Групування інформації в аналізі господарської діяльності

Вступ

Методологія групувань та їх значення в економічном угрупуванні

Принципи вибору групувальної ознаки та утворення груп

Вступ

Предметом тієї або іншої науки варто вважати те специфічне, що дозволяє відрізнити неї серед безлічі інших наук. Господарська діяльність є об'єктом дослідження багатьох наук: економічної теорії, макро- і мікроекономіки, управління, організації і планування виробничо-фінансової діяльності, статистики, бухгалтерського обліку, економічного аналізу і т.д. Економіка вивчає вплив загальних, приватних і специфічних законів на розвиток економічних процесів у конкретних умовах галузі або окремого підприємства. сторони масових економічних явищ і процесів, що відбуваються в господарській діяльності.Останнім часом предметом АГД вважають економічні процеси, що відбуваються в результаті господарської діяльності. Однак, як уже вказувалося, господарська діяльність підприємства і ті процеси, що в ній відбуваються, є об'єктом вивчення багатьох наук.Вибраною темою для написання цієї роботи є „Використання методу аналітичного групування в проведенні статистико-економічного аналізу”. Вибір зумовлено широким використанням методів статистичного групування статистичного елементу в системі зведення матеріалів статистичного спостереження.Структурні1. 1.1. Широке застосування вгрупування дозволяють вивчати внутрішняПо визначення мети аналізу;2) ранжирування сукупності по обраному длявибір інтервалу розподілу сукупності і її розподіл на групи;5) групувальними і факторних ознаках;6) групуванні Статистичні зведення розрізняються за рядом ознак: за складністю побудови, місцем проведення і способом розробки статистичних матеріалів.За складністю побудови зведення поділяють на прості і групові.Просте підсумкове зведенняГрупове зведення Вся багатогранна і складна робота, що зв'язана з статистичним зведенням вихідної інформації, поділяється на такі етапи:1) весь первинний матеріал спостереження зосереджується, систематизується і узагальнюється у центральному органі державної статистики — Комітеті статистики України.При децентралізованомуВ умовах зміни форм господарювання, реальних ринкових відносин принципово змінюються способи зведення статистичної інформації.По-перше, скорочується загальнодержавна і галузева звітність при одночасному збільшенні обсягу та розширенні різних даних, зв'язаних з підприємницькою діяльністю. Проходить упорядкування способів одержання інформації, її зведення та ефективного використання.По-друге, розвиваються такі джерела даних, як вибіркове обстеження, одноразові обліки та інші способи одержання відомостей, необхідних для управління діяльністю підприємства.По-третє, поліпшується координація і регулювання пропорційного територіально-галузевого розвитку суспільства, вдосконалюється зміст централізованої форми зведення.По-четверте, методи і форми організації статистичної звітності як одного з видів зведення пропонується диференціація різних соціальних типів підприємств (державних, в тому числі: орендних, акціонерних, кооперативних і ін.) з метою одержання реальної оцінки становлення багатоукладності економіки, соціальної структури народного господарства.В сучасних умовах у зв'язку зі зміною способу збору, обробки та видачі інформації, які здійснюються на базі створення автоматизованих робочих місць з використанням сучасної комп'ютерної техніки, співвідношення у способах зведення змінюється на користь децентралізованого зведення.

Методологія групувань та їх значення в економічномугрупуванні

Групування — це процес утворення однорідних груп на основі розподілу всієї сукупності досліджуваного явища на окремі групи (частини) за найбільш істотними ознаками. За допомогою методу групувань статистика вирішує різні завдання. Однак в підсумку всі вони переслідують одну мету — упорядкувати первинний статистичний матеріал, розділити його на окремі групи за істотними варіюючими ознаками. Групування як перша сходинка статистичного аналізу виступає важливою підготовчою стадією для більш глибокого аналізу статистичних матеріалів. У цьому його основне значення і роль у зведенні первинного статистичного матеріалу.— це групування, за допомогою якого виділяють соціально-економічні типи явищ, визначають істотні відмінності між ними та ознаки, що є спільними для всіх груп. Необхідність проведення типологічного групування зумовлена перш за все потребою теоретичного узагальнення первинної статистичної інформації та одержання на цій основі узагальнюючих статистичних показників. Типологічні групування застосовуються при вивченні розподілу підприємств за формами власності, при розподілі спільного виробництва за економічним призначенням продукції, при групуванні населення за суспільними групами та ін. Одним з найбільш важливих і складних питань типологічного групування є вибір групувальної ознаки чи ознак, істотних для формування типів. Це повинні бути ознаки, які найповніше виражають сутність, якісні характеристики того чи іншого типу явищ. Складність у виборі істотних ознак часто пов'язана з тим, що складні економічні, соціальні, політичні, технічні і інші категорії необхідно перекласти на мову лічильних категорій. Наприклад, для ефективного управління динамікою виробництва важливе значення має групування підприємств на передові, середні і відстаючі. Враховуючи переваги крупних підприємств перед малими, прийнято ділити підприємства на крупні, середні і малі. Але для того, щоб так згрупувати, необхідно відібрати такі статистичні ознаки, які достатньо точно відображали б соціально-економічну сутність названих і інших подібних категорій та виразити їх статистично.Слід зауважити, що типологічні групування відрізняються від структурних лише метою дослідження, за формою ж вони повністю збігаються.Структурні групування характеризують розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою. Вони використовуються для пізнання явищ суспільного життя, виявлення закономірностей розподілу одиниць сукупності за варіюючими значеннями досліджуваної ознаки, вивчення складу сукупності та структурних зрушень. Структурні групування застосовуються при вивченні підприємств за галузями виробництва, величиною основних виробничих фондів, рівнем механізації виробництва, кількістю працюючих, обсягом продукції; склад населення — за статтю, віком, національністю, освітою та іншими ознаками. При здійсненні структурних групувань на основі кількісних ознак необхідно визначити оптимальну кількість груп. При цьому необхідно стежити, щоб не зникли особливості досліджуваного явища.Прикладом структурного групування може бути розподіл підприємств регіону за кількістю працюючих (табл.ння промислових підприємствахколивроліфактораірезультатувиступаютьякісніознаки,(наприклад, категорії працівників і їх освіта);коли в ролі фактора і результату виступають кількісні показники,

(наприклад, продуктивність праці і середня заробітна плата).

