Кераміка у Двуріччі 5 — 3тис. до н.е.

1. Загальний огляд розвитку кераміки у Двуріччі

2. Давні культури у Двуріччі (Месопотамії)

3. Кераміка народів північної Месопотамії

Список використаної літератури.

1. Загальний огляд розвитку кераміки у Двуріччі

Найбільш стародавньою й найкраще вивченою культурою Передньої Азії є культура племен і народів Двуріччя (Месопотамії).

Період Обейда (початок 4 тисячоріччя до н.е.) відрізняється переходом від полювання й рибальства до землеробства й скотарства, а до кінця періоду — переходом від каменю до металу. З археологічних знахідок, датованих періодом Обейда, най характернішою є фарбована кераміка; посудини зроблені від руки з тонкої жовтувато-зеленої глини, покриті розфарбованим геометричним візерунком здебільшого коричнювато-червоного кольору й схематичних зображень людей, птахів, звірів і рослинних мотивів. Подібна кераміка була виявлена майже на всім Близькому Сході від Фінікії й Сирії до Ірану, а також у Середній Азії (Анау) і в Сузах (Іранське плато). Добірність форм кераміки із Суз сполучається із чистотою обробки; основні форми посудин — плоскі чаші або посудини у вигляді кубка.

У період Урука (середина 4 тисячоріччя до н.е.) з'явився новий вид кераміки: посудини зроблені вже на гончарному колі, звичайно із червоної глини, орнаментація набагато більше скромна, чим у попередній період, — у більшості випадків це надряпаний візерунок. Посудини цієї пори постачені ручками й довгими носиками. Подібна кераміка зустрічається й у Сузах.

Періоду Джемдет-Наср відомі вже багатофігурні композиції. Кращим зразком є алебастрова ваза з Урука (музей Багдада). Її мистецьки вирізані зображення свідчать про зачатки оповідальної композиції, що розгортається фрізообразно, по поясах. Цей принцип рельєфних композицій Древнього Шумеру, пройшовши через століття, знайде відгук у мистецтві всіх країн Передньої Азії.

Для кераміки періоду Джемдет-Наср характерні широкі глечики з ручками, покриті одноколірним або багатобарвним геометричним орнаментом.

Мистецтво цього часу відрізняється різноманітним застосуванням кольору. Поліхромія з'являється в кераміку, у монументальній скульптурі — у вигляді інкрустації око (і, можливо, інших деталей), у монументальній декорації — у вигляді килимового орнаменту з кольорових капелюшків глиняних цвяхів, або декоративної мозаїки з кольорових каменів, або кольорового розпису, що прикрашає стіни.

2. Давні культури у Двуріччі (Месопотамії)

У Месопотамії VІІ тис. до н.е. уже з'явився глиняний посуд, спочатку пухкий, товстостінний. В VІ тис. до н.е. на Близькому Сході й у Середній Азії поширюється прекрасна писана кераміка, з гарним випалом, різноманітної форми.

Гассунська культуравідома своїм оригінальним керамічним посудом, що його тривалий час уважаєш найдавнішим для Месопотамії. (Нині, однак, найдавніший посуд даного регіону виявлено на поселенні Тель-Сото.) Те, що гассунський посуд не був найдавнішим для епохи неоліту (тобто не був ранньонеолітичним), засвідчує також те, що в нижніх шарах Яримтепе І знайдені уламки тонкостінної кераміки із лискованою поверхнею сірого, чорного, темно-червоного кольору, яка була чужорідною для Месопотамії, але риси якої можна вважати традиційними для Малої Азії й Середземномор'я.

Власне гассунський посуд виявлено починаючи з найпершого — найдавнішого — 12-го горизонту. У 12-8 горизонтах цей посуд ще був архаїчним і досить грубим. Це — товстостінні, виліплені з глини з домішками шамоту, дресви, рослин, із нерівним випалом поверхні, великі прямостінні горщики й середні та малі за розмірами кубки (келихи). Маючи загладжену, іноді ангобовану поверхню, вони орнаментувалися наліпними рельєфами та примітивним розписом червоною вохрою, значно рідше — прокресленим візерунком.

