Характеристика Подільського економічного району
Категорія (предмет): Регіональна економіка, РПСВступ
1. Значення і місце природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу Подільського району
2. Особливості формування галузей спеціалізації господарства Подільського району
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Подільський економічний район — це економічний район України, розташований на Правобережній Україні, на заході лісостепової зони, охоплюючи Вінницьку, Тернопільську та Хмельницьку області.
Подільський регіон, що включає Вінницьку, Тернопільську та Хмельницьку області, характеризується невисоким рівнем промислового розвитку, порівняно сприятливою екологічною ситуацією і значним потенціалом рекреаційних ресурсів. Недостатнє врахування цих особливостей регіону в процесі розміщення, функціонування та розвитку продуктивних сил протягом тривалого часу призвело до накопичення складних соціально-економічних проблем. Сучасний розвиток Поділля має виходити з його особливостей та нових підходів до територіальної організації життєдіяльності населення, сприяти виведенню економіки регіону із кризового стану.
Подільський район є одним з сільськогосподарських районів країни. Має високопродуктивні чорноземні ґрунти. Аграрна спеціалізація – зернові (пшениця, кукурудза) і технічні (з переважанням цукрових буряків і соняшнику) культури. Відповідно цьому харчова промисловість займає провідне місце серед галузей промисловості.
В економічному районі, зокрема, зосереджена третина цукрових заводів країни.
Значний розвиток одержали також легка, лісова промисловість та сільськогосподарське машинобудування. Із сільськогосподарських галузей добре розвинуте тваринництво, великі площі земельних ресурсів зайняті під фруктові сади. Мінеральні ресурси району незначні.
1. Значення і місце природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу Подільського району
Подільський економічний район має зручне економіко-географічне положення, що визначається його центральністю, сусідством з відносно промислово розвиненими Центральним та Карпатським, Поліським і Причорноморським економічними районами і Республікою Молдовою. По його території проходять важливі залізничні магістралі та безрейкові шляхи сполучення. Це сприяє встановленню тісних економічних зв'язків з головними містами Правобережної частини України — Києвом, Одесою, великими центрами західних областей — Львовом, Івано-Франківськом, Чернівцями та промислового Придніпров'я — Дніпропетровськом і Запоріжжям.
За територією економічний район посідає четверте місце серед економічних районів України (10,9% від території держави), що створює можливості для його комплексного економічного й соціального розвитку. Протяжність території з півночі на південь 240 км, із заходу на схід -370 км. Розташований район у центральній частині Правобережної України, на Подільській і Придніпровській височинах у лісостеповій зоні республіки з родючими ґрунтами та достатнім зволоженням, що сприяє розвитку агропромислового комплексу. Таке положення позитивно позначається на територіальній організації виробництва. Близькість району до державного кордону України з Білоруссю, Молдовою, Румунією, Польщею, Угорщиною, Словаччиною дає змогу розвивати на його території галузі виробництва, продукція яких експортується або може експортуватися у ці країни (рис. 1).
Економічний район поділений на 64 адміністративно-територіальних райони, які мають свої особливості для комплексного економічного й соціального розвитку, зумовлені як природними, так і соціально-економічними чинниками. Тут є 46 міст, 73 містечка і 1794 сільських рад.
Місце Подільського економічного району в економіці України визначається насамперед виробництвом тут товарів народного споживання, продукції сільського господарства (13,1%), харчової (12,1%), будівельних матеріалів (8,0%), легкої (8,0%), деревообробної, целюлозно-паперової (5,6%) та деяких інших галузей промисловості[13, c. 215-217].
Географічне положення Подільського соціально-економічного району і своєрідним і досить унікальним. Розташування району в межах держави можна оцінити як західно-центральне. На заході район межує з Карпатським, на півночі – з Центральним і на півдні – з Причорноморськими соціально-економічними районами. Також на півдні, в межах Вінницької області район має вихід до державного кордону з Молдовою. У геолого-тектонічному відношенні район розташований в межах Подільської плити з переважно рівнинним характером території.
