Маркетинг охоронних послуг
Категорія (предмет): МаркетингВступ.
1. Основні терміни, показники їх економічний зміст.
2. Вимоги до якості послуг/стандарти обслуговування в Україні та світі.
3. Характеристика ринку охоронних послуг України.
4. Характеристика світового ринку охоронних послуг.
5. Особливості комплексу маркетингу та його реалізація у сфері послуг.
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ
Актуальність теми. Маркетинг — це процес планування і втілення задуму, ціноутворення, просування і реалізації ідей, продукції і послуг за допомогою обміну, що відповідає цілям окремих осіб і організацій, тобто процес комплексний. І в разі відмови хоча б від одного елемента маркетинг стане не лише неефективним, а й збитковим заняттям. Роздрібнювання комплексу маркетингу — найбільша помилка при введенні маркетингової орієнтації. Організація охорони — діяльність з визначення умов та розроблення заходів, необхідних для забезпечення схоронності майна та його цілісності, особистої безпеки фізичних осіб. Останнім часом на території України стають все більше й більше популярними охоронні послуги як юридичних, так і фізичних осіб. При чому питома вага недержавних охоронних підприємств все збільшується. І хоча охоронні послуги досить таки популярні, на сьогодні вони фактично здійснюються в "законодавчому вакуумі", оскільки єдиним документом, що висуває якісь вимоги до цієї діяльності, є Ліцензійні умови № 145.
Потреби в безпеці й упевненості в майбутньому включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього світу й упевненість у тім, що фізіологічні потреби будуть задоволені в майбутньому.
Потреба в охороні залежить від середовища перебування й стадії розвитку суспільства. У цей час у Україні відзначається відчутний ріст злочинності. Кожна друга крадіжка (50,4%), кожний дев'ятий грабіж (10,8%) і кожний четвертий розбійне напад (23,4%) були сполучені з незаконним проникненням у житло, виробниче приміщення або інше сховище. Тому задоволення потреби в охороні є актуальним в Україні, де існує складна кримінальна обстановка — громадяни й окремі підприємства прагнуть убезпечити себе, купуючи засобу захисту себе й свого майна або користуючись послугами охоронних структур.
1. Основні терміни, показники їх економічний зміст
Охорона майна — це діяльність суб’єктів охоронної діяльності з організації та практичного здійснення на підставі цивільно-правових договорів заходів, спрямованих на забезпечення схоронності, цілісності визначених власником майна належних йому будівель, споруд, іншого рухомого та нерухомого майна з метою відвернення та/або недопущення безпосередніх посягань на майно, припинення не санкціонованого власником доступу до нього для збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень щодо нього.
Охорона громадян — це діяльність суб’єктів охоронної діяльності з організації та практичного здійснення заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки індивідуально визначеної фізичної особи шляхом відвернення та/або недопущення негативного безпосереднього впливу факторів кримінального, побутового або екологічного характеру на стан її життєдіяльності.
Завдання підприємства при здійсненні основної діяльності наступні:
— здійснення за договорами заходів охорони об'єктів, вантажів, а також грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться, інкасації в місцях, не охоплених централізованою службою інкасації, забезпечення особистої безпеки громадян;
— розроблення основних вимог до захисту об'єктів та громадян від злочинних посягань, примірних договорів і вимог до інженерно-технічного укріплення та захисту об'єктів, оснащення їх технічними системами та засобами телевідеоспостереження, тривожної сигналізації, контролювання доступу, а також інструкцій та інших документів, що регламентують виконання охоронних функцій;
— проведення єдиної технічної політики щодо впровадження технічних засобів охоронного призначення шляхом додержання вимог нормативних документів на час усього циклу їх життєдіяльності (проектування, промислове виробництво, монтаж, експлуатація та утилізація).