Культура Гассуна. 1 — керамічний посуд, 2 — печатки з каменю, 3 — мідний браслет, 4 — глиняні статуетки, 5 — знаряддя з каменю (у тому числі з кременю).

Гассунський посуд середніх шарів виготовлено з відмуленої глини. Поверхня його мала рівний випал й іноді була лискована, а найчастіше розмальована. В цей час поширилися різноманітні форми кераміки — великі горщики для зберігання зарчів, глеки, чаші тощо. У всіх горизонтах представлено й кам`яний посуд: у нижніх — мармуровий, ретельно оброблений, у верхніх — базальтовий. За формою він нагадував кам`яні ступки, іноді був прямокутним. Знайдено кілька чаш, глек, банка.

Культура Самарра. 1 — глиняні посудини та статуетка, 2-3 кам`яні посудини та статуетки, 4 — поховання, 5 — план будови.

Деякі археологи твердять, що галафська культура склалася на основі місцевої гассунської культури та культур колишнього радянського Закавказзя, населення якого перейшло на територію Месопотамії.

Культура Галаф: 1 — керамічний мальований посуд, 2 — зразки орнаменту посуду, З — кам`яні печатки та підвіски, 4 — план кам`яної будівлі, 5 — глиняна статуетка

Надалі галафська культура її пізнього етапу стала одним із компонентів у формуванні культури, відомої під назвою північний Убейд (її датують останньою третиною V — першою половиною IV тис. до н.е.). Як культурне явище Північний Убейд склався, очевидно, на основі місцевих пам'яток під могутнім південним впливом культури Убейд Південної Месопотамії. Убейдська культура (або Убейд 3-4) склалася на основі фази Убейд 2, або фази Гаджі-Мухамед, що відповідали XIX-XII шарам Ереду, та пам'яток інших місць Півдня Месопотамії, включаючи Ур та Урук.

Культура Убейд (Північний Убейд). Орнамент керамічного посуду з Тепе-Гаври

Справжніми творцями шумеро-аккадської культури й державності були шумерійці, мабуть, що прийшли в Месопотамію зі східних гірських областей, а також семітські племена Аккада, родинні племенам сірійсько-месопотамського степу. Розкопки останніх двадцяти років на території Месопотамії дозволяють відновити найдавнішу, доісторичну стадію їхнього культурного життя. Пам'ятники архаїчної епохи, знайдені на території Середньої й Південної Месопотамії, прийнято ділити по місцях найбільш типових знахідок на три культурних періоди: Ель-Обейда й Урука в Шумері й Джемдет-Наср (біля Кишачі) в Аккаді.

Ці три змінних один одного культурних періоду охоплюють майже все четверте тисячоріччя до н.е. Вони передували утворенню найдавніших держав у Південному й Середньому Двуріччі. Найбільш раннє поселення, відкрите в Південній Месопотамії перебувало біля Ель-Обейда (біля Ура), на річковому острові, що піднімався над болотистою рівниною. Населення, що жило тут, займалося полюванням і рибальством, але вже переходило до більше прогресивних видів господарства: до скотарства й землеробства. У цю епоху були приручені вівця, коза й свиня й акліматизована полба — найдавніша зернова рослина Передньої Азії. Хлібороби ще користувалися дуже примітивними знаряддями: мотиками з рогового каменю й серпами із кремінними зубами. Деякого розвитку досягли кераміка, ткацька справа й обробка каменю. Глиняні посудини, зроблені з тонкої глини жовтувато-зеленого кольору, покривалися розфарбованими візерунками й прикрашалися зображеннями звірів, птахів і людей.

Ель-обейдська культура, убейдська культура, убайд, археологічна культура епохи енеоліту (кінець 6-го — 1-я половина 4-го тис. до н.е. ) у Месопотамії. Виділена Ч. Л. Вуллі. Названа по телю Ель-Обейд біля древнього міста Ура (Ірак). На початковому етапі (кінець 6-го — середина 5-го тис. до н.е. ) раньоземлеробська культура з писаною (фарбованою) керамікою, близька хассунській культурі.

