Інтернет середовище та екологічний фактор

Категорія (предмет): Екологія

Arial

-A A A+

Вступ

Інформаційна мережа Інтернет стала тим наріжним каменем, нервовою системою сучасної цивілізації, без якої тепер уявляється неможливим просування вперед фактично в будь-якій області пізнавальної та практичної діяльності людини.

Сутність такої діяльності, аксіологічні трансформації, що переживає особистість при входженні в мережу, формування нових суспільних структур, безпосередньо пов’язаних з Інтернет-проектами, цілий спектр соціально-психологічних проблем, породжених “інтернетизацією” повсякденного життя широких верств суспільства – це лише частина тих питань, які стоять перед теоретичною і практичною наукою. Кібернетика, теорія управління, теорія графів, інформатика – всі ці галузі заклали основи абсолютно нової наукової картини світу.

З розвитком Інтернет суспільне буття зазнало значних і принципових змін, а значить стало іншим. З масовим поширенням комп’ютерних технологій інтернет починає становити справжню небезпеку для планети.

1. Поняття та види екологічних факторів

Вплив середовища на організми зазвичай оцінюють через окремі фактори. Поняття умов екологія замінила поняттям фактора. Екологічний фактор — це будь-який нерозчленований далі елемент середовища, здатний прямо чи опосередковано впливати на живі організми хоча б упродовж однієї з фаз їх індивідуального розвитку. Фактори поділяють на три групи: абіотичні (або фізико-хімічні), біотичні та антропогенні [1, с. 195].

До абіотичних належать кліматичні, атмосферні, ґрунтові (едафічні), геоморфологічні (орографічні), гідрологічні та ін. До біотичних належать фактори живої природи — вплив одних організмів або їх співтовариств на інші. Ці впливи можуть бути з боку рослин (фітогенні), тварин (зоогенні), мікроорганізмів, грибів тощо. Антропогенні — це фактори людської діяльності. Серед них розрізняють фактори прямого впливу на організми (наприклад, промисел) і опосередкованого —  вплив на місце проживання (наприклад, забруднення середовища, знищення рослинного покриву, будівництво гребель на ріках тощо).

Визначення екологічного фактора характеризується такими ознаками:

1) нерозчленованість даного елемента середовища. Наприклад, глибину водойми не можна розглядати як екологічний фактор, тому що глибина впливає на мешканців водойми не безпосередньо, а через збільшення тиску, зменшення освітлення, зниження температури, збільшення солоності, зменшення вмісту кисню тощо. Саме температура, солоність, вміст кисню, освітленість, тиск та ін. виступають як екологічні фактори водойми, що впливають безпосередньо на живі організми;

2) дія екологічних факторів може бути не прямою, а опосередкованою, тобто в цьому разі вони діють через численні причинно-наслідкові зв’язки [1, с. 196].

Розрізняють десять груп екологічних факторів (загальна кількість — близько 60), об’єднаних за певним показником:

  • за часом — фактори часу (еволюційний, історичний, діючий), періодичності (періодичний і неперіодичний);
  • за середовищем виникнення (атмосферні, водні, геоморфологамні, фізіологічні, генетичні, екосистемні); первинні тa вторинні;
  • за походженням (космічні, біотичні, абіотичні, природно-антропогенні, техногенні, антропогенні);
  • за характером (інформаційні, фізичні, хімічні, енергетичні, термічні, біогенні, кліматичні, комплексні);
  • за спектром впливу (вибіркової чи загальної дії);
  • за умовами дії;
  • за об’єктом впливу (летальні, екстремальні, обмежувальні, мутагенні, занепокоєння) [1, с. 197].

Екологічні фактори на рівні особини, популяції, виду і екосистеми впливають по-різному. На рівні особин абіотичні фактори впливають насамперед на поведінку тварин, змінюють трофічні відносини з середовищем і характер метаболізму, діють на здатність розмножуватися і плодючість, значною мірою визначають розвиток, швидкість росту і тривалість життя тварин і рослин. На рівні популяції абіотичні фактори діють на такі параметри, як народжуваність, смертність, середня тривалість життя особини, швидкість зростання популяції та її розміри.

Останні визначають характер динаміки чисельності популяції і просторовий розподіл особин у ній. На рівні виду абіотичні умови середовища проживання нерідко виступають як фактори, що визначають і обмежують географічне поширення.

