Інформаційний бізнес, поняття та сутність

Вступ.

1. Інформаційний бізнес та інформаційно-комунікаційні технології на сучасному етапі.

2. Аналіз сучасних проблем розвитку інформаційного бізнесу.

3. Шляхи вдосконалення існуючої структури та інфраструктури інформаційного бізнесу та інформаційно-комунікаційних технологій в Україні.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми дослідження. Входячи в світове економічне співтовариство, Україна реально стала на шлях реформ. В умовах глобальних перетворень особливого значення набувають інформація та інформаційні технології (ІТ), без яких неможливо уявити сучасний розвиток виробництва, управління, науки, банківської діяльності. Стан справ в усіх галузях економіки далекий від досконалості, тому дуже актуальним став розгляд питань відносно шляхів її реструктуризації, серед яких можна виділити інвестування, інноваційний потенціал та інноваційний менеджмент, складання обгрунтованих і ефективних бізнес-планів, керування проектами, відокремлення нових галузей економіки від традиційних тощо. Але жоден із них не дасть реального результату без кардинального перегляду й інтенсивного застосування таких категорій, як інформація, інформаційний бізнес (ІБ) та інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ). При наявності великої армії спеціалістів і вчених, досвідчених керівників, дуже рідко кому вдається досягти кардинальних змін ситуації, що склалася.

Метоюцієї роботи стало комплексне дослідження таких галузей, як ІБ та ІКТ, їх сучасного стану та перспектив розвитку.

Предметомдослідження виступає інформаційний бізнес, його економічні, правові й організаційні аспекти функціонування. Об’єкт дослідження – інфраструктура ІБ та ринки ІКТ.

1. Інформаційний бізнес та інформаційно-комунікаційні технології на сучасному етапі

Інформація – це одна з основних складових (поряд з матерією й енергією) світу, властивий абсолютно всім об’єктам аспект матеріальної єдності. Загальна динамічна теорія інформації розглядає різні підходи до розвязання її кардинальних проблем: статистичний, семантичний, алгоритмічний, якісний та ін. Інформація виконує три функції: сировини (статистична інформація), продукту (книжки, новини) та засобів діяльності (комп’ютерні програми), а розглядати її важливо відносно її наслідків. Як технологічний феномен інформація безпосередньо пов’язана з індустрією інформатики і відіграє вирішальну роль у сучасній економіці, яка базується на розвинених технологіях.

З’явилась нова галузь економіки – інформаційна економіка та відповідна галузь інформатики – промислова інформатика, які інтенсивно використовують інформацію у виробництві.

Однією з основних проблем, які стоять перед сучасною економічною наукою, є визначення впливу інформації на економічне життя та вираження його у фінансових категоріях. Можна стверджувати, що добавлена вартість інколи є результатом застосування не тільки праці, але й інформації.

Аналізуючи процес інформатизації суспільства, варто виділити три її ступені: комп’ютеризацію, власне інформатизацію, інтелектуалізацію, а також 3 групи інформаційних процесів: стихійні, регульовані, детерміновані. В Україні, з її складною економічною та соціальною ситуацією, позитивні наслідки може дати тільки регульована інформатизація.

Важко переоцінити роль інформації та методів її зібрання й обробки в процесі управління мікро- та макроекономікою. Але природно розглянути й інверсне питання: управління інформацією та інформаційними технологіями на мікро- та макроекономічному рівнях. Сучасне суспільство називають інформаційним, а інформацію вже приєднали до основних його ресурсів. Тому сьогодні управління потребує перед усім сама інформація.

Термін інформаційний менеджмент (ІМ) можна розповсюдити на проблему управління будь-якою структурою. На підприємстві він забезпечує обробку інформації, офісну автоматизацію, юридичну та соціальну практику, зв’язок, розвиток технологій, консалтінг, зростання професійного рівня кадрів. Організація ІМ на підприємстві здійснюється шляхом виконання стратегічних адміністративних й оперативних завдань. Завдання ІМ на рівні державного управління набувають іншого ступеня деталізації та потребують для свого виконання переробки набагато більшого обсягу інформації. Складність розробки автоматизованих процедур управління полягає в тому, що, на відміну від рівня підприємства, об’єкт управління не має чітких меж, а функції управління часто повністю не визначені [8, c. 25-26].