В економіко-географічному положенні району традиційно виділяються як позитивні, так і негативні риси. Серед позитивних моментів в першу чергу слід виділити галузеве транспортно-географічне положення. Район лежить на перехресті міжнародних залізничних, автомобільних, трубопровідних і електричних артерій: залізниць Київ – Тернопіль – Львів – Прага, Київ – Хмельницький – Львів – Краків, Брест – Тернопіль – Бухарест; трубопровідних: нафтопроводів Уренгой – Помари – Ужгород, Оренбург – Західний кордон, газопровід “Союз”; ЛЕП Вінниця – Альбертірша (Угорщина), Хмельницька АЕС – Ряшів (Польща) та ін. Важливе значення для міжнародних і міжрайонних зв’язків має Дністер. Розташування в сприятливих ґрунтово-кліматичних умовах дозволяє розвивати потужне сільське господарство з спеціалізацією рослинництво і м’ясо-молочне скотарство.
Серед негативних сторін економіко-географічного положення виділяється далеке розташування від важливих сировинних районів і розвинутих індустріальних районів країни. Також район не має прямого виходу до моря. В незначній мірі використовується прикордонне положення з Молдовою[9, c. 263-264].
Уся територія Подільського економічного району — це припіднята рівнина з різними формами рельєфу. Серед них плоскі й хвилясті височини, широкі долини та низькі каньйони, пологі схили та круті уступи, окремі пагорби, горбогірські масиви. Все це сформувалося в тісному зв'язку з геологічною будовою і в результаті дій зовнішніх чинників.
Подільська височина має нахил з півночі на південь, що виявляється в напрямках русел рік. Абсолютні висоти поверхні в західній її частині від 443м ( у Бережанському районі) до 384м над рівнем моря (Шаргородський район) і поступово знижуються в південному напрямку. Взагалі Подільська височина дуже порізана долинами численних річок і не становить суцільної рівної поверхні, а поділяється із заходу на схід на окремі частини: Тернопільське плато, Подільське й Кременецьке горбогір'я, Товтровий кряж, Верхньобузька, Горинь-Слуцька, Придністровська, Подільська височини. Остання в межах південної Тернопільщини переходить у дуже розчленовану притоками Дністра Придністровську рівнину, а в межах Хмельницької області — в Шепетівську рівнину, які відзначаються нижчими абсолютними висотами поверхні (в середньому 220-240 м)[14, c. 454-457].
Територія Подільського економічного району характеризується помірно-континентальним істматом з великим впливом циклонів в усі пори року і з найбільшою кількістю опадів у травні — липні. Середньорічні температури коливаються в межах 7,0 — 8,9°С у північній і південно-східній частинах. Влітку температура може підвищуватися до 38° С, а взимку знижуватись до мінус 34°С. Середня температура січня від мінус 4°С до мінус 6° С, липня — від 18,6°С до 20,5°С. Період з температурою понад 10°С триває 155 — 165 днів, вегетаційний — майже 200 днів. Середньорічна кількість опадів змінюється від 700 мм до 500 мм у напрямі з північного заходу на південний схід району.
Взагалі клімат Подільського економічного району сприятливий для сільськогосподарського виробництва. Тривале, тепле, достатньо вологе літо, рання весна, суха осінь, зима з помірними морозами й сніговим покривом позитивно впливають на ріст зернових, технічних і овочевих культур, винограду. Особливо сприятливими є кліматичні умови для вирощування цукрових буряків.
Подільський економічний район багатий на різноманітні нерудні другорядні корисні копалини, залежно від геологічної будови її території. Нещодавно у північній частині Хмельницької області відкрито значні родовища мідних, а в південній частині Вінниччини — залізних руд (800 млн т), проте найбільшою є група нерудних корисних копалин (розвідано та обстежено понад 1400 родовищ). Серед них найширше представлені кристалічні породи гранітогнейсової групи.
Граніти приурочені до Українського кристалічного масиву на північ від лінії Жмеринка — Бершадь у Вінницькій області. На південь і південний захід від неї дуже поширені вапняки та пісковики. У Придністров'ї граніти перекриті породами більш пізніх епох. Лише у Вінницькій області зареєстровано 37 родовищ кристалічних порід, 200 родовищ взято на облік. Найбільші родовища гранітів в області розташовані біля Стрижавки й Сабарова Вінницького; Гнівані та Витави Тиврівського; Жежелева й Бродецького Козятинського; Браїлова, Демидівки, Могилівки Жмеринського; Гущинець, Павлівки, Черипашинець Калинівського; Ладижина й Семенок Тростянецького; Губника та Мар'янівки Гайсинського; Лозної Хмільницького районів.