Крім того, суб'єкт охоронної діяльності, який надає послуги згідно з отриманою ліцензією, зобов'язаний:
— Надавати послуги лише за письмово укладеними цивільно-правовими договорами. Вести письмовий облік договорів; здійснювати виконання договорів з надання охоронних послуг на користь третіх осіб лише за їх письмовою згодою. При укладенні договорів конкретно вказувати в них об'єкт охорони та, якщо це — майно громадян або юридичних осіб, зазначати розмір майнової відповідальності суб'єкта охоронної діяльності, який визначається відповідно до вимог частини 2 статті 96 та пункту 3 частини 1 статті 980 Цивільного кодексу України.
— За згодою володільця розміщувати на видному місці на центральному посту (посту) з охорони стаціонарного об'єкта місцезнаходження та номер ліцензії суб'єкта охоронної діяльності.
— Негайно сповіщати орган внутрішніх справ за місцезнаходженням об'єкта охорони про вчинення протиправних посягань на об'єкт, що охороняється, виявлення крадіжок, інших правопорушень. Уживати заходів щодо недопущення сторонніх осіб на місце події до прибуття представників органу внутрішніх справ.
— Дотримуватись вимог придбання, реєстрації та використання спецзасобів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 року N 706 ( 706-93-п ) "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії".
— Дотримуватись установленого чинним законодавством порядку прийняття та оформлення громадян на роботу до суб'єкта охоронної діяльності відповідно до вимог глави III Кодексу законів про працю та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 584 (із змінами і доповненнями).
— Дотримуватись вимог Закону України "Про охорону праці" та Типового положення про навчання з питань охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 17 лютого 1999 року N27.
З метою організації та під час здійснення охоронної діяльності забороняється:
— Придбавати та використовувати для виконання функцій з організації та здійснення заходів охорони нерухомого та рухомого майна, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб майно, що згідно із законодавством може використовуватися лише військовими формуваннями та правоохоронними органами держави.
— Здійснювати за цивільно-правовими договорами заходи охорони майна без наявності відповідних документів, які підтверджують повноваження замовника охоронних послуг щодо володіння, користування або розпорядження цим майном, законність перевезення належного йому вантажу тощо, та охорони громадян без підтвердження повноважень замовника представляти законні інтереси фізичної особи, на користь якої запропоновано укласти угоду.
— Протидіяти представникам правоохоронних органів під час виконання покладених на них завдань із забезпечення правопорядку та громадської безпеки, а також іншим посадовим особам і громадянам, які виконують службові обов'язки в межах своїх повноважень, визначених законодавством.
— Розголошувати відомості про вжиття конкретних заходів для організації та здійснення заходів охорони майна, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб, конфіденційну інформацію про господарську діяльність, оголошену такою в установленому порядку, а також відомості про приватне життя особи, щодо якої здійснюються заходи безпеки, що стали відомими у зв'язку з виконанням охоронних функцій.
— Передавати ліцензію на здійснення охоронної діяльності для використання іншим юридичним особами і громадянам.
Під час здійснення охоронної діяльності персоналу охорони суб'єктів господарювання забороняється:
— Удаватися до неправомірних дій, що посягають на права і свободи громадян, ставлять під загрозу їхнє життя, здоров'я, честь, гідність та майно.
— Видавати себе за представників правоохоронних органів.
— Використовувати формений одяг та знаки розрізнення працівників правоохоронних органів, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
— Використовувати не сертифіковані в установленому порядку технічні засоби спеціального охоронного призначення, засоби радіозв'язку без наявності дозволів на їх використання на наданих радіочастотах, а також інші технічні засоби, що завдають шкоди життю та здоров'ю громадян, довкіллю.
2. Вимоги до якості послуг/стандарти обслуговування в Україні та світі
Ринок охоронних послуг заснований на специфічному "продукті" — охоронній послузі, тому визначення, що базується на понятті "потреба" можна сформулювати в такий спосіб: захист індивіда або організації від несподіваних проблем, пов'язаних із заподіянням шкоди життя або здоров'ю громадян, майну фізичних або юридичних осіб. Визначення ринку, засноване на потребі, стимулює менеджмент охоронних підприємств визнати мінливість вироблених у даний момент послуг (продуктів) і прийняти те, що одне з найважливіших завдань полягає в пошуку оптимальних на даний момент варіантів задоволення потреб ринку, і відповідним чином розгорнути свої пропозиції по продукту.
