Функціональна організація процесу прийняття рішення

1. Функціональна організація процесу прийняття рішення

Проблема прийняття рішень, як і управління в цілому, природно привертають велику увагу як дослідників, котрі працюють у різних наукових напрямах, так і практиків-організаторів. Теорія і методологія прийняття рішень є найважливішою складовою сучасної науки про управління — менеджменту. Головним призначенням методології прийняття рішень є розроблення підходів, рекомендацій, що дають змогу обґрунтувати вибір найбільш правильного рішення в складних і невизначених конкретних ситуаціях.

Традиційно завдання вибору найкращих рішень здійснювалося за допомогою єдиної числової функції — критерію оптимальності. Кращим вважалося рішення, що забезпечує максимум (або мінімум) обраного критерію. Сьогодні у більшості випадків якість рішень, спрямованих на розв’язання практичних завдань, характеризується не одним, а багатьма непорівняльними критеріями. Тому доводиться приймати рішення, ґрунтуючись не на одному, а на багатьох критеріях. А для цього керівникові необхідно опанувати загальнотеоретичні і загальнометодологічні питання аналізу ситуацій та самостійне прийняття рішень.

Існує ціла система вибору управлінських рішень: системний аналіз, теорія масового обслуговування, лінійне програмування, динамічне програмування, теорія керування запасами, мережне моделювання, експертні оцінки, вивчення й узагальнення досвіду, метод індукції тощо. Використання керівником тих або інших методів вибору альтернативних рішень залежить передусім від його професійної компетентності, досвіду роботи й соціально-психологічних особливостей тощо.

Технологія управління поділяється на два види: функціональну і предметну.

Функціональна технологія розглядає прийоми і методи виконання тієї чи іншої функції.

Предметна технологія розглядає переробку різних видів інформації. На практиці переважно використовується комбінована технологія, коли в підрозділі обробка інформації та прийняття рішень відбуваються за предметно-функціональною ознакою. Отже, процес управління включає сукупність поєднаних, взаємодіючих між собою технологічних циклів, процедур, операцій та окремих дій працівників управлінського апарату, започаткованих на функціональному, операційно-технологічному та професійно-кваліфікаційному поділі праці.

У поняття технологія прийняття рішення входять такі елементи: що робити (кількість та якість об’єкта)? З якими витратами (ресурси)? Як робити (за якою технологією)? Кому робити (виконавці)? Коли робити (терміни)? Для кого робити (споживачі)? Де робити (місце)? Що це дає (економічний, соціальний, екологічний, технічний ефекти)?

Якщо ви відповіли на всі ці запитання кількісно й узгодили (пов’язали) елементи в просторі, в часі з ресурсами та виконавцями, це означає, що технологію прийняття рішення розроблено.

Процес розроблення управлінського рішення входить до управлінських процесів.

Технологія управлінських робіт — це раціональна послідовність операцій і процедур (інформаційних, логіко-мислених, розрахункових, організаційних тощо), які виконуються керівниками, фахівцями й технічними виконавцями з використанням конкретного засобу впливу на об’єкт управління.

Прийняття рішень — це важливий і складний процес. Тим не менш, багато керівників вважають, що прийняття рішень це не що інше, як вибір одного з декількох можливих варіантів дій. На жаль, вирішення подібного роду являють собою всього лише один крок складного і динамічного процесу.

Можна виділити два типи елементів якісного процесу прийняття рішень:

1. Ряд послідовних кроків. До них відносяться ініціювання процесу, діагностика, формування і вибір альтернатив, реалізація та оцінка.
2. Облік найважливіших чинників. До них відносяться такі питання, як право приймати рішення, міжособистісні відносини, вибір часу і обмін інформацією. Кожен компонент може бути пов’язаний з одним або всіма компонентами.

2. Інформаційна модель організації як схема потоків інформації, що використовується в процесі управління

Підприємство має внутрішні інформаційні зв’язки (взаємодія керівництва з підлеглими та виконавцями) і зовнішні інформаційні зв’язки (взаємодія з контролюючими органами, суміжними підприємствами, споживачами та ін.).

Система інформаційного забезпечення здійснює інформаційну підтримку діяльності організації у всіх напрямах службової діяльності, надаючи багатоцільову статистичну, аналітичну та довідкову інформацію.

Сучасні концепції управління інформаційною діяльністю на підприємствах широко застосовують ідеї інформаційної логістики для побудови моделей інформаційної діяльності підприємства, які відображають взаємозв’язки між інформаційними потоками, а впровадження комп’ютерних технологій дозволяє застосовувати менеджмент ділових процесів (Workflow Management), який представляє собою управління інформаційною логістикою на базі комп’ютерної технології і основною метою якого є забезпечення діяльності з виконання господарських завдань необхідною інформацією відповідного виду, об’єму, якості, у відповідні терміни і у відповідному місці.