Переважно сірі й червоні граніти зосереджені в Тетерівському, Полонському, Старокостянтинівському та Славутському районах Хмельницької області, де відкриті їх розробки біля міст Полонного, Ше-петівки, сіл Нова Синявка, Кудинка.
З гранітів Гніванського, Сабарівського і Стрижавського родовищ виготовляють бордюри, східці, карнизи, а з багатьох інших їх родовищ — бут, бруківку, щебінь. Верхній вивітрений шар, так звану жорству, широко застосувють у будівництві шляхів.
Вінницькі граніти різні за кольором — від сірих сабарівських, темно-сірих, майже чорних, гаванських до рожевих і рожево-сірих ладижинських та губницьких, що є цінним у виробництві облицювальних матеріалів для оздоблення споруд.
Важливою сировиною для виготовлення абразивів є граніти, які містять гранати. Чисті, червоно-вишневого кольору гранати можна використовувати як дорогоцінний камінь. Гранати є в Козятинському та Хмільницькому районах (с. Лозна), деякі родовища гранітів містять до 20% гранатів. Ці родовища можуть бути основою для створення абразивної промисловості. У 1997 р. на Вінниччині, поблизу села Іванів Калинівського району, відкрито єдине в державі родовище напівдорогоцінного каменю, що є основою для виготовлення шліфувальних інструментів, газо- та наф-тобурильного обладнання тощо. Виробництво вкрай потрібної для промисловості продукції розпочалося восени 1998 р.
У Погребищенському районі виявлено опал, який можна викорис-товувати як камінь для виготовлення різних прикрас[15, c. 511-514].
Продуктом руйнування гранітогнейсів є каолін — біла фарфорова глина, поширена на півночі Вінницької та Хмельницької областей. Найвідоміші каоліни залягають біля села Глуховець Козятинського і біля містечка Турбова Липовецького районів. Глуховецьке родовище найкраще в країні. Його каоліни використовують у виробництві фарфоро-фаянсу, паперу, гуми, парфюмерії, ультрамарину. Відомі також родовища Судимонтське й Купинецьке Шепетівського та Майдан-Вільське й Буртинське Полонського районів, з каолінів яких виготовляють вогнетривку цеглу та шамотний порошок.
Побічним продуктом переробки каолінових порід є кварцит — матеріал, який у вигляді щебеню широко використовують у шляховому будівництві.
За даними геологічної розвідки, поклади подільських фосфоритів простягаються досить широкою смугою з північного заходу на південний схід уздовж середньої течії Дністра та його лівих приток. Найвідоміші з них Лядовське, Жванське в Муровано-Куриловецькому, Бахтинське в Барському, Нагорнянське в Могилів-Подільському районах, які містять 36,5% фосфорної кислоти і мають промислове значення. Скупчення фосфоритів трапляються в Дунаєвецькому, Новоушицькому, Віньковецькому та Ярмолинецькому районах Хмельницької області, але промислового значення вони поки що не мають. Не виключено, що вивчення родовищ цього району матиме практичне значення для виробництва фосфатного борошна, необхідного для сільського господарства.
Пісковики поширені в Теребовлянському, Чортківському та Бучацькому районах Тернопільської області, побіля Дністра, у Хмельницькій та Вінницькій областях. Пісковики Вінницького Придністров'я належать до найкращих в Україні. їх використовують для виготовлення точил, жорен, брусків, тротуарних плит, шляхової бруківки, бордюрних і бортових робіт. З великих монолітів пісковику роблять жорна масою по кілька тонн, які використовують у паперово-целюлозній промисловості для подрібнення деревини.
Найважливіші родовища пісковиків є поблизу сіл Озаринець, Бандишівки, Івонівки, Яруги (Могилів-Подільський район), на околиці сіл Вінож, Попелюхи (Барський район), у Миронівці, Буші, Порогах (Ямпільський район)[20, c. 237-239].
Типи ґрунтів району сформовані на лесах і лесоподібних суглинках, пісках, супісках, вапняках, глинах, алювіальних відкладах. Так, на лесах і лесовидних суглинках утворилися чорноземні і сірі лісові ґрунти, на твердих карбонатних породах — дерново-карбонатні, на алювіальних відкладах у долинах річок — лучні, лучно-болотні й торфово-болотні.
