Герби війська Запорізького

Категорія (предмет): Історія України

Arial

-A A A+

Вступ.

1. Зародження та розвиток козацької геральдики.

1.1. Становлення українського (руського) горботворення.

1.2. Особливості козацької геральдики.

2. Основні види та типологія козацької геральдики.

2.1. Походження та особливості запорозького державного герба.

2.2. Характеристика та призначення родових та земельних гербів.

3. Характеристика основних елементів гербів війська запорозького.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Система міської геральдики Козацької держави почала формуватися відразу після початку Визвольної війни. Переважна більшість міських гербів козацьких часів була новотворами, і лише незначна частина міст Гетьманщини користувалася в своїй практиці старими гербами, які з’явилися в литовсько-польську добу. Приміром Лубни, Кролевець, Баришівка та ін., залишили в ужитку на весь час існування Козацької держави свої старі печатки з латиномовними довколовими написами, а разом з тим і старі герби, в яких виразно простежується вплив річпосполитської геральдичної традиції. Деякі міста, змінивши власні печатки, залишили на них зображення гербів, які вели своє походження з попередньої доби, як приклад можна назвати герби міст Києва, Стародуба, Ніжина, Пирятина, Полтави, Прилук, Остра, Переяслава, Чернігова. В окремих випадках відбувалося переосмислення символіки або повна заміна старого герба (приміром, герби Мглина та Погара).

Загальна кількість відомих нам на сьогодні міських гербів, що складають комплекс міської геральдики козацької доби, дорівнює 168 (в тому числі три міських герба з теренів Слобідської України, яка не мала такої розгалуженої системи герботворення, яку бачимо на території Гетьманщини). Мілітарна символіка, як того і варто було очікувати, становить сюжетну основу більшості міських гербів. Вона присутня в 151 гербі: зображення зброї (в основному перехрещеної, що мало символізувати перемогу) маємо на 50 міських гербах, ще на семи гербах зображено оборонні споруди, 19 гербів містять в собі зображення серця (символ рицарських чеснот – шляхетності, мужності, хоробрості), як правило в супроводі тієї ж таки зброї, у 102 випадках на гербах присутні зображення хреста, півмісяця та зірок, які мають виразний зв’язок з військовою символікою.

Зображення свастики на козацьких гербах має широкі паралелі з іншими геральдичними комплексами української геральдики. Так, свастику бачимо на старих родових гербах Борейків, Гричин, Єльців, Жуковецьких, Проскур-Сущанських, Сошковичів, Ставецьких та ін. На печатці київського райці Григорія Яцковича від 1627 року також бачимо класичне зображення свастики. Необхідно також відзначити факт неодноразового зображення хрестів в оточенні променів (приміром, герби Комишні Яблуніва, Борзни, Решетилівки, Середини Буди та ін.), що також може мати певний стосунок до солярної символіки. Цікавий варіант зображення хреста (зображення якого є одним з найархаїчніших способів умовного зображення сонця, використання якого сягає часів старожитності) присутнє на четвертій видозміні герба міста Нехворощі, на якому зображено коло з чотирма лініями, що розходяться в різні боки і утворюють в такий спосіб прямий хрест з колом всередині (що є одним з найархаїчніших способів умовного зображення сонця).

Наявність в міському герботворенні Війська Запорозького великої кількості повних гербів пов’язана в першу чергу з функціональним значенням міських гербів як зовнішніх атрибутів міського самоврядування, за допомогою яких відбувалася соціальна ідентифікація міщанства як привілейованої верстви суспільства. Останнє сприймало герб як символ привілейованості. Тому вже саме використання герба було певною декларацією, претензією на високий соціальний статус.

1. Зародження та розвиток козацької геральдики

1.1. Становлення українського (руського) горботворення

Саме в цей період розквіту рицарських турнірів та орденів, закутої в лати важкої кавалерії та закритих рицарських шоломів геральдика формується як цілісна система своєрідних, створених за певними правилами, знаків – гербів. Найгрунтовнішою відмінністю геральдики від інших символічних систем є наявність в ній не лише суто ідейно-символічної, а й – в першу чергу – правової та суспільно-політичної складової.

В добу рицарської геральдики герб часто містив в собі не стільки певне символічне значення (скажімо, в т.зв. „геральдичних фігурах” – найдавніших за часом появи сюжетах геральдики – взагалі годі шукати будь-який символізм), скільки відзначав високий соціальний статус свого власника. Згодом, коли рицарські герби стали передаватися у спадок і перетворилися на родові герби, останні стали своєрідним зовнішнім оформленням феодальної системи, з її становими імунітетами, привілейованими верствами, своєрідною системою землеволодіння та виконання військової служби. Герби, таким чином, вказували в першу чергу на приналежність до соціальної еліти, виступали універсальним засобом соціальної ідентифікації.

У багатьох європейських мовах назва герба є похідною від слова “зброя” („arma”, „wappen” та ін.), що пов’язано з первісним виникненням гербів в рицарському середовищі, чим зумовлене також запозичення складових елементів герба (щит, шолом, намет та ін.) з військового побуту середньовіччя. Подібну генезу даного терміну бачимо також на слов’янському грунті, де в значенні герба вживано терміни – “оружие” та “клейнод”. Втім, найбільш розповсюдженим в слов’янських мовах є саме термін “герб”, який походить від німецького слова “erbe”, тобто “спадщина”, чим висловлено погляд на герб як на спадковий в певному роді знак, який передавався з покоління в покоління від батька до сина.

