Вступ.

Розділ 1. Загальні відомості та характеристика Канади.

1.1. Географічне положення Канади.

1.2. Геологічна будова Канади.

1.3. Клімат.

1.4. Екологічна ситуація в Канаді.

Розділ 2. Природні ресурси Канади.

2.1. Загальний аналіз ресурсної бази канади.

2.2. Водні ресурси Канади.

2.3. Лісові ресурси Канади.

2.4. Корисні копалини.

Розділ 3. Характерні особливості рослинного та тваринного світу Канади.

3.1. Тваринний світ Канади.

3.2. Особливості рослинності Канади.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. Серед канадців існує крилатий вираз: «У Канади занадто мало історії й занадто багато географії». Навряд чи його можна визнати абсолютно правильним. Країна кленового листа багата історичними подіями. Однак тут, як ні в якій іншій країні, вони відбувалися на величезній території, де й утворилася сучасна Канада з її багатоликістю й багатоукладністю.

Канада — одна з найбільших країн світу — займає майже всю північну половину материка Північна Америка й прилягаючі до неї численні острови, серед яких Канадський Арктичний архіпелаг — на півночі, Ньюфаундленд — на сході, Ванкувер — на заході. Канадці називають свою батьківщину «країною широких просторів». Неозорість її степів, сувора краса гір і озер, багатства надр, лісів і вод створили Канаді славу країни унікальної.

Перебуваючи між двома найбільшими океанами, Канада підтримує зв'язки з більшістю країн світу дешевим водним шляхом. Крім того, через Канаду пролягають міжнародні авіалінії, що з'єднують Європу й Азію з Американським континентом.

У східній частині Канади переважають підзолисті ґрунти. Каштанові, темно-каштанові й чорноземні ґрунти — у степових провінціях. На Тихоокеанському узбережжі переважають гірничо-підзолисті ґрунти із плямами гірничо-тундрових. Північна частина материка й значна частина Канадського Арктичного архіпелагу зайнята тундровими ґрунтами.

Дослідження географічної характеристики є актуальним на сьогоднішній день, оскільки це вивчення дає змогу більш раціонально використовувати природні ресурси країни.

Мета роботиполягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси природних ресурсів Канади.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити географічне положення країни;

· охарактеризувати клімат та ґрунти Канади;

· дослідити екологічну ситуацію в країні;

· проаналізувати ресурсну базу Канади;

· охарактеризувати основні корисні копалини на території Канади;

· здійснити розгляд флори та фауни Канади;

· виявити перспективи розвитку щодо збереження природних ресурсів Канади.

Об’єктом дослідженняє географічна характеристика Канади.

Предметом дослідженнявиступають природні ресурси та географічні особливості Канади.

Розділ 1. Загальні відомості та характеристика Канади

1.1. Географічне положення Канади

Канада, одна з найбільших країн світу, займає майже всю північну половину Північної Америки й прилягаючі до неї острови, серед яких і Ванкувер на заході від материка, Нова Земля — на сході, та Канадський Арктичний архіпелаг — на півночі.

Канада простирається від 83° п.ш. на півночі до 41° п.ш. на півдні, а із заходу на схід — від 141° з.д до 52° з.д. Єдина країна, з якою Канада має сухопутну границю, — США. Дві третини з майже 30- мільйонного населення країни проживає у двохсоткілометровій смузі уздовж цієї границі.

Канада розташована на північ від США, між Атлантичним і Тихим океаном. Із заходу на схід вона досягає 7700 км, а з півночі на південь — 4600 км. На півдні й на заході граничить зі США. Довжина границь (включаючи Аляску) — 8893 км. Довжина морського узбережжя — 243 791 км.

Материкова частина Канади омивається зі сходу Атлантичним океаном, з півночі – Північним Льодовитим океаном, із заходу – Тихим океаном. На суші вона межує з Аляскою на заході і з основною територією США – на півдні. Майже дев'ятитисячний кілометровий кордон Канади з США вважається найдовшим кордоном у світі, який не охороняється, а "кордон" з Росією — найкоротшим, оскільки це математична точка — Північний полюс, де сходяться кордони полярних секторів двох країн.

Канада відома своїми неозорими степами, горами й багатством надр, лісів і вод. За розміром Канада поступається тільки Росії, але якщо вважати тільки площа суши (мінус близько 8% внутрішніх вод), то вона не перевершує Китай. Канада й Росія — сусіди через полюс. Канада омивається Тихими, Атлантичними й Північним Льодовитим океанами.

Її берегова лінія нараховує більше 250 тисяч кілометрів.

Західне узбережжя країни високе, стрімчасте й порізане затоками. Неподалік перебуває велика кількість островів: Ванкувер, острів королеви Шарлотти й ін. Тихий океан не замерзає.

Східне узбережжя теж обривисто й мальовничо порізане бухтами й затоками. Найбільш глибокими затоками атлантичного узбережжя Канади є заливи Св. Лаврентія й Фанди. Океан замерзає лише на короткий час у році, але тумани й шторми заважають регулярному судноплавству.

Узбережжя Північного Льодовитого Океану не буяє бухтами й затоками. Океан замерзає на 9-10 місяців у році, і судноплавство можливо тільки в короткі літні місяці.

Завдяки своєму розташуванню між двома океанами, Канада володіє підтримувати зв'язку з більшістю країн недорогим водним шляхом[11, c. 28-30].

За фізико-географічним розташуванням Канаду можна розділити на п'ять частин: Аппалачсько-Акадійський район (південний схід), Канадський Щит, Внутрішні низовини, Великі рівнини (у центрі) і Кордильєри (на захід).

Землі Канади — складна геологічна будова з породами самих різних віків. Поруч із найдавнішим Канадським Щитом розташовані молоді Кордильєри.

Більше половини країни займає Лаврентійське плато, що є частиною Канадського Щита. Воно дотепер носить сліди недавнього заледеніння: гладкі скелі, морени, ланцюжки озер. Плато — пологохвиляста рівнина.

Це найбільш непристосована для перебування людини частина країни, але має величезні запаси корисних копалин.

І з півночі, і з півдня Лаврентійське плато оточено великими низинами — Внутрішніми рівнинами, Лаврентийською низовиною й низовиною Гудзонової протоки. Вони являють собою типову картину канадського ландшафту й саме вони принесли славу Канаді як просторій країні зі сприятливими кліматичними й географічними умовами.

Степи по більшій частині розташовані на півдні Альберти, Саскачевана й Манитоби, які називають степовими провінціями. Лаврентійська низовина перебуває в сприятливих кліматичних умовах — помірний клімат і родючий ґрунт. Тут перебуває економічний центр країни.

Аппалачські гори розташовані на південно-сході Канади. Вони багаті корисними копалинами. Середня висота гірської гряди не перевищує 600 м. До північно-заходу від Аппалачських гір лежить Канадський Щит, що складається в основному із гранітів і гнейсів. Там багато боліт, озер, порожистих рік. Із заходу й півдня Канадський Щит облямовує ланцюг озер — від Великого Ведмежого до Великих озер.

На захід від Канадського щита розташовані Великі рівнини. Їхня південна частина — Внутрішні низовини — сільськогосподарський центр країни, 75% всіх оброблюваних земель. На узбережжя Тихого океану розкинулися Кордильєри — на 2,5 тис. км із півночі на південь і на 750 км із заходу на схід. На сході вони називаються Скелястими горами, на заході — Береговим хребтом. Середня висота гір — 2-3 тисячі м над рівнем моря.

Хоча більша частина землі зайнята озерами й зарослими лісами низинами, у Канаді є й гірські масиви, рівнини й навіть невелика пустеля. Великі Рівнини, або прерії, покривають Манітобу, Саскачеван і частини провінції Альберта. Тепер це головні сільськогосподарські угіддя країни.

Західна Канада відома своїми Скелястими Горами, у той час як на сході розташовані найважливіші міста країни, а також Ніагарський Водоспад. Канадський Щит, древній гористий регіон, утворений більше 2,5 мільярдів років тому, покриває більшу частину півночі країни. В арктичному регіоні можна знайти тільки тундру, що північніше розбивається на острови, покриті льодом майже цілий рік.

Найвищою вершиною Канади є гора Логан висотою в 5950 м над рівнем моря. Основними природними копалинами є нікель, цинк, мідь, золото, свинець, молібден, поташ, срібло, вугілля, нафта, природний газ.

Рельєф Канади різноманітний: центральна й східна області займають рівнини, на заході простирається потужна гірська система Кордильєри. Країна покрита густою й повноводною річковою мережею. Гідроенергетичний потенціал її рік — один з найбільших у світі. Справжнє багатство країни — лісові масиви, що складаються із хвойних порід і займають майже половину території Канади. По запасах деревини на душу населення країна не має собі рівних. Кращі ґрунти (чорноземи) розташовані на півдні. Вони давно розорані й окультурені.

На території Канади, що простирається з півночі на південь майже на 5 тис. км, можна спостерігати таку ж зміну широтних природних зон, як і на території Росії, — від льодових покривів, арктичних пустель, тундр і лісотундр Крайньої Півночі й безбережних лісових масивів суворої тайги до зон змішаних і широколісних лісів, лісостепів і степів[9, c. 14-16].

1.2. Геологічна будова Канади

Геологічна будова Канади.

В Канаді виділяють три великі геологічні області:

· Канадський щит, що займає східну і центральну частини країни;

· молоді складчасті гори вздовж побережжя Тихого океану;

· прогини в західній частині центральної Канади.

Канадський щит, що займає 58% території Канади, являє собою великий виступ кристалічного фундаменту. Ця область, що тягнеться від п-ова Лабрадор до оз. Вінніпег, оз. Ла-Ронж, західного краю оз. Атабаска і Великого Ведмежого озера, характеризується переважанням гранітних порід. На поверхню виходять найбільш древні докембрійські корінні породи (понад 570 млн років тому), які зберігають сліди інтенсивних деформацій, що виникли внаслідок тектонічних рухів в докембрійський час. В наступні епохи Канадський щит відрізнявся такою жорсткістю, що майже не реагував на горотвірні процеси, які відбувалися в інших областях Землі у фанерозої. Крім переважаючих гранітів і гнейсів, значні площі в межах щита займають виходи сильно змінених метаморфізованих осадових і вулканічних порід.