На рівні екосистеми будь-який абіотичний фактор, що впливає на окремий вид, який входить до складу екосистеми, впливатиме і на саму екосистему, на її визначальні властивості. Дія абіотичних факторів може призвести до загибелі особин, що зумовить зменшення густоти популяцій, які входять до складу екосистеми. Це в кінцевому підсумку позначиться на видовому різноманітті, просторовому розподілі видів в екосистемі, на характері їх взаємодії один з одним.

Різноманітність форм людської діяльності, які змінюють біотичні й абіотичні елементи природи, багато вчених об’єднують під загальною назвою антропогенні впливи, або антропогенні фактори.

Український еколог О.О. Лаптев, зокрема, розглядає антропогенні фактори як породжені соціальним обміном речовин і енергії тіла, речовини, процеси і явища, які впливають на природу одночасно з природними факторами [3, с. 155].

До антропогенних факторів належать усі види створюваних технікою і безпосередньо людиною впливів, які пригнічують природу: забруднення; технічні перетворення й руйнування природних систем ландшафтів (у процесі добування природних ресурсів, будівництва тощо); вичерпання природних ресурсів (корисні копалини, вода, повітря та ін.); глобальні кліматичні впливи (зміна клімату в зв’язку з діяльністю людини); естетичні впливи (зміна природних форм, несприятливих для візуального та іншого сприймання).

Взагалі антропогенні фактори — це впливи людини на екосистему, що зумовлюють у її компонентів (абіотичних і біотичних) суттєві відгуки (реакції). Вони можуть бути фізичними, хімічними, кліматичними, біотичними, а за характером зв’язків — вітальними і сигнальними, за часом дії — постійними і періодичними, ледве помітними і катастрофічними. Будучи за характером впливу екзогенними, вони діють на ендогенні фактори і завдяки їм «зсередини» — на екосистему або на її компоненти [3, с. 155].

Вплив людини на природу може бути як свідомим, так і стихійним, випадковим. Користуючись знанням законів розвитку природи, людина свідомо виводить нові високопродуктивні сорти рослин і породи тварин, усуває шкідливі види, творить нові біоценози. Проте нерідко вплив людини на природу має небажаний характер.

До випадкових належать впливи, які є наслідком діяльності людини, але не були наперед передбачені або заплановані; випадкове завезення насіння бур’янів і тварин (завезення з Північної Америки колорадського жука в Європу та кролів в Австралію). Сюди слід віднести випас худоби, розорювання земель, рекреаційні деградації тощо.

Особливої шкоди природі завдають урбогенні та техногенні процеси, які часто діють сумісно. Великі міста, як правило, мають промислові зони, транспортні магістралі, щільну забудову і, таким чином, творять великі площі мертвої підстилаючої поверхні, яка акумулює додаткове тепло. Над містами здіймаються «гарячі острови» з пилу та сажі, а також газові викиди, які погіршують якість життєвого середовища, роблячи його шкідливим для здоров’я людей [3, с. 157].

Антропогенні едафічні і кліматичні фактори витісняють природну рослинність, збіднюють тваринний світ, обмежують діяльність мікроорганізмів-деструкторів. Тому екосистеми великих міст та індустріальних центрів є енергетичне субсидовані, їх діяльність часто повністю залежить від втручання людини (газони, квітники, сади, сквери,захисні смуги, агрокультури).

Основними урбогенними негативними факторами є теплові, хімічні,радіаційні, електромагнітні, світлові, звукові, вібраційні тощо. Часто в містах вони діють одночасно, особливо це стосується транспортних магістралей із високою інтенсивністю руху. Однак не лише у великих містах діє цей комплекс антропогенних факторів. Якщо звернути увагу налісові Карпати, то побачимо, що і в цьому віддаленому регіоні транспортні, електро- і нафтогазові магістралі, потужні трактори й автомобілі на трелюванні лісу і лісовивезенні завдають непоправної шкоди лісовим екосистемам. Зникають окремі види рослин і тварин, руйнується грунт, порушується екологічна рівновага.