Початки українського (руського) герботворення, як і європейського в цілому, сягають ХІІ–ХІІІ ст., а на ХІV–XVI ст. припадає доба становлення та розквіту староукраїнської геральдики, яка в цілому розвивалася виразно іншими шляхами ніж в решті європейських країн. Основу староукраїнської (руської) геральдичної системи становили родові знаки, які виникли задовго до появи самої геральдики і лише згодом були оформлені в родові герби згідно з вимогами геральдики. Подібну практику бачимо й в інших європейських країнах, але якщо в Україні-Русі 90% гербів було створено на підставі старих родових знаків, то, скажімо, в Польщі подібних випадків налічувалося заледве чи 20%, в Німеччині – 5%, а в ін. країнах – і того менше[17, c. 39-40].

Нова епоха в історії української геральдики пов’язана з виходом на історичну арену козацтва і формуванням ним нових політичних організмів та нового суспільно-політичного устрою на центрально-українських землях. Доба козацького герботворення розпочалася від кінця ХVІ ст. (з появою першого запорозького герба) і тривала до кінця ХVІІІ ст. (часу скасування рештків автономії козацьких державно-політичних організмів – Війська Запорозького (Гетьманщини), Війська Запорозького Низового (Запоріжжя), Слобідської України).

Впродовж окресленого вище часу козацька геральдика набула рис яскраво своєрідної системи, що знайшло своє відображення як в зовнішньму оформленні козацьких гербів, так і в сфері їх суспільно-політичного значення, внутрішнього змісту та практичного застосування. Самобутність козацького герботворення впадала у вічі ще історикам ХІХ ст. і відтоді науковці незмінно повертаються до питання про причини самої появи такого несподіваного феномену як козацька геральдика, адже на відміну від інших європейських країн, геральдика яких в ранньомодерний період не зазнала суттєвих перетворень, а навпаки вступила в добу стагнації та занепаду, в Україні спостерігаємо бурхливий процес розквіту нових, небачених ще досі, геральдичних форм.

Пояснення цьому можна знайти лише взявши до уваги специфіку тогочасних соціальних процесів. Так, якщо в більшості країн Європи бачимо або консервацію старих соціальних форм або зміну старої аристократичної верхівки на еліту, що мала передусім економічне походження (буржуазія), то в Україні на зміну шляхті приходить інша, ще більш змілітаризована, елітна верства – козацька старшина, для якої геральдика стала тим самим чим вона була для середньовічного рицарства – однією з головних ознак високого соціального статусу, формою символічного висловлення власних суспільно-політичних амбіцій.

Разом з тим, варто відзначити, що козацька геральдика витворилася в умовах повної децентралізації процесу герботворення, за відсутності будь-яких регулюючих чинників, що докорінно відрізняє її від сучасного їй процесу герботворення в інших країнах Європи, який перебував під ретельним наглядом відповідних державних установ 8, що позбавляло ранньомодерну геральдику інших країн динаміки розвитку, безпосереднього зв’язку з суспільно-політичним життям, свіжості ідейного наповнення та виразного політичного спрямування. На тлі застиглих форм західноєвропейського герботворення ранньо-модерного часу ще більшої виразності набуває динамічність козацької геральдики, яка напрочуд точно відбила в собі тогочасні суспільно-політичні та культурні особливості розвитку українського суспільства, його світоглядні та ідейно-політичні погляди[5, c. 243-245].

1.2. Особливості козацької геральдики

Козацька геральдика виросла не на порожньому грунті, адже їй передувала півтисячолітня традиція європейського герботворення загалом, і блискуча доба староукраїнської (руської) геральдики зокрема. Але в цьому і полягає суть феномену козацької геральдики, яка увібравшись в форми старої геральдичної традиції наповнила її цілком новим змістом. Козацька геральдика взяла від попередніх геральдичних систем – руської (старо-української) та річпосполитської (що на той час перебувала в процесі формування) в основному лише саму ідею герба (як засобу соціальної ідентифікації), до певної міри – зразки зовнішнього оформлення, і лише в незначній мірі внутрішнє наповнення (певні герби, окремі гербові фігури та ін.)[21, c. 41].

Звичайно, деякі зразки руського герботворення знайшли своє відображення в геральдиці козацької доби, але подібні приклади знаходимо лише в ділянці родової геральдики і до того ж бачимо ці герби в доволі трансформованому вигляді (під впливом річпосполитської та самої козацької геральдичної практики). Дещо більший вплив козацька геральдика зазнала з боку річпосполитської геральдичної системи (яка почала формуватися на зламі XVI – ХVІІ ст. на основі польської геральдики з включенням численних компонентів руської, литовської, пруської та ін. геральдичних традицій). Але і ці впливи обмежувалися в основному родовою геральдикою, а окрім того почали масово з’являтися лише від середини XVІII ст. коли на зміну соціально мобільній козацькій старшині остаточно приходить малоросійська шляхта як замкнена соціальна верства, що виразно повертається до річпосполитських суспільно-політичних ідеалів та інститутів, в тому числі й до річпосполитської геральдики.

Першою, відомою на сьогодні, пам’яткою козацького герботворення є герб Війська Запорозького Низового, зображення якого бачимо на печатці від 1592 року. Саме від цього герба і від цієї дати веде свій родовід козацька геральдика. Показово, що вже в цьому, першому, козацькому гербі виразно бачимо прообраз всієї системи козацької геральдики, яка з’явиться в усій своїй повноті невдовзі потому, з усіма її характерними рисами, сюжетами та ідеями. Варто, втім, відзначити, що окремі випадки використання характерних для майбутньої козацької геральдики сюжетів бачимо також в родовій та міській геральдиці кін. XVI – поч. XVII ст. В зв’язку з чим варто назвати міські герби Корсуня від 1585 року, Медведівки – 1589, Чигирина, Лубен, Пирятина та Мошнів – 1592, Білої Церкви – 1620 року та ін., родові герби любецьких та красносільських бояр. Але на той час це були радше поодинокі випадки, що з’являлися на теренах козацького ареалу або в середовищі, що було соціально близьким до козацтва (покозачене міщанство, непривілейоване боярство)[6, c. 114-115].

