Маркетингові дослідження при розробці нових товарів

Вступ.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади маркетингових досліджень.

1.1. Маркетингові дослідження як фундамент маркетингової діяльності.

1.2. Процес маркетингових досліджень.

1.3. Основні етапи маркетингових досліджень при розробці та впровадженню нових товарів.

Розділ 2. Проведення маркетингового дослідження ринку при розробці нового товару на прикладі косметичного підприємства «Актавіс».

2.1. Загальна характеристика виробництва косметичного підприємства «Актавіс» та створення нової серії косметики.

2.2. Особливості методів маркетингових досліджень косметичного ринку та підприємства «Актавіс».

2.3. Аналіз продукції косметичного ринку, його проблеми та перспективи.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення проведення маркетингових досліджень при розробці нових товарів.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. Зростання вітчизняного ринку відбувається і за рахунок продажу високоякісної і дорогої косметики — як національних брендів (Bishoff, Savitri, Color Me), так і зарубіжних (Christian Dior, Chanel). Ця тенденція найближчим часом, на думку експертів, не зміниться, тож акцент продавцям варто зробити саме на брендованій продукції. Однак при цьому необхідно звернути увагу на стійке переконання споживачів, що в українській і російській косметиці використовуються лише натуральні компоненти, тому й купують її наші співвітчизники іноді охочіше, ніж дорогу імпортну.

Ще одна важлива тенденція ринку парфумерії та косметики — зростання продажу за рахунок молодіжної аудиторії. Одна з причин — помолоділий споживач — якщо в середині 90-х дівчата-підлітки декоративною косметикою починали користуватися з 17-18 років, то тепер — з 14-15.

Низка наукових та комерційних проблем, пов'язаних з маркетинговими дослідженнями, виникає внаслідок кількох причин. По-перше, на рівні територіальних меж ринку зникає безпосередній контакт між виробником і споживачем товару, що, зазвичай, призводить до відсутності у виробника достовірної інформації. По-друге, внаслідок глобалізації ринків, загострення конкуренції, диференціації товарів і зростання кількості продуцентів, у покупця збільшується число варіантів вибору між значною кількістю функціонуючих на ринку продавців та їхніх товарів. По-третє, потрібний попередній прогноз стосовно змін ситуації на ринку впродовж певного періоду для прийняття обґрунтованих маркетингових рішень, що дасть змогу досягнути більшої узгодженості між потенціалом продуцента і потребами споживачів.

Тому вивчення маркетингових досліджень при розробці нового продукту в косметичній галузі є актуальним для розвитку економіки України.

Мета дослідження– дослідити особливості маркетингових досліджень при розробці нових товарів.

Для досягнення мети вирішені наступні задачі:

— дослідження теоретичної основи маркетингових досліджень;

— вивчена діяльність косметичного підприємства «Актавіс» та впровадження його нової продукції «Декубель»;

— розроблені пропозиції щодо вдосконалення дослідження продукції косметичного ринку України.

Предметом дослідженнявиступає процес організації маркетингових досліджень при розробці нових товарів.

Об’єктом дослідження- є косметичне підприємство «Актавіс».

Інформаційною базою для даного дослідження є праці з питань маркетингу Ф.Котлера, І.Ансоффа, М.Портера, В.Геєць, М.Долішнього, О.Кузьміна, В.Загорського, Є.Бойко, М.Козоріз, І.Тивончук, А.Мороз, П.Белєнького.

Методологічною та фактологічною базою дослідження стали наукові публікації і роботи українських та зарубіжних вчених із проблем маркетингу та маркетингових досліджень.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури (30 назв) та 2 додатків (А,В).

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади маркетингових досліджень

1.1. Маркетингові дослідження як фундамент маркетингової діяльності

Результати маркетингових досліджень споживачів є «фундаментом» всієї ринкової економіки. В процесі маркетингової діяльності підприємець або фірма планують, що і як виробляти, куди розподіляти товар, яку призначити на нього ціну тощо. Для цього, безумовно, потрібно знати свого потенційного споживача, його можливості, наміри, мати інформацію про наявність аналогічного товару на ринку, обсяги попиту на нього, ціни конкурентів та інші відомості. Подібна інформація і виробляється в процесі маркетингових досліджень.

Необхідність маркетингових досліджень, вочевидь, не підлягає сумніву. Вона обумовлена тим, що керівництво будь-якої організації або підприємства при прийнятті маркетингових рішень повинно обрати найбільш ефективні з них з точки зору прибутковості та рівня ризику. Одержуючи заздалегідь відповідну інформацію, можливо уникнути помилок, які дорого коштують, до того, як витрати стануть значними, вчасно відреагувати на дії конкурентів, припинити виробництво неперспективного або занадто дорогого товару тощо.

Саме необхідність розробки маркетингових рішень в умовах невизначеності і ризику є основним чинником, який обумовлює необхідність і важливість постійного і активного проведення маркетингових досліджень.

У сучасних умовах господарювання недостатньо спиратися на інтуїцію, судження спеціалістів і минулий досвід, а необхідно одержувати адекватну інформацію до і після прийняття рішення. Характер самих маркетингових рішень обумовлюється значною низкою чинників, а визначення ступеню та інтенсивності їхнього впливу пов'язано як із кількістю чинників, так із труднощами передбачуваності дії більшості з них. Підпорядкування всіх сторін діяльності підприємства завданням прибуткового бізнесу робить вивчення широкого спектру чинників ринку і проявів їхньої дії вихідним пунктом для прийняття будь-якого господарського рішення. Для зменшення ступеню невизначеності і ризику підприємство повинно мати в розпорядженні надійну, своєчасну, достатню інформацію, одержання якої і забезпечують маркетингові дослідження. Своєчасне, професійно проведене маркетингове дослідження дозволяє підприємству об'єктивно оцінити свої ринкові можливості і обрати ті напрямки діяльності, де досягнення поставлених цілей стає можливим з мінімальним ступенем ризику і невизначеності[27, c. 85-86].

Отже, маркетингове дослідження — це вид діяльності, який за допомогою інформації пов'язує маркетолога із споживачами, покупцями і громадськістю. Інформація в даному випадку використовується для виявлення і визначення маркетингових можливостей і проблем; для розробки, удосконалення і оцінки маркетингових дій; для відслідковування результатів маркетингової діяльності; а також для поліп-шення розуміння процесів управління маркетингом. Це визначення Американська асоціація маркетингу прийняла у 1987 році.

