Інтернет технології у професійній роботі менеджера
Категорія (предмет): Менеджмент організаціїВступ.
1. Інтернет як засіб ділового спілкування і комунікацій.
2. Інтернет як засіб реклами.
3. Інтернет як засіб маркетингового дослідження ринку.
4. Інтернет як засіб електронної комерції.
5. Інтернет-магазини.
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ
Розвиток глобальної комп'ютерної мережі Інтернет дуже змінив за останні роки життя людини. За допомогою мережі стали доступні величезні інформаційні ресурси, накопичені в усьому світі. З кожним роком збільшується ступінь комерційного використання Інтернету, який стає атрибутом ділового життя кожного, хто прагне досягти успіху в бізнесі.
Інтернет — світова комп'ютерна мережу. Вона складена з різноманітних комп'ютерних мереж, об'єднаних стандартними угодами про засоби обміну інформацією й єдиного системою адресації.
За останні роки глобальна мережа Інтернет перетворилася в явище світового масштабу. Мережа, що донедавна використовувалася обмеженим колом учених, державних службовців і працівників освітніх установ у професійній діяльності, стала доступною для великих корпорацій, малих підприємств і навіть для індивідуальних користувачів. Глобальні масштаби мережі Інтернет є основою її активного використання менеджерами.
Коротко розглянемо можливості Інтернету як засобу обміну інформацією і налагодження взаємовигідного співробітництва із партнерами.
Internet – всесвітня комп’ютерна мережа, яка на сьогодні об’єднує мільйони комп’ютерів по всій земній кулі, котрі таким чином мають змогу обмінюватися різного роду інформацією. Мережа Internet дозволяє взаємодіяти різним локальним мережа між собою за допомогою певних стандартів та домовленостей, які були прийняті при створенні глобальної сітки.
1. Інтернет як засіб ділового спілкування і комунікацій
Кінець ХХ століття ознаменований усе більш широким застосуванням комп'ютерів і інформаційних технологій у самих різних сферах життя. Комп'ютери дозволяють значно підвищити ефективність роботи в різних видах діяльності і відкривають людині нові обрії пізнання.
Робота професіонала немислима без персонального комп’ютера, останній значною мірою полегшує роботу, здійснюючи досить складні обчислення які вручну потребують значної затрати часу і зусиль. Спеціальні програми допомагають фахівцям практично у всіх сферах збільшити продуктивність роботи. А сучасний комп’ютер з підключенням до всесвітньої мережі забезпечує доступ практично до всіх інформаційних надбань людства. Мало того доступ до останніх постійно розширюється за рахунок розширення всесвітньої мережі, яке відбувається внаслідок здешевлення комп’ютерної техніки та підключення нових закладів, архівів, бібліотек.
Без електронної пошти (e-mail) у наш час важко уявити собі сучасний офіс. Користувачі електронної пошти обмінюються листами, контрактними пропозиціями, інформацією про ціни, кон'юнктуру ринку та іншою комерційною інформацією. Відсутність у підприємства електронної пошти з погляду людей, яким відома її зручність і практичність, — істотний мінус. Адреса e-mail на візитці вже давно стала природним атрибутом життя. Електронна пошта є незамінним інструментом організації зовнішньоекономічної діяльності підприємства, який має істотні переваги:
— це оперативний і дешевий канал зв'язку з партнерами, колегами, клієнтами, дилерами, дочірніми підприємствами та ін.;
— це зручний та економний канал одержання різного роду зовнішньоекономічної інформації. В Інтернеті зараз величезну кількість інформації можна одержувати безкоштовно за передплатою через e-mail. Це прес-релізи іноземних компаній, інформаційні бюлетені, спеціалізовані повідомлення для менеджерів та інша ділова інформація;
— це можливість прямого зв'язку, консультацій і співробітництва з головними фахівцями будь-якої країни.
Електронна пошта дає змогу встановити програму-автовідповідач з інформацією, якою часто цікавляться партнери, клієнти або покупці. При одержанні запиту автовідповідач автоматично відсилає у відповідь необхідну інформацію (це можуть бути ціни, інструкції, технічні показники, рахунки-фактури, різні довідкові матеріали, інформаційні бюлетені тощо). Автовідповідач може звільнити співробітника від частини рутинної роботи або взагалі замінити декількох співробітників. У разі необхідності періодичного інформування широкого кола дилерів, автовідповідач замінить розсилання звичайною поштою, отже, заощадить витрати на папір, поштову пересилку, телефонні переговори[10, c. 352-353].
