Вступ.

1. Сутність валютного курсу гривні. Умови формування курсу.

2. Режим валютного курсу в Україні. Фактори, які впливають на валютний курс.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

При обміні формується ціна даної національної валюти, виражена в конкретних грошових одиницях інших країн, яка отримала назву обмінного чи валютного курсу. Він визначається співвідношенням попиту і пропозиції. Коли користуються терміном “валютний курс”, то мова йде про номінальний валютний курс. Це зв’язуюча ланка між пропозицією валюти на ринку і попитом на неї. Необхідність валютного курсу визначається такими причинами:

— існуванням міжнародної торгівлі. Попит на валюту залежить від імпорту, а пропозиція – від експорту товарів та послуг;

— потребою порівняння цін і витрат в міжнародному масштабі та можливістю виразити зовнішню вартість грошей.

Реєстрація (фіксація) встановленого курсу банком чи валютною біржою національної грошової одиниці в даний момент називається валютним котируванням. Котирування валют здійснюється офіційно центробанком і вільно – ринком, залежно від попиту та пропозиції. Валютний курс може бути встановлений двома способами. Розрізняють пряме (нормальне) котирування, коли прямо пропонується певна кількість одиниць внутрішньої валюти для придбання однієї одиниці іноземної валюти, тобто до одиниці іноземної валюти прирівнюється певна кількість національних грошових одиниць. І непряме (обернене) котирування, коли пропонується певна кількість одиниць іноземної валюти для придбання одиниці внутрішної валюти, тобто коли певна кількість одиниць іноземної валюти прирівнюється до одиниці національної валюти. Наприклад, обмінний курс гривні до долара може бути встановлений як 5,8 гривні за долар, або 0,2 долара за гривню. Таким чином, курс гривні в економіці США встановлюється як 0,2 долара за гривню, а в Україні – як 5,8 гривні за долар. Коли ціна одиниці іноземної валюти в гривнях зростає, то говорять про знецінення гривні. Якщо гривня стає дешевшою, то інші валюти дорожчають, оскільки ціна у гривнях зростає.

1. Сутність валютного курсу гривні. Умови формування курсу

Ціну, за якою банк купує валюту, називають курсом покупця, а ціну, за якою він її продає – курсом продавця. Різниця між цими цінами складає маржу (прибуток банку). Середнє арифметичне двох курсів є середнім курсом. Цей показник використовується ділерами при економічних зіставленнях. Можливе також котирування двох іноземних валют по відношенню до третьої (звичайно, до долара). Отриману таким чином ціну називають крос-курсом.

Крім номінального курсу виділяють ще й реальний валютний курс, що показує співвідношення, в якому товари однієї країни можуть бути продані в обмін на товари іншої країни, тобто він характеризує співвідношення цін на товари в двох країнах, виражені в одній валюті. Валютний курс оцінює конкурентоспроможність країни на світових ринках. Якщо він зростає (реальне знецінення однієї валюти по відношенню до іншої), то це означає, що товари за кордоном стали відносно дорожчі й споживачі віддадуть перевагу вітчизняним товарам. Якщо він падає (реальне подорожчання), то це означає, що товари в даній країні подорожчали, і знизилась їх конкурентоспроможність.

Зміни валютних курсів впливають на попит на товари конкретних виробників як в середині країни, так і за її межами. Зниження курсу валюти робить імпортні товари більш дорожчими, а експортну продукцію – дешевшою. Коли змінюється ціна валюти, і експортери, і імпортери вимушені коригувати ціни на свої товари. Що ж до руху капіталів, то виробники можуть інвестувати капітал в країни з відносно слабкою валютою, оскільки первісні капіталовкладення будуть порівняно дешевими й існує можливість виробляти недорогу експортну продукцію. Валютні курси можуть впливати на вибір джерел фінансування, переказ грошових коштів через національні кордони та фінансову звітність.

У світовій практиці існує система множинних валютних курсів, які застосовуються тоді, коли держава вводить різні обмінні курси для різних операцій відносно імпорту чи експорту.

