Книга як артефакт

Вступ.

1. Книжковий пам’ятник.

2. Рідкісні і цінні книги.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

За ознакою соціально-культурної значимості виділяють групу документів, що одержали назву артефакт (лат. arte — штучно, factus — зроблений) — документ, що володіє особливою соціально-культурною цінністю, не властивої документу в цілому. Артефактні документи — це документні пам'ятники, у т.ч. писемності, що становлять частина культурного надбання країни, народу, людства, звичайно охоронювані спеціальними законами.

Пам'ятники виступають об'єктом науки пам’ятникознавства, що ділить їх на спонукувані й нерухомі. До числа спонукуваних відносять документні пам'ятники: рукопису й стародруки (манускрипти, палімпсести, інкунабули), раритети, рідкі письмові й графічні видання, кінофотофонодокументи й т.п..

У середині 1980- х років поширення одержало поняття "книжковий пам'ятник", що поступово стало узагальнюючої для таких понять, як "рідкісна" і "коштовна книга" (особливо коштовна, унікальна). Трактування коштовної книги як якісної її характеристики належить И.Н. Розанову, А.И. Маркушевичу, М.Н. Куфаєву, С.А. Соболевському (XІ — початок XX ст.).

Книга — документ вербально-письмовий, зміст якого обов'язково зв'язується з такою мовною системою, як мова, слово, причому лише в їхній письмовій формі, вираженої нарисними знаками (букви, ієрогліфи й т.п. ). Буквені знаки є найбільш інформативним і точним засобом документної комунікації.

1. Книжковий пам’ятник

Культурне надбання, яке залишає кожне покоління наступникам, підлягає збереженню, дослідженню й примноженню — в цивілізованому суспільстві це не повинно піддаватися сумніву. І особливо важливе місце в структурі цього надбання посідає книга як матеріальний носій культурної пам'яті народу, людства. Для української культури ставлення до книги як феномену культури можна простежити вже від доби Київської Русі, коли, за висловом М. Грушевського, "незалежно від свого змісту, котрий таки й не легко було сконтролювати й оцінити кожного разу, письмо й книга проголошувалися річчю святою для загалу" .

Однак відчуття святості книги, її цінності як пам'ятки духовності не одразу призвело до початку свідомої роботи над дослідженням історії вітчизняної книжності. Як самостійна наука історія книги в Україні остаточно сформувалася лише в 20-30-х роках ХХ ст., в основному завдяки діяльності вчених Українського науково-дослідного інституту книгознавства, і на сьогодні має значні здобутки й оптимістичні перспективи.

Книжковий пам'ятник — видання, що сполучає у собі кількісні і якісні ознаки рідкої й коштовної книги. Це різновид документного пам'ятника. Книга розглядається в ряді інших пам'ятників історії й культури — наукових, літературно-художніх, образотворчих, архітектурних, музичних і т.д. , — але як особливий пам'ятник. Його специфіка визначається сутністю книги як єдності опублікованого добутку й способу його матеріального існування (видання).

Отже, на початку ХІХ ст. в Україні вже були необхідні умови для того, щоб розпочалася систематична праця з історичного вивчення книжкових пам'яток. Серед факторів, які найбільше спричинили початок теоретичного та історичного осягнення національної книжкової спадщини, перш за все слід відзначити процес національно-культурного відродження українського народу, що викликало загальний інтерес до власної культури, в тому числі й книжності. Також важливим фактором слід вважати розвиток європейської науки про книгу. Наприкінці XVIII — на початку ХІХ ст. в Європі активно відбувався процес формування теорії бібліографії, бібліотекознавства, книгознавства, з'являються перші теоретичні праці з цієї тематики І. М. Франке, Г. Ф. Дебюра, М. Деніса, Г. Пеньо, Ж. Ш. Брюне, Т. Х. Хорна, Ф. А. Еберта та ін. В Росії та Польщі в цей же час з'явилися роботи В. Сопікова, К. Калайдовича, П. Строєва, І. Сахарова, Й. Д. Гофмана, Є. Бандтке, Й. Лелевеля. Одночасно виникає перша теоретична концепція бібліології, що належала П. Ярковському, в Україні/

Ще один важливий фактор початку історичного вивчення книжкових пам'яток в Україні в першій половині ХІХ ст. — розвиток вітчизняної науки, освіти та друкарства. Книга починає відігравати все більшу роль у суспільстві, що викликає об'єктивну потребу в її науковому осмисленні. Відповідно з'являються праці, спеціально присвячені книзі, її історії й ролі в культурі. В той час, про який йтиме мова, були опубліковані дослідження Є. Болховітінова, М. Максимовича, Д. Зубрицького. Серед наукових організацій, в діяльності яких досить чітко простежується подібна тематика, можна назвати Київську археографічну комісію та Київську духовну академію. Крім цього, невеликі фрагменти книгознавчої думки розсипані у різних працях істориків, філологів, краєзнавців, церковних діячів того часу. На цьому тлі робота Одеського товариства історії та старожитностей в сфері дослідження й збереження книжкових пам'яток вигідно вирізняється систематичністю, послідовністю і визначним для свого часу науковим рівнем[4, c. 28-29].