Охоронне підприємство повинне:
— забезпечувати своєчасне внесення в установленому порядку змін до установчих документів згідно з чинним законодавством, а при необхідності — і їх перереєстрацію;
— в 10-денний строк інформувати спеціально уповноваженого представника органу внутрішніх справ (надалі — представника ОВС) про зміни в організаційно-штатній структурі, найменуванні підприємства, адресі юридичної особи, установи банку що його обслуговує, відкритті філіалів для здійснення охоронної діяльності, припиненні обраного виду діяльності;
— комплектувати охоронні підприємства персоналом, що відповідає вимогам, вказаним в п.п. 3.1. і 3.2 Інструкції про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на надання послуг по охороні колективної і приватної власності, охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації, затвердженої наказом МВС від 28 лютого 1994 р. N 112 ( z0092-94 ), в тому числі не допускати до роботи з надання охоронних послуг громадян, прийнятих на роботу до філіалу охоронного підприємства, відкритого за межами України, без виконання вимог до комплектування охоронного підприємства за місцем його державної реєстрації;
— контролювати своєчасне продовження посвідчень персоналу охоронних підприємств. Забезпечувати наявність у працівників охоронних підприємств, під час виконання ними службових обов'язків, посвідчень та спеціальних відзнак, що вказують на приналежність цих працівників до конкретного охоронного підприємства, дозволів встановленого зразку на право носіння та застосування відповідних засобів активної оборони. Про запровадження спеціальних відзнак, а також службового одягу персоналу, оснащенні в установленому порядку засобами активної оборони, охоронне підприємство в 5-денний строк сповіщає представника ОВС;
— надавати послуги лише за письмово укладеними господарськими договорами, вести облік договорів, виконувати договори з надання охоронних послуг на користь третіх осіб лише з їх письмової згоди;
— залучати до роботи з надання охоронних послуг за разовими договорами лише осіб, які мають відповідне посвідчення;
— надавати представнику ОВС документи, що засвідчують рівень освіти, кваліфікацію, або стаж роботи працівників охоронних підприємств, що необхідні для зайняття обраним видом діяльності;
— забезпечувати безперешкодний прохід на територію свого підприємства представника МВС, який здійснює контрольні функції за діяльністю вказаних суб'єктів підприємництва, і надавати необхідну допомогу в його роботі.
При наданні послуг по охороні власності:
— розміщувати на видному місці на центральному посту (посту) по охороні стаціонарного об'єкта відомості про його охорону охоронним підприємством ( із зазначенням його юридичної адреси, номера ліцензії ), а також про контролюючий орган МВС;
— негайно сповіщати територіальний орган внутрішніх справ за місцем знаходження об'єкта охорони про затримання осіб за вчинення протиправних посягань на об'єкт, що охороняється, виявлення крадіжок, інших правопорушень на об'єкті, забезпечувати недопущення сторонніх осіб на місце події до прибуття представників органу внутрішніх справ;
— використовувати лише ті охоронні технічні засоби, що мають відповідний сертифікат на право їх застосування в Україні (з 1 січня 1995 р.), а також інші технічні засоби, що не завдають шкоди життю і здоров'ю громадян та навколишньому середовищу;
— не надавати послуги по охороні цінних вантажів, що вивозяться (ввозяться) з (в) України без наявності на ці вантажі експортної (імпортної) ліцензії, а також інших відповідних ліцензій;
— застосовувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, а також засоби індивідуального захисту у відповідності з законодавством про порядок і умови їх застосування.