Чорноземи опідзолені займають найбільші площі в центральній та східній частинах Тернопільщини, центральній і південній частинах Хмельниччини, південно-західній і північно-східній частинах Вінниччини. Опідзолені чорноземні ґрунти займають 65% площі економічного району.
Природні сільськогосподарські ресурси нині є основою формування виробничих комплексів, їх структури, типу розселення і рівня освоєння території. Рівень освоєння земельних ресурсів у районі дуже високий (80,6%), найбільша частка таких земель у південній і південно-східній частинах району (91 — 93%), а найнижча — на півночі та крайньому заході (74-78%)[2, c. 364-365].
2. Особливості формування галузей спеціалізації господарства Подільського району
Подільський економічний район складається з трьох економічних підрайонів, межі яких збігаються з межами адміністративних областей: Вінницької, Хмельницької і Тернопільської. У територіальному поділі праці республіки район виділяється високорозвиненою харчовою, легкою і машинобудівною промисловістю га виробництвом будівельних матеріалів. Переважає харчова промисловість, яка дає понад 60% валової продукції району. Район займає також провідне місце в державі за виробництвом цукрових буряків, зерна та продукції тваринництва. Тут переважає тенденція до групового розміщення промислових підприємств і пов'язаних з ними об'єктів, тобто до створення промислових вузлів, а також до вдосконалення старих підприємств. У найбільших містах району (Вінниця, Хмельницький, Тернопіль) з промислових вузлів стали формуватися територіально-промислові комплекси, які зарекомендували себе як найефективніша форма розміщення продуктивних сил.
Хмельницька область — це єдиний регіон в Україні і в колишньому Радянському Союзі, де розвідані родовища сапонітових глин — унікальних природних утворень, що становлять цілу провінцію бентонітової сировини з особливими властивостями.
Запаси Хмельницької групи родовищ сапонітов складають понад 100 млн. т, потужність продуктивного шару 10-40 м, потужність порід, що розкриваються, 5-20 м. Найбільш вивченими є Варваровськоє і Ташковськоє родовища сапонітових глин, що мають запаси понад 60 млн. т.
На півдні області на території Віньковецького району розвідані Адамовське і Карачаївка комплексні родовища глауконітових пісків із запасами близько 30 млн. т. Встановлено високу агротехнічну ефективність використання глауконіту як дешевого добрива в сільському господарстві.
На Хмельниччині є поклади фосфоритів — сировини для виробництва мінеральних добрив. На сьогодні не відпрацьовані Джурджієвське, Майданське, Гайдамацьке родовища і деякі інші прояви конкреційних фосфорітов, де запаси фосфоритного ангідриду за останніми розрахунками складають більше 190 тис. т.
Певні перспективи пов'язані з розвіданим новим для регіону типом руд — зернистими фосфорітамі, прогнозовані ресурси яких складають близько 120 млн. т.
Область має могутні запаси лікувальних і столових вод. Вже розвідані і досліджені родовища мінеральних вод: Збручанське, Зайчиковське, Маковське типу "Нафтуся", Теофіпольське типу "Миргородська", Полонське — радонові води, 10 родовищ столових вод. Всі вони паспортизіровани.
Область багата мінеральними ресурсами. Сьогодні заздалегідь і детально розвідано 260 родовищ корисних копалини, з яких експлуатується близько 100, більшість з них місцевого значення (цегляні глини, піски, вапняки для виробництва винищити, вапняки і граніти для виробництва щебеню і буту).
Корисні копалини державного значення представлені вапняками і глинами для виробництва цементу, каолінамі для фарфоро-фаянсової галузі і виробництва огнеупоров, гіпсом і кременем. Розвіданий і новий вигляд корисних копалини: графіт, сапоніт, глауконіт, фосфорити, облицювальні граніти[4, c. 152-154].
Одним з найбільш перспективних напрямів розвитку мінеральний — сировинної бази області є освоєння родовищ графіту, виявлені на північному сході області. Буртинське родовище графіту знаходиться в Полонському і Шепетовськом районах. Руди цього родовища легко обогащаєми. Вихід графітового концентрату з них складає 95%, зольність концентрату низька (від 2.5% до 11%). З руд можна одержувати графіт всіх сортів і марок.
Запаси і прогнозовані ресурси графітових руд в цілому по родовищу складають 350 млн. т.