Книжковий пам'ятник може бути літературно-художнім, науковим і ін. Крім того, він несе інформацію про те, де, коли, ким він надрукований, прокоментований, поліграфічно виконаний відповідно до поставленого завдання й об'єктивних можливостей — тобто інформацію про книжкову культуру часу, про відбиту в кожному конкретному виданні сучасної йому історії й культури суспільства.

Ціннісна характеристика книжкового пам'ятника обумовлена сполученням цінності добутку й видання (наприклад, перше видання класичного добутку). Вона не може визначатися тільки цінністю опублікованого добутку (наприклад, звичайне, рядове видання класичного добутку), тому що створення добутку — це не тільки книготворча діяльність. У той же час матеріальне втілення добутку може в ряді випадків самостійно визначати цінність книжкового пам'ятника (наприклад, чудово ілюстроване й надруковане видання видатного добутку), тому що тут мова йде про результат саме книготворчої діяльності.

Групу книжкових пам'ятників становлять видатні в історико-культурному відношенні видання:

1) створені на початкових етапах історії книги;

2) найбільш значні досягнення, що втілили, різних областей людської діяльності — соціально-політичної, економічної, технічної, наукової, культурної;

3) подання, що дають, про прогресивний розвиток самої книги, її репертуару, типів, видів, текстологічної й редакторської підготовки, довідкового апарата, художнього оформлення, поліграфічного виконання, матеріальної основи й ін.

Названі показники книги є параметрами її цінності, які доповнюються показником рідкості видання — незначною кількістю збережених екземплярів.

Крім того, підставою віднесення книги до категорії пам'ятників можуть служити її індивідуальні особливості, обумовлені специфікою побутування в зовнішнім середовищі: незвичайна доля книги; наявність автографів, пам'яток, записів авторів або видатних діячів; приналежність книги приватним колекціям, музеям книги, відділам рукописних і стародруків, рідких і особливо коштовних видань, створених у найбільших бібліотеках[7, c. 34-36].

Загальновизнаними центрами колекцій книжкових пам'ятників є бібліотеки. Фонд рідких і коштовних видань у бібліотеках становлять наступні групи документів: древні рукописні книги різних періодів, манускрипти, інкунабули, палеотипи й т.д. ; першодруковані видання країн сходу; видання XV- XІІ ст., надруковані глаголицею й кирилицею; західноєвропейські видання XVІ- XVІІ ст.; українські національні видання (1574-1923 роки), надруковані гражданським шрифтом; першодруковані видання окремих регіонів України; видання, що є пам'ятниками подій і епох великої історичної важливості (Парламентська республіка П. Скоропадського, Директорія, епоха Б. Хмельницького, визвольна революція 1917-1920 років, Велика Вітчизняна війна й ін.); перші й прижиттєві видання добутків видатних учених, письменників, а також кращі їхні перевидання; конфісковані й заборонені видання добутків суспільно значимого змісту; книги з автографами видатних суспільних діячів, учених, письменників; особисті бібліотеки відомих діячів науки й культури, а також значні в історико-культурному відношенні бібліофільські збори; видання, оформленими й ілюстровані видатними художниками; видання в коштовних художніх плетіннях; кращі мініатюрні видання й видання незвичайних форм; документи, розмножені незвичайним способом (гравіровані, літографовані, гектографаровані, з витканим текстом і т.д. ); надруковані на особливих матеріалах (шовк, пробка, кольорова папір); традиційно сформовані тематичні колекції, пов'язані з історією установи-фондодержателя, місцевості й т.п..

Книжкові пам'ятники зберігаються в спеціально побудованому або пристосованому ізольованому приміщеннях. Для забезпечення гарантованої схоронності артефактних документів створюються їхні мікрокопії, т.зв. страхові фонди.

Отже, книга — носій текстової, вербально-письмової інформації. У її склад не включаються образотворчі, картографічні, нотні видання в тому випадку, якщо основну їхню частину становить не словесний (мовний) текст, а нотний, картографічний запис, зображення й т.п..

Книга — документ людиночитаємий, безпосередньо сприйманий, не потребуючого застосування яких-небудь технічних засобів. Звідси в клас книги не включаються машиночитаємі документи — грамплатівки, магнітні фонограми, перфострічки, диски, дискети (хоча останні можуть бути читаємі з екрана, монітора й т.п. ). При цьому не береться в увагу та обставина, що при читанні традиційної книги деякі люди використовують "технічні пристосування" — окуляри, лупу й т.п.

Книга — документ візуальний, сприймається людиною за допомогою органів зору. Книгу читають, бачать. Виключення становлять книги для сліпих — документи тактильні, сприймані шляхом дотику.

Книга — документ опублікований, призначений для загального користування й звичайно видаваний у вигляді численних копій. Це тиражований документ, що мають вихідні відомості.

