Вступ.

1. Формування ділового іміджу.

2. Ефекти сприйняття людини людиною.

3. Зовнішній вигляд ділової людини

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Імідж — один із головних елементів, що визначає успішність ділової людини. У перекладі з англійської image означає «образ». Замислюючись над тим, у якому світлі ви хотіли б предстати перед людьми, які вас оточують, оцінюйте не тільки свою зовнішність, яку часто-густо помилково ототожнюють з іміджем, а й манери, вчинки, врешті-решт мислення. Від сприйняття колегами, друзями, просто людьми, з якими ви маєте справу щодня, вашого іміджу залежить успішність насамперед професійних починань.

Вислів про те, що зустрічають по одежі, а проводжають по розуму, не просто так узвичаївся. Говорячи про образ загалом, вираз «по одежі» було б доцільно розширити до сумарного «одежа + аксесуари + запах + рухи + манери + вміння спілкуватись» та додати до цього ще безліч нюансів, які мимоволі залишаються у свідомості людей після спілкування з вами.

Перше враження від вас, як свідчать дослідження психологів, у 90 % випадків залишається незмінним і при подальшому спілкуванні. І одного дня людям, які не мають природної харизми, доводиться замислитись над тим, що непогано було б попрацювати над собою.

Рано чи пізно про імідж замислюються абсолютно всі. Наприклад, готуючись до співбесіди із приводу вакантної посади у престижній фірмі, ми не тільки приводимо в належний стан власні думки й упорядковуємо професійні надбання попередніх років, а й підбираємо гардероб, робимо зачіску, відпрацьовуємо міміку та жести — одним словом, створюємо образ ділової людини, яку самі хотіли б бачити перед собою, якщо опинились би на місці роботодавця.

1. Формування ділового іміджу

Створення позитивного образу багато в чому визначає успіх діяльності людини. Влада над людьми залежить не тільки від сили, розуму і волі, але і від створюваного вами враження і привабливості.

Розглянемо ті якості керівника, що цінувалися за всіх часів:

1. вірність слову; слово дорожче будь-якого договору;

2. вміння приймати неординарні рішення, що дозволяють успішно діяти і вирішувати проблеми;

3. ерудованість і широта знань у багатьох питаннях;

4. привабливий зовнішній вигляд.

Статура, зріст мають значення для кар`єри. Великі люди сприймаються як більш значні, це сприяє їх більш швидкому просуванню, вони споконвічно виділяються. Амбіційні люди маленького росту вважають, що їхній ріст — виклик долі, тому вони багато працюють. Їхнє життя присвячене триступінчастій схемі — робота, робота, робота, щоб на них не дивилися звисока, але помітили.

У діловому спілкуванні велике значення має стать. Якщо чоловік не бачить у співбесідниці жінку, це різко погіршує її імідж. Аналогічно і жінка хоче бачити в діловому партнері чоловіка, якщо цього немає — його іміджеві нанесена втрата.

Твердість у відношенні з партнерами, підлеглими знижує імідж, тому що сприймається як бездушшя.

Зміцнити імідж допоможуть наступні рекомендації:

• будьте тверді, говорячи про проблему, але м`які з людьми;
• наводьте тверді аргументи в м`які вираження;
• у діловому контакті примиряйте інтереси, а не позиції — цього досить. Імідж страждає, коли людина починає відстоювати свої позиції, боротися за те, що не має значення для справи.

Зловживання твердженнями, категоричність суджень, безапеляційність знижують імідж керівника. Навпаки, задаючи питання, керівник демонструє інтерес до співрозмовника і його думці. Психологічна перевага на стороні задающего питання, а не відповідає на них. Це є прихованим компліментом, що підвищує імідж керівника.

Успіху сприяє імідж порядної людини. У політичному житті скомпрометувати конкурента — значить знищити його.

Відсутність приятельських відносин зі співробітниками і підлеглими також працює на позитивний імідж керівника. Його сприймають як строгою, недоступною, зайнятою тільки справою людини. У нашій країні на імідж керівника погано впливає наближення до себе своїх родичів, спадкоємців, членів родини[3, c. 48-49].