При наданні послуг по монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації:
— виконувати роботи з монтажу засобів охоронної сигналізації виключно за проектами, погодженими з представником ОВС, або за актами обстеження об'єкта, складеними працівниками підрозділів Державної служби охорони;
— при монтажу засобів охоронної сигналізації використовувати лише прилади (системи), що мають сертифікат (свідоцтво у системі УкрСЕПРО) на право їх застосування в Україні (з 1 січня 1995 р.);
— виконувати роботи в присутності головного технічного спеціаліста охоронного підприємства, який має свідоцтво на право безпосереднього керівництва роботою по монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації, та під його керівництвом;
— щорічно надавати представнику ОВС не менше п'яти об'єктів (у випадку коли їх менше 5 — наявну кількість) для здійснення інспектування з метою визначення повноти та цілісності блокування його засобами сигналізації (у відповідності з існуючими вимогами нормативно-технічної документації), якості виконаних робіт і відповідності проектно-кошторисній документації.
Метою вдосконалення нормативного врегулювання охоронної діяльності, залучення до її провадження кваліфікованих працівників, покращання якості охоронних послуг Держкомпідприємництва та МВС внесли зміни до названих Ліцензійних умов.
Так, зокрема встановлено нові кваліфікаційні вимоги до посадових осіб та персоналу охорони суб’єкта охоронної діяльності. Наприклад, керівник охоронної фірми та його заступник повинні мати вищу освіту за спеціальністю «Фінансово-економічна безпека», або вищу освіту та диплом про перепідготовку (свідоцтво про підвищення кваліфікації) за зазначеною спеціальністю, або вищу освіту та досвід роботи не менше 5 років на посадах старшого або вищого начальницького складу, старшого або вищого офіцерського складу правоохоронних органів, підрозділів відомчої воєнізованої охорони, військових формувань.
Виключено норму щодо періодичного складання кваліфікаційного заліку охоронниками та охоронцями.
Крім того, суб’єктам охоронної діяльності під час здійснення останньої заборонено брати участь у виконанні судових рішень, ухвал про зміну органів управління та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.
3. Характеристика ринку охоронних послуг України
На сьогодні ринок охоронних послуг в Україні представлено Державною службою охорони при МВС України (далі — ДСО), з одного боку та майже трьома тисячами недержавних охоронних підприємств, з іншого. Багато хто постійно нарікає на те, що ДСО займає на цьому ринку монопольне становище, створюючи усілякого роду перешкоди та не даючи можливості розвиватися приватній сфері охоронних послуг.
Економічна діяльність ДСО при МВС України перебуває під постійним контролем уповноважених державних органів. Численні перевірки цієї діяльності, зокрема з 1996 року Антимонопольним комітетом України, не виявили підстав для оцінки діяльності системи ДСО при МВС України як такої, що суперечить або порушує приписи національного законодавства про захист економічної конкуренції або недопущення недобросовісної конкуренції.
Усі рішення окремих регіональних відділень АМК України щодо спірних фактів в економічній діяльності місцевих підрозділів ДСО при МВС України, як протиправних, рішеннями господарських судів скасовані як безпідставні.
Невиправданість та безпідставність таких звинувачень підтверджуються не тільки відповідними рішеннями судів та висновками розслідувань Антимонопольного комітету України, але і вже наведеною цифрою чисельності таких структур. У таких недержавних структурах задіяні сотні тисяч людей на всій території України. більшість з них — це колишні співробітники правоохоронних органів або військовослужбовці. У такий спосіб вирішується одна із актуальних соціальних проблем забезпечення таких осіб робочими місцями і водночас надається допомога правоохоронним органам у підтриманні правопорядку.
Безперечно, що Україна неодмінно має враховувати позитивний досвід зарубіжних країн, але, в той же час, необхідно пам’ятати, що держави із розвинутою системою приватної охорони — це держави із багатовіковим досвідом демократичних та загальноправових цінностей. В свою чергу наша країна тільки починає цей важкий шлях. Тому, розглядаючи питання щодо розширення кола повноважень недержавних охоронних фірм чи спрощення процедури їх ліцензування обов'язково слід враховувати внутрішню (національну) соціально-політичну специфіку, недосконале врегулювання цієї сфери на законодавчому рівні (до цього часу не прийняті Закон України "Про охоронну діяльність", Закон України "Про зброю" тощо), нестабільність у політичному середовищі, тим більше у набираючому обертів виборчому процесі.