Книга — документ друкований, письмовий, виготовлений за допомогою поліграфічних або інших засобів масового розмноження й призначений для широкого розповсюдження[3, c. 1-4].

2. Рідкісні і цінні книги

Документний пам'ятник — це ціннісна категорія, що охоплює результати людської діяльності, у високому ступені історичні особливості відбили, що культуру й, тієї або іншої епохи й внаслідок цього ставші об'єктами ціннісного відношення.

У фондах бібліотек, архівів, музеїв, інформаційних центрів поряд з коштовними є нецінні документи — з обмеженим строком зберігання.

Цінність — це особлива соціальна значимість документа, перевага одного документа іншому по деякій істотній ознаці або їхній сукупності. Визнавши особливу цінність документа, держава бере його на облік, забезпечує особливі умови зберігання й раціонального використання.

Експертиза цінності документа здійснюється з урахуванням критерію цінності — комплексу науково обґрунтованих ознак, на підставі яких визначається цінність документа.

По ступені цінності розрізняють наступні види документів: коштовний, особливо коштовний, унікальний і рідкий документ.Цінний документ має політичне, соціально-економічне, наукове, культурне значення й на цій підставі підлягає державному обліку й прийому на державне зберігання. Цінність — якісна характеристика коштовного документа, що представляє особливу соціальну значимість по змісту, формі й/або умовам побутування в зовнішнім середовищі, незалежно від його кількості.

Особливо коштовний документ має для держави неминуще значення й незамінне при втраті.Унікальний документ не має собі подібних по інформації, що втримується в ньому, і/або зовнішнім ознакам.

Рідкісний документ — зберігся або випущений у відносно малому числі екземплярів і має художню, наукову, культурну, бібліографічну або іншу цінність. Рідким можна назвати екземпляр документа, що володіє неповторними прикметами, які відрізняють його від іншого тиражу документа (іменним, постаченим автографом автора, "учасник" знаменної події, особливо переплетений, що має унікальний футляр і т.п. ). Найбільш устояним є термін "рідкісна книга", що з'явилася в XVІІІ ст. завдяки бібліофілам — збирачам книжкових рідкостей.

Основною ознакою рідкої книги є обмежена кількість існуючих або збережених екземплярів видання, що мають особливу соціально-культурну цінність. Рідкість може носити природний або штучний характер. Природна рідкісність — це малий тираж цінної книги. Штучна рідкісність — збиток тиражу пропорційно віку книги. Якщо перша характеристика обумовлена обставинами видання книги, то друга — умовами побутування книги в суспільстві (зношуваність, знищення цензурою, стихійними лихами й т.п. ). Тут більшу роль грає часовий фактор — документи більше раннього періоду ввійдуть у категорію рідких документів (видань, книг)[6, c. 29-31].

Висновки

Відомо, що довгий час поняття "книга" використовувалося в якості узагальнюючого, об'єднуючого в собі всі різновиди документів. Із введенням поняття "документ" стало очевидно, що, що представляє основний вид видання, поняття "книга" вужче, ніж "видання" і "документ".

Книга має багато загального з документом, оскільки є його різновидом. Разом з тим для книги характерна певна специфіка, що дозволяє відрізнити її від інших видів документів.

У визначенні книги звичайно виділяють дві сторони: зміст (духовну сутність: думки, ідеї) і форму (матеріальну, речовинну, що служить для закріплення й передачі інформації). Теза про двоїсту природу книги став аксіомою книгознавства. Найчастіше на перше місце виходить змістовно-духовна сутність книги. Її форма звичайно розглядається з погляду матеріалу (носія документної інформації) і особливостей матеріальної конструкції (матеріально-конструктивна й семіотична, знакова форма).

В роботі значна увага приділена еволюції тлумачення поняття "рідкісна книга", представлена власна класифікація рідких видань, а також сучасного термінологічного визначення інших базових понять: "стародрук ", "цінна книга", "унікальна книга", "книжковий пам'ятник", "книжкове пам’ятникознаковство" і ін.

Список використаної літератури

1. Бесстремянная Ю. Кладовая книжных памятников //Библиотека. — 2000. — № 8. — C. 31-32

2. Ковальчук Г. Деякі питання оцінки книжкових пам'яток //Бібліотечна планета. — 2004. — № 2. — C. 6-11.

3. Ковальчук Г. Книжкові пам"ятки в бібліотечних фондах: критерії відбору та визначення //Бібліотечна планета (додаток). — 2001. — № 2. — C. 1-5.

4. Ковальчук Г. Книжкове пам'яткознавство //Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. — 2005. — № 4. — C. 28-32

5. Ковальчук Г. Проблеми створення Державного реєстру книжкових пам'яток України //Бібліотечний вісник. — 2002. — № 6. — C. 39-44

6. Ковальчук Г. Рідкісні українські книги в бібліотечних фондах: пам'яткознавчий аспект //Бібліотечний вісник. — 2007. — № 5. — C. 29-36

7. Шульженко С. Документальна пам'ять України: проблеми збереження і використання //Вісник Книжкової палати. — 2006. — № 4. — C. 34 — 36