Країни близького східного регіону. Іран, Туреччина

Вступ.

1. Загальна характеристика Ірану.

2. Характеристика Туреччини, її історія та звичаї.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

До Близького Сходу відносять такі країни: Туреччина, Об'єднані Арабські Емірати, Ірак, Йорданія, Ліван, Ізраїль, Саудівська Аравія, Ємен, Судан, Кувейт, Катар, Оман, Бахрейн. Основне населення: тюрки, араби, перси, євреї. Більшість населення — мусульмани. Близький Схід є одним з шляхів з Європи і Америки до Азії.

Розвиток відносин з Туреччиною є одним з головних пріоритетів України в південному напрямку. Підписаний дуже важливий Договір про дружбу і співробітництво між обома державами строком на 10 років. Після отримання Україною незалежності між Києвом і Анкарою не виникало спірних питань. У вирішенні проблем військової й екологічної безпеки в регіоні Чорного моря, його демілітаризації складається прямий і безпосередній інтерес обох країн. Але і в пошуку балансу сил у новій і складній геополітичній ситуації, що склалася в регіоні за останні роки, інтереси Туреччини й України багато в чому можуть збігатися. В Україні високо оцінюють розуміння Туреччиною проблем, пов'язаних з поверненням з місць депортації до Криму етнічно спорідненого туркам кримськотатарського народу.

Туреччина є ключовою державою для України, оскільки через неї йдуть найбільш зручні транспортні шляхи у Середземноморський та Близькосхідний регіони. Хоча останнім часом Туреччина проробляє шляхи диверсифікації власного зовнішньополітичного курсу, однак він загалом залишається проамериканським. Туреччина має тривалий конфлікт з Грецією, і це робить проблематичним її входження до Європейської спільноти. Її стратегічне значення як південно-східного флангу НАТО втрачається із зниженням порога конфронтації між Заходом та РФ. Мотиви для зближення України з Туреччиною виглядають досить обґрунтованими: необхідність забезпечення транспортування енергоносіїв в і через Україну, компліментарність економік, співпраця в межах ЧЕС тощо.

1. Загальна характеристика Ірану

Ісламська Республіка Іран, держава в Західній Азії. На півночі граничить із Вірменією, Азербайджаном і Туркменістаном і обмивається Каспійським морем, на сході сусідить із Афганістаном і Пакистаном, на заході — з Іраком і Туреччиною. На півдні країна має у своєму розпорядженні широкий вихід до Перської й Оманської затокам.

Державний прапор — складається із зеленої, білої і червоної горизонтальних смуг з гербом посередині. Зеленій колір символізує релігію ісламу, що сповідується в країні. Білий — уособлює собою мир. Червоний — символ мужності й доблесті. На білій смузі прапора — зверху і знизу — 2 лінії з арабських слів. Це 22 копії фрази "Аллах Акбар!" (Allahu Akbar), що означає "Бог понад усе". Як говориться в конституції Ірану, число 22 було обрано, тому що Ісламська революція 1979 року скинула попередній режим 22 числа 11 місяця за ісламським календарем. Прапор затверджений 29 липня 1980 року.

Державний герб — складається з 4 півмісяців і шаблі. Чотири півмісяця символізують слово Аллах (існує певна схожість з арабським написанням цього слова). П'ять частин герба символізують п'ять принципів Ісламу. Над шаблею — "Ташдид" (схожа на букву W). В арабському написанні вона використовується у подвійних буквах, а тут це означає подвійну силу шаблі (меча). Форма герба нагадує тюльпан, у пам'ять про тих молодих людей, які загинули, захищаючи Іран. У древній іранській міфології, якщо молоді солдати гинули за батьківщину, на їхніх могилах виростав червоний тюльпан. До цих пір в Ірані тюльпан вважається символом мученичества.

Офіційна мова Ірану — перський (фарси), що ставиться до іранської групи індоєвропейських мов. Після арабських завоювань став формуватися новоперська мова, у якому значну частину лексики становлять арабські слова, що використають арабську графіку. Будучи рідним для персів, фарси служить засобом міжетнічного спілкування. З мов іранської групи поширені також курдський, белуджський, гилянський, мазендеранський, татський, талишський, лурський (включаючи кухгилуйе) і бахтиярський діалекти, пушту, тюркські мови, на яких говорять перси. Перський алфавіт використається й для інших мов, крім вірменського і єврейського. Більше чверті населення говорять мовами тюркської групи (азербайджанські тюрки, туркмени, кашкайці). Арабська мова, незважаючи на незначну частку арабського населення, будучи мовою Корана й ісламських наук, широко використається в релігійній практиці.