Теорія і методика інформаційного забезпечення і документування управлінських процесів, управління документацією (в тому числі електронною) потребує вивчення самої схеми управління, змісту управлінських зв’язків, впливу управлінської дії об’єкта, що керує, на керований об’єкт, а також проблем, пов’язаних із наступним користуванням документами у їхньому динамічному стані.

Для ефективного впровадження систем електронного документообігу на підприємстві необхідно створити бізнес-модель підприємства.

Інформаційна модель організації є схемою потоків інформації, використовуваної в процесі управління, відображає різні процедури виконання функцій управління організацією і представляє за кожним завданням зв’язок вхідних і вихідних документів і показників.

Інформаційна модель організації орієнтована на інформацію як ресурс, який виробляється і використовується у процесі функціонування системи управління, спрямована на розв’язування інформаційних проблем, раціоналізацію та інтеграцію інформаційних процесів, покращання організаційної структури, підвищення ефективності роботи у цілому.

Сучасна інформаційна система менеджменту повинна бути доступною для всіх, хто приймає участь в управлінні організацією. Від ефективності інформаційного обміну залежить можливість паралельного виконання різних етапів діяльності і у вирішальній мірі децентралізація управління. Ключові рішення при організації інформаційної мережі і потоків інформації приймаються при визначенні потреб і обсягів інформації в кожному конкретному випадку на кожному рівні управління, встановленні замкнутої двохсторонньої лінії між рівнями управління, і забезпеченні рівня обробки та інтеграції інформації.

При проектуванні інформаційних потоків потрібно:

• встановити склад та обсяг інформації (перелік показників, документів), її структуру та закономірності перетворення (схеми формування показників, документів);
• розробити систему класифікації та кодування даних, характеристики і маршрути їх руху (до побудови схем документообігу і моделей інформаційних зв’язків);
• вирішити питання, пов’язані з побудовою інформаційної мови спілкування з користувачем;
• розробити систему класифікації та кодування даних, характеристики і маршрути їх руху (до побудови схем документообігу і моделей інформаційних зв’язків);
• забезпечити своєчасну обробку інформації та її представлення у найзручніших формах (необхідних відомостях). 

3. Розробіть посадову інструкцію для менеджера по маркетингу

 

(назва установи, організації) ЗАТВЕРДЖУЮ (уповноважена особа)

 

(ПІБ, підпис)

 

«___» ______________ 200_ р.

 

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ МЕНЕДЖЕРА ПО МАРКЕТИНГУ

 

I. Загальні положення

1. Менеджер по маркетингу здійснює дослідження кон’юнктури ринку, платоспроможного попиту на продукцію підприємства, прогноз продажів, цін, діяльності конкурентів, розробку пропозицій по удосконалюванню методів конкурентної боротьби.
2. Менеджер по маркетингу підпорядковується безпосередньо начальнику відділу маркетингу.
3. Менеджер по маркетингу повинний мати вище інженерно-економічне або технічне утворення.
4. Менеджер по маркетингу повинний знати: — законодавчо-нормативні акти України; — методичні матеріали по дослідженню ринку збуту і попиту на продукцію; — економічні і технічні показники що випускається продукції; — перспективи розвитку підприємства; — основи організації виробництва, праці і керування; — норми виробничої санітарії, охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту; — порядок розробки планів виробництва і реалізації продукції.
5. Менеджер по маркетингу керується у своїй роботі чинним законодавством України, наказами і розпорядженнями директора підприємства, Положенням про відділ маркетингу, розпорядженням його начальника і дійсною посадовою інструкцією.
6. _____________________________________________________________________.
7. _____________________________________________________________________.

 