Якщо до сер. XVII ст. зразки козацького герботворення з’являються лише спорадично, не творячи собою певного комплексу, то з початком Козацької революції починається швидкий процес творення козацької геральдичної системи, що зумовлено як виходом на історичну арену нової соціальної еліти – козацької старшини, так і докорінними суспільно-політичними зрушеннями в цілому. Таким чином, революційні процеси в суспільстві супроводжувалися аналогічними процесами і в сфері геральдики.

Від самого початку ідейно-символічну основу козацької геральдики становили сюжети мілітарного характеру, що є цілком закономірним з огляду на тогочасну скрайню мілітаризацію всіх сфер життя українського суспільства. Саме життя на Великому степовому кордоні, перманентні війни проти Ногайських орд, Кримського ханства та Османської імперії, участь козацьких військ у походах на Москву та Молдавію, повстання проти Речі Посполитої, а згодом і Руїна громадянської війни 2-ї пол. XVII ст., все це диктувало військовий триб життя, а разом з тим і знаходило своє відображення у зовнішніх формах, зокрема, в геральдиці.

Серед найістотніших ознак козацького герботворення, що найяскравіше вирізняє його з-посеред інших геральдичних систем, варто назвати наявність в більшості гербів козацької доби (причому, як в державних і родових, так і земельних та міських) зображення зброї або символів військової доблесті, мужності, шляхетності та перемоги. Козак-рицар, його звитяжна зброя та рицарські чесноти – ось центральна постать та основні сюжети козацької геральдики. Найрізноманітніші та незбагненні поєднання козацької зброї (часто в перехрещеному вигляді, що мало символізувати перемогу), з символами шляхетності (серце) та звитяги (зірка, півмісяць, хрест) можемо бачити практично на кожному козацькому гербі. Інші сюжети, якщо й були присутні в козацькому герботворенні, мали виразно другорядне значення, не раз виконуючи певні спеціальні функції, скажімо, політичної символіки. Ця остання знайшла своє відображення в доволі значній кількості пам’яток козацького герботворення, особливо в сфері державної та земельної геральдики. Намагання в символічний спосіб висловити політичні погляди або претензії суспільно-політичного характеру були тим більш легкі для виконання, що козацька геральдика не знала жодних поважних регламентуючих перешкод. Тому не дивно, що політична символіка щільно супроводжувала козацьку геральдику на протязі всього її існування, набираючи не раз найнесподіванішого вигляду в окремих її пам’ятках. Якщо говорити про зовнішнє оформлення козацької геральдики, то перше, що впадає у вічі, так це широке застосування в герботворенні козацької доби позащитових елементів повного герба. І якщо для родової геральдики подібна практика виглядає цілком закономірною, то наявність цих елементів у більшості міських та земельних гербів надає козацькій геральдиці своєрідності і в цій, суто формальній з першого погляду, площині. Звичайно, не можна також оминути увагою художню стилізацію козацьких гербів, більшість яких виконано в блискучому стилі козацького бароко[8, c. 316-317]. Козацька геральдика, як за формою так і за змістом, поза всяким сумнівом, являла собою щось цілком своєрідне в порівнянні з попередніми та існуючими на той час геральдичними системами, в тому числі й зі староукраїнською (руською). З огляду на це можемо стверджувати, що історія української геральдичної традиції, являє собою унікальний феномен, коли одна нація (і то без будь-якого помітного впливу центральних державних установ) витворила дві геральдичні системи, кардинально відмінні як між собою, так і від традицій герботворення інших країн Європи. Дана обставина дає підстави говорити, що забуті світи руської та козацької геральдики є окрасою не лише української, але й загальноєвропейської культурно-історичної спадщини [5, c. 256].

2. Основні види та типологія козацької геральдики

2.1. Походження та особливості запорозького державного герба

Початки козацького державотворення сягають 2-ї пол. XVІ ст. Кульмінаційним моментом цих процесів було заснування Запорозької Січи, як політичного та військового центру всього низового козацтва. Відтоді Запоріжжя, чим далі то все більше, набуває обрисів державного організму з власною територією, урядом, адміністративною системою, верховним державним органом (Рада), політичним центром (Січ), правовою системою заснованою на звичаєвому праві, власною активною зовнішньою політикою.

Своєрідність суспільно-політичної організації Запоріжжя полягала в повній мілітаризації всіх сфер життя цього політичного утворення. Військо Запорозьке Низове являло собою рід військової держави, яка в своєму житті керувалася військовим правом. Запоріжжя в цілому, і Січ зокрема, були передусім військом. Відповідно до цього військові функції були не просто однією зі складових частин запорoзького суспільно-політичного устрою, але набували домінуючого виключного характеру. Подібний стан речей був об’єктивно зумовлений постійною військовою напругою, яка існувала на кордонах Запорoзької держави, особливо на їх південному відтинку. За умов, коли військовий елемент Запоріжжя або воював або готувався до війни колективно-військовий характер суспільно-політичного устрою був єдино можливий.

Все це в повній мірі знайшло своє відображення в запорозькій державній геральдиці. Вже на першій військовій печатці 1592 року бачимо, незмінне в подальшому, зображення козака з мушкетом, що являв собою символічний образ всього „Славного Запорозького Війська” та його мілітарної могутності. Запорозький герб, таким чином, репрезентував Запоріжжя перед зовнішнім світом як самостійний державно-політичний організм та самодостатню військову силу, виступаючи одним із зовнішніх атрибутів запорозької державності.

