Історичні пам’ятники України як пізнавальний туристичний ресурс

Вступ.

1. Історичні пам’ятники України як пізнавальний туристичний ресурс.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Українська історико-культурна спадщина величезна, і формувалася вона протягом багатьох століть завдяки різним народам. Крім, історико-культурних пам'яток ми маємо чудові природні ресурси. Я не ставлю за мету створити сайт-збірку всієї інформації за всіма пам'ятками, на це не вистачить і життя, але маю спробу зробити опис деяких міст та сіл України, відомих та не дуже пам'яток, показати дивовижну красу України, трохи заглянути в її історію, та можливо, змусити хоча б задуматися над збереженням пам'яток. Не має нічого вічного, але зберегти як найдовше пам'ятки — це задача кожного свідомого мешканця України.

Туризм є одними з найбільш вагомих джерел утворення робочих місць і, за прогнозами, створюватимуть 2500 нових робочих місць на протязі наступних п’яти років. Це одна з небагатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не приводить до скорочення працюючого персоналу. Володіючи величезним природнім потенціалом, Україна усвідомлює необхідність розвитку архітектурно-туристичної інфраструктури. Відвідавши нашу країну, туристи мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональні можливості свого організму, але й ознайомитись з її історією та культурою.

Від часів язичницьких капищ минулого до сьогодення християнських, буддистських та мусульманських храмів Україна була та лишається рідною домівкою для багатьох релігій та освячених вірою та часом святинь. Софія Київська, Києво — Печерська Лавра – видатні, проте далеко не єдині історико- архітектурні пам’ятки віри та духовності. Архітектурні пам’ятки України можуть розповісти сиву історію античних міст — держав, повідати про боротьбу із кочовими племенами, про прийняття християнства, показати козацьке бароко та витвори сучасних зодчих. Музеї під відкритим небом перенесуть у минуле на декілька століть, особливо, якщо ви навідаєтесь у час народних гулянь – вир радості та безтурботності дозволить вам на цілий день забути про ХХІ століття.

1. Історичні пам’ятники України як пізнавальний туристичний ресурс

Надзвичайно актуальною проблемою для України є розвиток туристської галузі. Унікальний комплекс природних, історико-культурних пам’яток приваблює дедалі більше туристів, у тому числі і іноземних.

Отже, розвиток туристичної та курортної галузей впродовж останніх чотирьох років характеризується позитивною та сталою динамікою. Внаслідок поступального розвитку міжнародного співробітництва в сфері туризму, кількість в’їзних (іноземних) туристів, які відвідують Україну, щороку зростає. У 2003році їх кількість становила 10,5млн.осіб, приріст склав 14,6%. Впродовж 2004року Україну відвідали 12,5млн. в’їзних (іноземних) туристів, що на 19,0% або 2,0млн. більше, ніж у попередньому році. У 2004році збільшились в’їзні туристичні потоки, зокрема з наступних країн: Словаччини – у 2,5рази, з Польщі – у 2,2рази, з США – у 1,7рази, з Італії та з Румунії – у 1,6рази, з Франції та з Угорщини – у 1,5рази, з Туреччини – на 43,0%, з Німеччини – на 24,8%.

Характерною особливістю 2005 року, порівняно з попередніми роками, є кардинальна зміна структури в’їзного організованого туризму. Обсяг потоку організованих туристів з країн Європи та інших країн далекого зарубіжжя (606,9 тис. осіб) у 1,5 рази перевищив обсяг потоку з країн СНД (405,4 тис. осіб). У 2000 році це співвідношення було на користь організованих туристів з країн СНД, кількість яких у 2,3 рази перевищувала кількість організованих туристів з інших країн.

Обсяги внутрішнього туризму зростали впродовж минулих років помірними темпами: у 2003 році та 2004 році Україною подорожували, відповідно, 7,2 млн. та 7,6 млн. внутрішніх туристів; приріст становив 4,1 % та 5,3 %.

У 2004 році збільшилось, також, число екскурсантів та відвідувачів музеїв до 20,3 млн. осіб; приріст до рівня 2003 року (19,5 млн. осіб) становив 3,9 %. Зростання туристичних потоків зумовлює збільшення попиту та обсягів споживання туристами товарів та послуг різних галузей національної економіки, стимулюючи їх розвиток та приріст виробництва.