Характерною особливістю аналітичних групувань є те, що кожна група факторної ознаки характеризується середніми значеннями результативної ознаки.Ступінь впливу факторної ознаки на результативну оцінюється за допомогою дисперсійного аналізу.

Всі соціально-економічні явища і процеси відрізняються між собою розмаїттям форм свого розвитку, тому при групуванні виникає питання про вибір тієї ознаки, якій адекватна мета дослідження і характер вихідної інформації. Керуючись теоретичними положеннями економічної науки та враховуючи завдання дослідження, для проведення групування необхідно з великої кількості ознак вибрати визначальні. До визначальних відносять ті ознаки, які найбільш повно і точно характеризують досліджуваний об'єкт, дозволяють вибрати його типові риси і властивості. Наприклад, розмір промислового підприємства може характеризуватися різними ознаками, кожна з яких має певне значення. Серед них найбільш істотною, основною ознакою є вартість основних виробничих фондів, які виражають потенційні можливості, його потужність.

Принципи вибору групувальної ознаки та утворення груп

При виборі групувальної ознаки важливим моментом є дотримання умови місця і часу. Все розмаїття ознак, на основі яких можуть здійснюватися статистичні групування, можна класифікувати таким чином:

1)за формою вираженнягрупувальні ознаки поділяються наатрибутивні,які характеризують властивість, якість явищ і не мають кількісного виразу (стать, професія, освіта і інші), такількісні (варіаційні),які приймають різні цифрові характеристики в окремих одиницях досліджуваної сукупності (кількість працюючих, обсяг виробництва, вартість основних виробничих фондів). Кількісні ознаки при цьому, у свою чергу, можуть бути

2)за роллю,яку відіграють ознаки у взаємозв'язку досліджуваних явищ, їх поділяють нафакторні,що впливають на інші ознаки, ірезультативні,розмір і динаміка яких формуються під впливом інших ознак. Причому в залежності від об'єктивних умов і мети дослідження ознаки можуть обмінюватися ролями. В одних випадках вони можуть виступати в ролі факторних, в інших — у ролі результативних ознак. Так, величина продуктивності праці, з одного боку, залежить від рівня кваліфікації (розряду) працівника, з іншого — вона є основним чинником збільшення обсягів виробництва, зниження собі вартості одиниці продукції. Отже, у першому випадку показник продуктивності праці виступає у ролі результативної ознаки, в другому — факторної.

Після визначення групувальної ознаки наступним важливим кроком є розподіл одиниць сукупності на групи. І тут постає питання про кількість груп, які необхідно утворити, та величину інтервалу. Ці два моменти взаємопов'язані між собою: чим менша величина інтервалу, тим більша кількість груп і навпаки. Важливою вимогою при вирішенні цього питання є вибір такої кількості груп і величини інтервалу, які дозволяли б більш-менш рівномірно розподілити всі одиниці сукупності в розрізі груп, забезпечили їх представництво і якісну однорідність.

Кількість груп у багатьох випадках залежить від того, яку ознаку покладено в основу групування. Так, часто атрибутивні групувальні ознаки визначають кількість груп (групування працівників за освітою, за статтю). Аналогічно розподіляється сукупність за дискретною ознакою, яка змінюється у відносно неширокому діапазоні (при групуванні робітників за розрядами, сімей — за кількістю їх членів).

Інтервали груп використовуються лише при значній коливності дискретної ознаки, при безперервній зміні кількісної ознаки (наприклад, величина середньої заробітної плати, розмір основних виробничих фондів тощо).

У практиці економічної роботи в більшості випадків застосовуються групування з нерівними інтервалами, прогресивно зростаючими або прогресивно спадаючими. Необхідність застосування групування з нерівними інтервалами виникає у тих випадках, коли коливність ознаки має нерівномірний характер і у великих межах. Наприклад, застосовувати рівнозначний інтервал за обсягом виробництва для малих, середніх і крупних підприємств буде неправильно, оскільки різниця в обсягах виробництва навіть у невеликих сумах має вирішальне значення для малих підприємств, тоді як для крупних — неістотне. Потрібно передбачати невеликі інтервали для малих підприємств і більш широкі інтервали — для крупних підприємств.

Інтервали при групуванні можуть бути відкритими (у них дається одна межа — верхня або нижня) і закритими, (що мають верхню і нижню межі). У наведеному прикладі перший і останній інтервали є відкритими, всі інші -закритими. Потреба у відкритих інтервалах зумовлена великою коливністю досліджуваної ознаки, розкиданістю її кількісних значень.

Внаслідок зведення і групування матеріалів статистичного спостереження одержують ряди розподілу, які представляють собою упорядкованийрозподіл одиниць досліджуваної сукупності на групи за певною ознакою. Вони характеризують склад досліджуваного явища, закономірності його розвитку, дозволяють судити про його однорідність.

Ряди розподілу можуть бути утворені:

а) за кількісною ознакою;

б) за якісною ознакою.

Відповідно розрізняють два види рядів розподілу:

а) варіаційні;

б) атрибутивні.