Кераміка з монохромною, в основному геометричної, розписом, глиняні жіночі статуетки, печатки, нечисленні мідні предмети й посуд. Господарство — землеробство, скотарство. До середини 4-го тис. до н.е. Ель-обейдська культура поширилася на Стародавній Месопотамії (Тепе-Гаура), де збереглися також риси попередньої халафської культури, і в Малу Азію (Мерсин). Її вплив простежується в матеріальній культурі пам'ятників Лівану, північно-західного Ірану, Закавказзя, Середньої Азії. На основі Ель-обейдської культури склалася цивілізація Шумеру.

3. Кераміка народів північної Месопотамії

Дохалафский період

У Північному Іраку робота з узгодження результатів приблизно дюжини значних розкопочних кампаній і по аналізу послідовності виявлених ними культурних змін триває вже майже піввіку. Паралельно з довгим процесом ретельної обробки фактів ішов і перегляд логічних висновків. Вивчення кераміки й дрібних виробів здобувало тут ще більше значення, ніж на півдні, де крім них ученим були доступні й інші джерела інформації, а можливість інокультурних впливів через межі Месопотамії представлялась не настільки очевидною. У результаті (і це особливо стосується кераміки) дослідження в даній області виявилися незвичайно складними. Тому тут, мабуть, досить буде лише коротенько прокоментувати різні способи виготовлення кераміки й характерні риси інших виробів, щоб дати уявлення про джерела інформації, що сприяли створенню впорядкованої картини розвитку древніх культур.

На найбільш ранніх пам'ятниках, що згадувалися, нас насамперед цікавив момент переходу від "докерамічного неоліту" до халколітичним культурам. Справа значно спрощується тим, що, як з'ясувалося, цей момент збігається з появою на кераміці писаного орнаменту. Пріоритет у цьому належить першопоселенцям районів Джезіри й Синджара. В Умм-Дабагії малюнок ще примітивний (плями, смуги й шеврони), але зустрічаються також грубі фігури людей і тварин, виконаний у рельєфі. У Хассуні лощена або ж досить груба, з домішкою рубаної соломи в глині, кераміка в шарі 1а поступається місцем "архаїчної" писаного посуду (шари 1е), орнаментованої паралельними лініями, нанесеними глянсуватою фарбою, або що піддалися загальному лощінню. На інших горизонтах дохалафського часу знайдена так звана "стандартна хассунська" кераміка, з різьбленим або писаним, а іноді й комбінованим орнаментом, що наносився поверх нелощеного ангоба; цей орнамент використався на своєрідних за формою глечиках і чашах. Поряд з ними починаючи із шару ІІІ й вище зустрічаються зразки, що різко відрізняються від самарської кераміки, що очевидно імпортувалися як предмети розкоші

Кераміка IV тис. до н.е.: з Тутуба (Хафадже) та Телль- Аграба

Самарські форми були досконально вивчені про Багуз й інші місця. Мабуть, найпоширеніша з них — відкрите блюдо, внутрішня поверхня якого облямована стрічковим орнаментом і покрита "доцентровим" малюнком, що включає нерідко зображення людей і тварин. Для самарського розпису характерна чорна або коричнево-червона фарба, нанесена поверх товстого кремового або рожевого ангоба; вона складалася із численних шевронів, а також з інших геометричних фігур, причому лінії фарби були ширше, ніж пробіли між ними. У Хассуні й на основних самарських пам'ятниках засвідчені подібні знайденим у Трої "лицьових урн"; людські особи, зображені на них, були виконані наліпним рельєфом. Майстерність і тонкий смак самарських керамістів роблять ще більше враження при порівнянні їхньої продукції з її грубими імітаціями, що виготовлялися місцевими горщечниками в таких поселеннях, як Хассуна.