ІБ представляє собою нову сферу підприємницької діяльності у вигляді найкрупнішого багатогалузевого комплексу з уже складеною інфраструктурою і, з одного боку, входить до інфраструктури всієї системи підприємницької діяльності, з іншого боку, є самостійною сферою бізнесу. Функціонально-конструктивну схему ІБ наведено на рис.1.

Втілення нових форм інтеграції та розповсюдження ІКТ відповідає радикальним змінам в організаційних структурах управління підприємствами, які сприяють швидкій і гнучкій реакції на конкуруюче оточення. Це не тільки економічний і організаційний вплив, але й зміна соціальних відносин.

Нові інформаційні технології виникли спочатку тільки як концепція, а потім з’явились продукти для побудови систем, зорієнтованих на бізнес. Дані технології потребують нових робочих місць, більшої безпеки, високої якості життя; вони можуть бути використані для розвитку нових видів діяльності, розробки інформаційних мереж, моніторингових систем, поліпшення діяльності адміністративних і суспільних служб, підвищення рівня інформаційної безпеки, спрощення багатьох аспектів повсякденного життя людей. ІТ на ринку виступають і як продукт споживання і як засіб виробництва, оскільки від них залежить інформаційне забезпечення ринку і, отже, його нормальне функціонування. Здійснюючи суттєвий вплив на формування ринку інформаційних продуктів і послуг, систем електронної обробки даних і телекомунікацій (ринку ІКТ), самі інформаційно-комунікаційні технології знаходяться в більшій залежності від положення на цьому ринку (див. рис. 2) [2, c. 52-53].

Головним інформаційним джерелом є ринок і його структури, а отже економічні суб’єкти зацікавлені в отриманні реальних даних про ціни, попит на окремі товари і т. ін. Тому мова повинна іти не про пасивну інформацію, а про діяльний фактор перетворення економіки.

У ринковому господарстві виділяють чотири макросектори: споживчих засобів, засобів виробництва, праці, грошей і цінних паперів, до яких додається п’ятий сектор – ринок інформації.

Ринок у силу його складності та багатоаспектності можна розглядати в декількох розрізах: за об’єктами, в просторовому розрізі, за механізмом функціонування, за рівнем насиченості. Пропонуються п’ять макросекторів інформаційного ринку: науково-технічна продукція, об’єкти художньої культури, управлінські дані та повідомлення, побутова інформація, послуги освіти.

Основними тенденціями в розвитку ринку ІКТ є:

· жорстока конкуренція та цінові війни;

· зміни в практиці бізнесу;

· багаторазове використання програмних продуктів [3, c. 45-46].

2. Аналіз сучасних проблем розвитку інформаційного бізнесу

Аналіз сучасних проблем розвитку ІКТ виявляє необхідність вирішення комплексу задач, пов’язаних з дослідженням правових, організаційних і економічних аспектів удосконалення ІБ.

Інформаційний бізнес має і свої специфічні функції, які поділяють його на комп'ютерний, суто інформаційний і змішаний, що відбивається на категорії інформаційного органу. Крім того категорія визначається ще й за такими показниками:

· кінцевою ціллю НІД є створення особистого інформаційного продукту силами своїх співробітників (інформцентри, довідково-інформаційні служби, фірми з виготовлення БД тощо);

· надання інформаційних послуг на основі замовлень і підтримки зі своїми користувачами відношень, близьких до неформальних (бібліотечне обслуговування, реклама, комп'ютерний сервіс тощо);

· створення інформаційної продукції у відповідності зі специфічними вимогами кінцевих споживачів (літературна і журналістська діяльність, мистецтво, галузеві центри інформації, центри НТІ тощо);

· використання різноманітних носіїв інформації, включаючи як традиційні – паперові, магнітнострічкові, діапозитивні та ін., так і електронні засоби зберігання даних (видавнича діяльність);

· створення інформаційної продукції для забезпечення прийняття рішень і підвищення якості цих рішень (юридично-правове, ділове інформування, ДЗК тощо);

· отримання прибутку за рахунок надання послуг і інформації, тому що користувачі прирівнюють ці послуги до проведених наукових досліджень і повністю їх оплачують (інформаційний маркетинг, експертно-аналітичні служби тощо);

· збір і збереження різноманітних відомостей про діяльність певної галузі, підприємства, установи тощо на відміну від консультацій у сфері управління (органи статистики, архіви і т. ін.);

· відношення до інформації як до свого кінцевого продукту (засоби масової інформації – ЗМІ) [9, c. 180-181].

