Книжкова Палата України

Вступ.

1. Основні події з історії Книжкової палати України.

2. Основні функції Книжкової палати України.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Книжкова палата належить до найбільших установ України, що здійснюють бібліографічний опис та облік друкованої продукції. Палата формує інформаційний масив Національної бібліографії України, починаючи з 1917 р. Сьогодні її фонди нараховують більше 11 млн документів, виданих на території нашої країни.

За своїм статутом і головною функцією Книжкова палата є Державним архівом друку України. Палата проводить державну статистику друку. Ще одним напрямом діяльності установи є створення і розповсюдження бібліографічних покажчиків, баз даних, підтримка Національного агентства ISBN.

Як організація, що здійснює бібліографічний опис та облік. Книжкова палата:

• складає поточну бібліографію документів, що видаються на території України;

• проводить статистичний облік і аналіз складу друкованої продукції України;

• створює ретроспективні бібліографічні документи;

• здійснює централізовану каталогізацію (у тому числі випуск каталожних карток на папері);

• готує й поповнює реєстри постійних імен і назв (Authority Files);

• виконує бібліографічні й інформаційно-пошукові замовлення (спеціальні, разові та постійні) інших організацій.

Протягом усього періоду свого існування Книжкова палата випускає інформаційні видання різноманітного складу, обсягу та періодичності.

1. Основні події з історії Книжкової палати України

Історія Книжкової палати України розпочалась з 1919 року, коли Директорія оголосила про організацію Головної Книжної Палати в м. Києві. її створення пов'язано з Законом, ухваленим Радою Народних Міністрів і затвердженим Головою Директорії В.Винниченком про утворення Головної Книжної Палати в м. Києві "…для регістрації всієї друкарської продукції на Україні, наукового її систематизування та для обміну книжками з іншими книжними інституціями…". Пояснююча записка до законопроекту підписана Міністром Народної Освіти професором І. Огієнком.

Зміни урядів, громадянська війна в Україні надзвичайно заважали виконанню основних функцій Головної Книжної Палати, що зазнавала різних організаційних експериментів. З 1920 року державний центр України переміщено до м. Харкова й там Колегія Наркомосу затвердила "Положення про Центральний Бібліографічний Відділ Всеукраїнського Державного Видавництва". У березні місяці 1921 року в Харкові } оголошено Постанову "Про обов'язкову реєстрацію та збереження зразків творів друку", а згодом Постановою Ради Народних Комісарів "Про організацію Української Книжкової Палати і про забезпечення головних книгосхованок всіма виданнями республіки" Центральний Бібліографічний відділ з 27 червня 1922 року перетворено в Українську Книжкову Палату в Харкові. Протягом усього часу функціонування Палати було ще багато різних змін в її житті та діяльності. Про всі перипетії нелегкої долі цього центру державної бібліографії досить детально можна дізнатися з книги "Книжкова палата України: історія і сьогодення", виданої до 85-річного ювілею Палати.

24 січня 1919 року Головою Ради Народних Міністрів В. Винниченком ухвалено ЗАКОН про утворення Головної Книжної Палати в Києві.

З 1920 року державний центр України переходить до Харкова і при Державному видавництві УСРР створено Центральний бібліографічний відділ, який проводив обліково-реєстраційну та статистичну роботу.

27 червня 1922 року Постановою Ради Народних Комісарів УСРР організовано Українську книжкову палату в Харкові при Державному видавництві УСРР.

23 червня 1972 року за заслуги в розвитку науки й культури нагороджено Книжкову палату УРСР Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.

23 січня 1974 року Постановою Ради Міністрів УРСР Книжковій палаті присвоєно ім'я Івана Федорова за поданням Державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі.

25 серпня 1989 року у зв'язку з закінченням будівництва комплексу Книжкової палати УРСР у м. Києві наказом Державного Комітету Української РСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі на базі видавництва "Реклама", Книжкової палати УРСР та її друкарського цеху створено Республіканське бібліографічне об'єднання "Книжкова палата УРСР ім. Івана Федорова". 25 лютого 1992 року наказом Державного Комітету України по пресі його перейменовано в Національне науково-виробниче об'єднання "Книжкова палата України".