Древня Північно-Американська (Канадська) платформа — обрамована на заході складчастою системою Кордильєр, на сх. – Півн. Аппалач, а на півн. – Іннуїтською складчастою системою. Центральну, основну, частину Півн.-Американської платформи займає згаданий вище Канадський щит, в межах якого виділяють 7 структурних провінцій: Сьюпіріор (або Верхнього оз.), Південна, Нейн, Слейв, Бер (Ведмежа), Черчілл, Ґренвілл. Центр. частина Канадського щита зайнята великою западиною Гудзонової затоки, яка виконана теригенно-карбонатними осадами і евапоритами ордовика, силуру і девону та пісковиками крейди загальною потужністю до 2,5 км. Западина меншого розміру розташовується північніше, в районі бас. Фокс. Тут в основі чохла залягають відклади кембрію-силуру, представлені карбонатними, теригенними і евапоритовими осадами. На них і на фундаменті з розмивом залягають схожі за складом відклади верх. палеозою, вище, також з розмивом, — теригенний комплекс мезозою і палеогену. На крайньому півн.-заході (р. Макензі) під кембрієм з'являються карбонатно-теригенні гіпсоносні товщі сер. і верх. рифею.

Система Кордильєр має складчасто-насувну будову і включає палеозойські відклади, крейдові і третинні моласи, місцями – відклади рифею і венду. Західні зони – область розвитку метаморфізованого верх. протерозою-рифею і венду, відкладів палеозою, тріасу і ниж. юри, вугленосних молас верх. юри і крейди, третинних вулканітів, а також область витягнутих вздовж Тихоокеанського узбережжя мезозойських гранітних батолітів.

Півн. Аппалачі в зах. зоні (Нов. Шотландія) складені потужними теригенно-карбонатними відкладами кембрію і ордовика. В ядрах підняття на о. Ньюфаундленд і в Нью-Брансуїк виступають метаосади і метавулканіти верх. протерозою (верхній рифей-венд); в крайніх сх. виходах (п-ів Авалон) вони складають пояс пізньовендської складчастості. В центр. частині Ньюфаундленду залягають потужні вулканогенно-осадові складнодислоковані товщі кембрію і ордовика, які вміщають офіоліти і місцями прорвані гранітоїдами пізнього ордовика.

Іннуїтську систему складають: комплекс верх. кембрію-девону, в якій теригенно-карбонатні відклади з евапоритами змінюються вулканогенно-уламковими; полога потужна (до 12 км) суцільна товща карбону — верх. крейди, а місцями і палеогену, яка в ниж. частині (карбон, перм) представлена г.ч. карбонатами і евапоритами, а у верхній – теригенними, частково вугленосними відкладами; голоценова монокліналь з нахилом до м. Бофорта, яка обрамляє арктичний шельф[12, c. 19-21].

1.3. Клімат

Не дивно, що на такій величезній території клімат дуже різноманітний: від льодовиків на північ від 70-ї паралелі до західного узбережжя Британської Колумбії з ідеальним вегетативним періодом. В цілому Канада має чотири чітко виражені пори року, особливо в тих районах, які лежать уздовж кордону зі Сполученими Штатами.

Денна літня температура повітря піднімається до +35 град. С і вище, в той час як морози нижче -25 град.С не є рідкістю взимку. Більш помірні температури — навесні і восени.

Клімат Канади характеризується чотирма яскраво вираженими порами року. Умови досить різноманітні й залежать, головним чином, від ландшафту — гірських або водних масивів.

Через величезну довжину країни з півночі на південь (5 тис. км) і із заходу на схід (6,5 тис. км) клімат відрізняється більшою розмаїтістю. На більшій частині території Канади клімат континентальний, на крайньому сході й заході — морський, на крайньому південно-заході — близький до субтропічного. Середня температура січня на півночі —35°, на півдні —20°, на Атлантичному узбережжі —5°, на Тихоокеанському — 4°; температура липня — від 5° на островах Канадського Арктичного архіпелагу до 22° на півдні країни. Кількість опадів зменшується в міру руху від Атлантичного й Тихоокеанського узбереж до центральних районів. Річна кількість опадів на сході — 1000-1400 мм, у центральній частині — 200-500 мм, на крайньому заході — до 2500 мм. У зимовий час Канада перетворюється в казкову сніжну країну, де гігантські гори, непрохідні, ліси, безкрайні степи покриваються пухнатим білим покривалом, а численні озера й ріки сковуються товстим льодом.

Пояснюється це впливом холодного арктичного повітря, що, змішуючись із повітрям помірних широт, сильно його прохолоджує. Холодні маси повітря легко доходять до крайнього півдня країни, чому сприяють особливості рельєфу Канади. Справа в тому, що основні гірські системи країни розташовані в меридіональному напрямку, а поверхня як би нахилена до півночі. Немаловажну роль у цьому відіграє й далеко вдається в материк Гудзонова затока, майже цілий рік покритий льодом і влучно прозваний канадцями «мішком з льодом»[8, c. 21-23].

Холодна Лабрадорська течія, що омиває східні береги країни, також сприяє охолодженню повітря, холодні потоки якого спрямовуються в глиб континенту. Тільки крайні західні й східні райони країни відрізняються м'яким морським кліматом.

Можна виділити ряд кліматичних областей від холодної на півночі до м'яко-помірної на тихоокеанському узбережжі. Головна особливість клімату — його континентальність, різкі переходи між крайніми типами погоди: печенею влітку й холодною зимою. У холодній зоні розташовані Полярний архіпелаг, більша північна частина басейну р.Макензі, північна половина півострова Лабрадор. Річні температури холодної зони — 5-10°, земля покрита снігом більшу частину року й промерзає на більшу глибину. Літо короткі й холодне, опади (більше у твердому виді) незначні. До півдня, у районі середнього плину Макензи клімат стає трохи менш суворим; опадів близько 400-500 мм. у рік. У південній частині Канади середні температури зими й літа підвищуються, але добові амплітуди температур досягають 20-25 градусів.

Клімат району Великих озер і р.Св. Лаврентія помірно-теплий, зими відрізняються достатком опадів і частих сніжних бур. Кількість опадів збільшується в напрямку до Атлантичного океану. На Атлантичному узбережжі зими більше м'які, але літо прохолодне; часті тумани. Тихоокеанське узбережжя відрізняється м'якою дощовою зимою й прохолодним летом. Район біля Ванкуверу — єдиний, де температура в січні залишається вище 0°. На Тихоокеанському узбережжі випадає багато опадів — 1500-2000 мм у рік, а на о.Ванкувер — більше 5000).

На плоскогір'я між Скелястими горами на сході й Береговими на заході клімат різко континентальний — сувора зима переміняється печенею влітку, кількість опадів незначно. Смуга між озером Вінніпег, Едмонтоном і Скелястими горами одержує близько 380 мм опадів у рік. У верхів'ях Юкону зими мають найбільш низькі температури у всій Північній Америці (мінус 60°)[7, c. 105-107].

1.4. Екологічна ситуація в Канаді

Канада — перша країна, що підписала Віденську Конвенцію про захист озонового шару планети в червні 1986 року. В 1995-97 роках ООН називала Канаду кращою країною у світі для проживання людини.

У Канаді дуже високий рівень тривалості життя, що багато в чому залежить від екологічної обстановки, і середнього рівня доходу населення. Третина всіх доходів канадців приносить діяльність, пов'язана з навколишнім середовищем.

В 1995 році Світовий Банк проголосив Канаду другої у світі країною по кількості ресурсів на душу населення. Світовий Банк оцінював природні, матеріальні й людські ресурси й поставив Канаду на друге місце завдяки її запасам води, природних копалин, землі й величезним лісам.

Недавно Торонто був проголошений кращим містом у світі для роботи й проживання. Це відбулося почасти завдяки сприятливій екологічній обстановці в місті — чистим вулицям, чистим пляжам і великій кількості парків.

Лісу покривають майже 50% канадських земель. Взагалі, Канада розташовує 10% світових лісів і більших запасів нафти, газу, вугілля й інших корисних копалин.

Величезні незасвоєні людиною території, особливо в тундрі й у гірських районах країни, становлять 70% всієї землі Канади й представляють 20% всієї недоторканої дикої природи Землі.

Розмір і кількість національних парків, заповідників і інших охоронюваних державою територій ростуть із кожним роком. В 1950 році охоронювані державою землі становили всього 2% території країни; до 1993 року вже налічувалося близько 3 тисяч парків і заповідників, що нараховують 8,9% всієї території Канади.

Великі Озера залишаються головним джерелом свіжої води в Канаді. Чотири з п'яти озер Канада ділить зі США. Угода про якість води у Великих Озерах, підписане між Канадою, Онтаріо й США, допомагає поліпшити екологічну обстановку й запобігти забрудненню внутрішніх вод материка.

Уряд Канади направляє всі зусилля на зниження промислових викидів у воду й атмосферу. Ситуація в особливо проблематичних районах, такі, як Торонто, бухта Гамільтона й Сарнія, поступово поліпшується.

Однак, дані вчених показують, що в одних тільки Великих Озерах виявлено біля тисячі різноманітних токсичних хімічних речовин, які попадають туди разом зі стічними водами й кислотними дощами. Питна вода у великих містах не придатна до вживання, тому багато жителів воліють користуватися фільтрами для води або купувати воду з артезіанських колодязів[6, c. 91-92].

Гостро в країні стоїть й проблема кислотних дощів, які наносять велику втрату як дикій природі, так і оброблюваним землям. Біля половини всіх кислотних дощів у Канаді прибувають зі США — від них головним чином страждають ліси й водойми.