2. Інтернет як засіб реклами
Інтернет дає нові можливості для реклами підприємства, що працює на зовнішньому ринку. Реклама в Інтернеті може бути подана у двох видах: на сайті і зовнішня реклама.
Веб-сайт (web-site) є найважливішим маркетинговим інструментом. Сайтом називають сукупність веб-сторінок, що об'єднаних за змістом, навігаційно і фізично знаходяться на одному сервері. Корпоративний веб-сайт служить для розміщення інформації про підприємство або його товари, послуги. З позицій маркетингу сайт є набором інформаційних блоків, що містять рекламну й іншу інформацію, інструментом для взаємодії з одним або декількома сегментами цільової аудиторії.
Головними перевагами реклами через сайти є:
— висока інформативність, можливість застосування різних форм подання інформації про товар — графіки, звуку, анімації, відеозображення;
— можливість мати великий тираж;
— швидке поширення інформації;
— доступність протягом 24 годин на добу для користувача в будь-якій точці земної кулі;
— комбіноване охоплення аудиторії, як загальної, так і цільової;
— рівень відтвореного ефекту;
— оперативність у зміні інформації і, отже, її висока актуальність;
— можливість зворотного зв'язку, тобто одержання оперативної реакції на рекламу;
— можливість подачі інформації різними мовами за допомогою різних прийомів, з огляду на особливості аудиторії;
— можливість фокусування або використання інших засобів техніки телебачення і кіно;
— ненав'язливість рекламного послання і, як наслідок цього, інтернет-реклама менше викликає роздратування аудиторії.
Створення корпоративного веб-сайта (веб-вузла) — дуже непроста справа. Оскільки він буде представляти компанію на міжнародному ринку, необхідно продублювати його текст на декількох європейських мовах (залежно від можливостей підприємства), але англомовний варіант має бути обов'язково. В міру того як покупці все частіше віддають перевагу контакту із постачальником товару через Інтернет, рішення про створення свого представництва в цій мережі стає найважливішим для підприємства. Навіть за невеликого обсягу витрат створення веб-вузла здатне значно поліпшити позиції виробника, особливо на міжнародному ринку.
Сайти забезпечують своїм користувачам, крім усього іншого, доступ до докладної інформації про продукт і сервісні служби, а також дозволяють швидко і зручно оформити замовлення. Відвідувачі деяких вузлів мають можливість залишити свій коментар, замовити додаткову інформацію, вести листування електронною поштою і навіть контролювати хід виконання замовлення[11, c. 351-352].
Технологія створення реклами на сайті передбачає, що представник рекламної аудиторії — особа, на яку розрахована інформація, повинен набрати на своєму комп'ютері адресу сайта. Отже, для реклами в Інтернеті дуже важливою є так звана зовнішня реклама — сукупність різних методів поширення інформації про сайт і про підприємство — власника сайта, яка спонукає відвідати сайт. Є такі основні види зовнішньої реклами.
Банерна реклама — це найбільш популярний і ефективний спосіб нарощування трафіка (обсягу звернень на відповідний сайт) веб-вузла. Банер, як правило, — це прямокутне графічне зображення, яке розміщене на веб-сторінці і містить гіперпосилання на сайт рекламованого підприємства. Доведено, що банери є потужним інструментом іміджевої реклами. Є три основні способи розміщення банерної реклами.
1. Використання спеціальних служб обміну банерів, які забезпечують демонстрацію ваших банерів на інших сторінках в обмін на демонстрацію на ваших сторінках чужих банерів.
2. Безпосередня домовленість із веб-майстром іншої сторінки про взаємне розміщення банерів. Бажано обмінюватися зі сторінками, що мають подібну тематику, але варто мати на увазі, що обмін банерами з веб-сайтом конкурентів часто може принести більше шкоди, ніж користі. Якщо у вас немає можливості за допомогою програми відслідковувати, яка кількість ваших банерів була показана і скільки банерів ви показали, орієнтуйтеся на показники лічильників відвідання сторінок. Намагайтеся отримати рівні або кращі умови розташування вашого банера на сторінках.