Все це дає підстави розглядати діяльність про надання послуг охорони, як специфічний та особливий вид господарської діяльності. Необхідно також усвідомлювати, що здійснення охоронної діяльності – це сфера, яка завжди була пов’язана з ризиком для життя, і з ризиком не тільки для самих працівників охорони, але і для оточуючих.
Саме наявність таких об’єктивних обставин виправдано викликає підвищену увагу та відповідні вимоги до цього виду діяльності, а також до перегляду умов надання послуг охорони.
В Україні охоронні послуги здійснюють більше трьох тисяч підприємств. Ринок охоронних послуг характеризується наявністю достатньо великої кількості операторів та великою диференціацією щодо складу та якості здійснюваних послуг. Динаміка загальних обсягів ринку охоронних послуг представлена на рис.1.
Таким чином, аналіз макросередовища дозволяє сформулювати наступні можливості ринку:
— висока зацікавленість іноземних партнерів спільних підприємств у зв'язку з розширенням своєї присутності та кваліфікованою і відносно дешевою охороною;
— регуляторна підтримка розвитку галузі з боку держави;
— високі бар'єри вступ у галузь завдяки високим вимогам до іміджу з боку партнерів.
Основні загрози:
— невисокий середній рівень прибутковості вітчизняних підприємств, в тому числі і суб'єктів ЗЕД, що не дає можливості значного розширення ринку послуг;
— нестабільність політичної ситуації, що утруднює стратегічне планування діяльності.
Необхідно зазначити, що недержавні охоронні підприємства здійснюють специфічний вид господарської діяльності, що передбачає наявність кваліфікаційних ознак воєнізованих формувань (ст. 260 КК України). Також, наявність у переліку видів господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню згідно Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" охоронної діяльності вже прямо вказує на те, що її здійснення може завдати шкоди основам правопорядку. Така шкода може бути заподіяна саме безпосереднім виконавцем (охоронцем, охоронником). Про це свідчать особливі вимоги, які встановлюються до зазначеної категорії працівників кваліфікаційними характеристиками, погодженими з Міністерством праці та соціальної політики України від 04.06.2004 та затвердженими Міністерством внутрішніх справ України від 15.06.2004. Зокрема, ужиття заходів щодо захисту особи, об’єкта, які охороняються, від нападу шляхом застосування спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони з використанням фізичної сили, застосування психологічних прийомів з метою розв’язання складних ситуацій під час запобігання або припинення протиправних посягань тощо.
Виходячи з цього вбачається обґрунтованим обов’язкове проходження працівниками недержавних служб охорони відповідної експертизи.
Відповідно до п. 4.7.8. ліцензійних умов до охоронної діяльності не залучаються громадяни, які не зареєстровані за місцем проживання в установленому чинним законодавством порядку. Посилаючись на статтю 25 КЗпП України, відповідно до якої при укладенні трудового забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку (не реєстрацію) та документи, подання яких не передбачено законодавством, а також на Рішення Конституційного Суду України від 14.11.2001 р. № 15 – рп/2001 Держкомпідприємництва пропонує переглянути це положення, як таке, що не відповідає чинному законодавству.
Наявність у роботодавця інформації про місце проживання працівника передбачена законодавством, зокрема:
· частиною 2 ст. 24 КЗпП України визначено, що поряд з іншими документами, які подаються для влаштування на роботу, громадянин зобов'язаний подати паспорт;
· пунктом 5 Тимчасового порядку реєстрації громадян за місцем проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 35 „Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання", визначено що реєстрація фізичних осіб за місцем проживання передбачає внесення до паспортного документа відомостей про місце проживання фізичної особи.