Якби так трапилося, що до нас дійшла тільки кераміка й по ній однієї довелося б судити про культуру нової епохи, могло б створитися враження, начебто в період Варки поряд з безсумнівним технічним прогресом спостерігається занепад художньої гончарної майстерності у порівнянні з попередньої, убайдською епохою, не говорячи вже про вершини, досягнутих гончарями в період культури Халафа. І якщо говорити тільки про кераміку, те, можливо, так воно і є. На протязі всієї епохи стародавності ми не зустрінемо такого соковитого й багатого поліхромного розпису, з таким складним і вигадливим різноманітним орнаментом, як на виробах із Самари й Халафа, не виявимо й такого достатку форм, яким вражає епоха Убайд. Але якщо про мистецтво неолітичного й ранньоенеолітичного періодів ми маємо подання в першу чергу й майже винятково по кераміці, те нову епоху знаменує розквіт мистецтва в багатьох областях відразу.

Телль-Халаф

Складність малюнка розписів на кераміці досягає своєї вершини в поліхромних виробах халафського періоду. По суті справи, гама використовуваних квітів обмежується переважно червоним, червонуватому або пурпурно-коричневому й чорним; але при нанесенні, наприклад, на ангоб абрикосового кольору тони сильно міняються, а контраст між ними підкреслюється використанням невеликої кількості білої фарби. Якщо самарському розпису вдавалося передати враження руху, то малюнки на кераміці Халафа іноді характеризуються як "статичні" або "конструктивні". Вони займають більшу частину поверхні посудини, чим малюнки інших стилів; у композиції переважають прямі лінії й клітка в сполученні з такими способами орнаментації, як "крапковий", "черепичний" малюнок або "риб'яча луска". У розвитку цих типів орнаменту виділяеться кілька послідовних етапів, з яких тільки останній одержав повну характеристику.

Поліхромна й інша писана кераміка халафського періоду. Серед образотворчих мотивів зустрічається стилізований мотив букраній (унизу ліворуч) (по Меллоуну)

Щоб простежити цей процес, візьмемо один своєрідний мотив, а саме мотив бичачої голови, або так називану букранію. У своїх більше ранніх, натуралістичних формах зображення бичачої голови зустрічається як ізольовано, так і включеним в орнамент. Згодом воно спрощується, розвертається "у профіль" і повторюється, утворюючи орнамент, "що біжить» що зрештою стилізується до такого ступеня, що втрачає, мабуть, свою первісну семантику.

З різноманіття форм халафського посуду найбільш популярної була, мабуть, форма неглибокого блюда, зі смугою орнаменту по краї й тим або іншому заповненню в центрі. Крім того, виготовлялися плоскодонні чаші, чаші з округлим днищем і опуклим віночком, а також своєрідні низькі глечики.

Примітно й географічне поширення халафської кераміки. Її знаходять далеко на півночі, аж до Диярбакира в Анатолію, і повсюдно на заході, від берегів Євфрату до Амука й Середземноморського узбережжя в Рас-Шамри. Південна її межа відповідає, очевидно, широті Багдада. Вона ніяк не зв'язана у своєму розвитку із сучасної їй керамікою Ірану (якщо не вважати району Керманшаха) і по своєму походженню повинна бути визнана споконвіку північномесопотамською.

Північний Убейд

Період формування убейдської культури дотепер обкутаний свого роду таємницею; але момент досягнення нею зрілості, очевидно, збігається з першим за часом культурним об'єднанням Верхньої й Нижньої Месопотамії. Важко сказати, чи розвилася вона у двох районах одночасно, або, що здається більше ймовірним, поступово поширювалася від узбережжя Перської затоки на північ: основні особливості, по яких вона розпізнається археологами, однаково чітко виражені як у Гаврі або Арпачії, так, скажемо, в Уре й Ереду. Найдавніші убейдські шари в Гаврі свідчать, що перехід від однієї культури до іншої був поступовим.

Кераміка спочатку зберігає деякі особливості, властиві халафскому періоду, або ж сполучає їх з новими прийомами виготовлення. Але коли нова культура досягає повної зрілості (Гавра XІІІ), розбіжності між північною й південної убейдською керамікою обумовлюються лише сировиною або ступенем досконалості технології (приклад, зміною температури випалу або прийомів нанесення розпису). Один тип посудини, виявлений і на півночі й на півдні, настільки ексцентричний за своєю формою, що не може бути розцінений інакше, ніж породження недовговічної, але повсюдно розповсюдженої моди. Описуваний по-різному, то як "двоякий-опуклий", то як "черепаховидний" посудина, вона представляє собою виріб плоскої форми з дірообразним горлечком і носиком, що розширюється на кінці, який відходить від плічка майже під прямим кутом.

