Латвія. Характеристика географічного положення країни та туризму

Категорія (предмет): Туризм

Arial

-A A A+

Характеристика географічного положення країни за:

1. екватора, нульового меридіану; полюсів, тропіків і полярних кіл

Латвія знаходить в північній півкулі, на північ від екватора, південніше на 20 градусів від північного полярного кола.

2. на материку , частині материка або частини світу

Географічне розташування — країна знаходиться на північному сході Європи. Латвія розташована на крайньому заході Східно-Європейської рівнини.

Географічне положення центральноєвропейських країн можна визначити як дуже вигідне. Воно характеризується:

а) компактним розташуванням у центрі Європи. З одного боку розташовані розвинуті країни Західної Європи, що значною мірою визначає економічну політику країн на регіональному і світовому рівні, а з другого — країни СНД. які для країн Центральної Європи є вигідними економічними партнерами;

б) виходом до моря більшості країн регіону, що дає можливість здійснювати широкі контакти із зовнішнім світом. Через територію п’яти країн регіону протікає Дунай, що частково компенсує для Угорщини та Словаччини їхню ізольованість від Світового океану та має інтегруюче значення;

в) сусідським положенням. Центральноєвропейські країни є в основному невеликими за територією, мають добру транспортну доступність. Їх територію в усіх напрямках перетинають залізничні та автомобільні магістралі, трубопроводи, ЛЕП.

3. океанів, морів, великих заток, проток, морських течій

На заході омивається Балтійським морем, Фінською затокою. Проток та морських течій не спостерігається.

4. великих форм рельєфу суходолу,

Латвія розташована на крайньому заході Східної-Європейської рівнини. Більша частина території Латвії — моренна горбиста рівнина з висотами 200—300 м над р.м.

5. кліматичних поясів

У Латвії клімат помірний, але зі значними перепадами температур, перехідний від морського до континентального.

6. великих річок та озер

Великі ріки — Даугава, Лієлупе, Вента, Гауя. Загалом же на території Латвії понад 700 рік і річок; всі вони належать до басейну Балтійського моря. Головна ріка — Даугава (в Росії — Західна Двіна), протягом 357 км тече по території Латвії; її довжина від джерела в Росії (Тверська область) до гирла в Рижській затоці становить 1020 км. Озера займають 1,5 % тер., найбільші — Лубанас, Резнас і Буртнієку.

7. сусідніх країн

На півночі межує з Естонією (загальний кордон — 339 км), на сході — з Росією (217 км), на півдні — з Білоруссю (141 км) і Литвою (453 км). Площа території — 64589 тис. кв. км (122 місце у світі).

8. ресурсно- та еколого-географічного

Промислове значення мають торф, вапняки, доломіт, глини, піски, піщано-гравійний матеріал.

Нафта. На думку експертів, на латвійській території може бути видобуто не менше ніж 250 млн барелів нафти. Геологічні розвідувальні роботи на нафту активізовано на початку ХХІ ст. Перспективною вважають латвійську зону Балтійського моря.

За даними Міністерства економіки Латвії станом на 2003 р на суші є ресурси нафти в кількості 63 млн бар. Міністерство економіки Латвії готує тендер на розробку нафтогазових родовищ на території країни.

Торф. Родов. торфу, яких у Л. бл. 6000, займають 8% тер. країни. Найбільші – Лієлайс, Медема, Олгас, Седас, Скребелю-Скрузманю. Бл. 50% складає торф верхового типу, 42% низинного, 8% – змішаного і перехідного. Розвідані запаси родов. (пл. понад 100 га) складають бл. 350 млн т.

Родов. гіпсу (прогнозні ресурси 715 млн т) пов’язані з верхньодевонськими відкладами і розташовані в околицях Риги (родов. Саурієші із запасами 4,1 млн т, Саласпілс – 10,2 млн т) і біля м. Бауска (Скайсткалне – 41,6 млн т).

Родов. глин пов’язані з середньо-верхньодевонською теригенною товщею на півн. Л. і четвертинними відкладами, поширеними на всій тер. Л. Розвідано 25 родов. глин (запаси бл. 80 млн м3), придатних для виробництва кераміки, і 2 родов. (Броцени і Ліберти – запаси бл. 10 млн т) – для цем. пром-сті.

Родов. доломіту пов’язані з верхньодевонськими відкладами, розташовані в Центр. і Сх. Л. (найбільші родов. – Біржі із запасами 33,7 млн м3, Айвієксте – 41,7 млн м3 і інш.).