Наведене визначення вказує на те, що в процесі маркетингових досліджень підприємство одержує інформацію для використання хоча б в реалізації одного з таких завдань:

· розробка маркетингових заходів;

· оцінка маркетингових заходів;

· оцінка ефективності реалізації маркетингових заходів;

· удосконалення маркетингової діяльності підприємства.

Розкриваючи сутність маркетингових досліджень, доцільно навести існуючі ви-значення цього поняття. Так, А. А. Старостіна наводить таке визначення маркетингових досліджень: «маркетингові дослідження — це систематичний процес постановки цілей дослідження, збору, аналізу об'єктивної ринкової інформації та розробки рекомендацій для прийняття конкретних управлінських рішень відносно будь-яких елементів продуктово-ринкової стратегії фірми».

А. П. Голубков під маркетинговими дослідженнями розуміє «систематичний збір, відображення і аналіз даних з різних аспектів маркетингової діяльності» [5, c. 185-186].

Цікаве визначення маркетингових досліджень подається у Міжнародному кодексі з практики маркетингових і соціальних досліджень, розробленому Міжнародною торговою палатою та Європейським товариством з вивчення суспільної думки і маркетингу. В зазначеному документі наведено, що «Під терміном «маркетингові дослідження» розуміється систематичний збір і об'єктивний запис, класифікація, аналіз і представлення даних, які відносяться до поведінки, потреб, відношення, мотивацій тощо окремих осіб і організацій в контексті їхньої економічної, суспільної, політичної і щоденної діяльності».

Н. К. Малхотра у своєму визначенні вважає за необхідне підкреслити інформаційний аспект маркетингових досліджень: «маркетингові дослідження — це систематичне виявлення, збір, аналіз, розповсюдження і використання інформації'для підвищення ефективності ідентифікації і рішення маркетингових проблем (можливостей)» [8, 33]. Зупинимося детальніше на основних аспектах даного визначення. По-перше, маркетингові дослідження характеризуються як систематичні, що означає необхідність логічного, суворо послідовного планування дій на всіх етапах процесу маркетингових досліджень. Процедури, які супроводжують кожний етап, повинні бути методологічно обґрунтовані, добре задокументовані і в максимальному ступені заздалегідь запланованими, В маркетингових дослідженнях використовують наукові методи пізнання, що передбачає збирання і аналіз даних для перевірки попередньо висунутих ідей або гіпотез.

Завданням маркетингових досліджень є представлення точної і об'єктивної ін-формації, котра відображає дійсний стан проблеми. Отже, дослідження повинні проводитись об'єктивно, бути вільними від особистих уподобань дослідника або політичних пристрастей замовника.

Маркетингові дослідження включають в себе ідентифікацію, збирання, аналіз, розповсюдження і використання інформації. Кожна стадія цього процесу є дуже важливою. Ми ідентифікуємо або позначаємо проблему чи можливості маркетингового дослідження, потім оцінюємо, яка інформація необхідна для їхнього вивчення. Також визначаються відповідні джерела інформації і провадиться оцінка методів збору даних за рівнем їхньої складності і точності. Інформація збирається у відповідності з обраним методом, аналізується, інтерпретується, по результатах чого складаються висновки. І нарешті, одержані результати, висновки і рекомендації представляються у такому вигляді, котрий дозволяє використовувати інформацію при прийнятті маркетингових рішень і провадити маркетингові заходи[3, c. 102-103].

Звичайними питаннями, на які маркетологи намагаються одержати відповіді у процесі маркетингових досліджень, є такі : які товари і чому бажають купувати споживачі; які ціни згодні споживачі за товари сплачувати; в яких регіонах попит на певні товарі є найзначнішим і якою є загальна ємність ринку; хто саме є споживачем даного товару і що споживач хотів би у товарі удосконалити, та більш глобальні аспекти -в яке виробництво або галузь доцільно вкласти капітал, де доцільно заснувати нове виробництво.

Таке коло питань значною мірою визначає об'єкти маркетингових досліджень. Ними стають ті предмети, поняття або категорії оточуючого нас світу, котрі тією чи іншою мірою здатні здійснювати вплив на процеси створення, виробництва, збуту і споживання продукту, на його життєвий цикл і просування на ринку, наприклад, на рівень попиту, характер конкуренції, якість сервісу, поведінку споживачів тощо. Слід відмітити, що об'єктами маркетингових досліджень можуть бути категорії не тільки економічні, а й соціальні, психологічні, на рівні відчуттів, сприйняттів, емоцій. Так, значна увага приділяється вивченню психоемоціональної реакції споживачів, наприклад, на рекламу, на асоціативне сприйняття назви товару або підприємства, впливу атмосфери торговельного залу на поведінку покупців тощо[7, c. 193-194].

1.2. Процес маркетингових досліджень

Правильно проведене маркетингове дослідження споживачів дозволяє підприємству більш ефективно вирішувати завдання свого бізнесу. Методика і техніка дослідження суттєво залежить від конкретних цілей і завдань маркетингу, що, в свою чергу, визначається загальною маркетинговою стратегією підприємства, ринковою ситуацією, тиском конкурентів тощо.

Рівень конкретизації завдань, які вирішуються в процесі маркетингового дослідження, суттєво впливає на його результати. Так, чим детальніше пророблена проблема, тим нижчою є невизначеність бізнесу. Однак є і негативні моменти: збільшуються витрати і подовженість етапу підготовки рішень. Остання обставина особливо важлива в умовах нестабільного ринку і сильного конкурентного тиску, коли чинник часу має самостійне значення. Кожна дослідницька робота потребує особливого підходу до її рішення. Оскільки маркетингова проблема часто буває унікальною, то і дослідницька процедура розробляється з врахуванням її особливостей. В той же час існує певна загальноприйнята методика маркетингового дослідження, котра складається з кількох процедур, виконання яких і забезпечує досягнення дослідницького результату — дослідження проблеми та знаходження шляхів її вирішення.

Розглянемо детальніше процес маркетингового дослідження, який і є узагальненою методикою його проведення. Логіка маркетингового дослідження виражається семиступеневим підходом, який послідовно забезпечує перелік дій, необхідних для прийняття маркетингового рішення будь-якого рівня, як стратегічного, так і локального (рис. 1.1).