На прес-конференції, присвяченої найближчим законодавчим планам уряду канадської провінції Онтаріо, міністр по охороні навколишнього середовища Л.Домбровски (Leona Dombrowsky) заявила, що буде внесений законопроект, що встановлює плату за використання прісної води з рік, озер, струмків і підземних джерел для комерційних цілей. Ця міра зробить Онтаріо першою канадською провінцією, у якій буде встановлена така плата.

Інша серйозна проблема — збереження й захист багатого тваринного й рослинного світу Канади. Незважаючи на всі старання уряду й екологічних організацій, зникли з такі види, як ньюфаундлендський вовк, морська норка, калан, черноногий тхір, лабрадорська гага, дика індичка, голуб,що мандрує, гримуча змія. Крім того, через вирубку лісів була знищена значна частка природного середовища перебування деяких видів флори й фауни, що поставило їх під погрозу зникнення.

Канада — є однієї із країн, які першими підписали Кіотський протокол — угода про регулювання викидів в атмосферу парникових газів. Дотримуючись зобов'язань Канади в рамках Кіотського протоколу, міністр навколишнього середовища Давид Андерсон оголосив про введення для підприємств обов'язкової системи звітності по кількості викинутих в атмосферу парникових газів.

300 підприємств, що викидають в атмосферу 100 кілотонн газів, повинні щорічно представляти відповідні звіти. Дані будуть служити базою для розвитку національної системи торгівлі газовими викидами. Перший звіт з'явиться в червні 2005р.

Серйозною проблемою є те, що до 95% машин на дорогах Канади не задовольняють твердим стандартам економії палива, які Оттава, ґрунтуючись на зобов'язаннях по Кіотському протоколу, пред'являє автомобілебудівникам. Міністр навколишнього середовища Давид Андерсон вимагає, щоб автомобілебудівники переобладнали легкові машини, трейлери, міні-венди й спортивні машини таким чином, щоб до 2010р. обсяг палива, що спалюється, скоротився на 25%.

Одне з рішень проблеми — створення гібридних моделей, що комбінують бензиновий двигуни й електричні мотори. У цей час у Канаді продаються подібні моделі Prіus sedan (виробництво Toyota Motor) і Cіvіc sedan (виробництво Honda Motor).

У цілому, екологічна обстановка в Канаді вважається гарної для такої промислово розвитий країни, але й там на перше місце висуваються проблеми охорони навколишнього середовища й збереження багатого природного миру для нащадків[3, c. 41-43].

Розділ 2. Природні ресурси Канади

2.1. Загальний аналіз ресурсної бази канади

Канада витягнулася з півдня на північ на 4600 км і її територія лежить у помірному, субарктичному та арктичному поясах. Зі сходу на захід вона простягається на 5200 км і знаходиться в шести годинних поясах. Головними елементами рельєфу є Аппалачські гори, Канадський щит, Кордильєри і розташовані між ними рівнини Святого Лаврентія, Гудзонової затоки і Внутрішні, а також Канадський Арктичний архіпелаг. Канада надзвичайно багата на мінеральні, водні, гідроенергетичні та лісові ресурси. Значні площі в країні займають родючі землі, в її водах багато риби, а в лісах — хутрового звіра. її величезна морська економічна зона багата на різноманітні сировинні ресурси, включаючи прогнозні запаси нафти і природного газу на шельфі Арктики.

Одночасно велика частина Канади при сучасному рівні розвитку продуктивних сил мало сприятлива для життя і господарської діяльності людини. Майже 1/2 її території вкрита тайговими лісами, понад 2/5 займають високогір'я та арктична зона. Тільки 11 % території має постійне населення і тільки 7 % земель використовується для потреб сільського господарства. Щоправда, при оцінці цих показників треба враховувати як малу кількість населення, так і те, що кожний відсоток канадської території — це 100 тис. км кв земель.

Найсприятливішою для населення і господарської діяльності людини є порівняно вузька смуга півдня Канади, яка простягнулася вздовж її кордону з «суміжними штатами» США. Тут у зоні мішаних лісів, лісостепу і степу проживає 9/10 населення. Але і ця «країна-смужка» не становить собою єдиного цілого, а розірвана на частини гірськими і водними рубежами. Широка зона тайги, яка лежить північніше і отримала назву «Коридор Середньої Канади», майже не заселена, а високогір'я та арктична зона — практично безлюдні.

Забруднення природного середовища має місце і в Канаді, але розміри його більш-менш значні тільки в заселених районах. Система канадських національних парків дуже розгалужена і за своїми розмірами та організацією поступається тільки США.

Канада може похвалитися природними багатствами, що представляють більшу частину таблиці Менделєєва: кольорові, рідкісні й благородні метали, уран, залізна руда, нафта, природний газ, вугілля, азбест, поташ, калійні солі.

Родовищами вугілля багаті передгір'я Скелястих гір, Альберта й Аппалачі, прибережні провінції. Залізну руду добувають у районі озера Верхнього, півострова Лабрадор і Кордильєрах. Канадський щит — комора країни з багатими родовищами нікелю, міді, заліза, кобальту, платини й урану. В Аппалачах можна знайти запаси азбесту, кам'яного вугілля, золота, срібла й кольорових металів. Кордильєри мають у своєму розпорядженні родовища кольорових і благородних металів[7, c. 110-111].

Надра Канади таять у собі невичерпні багатства, що представляють майже всю таблицю Менделєєва: кольорові, рідкі й благородні метали, залізна руда, уран, нафта, природний газ, кам'яне вугілля, азбест, калійні солі. Райони Канадського щита відрізняються багатством металевих руд, рівнини Заходу й Півночі — енергетичною сировиною.

Родовища вугілля розташовані в основному в передгір'ях Скелястих гір, на території провінції Альберта й в Аппалачах, на території приморських провінцій. Залізні руди залягають у районі оз. Верхнього, п-ова Лабрадор і Кордильєрах. Багаті поклади азбесту перебувають у провінціях Квебек і Британська Колумбія.

Канадський щит називають коморі країни, де залягають величезні родовища заліза, нікелю, міді, кобальту, платини й урану, золота й срібла. В Аппалачах розташовані родовища азбесту, вугілля, кольорових і благородних металів. Кордильєри славляться родовищами кольорових і благородних металів.

Але, незважаючи, здавалося б, на невичерпні природні ресурси Канади (у її надрах — 60 видів різних мінералів, 15% світових запасів прісної води, половина території покрита лісами), сучасні тенденції в сфері природокористування викликають зростаючу тривогу канадців. Хижацьке винищування лісових ресурсів привело до того, що лісо-відбудовні роботи не в змозі протистояти зникненню лісів. Наприклад, у провінції Британська Колумбія вони вирубані на 90 млн га, а відновлені лише на 38% цій площі. І це не вважаючи величезного збитку лісам від природних причин — хвороб, лісових пожеж і т.д. А ерозія земель і засолення ґрунтів наносять непоправну втрату. Тільки в провінції Онтаріо щорічні збитки від ерозії ґрунтів оцінюються в 168 млн дол.

Украй гостро стоїть в Канаді питання про кислотні опади, що наносять велику шкоду природі, господарству й здоров'ю людини. США інтенсивно забруднюють не тільки свою, але й канадське навколишнє середовище. Приблизно 50% кислотних дощів, що випадають у Канаді, походять зі США. Впливу кислотних опадів у Канаді піддані близько 45% водойм, значні лісові масиви.

Під загрозою в Канаді перебувають і запаси питної води, головним чином через інтенсивне забруднення її джерел. Так, у Великих озерах виявлено близько 1000 хімікатів, що попадають туди із промисловими й іншими стоками, а також з повітря. Багато неорганічних хімікатів не вловлюються піщаними фільтрами водопровідних станцій. Так, у питній воді м. Торонто концентрація кадмію й ртуті перевищує норму. На настійну вимогу санітарної служби Торонто з урахуванням досвіду ряду європейських міст на міському водопроводі впроваджена досвідчена установка для доочищення води за допомогою активованого вугілля. Такі установки необхідні, поки не буде вирішена проблема видалення токсинів з вод Великих озер[4, c. 63-65].

На федеральному рівні прийняті деякі закони, що регулюють використання енергетичних ресурсів. До них, зокрема, відносяться законодавчі акти про обов'язкову екологічну експертизу нових підприємств (Canadian Environmental Assessment Act), про енергетичне забезпечення в надзвичайних ситуаціях (Energy Supplies Emergency Act) і про регулювання в області енергоефективності (Energy Efficiency Act).

У плані податкового регулювання роль федерального уряду обмежена лише загальним прибутковим корпоративним податком (federal income tax), що зобов'язані платити всі підприємства, у тому числі підприємства енергетичної й добувної галузей (формально він установлений на рівні 38% доходів, однак десять процентних пунктів дозволяється провінціям і територіям списувати, у такий спосіб реальний рівень становить 28%), а також загальними податками на продаж.

Федеральний уряд надає значні податкові пільги підприємствам ресурсного сектора. Так, податкова знижка на виснаження надр (resources allowance) дозволяє виключити з оподатковуваної суми 25% прибутку. У своїй господарській діяльності канадські компанії широко використовують податкові знижки на інвестиції й прискорену амортизацію встаткування в гірничодобувній промисловості.

Одне з найбільш важливих обставин — з оподатковування можуть бути виключені всі витрати компаній на пошукові й геологорозвідувальні роботи, які не пов'язані з освоєнням родовищ і розглядаються як витрати на "довиробничу діяльність". Це є серйозним стимулом для розгортання канадськими компаніями пошукових і геологорозвідувальних робіт. Така знижка, втім, незастосовна до компаній, для яких геологорозвідка є основною виробничою діяльністю. Легальний догляд від податків при інвестиціях у геологорозвідку може також бути забезпечений шляхом випуску геологорозвідувальною компанією так званих перехідних акцій (flow-through shares), при покупці яких будь-які інвестори не тільки можуть одержати частку в розвіданому родовищі, але й повністю списувати витрати на покупку акцій з оподатковування. За допомогою таких акцій здійснюється пошук родовищ міді й нікелю на Лабрадорі, алмазів у Північно-Західних територіях, уже відкритий ряд родовищ золота й поліметалів ("Тройлус", "Ескей лемент" і ін.). В 2000 р. уряд Канади з метою подальшого стимулювання геологорозвідувальних робіт на додаток до наявних пільг установив 15%-ну знижку на інвестицій у пошукові й розвідницькі роботи (Investment Tax Credit for Exploration).