Надання герба верховною владою, в тогочасному суспільстві сприймалося як своєрідна перепустка в ряди привілейованої верхівки. А з огляду на те що герб, згідно з легендою, було надано всьому козацтву (показово, що в жодному з козацьких літописів не говориться про надання герба реєстровому козацтву, мова завжди йде про козацтво в цілому), то, зрозуміло, все воно автоматично одержувало б привілейований статус. Таким чином, легенда про надання герба ставала важливою складовою цілої традиції про реформу Баторія, на якій ґрунтувалися соціальні та політичні претензії козацтва[7, c. 58-59].

Прив’язуючи появу запорозького герба саме до Баторієвої реформи козацька старшина намагалася в такий спосіб легітимізувати набуті силою козацької шаблі привілеї, які окреслювалися загальним поняттям – „козацькі вольності”. Саме герб, як зовнішній атрибут соціальної ідентифікації, як ознака привілейованого статусу, найбільше надавався до використання в якості засобу підтвердження цих козацьких претензій на вольності.

Баторієве надання, незважаючи на той ореол який воно одержало в пізнішій козацькій літописній традиції, було не більше ніж легендою. На це, зокрема, вказує цілий ряд обставин джерелознавчого характеру. По-перше – в самій “Постанові щодо низовців” від 16 вересня 1578 року немає жодної згадки про надання герба, натомість говориться про вручення реєстровим козакам великої королівської корогви, на якій, ймовірно, було зображено державний герб Речі Посполитої. Очевидно козацькі літописці просто розширили перелік наданих козакам клейнодів, оскільки крім печатки в їх описах фігурують бунчук і булава, які в “Постанові” також не згадані.

По-друге – не може не впадати у вічі той факт, що цей “наданий” герб використовувало нереєстрове козацтво. Печатками з цим гербом скріплювали свої підписи запорозькі гетьмани, в той час як реєстрове козацтво, як окрема військова структура, існувало здебільшо лише в теорії. До того ж на жодній із запорозьких печаток кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст. немає згадки королівського титулу, що було б логічним у разі надання запорозького герба річпосполитським урядом і використання його реєстровим військом. По-третє – слід мати на увазі, що влада Речі Посполитої в особі Стефана Баторія навряд чи мала намір підносити соціальний статус козацтва, зокрема, шляхом надання останньому герба. Цій владі йшлося про опанування і навіть знищення козацтва, тож на цьому тлі „гербові привілеї” виглядали б більше ніж дивними. Характерно, що в найдавнішій письмовій згадці про запорозький герб, у „Вѣршах на жалосный погребъ зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного” від 1622 року, в яких також говорилося про надання цього герба польськими королями: „Кгды мензства запорозцwвъ крѡлеве дознали теды за гербъ такого имъ рыцера дали”, не конкретизується за якого саме короля відбулося це надання. Логічно було б припустити, що автор 1-ї чверті ХVІІ ст. мав би ліпше знати обставини надання ніж літописці ХVІІІ ст. Варто відзначити і той факт, що в найдавнішому козацькому літописі – „Літописі Самовидця” взагалі не згадано про надання герба польською владою[2, c. 16-18].

Походження запорозького державного герба, з огляду на все вище сказане, безумовно слід шукати на місцевому грунті. За це промовляє, як зміст самого герба Війська Запорозького Низового, так і історія розвитку козацької геральдики в цілому. Важливо наголосити, що практично жодний з територіальних гербів, які з’явилися в період існування козацьких державно-політичних організмів, не був наданий верховною владою. Майже всі вони, як втім і більшість родових гербів, з’явилися безпосередньо з ініціативи своїх власників, які в такий спосіб намагалися обґрунтувати власні претензії на привілейований статус.

Очевидно, що перший козацький герб також не становив в цьому ряді виключення. Формування козацької державності за порогами в другій половині ХVІ ст. вимагало, поруч з іншим, зовнішнього вираження політичних прагнень нового державного організму, який ще не здобув зовнішнього визнання, але потребував цього. Впровадження практики використання державного герба, зокрема на печатці, свідчить про відкриту претензію на визнання Запоріжжя в якості окремої політичної сили.

Козацька революція 1648 року призвела до створення на більшій частині українських земель нової козацької держави – Війська Запорозького (Гетьманщини), яка перебрала на себе від Запорозької держави назву, систему державного устрою, військову організацію та державну символіку, зокрема герб. Військо Запорозьке Низове, яке дало поштовх до Визвольної війни, на певний час перетворилося на своєрідну автономну частину нового державного утворення, але вже в останні роки гетьманування Богдана Хмельницького Запоріжжя знову відігравало вповні самостійну політичну роль.

З огляду на використання старого запорозького герба новим політичним організмом, зорганізованим на „городовій” Україні, Запоріжжя змушене було внести певні корективи в зображення власного герба для запобігання використанню однакових гербів різними державними утвореннями. На Запоріжжі дану проблему вирішено шляхом додавання до старого запорозького герба зображення спису, що мало символізувати прикордонне розміщення Низової держави.

Очевидно, з погляду політичної символіки образ козака на державному гербі мав відбивати військовий характер Української держави XVII – XVIII ст., а також провідну роль козацтва в політичному житті країни. Разом з тим, політична символіка знайшла своє відображення не лише в козацькому державному гербі в цілому, але й в окремих пам’ятках державної геральдики Війська Запорозького[5, c. 294-296].

