) ефективну координацію внутрішньої діяльності та оперативне розповсюдження різноманітних повідомлень;

3) ефективнішу взаємодію із суміжниками по технологічних маршрутах за рахунок використання більш інформованих та наочних засобів відображення та передачі-прийому повідомлень;

4) виділення необхідного і неперервного часу для менеджерів всіх ланок на такі високоефективні види діяльності, як аналіз та прийняття рішень за рахунок зменшення часу на здійснення малопродуктивної діяльності;

5) використання якісно кращої технології системного аналізу та проектування оперативного управління на нижній та середніх ланках управління виробництвом.

2. Дати пояснення, які професії зникають під впливом цифрових технологій

Загалом інформаційні мережі – найекологічніший винахід людства. Окрім того, що Інтернет дозволяє "розселити" мегаполіси й промислові центри містечками та поселеннями – люди можуть дистанційно працювати будь-звідки, до того ж за рахунок оптимізації виробництва скорочується штат робітників нетворчих професій, що досі юрмилися в цехах та на фабриках. Це – серйозне полегшення для локальних екосистем, бо ж відомо, що великі скупчення людей є надзвичайно неекологічними.

У документі, який називається «Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник», налічується 6 тис. назв професій, а сучасний класифікатор професій Держстандарту України містить понад 15 тис. професій. Хоча мають попит трохи більше, чим тисяча з них, все одно достатньо важко орієнтуватися у такому величезному світі професій. Тим паче, що, мало не щорічно, з'являються нові професії і зникають старі, стираються межі між багатьма з них, а деякі, навпаки, постійно розділяються.

Кожна професія висуває певні вимоги до людини. Одні професії вимагають від людини сили і спритності, інші – переважно розуму і акуратності, ще інші – комунікабельності і стриманості. Деякі професії вимагають від людини практично однакових особливостей і рис характеру. Їх можна об'єднати в групи, які можна представити як свого роду професійні держави зі своїми законами, мовою, населенням, які займають на карті певне положення.

На думку спеціалістів, зникне професія касира: розрахунок у магазині стане цілком автоматизованим. Залишиться у минулому професія листоноші, адже в час суцільної електроніки ніхто не відправлятиме паперову пошту. Відімре й професія кіномеханіка, бо зникнуть кінотеатри, а нові фільми пропонуватимуть споживачеві через Інтернет. Можуть залишитись без роботи шахтарі і нафтовики. До 2027 року людство, щоб уникнути «теплового удару», зумовленого парниковим ефектом, остаточно перейде на водень, а також на енергію сонця, вітру і води.

Але якщо якісь професії зникають, то замість них виникають нові. За прогнозами журналу «Форбс», на ринку праці матимуть попит техніки генної інженерії, котрі вмітимуть читати ДНК потенційного працівника і розповідати працедавцям про усі його вроджені достоїнства і недоліки. Замалим ледь не в усіх сферах життєдіяльності будуть задіяні роботи, то цілком логічно припустити, що виникне масова потреба у спеціалістах, котрі їх обслуговуватимуть та ремонтуватимуть.

Одним з моментів, що дозволяє скоротити обсяг екологічної шкоди, є також е-комерція. Сьогодні у світі близько 100 мільйонів користувачів Інтернету. Більшість з них надає перевагу здійсненню покупок в режимі он-лайн. При цьому значно менше забруднюється довкілля завдяки тому, що не їдуть машиною чи автобусом (що дозволяє зменшити кількість рейсів) до найближчого магазину за черговою баночкою пива, а замовляють її собі Інтернетом. Фахівці з Worldwatch Institute підрахували, що при цьому економія сукупної витрати пального на доставку продуктів споживачам складає 90 (!) відсотків.

До того ж у найближчі сім років, на які прогнозується масовий розквіт електронної комерції, очікується скорочення торгівельних площ на 420 мільйонів квадратних метрів. При цьому буде зекономлено близько 53 мільярдів кіловат-годин електроенергії, необхідної для їх обслуговування. Зараз для виробництва такої кількості енергії працює 21a електростанція.