На території області розвідано 21 родовище граніту із запасами 230-250 млн. куб. м, що повністю забезпечує потреби області в будівельній сировині на 100-120 років. В результаті проведених геологорозвідувальних робіт на півночі і в центральній частині області встановлені ряд перспективних родовищ червоного і темно — сірого граніту, діоріта і лабрадориту тих, що мають високі декоративні якості.
Вінниця (390 тис. осіб) має розвинену харчову, легку та хімічну промисловість. Головні підприємства: заводи тракторних агрегатів, інструментальний, приладобудівний, підшипниковий, суперфосфатний, електротехнічний та каменедробильний, масложировий комбінат, взуттєва, меблева і трикотажна фабрики, деревообробний комбінат.
У Хмельницькому (261 тис. осіб) є верстатобудівний, металообробний, механічний заводи, здійснюється виробництво аграрно-промислової техніки, електронних виробів, взуття, меблів, трикотажних виробів.
Тернопіль (235 тис. осіб) має розвинену промисловість (заводи електроапаратури «Ватра», комбайновий, текстильний комбінат «Текстерно», ремонтно-монтажний комбінат, фарфоровий завод). Працюють підприємства харчової, швейної промисловості, будівельних матеріалів. Вінниця, Хмельницький, Тернопіль є значними навчальними, культурними і науковими центрами.
У Подільському економічному районі сформувалося 7 промислових вузлів: Жмеринка, Козятин і Могилів-Подільський — у Вінницькій; Кам'янець-Подільський і Шепетівка — у Хмельницькій; Кременецький і Чортківський — у Тернопільській областях. Жмеринка — важливий залізничний вузол з розвиненою металообробною, харчовою та легкою промисловістю; Козятин — транспортний вузол, тут розвинені харчова, будівельна та легка промисловість; Могилів-Подільський — машинобудування, приладобудування, устаткування для газової промисловості, фабрика швейна та нетканих матеріалів.
У Хмельницькій області промислові вузли розміщені в південній і північній її частинах: Шепетівка — металообробна, деревообробна промисловість, виробництво будівельних матеріалів, харчова та легка промисловість; Кам'янець-Подільський — машино- й приладобудування, верстатобудування, харчова і швейна промисловість.
У Тернопільській області два промислових вузли мають міжрайонне значення: Чортківський — харчова промисловість, ремонт машин, деревообробка; Кременець — харчова промисловість, деревообробна, порошкова металургія, виготовлення текстильних виробів.
Промисловими центрами Вінницької області є: Погребище, Калинівка, Бар, Гайсин, Тульчин, Ладижин, Бершадь, Немирів; Хмельницької — Нетішин, Славута, Полонне, Ізяслав, Старокостянтинів, Волочиськ, Городок, Дунаївці; Тернопільської — Збараж, Почаїв, Бережани, Козова, Теребовля, Бучач, Борщів, Заліщики[1, c. 89-90].
Промисловими пунктами є більшість районних адміністративних центрів, а також містечок економічного району. У деяких з них розміщені філії промислових підприємств більших міст економічного району. Але у них розвинена переважно промисловість харчова і будівельних матеріалів.
Подільський економічний район розміщений у межах лісостепової зони. Територіальна спеціалізація сільського господарства Тернопільської, Хмельницької, західної та північно-східної частини Вінницької областей — зернове господарство, буряківництво, м'ясо-молочне скотарство і свинарство. Повсюдно вирощують картоплю, овочі. Буряківництво, вирощування зерна, олійних культур, м'ясо-молочне скотарство характерні для центральної і південно-східної частини Вінницької області. У Подільському Придністров'ї крім буряківництва, зернового господарства, м'ясо-молочного скотарства та свинарства займаються садівництвом і овочівництвом. Довкола більших міст розвинене овоче-молочне господарство приміського типу і свинарство.
Основною галуззю виробництва краю було і залишається сільське господарство. Надзвичайно сприятливі природні умови, багатовікові навички населення визначили активний розвиток цієї галузі на межі XXI століття. Частка сільськогосподарської продукції району в країні більше, ніж у 1,3 рази пепевищує його частку в земельних угіддях України. Середньодушове виробництво цієї продукції також у півтора рази вище, ніж у середньому по країні. У складі сільського господарства практично рівнозначно розвиваються рослинництво і тваринництво. Основне місце у структурі сільськогосподарських культур району займають: зернові (озима пшениця, ячмінь, кукурудза), цукровий буряк, соняшник, овочеві, плоди, виноград, тютюн. У тваринництві провідну роль відіграють м'ясо-молочне скотарство, вівчарство, свинарство. Розвинуті птахівництво, кролівництво, бджільництво і рибальство.