3. Купівля права на демонстрацію банерів у відповідного піддприємства. Підприємство може заплатити банерній системі, пошуковому серверу, каталогу або просто популярному вебсайту за демонстрацію ваших банерів на їхніх сторінках.
Дуже часто при проведенні рекламної кампанії основна увага концентрується тільки на банерах. Водночас існують також небанерні засоби зовнішньої інтернет-реклами. Банери — найбільш складний засіб реклами і маркетингу, вони потребують певної спеціальної підготовки для їх створення і застосування. Небанерні засоби реклами дозволяють підприємству одержати ефект від мережі з першого дня підключення. Одним із таких засобів є електронна пошта (e-mail), яка має низку можливостей і переваг:
— електронна пошта безпосередньо досягає потрібного користувача;
— дає можливість персоніфікованого звертання;
— завдяки чіткому тематичному розподілу списків розсилання і дискусійних листів можна впливати саме на цільову аудиторію. Це вигідно відрізняє електронну пошту від звичайних ресурсів Інтернету. Існують спеціальні розсильні сервери;
— цікаве з погляду одержувача повідомлення може бути поширене серед його колег і знайомих;
— у листі можна розміщати не тільки текстову, але й графічну рекламу;
— існує можливість відслідковувати кількість переходів на веб-сайт підприємства за посиланням у листі.
Упорядкування списків розсилання дає змогу виявити цільову рекламну аудиторію. Є відкрите розсилання (для всіх бажаючих), закрите (для певних користувачів), безкоштовне (здійснюються за рахунок ентузіазму творців, спонсорської підтримки, платних рекламодавців), платне. Одним із варіантів використання цього методу інтернет-реклами є створення власного списку розсилання. Природно, це має сенс, якщо підприємство в змозі на регулярній основі готувати фахову інформацію, що зацікавила б цільову аудиторію. Іншим варіантом використання розсилання електронною поштою як різновиду інтернет-реклами є залучення спеціальної служби розсилання. Подібна служба забезпечує організацію передплати, анкетування передплатників і безпосередньо розсилання. Натомість вона отримує право поміщати невеликі рекламні блоки в кожен лист передплатникам.
Ще одним засобом зовнішньої реклами в Інтернеті є використання конференцій. Ще до появи WWW (World Wide Web — всесвітня павутина) в Інтернеті бурхливо розвивалися конференції Usenet (групи новин) — передавання новин, аналогічна передаванню пліток: кожен вузол мережі, що одержав нове повідомлення, передає його всім вузлам, з якими він обмінюється інформацією. Початкове повідомлення, поширюючись, багаторазово дублюється, досягаючи за досить короткі терміни багатьох учасників телеконференцій в усьому світі[6, c. 264-267].
З появою системи WWW почали з'являтися веб-конференції, за своєю структурою дуже схожі на конференції Usenet. Відмінність полягає в тому, що вони працюють, використовуючи веб-інтерфейс, і розміщені не централізовано на спеціальних серверах новин, а розкидані по мережі, тобто розміщені на спеціалізованих веб-серверах. Для їх пошуку можна використовувати пошукові системи, що допоможуть вийти на великі тематичні сайти, де, як правило, і розташовуються тематичні веб-конференції. Посилаючи в ці конференції інформацію про ваше підприємство, продукцію, ви можете привернути увагу відповідної аудиторії.
Найчастіше для привернення уваги інтернет-аудиторії до певного сайта використовуються інші сайти з інформацією, що має скоріше загальний зміст, не пов'язаний прямо із діяльністю конкретного підприємства. Іноді користувачі навіть не підозрюють про існування інформації, що могла б бути корисною для них. Наприклад, більшість користувачів цікавляться новинами культури, прогнозами погоди, гумором тощо. Отже, публікуючи інформацію про ваш сайт на сайтах, не пов'язаних безпосередньо з ринком збуту, можна отримати додаткову увагу до свого продукту. Веб-сервер, що не впливає прямо на ринок збуту, можна розглядати як гарний маркетинговий захід, спрямований на розвиток потенційних ринків.
Ще одним різновидом зовнішньої реклами є електронні дошки оголошень (BBS) — спеціалізовані мережеві служби, зорієнтовані на певну тему або групу користувачів. Передплатники BBS, як правило, лояльні до своєї системи й активно беруть участь у її роботі[3, c. 258-259].