Імідж керівника залежить від естетичного враження, що складається в його підлеглих. Перше враження залежить від зовнішнього вигляду, манери поведінки, стилю одягу.

Одним із прийомів створення позитивного іміджу керівника є вміння робити компліменти підлеглим. Багато керівників побоюються захвалити, перехвалити підлеглих. Взагалі в нашій країні існує явний перекіс убік твердого звертання з підлеглими. У нас не прийнято хвалити підлеглих, покарання переважають над заохоченнями, у той час як психологами встановлено, що заохочення є кращим, чим покарання, стимулом до праці.

Людину в окулярах навколишні сприймають як більш начитану. Деякі люди з відмінним зором (особливо японські бізнесмени) спеціально носять окуляри без діоптрій, намагаючись у такий спосіб підвищити свій імідж. Разом з тим окуляри з затемненими стеклами є перешкодою для спілкування, тому що можуть дратувати співрозмовника тим, що ховають ока співрозмовника. У цілому чим скромніше одяг, тим вище імідж керівника. Турбота про свою зовнішність — схований комплімент навколишньої .

За результатами соціологічного опитування на тему "Яким ви бажаєте бачити свого керівника" був складений сучасний ідеальний образ керівника, з погляду підлеглого:

• він один з нас;
• він кращий з нас;
• він дасть нам більше, ніж кожен з нас.

Одяг — важлива частина іміджу людини. Старомодно одягнений керівник може догодити в очах навколишніх у розряд консерваторів: костюм вийшов з моди, а виходить, і погляди несучасні. У гардеробі керівника повинне бути кілька видів костюмів.

Вечірній костюм — одяг зобов`язуючий. Ідеальне сполучення — біла (або в тонку смужку) сорочка, краватка класичних розцвічень, чорні або темно-коричневі носки, чорні туфлі. На роботу такий костюм носити не рекомендується, він для дозвілля (презентації, зустрічі, вечірки і т.д.).

Діловий костюм допускає більш вільні сполучення. Необхідно враховувати гаму квітів. Краще сполучення — відтінки коричневого і синього кольорів , що додають виглядові керівника авторитетність. Найпростіша реалізація такого сполучення — у краватках. Для виступу на серйозних нарадах, коли треба максимально привернути увагу, виділитися серед інших, краще надягти синій костюм, білу сорочку і червону краватку. Бляклі тони костюма і краватки не привернуть увагу і притуплять інтерес до виступаючого. При тривалому виступі яскраві тони і деталі одягу викликають наростаюче роздратування.

Вибір костюма залежить від фігури. Якщо ваша фігура не підходить під опис "високий, стрункий чоловік", то двобортний костюм зі свого гардероба краще виключити і вибрати однобортний. Можна сполучити піджаки і штани різного виду[9, c. 125-127].

Особливо потрібно зупинитися на іміджі ділової жінки. Найбільш підходящий одяг для роботи — діловий костюм: спідниця з піджаком, блузкою, жакетом. Плаття припустимі в жарку погоду. Одяг не повинний бути занадто облягає. Зачіска стругаючи, елегантна, прикрас повинне бути якнайменше, але дорогих. Не слід зловживати косметикою.

Мати свій стиль — це не обов'язково бути одягненим у шикарний костюм-трійку, насамперед це виявляється в стилі мислення, умінні поводитися. На Заході з неохайно вдягненою людиною справи вести не будуть, але з діловою людиною, одягненою навіть у сорочку й джинси, багато солідних фірм укладатимуть контракти, тому що вона має імідж Ділової людини.

2. Ефекти сприйняття людини людиною

Ефекти сприйняття — це психологічні особливості, у силу яких ми сприймаємо людину або відносимося до нього певним чином. Існує багато прикладів, коли люди блискуче роблять свою справу, але в багатьох інших областях виявляються безпомічними.