У транспортній системі взаємодіють два основних види транспорту: залізничний та автомобільний. Мережа доріг тут достатньо розгалужена. Основні транспортні вузли: Вінниця, Хмельницький, Тернопіль, Жмеринка та ін. По території району проходять транснаціональні магістралі Москва-Вінниця-Тернопіль-Львів-Братіслава (Відень, Будапешт); Москва-Київ-Вінниця-Кишинів-Бухарест (Софія, Афіни) та ін. Тут пролягають найбільші газо- і нафтопроводи: "Союз" і Уренгой-Помари-Ужгород[6, c. 379-380].
Поділля — один із наймальовничіших куточків лісостепової України. Район має прекрасні можливості для розвитку рекреації і міжнародного туризму. Тут поєднуються сприятливий клімат, мальовничі, інколи унікальні за красою, природні ландшафти, швидкі ріки і численні озера. Широко розповсюджені джерела лікувальних мінеральних вод, лікувальні грязі і т.д. У районі понад 400 пам'яток природи, безліч історичних пам'ятників. Унікальні ландшафти заповідника Медобори, долин Дністра та Південного Бута. Неповторне своїми історичними пам'ятниками, які є спадщиною багатьох культур, одне із найстаріших міст Поділля — Кам'янець-Подільський. Він розташований у мальовничій долині ріки Смотрич (притоки Дністра). На Поділлі діють широко відомі у країнах СНД здравниці — Хмельник, Немирів. Усього нараховується понад 30 санаторіїв, безліч туристичних баз. Поряд із сільським господарством, рекреація може стати важливим фактором зростання району[8, c. 35].
Для Поділля характерні помітні територіальні відмінності в економіці, соціальний сфері і т.д. Провідну роль відіграє Вінницька область (табл. 1.). Обсяг її валового суспільного продукту вищий, ніж у Тернопільській та Хмельницькій областях і близький до середнього по країні. Місто Вінниця — найбільший економічний та науковий центр краю.
Таблиця 1.Соціально-економічна характеристика Подільського району
Подільський район
Тернопільська область
Вінницька область
Хмельницька область
Територія, тис. км2
60,3
13,8
20,6
26,5
Населення,млн.чол.
4,5
1,2
1,5
1,9
М іське населення, частка в населенні району,%
43,0
23,5
35,7
40,3
Сільське населення, частка в населенні району,%
52,0
28,0
30,6
41.4
Зайнятість, частка в Україні, %
3,1
2,2
3,2
3,7
Безробітні, частка в Україні, %
9,8
3,1
3,8
2,9
ВВП, частка в Україні, %
7,6
1,7
2,7
3,2
ВВП, тис.грн/1 чол.
2633,6
800,5
969,2
916,9
Обсяг промислової продукції, частка з Україні, %
4,8
0,7
1,9
2,1
Обсяг с/г продукції, частка в Україні, %
14,7
3,6
4,7
6,4
Експорт,частка в Україні, %
4,3
0,9
1,6
2,3
Імпорт, частка в Україні, %
2,4
0,5
0,3
1,1
Капітальні вкладення, частка в Україні, %
6,5
1,5
2,3
2,7
Іноземні інвестиції, частка в Україні, %
2,5
1,3
0,9
0,3
Частка приватизованих підприємств у загальній іх кількості в Україні, %
7,8
2,2
2,5
3,1
У районі, крім обласних центрів, є міста, які можна розглядати як перспективні центри росту. Це Могилів-Подільський, Жмеринка, Шепетівка, Кам'янець-Подільський, Полонне. Фактори їх подальшого промислового розвитку, розміщення тут невеликих підприємств машинобудування, легкої, харчової промисловості — це зручне економіко-географічне положення, достатнє забезпечення трудовими, сільськогосподарськими, водними ресурсами. Не перешкоджає економічному розвитку цих міст і відносно сприятлива екологічна ситуація.
Однак і цей гарний, багатий край має гострі екологічні проблеми: зниження родючості грунтів; високе промислове забруднення в окремих промислових центрах, особливо поблизу Хмельницької АЕС; замулювання і пересихання малих річок, інтенсивні ерозійні процеси та ін.