Релігія. 98,8% населення Ірану сповідає іслам. 91% мусульман є шиїтами, близько 90% з них належать до його шиїської галузі. Офіційною релігією країни є шиїзм джафаритського якості, що визнає 12 імамів. Конституція визнає право на вільне проведення релігійних обрядів тільки за іранськими зороастрійцями ( що панувала в Ірані релігія до прийняття ісламу), іудеями й християнами. Відповідно до перепису 1996 78,7 тис. були християнами, в основному стосовними до армяно-григоріанської і ассірійської церквам, близько 30 тисяч — прихильниками найдавнішої релігії Ірану — зороастризму. Єврейська громада після ісламської революції скоротилася до 13 тис. Бехаїзм офіційно заборонений, але таємно зберігається.

Перська мова, література, іранська культура і цивілізація є основними показниками і важливими елементами індивідуальності Ірану протягом усієї історії його існування. Мова народів Ірану — перська. Вона вважається гілкою індоєвропейських мов і продовженням давньоперської і середньоперської мов. Давньоперська мова була поширеною мовою періоду Ахаменідів і зафіксована у клинописних написах. Середньоперська мова яка була продовженням давньоперської, поширилася в період Ашканідів (парти) і Сасанідів. Тоді користувалися пехлевійською писемністю. Фарсі-е дарі (дарбарі) — офіційна чи перська після ісламу також е продовженням середньоперської мови. Нинішня перська писемність створена на основі арабської.

Офіційною релігією Ірану є шиїзм. Дотримання первинних гідностей ісламу щодо одягу, особливо для жінок і дотримання інших громадських традицій вважається необхідним аспектом присутності в громадських місцях в Ірані.

Протягом священного місяця рамазан заборонено їсти, пити, курити у громадських місцях. У зв'язку з тим, що більшість людей мусульмани в цьому місяці в день не працюють більшість ресторанів і їдалень. У першій декаді місяця мохаррам. Особливо в дні трауру "Тасуа" (9 день мохарраму) і "Ашура" (10 день мохарраму), а також у день смерті Пророка і святих імамів, коли н арод дотримується трауру, проведення будь-яких святкувань категорично заборонено громадськістю.

Іранці — люди з хорошими манерами і протягом дня, крім тих випадків коли разом працюють в одному місці, зазвичай, скільки б не бачили один одного здороваються. Під час діалогу намагаються більше використовувати ввічливі слова і коли просять зробити для них якусь роботу, спочатку вибачаються, а після завершення роботи дякують. Входячи у кімнату, під час їжі, коли хочуть сісти і в будь якому місці завжди з повагою ставляться до старших. Поступаються їм місцем. Іранці відомі своєю гостинністю, люб'язно відповідають на запитання іноземців, ставляться до них дуже уважно.

Вся 25-вікова історія іранської цивілізації, що включає в себе 14 століть ісламської цивілізації, свідчить про те, що в Ірані культурна компонента завжди була розвинена більше, аніж в інших країнах, причому і всередині іранського суспільства культурі приділялося більше уваги, ніж іншим сферам життя. Ісламську Республіку Іран можна назвати передусім країною культури і духовності. У третьому п'ятирічному плані соціально-економічного і культурного розвитку Ірану культурі приділено більше уваги, ніж в двох попередніх планах. Особливо підкреслюється значення релігійної культури. Цей план великою мірою направлений на створення передової культури, передбачаючи матеріальне забезпечення для досягнення цієї мети. У 2001 р. в учбових закладах загальної освіти навчалося 17,7 млн. школярів. Порядку 640 тисяч чоловік були охоплені системою курсів Руху із ліквідації неписьменності. Таким чином, частка грамотного населення у віці від 6 років і старше досягла 85%.

2. Характеристика Туреччини, її історія та звичаї

Столиця — Анкара. Форма правління – республіка. Форма територіального пристрою – унітарна держава. Туреччина займає 3 місце в загальному списку найбільш відвідуваних країн. Щорічно на територію цієї країни з'їжджаються 46% від загального числа туристів усього світу, у тому числі з різних регіонів СНД – 12%. Крім покупок, ця країна залучає туристів з усього світу ще і тим, що Туреччина славитися високим комфортом готелів, відмінним сервісом, а саме головне, найдавнішими пам'ятниками історії й архітектури.