Податкові пільги одержують і канадські компанії, що ведуть пошук і розробку ресурсів за рубежем (Foreign Exploration and Development Expenses) — рівень їх варіюється від країни до країни, однак максимальна стеля для списання податків установлений в 30% від одержуваного доходу. При цьому треба відзначити, що канадський капітал бере участь більш ніж в 200 гірничодобувних підприємствах в 50 країнах миру, а число проектів у цій галузі господарства, у яких так чи інакше беруть участь канадці, перевищує шість тисяч16. Багато в чому це пов'язане з успіхами в розробці й освоєнні сучасних геофізичних технологій і встаткування, на світовому ринку яких Канада займає помітне місце.

Цей же рівень списання оподатковуваного доходу (30%) може бути використаний і усередині країни по спеціальній програмі (Canadian Development Expenses) у тому випадку, якщо компанії не користувалися іншими податковими пільгами. При використанні цієї програми компанії, що одержали негативний дохід у даному році, мають право списання втрат з оподатковуваного доходу в наступному році. Нарешті, спеціальна податкова знижка може встановлюватися для витрат на освоєння нафтогазових родовищ (Canadian Oil and Gas Expenses), однак вона застосовна тільки для підприємств, що вводяться знову, і повинна знижуватися в кожний наступний рік (максимальний її рівень становить 10% від оподатковуваного доходу)[12, c. 26-28].

Відновлення земель після завершення гірських робіт — одне з умов орендної угоди між державою й компанією. Воно здійснюється за рахунок виробничого підприємства, а вимоги по відновленню визначаються законодавством конкретної провінції. Кошти на ці роботи акумулюються протягом ряду років у спеціальних трастових фондах у вигляді відрахувань із прибутку компанії, і ці видатки не підлягають оподатковуванню, але тільки з моменту їхнього інвестування у відбудовні роботи.

У цей час Канада вступає в період поступового реформування описаної вище системи податкового регулювання пошуків і видобутку мінеральної сировини. П'ятирічний перехідний період, починаючи з 2004 р., повинен забезпечити зниження корпоративного прибуткового податку з 28 до 21%, крім при цьому можливість одержання податкових знижок на виснаження надр, якими дотепер широко користувалися канадські компанії. Розробляються й інші зміни в податковій системі, основне завдання яких забезпечити рівне або навіть переважне положення канадських компаній стосовно американських, оскільки основна конкурентна боротьба в цій важливій галузі господарства йдуть саме з ними.

Значні труднощі в розвитку гірничодобувної промисловості Канади виникли у зв'язку з жорсткістю національного екологічного законодавства. Зокрема, в урядовій програмі, відомої за назвою "Зеленого плану", поставлене завдання довести площу охоронюваних природних територій до 12% від загальної площі країни. Тим часом доступ до родовищ у межах охоронюваних територій обмежений. У результаті численних дискусій у парламенті, у ділових і суспільних колах в 1994 р. була підписана національна угода про підтримку поставленого урядового завдання з урахуванням інтересів країни в сфері освоєння природних ресурсів. Угода це містить конкретні пропозиції по гармонізації інтересів різних сторін. Такий підхід свідчить про широкі можливості рішення складних проблем на комплексній основі, з обліком різних, часом суперечливих інтересів.

Буде доречно нагадати, що на федеральному рівні крім Міністерства природних ресурсів у програми ресурсовикористання залучені ще два міністерства — Національної спадщини (Heritage Canada), у рамках якого діє потужна Служба національних парків (Parks Canada), а також Міністерство по справах рибальства, що регулює всі питання освоєння рибних запасів країни, морепродуктів і видобутку морського звіра.

Особливу роль у державному регулюванні грають і провінційні законодавчо-адміністративні важелі. У кожній із провінцій діє своя система адміністративного управління відповідними державними програмами, що включає й ресурсні міністерства. Законодавство провінцій також доповнює загальнонаціональну правову основу використання природних ресурсів.

Які ж перспективи подальшого освоєння ресурсів Канади? Тут, варто сказати про два основні перспективні напрямки. По-перше, варто очікувати більше розгорнутих і масштабних пошуково-розвідувальних робіт, оскільки, незважаючи на значну мінерально-сировинну базу, про яку говорилося вище, канадські території ще далеко не повністю обстежені, а їх сукупний природно-ресурсний потенціал ще має бути оцінити. Головними об'єктами пошуку, принаймні в доступному для огляду майбутньому, стануть нафтогазові ресурси і дорогоцінні метали, а також алмази. Природно, що відповідають роботи будуть усе далі просуватися на Північ, що зажадає не тільки більшої мобілізації фінансових ресурсів, але й рішення ряду екологічних, соціальних і юридичних проблем (останнє пов'язане з необхідністю більше чіткого розмежування прав власності на ресурси з корінними народами, а також між федерацією й урядами північних територій Канади).

По-друге, варто очікувати, що система державного регулювання освоєння природних ресурсів буде реформована в плані жорсткості контролю за дотриманням екологічних стандартів і нормативних актів, а також — більше активного економічного стимулювання подальшого розвитку ресурсодобувних галузей, полегшення їхнього доступу до зовнішніх ринків. Чимало має бути зробити в сферах удосконалювання законодавчої основи, а також державного регулювання при використанні й відновленні поновлюваних природних ресурсів (лісових, рибних і ін.). У цілому ж, і в майбутні роки Канада залишиться не тільки самозабезпеченою природними ресурсами країною, але й одним з головних їхніх постачальників на світовий ринок[13, c. 87-89].

2.2. Водні ресурси Канади

Канада посідає перше місце у світі за кількістю прісноводних озер, чимало з яких — високогірні льодовикові.

Найбільші озера Канади — Гурон, Грейт Беар, Сьюперіор, Грейт Слейв, Вінніпег, Ері та Онтаріо. Найбільше в країні озеро Грейт Беар розташоване у Північно-західних територіях. Його загальна площа становить 31 326 кв. км.

Річка Сент Лоуренс, довжина якої 3058 км, дає можливість кораблям виходити з Великих Озер до океану. Маккензі, що перетинає Північно-західні території, є найдовшою річкою (4241 км). Юкон та Коламбія, які частково протікають територією Сполучених Штатів Америки, Нельсон, Саскачеван, Піс та Чарчіл, також основні річки країни.

Річкова мережа Канади дуже густа й повноводна. По території країни протікають такі великі ріки, як Маккензі, Колумбія, Ніагара (зі знаменитим водоспадом), Св. Лаврентія (канадська Волга) і багато хто інші. Маккензі — найбільша ріка всього американської Півночі довжиною понад 4,5 тис. км.

Близько 2/3 басейнів рік країни ставляться до басейну Північного Льодовитого океану. Наповнення рік в основному сніго-дождьове. У центральних і північних районах країни ріки й озера від 5 до 9 місяців покриті льодом. Повноводні ріки Св. Лаврентія й Ніагара мають велике господарське значення. Безліч порогів і водоспадів створюють величезні запаси гідроенергії. Сполучення р. Св. Лаврентія й Великі озера утворюють гарний транспортний шлях, що зв'язує найважливіші східні частини США й Канади із внутрішніми районами й з Атлантичним океаном. У західній частині країни протікає ріка Колумбія, багатоводна й порожиста, дуже зручна для гідробудівництва. Однак транспортне значення її невелике через пороги[10, c. 42].

Багата Канада й озерами, яких налічується 4 млн. «Країною озер» називають також канадці свою батьківщину. Найбільш великі з них — Великі озера, Велике Невільниче, Велике Ведмеже й ін. По кількості озер Канада стоїть на першому місці, а по потенційних запасах гідроенергії (65 млн кВт) займає одне з перших місць у світі, уступаючи лише США й Бразилії.

Канадські озера завдяки порізаним скелястим берегам і чистоті води незвичайно гарні. Вода в них настільки прозора, що минаючі по них судна здаються висячими в повітрі. Берега озер — улюблене місце відпочинку канадців.

Канада має великі запаси поверхневих прісних вод високої якості, за рахунок яких задовольняє до 90% потреб країни у воді.

Підземні води вивчені відносно слабко.

У межах Аппалачів і Скелястих гір їх ресурси обмежені. На Канадському щиті запаси підземних вод невеликі. Вони приурочені до зон тріщинуватості докембрійських порід та до піщаних і карбонатних горизонтів платформного чохла. У області Внутрішніх рівнин і на півдні Онтаріо ресурси вод приурочені до четвертинних відкладів. Корінні породи чохла Північно-Американської платформи в області Внутр. рівнин складають артезіанські басейни. Склад вод міняється від бікарбонатно-магнієвого до бікарбонатно-натрієвого і сульфатно-натрієвого. На Північно-Західних територіях та в провінціях Манітоба,Нова Шотландія, Нью-Брансуїк відомі виходи високомінералізованих хлоридно-натрієвих вод. Головний водоносний горизонт, що містить прісні води — верхня крейда[10, c. 56-58].

2.3. Лісові ресурси Канади

По загальних запасах деревини Канада поступається лише Бразилії, а по запасах на душу населення посідає перше місце у світі. Ліси тягнуться із заходу на схід нескінченною стрічкою, що досягає завширшки до 1500 км. Тут можна зустріти й величну тайгу з її хвойними породами, і мальовничі листяні ліси. Найцінніші породи дерев — чорна й біла ялина, червоний кедр, дугласова ялиця; для південної й південно-східної Канади характерні тополя, жовта береза, дуб і, звичайно, знаменитий клен. У зоні тундри влітку виростають мохи, лишайник, різні трави й квіти. У лісотундрі — карликові дерева. Безкрайні канадські прерії покриті злаковими травами: бороданем, ковилою, полинем.