Отже, першою процедурою, яку необхідно виконати досліднику або спеціалістам підприємства є визначення проблеми. Виявлення проблеми і цілей дослідження часто вважають найскладнішим завданням у всьому процесі досліджень. Тільки після чіткого встановлення проблеми і цілей маркетингове дослідження може бути пророблене і проведене відповідним чином. Всі зусилля, час і гроші будуть витрачені даремно, якщо проблему зрозуміли невірно, або погано визначили. Для точного визначення проблеми доцільно обговорити її з особами, які приймають рішення; взяти інтерв'ю у галузевих експертів або проаналізувати вторинну інформацію. В ході вирішення цих завдань маркетолог аналізує чинники зовнішнього середовища, що дозволяє йому виявити джерела виникнення проблеми. Він повинен оцінити конкретні суттєві чинники, які мають відношення до проблеми, а вже розуміння їх сприяє з'ясуванню управлінської проблеми, що підлягає рішенню.

Тобто, здійснюється якомога більш повний аудит проблеми, який дає розуміння основоположних причин, внаслідок яких виникає та чи інша проблема. У більшості випадків існує три основні джерела маркетингових проблем. Перше — непередбачувані зміни чинників зовнішнього середовища, друге — зміни, заплановані підприємством (впровадження нових товарів, удосконалення систем розподілу, просування, зміна упаковки тощо), третє — пошук шляхів реалізації нових ідей. Одним з методів, який дозволяє досить ефективно виявити існуючу проблему, є метод логіко-змістовного моделювання проблеми, котрий полягає у формуванні каталогу проблем і його структуризації[15, c. 3-5].

1.3. Основні етапи маркетингових досліджень при розробці та впровадженню нових товарів

Здійснивши аудит проблеми підприємства та трансформувавши її в проблему маркетингових досліджень, встановлюють цілі кожного запланованого дослідження. Кожний проект може мати одну чи кілька цілей дослідження. Цілі представляють собою конкретні завдання, рішення яких забезпечуються виконанням маркетингового дослідження. Типовими маркетинговими цілями вважають збільшення прибутку, виявлення споживацької прихильності, з'ясування причин недостатнього збуту товарів тощо.

На другому етапі здійснюється вибір проекту дослідження, який суттєво залежить від того, що вже відомо про проблему. Коли майже нічого не відомо про досліджувану проблему, найбільш ефективним буде пошукове дослідження. Як правило, пошукове дослідження використовується у випадку, коли вирішувана проблема є неосяжною і невизначеною. Таке дослідження включає аналіз опублікованих даних, опитування компетентних осіб, групове інтерв'ю із фокусуванням дискусії або вивченням джерел, де розглядаються аналогічні проблеми чи ситуації.

Коли проблема дослідження сформульована досить чітко, однозначно, проводять описові або каузальні дослідження. В описовому дослідження визначається частота появи або можлива ступінь коваріації двох змінних. Каузальний проект використовує експеримент для встановлення причинно-наслідкових взаємовідносин між змінними.

Третій етап — визначення методу збирання даних. Часто потрібна інформація, що вже існує у формі вторинної інформації, але яка зібрана раніше для інших цілей. Такі дані зазвичай існують у внутрішній інформаційній системі підприємства як зворотний зв'язок із ринком — це гарантійні талони, звіти торговельних представників чи замовлення оптових покупців. У випадку, коли підприємство практично не має зовнішньої вторинної інформації, її можна отримати через опрацювання літератури, статистичних даних, звітів торгових асоціацій. Коли ж жодне джерело не виявилось корисним, звертаються до спеціалізованих організацій, які, можливо, такі дані вже зібрали. Хоча за таку інформацію підприємству доводиться платити, це, як правило, значно нижча плата, ніж вартість первинних досліджень. На основі вивчення вторинних джерел дослідники одержують інформацію про стан окремої галузі, рівень і динаміку роздрібних і оптових цін, рівні споживчих доходів, операції на зовнішніх ринках тощо. Вторинна інформація допомагає краще зрозуміти і сформулювати проблему дослідження, вказати на найбільш досконалі методи або дані, які доцільно використати, надати порівняльну інформацію, за якою краще розуміється первинна інформація[17, c. 75-76].

В будь-якому випадку до того, як почати витрачати кошти і час на реалізацію дослідницького проекту, дослідники повинні вивчити наявну інформацію.

Якщо потрібна інформація відсутня або існує у вигляді, непридатному для вирішення проблеми, дослідники збирають первинну інформацію. Отже, саме на цьому етапі визначається, із залученням якого методу буде проведене збирання первинної інформації. Інформацію, зібрану з первинних джерел, як правило, характеризує висока ступінь новизни, оскільки в даному випадку досліджуються ще невідомі явища чи характеристики. Незначний відрізок часу з моменту одержання даних і до моменту початку їхнього аналізу забезпечує досить високу актуальність інформації, а можливість самостійної розробки програми вивчення об'єкту у відповідності з кінцевими цілями дослідження дозволяє досягти значної її релевантності. Збирання вторинної інформації здійснюється у відповідності з метою дослідження; методика ж збирання і обробки, методи аналізу обираються самим дослідником стосовно встановлених вимог до дослідження.

На цьому етапі визначають методи, за якими збиратимуть інформацію. Так, для збирання вторинної інформації важливо визначити не тільки доступність її джерел, а й ідентифікувати цю інформацію та оцінити її. Для знаходження вторинної інформації спеціалістами рекомендовано таку послідовність дій [5, c. 195]:

· формулювання того, що потрібно взнати і того, що вже відомо;

· складання списку ключових термінів і прізвищ;

· знаходження загальних довідників і вказівників з друкованих видань;

· перегляд літератури, коригування списку ключових слів;

· використання програми комп'ютерного пошуку, залучення бібліографа;

· огляд знайдених джерел;

· залучення авторитетних спеціалістів.

Спеціалісти для збирання первинної інформації використовують кілька методів, базовими з яких є три — спостереження, опитування, експеримент. Вибір конкретного методу залежить від цілі, досліджуваного явища, можливостей фірми.