2.2. Характеристика та призначення родових та земельних гербів

Родова геральдика є найчисельнішим за своїм складом комплексом гербів козацької геральдики, яка почала формуватися невдовзі після створення держави Богдана Хмельницького. Крім того, пам’ятки родової геральдики представлені, хоч і не рівномірно, всіма козацькими регіонами (Правобережжя, Лівобережжя, Запоріжжя, Слобідська Україна). Це дає поважні підстави вважати саме родову геральдику найбільш репрезентативною групою серед пам’яток козацького герботворення, як в кількісному та якісному (ідейно-символічному), так і в територіальному і хронологічному аспектах.

Традиційно почет родової геральдики козацької доби відкривають гетьманські герби, як найбільш поважний геральдичний комплекс, що репрезентує керівників Козацької держави. Як правило, до цього комплексу включають геральдичні знаки всіх тих діячів, які в різні часи користувалися званням козацького гетьмана, безвідносно до того чи були ці діячі гетьманами реєстрового або нереєстрового козацтва дохмельницьких часів, чи були "гетьманами" лише в уяві літописної традиції XVIII ст., чи належали до переліку керівників держави створеної Богданом Хмельницьким.

Соціально-ідентифікуюче призначення гербів зумовило також наявність значної кількість гербів зовнішньо подібних між собою (зображення зброї, хреста, півмісяця, зірок в різноманітних комбінаціях), але приналежних різним старшинським родам, що, тим не менше, не викликало жодних правових колізій чи суперечок, адже важливим був не зміст зображення чи його подібність до герба іншого роду, а наявність самого герба як свідчення високого соціального статусу. Подібна обставина зумовлювала вибір в якості гербових зображень найпростіших та найпоширеніших в суспільній свідомості символів, що могли бути легко "впізнані" як геральдичні зображення.

Очевидно, до переліку справжніх гетьманських гербів варто віднести лише ті, що належали цим останнім. Ці герби відрізнялися від інших геральдичних комплексів власне тим що належали особам, які "Божию милостию" були правителями Української козацької держави (Войска Запорозского обоих сторон Днепра). На відміну від них гетьмани перед Хмельницьким були радше воєначальниками аніж правителями держави. Навіть якщо візьмемо до уваги державотворчі процеси на Запоріжжі то мусимо визнати, що запорозькі гетьмани кін. XVI – 1-ї пол. XVII ст., як і пізніші кошові отамани через особливості суспільно-політичного устрою Низового Війська ніяк не можуть претендувати на роль володарів[1, c. 146-147].

Разом з тим, варто звернути увагу на те, що найдавнішим зразком козацької родової геральдики є саме герб одного з таких гетьманів. А саме – герб "hetmana kozaków zaporozkich" Григорія Лободи, який бачимо на його печатці, що скріплювала лист гетьмана до князя Яхима Корецького від 30 січня 1596 року, в полі якої розміщено щит ренесансної форми, в якому бачимо серце пронизане трьома стрілами в зірку вістрями додолу.

Герби більшості наступних гетьманів вже мали безпосередньо козацьке походження і містили в собі характерні для козацької геральдики символи. Так на печатці Якима Сомка вміщено повний герб, в щиті якого зображено руку яка тримає меч. Подібний сюжет має гетьманський герб Івана Брюховецького: на блакитному полі зображено руку в червоному вбранні, яка тримає дві перехрещені стріли вістрями додолу, згори п’ять восьмипроменевих зірок. На гербі Петра Дорошенка зображено хрест над півмісяцем, який лежить рогами догори, здолу козацька шабля вістрям вліво. Перехрещені стрілу та шаблю мав в своєму гербі Дем’ян Многогрішний. Зображення вежі містилося в гербі Михайла Ханенка. Три хреста зображено в гербі Івана Самойловича. Три стріли – в гербі Івана Скоропадського. Хрест над серцем, яке пронизують навхрест дві стріли – в гербі Павла Полуботка. Панцир, який пронизують шість стріл – в гербі Кирила Розумовського.

Польське походження мали герби гетьманів: Павла Тетері – Радван (Radwan), і Пилипа Орлика – Новина (Nowina). Старо-українське (руське) коріння бачимо в гетьманських гербах Івана Мазепи та Данила Апостола. Якщо герб останнього (знак у вигляді двічі перехрещеної та роздвоєної здолу стріли, в нашоломнику рука, яка тримає шаблю) має більш менш стабільний вигляд, то в разі з гербом Мазепи зустрічаємо численні видозміни його родового герба, який в річпосполитській традиції одержав назву Курч (Kurcz). Перший варіант гетьманського герба бачимо в чернігівському виданні поеми Стефана Яворського "Echo głosu wołającego na puszczy" 1689 року. Родовий герб Курч вміщено в середньому щитку в оточенні чотирьох гербів, що, ймовірно, належали предкам гетьмана: в чотиридільному щиті в першій частині вміщено герб Ясона (ключ), в другій частині – герб Сас (стріла над півмісяцем на кінцях якого дві шестипроменеві зірки), в третій частині – герб Одровос (стріла з подвійним розгалуженням здолу), в четвертій частині – герб Корчак (три вруби). Над щитом розміщено шолом з шоломовою короною, наметом і трьома страусовими перами в нашоломнику[4, c. 176-177].

