Комп’ютер: за та проти

1. Комп’ютерні ігри: розвага як хвороба.

2. Коли комп’ютер для дитини — добре.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Тема «дитина і комп’ютер» вже давно стала причиною численних «релігійних воєн». Міфи про «шкідливі флюїди та промені» змінюються бувальщинами про невротичні стани і тунельний синдром у дванадцятилітніх підлітків. «Стурбована» громадськість в особі «відомих дитячих психологів» та невідомих громадських організацій час від часу жене наступну хвилю істерики з приводу того, «куди ми котимось». «Безтурботна» громадськість продовжує мовчки котитись у прірву комп’ютеризації сама і тягнути за собою своїх нащадків. Чимало батьків, хоч і не в захопленні від червоних очей та нічних посиденьок своїх чад, вірить, що з тріади «комп’ютер-телевізор-підворітня» перший елемент є все-таки найменшим злом.

XXI століття — час абсолютно нових підходів у розвитку й вихованні дітей. Водночас психологи в паніці: сучасні діти значно випереджають в інтелектуальному розвитку своїх однолітків 5—7-річної давності, а їхні батьки зовсім не беруть до уваги емоційний вік і фізіологічний стан своїх малюків. Як результат — діти вправно читають англійською, проводять години біля комп’ютера, але страждають десятками фобій і фізично ослаблені. Сучасні технології, безперечно, корисні. Веб-камера не гірше за гувернантку доглядає за дитиною, а віртуальний репетитор повністю може замінити реального викладача під час формування інтелекту дитини. Водночас тривога навчених життям бабусь і мам цілком обґрунтована: без ЖК-дисплея перед очима і hands-free у вухах дитина набагато краще збереже зір, слух і здоров’я.[1, 40]

Коли найкраще розпочинати ознайомлення дитини з комп’ютером? Щодо цього побутує безліч думок. Більшість фахівців стверджують, що ази комп’ютерної техніки можна опановувати не раніше 8—9 років (допустимо, але небажано з першого класу). У цьому віці дитині вперше можуть знадобитися найпростіші програми (Word, Excel, Internet Explorer або інший веб-браузер), щоб виконувати деякі домашні завдання або спілкуватися з однокласниками.

1. Комп’ютерні ігри: розвага як хвороба

Ще десять років тому Інтернет-клуби чи Інтернет-кафе були винятковою рідкістю, а сьогодні стали звичним атрибутом буквально у кожному місті. Їхня кількість зростає, як гриби після дощу

Здавалося б, усі вони створюються для того, аби серйозні люди, котрі не мають вдома комп’ютерної техніки, мали можливість знайти потрібну інформацію, спеціалісти в тій чи іншій галузі — новинки у своїй справі, студенти — підготуватися до лекцій, екзаменів… Безперечно, не без цього. Але чи не найбільшу потребу в них відчуває наше підростаюче покоління, яке ледве чекає (чи й не чекає загалом) закінчення уроків, аби буквально на крилах полетіли до найближчого Інтернет-клубу і засісти за комп…

“Я вже не знаю, що робити з своїм сином, — розповіла якось моя знайома, мати 10-річного Сашка. — Зовсім глузд втратив з тими іграми в Інтернет-клубах. Буває, попроситься гуляти, а потім не догукаєшся: знайду його лише за комп’ютером. Та ще й до того ж раніше просив у нас гроші на ігри, а зараз, помічаю, красти почав… А вночі прокидається, то кричить, то лементує, наче в атаку йде. І що з ним робити? Як заборонити?” [1,42]

Такі чи подібні розмови можна нерідко почути від матерів значної кількості дітей. Комп’ютерні ігри настільки захоплюють дітей, що вони вже не думають ні про що інше, лише як би десь знайти копійку і дотягнутися до кнопочок, клавіш… Дітлахи витрачають гроші, які їм дають батьки на булочку чи обід у школі. А буває й так, що школярі, аби пограти, виносять з дому різні речі й продають. Годинами діти просиджують у темних задушливих кімнатах, чекаючи свої черги, адже, зазвичай, комп’ютерів в одному залі максимум з десяток (особливо в невеликих містечках), а бажаючих нерідко — хоч річку гати. Буває, школярі навіть тікають з уроків або взагалі не йдуть до школи.

