Формування портфелю та галузевий аналіз

Вступ

1. Оцінка динаміки цінової ситуації на ринку цінних паперів

2. Методи економічного аналізу цінних паперів для формування інвестиційного портфеля на фінансовому ринку України

3. Використання методів аналізу цінних паперів для формування інвестиційного портфеля

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Економіка України знаходиться на надзвичайно відповідальному етапі становлення ринкових відносин, ефективність яких підтверджена світовою практикою.

Зараз відбувається перехід від адміністративної системи до економіки, що базується на підприємницькій ініціативі і непрямому державному регулюванні, на механізмі конкуренції, що забезпечує соціально-економічний добір найбільш ефективних підприємств із найменшими витратами виробництва й у той же час ринкові потреби, що найбільш повно задовольняються.

Актуальність теми. В Україні провідна роль в інвестиційному процесі належить інституціональним інвесторам: фондам, компаніям, пенсійним фондам, довірчим товариствам, страховим компаніям і подібним організаціям. На сучасному етапі виділяються також підприємства, які мають вільні кошти завдяки особливостям виробництва або кон’юнктурі ринка. Вкладаючи кошти в цінні папери, інвестори прагнуть досягти цілком конкретних цілей: безпеки, прибутковості, ліквідності й збільшення або одержання додаткових прибутків, що можливо при використанні портфельного інвестування.

Проблеми функціонування та розвитку фондового ринку, управління формуванням портфеля цінних паперів розглядаються на теоретичному і методологічному рівнях у фундаментальних роботах таких вітчизняних учених–економістів, як Алексєєв М. Ю., Альохін Б. І., Амитан В. Н., Амоша О. І., Бланк І. О., Гриньова В. М., Дюран Н., Клебанова Т. С., Кизим М. О., Лауфер М., Мендрул О. Г., Міркін Я. М.

1. Оцінка динаміки цінової ситуації на ринку цінних паперів

Розвиток сучасного виробництва зумовлює гостру потребу в додатковому капіталі, який використовується для залучення робочої сили, придбання засобів виробництва тощо. Основними джерелами такого капіталу можуть бути власні, залучені та позичкові кошти. Останні опосередовано проходять через фінансовий ринок, головною метою функціонування якого є акумулювання й ефективне розміщення капіталу на підприємствах і в економіці країни в цілому. Фінансовий ринок становить механізм перерозподілу капіталу між кредиторами та позичальниками за допомогою посередників на основі попиту та пропозиції, що включає сукупність кредитно-фінансових інститутів. Основними складовими фінансового ринку є: кредитний, валютний, страховий ринки та ринок капіталів. Останній включає ринок цінних паперів.

Враховуючи те, що національний ринок цінних паперів формувався в умовах існування у світі багатьох моделей, необхідним є вирішення двох завдань: аналізу національних законодавств інших країн і детального дослідження існуючих умов нашої країни. Важливим у цих умовах стає створення ефективної інфраструктури ринку цінних паперів, до складу якої входять різні суб’єкти: емітенти, що зацікавлені в мобілізації вільних коштів; інвестори, що мають такі вільні кошти та прагнуть вигідно їх розташувати; посередники, що забезпечують обмін цінних паперів емітентів на грошові кошти інвесторів.

Крім того, важливою умовою існування і ефективного функціонування ринку цінних паперів є наявність державного органу, основні функції якого полягають у регулюванні обігу цінних паперів і забезпеченні необхідною нормативно-правовою базою. Таким органом є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України.

Головною особливістю українського фондового ринку є відсутність сталих відносин між його учасниками, що є однією з важливих причин виходу підприємств з нього одразу після першої емісії цінних паперів. Схема відносин між суб’єктами ринку цінних паперів наведена на рис. 1 [7, c. 58-59].

Принципи створення та функціонування ринку цінних паперів: соціальної справедливості, надійності захисту інвесторів, гнучкості, контрольованості, ефективності, правової упорядкованості, прозорості, конкурентності. Їх реалізація можлива за умови створення широкого кола акціонерів, розробки процесу торгів акціями на первинному ринку, реєстрації прав власності на акції, масового пільгового продажу акцій робітникам підприємств у процесі їх приватизації, створення конкуренції між суб’єктами ринку.