МВФ виділяє три основних системи валютних курсів:

— валюти з підвищеною гнучкістю або вільні валютні курси. Мова йде про валюти з частою зміною курсу чи з вільно плаваючим курсом залежно від попиту і пропозиції. А попит на валюту країни є функцією попиту на товари, послуги і фінансові активи. Якщо Україні потрібні американські автомобілі, то для їх купівлі потрібні долари, а це означає, що попит на них зросте;

— валюти, які мають обмежену гнучкість. Це різновид плаваючого курсу при наявності певних обмежень, тобто припускаються коливання в певних межах;

— валюти з прив’язаним чи фіксованим курсом (твердий паритет) – це означає офіційно встановлене співвідношення між національними валютами: країни визначають вартість своєї валюти співвідношенням з вартістю іншої валюти чи набору валют типу СПЗ. При фіксованих курсах періодично виникає надлишковий попит чи пропозиція на валютному ринку[2, c. 93-94].

Якщо ринкова ціна вільно “плаваючих” валют визначається законом попиту і пропозиції, то більшість валютних курсів знаходиться під контролем уряду. В багатьох випадках паралельно з офіційним курсом (найчастіше, фіксованим) функціонує “чорний” чи паралельний ринок, який більш точно відображає попит і пропозицію валюти. Відповідальність за політику, яка впливає на вартість валюти, несуть центральні банки, а їх міжнародна діяльність координується Банком міжнародних розрахунків (БМР), який знаходиться у Швейцарії (м. Базель) і фактично є “банком центральних банків”, оскільки коливання валют негативно впливають на міжнародні економічні відносини.

Разом з тим, наведені вище системи валютних курсів принципово не відрізняються одна від одної. По-перше, вартість будь-якої валюти є відображенням ситуації, яка склалася в зовнішній торгівлі та економіці країни. Тому паритет окремої валюти не можна встановлювати без врахування конкретних умов. Держави продають і купують свої валюти на відкритому ринку, тим самим впливають на їх ціну. Коли уряд зменшує ціну своєї валюти відносно валюти іншої країни, то відбувається девальвація. Якщо навпаки, то ревальвація. Девальвація і ревальвація дають можливість скоригувати коливання купівельної спроможності однієї валюти відносно іншої. По-друге, система вільно плаваючих курсів не є хаотичною, оскільки держава підтримує курс на рівні, який вона вважає розумним, враховуючи свої економічні інтереси.

Коливання валютного курсу впливають на співвідношення експортних та імпортних цін, конкурентоспроможність фірм, прибуток підприємств. Різкі коливання валютного курсу посилюють нестабільність міжнародних економічних, зокрема валютно-кредитних та фінансових, відносин, викликають негативні соціально-економічні наслідки, втрати одних та виграші інших країн.

При зниженні курсу національної валюти, якщо не протидіють інші чинники, експортери або отримують експортну премію при обміні вирученої іноземної валюти, яка подорожчала, на національну валюту, яка подешевшала, або мають можливість продавати товари за цінами, нижчими від середньосвітових. Але одночасно зниження курсу національної валюти впливає на подорожчання імпорту, що стимулює зростання цін у країні, скорочення ввезення товарів та споживання або розвиток національного виробництва товарів замість імпортних. Зниження валютного курсу скорочує реальну заборгованість у національній валюті та збільшує тягар зовнішніх боргів, виражених в іноземній валюті. Невигідним стає вивезення прибутків, процентів, дивідендів, які одержують іноземні інвестори у валюті країн перебування. Ці прибутки реінвестуються або використовуються для закупівлі товарів за внутрішніми цінами і наступного їх експорту[5, c. 106-108].

При підвищенні курсу" національної валюти внутрішні ціни стають менш конкурентоспроможними, ефективність експорту знижується, що може призвести до стагнації експортних галузей національного виробництва. Імпорт, навпаки, розширюється. Стимулюється приплив у країну іноземних та національних капіталів, збільшується вивезення прибутків на іноземні капіталовкладення. Зменшується реальна сума зовнішнього боргу, вираженого в обезціненій іноземній валюті.

Розходження динаміки курсу та купівельної спроможності валюти впливає на розвиток міжнародних економічних відносин. Якщо внутрішнє інфляційне знецінення грошей випереджає зниження курсу валюти, то за інших рівних умов заохочується імпорт товарів з метою їх продажу на національному ринку за високими цінами. Якщо зовнішнє знецінення валюти випереджає внутрішнє, яке викликається інфляцією, то виникають умови для валютного демпінгу — масового експорту товарів за цінами, нижчими від середньосвітових з метою витіснення конкурентів на зовнішніх ринках.