3. Інтернет як засіб маркетингового дослідження ринку
Інтернет містить величезну кількість інформації: новини, огляди законодавства, статистичні дані, аналітичні огляди, бази даних про ціни, переліки менеджерів та клієнтів із посиланнями на їхні сайти та багато іншого, що може бути використано для дослідження ринку. Зрозуміло, Інтернет не в змозі цілком замінити інші методи дослідження ринку, однак багато в чому за допомогою Інтернету можна прискорити пошук необхідних даних і спростити доступ до маркетингової інформації.
Для пошуку інформації в Інтернеті існує сукупність пошукових спеціалізованих систем. Найбільш популярними пошуковими службами є: Yahoo (www.yahoo.com); Яндекс (www.yandex.ru); Рамблер (www.rambler.ru); Апорт! (www.aport.ru); Мета (www.meta.ua) та ін. За допомогою таких систем можна за декілька секунд одержати адреси джерел в Інтернеті, на яких зустрічається необхідна інформація. Вивчаючи подібним способом ресурси Інтернету, а також одержуючи інформацію з інших джерел, менеджер формує в себе систему посилань з урахуванням своїх інтересів і специфіки того сегмента світового ринку, на якому він працює.
Зараз спостерігається швидке розширення спектру послуг Інтернет. З'являються і швидко поширюються нові види сервісу:
— електронні газети, електронні "розмовляючі" мультимедіальні журнали;
— тижневі радіопередачі, які транслюються по Інтернет (ITR);
— відеоконференції;
— технічна підтримка компаніями своїх продуктів;
— електронні закупки; тощо.
Сьогодні користувачі можуть розмовляти між собою, надсилати і одержувати листи по електронній пошті, брати участь у роботі обмежених дискусійних груп, підключатися до каталогів бібліотек університетів, а також обмінюватися практично будь-якими типами даних, зображеннями, звуком тощо.
Для інформаційного забезпечення менеджерів можуть бути корисними сайти міжнародних організацій, на яких можна знайти різноманітні статистичні дані, аналітичні огляди, статті, нормативні документи. Частина інформації, що може зацікавити менеджерів, поширюється спеціальними організаціями. Така інформація є платною; вона готується і поширюється тільки за заявкою і, як правило, спеціальними комерційними організаціями.
Багато юридичних і фізичних осіб одержують серійну інформацію, передплативши такого роду кореспонденцію. Найбільш типовими прикладами можуть бути огляди щоденної, щотижневої або щомісячної преси і електронний варіант будь-якого її номера. Подібна інформація надійде електронною поштою набагато раніше, ніж на паперовому носії, що особливо важливо в бізнесі. Обсяги інформації, яку оброблюють таким способом, стрімко збільшуються відповідно до запитів представників найрізноманітніших типів організацій і особливо комерційних. Ринкова, конкурентна економіка доводить на практиці, що виграє той, хто випереджає інших в одержанні інформації[5, c. 327-329].
4. Інтернет як засіб електронної комерції
Високі темпи розвитку електронних комунікацій, інтернет-реклами привели до революційних змін у комерції. Процес покупки і продажу, здійснюваний за допомогою різних електронних засобів комунікацій, одержав назву електронної комерції.
Найбільшого розвитку у світовій павутині досягли за останні роки торговельні та фінансові трансакції між постачальниками та кінцевими споживачами, іншими словами між бізнесом та споживачами (Business-to-Consumer, B2C). Перш за все причиною цього стало надзвичайно швидке зростання кількості кінцевих користувачів мережі Інтернет, і відповідно — розширення ринків електронної комерції. Другою причиною швидкого розвитку В2С став розвиток технологій, що дозволили здійснювати електронні трансакції. Це такі технології, як електронні платіжні системи, системи безпеки тощо.
Електронна комерція В2С створила нові можливості не лише для інформаційної та телекомунікаційної галузей, але і для всіх інших галузей економіки. Базою для розвитку В2С стала мережа Інтернет, оскільки вона забезпечила низьку ціну доступу до мережі порівняно з закритими дорогими бізнес-мережа-ми, та відкрила доступ до найширшої аудиторії. В2С зародилася в США.