Ефект ореола. Людина, що добились великих успіхів у якійсь одній області, люди, які її оточують вважають здатним на більше й в інших областях. Численні факти доводять, що для цього немає належних основ, що це омана, однак у свідомості людей цей ефект звичайно спрацьовує безвідмовно.

Для підтвердження існування ефекту ореола був проведений наступний експеримент. Групі роздали завдання, потім, не перевіряючи, одній половині учасників сказали, що вони прекрасно справилися з роботою, а іншої — що погано. Після цього група одержує ще одне завдання зразково такої ж складності, як і перше. У результаті більшість з тих, кого похвалили, другу роботу зробили краще, ніж ті, чия перша робота була названа незадовільної. Таким чином, при виконанні короткострокових планів ефект ореола діє, хоча і не на всіх людей в однаковому ступені.

Ґрунтом для виникнення ефекту ореола є особисті враження від короткострокових результатів. Дослідження психологів показують, що в людини, що випробує задоволення, спостерігається поліпшення гостроти зору, слуху, дотику і підвищується впевненість у собі, у своїх можливостях і здібностях[7, c. 56-57].

Люди по-різному реагують на невдачу. Слабку людину невдача дезорганізує, гнітить, виводить із себе, сильного — мобілізує. Видатний винахідник Едісон говорив: "Кожна невдала спроба — це ще і крок уперед". Поразкою людини завжди вважається ситуація, якщо він упокорився з нею. А якщо людина не упокорилася — те це тимчасова невдача. Це справедливо для сильних особистостей . Багато видатних особистостей вважали, що поразка набагато корисніше перемоги, оскільки перемога розслаблює, а поразка змушує діяти, шукати.

Ефект невдахи. Люди, що потерпіли невдачу, що оточують переважно вважають здатним на менше й в інших справах. Психологічною основою є факт короткострокового гнітючої дії невдачі. Особливо важливо це в бізнесі. Фірми і ділові люди охоче говорять про свої успіхи і ховають невдачі.

Ефект порядку. При надходженні суперечливої інформації (перевірити яку неможливо) ми схильні віддавати перевагу тієї , що надійшла першої. Змінити думка дуже важка. Особливо це помітно в розмові з керівником: уже якщо той прийняв рішення, то повертатися до нього більше не хоче. Це характерна риса поводження будь-якої людини. Просто керівник може собі дозволити стояти на своєму, а підлеглий — не завжди. Досвідчені керівники у випадку суперництва намагаються донести до керівництва свою точку зору раніш інших співробітників ("устигнути вдути в уші начальству", "засвітитися" і т.д.).

Ефект приємної і неприємної людини. Приємному для нас співрозмовникові ми схильні приписувати більше достоїнств , тому що він викликає в нас позитивні емоції. Потреба в позитивних емоціях — одна з найважливіших потреб людини. Тому люди, яких задовольняє ця потребу, ми оберігаємо, не допускаємо поганих думок про неї. Для посилення позитивних емоцій ми наділяємо людини всілякими достоїнствами.

Ефект проекції. Приємному для нас співрозмовникові ми схильні приписувати достоїнства , а неприємному — недоліки . Коли людина мила, приємний, то в ньому представляються всі гарним, навіть недоліки здаються милими або не помічаються.

Ефект "іррадіації краси". Дослідження психолога Л.Я. Гозмана показали, що фізична привабливість чоловіка істотно залежить від зовнішності жінки, у суспільстві якої він постійно з`являється. Є визначена вигода від спілкування з зовні привабливими людьми — поруч з ними і тебе самого можуть оцінити вище[8, c. 141-143].

3. Зовнішній вигляд ділової людини

У наш час залишається досить помітним зв'язок одягу й соціальної ролі людини, зовнішній вигляд якої повинен відповідати тому щаблю, яку вона обіймає в службовій ієрархії. Наприклад, гардероб у підлеглого не повинен бути дорожчим, ніж у його безпосереднього керівника, а в члена делегації більш представницьким, ніж у її голови. Порушення цих неписаних правил може викликати здивування в іноземних партнерів, особливо із тих країн, де службові відносини ґрунтуються на підкресленому дотриманні старшинства. Фахівці з дрес-етикету (dress — англ., одяг) стверджують, що на першому щаблі кар'єри краще побути "сірим мишеням". І, напроти, претендуючи на вищу посаду, треба з'явитись перед роботодавцем у дорогому костюмі.