Родова геральдика Лівобережжя має серед інших козацьких територій найтривалішу історію власного розвитку і представлена найчисельнішою кількістю пам’яток. Перші козацькі родові герби бачимо вже на печатках, що походять з часів гетьманування Хмельницького. А найбільше число зразків лівобережного герботворення походить від середини XVIII ст., часу формування на основі козацької старшини нової замкненої привілейованої соціальної верстви – малоросійської шляхти, що виразно повертається до політичних традицій та соціальних ідеалів річпосполитської доби, що знайшло своє вираження в масовому використанні новою шляхтою гербів річпосполитського походження, чого не було на початкових етапах формування геральдики Лівобережжя. Старими руськими гербами користувалися, зокрема, такі козацькі роди, як: Вуяхевичі та Косачі – гербом Корчак, Топольницькі – гербом Сас, Корниловичі – гербом Корнич, Зіневичі – гербом Зенович, Лопати – гербом Лопот, Мазепи – гербом Курч, а Биковські, Валькевичі, Голуби, Журахівські, Лазаревичі, Ломиковські, Мануйловичі, Силичі, Тарасевичі, Терешенки, Турковські, Якимовичі та ін. використовували руські герби, для яких пізніша річпосполитська геральдична традиція не виробила певних назв, з огляду на те, що, на відміну від тих руських гербів, які було названо на початку переліку, останні не потрапили до зведених річпосполитських гербовників середии ХVІІ – 1-ї пол. ХVІІІ cт. Комплекс земельних гербів можна по-праву вважати окрасою цілої козацької геральдики, адже подібний феномен важко знайти в будь-якій іншій геральдичній системі, що передувала або була сучасна козацькій. Для європейської геральдики характерною була наявність земельних гербів лише у великих регіонів, які склалися на основі державних утворень феодальної доби. Натомість в козацьких державно-політичних утвореннях бачимо цілу систему гербів не лише для територіально-адміністративних одиниць першого порядку (паланки, полки, повіти), але і для таких дрібних територіальних комплексів як сотні, на які ділилася територія Гетьманщини та Слобідської України. При цьому, варто наголосити, що подібна практика була не поодиноким виключенням, а загальним правилом: власний геральдичний знак мала практично кожна сотня. Козацька земельна геральдика як комплекс склалася порівняно пізно – в 1-й пол. XVIII cт., до цього бачимо хіба що поодинокі зразки земельного герботворення, такі, скажімо, як полкові герби Корсунського полку, що походять з 3-ї чверті XVII ст., і, можливо, окремі паланкові герби Запоріжжя та полкові герби Слобідської України, що могли з’явитися в кін. XVII – на поч. XVIII ст. Що ж стосується Гетьманщини, то процес набуття полками та сотнями власних гербів і використання їх на полкових та сотенних печатках, а згодом і знаменах, безпосередньо пов’язаний з утворенням наприкінці 1-ї чверті XVIII ст. нових органів місцевого управління – полкових і сотенних канцелярій[5, c. 305-306].

50-і роки XVIII ст. – час розквіту земельного герботворення Гетьманщини. На цей час практично всі полки та сотні Війська Запорозького вже мали власні герби, які знаходять своє широке застосування не лише в урядовій сфрагістиці, але й в козацькому прапорництві. Згідно з ордером гетьмана Кирила Розумовського, від 8 березня 1755 року, на сотенних прапорах мали використовуватися, поруч з державним гербом, відповідні сотенні герби: “на оних Знаменах велеть быть Гербу націи і зъ другой сторони тои Сотнѣв которую оное Знамено ісправляемо будетъ”. В окремих випадках на зворотньому боці сотенного прапору могли вміщувати герб полку, до якого належала відповідна сотня.З огляду на децентралізованість процесу герботворення варто було б сподіватися, що земельна геральдика міститиме в собі найрізноманітніший і не зв’язаний поміж собою комплекс сюжетів та фігур. Але всупереч цьому, козацька земельна геральдика вирізняється одноцільністю, як в своєму смисловому наповненні, так і в зовнішньому оформленні, якої не завжди вдавалося досягати навіть в тих державах, які мали централізовану систему горботворення[5, c. 308].

3. Характеристика основних елементів гербів війська запорозького

Герб Війська Запорізького – постать козака, озброєного мушкетом і шаблею, виник у другій половині XVI ст. у період організаційного оформлення козацтва. Цей герб вперше зображений на печатці Війська Запорізького 1595 р. за гетьманування Григорія Лободи. Цей головний символ козацтва незмінно функціонував упродовж усього існування козаччини.

Свої особисті родові герби мали гетьмани, військова старшина, знатні роду. Вони розрізнялись за формою. Основою всіх гетьманських гербів був фігурний щит, обрамлений пелюстками, зверху – золота корона, під нею напис і медаль. Колір щита здебільшого брунатної фарби, рідше він блакитний. На його поверхні різні зображення, здебільшого хрести, предмети озброєння тощо.

Практично кожне визначне місто середньовічної України мало свій герб. За формою вони теж нагадують щит, а нанесені на них об’єкти мали різний характер. Здебільшого це були елементи міських укріплень – мур, вежі, ворота, святих – архангела Михаїла, святого Юрія, предмети озброєння –шаблі, булава та інші, а також хрест, місяць, зірки чи тварини і птахи. Угорі щита – напис назви міста. Як правило, ці герби бувають розписані різними фарбами.

Ця остання знайшла своє відображення в доволі значній кількості пам’яток козацького герботворення, особливо в сфері державної та земельної геральдики. Намагання в символічний спосіб висловити політичні погляди або претензії суспільно-політичного характеру були тим більш легкі для виконання, що козацька геральдика не знала жодних поважних регламентуючих перешкод. Тому не дивно, що політична символіка щільно супроводжувала козацьку геральдику на протязі всього її існування, набираючи не раз найнесподіванішого вигляду в окремих її пам’ятках.