25 березня 1996 року наказом Міністерства України у справах преси та інформації об'єднання перейменовано в Книжкову палату України. Згідно з новим статутом Палата повинна збирати й дбайливо зберігати все, що видається на терені України; готувати й видавати покажчики поточної й ретроспективної державної бібліографії; вивчати й аналізувати процеси, які проходять у книговидавництві й книгорозповсюдженні.

З 1996. року відновлено видання видавничого бібліографічного покажчика "Нові видання України" (три рази на місяць), який інформує про книги з усіх галузей знань. Відновлено видання літописів: образотворчих видань, нотних, картографічних, періодичних видань України, рецензій, Започатковано випуск щомісячного науково-практичного видання "Вісник Книжкової палати", в якому публікуються інформаційні, бібліографічні, статистичні відомості про друковані видання України, а також новини книжкового й інформаційного ринку.

У 1996 році розроблено та впроваджено локальну ком-п'ютерну мережу. Створено комп'ютерні довідкові бази даних: газетні видання України (область, назва газети, засновник, видавець, місце видання, мова, адреса, телефон, кількість номерів на рік і тиражі); видавництва й видавничі організації України (назва, адреса, телефон, керівник, напрям видавничої діяльності); каталог нових видань України (автор, назва, вида-внича організація, характеристика видання).

1.січня 1997 року відновлено випуск друкованих бібліо-графічних карток на книги, журнальні статті та рецензії. Приміщення, організаційні проблеми, подяка, кадри, відділи

Сьогодні хто тільки не лає Радянську владу і Першого секретаря ЦК Компартії України останніх років Володимира Васильовича Щербицького. Проте давайте будемо об’єктивними і згадаємо, що саме під час його фактичного правління державою було збудоване найбільше в Європі бібліотечне приміщення Центральної наукової бібліотеки АН УРСР ім. В.Вернадського. корисною площею 35,7 тис. кв. м.. і введене в дію в жовтні 1989 року. Перевезення фондів у, нове книгосховище зроблено за півроку, а це майже 7 млн книжок і періодичних видань.

У Харкові Книжкова палата УРСР розміщувалась в чотирьох приміщеннях: архів № 1 (вул. Артема. 29) — у підвальному приміщенні площею 284 кв. м зберігалося 375 тис. пр. книг і брошур за 1917 — 1976 роки. В приміщенні повністю відсутні умови для зберігання друкованих видань, а також резерв площі для розміщення книг, що надходили; архів № 2 (пл. Р.Люксембург, 5) — у підвальному приміщенні, де температура повітря різко підвищена, площею 208 кв. м зберігалось 3 млн пр. газетних видань за 1917—1950 роки; архів № З (провулок Короленка, 5) — знаходився в триповерховому будинку площею 1,5 тис кв. м і тут було розміщено 4 595 786 друкованих одиниць (аркушеві видання і газети), а також відділи Палати. Резервів для розміщення друкованої продукції не було. В адміністративному будинку Палати (вул. Артема, 31) площею 733 кв. м розміщувалися відділи і друкарня. Таким чином Книжкова палата займала приміщення загальною площею 2 725 кв. м і не мала можливостей для подальшого розвитку.

У 1989 році в столиці України побудовано нове приміщення Книжкової палати, а потім розпочалася епопея переїзду фондів Державного архіву друку з Харкова до Києва, що тривала 13 років уже за часів нинішньої влади і закінчилася тільки у 2002 році. Слід додати, що жоден з віце-прем'єр-міністрів не поцікавився долею Національного бібліографічного центру і найбільшого Архіву друкованої продукції України. Більше того, коли вирішувалася проблема надання Книжковій палаті України статусу наукової установи, а всі документи вже були готові до підписання постанови уряду з терміновим дорученням прем'єр-міністра А.КІнаха вирішити це питання позитивно, Сєминоженко все зробив для того, аби затримати справу з наданням Палаті статусу наукової установи.

Коли в 1995 році я очолив колектив Книжкової палати, в ній не було жодного комп'ютера, більша частина фондів збе-рігалася в підвалах філії в Харкові, а заборгованість з мізерної заробітної плати співробітникам становила величезну суму. Довелося розпочинати все фактично з нуля. Формування нового колективу бібліографів, книгознавців, архівістів, редакторів, аналітиків, видавців, палітурників та інших фахівців центру державної бібліографії проходив нелегко, але завершився, на мій погляд, вдало. І цілком закономірним є розпорядження: Кабінету Міністрів України, підписане 10 грудня 2003 року прем'єр-міністром В.Януковичем, яким змінюється статус Палати з культурно-наукової установи на наукову. Це дає можливість нашому колективу трохи вільніше дихати, зменшити плинність кадрів, ширше розгорнути наукові дослідження, продовжити підготовку кадрів і розпочати формувати творчий, працездатний, високопрофесійний колектив.