Інформаційний бізнес, спрямований на підтримку процесів керівництва в різних галузях народного господарства, або на експертні оцінки, інколи ще називають "інформаційно-діловим обслуговуванням", "диференційованим забезпеченням процесів керівництва" або "системою підтримки прийняття рішень", розуміючи під цим програмоване формування цілеспрямованого, послідовного, комплексного і неперервного процесу інформування споживачів конкретною науково-технічною, економічною, діловою інформацією, виходячи із специфіки запитів та перспектив розвитку певної галузі.

Вступ на ринок нових організаційних форм ІБ пов’язано з розробкою і визначенням стратегії його освоєння: прямі закордонні інвестиції, виключне ліцензування, множинне ліцензування, створення СП, комбіноване створення СП та ліцензування в різних формах. Найбільш прибутковою при створенні відповідних сприятливих умов є перша стратегія (пряме інвестування), а найбільш гнучкою – остання (комбінування).

Сучасна індустрія ІКТ являє собою інтегрований комплекс виробничої, науково-дослідницької, інформаційної, консультаційної, маркетингової й управлінської діяльності. Обсяг виробництва сектору ІТ свідчить про високий потенціал ІТ і можливу привабливість для потенційних інвесторів. Рівень розвитку ІКТ дуже тісно пов'язаний з виробництвом ВВП та інвестиціями в кожній окремій країні. Статистичні дані свідчать про стійке зростання ринку технологій: ринок ПЗ є найбільш стійким в галузі ІТ, швидко зростає ринок професійних послуг.

До числа найбільш дискусійних у сучасній економіці відноситься питання про ціну продуктів технічної творчості та програмного забезпечення, зокрема. Підхід до ціноутворення на інформаційно-обчислювальні послуги, спрямований на заміну адміністративних методів ціноутворення більш гнучкими, економічними дозволив висунути припущення про можливість збалансувати інтереси виробника та користувача й усунути диктат однієї сторони по відношенню до іншої.

Визначення особливостей маркетингу в галузі інформаційного обслуговування дозволило з’ясувати специфіку маркетингового інструменту в даній галузі. Розглянуті матриці атрибутивної класифікації видів маркетингу та маркетингового інструментарію з урахуванням особливостей ринку інформаційних продуктів і послуг, оскільки, якщо для промислових виробів існує розроблена і випробувана теорія маркетингу, то для програмних продуктів вона тільки формується.

Інформаційний бізнес досить гостро потребує засобів, які здатні забезпечити завершений цикл “дослідження – розробка – пробний маркетинг – виробництво – ринок” [4, c. 125-126].

3. Шляхи вдосконалення існуючої структури та інфраструктури інформаційного бізнесу та інформаційно-комунікаційних технологій в Україні

Шляхи вдосконалення ІБ доцільно розглядати в межах правового, технічного, організаційного й економічного аспектів.

Нагальна необхідність у керівництві швидкозростаючим і складним виробництвом та об’єктами з комплексною структурою без суттєвого збільшення адміністративно-управлінського штату з одночасним збільшенням ефективності та якості виробництва, результативності праці керівників призводить до розгляду такого поняття, як інформаційна система менеджменту (ІСМ).

ІСМ – це інтеграція систем обробки даних, автоматизації офісу та систем підтримки рішень. Підсистемами її є виконавчі інформаційні системи, інформаційні системи маркетингу, виробничі інформаційні системи та фінансові інформаційні системи.

З кожним днем задачі та вимоги, які ставляться перед ІСМ, призводять до посилення конкуренції в сфері створення програмних, системних і технічних засобів ІСМ, що служить поштовхом для їх швидкого розвитку.