II. Завдання та обов’язки

1. Аналіз і прогнозування основних кон’юнктуроутворюючих факторів потенційних ринків збуту випускаємої підприємством продукції: — комерційно-економічних, включаючи економічну ситуацію і фінансовий стан потенційних покупців, реальний платоспроможний попит на продукцію, що випускається і співвідношення попиту і пропозиції на конкурентні види продукції, — обсягів постачання і якості конкуруючої продукції, її переваг і хиб у порівнянні з продукцією даного підприємства; — наявності нових ринків збуту і нових споживачів що випускається підприємством продукції.
2. Дослідження споживчих властивостей виробленої продукції і збір інформації про задоволеність ними покупців.
3. Виявлення передових тенденцій у світовому виробництві продукції по профілі підприємства.
4. Вивчення попиту на що випускається продукцію на основі збору заявок про потребу в розроблювальній і виробленій продукції, даних статистичної звітності, використання особистих інтерв’ю, опитуванння по телефоні, розсилання анкет. Аналіз і систематизація отриманих даних і підготування їх для опрацювання на електронно-обчислювальній техніка.
5. Виявлення системи взаємозв’язків між різноманітними чинниками, що впливають на стан ринку й обсяг продажів.
6. Аналіз конкурентноздатності продукції підприємства, зіставлення споживчих властивостей, ціни, витрат виробництва з аналогічними показниками конкуруючої продукції, що випускається іншими підприємствами й іншими країнами.
7. Розробка на основі вивчення кон’юнктури і ємності ринку прогнозів по платоспроможному попиті на нову і що випускається продукцію.
8. Розробка короткострокової (1-2 року), середньострокової (до 5 років) і довгострокової (до 10-15 років) стратегії маркетингу з урахуванням потреб виробництва, ємності ринку, що змінюється платоспроможного попиту, проникнення на нові ринки збуту, досягнень науково-технічного прогресу, конкуренції.
9. Розрахунок ємності ринку для продукції підприємства.
10. Координація й узгодження дій усіх відділів підприємства у виробітку єдиного комерційної політики.
11. Збір, систематизація й аналіз усієї комерційно-економічної інформації з кон’юнктури потенційних ринків збуту продукції підприємства. Створення інформаційно-статистичного банки даних по маркетингу, включаючи дані за заявками на постановку продукції, її виробництву, наявності запасів. Використання цих даних для прискорення збуту продукції.
12. Визначення географічного розміщення потенційних споживачів.
13. Визначення питомої ваги продукції основних конкурентів у загальному обсязі збуту на даному ринку.
14. Дослідження структури, складу й організації роботи збутової мережі, що обслуговує даний ринок.
15. Вивчення рівня фірмової торгівлі і її впливи на збут продукції підприємства.
16. Організація зворотної зв’язок із споживачами. Вивчення думки споживачів по поліпшенню що випускається продукції і притягнення для цього позаштатних співробітників. Аналіз рекламацій і їхнього впливи на збут продукції. Розробка за результатами вивчення думки споживачів і аналізу рекламацій, пропозицій по підвищенню якості.
17. Аналіз методів розгляду і задоволення претензій і рекламацій, що надійшли від споживачів, і здійснення контролю за їхнім повним задоволенням у встановлені терміни.
18. Планування провідин споживачів робітниками відділу маркетингу. Здійснення безпосередніх контактів із споживачами продукції.
19. Аналіз мотивів визначеного відношення споживачів до пропонуємої ним продукції.
20. Аналіз сильних і слабких сторін конкуруючої продукції.
21. Розробка разом із менеджерами по рекламі і стимулюванню збуту стратегії реклами по кожному виді продукції.
22. Аналіз організації оптової торгівлі, збутової мережі, вибір найбільше оптимальних по тривалості, вартості і технічної оснащеності каналів реалізації продукції підприємства. Оцінка ефективності роботи збутової мережі.
23. Аналіз стана реалізації продукції підприємства, виявлення продукції, що не має достатнього збуту, визначення причин цього.
24. Проведення порівняльного аналізу, витрат обертання, виявлення і ліквідації економічно необґрунтованих витрат.
25. Формування нових потреб із метою розширення ринку і пошуку нових форм застосування що випускається продукції.
26. Розробка пропозицій по створенню принципово нової продукції.
27. Розробка пропозицій і рекомендацій по зміні характеристик і технології виробництва що випускається і нової продукції з метою вивчення її споживчих властивостей з урахуванням думки покупців.
28. Участь разом із плановим відділом у визначенні собівартості нових виробів і розробці заходів щодо зниження собівартості що випускається продукції, виявлення суми прибули підприємства від продажів нової і серійно продукції, що випускається.
29. Підготування пропозицій і рекомендацій до плану виробництва продукції підприємства по номенклатурі і кількості, виходячи з результатів вивчення кон’юнктури ринку і попиту на конкретні види продукції.
30. Розробка пропозицій по організації маркетингу на 1-2 року з метою забезпечення доставки покупцям продукції в необхідні терміни й у достатній кількості, своєчасна інформація про її споживчі властивості, установленні прямих контактів із споживачами, активної участі у виставках-ярмарках, виходу на нові ринки, розширення номенклатури, адаптація товарів до специфічних вимог покупців.
31. Розробка пропозицій по стимулюванню збуту продукції, що не має попиту, шляхом підвищення якості продукції, організації додаткової реклами, зниження цін, у необхідних випадках про зняття продукту з виробництва.
32. Підготування пропозицій по притягненню спеціалістів інших підприємств і організацій до рішення проблем маркетингу, вивчення попиту на продукцію, реклами.
33. Розробка пропозицій по підвищенню ефективності маркетингу.
34. _____________________________________________________________________.
35. _____________________________________________________________________.