Крім того, потрібно також враховувати той факт, що громадяни, які працюють в якості охоронника, як ні в якій іншій професії, мають право безпосереднього доступу до майна замовника охоронних послуг. Тому наявність в ліцензійних умовах вимоги громадян про необхідність реєстрації за місцем проживання направлена, перш за все, на профілактику злочинності, шляхом вивчення особистих моральних якостей кандидатів на посади працівників охорони, а також на контроль за можливими проявами професійної деформації.
Таким чином вимоги, передбачені п.4.7.8 ліцензійних умов, не протиречать чинному законодавству, та не можуть обмежувати будь-які права громадян у зв’язку з обраним ними місцем проживання, а також є запорукою того, що до приватних охоронних структур будуть відбиратися громадяни, які в повній мірі відповідають морально-діловим та професійним якостям, необхідним для зайняття охоронною діяльністю.
Слід зазначити, що на сьогодні порядок видачі ліцензій на зайняття охоронною діяльністю в повній мірі відповідає діючому законодавству України. Безперечно, слід усвідомлювати, що регуляторна політика держави має не стояти на місці і кожний час вдосконалюватися, для того, щоб найкращім чином відповідати інтересам громадян. В той же час, більшість запропонованих до ліцензійних умов змін передбачали внесення додаткових доповнень, переліків та посилань. Це, в свою чергу, тільки стане зайвою перепоною у процесі реалізації положень наказу.
Залишаються невирішеними такі проблеми, як статус, права та обов'язки охоронних підприємств, їх працівників. На приватних охоронників, охоронців, детективів та громадян суміжних з ними професій не поширюються існуючі форми соціального захисту. Фактично відсутнє законодавче забезпечення діяльності цього сектору ринку, що стримує його розвиток, а в окремих випадках сприяє порушенням конституційних засад та вимог чинного законодавства.
4. Характеристика світового ринку охоронних послуг
Підвищення ролі економічних проблем у світовій політиці, зростання національної і міжнародної злочинності, розширення діапазону правопорушень — усе це зумовило активізацію діяльності охоронно-розшукових бюро і служб безпеки практично в усіх провідних країнах світу.
Крім того, багато державних установ, концернів, банків, промислових асоціацій західних країн дедалі частіше залучають приватні охоронно-детективні агентства для виконання різних специфічних завдань, зокрема з організації внутрішньої охорони і спостереження за дотриманням режиму таємності й безпеки на об’єктах, налагодження секретного діловодства і безпечних каналів зв’язку.
Наслідком цього стало збільшення чисельного складу приватних правоохоронних органів, розробка, апробація і впровадження ними нових методів та прийомів роботи; підвищення уваги до підготовки та перепідготовки кадрів для їх подальшого використання в боротьбі зі злочинністю; постійне розширення діапазону пропонованих послуг.
В останнє десятиліття спостерігається тенденція до стрімкого розширення масштабів діяльності приватних охоронних і розшукових бюро, служб комерційної та промислової безпеки. Зокрема, це зумовлюється потребою міжнародних ділових кіл у зниженні комерційних ризиків, підвищенні безпеки підприємницької діяльності, а останніми роками й особистої безпеки бізнесменів.
Системно-структурною і надзвичайно важливою складовою суспільної охоронної діяльності є аналогічна діяльність у сфері права, тобто правоохоронна діяльність. Охорона права, на нашу думку, — це надзвичайно широка категорія, яка включає всі правові явища, що функціонують у правовій системі по забезпеченню правомірного його втілення у поведінку усіх соціальних суб'єктів. Тобто до цих правових явищ слід віднести охоронне право, його норми і принципи, заборони вчиняти дії, що порушують права громадян, громадських організацій і держави, формулювання складів правопорушень, встановлення санкцій, охоронні правовідносини, загалом охоронний механізм права, саму правоохоронну діяльність, яка є, з точки зору системного підходу, центральною категорією щодо охорони права тощо.