Переваги електронної комерції В2С для споживача:
1. Більшість електронних магазинів мають налагоджену систему доставки.
2. Наявність систем пошуку необхідних товарів та послуг. Послуги з пошуку необхідних товарів та послуг надають як самі виробники, так і спеціалізовані сайти, що містять інформацію багатьох фірм, які займаються електронною комерцією.
3. Нижча ціна. Підприємства, що займаються електронною комерцією, за рахунок зниження невиробничих витрат мають змогу запропонувати споживачеві нижчу ціну.
4. Найширший асортимент товарів. Маючи комп'ютер та доступ до Інтернету, споживач одночасно має доступ до всього асортименту товарів, що пропонуються підприємствами в мережі[8, c. 223-225].
Водночас є ціла низка проблем, пов'язаних з В2С. Основні з них такі:
1. Проблеми безпеки. Разом зі зростанням обсягів ринків електронної комерції зростає і кількість комп'ютерних злочинців. Остерігаючись великих фірм, що мають надійні системи безпеки, комп'ютерні злочинці, в першу чергу, атакують невеликі інтернет-крамниці та їх клієнтів, а це перш за все галузь електронної комерції В2С.
2. Обмеження прав споживача. Оскільки споживачі електронних послуг не мають змоги повною мірою пересвідчитись у якості товару чи послуги доти, доки вони не будуть доставлені, то підприємства часто висувають передумови трансакції, при цьому всіляко утискуючи права споживачів. Наприклад, абсолютна більшість електронних крамниць, що продають одяг, не повертають назад кошти в разі, якщо споживачеві придбаний товар не підходить за розміром чи фасоном.
3. Значна кількість непрофесіоналів серед підприємств, що діють у галузі В2С. Ажіотаж щодо електронної комерції призвів до того, що в цю галузь подалася велика кількість непрофесійних суб'єктів.
4. Високий рівень недовіри до електронної комерції серед споживачів. Значна частина споживачів товарів та послуг електронної комерції В2С просто не звикли до нових методів та технологій. Тому в В2С спостерігається певний рівень інерційності попиту.
На відміну від галузі В2С, галузь електронної комерції В2В (Business-to-Business) існувала ще до появи глобальних комп'ютерних мереж. Ще на початку комп'ютерної ери були створені такі закриті фінансові мережі, як SWIFT та Reuters. З розвитком Інтернету в галузь В2В включились не лише фінансові структури, а й великі підприємства, що займалися різноманітною бізнес-діяльністю. За останні роки темпи розвитку електронної комерції В2В значно перевищують темпи розвитку В2С. Причиною цього є значно більший потенціал розвитку галузі В2В та значно більший обсяг ринку В2В.
В2В тісно пов'язана з "традиційним" сектором економіки. Перш за все вона орієнтована на промисловість та оптову торгівлю. Основними перевагами електронної комерції В2В для її учасників є:
1. Максимальна оптимізація бізнес-процесів взаємодіючих підприємств, що створює ефективний механізм, котрий, у свою чергу, дозволяє створювати значну додану вартість.
2. Прискорення бізнес-процесів.
3. Створення прозорої інформаційної структури компанії, котра сприяє становленню позитивного іміджу компанії та підвищенню довіри до неї з боку інших компаній.
4. Багатоланкова інформатизація бізнес-процесів.
5. Прозорість компанії для державних регулюючих органів.
6. Високий рівень безпеки мереж В2В.
Що стосується недоліків, то єдиним суттєвим недоліком В2В можна назвати високу ціну інтеграції до закритих бізнес-мережа це ускладнює доступ до них малих та середніх фірм. Оскільки в багатьох галузях промисловості малі та середні підприємства є постачальниками для великих підприємств, то в таких галузях В2В поки що виявилась недостатньо ефективною, в першу чергу для великих підприємств, адже часткова автоматизація бізнес-процесів породжує проблему їх координації.
Ще однією проблемою В2В є нерівномірність розвитку В2В у різних галузях та в різних ланках виробництва. Оскільки В2В максимально ефективна за умови комплексної інтеграції В2В-мереж, то перед підприємствами постає проблема вибору нових постачальників. І якщо для Європи ця проблема не є такою гострою, оскільки європейський принцип вибору постачальників передбачає вибір постачальника за ціною, а не з огляду на традиції, то американський бізнес, у якому компанії співпрацюють десятиріччями і дуже цінують надійних партнерів, дуже чутливий до такого "ламання традицій"[2, c. 537-540].