Четвертий етап — розробка форм, які заповнюються в процесі проведення досліджень. Визначившись із методами проведення дослідження, виконавці розробляють форми, в які вноситимуть дані, одержані з первинних джерел інформації. Інструментом опитування є анкета або систематизований перелік питань, які відносяться до досліджуваної проблеми. Питання можуть бути відкритими і закритими. Перевагою відкритого опитувальника (анкети) є можливість застосування індивідуального підходу та одержання додаткової інформації. Недоліками є труднощі при обробці анкет та погана порівнювальність результатів. Стандартизована анкета дає можливість швидше зібрати кількісну інформацію та автоматизовано її обробити. Перш, ніж використовувати анкету у реальному опитуванні, доцільно провести її попереднє тестування.

Спеціалісти вважають за доцільне розробляти також і форми для фіксування результатів спостереження, призначення яких — полегшити процеси збирання інформації[25, c. 109-110].

П'ятий етап — планування вибірки і збирання даних.

У практиці маркетингових досліджень повне спостереження застосовується дуже рідко, зазвичай обстежується лише певна частина об'єктів генеральної сукупності, тобто вибірка, що зумовлено низкою об'єктивних і суб'єктивних чинників.

Плануючи вибірку, дослідники повинні встановити об'єкт вибірки або перелік елементів генеральної сукупності, з яких буде сформована вибірка, процедуру створення вибірки і її розмір.

Після визначення розміру вибірки починається безпосередньо збирання інформації. На даному етапі існує багато проблем, вирішення яких знаходиться в компетенції керівника дослідження. Так, наприклад, необхідність використання «польових» методів ініціює відбір, навчання, контроль роботи польових працівників.

Шостий етап — аналіз і інтерпретація даних — значні масиви зібраної інформації залишаться некорисними, якщо не будуть проаналізовані і інтерпретовані у світлі вирішуваної проблеми. Аналіз даних, як правило, включає кілька етапів. По-перше, заповнені форми або бланки повинні перевірятися на предмет правильного і повного заповнення з додержанням існуючих інструкцій з цього приводу. Цей процес називається-редагуванням. Після редагування форми, бланки кодуються для наступного введення в комп'ютер і формалізованого аналізу та здійснюється класифікація інформації, тобто упорядковане зведення даних в табличний або інший формат для більш зручного проведення змістовного аналізу. Вибір методу змістовного аналізу залежить як від цілей дослідження, так і від процедури формування вибірки, методів і інструментів збирання інформації. У більшості випадків методи змістовного аналізу визначаються до початку збирання інформації з тим, щоб забезпечити відповідність зібраних даних конкретному передбачуваному методу аналізу[30, c. 143-144].

Сьомий етап — підготовка звіту про результати дослідження. Звіт про результати дослідження представляє собою документ, який подається керівництву підприємства або замовнику і вміщує всі результати і висновки дослідження. Саме цей документ слугує свідченням всіх дослідницьких заходів, їхньої ефективності і виправданням понесених витрат. Звіт повинен бути чітким, точним, незалежно від того, наскільки вдалим є виконане дослідження.

Слід відмітити, що в реальному житті наведений алгоритм маркетингового дослідження може порушуватись з огляду на існування кількох причин. По-перше, кожний етап буде значно складнішим, оскільки на кожному з них дослідник вимушений буде приймати низку рішень. Основні питання, на які зазвичай необхідно знайти відповіді та прийняти відповідні рішення, наведені в табл. 1.1 [19, c. 64-65].

По-друге, вказаний на рис. 1.1. процес доцільно було б доповнити петлями зворотного зв'язку, які б вказували на можливе переосмислення проведених дій, повторне проектування або переоцінку різних елементів дослідження, що, як правило, відбувається на практиці. Таке повернення на попередні етапи існує внаслідок або неякісного виконання попереднього етапу, або одержання результатів, які не влаштовують дослідників, або з огляду на виявлення у процесі дослідження невідомих раніше фактів, явищ та обмежень. По-третє, всі наведені етапи взаємопов'язані, отже рішення, котре приймається на попередньому етапі, впливає на рішення на всіх наступних етапах і перегляд рішення на будь-якому етапі потребує зміни процедури на всіх наступних етапах.

Реалізація рекомендацій, які базуються на результатах дослідження, може вимагати незначного коригування маркетингової діяльності підприємства, або, навпаки, ініціювати навіть зміну обраної (розробленої) стратегії маркетингу[4, c. 135].

Розділ 2. Проведення маркетингового дослідження ринку при розробці нового товару на прикладі косметичного підприємства «Актавіс»

2.1. Загальна характеристика виробництва косметичного підприємства «Актавіс»та створення нової серії косметики

Український парфумерно-косметичний ринок за темпами щорічного приросту значно випереджає світовий та європейський. Як зазначають представники компанії «Стара Фортеця — косметик маркетинг», якщо обсяги продажу косметики у світі за останні кілька років зростали в середньому на 14%, у Західній Європі — на 10%, то в Україні в 2001-2002 роках цей показник сягнув 16%. Торік, за попередніми оцінками експертів компанії, приріст ринку становив, за найскромнішими підрахунками, 20-25%. Таким чином, у вартісному виразі ринок зріс до $1,1 млрд. При цьому загальний потенціал ринку оцінюється у $7 млрд, тобто на сьогодні він використаний лише на 13%. Вітчизняний ринок косметики та парфумерії за обсягами та темпами зростання вже кілька років поспіль упевнено входить до трійки лідерів у Східній Європі — після Росії на Польщі.

Утім, вітчизняний виробник нинішньою кон’юнктурою ринку скористається мінімально. Натомість зростання українського ринку на руку відомим міжнародним ТМ. Статистика минулого року, як і кілька років перед тим, таки засвідчила збільшення обсягів виробництва косметики в Україні: 2003 року — 143,25 тис. т, що на 25 тис. т перевищує показник 2002 року. Однак, за даними компанії «Євромонітор», майже в усіх сегментах ринку переважають іноземні виробники. Вітчизняні виробники, зважаючи на застарілі технології, поки що не можуть скласти конкуренцію всесвітньо відомим брендам. До того ж, за спостереженнями спеціалізованих магазинів, нині зростає попит насамперед на дорогу косметику та парфумерію популярних ТМ[6, c. 12].