На сучасному етапі реформування нашої держави важливі соціально-політичні, економічні та інші перетворення, що відбуваються в Україні, мають вирішальне значення для майбутнього її громадян. Пріоритетними стають завдання посилення ролі держави як гаранта внутрішньої безпеки, створення необхідної для цього ефективної законодавчої бази та практичних механізмів її реалізації; вдосконалення роботи правоохоронних органів; активне залучення інших (у тому числі приватних) структур до проведення заходів щодо попередження та припинення протиправних дій у межах їх компетенції.
Внутрішня безпека посідає у життєдіяльності людей одне з центральних місць. Отже, існує нагальна потреба тісної та плідної взаємодії всіх державних органів, громадських організацій та приватних структур на користь досягнення єдиної мети — всебічного і досконалого захисту життя та здоров'я людини і громадянина.
Багаторічний досвід іноземних держав показує, що без залучення до профілактики правопорушень і боротьби із злочинністю найширших верств населення ефективна робота правоохоронних органів не можлива.
Останніми роками країни світу все більше орієнтуються не тільки на традиційні органи правопорядку, але і на служби охорони недержавних форм власності.
5. Особливості комплексу маркетингу та його реалізація у сфері послуг
В основі ринкової економіки й маркетингу лежить принцип задоволення потреб покупців. Формування мотивів поводження споживачів на ринку починається з формування його потреби в яких-небудь благах. Вони об'єктивно необхідні для підтримки життя, діяльності й розвитку конкретної людської особистості, соціальної групи й суспільства в цілому.
Потреби будь-якого кінцевого споживача є формуючою основою системи маркетингу охоронних послуг. Крім споживача, об'єктами маркетингової діяльності виступають також структури, причетні до просування охоронних послуг на сучасному ринку.
Очевидно, що наявність потреб по забезпеченню охорони майна власників викликає необхідність класифікації продукції охоронних підприємств і встановлення її потенційних можливостей виступати в ринкових умовах як товар.
Невіддільність охоронної послуги від свого джерела проявляється в тім, що вона виявляється при особистій участі або співробітника охорони або якого-небудь технічного засобу по заданій програмі. Мінливість якості охоронної послуги залежить від того, хто їх надає, коли й де.
Охоронним послугам характерна й така особливість, як збіг процесу надання послуги з її кінцевим результатом (корисним ефектом). При цьому, корисний ефект невловимий і це викликає утруднення в кількісному вимірі охоронної послуги й насамперед показників її якості.
Охоронні послуги як особливий вид виробничої діяльності мають специфічні особливості, що відрізняють їх від інших послуг.
Перша особливість пов'язана із процесом надання охоронної послуги, що дуже різнорідний і містить у собі наступні складові:
— підготовку виробничого процесу охоронної діяльності,
— забезпечення нормального ходу процесу охоронної діяльності,
— припинення протиправних дій щодо об'єкта охорони.
До першої складової відносяться: — проектні роботи, що включають у себе обстеження й розробку проектів інженерних і технічних засобів охоронної, пожежної, тривожної сигналізації, систем відеоспостереження й контролю доступу; узгодження проектів із зацікавленими службами, виготовлення (придбання) елементів технічної укріпленості об'єктів. До другої складової відносяться: роботи з управління й організації процесу забезпечення безпеки об'єктів; роботи з експлуатації встаткування, що включають установку, якісне технічне обслуговування й ремонт всіх видів охоронних засобів; спеціальні роботи, обумовлені конкретними вимогами забезпечення охорони даного об'єкта. Третя складова включає: затримку порушників, оперативне відпрацьовування "тривожних викликів" з виїздом групи затримки. Внаслідок цього виникають особливі умови надання охоронних послуг, що полягають у часі прибуття групи затримки й залежні від територіального розташування групи затримки й виду об'єкта охорони.
Друга особливість охоронних послуг складається в необов'язковості всіх елементів надання охоронної послуги. Наприклад, краще, коли тривожні виклики відсутні.
Особливістю є також та обставина, що охоронна послуга втілюється як у матеріальному продукті (охоронні системи, документація й т.д.), так і в корисному (соціальному) ефекті.