Роздумуючи над питанням “за і проти комп’ютерних технологій для дітей” насамперед варто наголосити на загальному розвитку дитини при використанні комп’ютерних технологій. Як відомо, здібності дитини розвиваються тим краще, чим більше в неї можливостей отримання різноманітного досвіду, знайомства з кращими досягненнями світової культури тощо. Усі ми досить добре знаємо, скільки втрачають обдаровані діти, коли вони не мають можливості користуватися бібліотеками, не ходять до музеїв, не бувають в опері, не навчаються за такими технологіями, які є кращим надбанням людства. І коли така дитина нарешті, наприклад, вступаючи до університету, потрапляє до великого міста, у культурне середовище, їй треба надолужувати ці втрати, іноді на це витрачається ціле життя.

Проте це щодо використання комп’ютерів у навчанні. Безперечно, з цієї точки зору заняття на комп’ютерах — взагалі справа благородна. Дитина добре розвивається, може набагато легше опанувати будь-яку науку, зрештою, вивчити ту ж англійську чи за допомогою розиграшів навчитися розв’язувати задачі. Так, саме з цією метою дитині варто придбати комп’ютер, тим більше, якщо (з огляду на сьогоднішню зайнятість більшості наших батьків) у вас просто катастрофічно не вистачає часу на заняття з дитиною. [2, 36]

З іншого боку, комп'ютерні ігри нарешті реалізували дитячі (та й не лише дитячі) мрії про реалістичні світи. Яка дитина, граючись у солдатики, не уявляла собі, як вони стріляють і не озвучувала їхні дії? З появою комп'ютера цей уявний світ матеріалізувався. Тепер можна вистрелити з пушки та почути постріл, можна керувати літаком, і він буде літати, як справжній.

Бо з огляду на ситуацію з дедалі тотальнішим хворобливим захопленням комп’ютерами, постає інше питання: чи не забагато для підростаючого покоління комп’ютерних іграшок ?

Турбуватися про це потрібно насамперед через такі факти: комп’ютерний вплив нічим не ліпший за телевізійний. Про останній говоримо постійно, а ось комп’ютерна залежність для вітчизняного користувача є суттєвою новинкою. Правда, більшість батьків уже встигли її відчути на своїх дітях.

Насамперед слід зазначити те, що діти набагато легше піддаються комп’ютерному впливу, ніж дорослі. Останні прекрасно усвідомлюють, коли треба собі сказати “досить” і вимкнути гру. Чи, іншою мовою, дорослі здатні “відфільтрувати” негативну інформацію. А ось діти, які набагато важче контролюють свої емоції, не усвідомлюють, не диференціюють добре та зле, вбирають у себе все. До цього треба додати й фактор розпещеності, дітям, яким батьки досі все дозволяли, наказати зупинитися важче. [2, 37]

Інший бік справи. Що б не говорили, але, переглянувши чимало комп’ютерних ігор, будь-хто з нас зробить єдиний висновок: у переважній своїй більшості всі ігри наповнені сценами насильства, всюди присутня — так чи інакше — зброя чи інші засоби самозахисту чи нападу. І дуже часто єдине — вбивати, вбивати, вбивати… А хтось думає над тим, якою виросте дитина, яку кілька разів на тиждень (а то й щодня) “безпечний” комп’ютер програмує, для прикладу, на те ж вбивство?

Усі ці наведені факти можуть призвести до формування психопатичного характеру. У дітей надлишок енергії, їм потрібно весь час кудись її виливати. І замість того, аби гратися на вулиці, читати цікаві книжки, вони “палять” цю енергію біля комп’ютера. Кожен психолог, переконана, зустрічався у своїй практиці з дітьми, істеричний характер котрих можна пояснити в тому числі й наведеним впливом.