Однак не можна всю антропогенну діяльність вважати негативною: впливи, які оптимізують екосистеми, є позитивними. Інтродукція, фітомеліорація, біологічні методи боротьби зі шкідниками рослин і тварин — це позитивна антропогенна діяльність, яка в умовах ноосферного управління повинна переважати. Згідно з висловом відомого російського еколога С.С. Шварца, прогноз розвитку науки на найближчі-десятиліття включає в себе суттєві зміни структури біоценозів Землі, створення здатних до самовідновлення і саморегулювання специфічних біогеоценозів. Учений відзначає антропогенні ландшафти, які будуть вирізнятися підвищеною. стабільністю і підвищеною здатністю до біологічного очищення. Загальний баланс біосфери має підтримуватися на рівні, що забезпечуватиме оптимальний розвиток людського суспільства [3, с. 158].

2. Інтернет-середовище —  реальність ХХІ ст.

Соціально-опосередкована структуризація мережі Інтернет дозволяє розгледіти зародки суспільства нового типу, нових соціальних інститутів, принципово нових соціально-економічних структур, що послідовно і закономірно витісняють традиційні, за принципом необхідності. Подібна тенденція говорить нам про те, що філософський аналіз Інтернет слід давати, виходячи з його соціально-історичної ролі і місця в об’єктивній соціальній реальності наших днів. Умови, в яких відбувалося зародження і становлення безлічі Інтернет-співтовариств, були різними за своєю природою, проте те, що сформувалося в результаті, можна і необхідно класифікувати, систематизувати з тим аби розкрити дійсну природу даних утворень, зрозуміти їх значення на сучасному світі, їх роль в становленні нового типу суспільства.

Першим до аналізу даного соціального феномену звернувся М. Кастельс, чия концепція мала великий вплив на формування наукового знання з цієї проблематики [2, с. 23]. На його думку, саме мережі  є складовими нової соціальної морфології суспільства, а розповсюдження “мережевої” логіки впливає повсякденне життя, культуру, виробництво та владу. “… подібна мережева логіка викликає появу соціальної детермінанти більш високого рівня, ніж конкретні інтереси, що знаходять своє вираження шляхом формування подібних мереж: влада структури виявляється могутнішою за структури влади. Приналежність до тієї чи іншої мережі або її відсутність поряд з динамікою одних мереж по відношенню до інших виступають в якості важливих джерел влади та змін в нашому суспільстві; таким чином, ми вправі охарактеризувати його як суспільство мережевих структур (network society), характерною ознакою якого є домінування соціальної морфології над соціальною дією” [2, с. 24].

Інтернет є системою, причому – системою систем, складно-організованою, відкритою, динамічною, з безперервним розвитком. Проте, не визначивши її дійсної конкретно-історичної ролі, призначення для сучасної людини, ми не зможемо виділити в ній системотворчих чинників. Вочевидь, що однією з головних функцій даної системи є комунікація. Слід зазначити, в першу чергу, що відбулися кардинальні зміни в свідомості мільйонів людей,  і це призвело до перерозподілу ціннісних орієнтирів, і, відповідно – питомої ваги Інтернет при виборі можливостей самореалізації значної соціальної групи людей. Відключити зараз глобальну мережу означає позбавити сотні мільйонів людей можливості працювати, творчо удосконалюватися і заробляти гроші. Отже, йдеться про істотні зміни у сфері суспільної свідомості, про якісно нові форми, види, засоби самовираження індивіда, існування яких призвело до появи принципово нових суспільних утворень і соціальних інститутів. Такі новоутворення можна вважати корисним результатом функціонування глобальної інформаційної системи Інтернет. Йдеться про глибокі трансформації способів, видів самореалізації людини, що призводить до трансформації всіх суспільних інститутів і якісної зміни самої соціальної структури [2, с. 24].

Мережа Інтернет утворює нове середовище для інформаційної активності людей. Обмін інформацією та інші види інформаційної активності, які можуть здійснюватися в Інтернет, є основою для реалізації значної долі економічних і фінансових процесів. Це середовище є формалізованим і, завдяки цьому, дозволяє досягати більш високого рівня ефективності економічної діяльності, залучає більшу кількість активних фігурантів світового ринку. Фінансово-економічне освоєння кіберпростору означає появу нової економіки, що паралельно розвивається і за своїми можливостями якісно відрізняється від традиційної.