Не менш промовисто виглядає й статистика з використання паперу. Його споживання в глобальному масштабі збільшилось з 1950 року вшестеро. А його виробництво "з'їдає" чотири відсотки всієї енергії, вироблюваної людством. При цьому 90 відсотків паперу використовується одноразово і тут-таки знищується, складаючи 40% всіх твердих відходів в міській місцевості.

Об'єднання можливостей всіх фахівців у віртуальному робочому колективі, та на вищому рівні – співдія й цих колективів, дозволить оцінювати й розв'язувати антропогенні проблеми екологічних макросистем. Але, як каже Алан Кей, один із батьків-засновників сучасного комп'ютера, який є автором ідеї спілкування з комп'ютером не через рядок завдань, а через метафоричні зображення (ті самі вікна, іконки, кнопки на моніторі), а також багато чого іншого, що визначило сьогоднішній вигляд і роль комп'ютера… Тож, як каже той самий Кей, хоча нове комп'ютерне середовище дійсно дозволить працювати над щонайскладнішими проблемами, обов'язково необхідно потурбуватися щодо того, аби переміни були позитивними.

Телебачення має стати останнім засобом масової інформації, бездумно розробленим й випущеним у світ без відповідного попередження міністерства охорони здоров'я!

Адже внаслідок переходу інформації з аналогової форми на цифрову об'єкти віртуальної природи приходять на зміну фізичним. Іншими стають "обмін речовин" у суспільстві, види закладів і стосунків, змінюється природа людської діяльності. Ось що на нас чекає у новому суспільстві (і це далеко не все):

Віртуальні іноземці. Люди, що працюють в одній країні, але фізично перебувають в іншій, наприклад, "віртуальні оператори із занесення даних", що мешкають в Індії, а працюють в Америці. З точки зору закону, віртуальні іноземці часто працюють нелегально.

Віртуальна урна для голосування. Будь-який інформаційний пристрій (телевізор, телефон, комп'ютер, кіоск тощо), з якого можна проголосувати.

Віртуальна дошка оголошень. "Message Maestro" з гіпертекстовими посиланнями на інші дошки оголошень. При цьому не треба пришпилювати папери кнопками.

Віртуальний парламент (чи віртуальні слухання). Слухання із законопроектів в асинхронному режимі (тобто не одночасно) з різних місць.

Віртуальна корпорація (віртуальне підприємство, розширене підприємство). Угрупування в Мережі, організоване фірмами, фізичними особами та закладами з підприємницькою метою.

Віртуальний державний орган. Низка державних органів зі схожими функціями об'єднуються за допомогою мережі для обслуговування населення через єдине "віконце", наприклад, віртуальне агентство з виплати допомоги.

Віртуальний універмаг. Середовище в Мережі, де можна знайти потрібний товар, як у віртуальному магазині чи на віртуальному розпродажу взуття.

Віртуальний ринок. Будь-яка ділянка кіберпростору, де роблять покупки.

Віртуальна контора. Робоче місце для роз'їзного конторського робітника. Може знаходитись де завгодно.

Віртуальна няня. Особа чи програма, яка в онлайновому режимі доглядає, розважає та виховує дитину.

Віртуальний лікар. Як програма з тестування самопочуття з видаванням відповідних рекомендацій, так і справжній лікар, що надає консультації в Мережі.

Віртуальна хімічна лабораторія. Місце, де віртуальний ціанід змішують з віртуальною тещею, і вона помирає – проте, так само віртуально. Те саме стосується вправ зі струмом у віртуальній фізичній лабораторії чи з піраньями – у біологічній.

Попри передбачення нових професій, є й ті, що вічні й незамінні. Вони існували до нас, є зараз і будуть потрібні в прийдешньому. Це сотні робітничих професій, що модернізуватимуться, але не зникнуть: будівельники, столярі, кранівники, залізничники, водії…

Завжди потрібні лікарі і педагоги, поліцейські і кухарі, юристи і військові, перукарі і податкові інспектори, священики і спортсмени.