Що треба знати зараз про безпечне використання комп'ютерів? Виявляється досить багато — і про те, як облаштувати кімнату, щоб у дитини не виникало додаткового навантаження на зорову систему, і як розташувати комп'ютер стосовно джерел освітлення, і які меблі використати для комп'ютеризованого робочого місця, і скільки часу можна безпечно проводити біля комп'ютера тощо. [3, 239]

2. Коли комп’ютер для дитини — добре

Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємося між собою. Завдяки технічному прогресу виникли нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними – і нові цінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше – періодичні друковані видання, потім – телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, Інтернет. Сьогодні світ заполонили комп’ютери. Даний матеріал містить цікаву інформацію про комп’ютер, його позитивний та негативний вплив на людину і дитину, зокрема.

Комп’ютери почали активно застосовуватися після Другої світової війни. До 1960 року в усьому світі використовувалося не більше 7 тис. комп’ютерів. У 1993 році настав історичний перелом, коли вперше обсяг виробництва персональних комп’ютерів перевищив обсяг виробництва легкових автомобілів і досяг 35,4 мільйона одиниць.

Де застосовується комп’ютер? В установах, банках, школах, лікарнях, у побуті. Сучасний комп’ютер пише музику і вірші, малює, грає у шахи, розмовляє. Наприкінці ХХ століття створюються комп’ютери, які вміщуються на долоні і дуже прості в користуванні. Нині найрозумніший комп’ютер в світі називається „Стимулятор Землі”. Його створили японські спеціалісти з м. Йокогама. За його допомогою моделюють процеси, які відбуваються на Землі, зокрема передбачають природні катастрофи.

Число користувачів Інтернету в Україні щомісячно збільшується на 200 тис. Адже Інтернет – це оперативність. Дані тут оновлюються кожні 5-15 хвилин, що неможливо ні в яких інших засобах інформації.[4, 80]

Сьогодні у високорозвинених країнах світу є можливою купівля-продаж за допомогою електронних засобів, не виходячи за поріг домівки. Стали реальністю освіта з дистанційним управлінням, комп’ютерна діагностика та хірургія, транспорт та зв’язок з миттєвим замовленням квитків тощо.

В Японії увійшли в моду домашні кішки-комп’ютери. Вони можуть муркотіти будь-які мелодії відповідно до настрою господаря, робити масаж лапками і лікувати. Кішка-робот сама поставить діагноз, замовить необхідні ліки, складе лікувальну дієту.

У Франції створено книгу, зовні схожу на традиційну, але під її обкладинкою розміщено екран розміром 16 х 21 см. Електронну книгу можна покласти до сумки чи рюкзака, і працює вона на батарейках протягом 5 годин. Це водночас і книга, і бібліотека, і віртуальний книжковий магазин. Її пам’ять зберігає біля 30 книг по 500 сторінок кожна. Маючи мобільний телефон чи телефонну розетку, ви підключаєтеся до Інтернету і можете гуляти по віртуальному магазину, вибирати і замовляти книги. Досить провести по екрану пальцем, щоб підібрати книгу чи газету, збільшити розмір букв, знайти незрозуміле слово у словнику.[4, 83]

Останнє досягнення комп’ютерних технологій – „жива” книга. За допомогою комп’ютера можна не лише читати текст і переглядати малюнки, а й чути голоси персонажів, „оживляти” ілюстрації, грати у цікаві ігри. Навіть є такі електронні книжки-ігри, які надають можливість не тільки познайомитися з авторським варіантом твору, а й самому вплинути на хід сюжету.

На сьогоднішній день основний принцип роботи з комп’ютером – самостійний пошук інформації. Для користувачів тут є свої плюси і мінуси. Позитивною є можливість самостійної праці. Користувачі навчаються орієнтуватися в мережевому просторі, відбирати потрібні документи з величезного інформаційного масиву. Але читання тексту з комп’ютера має багато незручностей: ви не бачите, скільки прочитали і чи багато ще залишилось, не можете перегорнути сторінки, щоб порівняти різні розділи книги або прочитати навмання обрані уривки. Не вийде захопити екран із собою в ліжко або на пляж. Екрани не можна колекціонувати і розставляти на полицях.