Нові Інтернет-технології володіють практично повним набором можливостей для створення, зберігання і поширення інформації, пропонованих традиційними інформаційними технологіями і, окрім цього, пропонують користувачам щось нове. Це нова якість суспільного життя людини в цілому отримала назву – “глобальне село” (global villаge) [2, с. 25], а по відношенню до економіки частіше вживається термін “глобальна ринкова площа” (global market place). Суть цього явища полягає в тому, що, використовуючи Інтернет, люди можуть здійснювати з меншими витратами масштабніші та інтенсивніші комунікації (обмін інформацією), ніж за допомогою традиційних засобів. В результаті, просторові бар’єри між людьми у меншій мірі, ніж раніше обмежують їх обмін інформацією і комунікації. У мережі Інтернет між людьми можливі взаємодії, які у традиційному світі якраз і характерні для “ринкової площі”: де кожен може бачити і чути кожного, де можливий обмін інформацією в самих різних комбінаціях типу “один на один”, “один з групою”, “один зі всіма”, “всі з усіма”. Звичайно, традиційні інформаційні технології також дозволяють реалізовувати такого роду взаємодії, але після підключення до Інтернет його користувачі можуть витрачати на здійснення взаємодій менше зусиль.

З розвитком Інтернет суспільне буття зазнало значних і принципових змін, а значить стало іншим. Це, безперечно, і не викликає сумнівів сьогодні. Проте, висновок, який напрошується при цьому, не лежить на поверхні, але вимагає своєї філософською експлікації, виходячи з методологічної установки про те, що суспільне буття і суспільна свідомість діалектично неділимі. Тобто, ми маємо всі підстави стверджувати, що суспільна свідомість також стала іншою. Подібна сентенція, з одного боку, не говорить ні про що (суспільна свідомість завжди схильна до яких-небудь змін з тисячі причин), з іншого – піднімає цілу низку запитань, відповіді на які суспільство дати поки не в змозі. Особливо не вдаючись зараз до їх вичерпного перерахування, назвемо хоч би появу міжнародного кібертероризму, який без особливих зусиль здатен дестабілізувати величезні фінансові, промислові та військово-політичні структури, або психологічні проблеми, що виникають у активних користувачів Інтернет. Тобто, зміни в суспільній свідомості у зв’язку з кіберсоціалізацією всього нашого життя відбуваються неухильно, закономірно і прогресивно. Поява значного відсотка людей, що думають і творять, переживають і люблять в Інтернет призводить до розшарування суспільства на кіберсоціальних індивідів і решту інших [2, с. 26].

Таким чином, тісна, сутнісно-обумовлена інтеграція суспільства і Інтернет призвела до виникнення умов і розвитку перших ознак та атрибутів нової форми суспільної свідомості, яку можна назвати кіберсвідомістю. Індивіди, групи, прошарки суспільства, що належать до цієї групи, безумовно, відносяться до передової, активної його частини і дотримуються іншої, відмінної від традиційної, ідеології, етики і естетики. Звідси і стиль життя, що походить від їх видової екзистенційної відмінності, інакшості та постає в якості системотворчого чинника в дуальній системі “Суспільство-Інтернет”.

З масовим поширенням комп’ютерних технологій інтернет починає становити справжню небезпеку для планети.

Міжнародна екологічна організація Greenpeace дослідила вплив датацентрів найбільших ІТ-корпорацій на довкілля і назвала найбільших забруднювачів. Згідно зі звітом організації, потужні комп’ютерні термінали, що забезпечують функціонування так званих «хмар», споживають півтора-два відсотки всієї енергії, яка витрачається у світі. Щороку обсяги споживання енергії подібними підприємствами зростають на 12% [6].

Згідно з даними захисників природи, найбільш залежною від вугілля як джерела енергії (на 54,5%) виявилась корпорація Apple. Другий показник (53,2%) у соціальної мережі Facebook. На вугіллі працюють IBM (51,6%), Hewlett Packard (49,4%) і Twitter (42,5%). Помірно залежними від найбруднішого пального є Google (34,7%), Microsoft (34,1%) і Amazon (28,5%). На їхньому тлі вирізняється результат Yahoo!, для якої відмова від антиекологічного пального є принциповою: компанія залежна від енергії, що виробляється при спаленні вугілля, лише на 18,3% [6].