Станом на 01.01.2005р. в туристичній та курортній галузях нараховується всього 8,3тис. підприємств, в тому числі: 3,9тис. суб’єктів туристичної діяльності; 1,2тис. готелів та інших місць для короткотермінового проживання; 3,2тис. санаторно-курортних закладів. При цьому фактично надавали послуги 7,7тис. підприємств (не працювали з різних причин 661санаторно-курортний заклад), в тому числі:

3,9тис. туроператорів та турагентів;

1,2тис. готелів та інших місць для короткотермінового проживання;

2,6тис. санаторно-курортних (оздоровчих) закладів, з яких 1,9тис. є госпрозрахунковими.

Сукупна кількість функціонуючих підприємств галузі збільшилась за 2005рік на 10,3%.[2,с.7-8]

В регіональному розрізі збереглась тенденція диспропорційності розвитку туризму. Більше половини обсягів туристичної діяльності припадає на три регіони – АРКрим, м.Київ, Одеську область – які розвинені всебічно у різних галузях економіки. Водночас у регіонах, що є депресивними в інших галузях, туризм також не набув належного розвитку, не зважаючи на наявність необхідних для цього природних, історико-культурних та трудових ресурсів. Від 48% до 67% обсягів туристичної діяльності в Україні забезпечують підприємства АРКрим, м.Києва та Одеської області.

Отже, для забезпечення подальшого розвитку архітектурних туристичних ресурсів необхідно провести широкомасштабні дослідження і пошукові роботи з виявлення і оцінки нових територій, рекреаційних, рекреаційних та бальнеологічних ресурсів, з обґрунтування основних напрямів їх використання для розвитку туризму та організованого відпочинку населення з відповідною інфраструктурою обслуговування.

Державний архітектурно-історичний заповідник «Софійський музей» міститься в центрі Києва. На території заповідника, площа якого становить 5 гектарів, розташований чудової краси ансамбль пам’яток вітчизняного зодчества 11-18 століть. Найціннішою спорудою заповідника є Софійський собор – всесвітньовідома пам’ятка архітектури і монументального живопису 11 століття. Він велично височить у центрі ансамблю. Собор споруджено в період розквіту Київської Русі, великої східнослов’янської держави, колиски трьох братніх народів — російського, українського та білоруського.

Новим і перспективним напрямком у розвитку туристської індустрії Криму став зелений (сільський) туризм. Цей вид туризму є одним з видів малого бізнесу, піднімає роль краєзнавства, усереднює елементи активної діяльності і відпочинку, створює життєве середовище, наближену до природи. Для цього в Криму є всі умови: сполучення мальовничих гір і великих рівнин, лісів, степів, морів, озер, унікальна флора і фауна, широка мережа природних, історичних і етнографічних пам'ятників.

Центр Севастополя — високий пагорб в оточенні трьох чудово забудованих вулиць і трьох площ це просто безупинна експозиція. Усюди пам'ятники й екзотична зелень. Особливо гарний Приморський бульвар зі знаменитим Пам'ятником затопленим кораблям і Графській пристані.

До сходу від Південної бухти знаходиться Корабельна сторона Севастополя. Знаменитий Малахів курган, тут 16 пам'ятників і меморіальних позначень, збереглися зміцнення і масивні морські знаряддя часів Кримської війни, а також обертової броньованої вежі з кораблів, установлені під час другої оборони.

Римсько-католицький костьол у річки Учан-Су побудований у 1914 році по проекті архітекторів Коморницького і Краснова. Не менш цікаві Вірменська церква і трохи дуже ошатних православних храмів.

Колишній палац еміра бухарського в Ялті зведений у 1907-1911 р. архітектором Тарасовим у мавританському стилі.