Формулу професійної зовнішності, іміджу можна визначити таким чином: доглянута людина, яка поводить себе впевнено та гідно й одягнута відповідно до професійної ролі, яку вона виконує, а також відповідно до часу, місця й характеру події.

Слід завжди пам'ятати, що одяг — свого роду візитна картка не лише певної особи, але й установи, яку вона представляє. У офіційно-ділових відносинах дуже важливо відповідати загальноприйнятому іміджу дипломата, політика, бізнесмена тощо. А цей імідж припускає ретельне дотримання класичного стилю в одязі.

Одяг для офіційно-ділового спілкування повинен бути якісним і відрізнятися розумною консервативністю (відсутністю яскравих кольорів, екстравагантного крою), що, однак, не означає повного нехтування модою. Не варто поєднувати в гардеробі речі, які різко відрізняються за ціною, і ця ціна виявляється в якості. Важливим правилом для людей представницьких професій є правило, яке рекомендує не з'являтись на роботу в одному й тому ж одязі два дні підряд. Фахівці з дрес-етикету рекомендують діловій людині мати не менше п'яти костюмів.

Основними кольорами для чоловічих костюмів вважаються сірий, темно-сірий, темно-синій, чорний та колір вугілля. Ці кольори визначають як кольори влади (сильні кольори). Чорний костюм призначений для найурочистіших випадків. Пізньої осені, взимку, ранньою весною, у вечірній час перевага надається темному костюму, у денний час і влітку -світлому. Оптимальна кольорова формула чоловічого костюму: однотонність — малюнок — однотонність. Наприклад, якщо одягаються однотонні костюм і сорочка, то краватка повинна бути з малюнком. Якщо костюм має малюнок (у смужку, у клітинку), то краватка й сорочка — однотонні. Водночас, із костюмом, пошитим із тканини без чіткого малюнка, наприклад у розмиту смужку, гармонує краватка з домінуючими за інтенсивними смугами, з костюмом у неяскраву крупну клітину з тонких ліній -Хватка з негустим орнаментом (в цяточку).

Піджак краще одягнути класичний "англійський" (з двома шлицями) На відміну від європейського (без шлиць) та американського (з однією шлицею) він дозволяє своєму власникові не лише елегантно стояти але й сидіти. Жилет додає костюмові більшої офіційності й свідчить по його вищу ціну. Костюм повинен бути із вовни або виглядати так, як костюм із вовни[11, c. 49-51].

Відповідно підбираються й інші компоненти — сорочка, краватка, черевики, аксесуари. Звичайно, все має бути досконально свіжим. Обов'язкова чиста, відпрасована носова хустинка.

Сорочка повинна бути бавовняною або виглядати як бавовняна. Перевага надається однокольоровим сорочкам, хоча тонка смужка або клітина допустимі. Діловий етикет забороняє одягати сорочку з коротким рукавом під піджак. На думку західних фахівців з дрес-коду, короткий рукав є символом нижчої соціальної верстви середнього класу й тому не може суто психологічно викликати почуття поваги або влади. Манжети сорочки повинні виглядати з-під піджака на 1-1,5 см. Чим темніший костюм, тим світлішою повинна бути сорочка.

Діловий костюм не носять без краватки. Відсутність краватки підкреслює вільний стиль життя й поводження, притаманні акторам, художникам, письменникам тощо. Запрошуючи гостей "без краватки", підкреслюється неформальний характер зустрічі, що налаштовує на вільний обмін думками, який допустимий у дружньому колі.