Об’єктивна оцінка динаміки цінової ситуації на ринку цінних паперів може бути забезпечена завдяки використанню фондових індексів, які в змозі створювати необхідну точку відліку для аналізу поведінки інвесторів і портфельних менеджерів.

Саме така оцінка надає можливість порівнювати обрану інвестиційну стратегію з точки зору випередження (або програшу) ринку.

Дослідження стану фондового ринку України свідчить про те, що обсяги операцій з цінними паперами постійно збільшуються. Причому таке збільшення забезпечується за рахунок комісійних операцій, в той час як комерційні банки зменшили обсяг власної частини операцій на фондовому ринку цінних паперів [5, c. 24-25].

2. Методи економічного аналізу цінних паперів для формування інвестиційного портфеля на фінансовому ринку України

Процес інвестування — це підбір портфеля цінних паперів приватними інвесторами та фінансовими інститутами. Процес інвестування в цінні папери завжди поєднується із зіставленням ризику, прийнятого на себе, та очікуваним наслідком від інвестицій. Тому досить важливо кількісно оцінити ці параметри і порівняти їх з аналогічними параметрами альтернативних вкладень. Всі ці та інші питання вирішуються із застосуванням різноманітних методів економічного аналізу. Методи аналізу цінних паперів дозволяють визначити впевненість, спираючись на дослідження макроекономічної теорії та її практичне застосування.

Для створення портфеля цінних паперів можна інвестувати кошти лише в один вид фінансових активів. Але сучасна економічна практика показує, що такий однорідний за змістом (недиверсифікований) портфель зустрічається дуже рідко. Більш поширеною формою є диверсифікований портфель, тобто портфель із найрізноманітнішими цінними паперами. Використання диверсифікованого портфеля елімінує розкид у нормах дохідності різних фінансових активів.

Управління портфелем цінних паперів полягає у знаходженні тієї грані між дохідністю й ризикованістю, враховуючи яку можна вибрати оптимальну структуру портфеля.

Визначення оптимального портфеля цінних паперів починається з розгляду варіацій його складу з різними пропорціями складу активів й у розрахунку для кожного варіанта середнього рівня дохідності. Виходячи з таких показників інвестор, що формує портфель, приймає відповідні рішення щодо зміни складу портфеля [2, c. 49].

На практиці використовуються різні методики формування оптимальної структури портфеля цінних паперів – це моделі Блека, Шарпа, Тобіна. Більшість із них засновано на методиці Гаррі Марковиця, автора портфельної теорії. Він уперше запропонував математичну формалізацію завдання знаходження оптимальної структури портфеля цінних паперів, яка будується на прогнозуванні очікуваної дохідності портфеля, але для цього різні науковці використовують різні методи.

Основною теоретичною базою для економічного аналізу цінних паперів і формування інвестиційного портфеля на сучасному етапі продовжує залишатися сформована ще в 60-ті роки теорія ефективного ринку. У другому розділі дисертації розглядаються теоретичні і методичні аспекти розвитку даної теорії, а також методи економічного аналізу фондового ринку у західній економічній науці.

Згідно твердженням теорії ефективного ринку, якщо ціни акцій вірно відображають майбутні прибутки і характеристики ризику акцій, то вільний ринок акцій здатний суттєво впливати на вибір суспільства розміщення обмежених ресурсів у правильному руслі, а якщо орієнтування на ціну акції´ -гра наздогад, то неефективні для суспільства виробництва можуть розвиватися просто для високої ціни їх акцій. В підрозділі 2.1, внаслідок детального вивчення основних постулатів даної теорії зроблено висновок про те, що на сучасному українському ринку акцій інвестори керуються мотивацією очікування приросту курсової вартості акцій, а не майбутнього дивіденду.

Особливе значення ця мотивація набуває в умовах інфляції, властивої для початкової стадії розвитку фондового ринку в Україні.