Отже, професії діляться на спеціальності, наприклад, професія – вчитель, спеціальність – вчитель іноземної мови. Із зміною засобів виробництва, розподілом праці професії постійно змінюються. Одні професії зникають, інші з’являються (програміст). Науково-технічний прогрес змінює характер праці, вдосконалює знаряддя праці, змінює й сам предмет праці, внаслідок чого з’являється багато подібних професій. Це викликало необхідність класифікації (групування) професій.

3. Надати приклади чи причини невдалого електронного бізнесу

Для забезпечення ефективного виходу на ринок інтерактивної торгівлі та складанні бізнес-плану Інтернет-компаніям, перш за все, необхідно чітко уявити аудиторію та кількісний і якісний склад їхніх потенційних клієнтів. Так чіткі дані про кількісний та якісний склад користувачів мережі Інтернет допоможуть компаніям знайти вірні підходи при організації своїх бізнес-процесів у мережі Інтернет, а також грамотно планувати свої рекламні компанії та маркетингові акції.

У світовій практиці вже давно існує традиція проведення досліджень Інтернет-ринку. Такі дослідження проводяться американськими компаніями ForresterResearchта NPDGroup. Ці компанії щорічно проводять опитування 130 тис. користувачів мережі Інтернет.

Необхідно зазначити, що у вітчизняній практиці такі дослідження проводилися тільки в 2002р. компанією UMGі мали лише оглядовий та узагальнений характер, що, в свою чергу, і викликало необхідність проведення нами спеціального дослідження. Метою цієї публікації є характеристика та аналіз потенціалу ринку електронної торгівлі в Україні.

Сьогодні основними джерелами для отримання інформації про вітчизняний Інтернет-ринок можуть слугувати такі засоби:

· навчальна та наукова література;

· матеріали з платних джерел інформації;

· публікації в спеціалізованих засобах масової інформації;

· звіти про стан Інтернет-ринку, що публікуються міжнародними дослідницькими організаціями та маркетинговими компаніями;

· статистика відвідуваності Web-ресурсів;

· проведення он-лайн та офф-лайн опитувань.

Охарактеризувавши кількісний склад аудиторії вітчизняного сегменту Інтернет-ринку, необхідно дати його якісну характеристику.

Так, за даними нашого дослідження, основна частина користувачів української частини мережі Інтернет користуються її послугами наступним чином: кілька разів на тиждень – 25,08 %, кілька разів на місяць – 21,53 %, час від часу 53,39 %. Серед користувачів мережі Інтернет розподіл за віком виглядає таким чином: від 8 до 19 років – 81,2 %; від 20 до 40 років – 86,24 % та найнижчий рівень використання мережі Інтернет у осіб, які старші 40 років – 61,62 %. Найбільш активними та обізнаними категоріями Інтернет-користувачів є сьогодні бізнесмени – 93,06 % та студенти – 93,66 %, далі ідуть державні службовці – 85,80 %.

Також необхідно зазначити, що в українській частині мережі Інтернет домінують люди, які мають вищу освіту – 79 %. Окрім цього, до активної групи користувачів можна зарахувати менеджерів високої та середньої ланки. Загалом 80 % користувачів мають роботу, решту – 20 % становлять студенти. Окрім цього, 43 % користувачів вважають себе заможними, а 16 % багатими [6].

На нашу думку, до основних запитань, які постають перед українськими Інтернет-компаніями, що розпочинають свою діяльність у вітчизняному сегменті ринку інтерактивної торгівлі, відносяться: Яку кількість користувачів охоплює вітчизняний Інтернет простір? Хто є потенційними споживачами товарів та послуг компанії?

Необхідно відзначити, що рівень розвитку мережі Інтернет в кожній державі тісно пов'язаний з рівнем розвитку інфраструктури телекомунікацій та комп'ютеризації. Тому, охарактеризуємо саму можливість доступу до мережі Інтернет українських користувачів та рівень їхнього технічного забезпечення.

Значну частину українських Web-серверів представляють підприємства та організації. До них можна віднести: інформаційні портали, фінансові Web-сайти, електронні магазини, розважальні Web-сайти та ін. В основному інформаційне наповнення їх Web-серверів спрямоване на поширення інформації про себе та пошуку нових партнерів та прихильників.