При виборі краватки основна увага приділяється якості. Цінуються італійські шовкові краватки ручної роботи. Краватка має бути шовкова або виглядати як шовкова. Популярні краватки в "американському" стилі — у діагональну синьо-червону смужку. Смугаста краватка вважається класичним атрибутом успішного бізнесмена. Наступною в списку краваток, рекомендованих для носіння, фахівці з дрес-коду ставлять однокольорову краватку. За нею слідує краватка у цяточку, далі йдуть фулярові краватки (з маленькими геометричними фігурами, розміщеними малюнком, який повторюється, "клубні краватки" (з малюнком із зображенням тварин, емблем і значків, які повторюються). Ширина краватки повинна відповідати ширині лацканів піджака. Корисно також пам'ятати, що краватка повинна співвідноситися з габаритами чоловіка, який її одягає: чим більший розмір людини, тим ширшою є краватка. В офіційному одязі практично скрізь є правилом краватка темних тонів у сполученні зі світлою сорочкою. Стандартна краватка повинна зав'язуватися таким чином, щоб кінець краватки знаходився на рівні середини паска.

Краватка підбирається під тон костюму, що означає не однокольоровість, а гармонійне співвідношення кольорів. Кольори краватки та костюму повинні доповнювати один одного, але при цьому не співпадати. Краватка та носова хустинка повинні доповнювати одна одну, не маючи при цьому ідентичного малюнка.

Колір шкарпеток повинен відповідати костюму або бути темнішим, створюючи м'який перехід до кольору взуття. Важливою деталлю є довжина шкарпеток. Вони повинні бути довгими — до гомілки, щоб чоловік міг сидіти, закинувши ногу за ногу, не відчуваючи незручності через свій вигляд[12, c. 187-189].

Правила етикету не допускають носіння замшевого взуття з офіційним костюмом. Кращими вважаються черевики на шнурівці, обов'язково зі шкіри. Чорні черевики пасують до костюму будь-якого кольору (темно-синього, сірого, чорного), темно-коричневе взуття погано співвідноситься із темним костюмом, але пасує до одягу бежевого кольору. Черевики кольору світлого загару, бежеві, сірі та білі в діловому світі неприпустимі, їх носять зі світлими літніми костюмами, частіше спортивного стилю. У фасоні черевиків для бізнесу небажані декоративні елементи: пряжки, бантики, китиці тощо. Кращими для ділової людини вважаються гладкі черевики оксфордського типу.

Чоловікам не рекомендується носити дорогоцінності в якості прикрас. Припустимими аксесуарами для чоловіків є функціональні речі: шпилька або зажим для краватки, запонки, ремінь, гаманець, блокнот, ручка, футляр для візитівок, футляр (брелок) для ключів. Вироби повинні бути високоякісними, бажано витриманими в одному стилі. Годинник — обов'язковий атрибут ділової людини, відсутність якого може бути розцінена як недостатня увага й повага до часу.

В офіційній обстановці піджак ділової людини повинен бути завжди застібнутим. У такому вигляді входять у приміщення, зокрема в кабінет на нараду, у глядацьку залу, у ресторан, виступають із промовою, сидять у президії. Танцюють теж лише в застібнутому піджакові. Особа, яка виголошує тост, повинна встати, застібнувши піджак. Розстібнути піджак можна за столом під час прийому з розсадкою, а також сідаючи в крісло, наприклад у театрі. Двобортні піджаки не розстібають. Поли такого піджака крояться з великим запасом і в розстібнутому вигляді він втрачає форму.

Достатньо поширеною є думка, що при носінні однобортного піджака нижній ґудзик взагалі не повинен застібатися. Але існують й інші погляди. Наприклад, деякі фахівці з дрес-етикету вважають, що нижній ґудзик розстібають лише в приміщенні, де передбачається сидіти. Ця ситуація не передбачена, наприклад, на фуршеті або коктейлі. Носіння піджака не поєднується зі шкіряною курткою, тому на роботу слід приходити в пальто або плащі. Не рекомендується тримати руки в кишенях піджака, особливо при вітанні, представленні, розмові з жінкою, особою, старшою за віком або положенням. Цей жест може сприйматися як неповага до своєї особи. До того ж, руки в карманах піджака говорять про оборонну позицію людини. Під час невимушеної бесіди в колі друзів цей жест, напроти , не розцінюється як безцеремонність[12, c. 139-141].