Центральною проблемою створення інформаційної системи стає розробка комплексу операцій, які потрібно проробити над даними для того, щоб вони перейшли на рівень корисної інформації (накопичення, обробка, підтримка і збереження даних, механізм отримання кінцевих результатів і документів).

ІСМ вiдiграє роль структури для спецiалiзованих пiдсистем, якi обробляють данi, виконують процедури автоматизацiї офiсу та забезпечують пiдтримку рiшень шляхом звіту, запиту та симуляції. Отже, для досягнення успiху потрiбна iнтеграцiя теорiї менеджменту, математичних знань i високого рiвня комп’ютерної грамотностi.

Для вдосконалення інформаційної інфраструктури сьогодні необхідні:

· підтримка пріоритетних напрямків розвитку інформаційних технологій;

· забезпечення сумісності та взаємодії систем і мереж з урахуванням міжнародних стандартів;

· використання єдиного транспортного телекомунікаційного середовища [5, c. 247-248].

Висновки

Інформаційний бізнес (ІБ) – порівняно нова сфера підприємницької діяльності. Термін "бізнес" (business – діло, справа, ділові відносини між людьми, або відносини між учасниками діла) – це діяльність, здійснювана приватним особами, підприємствами чи установами з виробництва або придбання і продажу товарів чи наданню послуг в обмін на інші товари, послуги або гроші для взаємної вигоди зацікавлених осіб чи організацій.

Основними функціями інформаційного бізнесу в широкому розумінні являються: управління і ведення обліку; підготовка кадрів; маркетинг будь-якої діяльності і безпосереднє виробництво інформаційної продукції. Роль провідника досягнень науково-технічного прогресу і інновацій, радника при прийнятті управлінських і виробничих рішень і, з рештою, необхідність інформації при вирішення проблем і досягнення поставлених цілей кожного окремого члена суспільства, обумовлює багатогранність видів науково-інформаційної діяльності і її споживчу цінність.

Аналіз показав, що вагомими стимулами розвитку ринку ІКТ є стрімкий розвиток і диференціація попиту на всі види наукової, технічної й, особливо, економічної інформації, підвищення вимог до змісту і форм подання даних, а перед підприємствами нової сфери – сфери ІБ постає актуальне завдання: задоволення зростаючих інформаційних потреб користувачів.

Список використаної літератури

1. Гордієнко І. Інформаційні системи і технології в менеджменті: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Ірина Гордієнко, ; М-во освіти і науки України; КНЕУ. — 2-е вид., перероблене і доп. — К. : КНЕУ, 2003. — 259 с.

2. Дейнеко Т. О. Інфраструктура інформаційного бізнесу і шляхи її реструктуризації //Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні. – Частина 1. – Чернівці: ЧДУ. – 1998. – С. 52 – 58.

3. Дейнеко Т.О. Інформаційний бізнес і його основні складові з погляду інвестицій і державного регулювання //Науковий вісник Чернівецького державного університету. Випуск 28. Економіка. – Чернівці: ЧДУ. – 1998. – С. 43–53.

4. Корнєв Ю. Інформаційно-аналітична діяльність як сфера бізнесу //Підприємництво, господарство і право. — 2003. — № 12. — C. 123-126.

5. Корнєв Ю.Г. Аналіз інформаційної діяльності як сфери бізнесу //Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 6. — C. 241- 248

6. Новак В. Інформаційне забезпечення менеджменту: навч. посіб. / Валентина Новак, Лариса Макаренко, Максим Луцький, ; Мін-во освіти і науки України, Нац. авіаційний ун-т, Ін-т економіки та менеджменту. — К. : Кондор, 2007. — 462 с.

7. Садовий М. Бізнес-процеси і зайнятість в умовах "нової економіки" //Банківська справа. — 2001. — № 5. — C. 8-13

8. Твердохліб М. Інформаційне забезпечення менеджменту: Навч. посіб. / Микола Твердохліб, ; М-во освіти України. Київський нац. екон. ун-т. — К. : КНЕУ, 2000. — 207 с.

9. Ячменьов О.В. Модель бізнес-процесу в інформаційних системах менеджменту //Вісник Житомирського Інженерно-технологічного інституту. — 1997. — № 6. — C. 179-182.