Сьогодні існує певна кількість національних порталів, що пропонують каталогізовану систему посилань на різноманітні українські ресурси. Однак вони стикаються з подвійною конкуренцію, яка представлена англомовними пошуковими системами, такими як: Google і Yahoo та російськими інформаційно-пошуковими порталами, які мають потужні пошукові інструменти. Лідером серед національних порталів є "Мета-Україна". Він пропонує тематичний та регіональний пошук, а також надає основні довідкові послуги та посилання на них. Наступними, за даними Інтернет-рейтингів, є "Ел-вісті", Asearch, Uaportal.

Також існує чимала кількість фінансових Web-сайтів, які надають фінансову інформацію та послуги в режимі он-лайн. Вони пропонують як новини, так і спеціалізовані фінансові послуги. Основним бізнес-порталом, який є присутнім на вітчизняному Інтернет-ринку, є Ліга он-лайн. Він пропонує підприємницькі й політичні новини, моніторинг преси, інформацію фондової біржі та курси іноземних валют, а також здійснює забезпечення цих усіх операцій в режимі реального часу. Також необхідно відзначити існування великої кількості українських Web-сайтів, що публікують ціни на різні товари та послуги з одночасним розміщенням комерційної реклами офф-лайн підприємств і викону-ють роль природних ринків для малих і середніх підприємств та окремих осіб.

Наступним, одним із найбільш розвинених сегментів вітчизняного Інтернет бізнес-ринку, є он-лайн-торгівля. Хоча необхідно зазначити, що сам процес купівлі-продажу товарів та послуг у режимі он-лайн значною мірою відстає від інших видів Інтернет-діяльності в Україні. Передусім, це зумовлено малою кількістю платіжних засобів для здійснення он-лайн-розрахунків. Тому більшість вітчизняних електронних магазинів використовують такі способи оплати замовлених товарів та послуг: оплата при доставці товару, заповнення банківської фактури он-лайн і здійснення банківського переказу та оплата кредитною карткою. Так, за даними нашого дослідження, відсоток он-лайн покупців серед користувачів Інтернету знизився. У 2001 року він становив 22 %, а в 2003 р. – тільки 6 %. Відсутність довіри, невпевненість щодо якості продукції значно зросли серед потенційних покупців он-лайн. Декого з них відштовхнув перший невдалий досвід роботи з он-лайн-магазинами.

Другим за популярністю сектором Інтернет-ринку в українських користувачів Інтернету є освіта. Освітні заклади усіх рівнів, починаючи від дитячих садків, представлені в он-лайн. Найкраще розвиненим інформаційним джерелом у цій галузі є Web-сервер "Освітня мережа України". Він узагальнює інформацію про систему освіти в Україні, надання стипендій в Україні та за кордоном, забезпечує посилання на вищі навчальні заклади України та програми дистанційного навчання, що існують на вітчизняному Інтернет-ринку.

Також необхідно зазначити, що серед українських студентів набуло популярності отримання через Інтернет навчальних довідників та письмових робіт. Іс-нує незначна кількість українських Інтернет-ресурсів, які пропонують колекції різних готових робіт (рефератів). Так, слово "реферат" знаходиться у списку найпопулярніших слів, котрі використовуються під час пошуку в Інтернеті.

Одним з яскраво виражених секторів вітчизняного Інтернет-ринку є сектор культури та он-лайн-розваг. Тоді як українська література перебуває у видавничій кризі, вона намагається знайти свою аудиторію в мережі Інтернет. Найбільшим представником цієї галузі діяльності в вітчизняній мережі Інтернет є літературний Web-сайт "Самвидав", який ідентифікує себе як лабіринт українського самовидавництва і представляє сучасних незалежних авторів України. Театральне життя України широко представлене на Web-сайті проекту "Сучасний український театр". Окрім цього, українські галереї та окремі митці створюють власні Інтернет-ресурси, для забезпечення свого іміджу через віртуальні виставки. Сьогодні також існує понад 100 Web-сайтів, присвячених музикантам, кілька десятків розважальних порталів, спрямованих на різні цільові аудиторії, однак найбільша їх частина в основному орієнтована на молодь.