Жіночий одяг. Жінкам дрес-етикет надає більше можливостей у виборі одягу, ніж чоловікам. Це дозволяє дамам добирати колір тканини, фасон, які найкращим чином відповідають їхнім уподобанням, особливостям фігури. Однак, треба враховувати деякі загальноприйняті правила. Перш за все, в силу більшої варіативності жіночого одягу слід особливо прискіпливо слідкувати за його відповідністю часу й обставинам. Так, на думку іноземних фахівців з дрес-коду, наших співвітчизниць пізнають за кордоном, крім усього іншого, й по тому, що вони дуже часто "виглядають удень, як увечері" (мається на увазі надмірна нарядність).

Жінка повинна виглядати професійно, по-діловому й охайно. У жодному випадку не можна одягатися яскраво, пишно. Для офіційно-ділової обстановки не підходять ні глибоке декольте, ні міні-спідниця. Діловій жінці краще підбирати спідницю італійської довжини: до середини коліна. Рекомендований стандарт для ділового гардеробу — костюм зі спідницею або плаття-костюм. Якщо піджак однобортний, його можна не застібати. Двобортний піджак повинен бути завжди застібнутим. Існують різні точки зору щодо брюк і брючних костюмів у гардеробі ділової жінки. Так, деякі фахівці з дрес-коду вважають, що в брючному костюмі жінка виглядає недостатньо авторитетно. Плаття також не створює такий сильний професійний імідж, як костюм. Водночас, плаття, пошите в стилі пальта (ґудзики спереду розташовані згори донизу) має більш діловий вигляд, ніж плаття стилю блузки (ґудзики спереду розташовані лише до лінії поясу).

Костюм повинен бути з вовни або із тканини, схожої на вовну. Для денного одягу не підходять оксамит, тафта, прозорий капрон, шифон, мереживо, блискучий шовк, вишивка перлами й бісером. Традиційними для ділового одягу жінки вважаються сірий, темно-синій, маслиновий, бордовий кольори. Для весняних і літніх костюмів — кольору слонової кістки, какао, беж. В ансамблі одягу краще мати не більше трьох кольорів, причому вони добираються таким чином, щоб підкреслити основний, домінуючий колір, або створити із ним контраст.

Вважається, що колір костюму може підвищувати або зменшувати ауру влади й привабливості людини. Щоб виглядати більш владно, варто носити однотонні сині та темно-сірі, темно-сині в смужку й темно-сірі в смужку костюми. Також підходить середньої насиченості синій однотонний, середньої насиченості смугастий сірий, середньої насиченості смугастий синій костюми. Для створення іміджу не дуже владної людини треба носити середньої насиченості сірий однотонний костюм. Для демонстрації мінімуму владності можна надягати світло-сірі або світло-сині однотонні костюми. Червоний варто одягати на багатолюдні заходи, свята, що допоможе виділитися в натовпі. Для виступу з промовою жінці можна одягнути темно-червоний костюм[2, c. 157-158].

Діловій жінці необхідно обережно ставитись до в'язаних речей. Основна вимога до них — висока якість дизайну й виконання, авторська оригінальність.

У діловій, офіційній або урочистій обстановці колготи або панчохи завжди обов'язкові. Діловий дрес-код передбачає туфлі-човники із закритими п'яткою й носком. Колір взуття повинен відповідати або бути на тон темнішим від кольору найнижчої деталі одягу (подолу спідниці).

Аксесуари ділової жінки повинні бути високого ґатунку. Слід віддавати перевагу сумкам та портфелям зі шкіри. При цьому варто уникати ярликів дизайнерів на сумках.

Деякі фахівці з етикету вважають, що надягати коштовності до 18-ї години недоречно. Можна погодитись і не з такою категоричною рекомендацією: у денний час достатньо одягнути одну-дві золоті або срібні прикраси. Носити одночасно золоті й срібні прикраси не рекомендується.