Туреччина розташована на частині суші, називаною Малою чи Азією Анатолією, що простирається з Азії до Південно — Східної Європи. Мала Азія (Анатолія) омиваеться з півночі Чорним морем, із заходу — Егейським, з півдня — Середземним морем. Анатолію від Європи відокремлюють протоки Босфор і Дарданелли. Гори з півночі і Тавр із півдня, як стіни оточує Анатолійська височина. На сході знаходяться погаслі вулкани, а також джерела рік Тигр і Євфрат. Довжина берегової лінії Туреччини складає 8500 км.

Велика частина країни зайнята Малоазіатським і Вірменським нагір'ями, на півночі Понтійські гори, на півдні хребти Тавра. Основні ріки: Євфрат, Тигр, Кизил-Ірмак, Сакарья. Великі озера: Ван і Туз (солоні).

У цілому Туреччина, по кількості визначних пам'яток нічим не уступає Греції. Чи Італії Іспанії, але через недолік інформації ще мало відома з цього погляду.

Територія нинішньої Туреччини по черзі входила до складу Римської, Візантійської, Сельджукської і Османської імперій, унаслідок чого багата пам'ятниками всіх згаданих культур. Незважаючи на те, що державною релігією в країні є іслам, мусульмани прекрасно уживаються з християнами й іудеями. Саме тому, приїжджаючи в Туреччину, почуваєш себе як будинку. В Анталії, наприклад, навряд чи з повною впевненістю можна сказати, що це сугубо ісламська територія, якщо не вважати зрідка потрапляються на очі мінарети.

На кемерському узбережжі, на краях якого знаходяться Кемер і Фетхія, знаходиться Демре – місце, освячене Миколою Чудотворцем, багато років єпископом, що тут служив. Тут є церква, згодом відновлена княгинею Голіциної. Саме на території Туреччини, нині країни мусульманської, у минулому сповідалося православне християнство, і пам'ятники близької нам культури становлять великий інтерес схожі на палаци, ніж на поховання. Стіни з жовто-чорного мармуру з колонами і надгробними написами на портиках викликають у пам'яті картинки про період античності з підручника історії. Відчуття підсилюється побачивши амфітеатру, побудованого древніми греками.

На самій вершині надводної частини острова Кекова гордо піднімається замок Калікою. Масивні фортечні стіни нагадують про менш спокійні часи, набіги піратів і кривавих воєн.

У Туреччині знаходяться руїни древнього міста Фазеліса – улюблене місце зимового відпочинку Олександра Македонського.

Неподалік від Анталії , на південно-сході від її, знаходиться древній амфітеатр Аспендос ідеально уцілілий з найдавніших часів: збереглися древні орнаменти і разюча акустика. Саме тут тому проводяться музичні фестивалі. По дорозі від Аспендоса розташований акведук, побудований у часи римського правління. Неподалік розташований мертве місто Перзі — ніколи саме велике місто античної держави Памфілії. — руїни якого дотепер уражають і притягають, подібно єгипетським пірамідам.

Щоб побачити унікальне чудо природи, то в Туреччині треба обов'язково відвідати Каппадокію. Тут збереглися складчасті гірські породи і підземні міста перших християн, що ховалися тут від переслідувань. У горах християни будували підземні церкви разючої краси (зовні вони були добре замасковані, що дозволило їх уберегти від розгарбування).

На горі Немрут, що знаходиться на сході країни біля міста Адьяман є музей під відкритим небом, і вважається восьмим чудом світла. На висоті 2000 метрів із землі виростають величезні барельєфи, 10-метрові статуї богів, людські і пташині голови з каменю. Дотепер залишається загадкою яким образом ці камені були підняті на таку висоту. Схід і захід сонця підсилюють магнетизм і таємничість цього місця.

Початкову освіту учні турецьких шкіл одержують після перших п'яти років навчання. Середня освіта — двоступінчаста. Середню освіту першого щабля одержують після трьох років навчання в середній школі. В 1997 у якості обов'язкової було уведена безкоштовна безперервна восьмирічна освіта. Колись при переході з початкової школи в середню проводилися конкурсні іспити, однак навчання в середній школі для успішно минулі екзаменаційні випробування було безкоштовним і до 1997. Одержання другого щабля здійснюється на базі ліцею, платне навчання в якому триває три-чотири роки. Програма ліцеїв уважається більш поглиблена й об'ємними, особлива увага приділяється вивченню іноземних мов. Одержання вищої освіти забезпечується навчанням в університетах після 12- літньої середньої освіти. Вища освіта платна. В 2004 у Туреччині налічувалося 77 університетів, у тому числі, 24 приватних. У країні існують університети баклаги (Стамбульський, Анкарский, Егейський); спеціалізовані, наприклад, технічні; провінційні (регіональні й місцеві). Наукова діяльність також в основному здійснюється на базі університетів. Крім того, слід зазначити особливу роль у здійсненні наукових досліджень наукових суспільств, що функціонують під егідою держави, наприклад, Суспільство по культурі, лінгвістиці ім. Ататюрка, Турецьке історичне суспільство.