Лісова служба Канади поєднує п'ять регіональних центрів, що здійснюють нормативно-правовий нагляд за лісовикористанням у регіонах країни. Управління мінеральної сировини має широкі повноваження по розробці національної стратегії в області ресурсовикористання, конкретної федеральної політики в цій сфері, здійснює регулюючу й наукову діяльність, а також інформаційне забезпечення по стану цієї галузі господарства. Енергетичне управління займається оцінкою запасів енергоресурсів, але головним чином оцінкою технологічних змін у сфері виробництва й використання цих ресурсів, веде вишукування в сфері енергозбереження й нових технологій. Треба сказати, що енергоресурсами й регулюванням їхнього використання займається саме цей підрозділ міністерства. Все-таки питання, зв'язані з будівництвом енергоінфраструктури, зовнішньої торгівлі енергоресурсами, перебувають у компетенції іншого федерального відомства — Національної енергетичної ради (National Energy Board).

Природні ресурси Канади перебувають переважно в державній власності. По Конституції Канади право власності на надра належить провінційним або територіальним урядом, тому в країні існує 12 систем, що різняться, регулювання освоєння надр. Фактична націоналізація ресурсів відбулася ще на початку XX століття, і в цей час лише близько 10% всіх прав (mineral rights) на освоєння надр Канади перебуває в приватній власності. При цьому слід зазначити, що права на освоєння надр не завжди мають власники тих земель, у яких виявлені корисні копалини[12, c. 29].

Основною формою одержання прав на розробку ресурсів є орендні договори з державою, при реалізації яких орендарі, основну частину яких становлять приватні компанії, виплачують роялті"* у бюджет провінцій або територій. Звичайний строк оренди — 20-21 рік із правом відновлення. При проведенні геологорозвідувальних робіт у ряді провінцій потрібне одержання відповідної ліцензії (Британська Колумбія, Онтаріо, Квебек, Нью-Брансуік, Нова Шотландія й Північно-Західні території), в інших випадках цього не потрібно, однак дані розвідки повинні в остаточному підсумку надаватися у відповідні державні служби.

Поділ повноважень між федеральним урядом і провінціями в області ресурсовиокристання має досить певний характер. Провінції повністю реалізують свої права на власність природними ресурсами, установлюючи свої нормативні правила й податкові механізми. Федеральний уряд займається загальною стратегією освоєння ресурсів, регулює використання так званих прикордонних покладів (у тому числі нафтогазові ресурси континентального шельфу, які перебувають у власності федерального уряду). У компетенції федерального уряду також перебувають всі питання міжпровінційної і міжнародної торгівлі ресурсами. Крім того, федеральний уряд здійснює повний контроль за видобутком уранових руд і використанням цієї сировини в атомній енергетиці.

На федеральному рівні в системі державного управління основною ланкою є Міністерство природних ресурсів (Natural Resources Canada), куди входять три головних функціональних підрозділи: Лісова служба Канади (Canadian Forest Service); Енергетичне управління (Energy Sector) і Управління по мінеральній сировині й металам {Minerals and Metals Sector). Крім того, у рамках Міністерства діє й велике науково-інформаційне управління (Earth Science Sector), що поєднує три служби — картографічну (Geomatics Canada), геологічну (Geological Survey of Canada) і службу підтримки досліджень канадської Арктики (Polar Continental Shelf Project)[8, c. 43-45].

2.4. Корисні копалини

Канада має потужну мінерально-сировинну базу (див. додаток 2), що дозволяє забезпечити внутр. потреби країни в більшості к.к., і експортувати азбест, руди цинку, нікелю, свинцю, заліза, міді, калійних солей, срібла, нафту, газ і інш. Канада ввозить руди марганцю, хрому, олова, боксити і фосфатні руди. У загальних запасах промислово розвинених країн Заходу, на частку К. в кінці ХХ ст. припадало 16% урану, 14% залізняку, 20% ільменіту, 9% нікелю, 8% кобальту, 29% вольфраму, 6% міді, 22% цинку, по 14% молібдену і свинцю, 50% азбесту, 90% калійних солей.

Нафта і газ. У Канаді основні запаси нафти і газоконденсату зосереджені в західних провінціях країни: Саскачеван, Альберта, Британська Колумбія (Західно-Канадський, Уїллістоунський НГБ і інш.). Загальна потужність осадових відкладів досягає 5-6 км. Найбільш великі нафтогазоносні басейни: Західно-Канадський, Бофорта і Свердруп, Баффіно-Лабрадорський і Новошотландський. Загальна їх площа 7175 тис. км2, з них на акваторіях 4728 тис. км2. Крім того, в К. відомі найбільші світові поклади бітумінозних пісків, ресурси яких становлять 15 млрд т “синтетичної" нафти. Відкрито понад 1200 родовищ нафти, газу і бітумів. Нафтогазоносність встановлена в межах всього осадового чохла від кембрію до антропогену. Найбільш продуктивні рифогенні відклади девонського, доломітизировані вапняки кам’яно-вугільного періоду і піщані товщі крейди. На глиб. 1-3 км зосереджено 85% запасів нафти і конденсату, 35% газу. На відклади девону відповідно припадає 50 і 33%, на кам.-вуг. – 9% і 24%, крейди – 34% і 25%. Найбільші родовища: Хібернія, Бен-Невіс, Бьярні (Баффіно-Лабрадорський бас.), Пембіна, Уест-Пембіна, Суон-Гілс, Кросфілд, Рейнбоу, Редуотер, Тернер-Валлі, Ледюк та інші (Зах.-Канад. бас.), Адго, Аткінсон-Пойнт, Тарсьют, Коакоак, Копаноар, Маллік і інші (бас. Бофорта), Уайтфіш, Крістофер-Бей, Сіско, Уолліс та інш. (бас. Свердруп).

Нафта у бітумінозних пісках. Найбільші родовища бітумінозних пісків: Атабаска, Колд-Лейк, Піс-Рівер, Траєнгл, Уобаска в провінції Альберта. Найбільше родовище Атабаска відкрите ще в XVIII ст.: пробні розробки бітумінозних пісків мали місце ще до 1778 р. Геологічні запаси бітумів цього унікального родовища оцінюються в 100-138 млрд куб.м, з них біля 12 млрд куб.м залягають на глибинах до 45 м. З бітумів Атабаски можна отримати не менше 36 млрд т нафти. За запасами до Атабаски наближаються поклади бітумінозних пісків на арктичному острові Мелвілл, але вони на 2002 р ще не розвідані (прогнозні запаси родовищ на о. Мелвілл оцінюють до 80 млрд т нафти). Доведені запаси бітумів інших родовищ значно менші (млрд т): Колд-Лейк – 13.7, Уобаска – 13.7, Піс-Рівер – 11.8. Бітумінозні піски залягають на глибинах 150-800 м, густина флюїдів 0.979-0.994 г/см3. Тільки за рахунок запасів нафти в бітумінозних пісках Канада може задовольняти свої енергетичні потреби протягом 475 років або світові протягом 15 років.

Доведені запаси нафти в «рентабельній» частині розвіданих родовищ на початок 2001 р. становили 300 млрд бар., або приймаючи середню густину флюїду 1.00 г/см3, біля 48 млрд т.[12, c. 25-27]

Природний газ. Основна частина доведених запасів газу в Канаді зосереджена в Західно-Канадському НГБ, де виявлено 1621 газове родовище. Прогнозні ресурси газу провінції Альберта (Західно-Канадський НГБ) оцінюються Канадським комітетом по газу (Canadian Gas Potential Commitee) в 3452.6 трлн м3. Значні перспективи пов'язуються зі східними акваторіями Канади; прогнозні ресурси природного газу в межах шельфу між Ньюфаундлендом і Новою Шотландією визначаються в 1415 трлн м3. У цих оцінках не враховуються ресурси важкодоступних районів і ресурси газу вугільних родовищ («unconventional resources»).

У 1999 р. компанія Chevron Canada Resources в прикордонному районі пров. Британська Колумбія і Північно-Західних Територій св. К-29 (дебіт 1 млн м3/добу) розкрила нове родов. газу з запасами в 17 млрд куб.м. У 2000 р. в трьох свердловинах, пробурених компаніями Berkley, Paramount, Chevron Canada Resources, Apache, Murphy Oil Corp. і Beau Canada, отримані притоки 0.9-2.3 млн м3/добу. У січні 2000 р. компанія PanCanadian Petroleum повідомила про значне газове відкриття Пануке-Діп на шельфі провінції Нова Шотландія. Газовий поклад виявлений під нафтовим родовищем. Пробурені чотири свердловини, дебіти яких перевищили 1.4 млн м3/добу. На початку 2001 р. компанія розпочала комерційну розробку газового родовища; пуск в експлуатацію з початковим рівнем видобутку 11 млн м3/добу очікується в 2009 р.

Вугілля. Найважливішими вугільними басейнами Канади є Альберта (буре вугілля і лігніти) і ряд басейнів регіону Скелястих гір. Родовища Скелястих гір характеризуються звичайно пологим заляганням пластів, вугілля добре коксується. Основна вугленосність Канади приурочена до середнього і верхнього карбону (Півн. Аппалачі), верх. крейди і частково палеоцену (передгір'я Скелястих гір, бас. Альберта). Вугілля довгополуменеве, іноді бітумінозне, в палеозої – коксівне. В бас. Сідні, розташованому на о. Кейп-Бретон запаси понад 1,2 млрд т, або бл. 90% загальних запасів Півн. Аппалач, потужність пластів 1,2-2,4 м; в родов. Мінто (Нью-Брансуїк) – 40 млн т, пласти 30-90 см. Родов. торфу є г.ч. в пров. Онтаріо.