Якщо говорити про зовнішнє оформлення козацької геральдики, то перше, що впадає у вічі, так це широке застосування в герботворенні козацької доби позащитових елементів повного герба. І якщо для родової геральдики подібна практика виглядає цілком закономірною, то наявність цих елементів у більшості міських та земельних гербів надає козацькій геральдиці своєрідності і в цій, суто формальній з першого погляду, площині. Звичайно, не можна також оминути увагою художню стилізацію козацьких гербів, більшість яких виконано в блискучому стилі козацького бароко.

Так, на військових печатках гетьманів Івана Брюховецького та Михайла Ханенка поруч зі звичною фігурою козака з самопалом бачимо зображення спису (елемент державного герба Низового Війська), що мало вказувати на вирішальний вплив Запоріжжя при обранні на гетьманство названих вище запорозьких кандидатів 35. Військо Запорозьке Низове в подібний спосіб засвідчувало свій вагомий політичний вплив на Гетьманщину[13, c. 173-174].

Іншим зразком політичної символіки є військова печатка Петра Суховієнка, який здобув гетьманську булаву за підтримки Кримського ханства, на ознаку чого хан Аділ-Гірей вручив Суховієнку дублікат ханської печатки, що мала зображення лука з двома стрілами. Вигляд нового герба був настільки незвичним, що це відразу привернуло увагу козацтва. Зокрема, дорошенківські козаки погрожували поламати суховієві лук і стріли своїми „старожитними мушкетами”, натякаючи в такий спосіб на складову частину державного герба Війська Запорозького – мушкет (самопал).

В традиційний для всієї європейської геральдики спосіб представлено політичну символіку на державних печатках молдавського господаря Юрія Дуки, якого у 1681 році було проголошено гетьманом України під турецькою зверхністю. Об’єднання Правобережної частини Козацької держави з Молдавським князівством було представлено на господарсько-гетьманському гербі шляхом чотиридільного розтину щита: в першій та четвертій частинах подано геральдичні знаки Молдавії та Волощини, в другій частині вміщено один з варіантів державно-династичного герба молдавських господарів, в третій частині знаходиться зображення гетьманської булави, що мала репрезентувати українські землі в з’єднаному україно-молдавському державному гербі.

Але чи не найбільш яскравий вияв політичної символіки знаходимо на одній з державних печаток гетьмана Івана Скоропадського. 1714 року частина колишніх сподвижників гетьмана Івана Мазепи, які разом з ним опинилися поза межами України після полтавської катастрофи, повернулася на Батьківщину. В їх числі був генеральний писар Максимович, який привіз з собою в Україну стару державну печатку гетьмана Мазепи 38. Печатку, як небезпечний в політичному плані клейнод, було наказано негайно відправити до Москви, але перед тим, ймовірно, за таємним розпорядженням гетьмана і генеральної старшини, малюнок з цієї печатки було скопійовано і перенесено в цілості на нову державну печатку, яка мала замінити собою печатку Скоропадського 1708 року, яка за своєю іконографією нічим не нагадували старої печатки доби гетьмана Мазепи[16, c. 22-23].

Висновки

Коли українське козацтво — нова суспільна організація, народжена на дніпровських островах, заявила про себе голосними походами проти турецько-татарської орди в середині XVI століття, подивувавши відвагою своїх лицарів усю тогочасну Європу, виникла потреба і в його символіці. Що стосується появи герба Запорозької Січі, то відомий нині дослідник національної символіки львів'янин Андрій Гречило вважає, що «вперше постать козака (без мушкета, з самою тільки шаблею) зустрічається на печатці гетьмана Гната Васильовича (1596 р.)».

На нашу думку, є підстави твердити, що саме в такому вигляді козацький герб існував і раніше. Так, характеризуючи клейноди5, надані польським королем Стефаном Баторієм дніпровській вольниці 1578 року, український літописець Григорій Грабянка зазначає: «Сеі на печаті Малороссійской войсковий герб, то єсть вони в колпаку перекривленном, на плечах мушкет, а при боку и козацький рог з порохом… подан у війско Запорожское гетьманом Малороссийским за кровавое их противу бусурман заслуги на вечные часы».

Крім того, сучасні вчені В. В. Грабовецький та В. О. Гавриленко виявили в рукописних фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН України печатку, якою скріплюється підпис гетьмана Григорія Лободи в 1595 році. Вона круглої форми, діаметром 27 міліметрів. У її середині на фігурному, знизу загостреному щиті вирізано козака в довгому, нижче колін, жупані. З-під нього виглядають шаровари і чоботи. Ноги запорожця повернуті вліво, що дає підстави припустити: його постать зображено не прямо, а з поворотом ліворуч у три чверті. На лівому плечі — мушкет з широким ложем і коротким стволом. У правій руці він тримає витягнуту з піхов шаблю. Постать висока, струнка, з туго перев'язаним поясом і широко розставленими ліктями. Створюється враження, ніби козак стоїть на урочистій варті чи на бойовому посту.

Описана печатка стоїть на універсалі козацького гетьмана Григорія Лободи, який датується 31 серпня 1595 року з Корсуня. Документ був звернений до мешканців сіл Кунян і Колоденського, кот/pi, підбурювані своїми війтами, відмовилися коритися розпорядженням запорожців. У зв'язку з цим керівник козацького загону в Жорнищах , на прізвище Маско звернувся зі скаргою до гетьмана Лободи.

І хоч у даному випадку скріплений печаткою підпис гетьмана стоїть не на зверненні до сусідніх держав чи уряду Речі Посполитої б, однак мусимо зазначити, що наявність печатки свідчить про відповідний рівень козацької організації, який уже вимагає необхідності такого атрибуту.