Можливості, швидкість та надійність Інтернету постійно зростають і водночас зростає кількість нових підходів щодо використання мережі.
Протягом останніх років ми стали свідками стрімкого росту технологій, котрі можуть застосовуватись в комерційній діяльності. Проблема захисту прайвесі сьогодні є в руках самих користувачів. Користувачам Інтернет доступний ряд програм і систем, котрі забезпечують різноманітні ступені захисту комунікацій. Спірними залишаються моменти, пов'язані з безпечністю і надійністю цих систем. Нещодавно Європейська Комісія дослідила декілька подібних технологій та дійшла висновку, що вони не здатні замінити механізму законодавчого захисту.
Сьогодні електронна комерція на Заході в деяких випадках витісняє оффлайновий бізнес. Особливо ефективно розвивається модель електронної комерції В2В (business-to-business), що дозволяє спростити комунікацію між діловими партнерами (завод — постачальник, дистриб’ютор — магазин) і, відповідно, скоротити видаткову частину. Друга модель — B2C (business-to-consumer) — використовується для безпосереднього контакту торгового підприємства і кінцевого покупця (онлайнові магазини типу Amazon. com).
Зараз на Заході деякі солідні рекламодавці вже готові цілком "перекидати" свої телевізійні-бюджети на рекламу в Інтернеті, вважаючи, що саме там можна знайти цільову аудиторію.
Навіщо ж фірмі може знадобитися реклама в Інтернет? Відповідей багато. Проте насамперед така реклама націлена на:
1. Створення сприятливого іміджу фірми або товару/послуги.
2. Забезпечення доступності інформації про фірму або продукцію для сотень мільйонів людей, у тому числі географічно віддалених.
3. Реалізація всіх можливостей подання інформації про товар: графіка, звук, анімація, відеозабраження і багато чого іншого.
4. Оперативна реакція на ринкову ситуацію: відновлення даних прайс-листів, інформації про фірму або товари, анонс нової продукції.
5. Продаж продукції через Інтернет — одне виртуальне представництво дозволить Вам не відчиняти нових торгових точок.
Після того, як Ви визначитеся з цілями, необхідно з'ясувати портрет потенційного споживача. Відповісти самі собі на питання: "Що являє собою людина (фірма), якому я хочу продати свій товар/послуги?" Наприклад, відповідь може бути таким: "Моїм потенційним споживачем продукції є західне підприємство, що відноситься до малому або середньому бізнесу, що торгує антикваріатом", або "Молоді люди, що бажають провести свою відпустку в Трускавці.
Цю інформацію про особливості людини або фірми називають характеристикою потенційного споживача. На основі цих даних можна проводити таргетинг аудиторії.
Не варто думати, що як тільки товар/послуга буде поданий в Інтернет, його відразу куплять. Перед тим, як споживач прийде до думки про необхідність покупки, він повинний пройти через ряд стадій ("дозріти"). При підготуванні будь-якої рекламної кампанії необхідно виявити маркетингову стадію, на якому знаходиться споживач стосовно товару, тобто необхідно провести дослідження. Після цього Ви зможете визначити, що саме варто починати на ринку, щоб віднести споживача на таку стадію.
При цьому Ви можете використовувати такі елементи рекламної кампанії: корпоративний Web-сервер, банери, електронна пошта і т.д.
Не треба намагатися змусити потенційного споживача відразу купувати — це нереально. Спочатку за допомогою власних або притягнутих експертів визначите стадію, на якій він знаходиться. Поступово проведіть його через усі стадії — лише в такому випадку він нікуди від Вас не дінеться і Ви досягнете стабільних продажів.
Тепер необхідно визначити предмет реклами — чи буде це фірма або окремий товар. Треба розуміти, що вкладення грошей у рекламу не обов'язково означає прагнення "продати". Іноді ціллю такого вкладення є "розвиток" іміджу фірми або товару. Наприклад, вартість фірми Sony значно вище сумарної вартості її приміщень, офісів і устаткування. Якщо Ви захочете купити цю фірму (або торгову марку), Вам прийдеться заплатити велику частину вартості за фірмовий знак і назву — Ви купуєте імідж.