Сьогодні штат Книжкової палати України становить 209 осіб, які працюють в 15 наукових і 6 функціональних відділах. До наукових відносяться відділи: наукового опрацювання документів і організації каталогів, книгознавства, наукового , аналізу інформації й державної статистики друку, інформаційних систем, науково-технічної інформації, наукового реферування інформації, класифікаційних систем, міжнародної системи стандартної нумерації книг, наукового опрацювання обов'язкових примірників, наукової підготовки бібліографічних покажчиків, науково-допоміжної бібліографії, державної стандартизації, наукового редагування бібліографічної інформації, підготовки видань та реставрації документів, Державний архів друку.

До функціональних відносяться відділи: загальний, кадрів, бухгалтерського обліку та звітності, інженерно-технічного забезпечення охорони праці та техніки безпеки, адміністративно-господарчий.

Книжкова палата вже не має філії в Харкові, друкована продукція перевезена до Києва і розміщена в єдиному функціональному комплексі загальною площею 10,7 тис. кв. м, обладнаних системою охорони, протипожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, має власну комп'ютерну мережу і систему телекомунікації.

2. Основні функції Книжкової палати України

Основні функції Книжкової палати України визначає Стаття 27 Закону України "Про видавничу справу", прийнятого Верховною Радою України 5 червня 1997 і року №318/97.

Книжкова палата України, це колектив однодумців, подвижників книжкової справи, основними напрямами діяльності якого є:

1. Державна бібліографічна реєстрація та централізована каталогізація всіх без винятку видів видань, випущених в Україні.

2. Державна статистика друку, підготовка статистичних матеріалів, що характеризують динаміку й тенденції у видавничій справі.

3. Аналіз тенденцій розповсюдження видавничої продукції, вивчення книжкового ринку, його регіональних особливостей.

4. Комплектування і збереження повного і недоторканого фонду Державного архіву друку — головного сховища всіх видів видань, випущених в Україні.

5. Державна стандартизація видавничої та бібліотечної справи, розроблення і контроль за дотриманням стандартів суб'єктами видавничої справи, а також сертифікація баз даних.

6. Розроблення та обґрунтування короткострокових і довгострокових прогнозів розвитку видавничої та бібліографічної справи в Україні.

7. Наукові дослідження в галузі бібліографії, книгознавства, соціології книги та читання, консервації та реставрації документів.

8. Наукознавчі дослідження і розроблення бібліометричних методів визначення пріоритетних напрямів і рівнів розвитку наукових досліджень.

9. Створення і видання поточних, кумулятивних і ретроспективних бібліографічних покажчиків, реферативних журналів і науково-аналітичних оглядів, друкованих карток.

10. Розроблення та експлуатація бібліографічних баз даних і мереж бібліографічної інформації.

11. Організація книгообміну.

12. Впровадження Міжнародної системи стандартної нумерації книг (ISBN), присвоєння міжнародних номерів виданням і їхня реєстрація в національних і міжнародних бібліографічних базах даних; обмін інформацією на національному і міжнародному рівнях; надання послуг з питань використання ISBN.

Національне книгосховище — Державний архів друку

Інформаційно-бібліографічний ресурс Національного книгосховища є страховим фондом країни і зосереджує в собі і всі види друкованої продукції, що видрукована на території України з 1917 року. Протягом 1996 — 2001 років із Харкова до Києва перевезено газети і аркушеву продукцію і об'єднано фонд Державного архіву друку. В 2002 року філію Книжкової палати в м. Харкові ліквідовано.

На 1 січня 2004 року в Національному книгосховищі зберігається 12 594 684 одиниці друкованої продукції. Фонд Державного архіву друку складають (одиниць зберігання):

1. Книги та брошури — 781 089. ' 2. Газети — 9 549 487.

3. Періодичні та продовжувані видання — 220 736. .

4. Образотворчі видання — 82 130.

5. Картографічні видання — 963.