Макіяж на роботі допускається мінімальний, волосся має бути до плечей або коротше. Діловій жінці не можна зловживати парфумами.

Відома народна мудрість "по одягу зустрічають, по розуму проводжають" підтверджує, що зовнішній вигляд не є самодостатнім у формуванні сприятливого іміджу людини. Він не може компенсувати духовну та інтелектуальну бідність, вади в освіті, відсутність гарних манер. Однак, відповідність зовнішнього вигляду офіційному статусу особи — один із важливих, хоч і не основних показників його культури[10, c. 102-104].

Висновки

На закінчення необхідно підкреслити, що за всіх часів цінувалися і будуть цінуватися такі якості керівника, як:

• чесність, порядність, принциповість. Ці якості відзначаються в першу чергу і є основою для будь-якої оцінки керівника і створення його іміджу;
• справедливість, повага до інших людей, уміння тримати своє слово, обов`язковість, доброзичливість, привітність, стриманість і урівноваженість. Ці якості безпосередньо зв`язані з психологічним кліматом у колективі і визначають взаємини між керівником і підлеглими;
• об`єктивність, організованість, дисциплінованість. Від цих ділових якостей керівника залежить результативність його діяльності.

Формування позитивного іміджу керівника багато в чому визначається його вмінням спілкуватися з підлеглими. Існує ряд перевірених прийомів. До їхнього числа відноситься прийом швидкого запам`ятовування імен і по батькові. Щоб швидко запам`ятати ім`я і по батькові, необхідно кілька разів повторити його вголос. Запам`ятовувати можна і по асоціації з іменами знайомих, видатних діячів і т.д. Можна думкою повторити про себе ім`я і по батькові або дати установку на запам`ятовування: "мені необхідно запам`ятати цю людину", "ця людина мені дуже потрібна" і т.д.

Чим більш персоніфіковане звертання до людини, тим воно краще діє. При розмові з підлеглим можна поцікавитися його самопочуттям, запитати, чи усі вдома в порядку. Це значно підвищує імідж керівника як людини турботливого, уважного і т.д. В окремих випадках можна зробити комплімент щодо того, як добре виглядає жінка.

Список використаної літератури

1. Бугай Н. Український етикет/ Надія Бугай; Ред. Наталя Прохоренко. — Київ. — 2002. — Кн. 3: Етикет професійний: Посібник для учнів старших класів і профтехучилищ, студентів та широкого кола читачів. — 2002. — 188 с.

2. Галушко В. Діловий протокол та ведення переговорів: Навч. посіб./ В.П. Галушко,. — Вінниця: Нова книга, 2002. — 222 с.

3. Ділове спілкування: Підручник/ Національний банк України . — К., 2003. — 122 с.

4. Етикет ділового спілкування/ Вінницька держ. універс. б-ка ім. К.А.Тімірязєва; Уклад. Н.І.Морозова. — Вінниця, 2005. — 20 с.

5. Коваль А. Ділове спілкування: Навч. посібник/ Алла Коваль,. — К.: Либідь, 2002. — 280 с.

6. Культура мови на щодень: словник/ Авт. кол.: Н.Я.Дзюбишина-Мельник, Н.С.Дужик, С.Я.Єрмоленко та ін.; НАH України; Ін-т укр. мови. — К.: Довіра, 2002. — 169 с.

7. Мельник Л. Психологія управління: Курс лекцій/ Людмила Мельник,; Міжрегіон. акад. управл. персоналом. — К.: МАУП, 2002. — 171 с.

8. Орбан-Лембрик Л. Психологія управління: Посібник/ Лідія Орбан-Лембрик,. — К.: Академвидав, 2003. — 567 с.

9. Палеха Ю. Іміджологія: Навчальний посібник/ Юрій Палеха,; За заг. ред. З. І. Тимошенко; Європейський ун-т. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004,, 2005. — 322 с.