Звідси випливає, що реклама — це не тільки засіб продати "сьогодні", але ще і засіб нагромадити капітал у виді торгової марки[1, c. 442-445].
5. Інтернет-магазини
Інтернет-магазин — це місце (адреса) в Інтернеті, де підприємство рекламує, і продає товари або послуги іншим користувачам мережі по всьому світі. З погляду просування товарів і послуг, знайомства з ними потенційних покупців (у даному випадку це частина покупців, що має доступ в Інтернет) електронні магазини виконують ті самі функції, що і звичайні види реклами.
Однак на відміну від них електронний магазин не припиняє діяльності після того, як до нього втрачає інтерес споживач (як це відбувається, наприклад, із газетною рекламою). Він буде працювати незалежно ні від чого, надаючи свої послуги стільки часу, скільки цього бажає його власник, не обмежуючи відвідувачів часом перегляду. Електронні магазини також пропонують інтерактивні засоби спілкування з покупцем, засновані на мультимедіа, включаючи опрацювання замовлень.
Порівняно зі звичайним магазином, електронний має багато переваг. Відкривши електронний магазин, підприємство зможе:
— збільшити обсяг продажу;
— розширити ринок збуту;
— зменшити реалізаційні витрати;
— випередити конкурентів;
— торгувати з іншими країнами;
— працювати цілодобово;
— мати декілька не пов'язаних між собою проектів;
— конкурувати на рівних із корпораціями-гігантами;
— перевірити свій бізнес-задум без особливих витрат;
— поліпшити зв'язки з громадськістю;
— забезпечити вищий рівень сервісу для покупців;
— забезпечити єдиний банк даних для свого персоналу. Разом з тим інтернет-магазини, крім очевидних переваг, мають також низку недоліків, пов'язаних не з властивостями мережі, а з відносною нерозвиненістю самих електронних магазинів. Основні недоліки такі:
1. "Віртуальність" товару. У таких магазинах не можна "помацати" товар руками, оглянути і ретельно вивчити. Це дуже серйозний недолік, тому що багато споживачів не схильні купувати "кота в мішку".
2. Відсутність спілкування. Ніяка електронна інформація не зможе замінити "живого" спілкування, коли потрібна порада, психологічна підтримка.
3. Кредитні картки. Переважна більшість продажів в Інтернеті здійснюється за допомогою кредитних карток типу VISA або MasterCard, що робить недоступним придбання товарів в електронних магазинах потенційними клієнтами, які не мають таких карток.
4. Мовний бар'єр. "Державною" мовою Інтернету є англійська, тому її незнання позбавляє користувачів можливості відвідувати більшість електронних магазинів.
5. Культурні відмінності. Відвідувачі електронних магазинів знаходяться в себе вдома, у своїй країні, а тому можуть вимагати дотримання деяких правил з боку бізнесменів, які пропонують такий сервіс.
6. Обмеження на експорт/імпорт. Насправді торгівля з закордонними країнами може виявитися не такою вже і легкою з огляду на існуючі тарифні та нетарифні перешкоди[7, c. 264-265].
Електронний бізнес поки що відстає за обсягом операцій від традиційних для зовнішньоекономічної діяльності угод за телефонною домовленістю та торгівлі за каталогом, проте це відставання з кожним днем стає все меншим.
Що стосується недоліків, то єдиним суттєвим недоліком В2В можна назвати високу ціну інтеграції до закритих бізнес-мереж це ускладнює доступ до них малих та середніх фірм. Оскільки в багатьох галузях промисловості малі та середні підприємства є постачальниками для великих підприємств, то в таких галузях В2В поки що виявилась недостатньо ефективною, в першу чергу для великих підприємств, адже часткова автоматизація бізнес-процесів породжує проблему їх координації.
Ще однією проблемою В2В є нерівномірність розвитку В2В у різних галузях та в різних ланках виробництва. Оскільки В2В максимально ефективна за умови комплексної інтеграції В2В-мереж, то перед підприємствами постає проблема вибору нових постачальників. І якщо для Європи ця проблема не є такою гострою, оскільки європейський принцип вибору постачальників передбачає вибір постачальника за ціною, а не з огляду на традиції, то американський бізнес, у якому компанії співпрацюють десятиріччями і дуже цінують надійних партнерів, дуже чутливий до такого "ламання традицій"[12, c. 571]
Висновки
Можливості одержання та передачі інформації через Інтернет привели до бурхливого зростання електронного бізнесу — сфери економіки, яка включає всі фінансові та торгові трансакції, що проводяться за допомогою комп'ютерних мереж, та бізнес-процеси, пов'язані з проведенням цих трансакцій.