У сучасних умовах за фіксованого курсу центральний банк підтримує валютний курс у визначених межах до однієї валюти або до "кошика" валют. Зміни співвідношення попиту та пропозиції іноземної валюти впливають на обсяг золотовалютних резервів країни, та відповідно й на грошову базу (корекція платіжного балансу здійснюється шляхом змін у рівні золотовалютних резервів). Режим вільного плавання передбачає встановлення валютних курсів тільки на підставі співвідношення попиту та пропозиції на іноземну валюту. У міру зміни цього співвідношення змінюється валютний курс, що сприяє автоматичному вирівнюванню платіжного балансу, і немає потреби витрачати золотовалютні резерви.

Плаваючий курс дає змогу нівелювати (певний час) зовнішній вплив та оперативно досягти рівноваги платіжного балансу, забезпечити автономність монетарної політики, але не обмежує інфляцію. Режим "плавання" знімає з уряду відповідальність за регулювання валютного курсу, але водночас не залишає можливості підтримання окремих галузей національної економіки.

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини — не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним [7, c.125].

Проте на валютному ринку купують і продають валюту не тільки для здійснення платежів, а й для інших цілей: для спекулятивних операцій, операцій хеджування валютних ризиків тощо. Причому ці операції набувають все ширшого розмаху, що виводить валютний ринок за межі простого придатка до міжнародних розрахунково-платіжних відносин і надає йому статусу відносно самостійної економічної структури.

За своїм економічним змістом валютний ринок — це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.

За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок — це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції.

Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.

До структурних факторів можна віднести:

· показники економічного росту (валовий національний продукт, обсяги промислового виробництва й ін.);

· стан платіжного балансу, ступінь залежності від зовнішніх джерел сировини;

· ріст грошової маси на внутрішньому ринку;

· рівень інфляції й інфляційні чекання;

· платоспроможність країни і довіра до національної валюти на світовому ринку.

Поряд з факторами структурного характеру на попит та пропозиція валюти діють фактори кон'юнктурного характеру:

· спекулятивні операції на валютних ринках;

· ступінь розвитку інших секторів світового фінансового ринку, наприклад ринку цінних паперів, що конкурує з валютним ринком[1, c. 134-136].

2. Режим валютного курсу в Україні. Фактори, які впливають на валютний курс

Питання про визначення оптимального режиму валютного курсу національної грошової одиниці — складне і надзвичайно відповідальне для центрального банку. Особливі труднощі при його вирішенні виникають у країнах з перехідною економікою. Вони пов’язані, з економічною нестабільністю та відсутністю стійкості грошово-кредитної системи.

Теорією і практикою доведено, що жоден із режимів валютних курсів — чи то система фіксованого, чи “плаваючого” курсу не може абсолютизуватися, кожна із них має як позитивні, так і негативні аспекти.

По-перше, якщо країна обирає для себе фіксацію курсу національної валюти, вона повинна насамперед зважити на стан економіки держав — головних торговельних партнерів. Якщо внутрішній темп інфляції перевищує інфляцію означених країн, підтримання фіксованого курсу валюти призведе до постійної поступової втрати конкурентоспроможності держави.

По-друге, необхідна постійна координація політичного розвитку держав — торговельних партнерів, тому що погіршення стану економіки однієї з них відразу негативно вплине на економіку країни, курс якої прив’язаний до валюти даної держави.

По-третє, для підтримання повзучого курсу, як і валютного коридору, необхідний постійний гарантований рівень власних валютних резервів. Тільки при досягненні цієї основної умови може прийматися рішення щодо фіксації курсу.

З метою подальшої децентралізації валютного ринку з травня 1995 року дозволено здійснювати обов’язковий продаж валютних надходжень та вільних валютних коштів резидентів України як через Українську міжбанківську валютну біржу, так і безпосередньо через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України. Одночасно було прийнято рішення про те, що треба вважати недоцільним подальший обов’язковий викуп до Офіційного валютного резерву Національного банку України 10 відсотків валютних надходжень від суб’єктів господарської діяльності.

З метою зменшення валютних ризиків та спекуляцій проти національної грошової одиниці, що виникають на валютному ринку України, Національний банк України дозволив комерційним банкам здійснювати операції з купівлі та продажу іноземної валюти на валютному ринку України в межах ліміту відкритої валютної позиції. А уповноваженим банкам надано дозвіл купувати безготівкову іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку під реалізацію готівки в обмінних пунктах та, навпаки, з дотриманням ліміту відкритої валютної позиції.

Разом з тим повільні темпи структурної перебудови, великі політичні ризики та недосконала правова база щодо захисту приватної власності сприяли посиленню процесів відтоку капіталів з України. Ці явища, а також значні інфляційні очікування в економіці призвели до підвищеного попиту як у суб’єктів господарювання, так і у населення на фінансові активи у вигляді вільно конвертованої валюти, які в умовах інфляції виступають надійним засобом захисту купівельної спроможності споживачів[4, c. 78-79].