Різнорідність процесу надання послуги визначає необхідність класифікації видів продукції підприємств охоронної галузі. Аналіз їхньої діяльності показує, що на ринку охоронної сфери представлені наступні види продукції: послуги охоронного характеру, науково-технічна й виробничо-технічна продукція.
До числа важливих питань, які потребують свого врегулювання, необхідно також віднести: регламентація діяльності охоронних структур за кордонами держави, де вони були створені; організації міжнародних охоронних агентств; порядку утворення та функціонування картотек, колекцій та інших баз даних; організації діяльності „підготовчих центрів” та обов’язковість проведення перепідготовки детективів та, особливо, приватних охоронців (у тому числі і через процедури кваліфікаційних іспитів на зразок іспитів адвокатів або нотаріусів).
Важливим також є питання затримання правопорушників, осіб, які вчинили злочин, з боку приватних детективів та їх співпраця за правоохоронними підрозділами.
Отже з вище сказаного можна підвести теоретичні висновки стосовно охоронних послуг як виду господарсько-підприємницької діяльності та державного контролю за їх наданням, яке регулює різні сторони діяльності недержавних охоронних підприємств та державних організацій, що надають такі послуги та запропонувати Типові правила застосування засобів самозахисту співробітниками недержавних охоронних підприємств та власних служб охорони (безпеки) підприємств.
Послуги з охорони власності та охорони громадян — це вид господарсько-підприємницької діяльності, який за своїм суб'єктним складом і змістом є господарськими або цивільно-правовими зобов'язальними правовідносинами і здійснюється на підставі законодавчих, інших нормативно-правових актів або державних ліцензій на право надання послуг з охорони власності, крім окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, та охорони громадян.
Висновки
Досі законодавчо не урегульовано статус самих приватних охоронних підприємств, їх працівників, право володіння та користування зброєю, немає закону про детективну діяльність тощо. Декілька років у відповідних державних органах і відомствах опрацьовуються нормативні документи щодо регулювання діяльності недержавних охоронних структур. Впродовж 7 років у Верховній Раді України розглядаються проекти законів України “Про охоронну діяльність”, “Про недержавну детективну діяльність”, “Про зброю”, не приймається проект відповідних поправок до Закону України “Про банки та банківську діяльність” та ін.
Аналіз положень існуючих проектів з цього питання дає підстави стверджувати, що деякі з них є неадекватними очікуванням як самих охоронних структур, так і споживачів їх послуг. Тому прийняття цих законів, затвердження відомчих актів у нинішній редакції не лише не вирішить існуючих проблем, а може навіть їх поглибити. З іншого боку, положення законопроектів, які належним чином відбивають сучасні проблеми і відповідають європейським стандартам, необґрунтовано блокуються. Все це стримує розвиток цивілізованого ринку послуг у сфері охорони підприємців та підприємництва, відволікає значні сили правоохоронних органів на дії, які могли б, і повинні, успішно виконувати недержавні охоронні структури.
Список використаної літератури
1. Інструкція про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на надання послуг з охорони державної , крім особливо важливих об’єктів, колективної та приватної власності, а також охороні громадян: Наказ МВС України, 28 лютого 1994 р., №12
2. Модельный закон о негосударственной (частной) охранной деятельности и негосударственной (частной) сыскной деятельности Принят на двадцать первом пленарном заседании МПА СНГ (Постановление N 21-11 от 16 июня 2003 года)
3. Компанієць С. Удосконалення ринку охоронних послуг: Міжнародна науково-практична конференція: Український ринок охоронних послуг // Вісн НБУ. — 2004. — № 1. — С.46 — 50.
4. Курило В. Надання охоронних послуг як об'єкт підприємництва // Право України. — 2003. — № 2. — С.113 — 117.
5. Обеспечение законности в деятельности частных правоохранительных служб за рубежом / Г. А. Дашков, В. Н. Кигас, Л. П. Тюрина, И. А. Мелик-Дадаева. — М., 1994.