Значною мірою сьогодні представлені в українському сегменті Інтернет-ринку і Web-сайти, що пропонують в он-лайн пошук роботи. Даний вид діяльності почав розвиватися на вітчизняному Інтернет ринку з 2000р., однак, незважаючи на свою недавню появу, вони мають добре розвинену інфраструктуру. Велика кількість з них розраховані як на тих, хто шукає роботу, так і на роботодавців. Вони зосереджуються в столиці та головних містах, хоча зустрічається в них і невелика кількість вакансій у регіонах. Так кадрові агентства, що представлені в он-лайн-режимі, пропонують електронні форми для внесення кандидатів у бази даних агентства.

Ще з зими 2002 р. почався лавиноподібний розвиток урядових Web-сайтів, що пов'язано з виходом Декрету Кабінету Міністрів України "Про порядок публікації інформації про діяльність органів виконавчої влади в мережі Інтернет" від 4 січня 2002 р. Згідно з цим Декретом урядовий Web-сайт повинен містити: назву закладу, його основні завдання і правову основу його діяльності, структуру і прізвища його керівників, місцезнаходження закладу, законодавство, що стосується його діяльності, час роботи, новини тощо. На сьогодні усі міністерства та 11 з 17 державних комітетів України мають свої власні Web-ресурси. Обласні адміністрації також представлені у мережі, 25 з 27 мають власні Web-сайти.

Висновки

Складний стан з впровадженням інформаційних систем в організаціях у нашій країні пояснюється наступними причинами:

I. важке економічне становище обумовлює відсутність достатніх коштів на їх розробку;

II. погане фінансування науки та освіти не може сприяти первинним вітчизняним розробкам;

III. колишні розробки інформаційних систем в переважній більшості випадків показали неефективність їх застосування.

Оскільки перші дві причини випливають з економічного становища країни, тому їх аналіз можна упустити. Визначення виду і обсягів конкретної інформації, необхідної для потреб керівництва організацією, — надзвичайно складне завдання, і його вирішення залежить від досвіду і функцій керівників, а також від їх повноважень у прийняті управлінських рішень. Розчаровані результатами попередніх спроб впровадження інформаційних систем, керівники організацій сумніваються в тому, що інтелектуальні працівники будуть використовувати складну технологію і організація зможе від цього отримати вигоду. Таке становище погіршує проблема непідготовленості більшості працівників до роботи в галузі інформаційних технологій, яких хвилює питання коли, як і чи взагалі вони зможуть освоїти інформаційні технології. Дехто чекає, що фірми-розробники технічного і програмного забезпечення вирішать за них ці проблеми шляхом спрощення роботи з інформаційними технологіями. Тому більшу увагу приділимо аналізу причин неефективності застосування інформаційних систем в минулому.

Список використаної літератури

1. Забара С. Математичні основи інформаційної діяльності: навч. посіб. для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". Інститут дистанційного навчання. — К., 2007. — 336с.

2. Кулицький С. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління: Навч. посіб. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2002. — 222с.

3. Ліпінська А. Технічне забезпечення інформаційної діяльності: навч. посібник для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". — К. : Університет "Україна", 2007. — 302с.

4. Марущак А. Інформаційне право: регулювання інформаційної діяльності: навч. посібник. — К. : Скіф; КНТ, 2008. — 343с.

5. Організація інформаційної діяльності: навч.-метод. посіб. щодо вивч. курсу для студ. зі спец. 6.030400 "Міжнародна інформація" / Лариса Георгіївна Хромченко (уклад.). — Х. : Міжнародний Слов'янський ун-т. Харків, 2009. — 54с.

6. Хромченко Л. Організація інформаційної діяльності. Теоретичні основи: навч. посібник / Міжнародний слов'янський ун-т / Христіан Валер'янович Раковський (ред.). — Х. : [МСУ. Харків], 2008. — 351с.

7. Шаповал О. Економіка інформаційної діяльності: навч. посіб. для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". Інститут дистанційного навчання. — К. : Університет "Україна", 2007. — 192с.