Ісландська компанія «Актавіс» стрімко набирає обертів завдяки активній стратегії злиття та поглинань. Її представництва відкриті у 35 країнах світу, в тому числі й в Україні. Дотепер українським споживачам вона була відома як виробник генеричних препаратів Фезам, Троксевазин, Індовазин, Седалгін-Нео, Спазмалгон, Алмагель, Ефізол, Алерон і Рапідол. Нині портфель компанії «Актавіс» поповнився лінією лікувальної косметики «Декубель» виробництва Данії та Норвегії (раніше права на торгову марку належали американській компанії «Альфарма», що чотири роки тому ввійшла до групи компаній «Актавіс»).

Поповнення портфеля новим продуктом є цілком логічним для компанії. В українському офісі «Актавіс» уважно аналізують потреби нашого ринку та вважають, що косметичні засоби «Декубель» мають на українському ринку хороші перспективи. Вони мають оригінальний склад, до якого входять ліпіди та кераміди, ідентичні тим, що є у шкірі, збагачені натуральними оліями та вітамінами. Креми та маски «Декубель», призначені для чутливої та сухої шкіри, сприяють відновленню її структури, активізують ліпідний обмін, інтенсивно зволожують і насичують шкіру.

Використання лікувальної косметики «Декубель» не просто позбавляє відчуття сухості на кілька годин, а й кардинально вирішує проблему догляду за сухою шкірою.

Мартін Рейдер, бізнес-менеджер групи ОТС-препаратів у Данії, відповідальний за просування косметики «Декубель», звернув увагу учасників презентації на те, що кожного року у світі відбувається збільшення продажу в цьому сегменті в середньому на 20% (в Україні — приблизно 30%). Люди стали більше уваги приділяти не лише своєму здоров'ю, а й зовнішньому вигляду. Особливо високий попит на косметичні засоби, ефективність і безпека котрих добре вивчені та підтверджені серйозними науковими дослідженнями. Таким вимогам повною мірою відповідає лікувальна косметика лінії «Декубель», розроблена під контролем Асоціації дерматологів Данії[13, c. 26-27].

Історія її створення, виробництва та просування налічує понад 30 років. Усе почалося з того, що дерматологи Данії мали на меті розробити ефективний та зручний у застосуванні косметичний засіб для догляду за сухою шкірою. Перший продукт лінії «Декубель» — Клінік крем — був настільки вдалим, що досі користується широким попитом. Однак розробка нових засобів та вдосконалення вже відомих тривають і нині. Сьогодні до лінії «Декубель» входить цілий спектр засобів для догляду за обличчям, тілом та шкірою голови.

«Декубель» знайде своїх покупців та буде гідним конкурентом для популярних брендів. Причина такої впевненості — в особливостях кремів і масок лінії «Декубель»:

• швидко відновлюють пошкоджену структуру шкіри;

• ефективно зволожують і живлять шкіру, можуть бути використані як додаткові засоби під час лікування екземи, дерматиту чи псоріазу;

• гіпоалергенні, не містять ароматизаторів (усі косметичні засоби «Декубель» не мають запаху);

• мають легку текстуру та швидко всмоктуються в шкіру;

• підходять як для дорослих (жінок і чоловіків), так і для дітей;

• призначені для денного та нічного догляду за шкірою;

• розумна цінова політика («Декубель» належить до косметики середньої цінової категорії, доступної широкому колу українських споживачів).

Косметика «Декубель» належить до категорії лікувальної, тому основний акцент під час її просування на ринок буде зроблено на лікарів (дерматологів, педіатрів, алергологів) та провізорів. Із ними працюватимуть медичні представники компанії «Актавіс», а для фармацевтів планують організувати спеціальні майстер-класи. Спеціалізовані ЗМІ та жіночі медичні видання здійснюватимуть широку медіа-підтримку[26, c. 154-155].

2.2. Особливості методів маркетингових досліджень косметичного ринку та підприємства «Актавіс»

Виробник, що випускає товари, котрі ефективно задовольняють потреби і запити споживачів, може розраховувати на прибуткову діяльність на ринку. Виявлення основних вимог споживачів і аналіз купівельної поведінки озброює виробника неоціненними знаннями, без яких сьогодні неможливо успішно вести маркетингову діяльність. Крім того, правильне розуміння споживачів надає підприємству можливість:

· покращувати взаємовідносини з потенційними споживачами; прогнозувати їх потреби;

· виявляти товари, що користуються найбільшим попитом; придбати довіру покупців внаслідок розуміння їх запитів; виробити відповідну стратегію і тактику маркетингу.

Тому основною метою дослідження споживачів є саме вивчення складу і характеристик реальних споживачів, їхніх потреб, уподобань, мотивацій, відношення до того чи іншого товару, послуги.

Для дослідження споживачів використовують кількісні і якісні методи. Якісне дослідження дозволяє краще зрозуміти проблему, метою ж кількісного дослідження є одержання результатів в кількісній формі з використанням низки методів статистичного аналізу. Одним з найважливіших принципів маркетингових досліджень є взаємодоповнюваність якісного і кількісного методів.

Кількісні методи призначені для вимірювання ринкових явищ та процесів і базуються на екстраполяції висновків щодо вибіркової сукупності на цільову групу споживачів. Кількісними методами вважають спостереження, опитування, експеримент.

Спостереження використовується в дослідженнях пошукового характеру і представляє собою процес вивчення поведінки об'єкта дослідження у природній обстановці в певній ситуації на ринку. Розрізняють спостереження за участю дослідника, спостереження з використанням технічних засобів. Перевагами методу є можливість спостереження незалежно від бажання об'єкта до співробітництва, природність обстановки, простота і низькі витрати. До недоліків слід віднести складності забезпечення репрезентативності, одержання інформації констатуючого характеру, відсутність можливості прогнозувати динаміку розвитку процесів.

Опитування — це фактично з'ясування позиції людей з будь-якої проблеми шляхом одержання від них відомостей. Опитування можливо здійснювати з залученням пошти, телефону й у формі особистого інтерв'ю.

Найбільш досконалим і водночас вартісним вважають особисте інтерв'ю, яке є гнучким, доповнюється спостереженнями інтерв'юера, дозволяє розширювати межі опитування шляхом, наприклад, демонстрації зразків товару. Поштове і телефонне опитування мають низку переваг і недоліків і використовуються в залежності від проекту дослідження та його мети[29, c. 15-17].