Родов. вапняків приурочені до пермських відкладів в півд.-зах. частині Л. біля мм. Салдус і Ауце (Сатіні-Сесілє із загальними запасами 5,5 млн т, Кумас – 81,0 млн т і інші).

Скляні і формівні піски пов’язані з верхньодевонськими мілководно-морськими відкладами (Півн. Л., родов. Балє-Берзіні із загальними запасами 5,5 млн т). Поклади піщано-гравійного м-лу і буд. пісків пов’язані з четвертинними водно-льодовиковими, алювіальними і морськими відкладами. Осн. родов.: Курземе (запаси 59,2 млн м3), Еллерне (6,6 млн м3), Салієна-Ріва (6,2 млн м3), Гаркалне (3,8 млн м3), Янополє-Тучі (0,5 млн м3).

Природа Латвії досить різноманітна, кількість природних ресурсів на душу населення перевищує середньоєвропейські показники. На один жителя доводиться в 10 разів більше землі, чим у Нідерландах, в 10 разів більше поновлюваних водних ресурсів, чим у середньому у світі. Лісових масивів у сотні разів більше на людину, чим у багатьох європейських країнах. Помірний клімат і врівноважені геологічні умови захищають територію від катаклізмів, а обмежена кількість корисних копалин — від інтенсивного забруднення території різними відходами добувної промисловості.

У цілому, екологічна обстановка сприятлива, виробляється регулярний екологічний моніторинг. За даними на 2010 рік екологія Латвії — краща серед трьох країн Прибалтики.

9. значних туристичний районів та туристичних центрів

Центрально-Східноєвропейський туристичний район складається з країн із різними рівнями соціально-економічного розвитку і несхожими культурами, які заселені народами із відмінними ментальностями.

Курорт Сігулда, який називають «латвійська Швейцарія» — належить до найбільш відвідуваних місць країни. Місто і його найближчі околиці відомі, дякуючи численним атракціям: замок Турайда, Біріні і Кримульдський, садиба князя Кропоткіна, парк скульптур, палац Ігате, руїни Арайшського замку, одна з найкращих бобслейних трас світу, долина річки Гауя, Національний парк «Гауя», парк пригод «Mezakakis» («Лісова кішка»), печера Гутманя — найбільша в Латвії із джерелом, яке вважається святим.

Туристична характеристика природного середовища країни:

рельеф країни, де визначаються характеристики гір ( в т.ч. явища вулканізму), рівнин, карстових печер, що мають інтерес для туризму;

Рельєф: лісиста низина (найвища точка 312 м), болота, озера; 472 км берегової лінії

Рельєф Латвії утворений в основному діяльністю льодовика. Характерне чергування плоских або хвилястих низовин і горбкуватих височин. Уздовж узбережжя Балтійського моря простягається низовина шириною 2-3 км, місцями до 50 км. У західній частині республіки розташована Курземська височина (висота — близько 184 м), розділена долиною р. Вента на Західно-Курземську і Cхідно-Курземську; тут характерні стародавні льодовикові долини, найглибша з них зайнята річкою Абава. У середній частині найбільшою є Відземська височина (з найвищою точкою республіки — Гайзинькалнс — 311 м); на сході — Латгальська височина (до 289 м), для них характерний морено- і кам’янистий пагорбовий рельєф з глибокими річковими долинами й озерними улоговинами. У центрі Латвії, між Курземською і Відземською височинами, розташована Середньолатвійська низовина з численними мореними пагорбами, на північному сході — Північно-Латвійська низовина (висота 40-60 м) з пагорбами — камами і друмлинами, між Відземською і Латгальською височиною — Східно-Латвійська низовина, середня частина якої зайнята плоскою заболоченою Лубанською низиною.

52% земельних угідь займають підзолисті ґрунти (переважають дерново-підзолисті), 4% — дерново-карбонатні й окультурені ґрунти (Середньолатвійська низовина), 2% — заплавні, 23% — болотисті (дерново-глейові, дерново-підзолисто-глейові), 19% — торфовища. Близько 70% сільськогосподарських земель перезволожені.

клімат країни

Літо в Латвії тепле, не спекотне (середня температура — від 23°С до 30°С на заході). Середня температура липня — 16-18°С, у січні на узбережжі Балтійського моря -2°С, -°С, у східних районах -7°С. Зима триває з грудня до середини березня. Середня температура взимку — від — 5°С до + 5°С, хоча можуть бути і морози до -30°С. Весна й осінь відносно м’які. Панують вітри західних румбів, опадів 550-800 мм на рік, дві третини випадає у теплий період, найсонячніший і найсухіший місяць — травень. Найбільша кількість опадів випадає на західних схилах височин (Відземській — більше 750 мм), найменше — у захищених височинами районах (Середньолатвійська низовина і Лубанська низина — менше 550 мм). Велика хмарність (150-180 похмурих днів у році). Вегетаційний період — із середини квітня до середини жовтня.