Це зображення озброєного запорожця зустрічатиметься на печатках і прапорах дніпровської вольниці аж до зруйнування Катериною II Запорозької Січі в 1775 році. Воно буде основним символом козацької держави Гетьманщини, що існувала з початку визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького до ліквідації гетьманської посади, на якій останнім був Кирило Розумовський (до 1764 року). Впродовж усіх цих часів «козак з самопалом» — етнічний символ України, її державної організації. З 1764 до 1782 року (повної ліквідації Гетьманщини) замість цього символу використовувався герб Малоросійської колегії. Він мав поєднання державного символу Російської імперії (чорного двоглавого орла на блакитному полі), а також геральдичних знаків історичних українських земель.

Так, не випадково козак з мушкетом (самопалом) став загальнонаціональним символом українського народу. Коли навесні 1917 року на Україні розпочинаються процеси відродження державності, а відтак постає питання про створення свого національного герба, саме цей козацький символ називається у числі перших.

Список використаної літератури

1. Гречило А. Герби міст України (XIV-I пол. XX ст.): Науково-популярне видання/ Андрій Гречило, Юрій Савчук, Іван Сварник,; Ред. Ярослава Паньків,; Пер. англ. тексту Андрія Фролкіна. — К.: Брама, 2001. — 399 с.

2. Гречило А. Герби та прапори міст і сіл України: науково-популярна література. Ч. I/ Андрій Гречило,; Укр. геральдичне т-во, НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського. Львівське відділення. — Львів: Друкарські куншти, 2004. — 119 с.

3. Гречило А. Затвердження гербів міст Правобережної України в 1791-92 рр.: монографія/ Андрій Богданович Гречило,; Андрій Гречило; Укр. геральдичне т-во; НАН України; Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського, Львівське від-ня. — К.; Львів, 1997. — 34 с.

4. Гречило А. Українська міська геральдика/ Андрій Гречило,; Укр. геральдичне т-во; НАН України; Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського, Львівське від-ня. — К.; Львів: УГТ, 1998. — 191 с.

5. Історія українського козацтва: нариси: У 2 т. / Редкол.: В. А. Смолій та ін. — К. : Видавничий дім "КМ Академія", 2006 — т.2 / Авт. кол.: А. М. Авраменко, В. Г. Балушок, О. А. Бачинська та ін. — 2007. — 723 с.

6. Карпов В. Військова символіка держави: Віктор Карпов, Дмитро Табачник,; гол. ред. В. М. Куценко, ред. Т. В. Ковтуненко, пер. англ. мовою А. В. Сотникова. — К.: Либідь, 2007. — 289 с.

7. Карпов В. Українська військова символіка: наукове видання/ Віктор Карпов, Дмитро Табачник,; Ред. В. М. Куценко (гол.), С. М. Каверіна, Ред. англ. тексту А. В. Сотников. — К.: Либідь, 2004. — 264 с.

8. Котова Н. Історія України: Навчальний посібник/ Наталія Котова,. — Харків: Одіссей, 2005. — 413 с.

9. Луців А. Державний герб України: (домисли і дійсність)/ Андрій Георгійович Луців,. — Тернопіль: Джура, 2003. — 32 с

10. Наріжний К.Г. Живий світ геральдики: Тварини і рослини в державній символіці/ К.Наріжний. — К.: Вид-во "Українська енциклопедія" ім.М.П.Бажана, 1997. — 183 с.

11. Панченко В. Міські та містечкові герби України: науково-популярна література/ Володимир Панчен-ко,; Авт. передм. Павло Мовчан,. — К.: Просвіта, 2000. — 185 с.

12. Пастернак О. Пояснення тризуба, герба Великого Київського Князя Володимира Святого: історична література/ О. Пастернак; Вступ. ст. та ред. Б. З. Якимовича, Худ. оформ. О. Коваля. — К.: Веселка, 1991. — 46,[1] с.: іл. — (Сер. "Українське відродження")

13. Паучок В. Етногенез українського народу і становлення національної символіки: історична література/ Володимир Паучок,. — Тернопіль, 1993. — 200 с.

14. Румянцева В. Історія, карбована в гербах: Про походження гербів укр. міст/ Валентина Василівна Румянцева. — К.: Т-во "Знання" України, 1997. — 47 с.

15. Сележан Й. Основи національного виховання. Українознавство: історичний, філософсько-релігієзнавчий аспекти : Хрестоматія/ Йосип Сележан. — Чернівці: Книга-ХХІ, 2006. — 304 с.

16. Сергійчук В. Доля української національної символіки/ Володимир Сергійчук. — К.: Знання, 1990. — 46 с.

17. Сергійчук В. Національна символіка України: Наук.-худож. кн.: Для серед. та ст. шк. віку/ Володимир Сергійчук. — К.: Веселка, 1992. — 106 с.

18. Сокульський А. Національна символіка України/ Арнольд Сокульський,. — Запоріжжя: Інтербук, 1993. — 103 с.

19. Тисяча років української суспільно-політичної думки: У 9 т./ Редкол. Тарас Гунчак (гол. ред.) та ін., Упоряд. і приміт. Оксана Сліпушко, Авт.передм. Оксана Сліпушко, Василь Яременко. — К.: Дніпро. – 2001. -Т. 4. Кн.1: (Перша третина XVIII ст.)/ Ред.Косенко, Юрій. — 2001. — 518 с.

20. Україна — символи державності: Конституція. Малий герб. Прапор. Гімн. Президент/ Худ. О.Тищук; Упоряд Г.Швець. — К.: Арт-Ерія, 1999

21. Українське військо: історія та сучасність: Навчальний посібник з історії України/ М-во освіти і науки України, Державна льотна академія України; укл. : І. І. Романько. — Кіровоград: ДЛАУ, 2007. — 1019 с.