Експериментом вважають з'ясування реагування досліджуваної сукупності людей на певні чинники або їхню зміну. Метою експерименту є встановлення причинно-наслідкових зв'язків між досліджуваними змінними через перевірку робочої гіпотези. Це дослідження, за яким повинно бути встановлено, як зміна однієї або кількох незалежних змінних впливає на залежну змінну. Іноді таку інформацію можна одержати тільки за допомогою експерименту.

При проведенні будь-якого експерименту виникає як мінімум дві проблеми. Перша — наскільки зміни залежної змінної можна віднести за рахунок незалежних змінних (або наскільки однозначно можуть бути інтерпретовані результати експерименту). Друга — наскільки результати експерименту можна використати для інших умов середовища (репрезентативність експерименту). При проведенні експерименту, як правило, використовують кілька груп респондентів, котрі підпадають під дію експерименту. Це експериментальна група, з якою здійснюється експеримент, і контрольна група, стан якої контролюється і порівнюється зі станом експериментальної групи. Експеримент може бути проведений в умовах реального ринку, наприклад, пробний маркетинг, а може бути лабораторним і навіть віртуальним.

У більшості випадків при проведенні такого кількісного дослідження як опитування формують вибірку. Оскільки формування вибірки є досить складною і витратною процедурою, дослідники у більшості випадків вважають недоцільним проведення дослідження з використанням одноразової вибірки споживачів. На практиці необхідну інформацію намагаються одержувати за допомогою неоднократного опитування обраної групи через рівні проміжки часу. Подібний метод дослідження одержав назву «панелі» або контрольної групи споживачів, головною перевагою якого є можливість вести поточне спостереження всіх змін, що відбувається на ринку, порівнювати результати досліджень і встановлювати тенденції тих чи інших явищ. Панель — це вибіркова сукупність опитуваних одиниць, яка підлягає повторюваним обстеженням з постійним предметом дослідження. Панель може бути загальною і спеціалізованою, коротко- і довгостроково функціонувати, включати різні суб'єкти обстеження (сім’ї, торговельні підприємства, корпоративні клієнти тощо). Побудова і підтримка панелі потребує великих витрат, тому цим, зазвичай, займаються спеціалізовані підприємства. Панель має такі основні ознаки:

• предметі метод дослідження постійні;

• збір даних повторюється через рівні проміжки часу;

• обстежується постійна сукупність об'єктів[14, c. 134-136].

На практиці при роботі з такою контрольною групою споживачів використовують різні методи збирання інформації від членів цієї групи. Тут можливим є надсилання анкет поштою, інтерв'ювання, заповнення щоденників, використання сучасних комунікаційних технологій. Слід зазначити, що панель як метод дослідження споживачів має низку методичних і практичних проблем, найбільш суттєвими з яких є труднощі забезпечення репрезентативності, або вибір об'єктів дослідження і одержання згоди на співробітництво; «смертність» панелі або відмова від співробітництва, зміна місця проживання, фізична смертність; «ефект» панелі або недодержання з часом членами панелі всіх правил щодо подання інформації.

Не завжди досліднику можливо або доцільно використовувати повністю структуровані, формалізовані методи для опитування респондентів, в деяких ситуаціях потрібну інформацію можна одержати тільки за допомогою якісного дослідження.

Якісні дослідження поділяються на прямі і опосередковані в залежності від того, чи відома дійсна мета дослідження респонденту. Прямий підхід не маскується дослідником. Респондентам говорять про мету дослідження чи вона очевидна із запитань, які ставляться. Ці методи знаходять своє застосування при проведенні фокус-груп і глибинних інтерв'ю. Опосередкований метод приховує істинну мету дослідження від респондентів. В проекційних дослідженнях використовують, головним чином, опосередковані методи, серед яких розрізняють асоціативний, завершальний, структурний і експресивний.

Фокус-групою називається структуроване інтерв'ю, яке спеціально підготовлений ведучий бере у невеликої групи респондентів, спрямовуючи обговорення у необхідному напрямку [15, 116]. Основна мета проведення фокус-груп — одержання уявлення про те, що думає група людей, що представляє конкретний цільовий ринок, про проблему, яка цікавить дослідника. Використання методу фокус-групи, дозволяє більш точно визначити проблему маркетингового дослідження, розробити альтернативні варіанти управлінських рішень та підходи до вирішення проблеми, одержати інформацію, яка буде корисною при розробці анкет для опитування споживачів; розробити гіпотези, які можливо перевірити кількісно. Цінність цього методу виявляється в тому, що вільний характер бесіди дозволяє одержати необхідну інформацію. Для ефективної роботи фокус-група повинна відповідати певним вимогам, а саме: кількість учасників, зазвичай, становить від 8 до 12 осіб, склад респондентів повинен бути однорідним з точки зору демографічних і соціально-економічних характеристик респондентів, які стикалися з означеною проблемою раніше. Успіх фокус-групи залежить, головним чином, від ведучого (модератора), який, досягнувши взаєморозуміння з учасниками інтерв'ю, компетентно веде дискусію, одержуючи необхідну інформацію.

Вибір конкретного методу дослідження базується на врахуванні значної низки чинників. Це цілі і ресурси дослідника, характеристики респондентів, проблеми, які досліджуються, характер питань, на які треба знайти відповіді.

Мета дослідження реалізується через вимогу одержання інформації бажаної кількості і якості, яка визначається часом, відведеним на дослідження та виділеними ресурсами. Величина бюджету, який виділено на проведення дослідження, також суттєво впливає на обрання того чи іншого методу. Крім того, враховується можливість розповсюдження висновків дослідження на обрану цільову групу покупців, і це також виставляє певні вимоги до вибору методу дослідження. Успіх дослідження значною мірою формується кваліфікацією і досвідом роботи дослідника, його практичними навичками і вміннями, глибиною володіння кожним з методів. Отже, у кожному конкретному випадку дослідники будуть обирати той метод дослідження, який враховує максимальну низку чинників, які впливають на ефективність дослідження[10, c. 127-129].

2.3. Аналіз продукції косметичного ринку, його проблеми та перспективи

Використовуючи зазначені вище методи маркетингового дослідження, ми можемо провести аналіз продукції косметичного ринку України та тенденції його розвитку.