6. Нотні видання — 17 961.

7. Аркушева продукція — 1 942 223. :

8. Зарубіжні видання — 95.

За 2003 рік до державного архіву друку надійшло: книг — 14 100. газет — 83 290 (на 31 жовтня), періодичних і продовжуваних видань — 8 775, образотворчих —' 193, картографічних — 192, нотних видань — 57. Всі нові надходження обробляються в дезінфекційній камері, переплітаються чи вкладаються в спеціальні картонні коробки, формуються електронний і картковий каталоги тощо.

Державні бібліографічні покажчики, наукові та реферативні журнали

Здійснюючи одну зі своїх головних соціальних функцій, а саме — державну бібліографію на основі державної реєстрації видань, що виходять в Україні, Книжкова палата інформує про ці видання у формі державних бібліографічних покажчиків — літописів. Державна бібліографічна інформація є основою для всіх інших видів науково-інформаційної та бібліографічної діяльності. Це авторитетне джерело інформації, що доводиться до органів державної влади, організацій, установ, вчених та спеціалістів з метою інформаційного забезпечення науки, культури, виробництва та інших сфер суспільного життя, інформація подається за видами видань у таких спеціальних бібліографічних покажчиках: "Літопис книг" (1 раз на місяць); "Літопис авторефератів" (1 раз на квартал); "Літопис журнальних статей" (2 рази на місяць); "Літопис газетних статей" (2 рази на місяць); "Літопис нот" (1 раз на рік); "Літопис образотворчих видань" (2 рази на рік); "Літопис картографічних видань" (1 раз на рік); "Літопис рецензій" (1 раз на рік): "Нові видання України" (3 рази на місяць). Крім літописів, Книжкова палата України видає ряд бібліографічних покажчиків, довідників, каталогів, журналів. Серед них науково-практичний журнал "Вісник Книжкової палати", зареєстрований ВАК України (технічні, історичні й педагогічні науки), реферативні журнали: "Політика. Політичні науки", "Економіка. Економічні науки"; Щоквартальник."Календар знаменних та пам'ятних дат", "Законодавчі та нормативні документи України у сфері, видавничої та бібліотечної справи" і двічі на місяць друкувались бібліографічні картки централізованої каталогізації на книги (неанотовані), довідник "Друковані засоби масової інформації України" ( у 2 част., ч 1. Газети; ч. 2. Журнали — найповніший всеукраїнський довідник засобів масової інформації, зареєстрованих в Україні); Науково-до-поміжний ретроспективний бібліографічний покажчик "Спецфонд Книжкової палати України (1917—1921 pp.)"; "Зміни та доповнення до УДК. 2000". Підготовлено також до друку: "Англо-американські правила каталогізації"; "Словник книгознавчих термінів".

Статистика друку. Державний статистичний облік видань — одна з найважливіших функцій Книжкової палати. З метою вдосконалення системи статистичних даних про діяльність видавничої сфери Книжковою палатою розроблено проекти нової форми звітності.

Форма звітності (проект) доповнена розділом "Періодичні і продовжувані видання". Це обумовлено тим, що на сьогодні звітність про випуск цих видань державною статистикою не передбачена, і статистичні дані Книжкова палата готує на підставі даних тільки обов'язкового примірника, що надходить до Державного архіву вкрай незадовільно, і вони не віддзеркалюють реальний стан друкованих ЗМІ.

Додано також розділ "Електронні видання" — вид видань, отримання обов'язкового примірника якого покладено на Книжкову палату згідно з Законом України "Про обов'язковий примірник документів". Розроблений проект форми звітності направлено Держкомстату в червні 2002 року на узгодження.

Велику увагу в удосконаленні статистичного обліку приділено розробленню нового програмного забезпечення, що передбачає класифікацію суб'єктів видавничої діяльності залежно від форм власності й організаційно-правової форми господарювання.