Ялтинський заповідник створений для охорони унікальних гірських лісів, що дають Південному берегу цілюще повітря. На спуску від плато Ай-Петрі до Ялти через 2 кілометри по покажчику "До Срібної альтанки" ви попадаєте до видової площадки на вершині скелі Пендикюль (865 м), відкіля любуєтеся Ялтинським амфітеатром гір. Уже ближче до Ялти (на дев'ятому кілометрі Ай-Петринського шосе) дорога іде вправо до гірського озера Караголь, у водах якого ефектно відбивається дерев'яний будинок ресторану. У 7 кілометрах вище Ялти, уліво від дороги іде тропа до підстави водоспаду Учан-су (Летюча вода), найвищого в Криму. З висоти близько 100 метрів зриваються струмені води, досить могутні після танення снігів у чи горах рясних злив.

Євпаторіяодне з найдавніших міст Східної Європи. Залишки фортечної стіни Керкенітіди — процвітаючого античного міста, відомого першому географу Гекатею Милетскому і батьку "історії Геродоту", можна бачити на набережній ім. Горького (пляж Військового санаторію). Греко-скіфське городище "Чайку" (назва умовне) знайдено біля піонерського табору "Променистий", алея Дружби, 23 — це північна окраїна міста. А от у центрі збереглися свідки середньовічних сторінок в історії цих місць.

В Алуштіможна відвідати Краєзнавчий музей, Будинок-музей письменника Сергієв-Ценський і Будинок-музей письменника И.С. Шмельова. Поруч з містом — Музей природи Кримського заповідника про всі компоненти природи Гірського Криму, від мінералів до тварин. Але головне — дендрозоопарк музею з живими рослинами і тваринами заповідника, створений у ландшафтному стилі, у природних умовах.

Львів – місто пам’ятник, місто – музей під відкритим небом,місто в якому переплелися минуле і сучасне.

Львів практично зберіг забудови усіх історичних періодів.Ніде більше в Україні не було ні таких величних готичних і ренесансних кам’яниць,ні таких ренесансних і барокових храмів.

Починаючи з військових фортифікацій, поступово віяння Ренесансу переходили і в міську архітектуру, як культову, так і цивільну. Цьому сприяли як і жваві торгівельні стосунки Львова, з містами Італії, Німеччини, Польщі, так і навчання молоді у італійських університетах, де вони сприймали не лише ренесансні ідеї, але й мистецькі уподобання; запрошення іноземних майстрів до українських міст.

У 1527 році велика пожежа знищила майже весь Львів і відбудовувався вже він в новому, ренесансному стилі. Замість стрімких, загострених, спрямованих до неба готичних форм утверджуються зрівноважені, впорядковані композиції з спокійними, логічно продуманими і чистими формами, сприйнятими від античної архітектури.

Провідну роль в архітектурі 2-ої пол. XVI ст. у Львові відіграють італійські архітектори Петро Барбон, Паоло Домінічі, якого у Львові називали Павлом Римлянином, Петро Італієць та ін. Працювали у Львові також німецькі, польські архітектори, як і місцеві майстри.

В цілому в архітектурі Львова 2-ої пол. XVI — поч. XVII ст. виразно простежуються дві тенденції. Одна, представлена в будинках патріциату, католицьких храмах, каплицях — слідування формам, традиціям італійського та Північного Ренесансу, поширення архітектури європейського Ренесансу на Україну Друга, представлена в православних храмах — синтез давньоруських га ренесансних архітектурних форм. Саме ця друга тенденція започаткувала виникнення нового суто українського стилю, який гармонійно поєднає традиції української архітектури з досягненнями європейської і досягне величного розквіту в стилі українського бароко. [7, с.28]

Але не можна сказати, що суто ренесансний напрямок в архітектурі Львова був відгороджений від місцевих впливів і традицій. В скульптурному декорі, архітектурних формах палаців патриціїв, і католицьких храмів відчувається вплив як традицій української орнаментики, так і архітектурних форм.

Саме за проектами Павла Римлянина збудовано такі перлини ренесансного Львова, як монастир і костел бенедиктинок, каплиця Кампіанів, костел і монастир бернардинів.