водні ресурси (визначається роль морів, берегової лінії, проток та заток, рельєфу дна моря, його глибини, температури та солоності води, руху води в морях і океанах на розвиток туризму: досліджується місце річок, озер, болот, гейзерів, термальних, мінеральних вод. грязів та льодовиків в створенні туристичної привабливості країни

У Латвії близько 3 000 озер і понад 12 тис. річок, що створює хороші передумови для організації активного відпочинку. Більше 40 % території займають ліси. Балтійське море глибоко вдається в сушу Європи, омиває береги Росії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Німеччині, Данії, Швеції і Фінляндії. Великі затоки Балтійського моря: Фінська, Ботнічна, Ризький, Куршській (прісноводний затока, відділений від моря піщаною Куршськой косою). Великі річки, що впадають у Балтійське море — Нева, Нарва, Західна Двіна (Даугава), Німан, Преголя, Вісла, Одер і Вента.

Балтійське море знаходиться в межах материкового шельфу. Середня глибина моря 51 метр. У районах мілин, банок, близько островів спостерігаються невеликі глибини (до 12 метрів). Є декілька улоговин, в яких глибини досягають 200 метрів. Найглибша улоговина — Ландсортська ( 58 38 ‘п. ш. 18 04 ‘с. д. / 58.633333 с. ш. 18.066667 сх. д. (G) (O) ) З максимальною глибиною моря — 470 метрів. У Ботнічній затоці максимальна глибина — 254 метри, у Готландській улоговині — 249 метрів.

Дно в південній частині моря рівнинне, на півночі — нерівне, скелясте. У прибережних районах серед донних відкладів поширені піски, але більша частина дна моря покрита відкладеннями з глинистого мулу зеленого, чорного або коричневого кольору льодовикового походження.

Особливістю гідрологічного режиму Балтійського моря є великий надлишок прісної води, що утворився за рахунок опадів і річкового стоку. Солонуваті поверхневі води Балтійського моря через Данські протоки йдуть у Північне море, а в Балтійське моря надходять з глибинним плином солоні води Північного моря. Під час штормів, коли вода в протоках перемішується до самого дна, водообмін між морями змінюється — по всьому перетину проток вода може йти як у Північне, так і в Балтійське море.

рослинний та тваринний світ;

Латвія знаходиться у підзоні крислато-хвойних лісів. Площа, що вкрита лісами, становить 2,4 млн. га (38% території). 67% лісів хвойні (50% сосна, 17% ялина), 33% — листяні (24% береза, 4% осика, 3% чорна вільха, 2% біла вільха). Найбільші лісові масиви на Курземському півострові, по обидва береги річки Даугава і на північному сході Латвії. Луги займають 7,5% території республіки, велика частина лугів — суходільні. Болота вкривають 4,8% території, найбільше заболочена Східна Латвія, багато боліт навколо озер Лубанас і у нижній течії річки Айвіексте.

Основні представники ссавців — зайці (русак і біляк), білка, козуля, лось, олень, лисиця, борсук, куниця, єнотовидний собака, реакліматизовані кабан і бобер. Промислова риба — салака, кілька, лосось, таймень, рибець, бельдюга, вугор та інші. У Ризькій затоці і гирлах рік водиться мінога.

унікальні природні явища та об’єкти в країні.

Столиця країни — головний туристичний центр. У Ризі багато архітектурних ансамблів і пам’ятників: район Старої Риги — Векрига, Домський Собор з одним із найбільших у світі органом, церкви Св. Петра, Св. Якова і Св. Іоанна, Порохова вежа, Шведські ворота, Ратушна площа. У місті велика кількість музеїв: Державна художня галерея, Музей природи, Музей історії Риги і мореплавства, Музей воскових фігур і багато інших.

Не менш цікавим є балтійський курорт Юрмала. Місто простягається на 30 км вздовж Ризького затоки. Сосновий ліс і дюни уздовж узбережжя затримують сильний вітер з моря і сприяють формуванню особливого мікроклімату.

Список використаної літератури

Панкова Є. Туристичне краєзнавство: навч. посібник для вищ. навч. закладів культури і мистецтв III-IV рівнів акредитації. — 2-ге вид., перероб. та доп. — К. : Альтерпрес, 2007. — 352с.
Петранівський В. Туристичне краєзнавство: Навч. посібник / Ф.Д. Заставний (ред.). — К. : Знання, 2006. — 575с.