На Заході кілька шкіл застосовують різні підходи чи їх комбінацію до визначення задач аналізу цінних паперів як окремої дисципліни. Фундаментальна школа, та ії визнаний голова Б. Грехем основну увагу звертає на аналіз фінансового стану корпорацій, виплачуванні ними дивіденди, поточну ставку відсотків та інше. Технічна школа виходить з того, що вся інформація, суттєва з точки зору «фундаментальної школи», враховується в курсах цінних паперів ще до їх опублікування. Тому наріжним каменем є розгляд самого ринку, рух біржових котирувань, обіг бірж, тощо. Досліджений процес розвитку методів економічного аналізу фондового ринку, а також визначені задачі аналізу цінних паперів в Україні, як одного з розділів економічного аналізу. Цими задачами є:

— визначення закономірностей руху курсів цінних паперів;

— вивчення тенденцій біржової кон´юнктури і прогнозування їх на майбутнє;

— передбачення напрямку зміни і величини курсів окремих випусків акцій та облігацій;

— вироблення ринкової тактики і стратегії для власників цінних паперів;

— визначення методики вибору напрямків інвестування капіталу. Приступаючи до вирішення останньої задачі, а саме до вибору напрямків інвестування капіталу, в першу чергу, необхідно чітко уявляти наміри конкретного інвестора, які він розраховує досягти внаслідок здійснення інвестицій, мотиви, що спонукали його до досягнення вказаної мети, а також ступінь ризику, яку він може допустити, оскільки саме ці параметри будуть визначати його інвестиційні дії [1, c. 4-5].

Внаслідок цього, запропоновано нетиповий підхід до процесу вибору з усього розмаїття можливих напрямків вкладення коштів у різні види фондових інструментів, найбільш ефективних з точки зору інвестиційних цілей, а саме обґрунтована можливість здійснення аналізу шляхом розмежування: рішення про купівлю тих чи інших акцій має випливати з фундаментального аналізу, а вибір моменту купівлі — з технічного.

Фундаментальний аналіз дозволяє глибоко і всебічно з´ясовувати стан справ у будь-якій сфері фондового ринку і являє собою детальне вивчення галузей та окремих компаній з точки зору їх цінних паперів. На практиці представники інвестиційно-ділерських фірм часто не мають часу для подібних розвідок і користуються послугами аналітичних відділів фірм та іншими джерелами інформації. Проте вони повинні добре усвідомлювати, яким чином буде зроблено той чи інший висновок. В свою чергу, технічний аналіз дає можливість спрогнозувати зміну ринкової кон´юнктури.

Для галузевого етапу фундаментального аналізу велике значення має наявність застосовуваної достатньо широким колом суб´єктів, чіткої типової класифікації галузей і підгалузей, що віддзеркалює їх технічні можливості. Враховуючи вищевикладене, в цьому ж підрозділі пропонується умовно застосувати поділ всіх галузей в залежності від стадії розвитку на такі типи: новонароджені, зростаючі, стабільні, циклічні, спекулятивні занепадаючі галузі [6, c. 39].

3. Використання методів аналізу цінних паперів для формування інвестиційного портфеля

На Заході, в межах аналізу цінних паперів як окремої дисципліни, декілька шкіл застосовують різні підходи чи їх комбінацію. Критично проаналізувавши ці підходи, зроблено висновок, що завданнями аналізу цінних паперів в Україні як одного з розділів економічного аналізу є:

— визначення закономірностей руху курсів цінних паперів;

— вивчення тенденцій біржової кон´юнктури і прогнозування її на майбутнє;

— прогнозування напрямку змін і величини курсів окремих випусків акцій і облігацій;

— вироблення ринкової тактики і стратегії для власників цінних паперів;

В сучасних умовах все більше значення в аналізі ринку цінних паперів набуває також математичне моделювання і прогнозування коливань курсів акцій і облігацій (їх математична обробка у відповідності з принципами конкретної моделі).

Для того, щоб з усього розмаїття можливих напрямків вкладення коштів у різні види фондових інструментів вибрати такі, які є найбільш ефективними з точки зору інвестиційних цілей, запропоновано здійснювати чітке розмежування: рішення про купівлю тих чи інших акцій має витікати з фундаментального аналізу, а вибір моменту купівлі — з технічного [6, c. 40-41].