Власне ринок косметичних товарів займає 32,67% у грошах від усього ринку товарів особистої гігієни.

Приріст ринку товарів особистої гігієни на національному рівні за аналізований період становив 27,44% в грошах і 19,56% — в упаковках.

А косметичні товари продемонстрували вищий темп приросту за аналогічний період у грошовому вираженні — 33,69%, тоді як приріст цієї групи товарів у натуральному вираженні має повільніші темпи приросту — 10,92%.

У таблиці № 1 подано дані, що дозволяють розглянути часткову участь усіх регіонів України у споживанні усіх товарів особистої гігієни як у грошах, так і в упаковках із зазначенням відповідних рейтингів регіонів.

Найвищий темп приросту у грошах — у Хмельницькій, Одеській та Київській областях. А Дніпропетровський та Миколаївський регіони — єдині, що демонструють негативну динаміку в грошовому еквіваленті.

Серед груп товарів, що становлять власне косметичні товари, на першому місці зі значним відривом від інших косметичних груп — косметичні засоби для жінок. Ця група становить 64% у грошовому вираженні серед усіх косметичних товарів, закуплених в Україні.

Друга за значущістю позиція у грошовому вираженні належить засобам догляду за волоссям, вона становить 21% ринку косметики, потім ідуть косметичні засоби як для чоловіків, так і для жінок — 10%. І на останньому місці в рейтингу — косметичні засоби для чоловіків, частка ринку котрих становить 5% у доларах США (рис 2.1)[9, c. 6-8].

До вашої уваги — рейтинги корпорацій, що випускають косметичну продукцію у складі всієї іншої продукції.

Серед ТОП 20 корпорацій (щодо грошового вираження) левову частку становлять зарубіжні виробники косметичної продукції. З них 29,37% ринку косметики у грошовому вираженні належить компанії Віши (Франція) та 10,42% належить корпорації Універинг і Тримбах. Їх спільна частка ринку косметики (у грошах) за підсумками 2007 року становить третину усього ринку косметики України. Темпи приросту цих компаній вищі за темпи приросту всього ринку косметики України.

Вітчизняний виробник — Ельфа Україна — посів третє місце в рейтингу з часткою ринку (у грошах) 6,54%.

Дещо інша ситуація з рейтингом корпорацій у натуральному вираженні. Тут провідне місце посідають, загалом, вітчизняні виробники косметики на чолі з корпорацією Ельфа Україна, частка ринку котрої у натуральному вираженні становить 21,17%. Друге місце у рейтингу зі значним відривом за часткою ринку в упаковках належить корпорації Біокон з часткою ринку 5,74% (таблиця № 2)[24, c. 42-44].

Розгляньмо тепер лідерство серед власне косметичної продукції.

Отже, ТОП 20 найменувань косметичних товарів в упаковках (таблиця № 3). Очолює його "Розумна емаль для зміцнення нігтів" виробництва корпорації Френчі з часткою ринку в упаковках 2,78% та темпом приросту, що становив 45,02%.

Дев'ять найменувань корпорації Ельфа Україна — серед ТОП 20 найменувань-лідерів у натуральному вираженні. Але чимало з них мають негативну динаміку показника приросту, за винятком єдиного представника серії "Зелена аптека" — шампуню "Зелена аптека — Кропива", темп приросту якого становить 38,64% за підсумками 2007 року.

ТОП 20 найменувань косметичної продукції у грошовому вираженні очолюють два продукти корпорації Універинг і Тримбах — "Плацент формула" зі сумарною часткою ринку в грошах, що становить 8,47%, яка демонструє хороший темп приросту цього показника у динаміці.

Ще одним лідером можна по праву відзначити чотирнадцять найменувань продукції корпорації Віши Франція, практично всі продукти цієї корпорації демонструють хороші темпи приросту в динаміці (таблиця № 4)[23, c. 25-28].

За словами аналітиків, грошовий обіг у парфюмерно-косметичній галузі щорічно збільшується приблизно на 500 млн дол.. При цьому істотну частку в доходах учасників ринку становлять передноворічні продажі. За оцінками експертів, у цей період прибуток компаній збільшується в три-чотири рази у порівнянні з попередніми місяцями і досягає приблизно 20-25% річного прибутку.

Основними тенденціями минулого року для галузі можна назвати наступні: посилення позиції українських виробників; збільшення числа косметичних засобів на основі натуральних компонентів; розширення асортиментів продукції та поява нових торговельних марок; зростання реалізації через схему прямих продажів, аптеки та спеціалізовані мережі магазинів; зростання конкуренції та збільшення експорту косметичної продукції.

За споживанням косметики Україна є третім за розміром ринком Східної Європи. Косметика закордонного виробництва зараз займає в нас близько 90% загального обсягу продажів, а косметика українського виробництва — 8%. На ринку діє приблизно 80 українських виробників. У структурі продажів лідирують декоративна косметика, засоби для ванни та душу, засоби з догляду за шкірою, засоби для догляду за волоссям. Недорога косметика становить більше 60% ринку, косметика середнього цінового сегмента — близько 30%, дорога селективна косметика — приблизно 10%.

Продавці косметики оцінюють рентабельність галузі в 25%. За оцінками експертів, ринок зараз насичений приблизно на чверть. Це і провокує його зростання. За прогнозами аналітиків, буде потрібно ще п'ять років для повного заповнення ніші парфюмерно-косметичного рітейла[13].

Розділ 3. Шляхи вдосконалення проведення маркетингових досліджень при розробці нових товарів

Український ринок роздрібної торгівлі впродовж останніх років демонструє високі темпи розвитку, що відбувається за рахунок зростання доходів населення.

Ринок парфумерно-косметичної продукції як один із сегментів ринку роздрібної торгівлі протягом останніх років демонструє динамічний розвиток (Рис. 3.1).

Як видно з наведеної діаграми, протягом 2002-2003 років в України спостерігався активний приріст парфумерно-косметичного ринку. Так, максимальний приріст ринку був у 2003 році (+25%). Таке зростання було пов’язане зі збільшенням доходів населення та ненасиченістю ринку косметики та парфумерії. У майбутньому, з поступовим насиченням аналізованого ринку, темпи його приросту скоротились і на сьогодні щорічний приріст вітчизняного ринку косметики та парфумерії оцінюється у 17-18%. Надалі прогнозується спадна динаміка приросту аналізованого ринку, що свідчить про те, що ринок поступово урівноважиться, що є характерним і для аналогічних ринків розвинутих країн.