Yahoo! також безперечний лідер за рівнем використання енергії з чистих джерел: геотермальної, сонячної, вітряної тощо. Частка «зеленої» енергетики в енергоспоживанні корпорації перевищує 55%. На другому місці Google з 36,4% (днями корпорація інвестувала у вітряки 100 мільйонів доларів), далі Amazon (26,8%), Microsoft (25%) і Twitter (21%). Менш сумлінно до майбутнього планети ставляться Facebook (13,8% «зеленої» енергії), ІВМ (10,9%), НР (9,9%), а найменше енергії чистих джерел у структурі енергоспоживання Apple – 6,7%. Причиною таких незадовільних показників Apple є розташування одного з найпотужніших датацентрів корпорації в Північній Кароліні, де електрику виробляють, спалюючи вугілля.

У 2011 році населення світу становить 6,5 мільярдів, із них 5,5 мільярдів користуються мобільним телефонним зв’язком, 2 мільярди – інтернетом. 2000 року ці цифри становили, відповідно, 6 мільярдів, 500 мільйонів і 250 мільйонів. Якщо темпи залучення мешканців планети до мережі не сповільняться, 2017 року практично весь світ буде онлайн, споживаючи додаткову електроенергію [6].

За рік датацентри Америки споживають 61 мільярд кіловат-годин електроенергії. Цього вистачило б Великій Британії на два місяці. З 2000 по 2006 рік споживання електроенергії у США зросло вдвічі, тоді як інтернет-трафік – у 32 тисячі разів.

СО2 – шкідливий для здоров’я планети двоокис вуглецю – виробляється з кожним натисканням клавіш і пересуванням мишки. Пошукайте в ґуґлі за запитом «медіаграмотність» — і ви виробите стільки СО2, скільки виробляє автомобіль, проїхавши три дюйми. Вражає, чи не так? Та загалом Google щомісяця виробляє 260 тонн СО2 – це вже серйозніше. Споживаючи при цьому 3,9 мільйони кіловат-годин електроенергії – цього вистачило б на 5 мільйонів циклів прання у пральній машині [6].

Одне повідомлення спаму, яке відсилається нізвідки і йде, як правило, в нікуди, виробляє 0,3 грами СО2. Це могло би бути смішно, якби не знати, що щороку відсилається 62 трильйони листів спаму, завдяки яким в атмосферу викидається стільки шкідливої речовини, скільки виробили б 1,6 мільйона автомобілів, об’їхавши навколо земної кулі.

Висновки

Екологічні фактори — всі складові (елементи) природного середовища, які впливають на існування й розвиток організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування (за межами здатності пристосування настає смерть).

Фактори поділяють на три групи: абіотичні (або фізико-хімічні), біотичні та антропогенні.

До абіотичних належать кліматичні, атмосферні, ґрунтові (едафічні), геоморфологічні (орографічні), гідрологічні та ін. До біотичних належать фактори живої природи — вплив одних організмів або їх співтовариств на інші. Ці впливи можуть бути з боку рослин (фітогенні), тварин (зоогенні), мікроорганізмів, грибів тощо. Антропогенні — це фактори людської діяльності. Серед них розрізняють фактори прямого впливу на організми (наприклад, промисел) і опосередкованого —  вплив на місце проживання (наприклад, забруднення середовища, знищення рослинного покриву, будівництво гребель на ріках тощо).

З масовим поширенням комп’ютерних технологій інтернет починає становити справжню небезпеку для планети.

Міжнародна екологічна організація Greenpeace дослідила вплив датацентрів найбільших ІТ-корпорацій на довкілля і назвала найбільших забруднювачів. Згідно зі звітом організації, потужні комп’ютерні термінали, що забезпечують функціонування так званих «хмар», споживають півтора-два відсотки всієї енергії, яка витрачається у світі. Щороку обсяги споживання енергії подібними підприємствами зростають на 12%.

Список використаних джерел

  1. Білявський Г. О. Основи екології: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Либідь, 2004. — 406,  с.
  2. Девтеров І.В. Віртуальність масового суспільства // Філософський альманах. – 2011. – Вип. 2. (100). – С. 23-32
  3. Заверуха Н. М. Основи екології: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. — К.: Каравела, 2006. — 365 с.
  4. Івашура А. А. Екологія: теорія та практика: Навчальний посібник. -Харків: ВД «ІНЖЕК», 2004. — 207 с.
  5. Царенко О. М. Основи екології та економіка природокористування: Навч. посібн. для студ. вузів. — Суми: Університетська книга, 2004. — 399 с.
  6. http://nbuv.gov.ua/portal