Як будь-яка ціна, валютний курс відхиляється від вартісної основи — паритету купівельної спроможності валют — під впливом попиту та пропозиції валюти. Співвідношення такого попиту та пропозиції залежить від багатьох чинників, які відображають зв'язок валютного курсу з іншими економічними категоріями — вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом та ін.

Розрізняють кон'юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютний курс.

Кон'юнктурні чинники пов'язані з коливаннями ділової активності, політичної та військово-політичної обстановки, з чутками (іноді ажіотажними), здогадками та прогнозами.

Поряд з кон'юнктурними чинниками, вплив яких важко передбачити, на попит та пропозицію валюти, тобто на динаміку її курсу, впливають і відносно довгострокові тенденції, які визначають стан тієї чи іншої національної грошової одиниці у валютній ієрархії. Серед цих чинників можна назвати такі:

1. Зростання національного доходу. Цей чинник зумовлює підвищений попит на іноземні товари, водночас товарний імпорт може збільшувати відплив іноземної валюти.

2. Темпи інфляції. Співвідношення валют за їх купівельною спроможністю (паритет купівельної спроможності) є своєрідною віссю валютного курсу, тому на валютний курс впливають темпи інфляції. Чим вищі темпи- інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори. Таку тенденцію звичайно можна простежити в середньо- та довгостроковому плані. Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність з паритетом купівельної спроможності відбуваються в середньому протягом двох років.

3. Стан платіжного балансу. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, бо при цьому збільшується попит на неї з боку зовнішніх боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, тому що боржники продають її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань. У сучасних умовах зріс вплив міжнародного руху капіталів на платіжний баланс і відповідно на валютний курс, оскільки конкурентом валютного ринку є ринок цінних паперів — акцій, облігацій, векселів, короткострокових депозитів.

У країнах, що розвиваються, ринок цінних паперів може гальмувати зростання курсу іноземної валюти, відволікаючи вільну грошову готівку від обміну на ВКВ.

4. Різниця процентних ставок у різних країнах. Вплив цього фактора на валютний курс зумовлюється двома основними обставинами. По-перше, зміна процентних ставок у країні впливає за інших рівних умов на міжнародний рух капіталів, насамперед короткострокових. Підвищення процентної ставки стимулює приплив іноземних капіталів, а її зниження заохочує відплив капіталів, у тому числі і національних, за кордон. По-друге, процентні ставки впливають на операції валютних ринків та ринків позичкових капіталів.

5. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції. Якщо курс якої-небудь валюти має тенденції до зниження, то фірми та банки завчасно продають її на більш стійкі валюти, що погіршує позиції ослабленої валюти. Валютні ринки швидко реагують на зміни в економіці та політиці, на коливання курсових співвідношень. Тим самим вони розширюють можливості валютної спекуляції та стихійного руху "гарячих" грошей.

6. Ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках. Наприклад, той факт, що 60-70% операцій євробанків виконується в доларах, визначає масштаби попиту на цю валюту та її пропозицію. На курс валюти впливає і ступінь її використання в міжнародних розрахунках.

7. Ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках. Вона визначається станом економіки та політичною обстановкою в країні, а також розглянутими вище чинниками^ які впливають на валютний курс, причому дилери враховують не лише темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, співвідношення попиту та пропозиції валюти, а й перспективи їх динаміки.

8. Валютна політика. Співвідношення ринкового та державного регулювання валютного курсу впливає на його динаміку. Формування валютного курсу на валютних ринках через механізм попиту та пропозиції валюти, як правило, супроводжується різкими коливаннями курсових співвідношень. На ринку складається реальний валютний курс — показник стану економіки, грошового обігу, фінансів, кредиту та ступеня довіри до певної валюти. Державне регулювання валютного курсу спрямоване на його підвищення або зниження виходячи з завдань валютно-економічної політики.

9. Ступінь розвитку фондового ринку, який є конкурентом валютному ринку. Фондовий ринок може залучати іноземну валюту безпосередньо, а також "відтягувати" кошти в національній валюті, які могли б бути використані на валютному ринку для купівлі іноземної валюти[6, c. 114-116].