Кристалогідрати. В дельті р. Макензі у 1998 р. на глибині 819-1111 м виявлений пласт гідратів метану потужністю 110 м. Запланована його промислова розробка.

Уран. Канада за розвіданими запасами уранових руд займає 1-е місце в Півн. Америці і 3-є у світі (запаси урану на 2000 р – 433 тис. т). Родовища уранових руд розташовані на Канадському щиті і пов'язані з докембрійськими кварцовими конґломератами. Мінерали: бранерит, уранініт і багатий ураном монцоніт, уранова смолка та ін. Головні родовища відомі в районі Елліот-Лейк (Блайнд-Рівер, сер. вміст U3O8 бл. 0,2%) та Порт-Радій (оз. Велике Ведмеже) і Ураніум-Сіті (оз. Атабаска)[8, c. 114-117].

Залізні руди. Канада має значні родовища залізняку, за запасами яких займає 2-е місце в Північній. Америці після США (1999). Основні поклади пов'язані із залізистими кварцитами архею і особливо нижньою протерозою Канадського щита – залізорудним поясом п-ова Лабрадор і Верхнього озера залізорудного басейну, архейські родовища (Мішипікотен, Мус-Маунтін, Стіп-Рок в пров. Онтаріо) – з вулканогенними товщами зелено-кам'яних поясів. Рудні тіла магнетит-гематит-кременистого складу протяжністю до дек. км при потужності 20-30 м. Залізорудні товщі набагато потужніші, ніж архейські, простягаються на значній відстані (до 1000 км на п-ові Лабрадор). У їх складі переважають магнетит- і гематит-кременисті, рідше сидеритові породи, зони окиснення складені природно збагаченими гематит-гетитовими рудами, що містять до 65% заліза, 5-12% кремнезему і 0,01-0,09% фосфору. Найбільші родовища (Шеффервілл, Уобуш) розташовані на п-ові Лабрадор, в структурних пров. Черчілл і Гренвілл. Родов. того ж типу, але позбавлені великих зон повторного збагачення, відомі вздовж сх. узбережжя Гудзонової затоки, в Центр. Квебеку і в інших місцях. Велике родовище кременисто-гематитових залізистих руд Снейк-Рівер (сер. вміст заліза 46%) приурочене до верхньопротерозойських відкладів гір Макензі. Крім того, пром. інтерес представляють поклади оолітових гематит-магнетитових руд середнього кембрію, нижнього девону і ордовика Півн. Аппалач (родовище Уобана на о. Ньюфаундленд, середній вміст заліза 52%); магматогенні родовище середньо-рифейських анортозитів (пров. Гренвілл), ооліт-гематитові руди верх. крейди Альберти (Клір-Гіллс, сер. вміст заліза 31%)[8, c. 119].

Титан. Гол. запаси титанових руд Канади (1-е місце в Північній Америці) зосереджені в ільменіт-гематитових рудах. Найбільше родов. Лак-Тіо містить понад 125 млн т руд з сер. вмістом титану 20,4%, заліза 41 %.

Вольфрам. За запасами руд вольфраму Канада займає 1-е місце в Півн. Америці. За ресурсами вольфраму Канада займає 4-е місце в світі – 7.7% (1.7 млн т) – після Китаю, Росії та Казахстану.

Вольфрамові родовища розташовані в центр. частині Кордильєр (Брит. Колумбія, Юкон, Півн.-Зах. тер.), де пов'язані з гранітоїдами крейди. Понад 75% підтверджених запасів пов'язані з багатими шеєлітовими рудами скарнових родовищ. Вміст триоксиду вольфраму в них від 0.7-1.2% до 2.5%. До штокверкового типу належить родовище комплексних олово-вольфрамових руд Маунт-Плезант із запасами 60 тис.т металу при середньому вмісті триоксиду вольфраму 0.39%.

Золото. За підтвердженими запасами золота країна займає 2-е місце на континенті після США (1999). В кінці ХХ ст. (1998) Гірничим бюро і Геологічною службою США база запасів золота Канади і Росії оцінювалася по 3.5 тис. т (в той же час світова база – 72 тис. т). Прогнозні ресурси золота в країні – 2-5 тис.т, що складає 6-у позицію в світі (поряд з Австралією, Венесуелою, Ґаною, Індонезією, Папуа Новою Ґвінеєю, Перу і Чилі, де прогнозні ресурси золота теж є в межах по 2-5 тис.т). Перші позиції займають: ПАР – 60 тис.т, Росія – 25 тис.т, Китай, Бразилія (7-10 тис. т в кожній) і США (5-7 тис. т)[8, c. 120].

На Канадському щиті розташовані численні корінні родов. золота, приурочені до основних вулканітів і гіпабісальних тіл архею. Найбільші з них – в пров. Сьюпіріор і Слейв. Значні запаси золота є також в мідно-свинцево-нікелевих родов. Канадського щита. На початку ХХІ ст. в Канаді запаси золота (категорій proven+probable та інш.) успішно нарощують в ході дорозвідки флангів і глибоких горизонтів ряду золоторудних родовищ, наприклад: Ред-Лейк (Red Lake) в провінції Онтаріо — до 134 т золота (проти 59 т у 1998) при сер. вмісті Au 46.89 г/т, Ла-Ронд (LaRonde) в провінції Квебек – до 101.4 т (проти 46 т за підрахунками 1997-1998 рр.), загальні запаси Каса-Берарді (Casa Berardi) в північній частині провінції Квебек – до 71.6 т (проти 22 т у 1997).

Кобальт. За підтвердженими запасами кобальту Канада займає 2-е місце серед країн Америки (з великим відривом після Куби, 1999). Руди кобальту пов'язані з мідно-нікелевими (родов. Садбері) і срібно-кобальто-нікелевими рудами (родов. Кобальт і Гауганда в Онтаріо).

Мідь. Канада має 4-і на Американському континенті підтверджені запаси міді (після Чилі, США, Перу, 1999). Основна частина запасів мідних руд зосереджена на Канадському щиті, де укладена в мідно-нікелевих і в стратифікованих колчеданих родовищ, які приурочені до вулканітів архею, рідше – до метаосадів протерозою. Головні родовища: Хорн, Норанда, Малартік, Шібугамо, Флін-Флон[8, c. 121].

Молібден. Канада володіє 4,1% загальних і 4,8% підтверджених світових запасів молібдену. Молібден-мідно-порфірові родовища, розташовані на Канадському щиті, в Півн. Аппалачах і в Кордильєрах. Основна частина молібденоворудних об'єктів розташована в провінції Британська Колумбія (бл. 30 родовищ), головному гірничодобувному регіоні країни, що має розвинену інфраструктуру. Велика частина (55%) запасів молібдену зосереджена в двох великих родовищах молібден-порфірового типу. Це родовище Ендако (підтверджені запаси – 105 тис.т, вміст молібдену – 0.10-0.14%) і подібне йому резервне родовище Кітсолт (114 тис. т, 0.11%). Інша частина запасів укладена в порівняно невеликих, з підтвердженими запасами до 50 тис. т, родовищах молібден-міднопорфірового типу Хаклберрі, Гібралтар, Хайленд-Валлі і інш.). Планується освоєння недавно переоціненого родовища Казіно (Територія Юкон). Мінерально-сировинна база країни достатня для того, щоб Канада зберігала положення одного з основних світових виробників молібдену.

Нікель. За запасами нікелевих руд К. займає 1-е місце в Америці (1999) і постачає основну масу нікелю, який виробляється у промислово розвинених країнах Заходу. Всі запаси нікелю в К. сконцентровані на Канадському щиті (Онтаріо, Манітоба). Руди пов'язані з основними і ультраосновними інтрузіями ниж. протерозою.

У Канаді всі підтверджені запаси нікелю знаходяться в сульфідних мідно-нікелевих родовищах, велика частина яких розташована в рудних районах Садбері (провінція Онтаріо) і Томпсон (Манітоба). Найважливіший рудний бас. – Садбері, де відомо понад 60 родовищ, з яких 20 вже відпрацьовано. Найбільш багаті руди містять до 9% нікелю, рядові — 0.7-1.5%. В рудному районі Томпсон відкрито 19 родовищ, розробляються поки тільки три. Середній вміст нікелю в рудах — 2.77%. У багатих рудах він досягає 10%. Ряд сульфідних мідно-нікелевих родовищ розвідано на півночі Канади в провінціях Квебек (5 родовищ рудного району Реглан, підтверджені запаси якого на початок 1998 р. становили 14.4 млн т руди з середнім вмістом нікелю 3.17%, міді 0.88% і Ньюфаундленд (гігантське родовище Войсі-Бей, виявлені ресурси якого на початок 1998 р. оцінені в 116 млн т, з них 31.7 млн т руди, яка містить 2.83% Ni, 1.68% Cu і 0.12% Co, належать до категорії підтверджених запасів). Врахування цих запасів зумовило до зростання підтверджених запасів нікелю Канади в 1997 р. в порівнянні з 1996 р. на 19.1%[8, c. 122].

Поліметали. За запасами руд свинцю, цинку і срібла Канада в Америці поступається тільки США. Головне джерело цинку – стратифіковані мідно-свинцево-цинкові родовища структурних пров. Сьюпіріор і Черчілл. Найбільші з них – Тіммінс, Норанда, Маттагамі, Флін-Флон.

Срібло. Головні джерела срібла – поліметалічні родовища Канадського щита і півд. частини Скелястих гір. Головні родовища – Кобальт і Салліван. На межі ХХ-ХХІ ст. до 65% підтверджених запасів срібла знаходиться в колчеданно-поліметалічних родовищах Брансуік-12, Кідд-Крік, Ескей-Крік, Салліван, Волверін і ряді інших, що забезпечують понад 60% річного видобутку. У натуральному вираженні підтверджені запаси срібла в цих родовищах коливаються від 400 до 5500 т, як правило, перевищуючи 1 тис.т; середній вміст срібла в рудах становлять 50-2500 г/т. В родовищах золота зосереджено до 30% підтверджених запасів срібла, і з них добувається до 35% цього металу. Запаси срібла в цих родовищах коливаються від 20 до 500 т, вміст срібла складає перші десятки г/т. Забезпеченість країни загальними запасами – 47 років.