До електронного бізнесу відносять:
— електронний обмін інформацією (Electronis Data Interchange, EDI);
— електронний рух капіталу (Electronic Funds Transfer, EFS);
— електронну комерцію (E-Trade);
— електронні гроші (E-Cash);
— електронний маркетинг (E-Marketing);
— електронний банкінг (E-Banking);
— електронні страхові послуги (E-Insurance) тощо. Суб'єктами електронного бізнесу виступають:
— домашні господарства;
— підприємства;
— державні установи;
— постачальники мережевих послуг (провайдери, електронні платіжні системи тощо).
Основними перевагами електронного бізнесу для менеджерів є:
— оперативність отримання інформації, особливо при міжнародних операціях;
— зниження невиробничих витрат (торгових витрат, витрат на рекламу, витрат, пов'язаних з сервісним обслуговуванням та інформаційною підтримкою споживачів);
— скорочення циклу виробництва та продажу, оскільки зникає потреба повторного підтвердження інформації і знижується вірогідність помилок при введенні інформації;
— значно знижуються затрати, пов'язані з обміном інформацією, за рахунок використання більш дешевих засобів телекомунікації;
— більша відкритість компаній для споживачів.
Список використаної літератури
1. Балабанова Л. Управління персоналом: Навчальний посібник/ Люд-мила Балабанова, Олена Сардак,; Мін-во освіти і науки України, ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського. — К.: Професіонал, 2006. — 511 с.
2. Колпаков В. Управление развитием персонала: учбовий посібник/ Виктор Колпаков,; Межрегиональная академия управления персоналом. — К: МАУП, 2006. — 709 с.
3. Крушельницька О. Управління персоналом: Навчальний посібник/ Ольга Крушельницька, Дмитро Мельничук,. — 2-е вид., перероб. й доп.. — К.: Кондор, 2005. – 304 с.
4. Менеджмент персонала: функции и методы: Учеб. пособие/ Моск. авиац. ин-т им. С. Орджоникидзе; [Э. С. Минаев и др.]. — М.: Изд-во МАИ, 1999. — 253 с.
5. Менеджмент персоналу: Навчальний посібник/ В. М. Данюк, В. М Петюх, С. О. Цимбалюк та ін.; За заг. ред. В. М. Данюка, В. М. Петюха; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2005. — 398 с.
6. Мистецтво управління персоналом / Ред. Н. Черепухіна (гол.) та ін., Уклад.: Людмила Савицька, Віктор Тарнавський та ін., Пер. з рос.: Людмила Метелюк та ін.. — К.: Вид-во Олексія Капусти. – 2002 . Кн. 1: Таланти і лідери. — 2002. — 299 с.
7. Мурашко М. Менеджмент персоналу: Навчально-практичний посібник/ Микола Мурашко,. — 2-ге вид., стереотип.. — К.: Знання, 2006. — 311 с.
8. Савченко В. Управління розвитком персоналу: Навчальний посібник/ Василь Савченко,; М-во освіти і науки України, Київський нац. економ. ун-т. — К.: КНЕУ, 2002. — 351 с.
9. Скібіцька Л. І. Менеджмент: Навчальний посібник для вищих навч. закладів/ Л. І. Скібіцька, О. М. Скібіцький; Мін-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 415 с.
10. Управління персоналом: Навчальний посібник/ Микола Вино-градський, Світлана Беляєва, Алла Виноградська, Олена Шканова,; М-во освіти і науки України, Київ. економ. ін-т менеджм. ("Екомен"). — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 500 с.
11. Хміль Ф. Управління персоналом: Підручник/ Федір Хміль,. — К.: Академвидав, 2006. — 487 с.
12. Шегда А. Менеджмент: Учебник/ Анатолий Шегда,. — 3-е изд., испр. и доп.. — К.: Знання , 2006. — 645 с.