Комп'ютерна мережа Книжкової палати України належить до класу мереж з розгалуженою структурою. її основу створено в 1996 році, а протягом наступних років відбувалося розширення і модернізація. Серцем мережі є сервер, від якого, як кровеносні судини, тягнуться гілки до всіх відділів Книжкової палати, що розташовані на трьох поверхах наукового корпусу. 10 мережевих комутаторів та 6 блоків безперервного живлення забезпечують цілодобову роботу мережі, а 34 робочих станції, що підключені до мережі, щоденно працюють над поповненням баз даних електронного каталогу книг, журнальних статей, реферування інформації, баз даних журналів і газет, державної статистики друку. Комп'ютерний набір і верстка видань Книжкової палати також сьогодні неможливі без наявності локальної мережі. Друк оригінал-макетів видань на папері та плівці форматів від А5 до A3 здійснюють два принт-сервери, що розташовані у відділі інформаційних систем. Ще 10 принтерів доступні для мережевого друку з комп'ютерів тих відділів, де вони знаходяться.

Користувачі локальної мережі мають змогу не лише працювати над поповненням інформаційних ресурсів Книжкової палати, а й отримувати інформацію з інформаційно-довідкового серверу Internet, що містить добірку загальнодержавних і внутрішніх нормативних документів, інші документи, необхідні в роботі Палати. Окремий сервер "Ліга-Закон", що створює ще одну гілку мережі, містить повну базу законодавства України і забезпечує працівників Палати відомостями про найновіші зміни в ньому.

З 1997 року Книжкова палата має доступ до Internet по виділеному каналу. В 2003 році ця гілка також зазнала змін — було здійснено перехід на новий провайдер Internet-послуг, організовано новий, більш потужний, виділений канал і підвищено швидкість доступу до 128 Кб/с. WEB-сервер Книжкової палати надає користувачам Internet повну інформацію про Книжкову палату, її історію та плани розвитку, послуги, що вона надає.

На сервері у вільному доступі виставлено повнотекстові електронні реферативні журнали "Економіка. Економічні науки", "Політика. Політичні науки" та " Історія. Історичні науки". Останній з них не має друкованого аналогу. Поштовий сервер Книжкової палати забезпечує цілодобовий зв'язок із зовнішнім світом за допомогою електронної пошти.

Інформаційні ресурси Книжкової палати знаходяться у постійному розвитку, а інформаційне обслуговування набуває нові форми. В процесі розроблення знаходиться ряд проектів, що висуває Книжкову палату України в число провідних інформаційних провайдерів нової видавничої системи України. Серед цих проектів є декілька з установами й фірмами Сполучених Штатів Америки. Сучасні інформаційні технології складають матеріальну основу формування зв'язків і виробничих відносин між підприємствами — елементами видавничої системи, сприяючи їхній консолідації.

Висновки

Отже, Книжкова палата України здійснює підготовку бібліографічної інформації у вигляді довідок про всю видавничу продукцію, що виходить на терені держави на замовлення організацій та установ України, закордонних фірм, а також окремих громадян.

Надає платні довідково-інформаційні послуги з усіх видів видавничої продукції, з використанням фондів Державного архіву друку, починаючи з 1917 року.

Консультує видавничі та книготорговельні структури щодо оформлення та ідентифікації друкованої продукції.

Здійснює індексацію УДК, ББК на всі види друкованих видань, надання блоків ISBN, консультацій.

Проводить складання бібліографічних покажчиків за різними тематичними напрямами з використанням генерального алфавітного каталогу Книжкової палати.

Список використаної літератури

1. Васильєв О. Інформаційні продукти та бази даних Книжкової палати України // Вісник Книжкової палати. — 1997. — № 10. — C. 10-14

2. Гуцол Г. Новітні розробки у галузі інформатизації Книжкової палати України// Вісник Книжкової палати. — 2006. — № 4. — C. 29 — 34.

3. Нелепина Г. Книжная палата Украины:История создания, проблемы и перспективы развития // Книжное обозрение. — 1999. — № 3. — C. 11-13

4. Низовий М. Організація української Книжкової Палати і початок ії статистичної роботи // Вісник Книжкової палати. — 1999. — № 3. — C. 22-23

5. Сенченко М. Книжкова палата України: вчора, сьогодні, завтра// Вісник Книжкової палати. — 2004. — № 1.(До 85-річчя з дня заснування Книжкової палати України. — C. 3 — 7

6. Федотова О. Спецфонд книжкової палати України:передумови створення,шляхи еволюції та характеристика з позицій сьогодення// Вісник книжкової палати. — 1999. — № 11. — C. 28-32

7. Чухно Н. До 80-річчя з дня заснування книжкової палати України// Вісник книжкової палати. — 1998. — № 1. — C. 5-8