Тип портфеля не є чимось постійним, він змінюється в залежності від стану ринку і відповідних змін цілей інвесторів.

З урахуванням української специфіки система цілей портфеля може бути представлена наступним чином:

· збереження і приріст капіталу;

· придбання цінних паперів, які за умовами обігу можуть замінювати готівку;

· доступ через придбання цінних паперів до дефіцитних продуктів і послуг, майнових і немайнових прав;

· розширення сфери впливу і перерозподілу власності, створення холдінгових та ланцюгових структур;

· спекулятивна гра на коливаннях курсів;

· дохідні цілі (зондування ринку, страхування від надмірних ризиків і

т. ін.).

Для кваліфікованого управління портфелем необхідно керуватися відповідною портфельною стратегією, яка визначається:

· типом і цілями портфеля;

· станом ринку, його активністю, динамікою відсоткової ставки та курсовою вартістю цінних паперів;

· діючими законодавчими пільгами та обмеженнями;

· загальноекономічним станом (у тому числі такими факторами як фази економічних циклів, рівень інфляції);

· необхідністю підтримувати рівень ліквідності та мінімізацію ризиків;

· типом стратегії (коротко–, середньо– та довгостроковість) [3, c. 140].

Висновки

Вивчення розвитку сучасних фондових ринків свідчить про зростання впливу портфельного інвестування. Це обумовило необхідність узагальнення основних висновків сучасної класичної теорії і формулювання основних постулатів побудови теорії формування портфеля цінних паперів. Аналіз дозволив виділити різні задачі оптимізації, що випливають з мети інвестування, а саме: підвищення прибутковості, надійності, двовимірна оптимізація (прибутковість – надійність).

Вирішення завдання формування інвестиційного портфеля складається з декількох етапів, дослідження яких знайшли відображення в роботі з урахуванням запропонованих принципів формування і вимог до портфеля цінних паперів на підставі класичної і сучасної теорій.

Розгляд розвитку сучасних фондових ринків свідчить про зростання впливу портфельного інвестування. Аналіз класичної і сучасної теорій дозволив виділити завдання оптимізації, що випливають з мети інвестування, а саме: підвищення прибутковості, надійності, двовимірна оптимізація (прибутковість – надійність).

Вивчення українського ринку цінних паперів підтверджує значну залежність фондового ринку від діяльності держави і великих інвесторів. Це викликає необхідність урахування й аналізу ділової активності фондового ринку для визначення тенденції його розвитку.

Список використаної літератури

1. Гукалюк А. Процедура порівняння ефективності портфеля цінних паперів як елемент визначення інвестиційної привабливості //Актуальні проблеми економіки. — 2003. — № 4. — С.4-7

2. Луців Б. Портфельне інвестування в діяльності комерційних банків //Банківська справа. — 2000. — № 5. — C. 48-50

3. Луців В. Формування портфеля корпоративних цінних паперів/ //Фінанси України. — 2001. — № 10. — C. 139-144

4. Матвійчук А. В. Аналіз залежності структури оптимального портфеля цінних паперів від вигляду функції ризику/ А. В. Матвійчук //Вісник Вінницького політехнічного інституту. — 2002. — № 6. — C. 19-25.

5. Матвійчук А. В. Знаходження оптимальних моментів переключення між портфелями цінних паперів //Вісник Вінницького політехнічного інституту. — 2003. — № 5. — C. 24-30.

6. Мороз О.В. Розробка альтернативних мір ризику і критеріїв оптимізації структури портфеля цінних паперів: З появою і розвитком ринку цінних паперів постає проблема оптимального розміщення капіталів. Сукупність придбаних цінних паперів складає їх портфель //Вісник Вінницького політехнічного інституту. — 2002. — № 4. — C. 39-45.

7. Черняк О. Визначення оптимального портфеля цінних паперів і методи врахування ретроспективних даних/ О.Черняк //Банківська справа. — 2007. — № 4. — C. 58-62

8. Шматко Н. Оцінка дохідності цінних паперів у банківському портфелі //Вісник Національного банку України. — 2005. — № 1. — C. 57-59