Платиноїди. За запасами металів платинової групи Канада займає 4-е місце в світі (після ПАР, Росії, Зімбабве, 1999). Прогнозні ресурси МГП Канади складають 0,3-1 тис.т. Найбільше в К. родовище платиноїдів Лак-дез-Іль знаходиться в 80 км на півн.-захід від м. Тандер-Бей на північному березі оз. Верхнє. Відкрите в 1963 р. Загальні запаси (включаючи підтверджені): 145.6 млн т руди з вмістом паладію 1.57 г/т (228.6 т паладію), платини – 0.17 г/т (25 т), всього 253.6 т загальних запасів МПГ. Крім того, в рудах є золото (0.12 г/т), нікель (0.05%) і мідь (0.06%) .

Інші металічні корисні копалини. Крім зазначених вище, в Канаді з металічних корисних копалин є марганцеві, хромові, берилієві та літієві, ніобієві, ртутні і сурм'яні, а також танталові руди[8, c. 123-124].

Алмази. За ресурсами алмазів Канада займає 1-е місце в Америці і 4-е в світі (після Ботсвани, Намібії та Анголи, 1999). Алмазовмісні гірські породи розташовані на півн.-зах. території Канади. Перспективною на алмази є площа Кемселл Лейк. З валової проби 5986 т, відібраної по блоку Хейвуд, вилучено 10708 карат алмазів, оцінених в середньому по 104, 96 дол./карат.

Перші алмазоносні кімберліти в Канаді були відкриті в 1991 р., а до кінця 2000 р. загальна кількість знайдених кімберлітових тіл перевищила вже 200. Біля 40% виявлених тіл алмазоносні, і приблизно в 20 з них концентрації алмазів і/або їх запаси досягають промислових значень або близькі до них. За вмістом алмазів канадські родовища перевершують майже всі родовища світу і схожі з родовищами РФ. Головний генетичний тип родовищ — кімберлітовий. Крім того, встановлено і новий тип виявів, пов'язаний з ультраосновними лампрофірами. У більшості випадків алмазоносні кімберліти утворюють трубки вибуху, зрідка алмази знаходять в кімберлітових дайках. Велика частина відомих кімберлітових тіл Канади розташовується в провінції Північно-Західні Території (ПЗТ), у вузькій зоні (т.зв. “Коридор Надії”), що простягається майже на 350 км від оз. Флетчер (Fletcher) на півд.-сході до району озер Такіджук (Takijuq) і Контуойто (Contwoyto) на півн.-заході. Кімберліти ПЗТ приурочені до кратона Слейв (Slave). Найбільш щільна концентрація кімберлітових тіл спостерігається в районі оз.Лак-де-Гра (Lac de Gras), що вважається географічним центром кратона. Практично всі кімберлітові тіла відрізняються багатофазністю.

Наступною після ПЗТ потенційно алмазоносною провінцією Канади може стати провінція Альберта. На півночі її центральної частини, в 360 км північно-західніше від столиці відкрита алмазоносна площа Баффало-Гіллс (Buffalo Hills).

У центральній частині провінції Саскачеван, в 30-50 км від м. Прінс-Альберт (Prince Albert), ведуться роботи за проектом «Форт-а-ла-Корн» (Fort а la Corne), який передбачає пошук на алмази. Продовжуються також пошукові роботи в провінції Онтаріо, на кратоні Сьюперіор (Superior), на півночі провінції Квебек, на острові Вікторія, острові Баффінова Земля та інших територіях[8, c. 125].

Калійні солі. За запасами калійних солей К. займає 1-е місце в світі. Загальні запаси солей до глиб. 1000 м перевищують 6,4 млн т. Понад 90% розвіданих запасів калійних солей зосереджено в межах Саскачеванського калійного басейну в провінції Саскачеван. Менше практичне значення має калійний басейн Монктон на крайньому південному сході країни (провінція Нью-Брансуїк). У Саскачеванському басейні поклади калійних солей приурочені до верхньої частини середньодевонської соленосної формації Прері Евапорайт. Головний калійний мінерал – сильвін, другорядний – карналіт. Горизонти, що експлуатуються потужністю біля 25 м залягають на глибині понад 1000 м. Середній вміст K2O – 23%. Всі родовища розробляються шахтним способом, за винятком Белл-Плейн, де видобуток здійснюється методом підземного розчинення. У басейні Монктон калійні солі залягають в товщі середнього і пізньокам’яновугільного віку і відпрацьовуються в інтервалі глибин 600-1000 м. Головний породотвірний мінерал – сильвін. Середній вміст K2O в рудах – 23-28%. Родов. кам'яної солі приурочені до евапоритових товщ девону (Альберта і Півд. Манітоба) і верх. силуру (Онтаріо), де потужність пласта місцями перевищує 200 м.

Родовища гіпсу відомі у верх. силурі (Онтаріо) і ниж. карбоні (Нов. Шотландія і Нью-Брансуїк), в пермі (Альберта), девоні (Скелясті гори), юрі (Манітоба).

Родовища сульфату натрію (мірабіліту) зосереджені в озерах пров. Саскачеван і Альберта.

Поклади флюориту, часто в супроводі бариту і целестину утворюють промислові родовища жильного типу (Онтаріо та Квебек). На о. Ньюфаундленд вони пов'язані з девонськими відкладами, в Кордильєрах приурочені до палеоценових сієнітів.

Запаси бариту в Канаді зосереджені головним чином в Аппалачах, де вони асоціюють зі свинцево-цинково-мідними рудами (Нова Шотландія). За підтвердженими запасами бариту Канада поступається на Американському континенті тільки США, а у світі займає 4-е місце (після Казахстану, Китаю, Індії та США, 1999).Родовища тальку сконцентровані в Аппалачах (родовища Саут-Болтон та ін.), Онтаріо (Мадок та ін.).За запасами азбесту Канада займає 1-е місце в Північній Америці. Найбільш великі родовища розташовані в складчастому поясі Аппалач, пров. Квебек, на о. Ньюфаундленд. Вони асоціюють з ультрабазитами, які залягають серед порід кембрію і ордовика. Канада володіє значними запасами нефелінового сієніту, родовища якого відомі в пров. Онтаріо. З виробного каміння найбільш відомі великі родовища ювелірного нефриту, запаси якого оцінюються близько 70 тис.т. при виході кондиційної сировини 10%. Крім того, К. має численні родовища нерудних буд. матеріалів: піщано-гравійної сировини, гіпсу, вапняку, доломіту, кварцового піску, діатоміту, облицювального і декоративного каменю тощо[8, c. 127-128].

Розділ 3. Характерні особливості рослинного та тваринного світу Канади

Значна частина земель Канади — тундра й тайга. Розробляються лише 8% земель, а більше 50% території покривають лісу, які буяють цінними породами деревини. Особливу цінність являють собою хвойні породи: дугласія, гігантська туя, бальзамічна ялиця, модрина, чорна і біла їли.

Для півдня й південно-сходу країни характерні тополя, жовта береза, дуб і клен, символ Канади. Промислове значення має хутровий звір, яким багата тайга.

По запасах деревини Канада уступає Росії й Бразилії, а в перерахуванні на душу населення вона стоїть на першому місці у світі.

Різноманітний і тваринний мир Канади. У тундрі живе північний олень, тундровий вовк, заєць-біляк, білий ведмідь, песець, у лісах — ведмідь, вовк, лисиця, рись, білка, заєць, куниця, бобер, лось, олень, у степах — польові миші, кроти й ховрашки. На озерах і арктичних островах живуть мільйони перелітних птахів. У заповідниках Канади можна зустріти бізонів, які були майже повністю винищені із приходом європейських поселенців на материк.

У тундрі влітку ростуть мохи, лишайник, трави й квіти. У лісотундрі — карликові дерева. Прерії й рівнини покриті бороданем, ковилою, полинем Прибережні води багаті рибою: на заході — лососеві (чавича, кета, горбуша), а на сході — тріскові породи й оселедець.

На півдні країни є теплий субтропічний куточок — Ванкувер і зона виноробства — Ніагара. Середня смуга має помірний клімат — дуже схожа на Росію. На північ іде безкрайня тундра[14, c. 43-44].

3.1. Тваринний світ Канади

На островах Канадського Арктичного архіпелагу водяться білий ведмідь, мускусний бик, північний олень (карибу), песець та американський заєць.

Птахи цієї зони — біла сова, кречет і тундрова куріпка. Для басейну Гудзонової затоки, де рослинність представлена північною тайгою і температури навіть у липні не досягають 14° С, характерні росомаха і такі хижі птахи, як бородатий неясить і волохоногий канюк.

У високогір’ях західної частини країни живуть специфічні альпійські види: снігова коза, сніговий баран, сивий бабак, канадська дикуша. Для Алгонкінської області, що прилягає на півдні до басейну Гудзонової затоки, типовими є рись, дикобраз, а з птахів – білошия горобцева вівсянка, сірий юнко і канадська зозуля.

Ассінібійнська область відповідає зоні прерій, тут зустрічаються степові тварини – вилоріг, койот, заєць, борсук.

В Аллеганську область, що розташована на крайньому південному сході країни, заходять північні частини ареалів дрозда, котячого пересмішника[3, c. 42-43].

3.2. Особливості рослинності Канади

Зона тундри займає північне узбережжя і острови Канадського Арктичного архіпелагу. В ярах ростуть карликові верби висотою до 90 см, карликові берези висотою до 15 см. Влітку можна побачити галявини квітучого люпину, маргариток, чистецю, а також лютика, грушанок, дріад. Велику частину в рослинному покриві займають примули, багно, журавлина, а також різноманітні злаки.