Установлюючи офіційний курс інших світових вільно конвертованих валют до гривні, НБУ використовує котирування Франкфуртської біржі — однієї з найпотужніших у Європі — за курсами цих валют до німецької марки. При встановленні офіційного курсу валют країн СНД та Балтії до гривні НБУ використовує інформацію, яку він отримує від центральних банків країн СНД (курс їх національних валют до долара). При встановленні офіційного курсу валют другої групи НБУ використовує котирування, що публікує газета "Financial Times".

Лібералізація валютного ринку призвела до того, що гривня втратила 21% своєї вартості. Однак девальвація офіційного курсу й була, власне, визнанням фактичного рівня вартості гривні. Офіційно встановлений валютний курс повинен кореспондувати з його реальним значенням. Невідповідність може призвести до подальшого накопичення диспропорцій в економіці та позбавить монетарну політику адекватного показника стану грошово-кредитної сфери. У цьому зв'язку курсовий режим як такий не є визначальним чинником динаміки курсу. Ним є ефективність та адекватність економічної і валютної політики.

Відмітимо основні внутрішні фактори впливу на ситуацію на валютному ринку в 2007 р.:

· підтримання високого рівня іноземної валюти на валютному ринку внаслідок збереження позитивного сальдо торговельного балансу, подальшого зростання обсягів прямих іноземних інвестицій;

· створення сприятливого клімату для іноземних інвестицій;

· можливість поповнення золотовалютних резервів НБУ за рахунок викупу з ринку надлишкової пропозиції іноземної валюти і створення умов для сплати зовнішніх заборгованостей у повному обсязі;

· помірні темпи зростання грошових агрегатів, що унеможливлюють додатковий тиск надлишкової гривні в обігу на обмінний курс.

Таким чином, в даній роботі ми з'ясували що являє собою валютний курс, валютний ринок, визначили суб'єктів та об'єкти валютного ринку та що саме продається та купується на даному ринку[10, c. 155-156].

Висновки

Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов'язані з обміном однієї національної валюти на іншу. У цьому зв'язку виникає необхідність у встановленні співвідношення обміну між валютами — валютного курсу.

Валютний курс — це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни.

Установлення курсу називається котируванням валюти. Валютний курс відбиває взаємодію сфер національної та світової економік. Якщо основні характеристики кожної валюти формуються у межах національних господарств, то їх кількісне порівняння відбувається у зовнішньоекономічних операціях. Валютний курс порівнює національні вартості не прямо, а опосередковано — через їх відносну купівельну спроможність. Це забезпечує наявність вартісних критеріїв при проведенні міжнародних розрахунків, дає змогу вимірювати ефективність зовнішньоекономічних операцій.

Валютний курс необхідний для

— обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів;

— порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;

— періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків.

Список використаної літератури

1. Артус М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Мирослав Артус,; Європейський ун-т. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. — 161 с.

2. Гроші та кредит: Підручник/ За заг. ред. М.І. Савлука,; М-во освіти України. Київський нац. економ. ун-т. — К.: КНЕУ, 2001. — 602 с.

3. Гроші та кредит: Підручник для вузів за спец. "Фінанси та кредит"/ Михайло Савлук, К.Г. Зуллас, А. М. Коряк. — К.: Либідь, 2002. – 330 с.

4. Гроші та кредит: Підручник/ За ред. Богдана Івасіва,; М-во освіти і науки України, НБУ, Терноп. акад. нар. госп.. — Тернопіль: Карт-бланш, 2000. — 510 с.

5. Демківський А. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Анатолій Демківський,. — К.: Дакор, 2003,, 2005: ВИРА-Р. — 527 с.

6. Денисенко М. Гроші та кредит у банківській справі: Навчальний посібник для студентів вищих нав-чальних закладів/ Микола Денисенко,; Авт.передм. К. Г. Федоренко. — К.: Алерта, 2004. — 477 с.

7. Колодізєв О. Гроші та кредит: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни; М-во освіти і науки України, Харківський держ. екон. ун-т. — Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. — 153 с.

8. Михайловська І. М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ І. М. Михайловська, К. Л. Ларіонова. — Львів: Новий Світ-2000, 2006. — 431 с.

9. Розмарина А. Гроші та кредит у системі сучасних економічних відносин: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Одеський держ. екологічний ун-т. — О. : ТЭС, 2004. — 109с.

10. Савлук М. Гроші та кредит: Підручник / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана / Михайло Іванович Савлук (заг.ред.). — 4 вид., перероб. і доп. — К. : КНЕУ, 2006. — 744с.

11. Щетинін А. І. Гроші та кредит: Підручник/ А. І. Щетинін; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 429 с.