До найважливіших завдань подальшого розвитку продуктивних сил району потрібно віднести:
— забезпечення його соціально-економічної і екологічної збалансованості;
— структурну перебудову господарства із створенням "кінцевих ланок" точного машинобудування, розвитку сучасного сільськогосподарського машинобудування, зокрема засобів малої механізації, імпортозамінних виробництв тощо[5, c. 218-219].
Висновки
До Подільського економічного району належать Вінницька, Тернопільська та Хмельницька області. Це четвертий за розмірами економічний район із значними сільськогосподарськими, лісовими, мінеральними, водними та рекреаційними ресурсами. Сільськогосподарські угіддя становлять 71% земельної площі, яка становить 60,9 тис. км2. Населення — 4560,2 тис. чол. Лісові ресурси становлять 11,5% (800,5 тис. га) території. У районі залягають значні поклади природних будівельних матеріалів. У Віннецькій області відкрито родовище залізних руд (0,8 млрд. тон).
Запаси пеліканіту становлять 170 млн. тон, це єдина у Європі сировина для виготовлення склолитого цементу, порцелянових виробів.
Провідною є харчова промисловість. Машинобудування обслуговує потреби сільського господарства, харчової промисловості.
Сільськогосподарське виробництво спеціалізується на зерново — буряковій та мясо — молочній продукції. Природно-ресурсний потенціал подільських областей — один з основних чинників розвитку та спеціалізації господарства, формування його транспортно-економічних зв'язків. Тому раціональне використання природних ресурсів району, всебічне ресурсозбереження є важливими чинниками розвитку та розміщення його продуктивних сил.
Довжина залізниць — 2536 км., автодоріг — 17,4 тис. км. Проходять газопроводи "Союз", Уренгой — Помари — Ужгород. Головні залізничні вузли: Тернопіль, Жмеринка, Вінниця, Шепетівка. Головні автошляхи: Луцьк — Чернівці, Львів — Київ.
Список використаної літератури
- Арапова В. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник / Вінницький фінансово-економічний ун-т. — Вінниця : ПП "Вид-во "Тезис", 2005. — 160с.
- Географічна енциклопедія України — К.: в-цтво УЕ ім.. М. Бажана. –Т. С. 362-375. -Т. 2. – С. 27-30. –Т. 3. – С. 284-287.
- Дорогунцов С., Заяць Т. А., Бандур С. І. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посіб. для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2000. — 363с.
- Жук М. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Підручник/ Микола Жук, Володимир Круль,; Чернівецький націон. ун-т ім. Юрія Федьковича . — К.: Кондор, 2004. — 293 с.
- Заблоцький Б. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Посібник/ Богдан Федорович Заблоцький,; Б.Ф. Заболоцький,. — К.: Академвидав, 2002. — 367 с.
- Клиновий Д. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України: Навчальний посібник/ Дмитро Клиновий, Тарас Пепа,; Ред. Л. Г. Чернюк; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 726 с.
- Курочкін Г. Ф. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник/ Г. Ф. Курочкін,; НАУ. — К.: Національна академія управління, 2004. — 272 с.
- Охріменко А.Г. Особливості територіальної організації рекреаційно-туристичного комплексу Подільського регіону // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України”. – К.: Київ. ун.-т ім. Т.Шевченка. — 1999 . — С. 35-36.
- Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник/ За ред. В. В. Ковалевського, О. Л. Михайлюка, В. Ф. Семенова. — 7-ме вид., стереотип. . — К.: Знання, 2005. — 350 с.
- Розміщення продуктивних сил України / за ред. проф. Качана Є.П. –К.: Вища школа, 1997. – С. 306- 319.
- Розміщення продуктивних сил України / за ред. проф. Качана Є.П. –К.: Юридична книга, 2006. – С. 404-432.
- Розміщення продуктивних сил України: Підручник для студ. вищ. навч. закладів/ Михайло Пушкар, Михайло Ковтонюк, Микола Петрига та ін.; Ред. Євген Качан,. — К.: Юридична книга, 2002. — 550 с.
- Сазонець І. Л. Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ І. Л. Сазонець, В. В. Джинджоян, О. О. Чубар; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 317 с.
- Соціально-економічна географія України / за ред. О.І. Шаблія. –Львів.: Світ, 2000. – С. 454-467, 468-490.