Стратиграфічні контексти, у яких посудини цього типу зустрічаються на півдні й на півночі, мають істотне значення, оскільки дозволяють зв'язати два найдавніших убейдських шари Гаври (XІ і XVІІІ) з постхаджимухаммедськими (ІІІ й ІV) фазами Ереду. Відштовхуючись від цього, ми, можливо, вправі співвіднести Самару на півночі з фазами "кераміки Ереду" на півдні.

Післяубейдський період

Мабуть, немає потреби говорити настільки ж докладно про кераміку післяубейдського періоду, що з прийнято співвідносити з урукським періодом на півдні. Характерними її особливостями є, по-перше, повна відсутність розпису, а по-друге, той факт, що на відміну від "ліпної" кераміки попередніх періодів більшість посудин несуть тепер безсумнівні ознаки обробки на швидкому обертовому гончарному колі. У шарах Гаври XІ-VІІІ ст. кераміка з коричневої або темно-жовтої глин, з домішкою рубаної соломи витісняє добірно вироблені із зеленувато-сірої маси виробу убейдського періоду. Лощена або полірована монохромна посудина, настільки розповсюджена в цей час на півдні тут зустрічається рідше, хоча сіра кераміка з легким лощінням виразно домінує на синхронному пам’ятнику Грай-Реш, у районі Синджара на заході Тигpa.

Втім, однієї з найпоширеніших форм кераміки в цей період на більшості північних пам'ятників, як і на півдні, є "чаша зі скошеним віночком" або "колоколовидний горщик" — невеликого, грубого вироблення посудина, що вироблялася у величезних кількостях і, очевидно, дуже недовговічна.

Крім нововведень у техніку керамічного виробнацтва, мабуть, не менш наочним симптомом значних культурних змін, що простежують у цих шарах Гаври, є пробудження інтересу до металургії. Для археологів основним джерелом металевих виробів послужили часто, що зустрічаються багаті, по інвентарю поховання.

Список використаної літератури

1. Герасимов О. 10000 километров по Месопотамии/ Олег Герасимов,. -М.: Мысль, 1998. -141 с.
2. История древнего Востока : Зарождение классовых обществ и первые очаги рабовладельческой цивилизации: В 2 ч./ АН СССР, Ин-т востоковедения, Отд. древ. Востока; Отв. ред. М.А.Коростовцев. -М.: Наука. Гл. ред. восточ. лит., 1983- Ч. 1.: Месопотамия/ Под ред. И.М.Дьяконова; Академия Наук СССР; Институт востоковедения . Отдел древнего Востока. -1983. -533 с.
3. История искусства зарубежных стран: Первобыт. о-во, Древ. Восток, античность: Учебник для вузов искусства и культуры/ И. В. Бозунова-Пестрякова, Н. Д. Флиттнер, В. В. Блэк,; Под ред. Михаила Доброклонского, А. П. Чубовой; Акад. художеств СССР, Ин-т живописи, скульптуры и архитектуры им. И.Е.Репина. -4-е изд., доп. -М.: Изобразит. искусство, 1990. -213 с.
4. Ллойд С. Археология Месопотамии/ Сетон Ллойд,; Пер. с англ. Я.В. Василькова, И.С. Клочкова; Послесл. Н.Я. Мерперта; АН СССР, Ин-т востоковедения. -М.: Наука. Гл. ред. восточ. лит., 1984. -279 с.
5. Матвеев К. Земля Древнего Двуречья: (Мифы, легенды, находки и открытия)/ Константин Матвеев, Анатолий Сазонов,. -М.: Мол. гвардия, 1986. -159 с.
6. Полікарпов В. Лекції з історії світової культури: Навч. посібник/ Віталій Полікарпов, -6-те вид., стереотип.. -К.: Знання, 2006. -359 с