Костел бенедиктинок невеликий, з вузькими стінами-бойницями, могутніми контрфорсами нагадує костели-фортеці XV ст. До нього примикає квадратна вежа, лаконічна і монументальна, типово ренесансних форм. "Внизу — портал з напівциркульною аркою, вище — така ж ніша з скульптурою, ще вище — вікно тієї ж форми. Ясна ритміка членувань, однотипна обробка ніш і віконних отворів підкреслюють цільність архітектурного образу Завершує споруду фриз типово ренесансних форм і чудовий аттік, що нагадує кам'яну різьблену корону. На кожній його стороні, пише Г. Островський, — скульптура, обрамлена волютами, кути відмічені енергійними акцентами ліпних прикрас" Монастирський будинок мав по фасаду відкриту лоджію; кути утворювали три арки, між якими стояли статуї. Споруди монастиря бенедиктинок утворюють куточок ренесансного Львова, ніби перенесений з Північної Італії.

Отже, у світлі національного і культурного відродження України розвиток рекреації і туризму набуває сьогодні особливого значення. Адже рекреація – це одна з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, задоволення пізнавальних інтересів.

Перспективи розвитку туризму в Україні зумовлюються дією широкого спектра природних, історико-культурних, соціальних, економічних та політичних факторів, які мають чітко виражену регіональну специфіку. Крім цього, особливості сучасної ситуації полягають у тому, що формування високорозвиненої національної індустрії рекреації та туризму та її інтеграція в світовий ринок туристично-рекреаційних послуг пов’язані з необхідність розв’язання гострих соціально-економічних проблем в період трансформації суспільно-економічних відносин[5, c. 53-55].

Висновки

У наш час бурхливого розвитку індустрії міжнародного туризму важливого значення набуває фактор популяризації останніх досягнень науки, пам'яток історії та культури засобами туризму. Манільська Декларація Всесвітнього туризму (1978 р.) вказує на те, що сучасний туризм відповідає основному праву людини на відпочинок, проте Декларація також зазначає, що "у практиці туризму елементи духовності повинні брати гору над технічними та матеріальними". Ось ці духовні елементи, будучи "загальним завершенням людського існування, повинні бути постійним внеском в освіту, рівність у долі націй, духовного визволення людини по відношенню до тотожності та гідності, утвердженню неповторності культур та поваги моральної спадщини людей".

На туристичних маршрутах увагу туристів все більше привертають пам'ятки найдавнішої історії людства, зокрема, первісної археології. Вони поділяються на нерухомі (місця первісних стоянок, кургани, поховання тощо), а також рухомі (знаряддя праці, речі побуту, прикраси тощо), виявлені під час розкопок. Як правило, останні зберігаються в музеях, поповнюючи музейні експозиції. І ті й інші пам'ятки являють собою об'єкти туризму. Справа полягає в тому, як краще налагодити їх використання для потреб туризму. Виходячи з цього, цікавим є досвід ряду європейських країн і США щодо організації музеїв та туристично-екскурсійних маршрутів по пам'ятках первісної археології та природничої історії, методологічні принципи яких можуть бути використані у музейній справі та музейному будівництві України.

Список використаної літератури

1. Біркович В.І. Модернізація туристичного та рекреаційного потенціалу регіонів України//Статистика України. — 2006. — № 3. — C. 83-86.

2. Гетьман В. Рекреаційна ойкумена Волині //Наука і суспільство. — 2002. — № 1-2. — C. 32-34

3. Гетьман В. Рекреаційна діяльність у регіональних ландшафтних парках України //Географія та основи економіки в школі. — 2005. — № 4. — C. 45-49.

4. Кифяк О.В. Розвиток рекреаційних ринків регіонів //Фінанси України. — 2005. — № 9. — С.64-69

5. Лебедєва В. Туристична галузь: погляд з регіону //Віче. — 2005. — № 3. — C. 53-55

6. Марченко О. Чим багаті. Рекреаційно-туристичний потенціал//Краєзнавство. Географія. Туризм.. — 2006. — № 39-40. — C. 35-36

7. Новикова В. І. Типізація регіонів України за ступенем розвитку рекреаційної діяльності //Український географічний журнал. — 2007. — № 1. — C. 43 – 47

8. Фоменко Н. Рекреаційні ресурси та курортологія : навч. посібник / Наталія Фоменко, ; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". — К. : Центр навчальної літератури, 2007. — 311 с.