В 2004 у Туреччині налічувалося 3450 постійних видань, половина з них була щотижневими. Найбільш значні тиражі таких щоденних газет як Хюрриет, Поста, Сабах, Стар, Миллиет. Найбільш популярні журнали -Економіст, Актюэль, ПС Ні, Космополитен Тюркие, Еллі. Щорічний оборот друкованих видань, включаючи виторг від продажу й доходи від реклами, становить 600 млн. дол. Найбільш потужні медіа-холдинги, що діють на ринку ЗМІ Туреччини, — Доган і Сабах.

Провідне місце на телерадіомовному ринку Туреччини належить державної телерадіокорпорації Туреччини (ТРТ), створеної ще в 1964. ТРТ має особою статус телерадіомовної структури, що захищає інтереси турецького суспільства. Нині в структуру ТРТ входять 7 радіомовних каналів і 4 національні радіостанції.

У країні також дію 16 приватних телекомпаній, що віщають у загальнонаціональному масштабі. Найбільш популярні телеканали АТВ (належить холдингу Сабах), Д (належить холдингу Доган), Шоу ТВ, Старий ТВ, НТВ. Крім того, у Туреччині діють 17 регіональних і 218 місцеві телекомпанії.

Висновки

Культура і цивілізація Ірану з давніх часів і до наших днів вважаються однією з важливих і блискучих культур світу. Література, створена перською мовою, а також культура і мистецтво, поширення і передавання яких узяла на себе перська мова, мають таку силу і дивовижну витонченість, що протягом історії була не лише мовою і культурою усіх племен-завойовників Ірану, але й розчинила їх у собі таким чином, що вони надавали серйозної уваги мові і літературі і стали поширювачами цієї культури. Потім після ХУІІ відомі поети і письменники Європи опинилися під впливом цієї мови і культури, що стало причиною збільшення їх прихильників у світовому масштабі. Так, сьогодні знайдеться мало мов, на які б не перевели усі чи, принаймні, частину творів Фердоусі, Хайяма, Хафеза, Сааді, Моулаві.

У січні 1992 року було відкрито Посольство Турецької Республіки в Києві, і в січні 1993 Посольство України розпочало свою діяльність в Туреччині.

Зараз Україна і Туреччина переживають період нової інтенсивної співпраці без будь-яких політичних проблем. Важливою умовою, що вносить свій вагомий внесок у подальший розвиток стосунків між Україною і Туреччиною є Чорне море, яке не розділяє, а поєднує обидві держави з практично подібними стратегічними цілями, які в основному зорієнтовані на інтеграцію в Європейські та Євроатлантичні структури.

Список використаної літератури

1. Бєляєва С. Такий невідомий відомий сусід…: Сторінки українсько-турецької історії //День. — 2000. — 21 квітня. — C. 8

2. Близькість не лише географічна: Українсько-турецькі відносини //Урядовий кур'єр. — 2003. — 4 грудня. — C. 3

3. Вольский Д.А. Турция: партнер знакомый и незнакомый: Политика. Бизнес. Культура. Туризм. — М.: Республика, 1994. — 109 с.

4. Голубчик М. М. Иран — уникальная мусульманская республіка // География в школе. — 2000. — № 8. — С. 15-26.

5. Мобараке Б.Т. Ісламська Республіка Іран: діалог між цивілізаціями і боротьба з тероризмом // Персонал. — 2005. — № 7. — С. 8-9

6. Мости дружби. Україна — Туреччина=Dostluk koprulery. Ukraina — Turkiye: Міжнар. проект / Вадим В…. Болгов (ред.кол.), Вадим В. Болгов (авт.-упоряд.). — К. : Український видавничий консорціум, 2006. — 239с.

7. Мусульманские страны у границ СНГ: (Афганистан, Пакистан, Иран и Турция – современное состояние, история и перспективы): / Рос. АН. Ин-т востоковедения, Ин-т изучения Израиля и Ближ. Востока. — М.: ИВРАН-Крафт+, 2002. — 334 с.