 

III. Права

1. Жадати від підрозділів підприємства уявлення матеріалів, необхідних для здійснення роботи, що входять у компетенцію менеджера по маркетингу.
2. Вносити пропозиції, що враховують вимоги споживачів, по розробці й організації виробництва нових виробів, якості і конкурентоздатності що випускається продукції.
3. Давати для підрозділів підприємства вказівки по усуненню недоліків у технології виробництва й організації збуту продукції.
4. За результатами маркетингових досліджень давати пропозиції керівництву підприємства про застосування санкцій і про заохочення стосовно окремих робітників і підрозділів підприємства.
5. Бути представником у вищестоящих організаціях із доручення керівництва підприємства з питань, що ставиться до компетенції менеджера по маркетингу.
6. Залучати у встановленому порядку спеціалістів науково-дослідних заснувань і навчальних закладів, а також робітників підприємств для проведення досліджень кон’юнктури ринку, потреби і платоспроможного попиту, організації виставок, реклами.
7. З відома керівника підприємства і відділу скликати наради з питань маркетингу.
8. _____________________________________________________________________.
9. _____________________________________________________________________.

 

IV. Відповідальність

Менеджер по маркетингу відповідає за слушність, обґрунтованість, достовірність і ефективність розроблених пропозицій по виробництву і реалізації продукції, а також за своєчасне і якісне виконання вимог даної посадової інструкції.

УЗГОДЖЕНО:

Керівник структурного підрозділу: ________ (підпис) ______________________ (ПІБ) «____» ____________ ____р. Начальник юридичного відділу: ________ (підпис) ______________________ (ПІБ) «____» ____________ ____р. З інструкцією ознайомлений: ________ (підпис) ______________________ (ПІБ) «____» ____________ ____р.

Список використаної літератури

1. Афанасьєв М. Основи менеджменту: Навч.- метод. посіб. / Харківський держ. економічний ун- т. — Х. : ВД «ІНЖЕК», 2003. — 481с.
2. Баєва О. В. Основи менеджменту: Практикум/ О. В. Баєва, Н. І. Новальська, Л. О. Згалат-Лозинська. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 522 с.
3. Белінський П. І., Лук’янова Л. М., Маниліч М. І. Основи теорії менеджменту організацій: Навч.-метод. посібник / П.І. Белінський (заг.ред.). — Чернівці, 1999. — 188с.
4. Вершигора Е. Менеджмент: Учебное пособие/ Евгений Вершигора,. — М.: Инфра-М, 2004. — 256 с.
5. Виханский О. Менеджмент: [Учебник]/ О. С. Виханский, А. И. Наумов. — [2-е изд.]. — М.: Фирма «Гардарика», 2003. — 415 с.
6. Галицкий В.П Забезпечення ефективної діяльності організації.К., 2002.
7. Герчикова И. Менеджмент: Учебник : [Для экон. спец. вузов]/ Ирина Герчикова,. — 2-е изд., перераб. и доп.. — М.: Банки и биржи, 2002. — 478 с.
8. Гріфін Р. Основи менеджменту: Підручник для студ. екон. спец./ Рикі Гріфін, Володимир Яцура,. — Львів: БаК, 2001. — 605 с.
9. Єрмошенко М. Менеджмент: Навчальний посібник/ Микола Єрмошенко, Сергій Єрохін, Олег Стороженко,; Національна академія управління. — К.: Національна академія управління, 2006. — 655 с.
10. Кузьмін О. Основи менеджменту: Підручник/ Олег Кузьмін, Ольга Мельник,. — К.: Академвидав, 2003. — 414 с.
11. Мартиненко М. Основи менеджменту: Підручник/ Микола Мартиненко,. — К.: Каравела, 2005. — 494 с.
12. Осовська Г. Основи менеджменту: Підручник/ Галина Осовська, Олег Осовський,. — 3-е вид., перероб. и доп.. — К.: Кондор, 2006. — 661 с.
13. Робінс С. Основи менеджменту: учбовий посібник/ Стефан П. Робінс, Девід А. ДеЧенцо,; Пер. с англ. А. Олійник, М. Корчинська, Р. Ткачук,. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. — 671 с.
14. Рудінська О. Менеджмент: Посібник/ Олена Рудінська, Світлана Яроміч, Ірина Молоткова, ; М-во освіти і науки України, Одеський нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. Економіко-правовий фак-т, Регіональний ін-т держ. управління. — К.: Ельга Ніка-Центр, 2002. — 334 с.
15. Скібіцька Л. І. Менеджмент: Навчальний посібник для вищих навч. закладів/ Л. І. Скібіцька, О. М. Скібіцький; Мін-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 415 с.
16. Стадник В. Менеджмент: Посібник/ Валентина Стадник, Микола Йохна,. — К.: Академія, 2003. — 463 с.