Вміння знаходити інформацію за допомогою комп’ютера – це справжнє мистецтво. І ним потрібно навчитися володіти. Адже діти повинні відрізнити потрібну інформацію від непотрібної, глибоку від поверхневої, корисну від беззмістовної та шкідливої. Досить часто діти обмежуються переглядом в комп’ютері детективів, бойовиків, фільмів жаху та трилерів, використовують його для сумнівних ігор. Дуже багато дітей та підлітків проводять майже весь свій вільний час у віртуальному світі, нехтуючи навчанням, друзями, здоров’ям. У них виникла нова форма залежності – комп’ютерна. Як же впливають комп’ютерні ігри на світогляд дітей? Багато хто вважає, що позитивно, інші – негативно.[5, 14]

Перша комп’ютерна гра „Зоряні війни” вийшла у світ 1962 року. Її завдання полягало в тому, щоб відбити астероїди і напади ворожих космічних кораблів. Згодом було створено багато інших ігор. Це пригодницькі ігри, ігри-головоломки, стратегічні ігри та ігри „екшн”. Багато ігор імітують різні види спорту. Чимало з них здобули високу оцінку громадськості, оскільки вони дуже цікаві й допомагають у навчанні. Однак ігри „екшн”, як і ті, що їх називають „шутерами” (стрілялками), часто критикують через їхній агресивний характер. Зазвичай мета цих ігор – вибрати зброю і знищити всіх ворогів: людей та інших істот.

Деякі учені вважають, що у грі агресія знаходить вихід, відбувається розрядка, і підліток не здійснюватиме кримінальні "подвиги" на вулиці. На думку інших, "стрілялки-вбивалки", навпаки, сприяють посиленню агресивності.[5, 16]

Стає дедалі популярнішим он-лайновий вид комп’ютерної гри. Що особливого у ньому? Її персонажами керує не комп’ютер, а гравці, які через Інтернет одночасно беруть участь у грі. Їх можуть бути тисячі. Популярність таких забав пояснюється можливістю поспілкуватися з іншими. Гравці „розмовляють” одні з одним і відчувають себе частиною всесвітньої родини.

Висновки

За даними експертів ВООЗ, до 92% дорослих, які працюють за комп'ютером, наприкінці робочого дня скаржаться на неприємні відчуття й утому, які призводять до негативних наслідків: втомлюються очі; через кілька годин роботи за комп'ютером з'являється відчуття пекучості, болять повіки. Не оминають такі симптоми і підлітків. Навіть не дуже довго працюючи за комп'ютером, не більше як 1-2 години, 73% підлітків відчувають загальну і зорову втому, тоді як після звичайних уроків втомлюються тільки 54% підлітків. Захопившись комп'ютером та переживаючи велике емоційне піднесення, школярі навіть не зважують на втому і працюють далі.

Комп'ютер має ще один недолік — випромінювання. Виміри, які зробили експерти Російської академії наук, показали, що воно є таким же, як і радіаційний фон землі. Електромагнітне випромінювання від доброго комп'ютера відповідає нормативам. Однак із бокових і задніх стінок комп'ютера низької якості рівень низькочастотних електромагнітних випромінювань може бути підвищеним.

Якщо придбати якісний комп'ютер, то низка проблем зникне сама собою. Та є п'ять правил, які слід запам'ятати:

1. Комп'ютер потрібно розташувати в кутку чи задньою стінкою до стіни.

2. У приміщенні, де працює комп'ютер, необхідне щоденне вологе збирання. Тому підлогу в кімнаті не треба накривати килимом.

3. До і після роботи на комп'ютері слід протирати екран спеціальними серветками.

4. Вважають, що наші зелені друзі — кактуси — також допомагають зменшити негативний вплив комп'ютера.

5. Не забувайте частіше провітрювати кімнату. Акваріум або інші ємності з водою збільшують вологість повітря.

Список використаних джерел

1. Баженова И. Что ищут дети в мировой паутине? // Библиотека. – 2002. — № 9.

2. Цесарская Г. Размышления о пользе и бесполезности компьютерной паутины // Библиотека. – 2002. — № 5.

3. Желібо Є., Заверуха Н., Зацарний В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2003. – 328 с.

4. Скорих І. Електронне видання – новий етап еволюції книги // Шкільна бібліотека. – 2007. — № 5.

5. Малєєва Т. Книга і комп’ютер в інформаційному суспільстві: сучасне і майбутнє // Світ дитячих бібліотек. – 2003. — № 2.

6. Букет,освітній портал[Електр. ресурс]