Тайгою називають зону хвойних лісів, що займають більшу частину материкової Канади. Ця зона має вигляд широкої смуги шириною понад 1100 км і довжиною 4000 км, що простягається через всю країну з північного заходу на схід. У центрі зони тайги переважає чорна ялина, по всій території зони зустрічається осика. На півдні зони тайги деревна рослинність представлена переважно широколистими породами, такими як клен і дуб, зустрічаються також тсуга, американська модрина, біла береза, тополя, банксова сосна, бальзамічна піхта, горобина, кедр. Веймутова і смолиста сосна ростуть у північній частині зони тайги.

В області Великих озер переважають змішані ліси, в яких часто зустрічається цукровий клен; на північному сході, у районі Оттави, переважають береза, тсуга і веймутова сосна. На північ від озера Гурон береза, ялина та осика зустрічаються частіше, ніж цукровий клен. У лісах на околицях Торонто переважають цукровий клен і бук, однак нині більша частина цього району розорана. На південному сході провінції Квебек багато ялини, ялиці, клена і берези.

Дуже своєрідна рослинність невеликого лісового району на північному березі озера Ері. Тут проходить північний кордон поширення багатьох деревних порід, характерних для основної території США, таких як каштан, тюльпанове дерево, гикорі, лісова нісса, магнолія, азиміна, багряник і сассафрас. Хвойних дерев дуже мало[3, c. 43-44].

Багато хвойних порід, які рідко зустрічаються в області Великих озер, росте на сході Канади, у так званих акадіських лісах, поширених у Приморських (Приатлантичних) провінціях, де літо прохолодніше, ніж у внутрішніх районах материка. Ту ростуть звичайні бальзамічна ялиця, а також чорна і червона ялини. На великих заболочених низинах ростуть кедр і американська модрина. На острові Принца Едварда найчастіше зустрічається клен, жовта береза, червона ялина та бук. З хвойних дерев найбільш поширені смолиста сосна і чорна ялина. На острові Кейп-Бретон найчастіше зустрічається бальзамічна ялиця, а в районі Галіфаксу – червона ялина.

Зона прерій знаходиться на південному заході рівнинної частини Канади, де дерева не можуть розвиватися в умовах тривалого посушливого періоду. Ця область поділяється на високотравні і низькотравні прерії. Перші поширені там, де протягом року випадає понад 360 мм опадів і характерна перевага пирію. У низькотравних преріях основними видами є бутелоуа, келерія та ковила.

Ліси Британської Колумбії з її гірським рельєфом дуже своєрідні. Скелястими горами проходить східний кордон поширення Банксової сосни та американської модрини, однак чорна і біла ялини доходять лише до середньої течії річки Фрейзер. У лісах Скелястих гір ростуть також ялина Енгельманна, тсуга і сосна скручена.

У лісах міжгірних западин Британської Колумбії зустрічаються жовта сосна і дугласія, але звичними є також інші види сосен і осика. Кількість опадів настільки мала, що тут можуть рости деякі пустельні рослини, наприклад, кактуси.

У лісах поблизу тихоокеанського узбережжя поширені окремі з найбільш дорогих деревних порід Канади. Дугласія, яка дає основну масу пиломатеріалів, іноді сягає висоти 90 м. Тут також зустрічаються віргінський яловець і різнолиста тсуга. Далі на північ росте друга цінні порода дерев – сітхинська ялина, а на крайньому південному заході, біля Ванкувера, де клімат теплий і вологий, зустрічаються окремі представники термофільних видів – суничне дерево та орегонський дуб (єдиний вид дуба, що зустрічається на тихоокеанському узбережжі Канади)[2, c. 75-77].

Висновки

Отже, Канада — одна з найрозвинутіших країн світу з високим рівнем життя населення. За ІРЛП в 1997р. вона займала перше місце серед 177 країн світу. Канада має величезну територію, порівняно нечисленне населення і значні природні багатства, особливо в розрахунку на одного жителя. На світовому ринку країна виступає як один з провідних експортерів сировини. Вона зародилась як «біла переселенська колонія» Франції та Великобританії. В 1867 р. отримала статус домініону — самоврядної колонії, а в 1931 р. — фактичну самостійність. Зараз її господарство тісно інтегроване з господарством США.

Територія Канади займає північну частину материка Північна Америка, включаючи Арктичний архіпелаг. Вона омивається водами Атлантичного, Північного Льодовитого й Тихого океанів. Канада відокремлена від Європи та Азії. Її єдиним сухопутним сусідом є США. Кордони з США пролягають по водних рубежах або за умовними лініями. Сусідство з цією країною є важливою особливістю географічного положення Канади. Вихід країни одразу до трьох океанів і простягання її території за межі Північного полярного кола набувають нового значення з розвитком комунікаційної техніки.

Частина материкової території Канади і велика частина Канадського Арктичного архіпелагу лежать в зоні вічної мерзлоти. Решта частини — в північній помірній зоні. Клімат Канади відрізняється в різних регіонах — в приморських провінціях зима не така сурова, а літо не таке жарке, завдяки впливу океану. У західних районах клімат дуже вологий, що зумовлено впливом теплої океанської течії. В цілому ж по країні зима характеризується рясними снігопадами і морозами, а літо — помірними температурами. Середня температура січня від -35°С на півночі і -20°С на півдні до -4°С — на Атлантичному побережжі. У липні відповідно на півночі +7°С, на півдні — +18°С. Річна сума опадів на заході 2500 мм, на сході — 1250 мм, в центрі — 400-250 мм.

Рослинний світ північної частини території типово тундровий. Прибережні райони зайняті лісами. Провінції прерій покриті в основному травами. На схилах Скелястих гір ростуть рідкі соснові ліси. Ближче до тихоокеанського побережжя лісу густіють — тут виростає декілька видів ялин, кедр, канадський тис.

Тваринний світ Канади представляють численними хутровими звірями: песець, соболь, куниця, горностай норка, росомаха. З крупних хижаків тут мешкають бурий ведмідь, рись, вовк, койот, лисиця. У південній частині країни зустрічаються декілька підвидів віргінського оленя, чорнохвостий олень, вилорога антилопа. У північних районах країни водяться лось, бізон, вівцебик, арктичний карібу, лісовий карібу. У горах мешкає досить велика кількість товсторогів. Численні птахи. Комахи і рептилії зустрічаються рідко. На території Канади знаходиться декілька заповідників.

Найбільші річки — річка Св. Лаврентія, Оттава, річка Св. Іоанна, Саскачеван, Нельсон, Маккензі, Невільнича, Атабаска, Юкон, Фрейзер. У Канаді знаходиться більше озер, ніж в будь-якій іншій країні світу. Це частково розташовані на території Канади Великі озера, а також Велике Ведмеже, Велике Невільниче, Вінніпег, Атабаска, Манітоба, Ніпігон тощо. На порожистій річці Ніагара розташований знаменитий Ніагарський водопад 50-метрової висоти.

Канада це країна багата на корисні копалини, оновними з яких є нікель, цинк, мідь, золото, свинець, молібден, поташ, срібло, вугілля, нафта, природний газ. . Майже половина території Канади вкрита лісом.

Сучасна Канада – одна з найрозвинутіших країн з ринковою економікою, наприклад торгівля зі США становить близько 80% загального обсягу торгівлі Канади. Американський капітал переважає в усіх ключових галузях господарства, за винятком фінансової сфери і землеробства.

Список використаної літератури

1. Барановська О. В., Мирон І. В., Остапчук В. В., Шовкун Т. М. Фізична географія: Навч. посіб. для старшокласників та абітурієнтів / Ніжинський держ. ун-т ім. Миколи Гоголя. — 2-е вид. перероб., доп. — Ніжин : Видавництво НДУ, 2006. — 163с.

2. Бова О. Географія материків і океанів: Посібник. — Суми : Університетська книга, 2004. — 215с.

3. Бурлака О. Відома і невідома Канада // Географія та основи економіки в школі. — 1999. — № 2. — С. 41-47

4. Государство и экономика Канады: збірка/ [Л. А. Баграмов, В. В. Попов, А. Д. Бородаевский и др.; Отв. ред. Л. А. Баграмов]; АН СССР, Ин-т США и К анады. — М.: Наука, 1986. — 317 с.

5. Данилов С. Политико-государственный механизм современной Канады: Сравн.-ист. исслед./ С. Ю. Данилов, В. Е. Шило; АН СССР, Ин-т США и Канады. — М.: Наука, 1991. — 133 с.

6. Довгань Г. Економічна і соціальна географія світу / наочний довідник / Галина Довгань. — К. ; Харків : Веста, 2006. — 143 с.

7. Країни світу: Америка, Австралія, Океанія: Для дітей середнього шкільного віку / Авт.-укл. В. М. Скляренко, В. В. Мирошнікова, А. С. Шуклінова, М. О. Панкова. — Харків : Фоліо, 2006. — 316 с.

8. Кулышев Ю. Канада: науково-популярна література/ Ю. А. Кулышев,. — М.: Мысль, 1989. — 139 с.

9. Лещенко Л. Канада — наш сусід и партнер: громадсько-політична література/ Леонід Лещенко,. — К.: Т-во "Знання" УРСР, 1990. — 47 с.

10. Макленнан Х. Семь рек Канады: науково-популярна література/ Хью Макленнан,; Перевод с англ. В. Н. Кондракова; Под ред. и с предисл. А. И. Черкасова. — М.: Прогресс, 1990. — 284 с.

11. Рудико О. В. Канада // Географія. — 2008. — № 5. — С. 28-31

12. Соколов В. И. Природные ресурсы Канады:масштабы и регулирование освоения // США. Канада: экономика, политика, культура. — 2004. — № 5 . — С. 19-31

13. Стадник О. Географія материків і океанів: методичні рекомендації до курсу / Олександр Стадник. — Харків : Основа : ПП "Тріада+", 2007. — 112 с.

14. Черкасов А. И. Канадский Север в начале XXI века: хозяйство и люди // США. Канада: экономика, политика, культура. — 2006. — № 2