Найбільшим попитом серед українських жінок (за деякими оцінками обсяг продажів косметичних засобів та парфумів для чоловіків не перевищує 6-8%) користується декоративна косметика (30% продажів), що пов’язане із споживацькою культурою. До інших популярних груп косметичної продукції належать засоби для догляду за волоссям, шкірою тощо[24, c. 51-52].

За оцінками експертів, на сьогодні потенціал українського парфумерно-косметичного ринку оцінюється у 7 млрд. дол. США, тобто майже у чотири рази перевищує його теперішню ємність. Враховуючи поступове насичення ринку ПКП, а також скорочення темпів росту економіки в цілому, у найближчі 2-3 роки приріст аналізованого ринку дещо уповільниться порівняно з попередніми періодами і прогнозується на рівні 10-15% щорічно.

Збільшення ємності ринку ПКП очікується, насамперед, за рахунок розвитку роздрібних спеціалізованих мереж у регіонах, що обумовлене ненасиченістю регіональних ринків ПКП, а також дефіцитом торговельної нерухомості у Києві (на сьогодні рівень наповненості комерційної нерухомості в Києві становить 95-100%). Для розвитку саме цього каналу збуту в Україні є значний резерв. Так, у європейських країнах 90% продажів косметики та парфумів припадає на спеціалізовані мережі, тоді як в Україні їх питома вага становить 7,9%.

Найоптимальнішим та найпоширенішим форматом роздрібних магазинів ПКП, які будуть розвиватись, є формат «дрогері», тобто невеликі магазини площею 200-300 м, розташовані в великих торговельних центрах. Придбання ПКП часто є спонтанним, що робить оправданим розміщення спеціалізованих магазинів у місцях великої концентрації покупців. Крім того, операторами галузі констатується факт, що валовий дохід магазинів ПКП у великих торгових центрах у 3-5 разів перевищує дохід самостійних торгових точок. На сьогодні в Україні загалом працює більше ніж 200 торгових точок формату «дрогері», при цьому ринок вимагає ще щонайменше 300 таких магазинів. У найближчі два роки саме такий формат планують активно розвивати «ДЦ» (китайський інвестор A. S. WatsonGroup, який придбав «ДЦ» в 2006 році, розвиває в Європі саме такий формат), «Космо», «Линия магазинов «Ева». Крім того, про свої плани активного розвитку бізнесу в регіонах заявили мережі селективної косметики та парфумерії – Brocardта ТОВ «ВВ Холдинг» (магазини «Л’Ескаль» та «Роксолана»).

Перспективність ринку парфумерно-косметичної продукції через його низьку насиченість та зростаючі доходи населення робить його привабливим як для вітчизняного, так і для іноземного інвестора. З огляду на це, українські оператори ринку в очікуванні експансії великих міжнародних та російських спеціалізованих мереж, будуть активно підвищувати свою капіталізацію, вкладаючи кошти в розвиток регіональних мереж та розвиваючи супутні бізнеси, наприклад, аптечний формат[23, c. 28-29].

Висновки

Досліджений і вивчений матеріал курсової роботи з обраної теми дозволяє зробити наступні висновки. Нами було з’ясовано, що завданням маркетингової діяльності по дослідженню продукту введення нового товару є визначення потреб ринку в нових виробах, поліпшення або модернізації вже існуючих. Коректні маркетингові рішення можуть бути прийняті лише на основі достовірної маркетингової інформації. Потреба в інформації зумовлює проведення маркетингових досліджень – основне завдання яких – уникнути неточних оцінок, ризиків і невиправданих витрат – грошових зусиль, часу при прийнятті маркетингових рішень. Маркетингові дослідження – це систематичне збирання, оброблення та аналіз даних з метою прийняття обґрунтованих маркетингових рішень щодо створення нового товару. Товар – це засіб задоволення певної потреби. Отже, товаром є все, що може задовольнити потребу.

Сьогодні ринок вимагає магазинів з ширшим асортиментом, вільним доступом до товарів та високої якості обслуговування. Цим вимогам відповідають спеціалізовані мережі, які протягом останніх років істотно розширювались. Роздрібні ж мережі (мережі продуктових супермаркетів), які позиціонують себе як недорогі магазини, програють конкурентам через обмеженість асортименту. Сьогодні в Україні працює ряд вітчизняних спеціалізованих мереж у форматі «дрогері» (найбільші з них DЦ, Космо, «Линия магазинов «Ева», Простор), та 2 іноземні мережі, які спеціалізуються на реалізації селективної косметики та парфумів (німецька «Brocard» та російська Л’Ескаль).

В 2005 році активно розвивався ще один новий формат – аптечні супермаркети (20% продажів проти 12% в 2004 році ), власники яких вчасно розрахували вигідність розширення фармацевтичного асортименту за рахунок косметичних засобів, які досягають 50% асортименту таких ритейлерів. У майбутньому косметичні засоби будуть все більше схилятись до фармацевтики, а вся галузь, пов’язана з турботою про себе, — до медицини в цілому, що пов’язано з підвищенням загального рівня освіченості та розвитку українського суспільства. Очікується, що через 10 років косметичний догляд буде значною мірою фармацевтичним, і саме в такому сегменті працює досліджуване нами підприємство «Актавіс».

Створення принципово нових товарів, як будь-яка інновація, є великим ризиком. Виведення на ринок нових товарів дає змогу: збільшити обсяг продажу; завоювати певну частину ринку; збільшити прибуток; зменшити залежність від процесу реалізації одного товару або асортиментної групи; ефективніше використовувати існуючу систему товароруху; створити або підтримувати образ інноваційної фірми. Безпосередньо розробка нового товару складається з восьми етапів, кожен із зазначених елементів комплексу просування за своєю суттю є засобом комунікації. Отже, знання суті процесу комунікації, і в тому числі маркетингових комунікацій, дає змогу зрозуміти, як саме комплекс просування впливає на споживачів. Комплекс просування товару – поєднання основних і синтетичних засобів маркетингових комунікацій для досягнення рекламних і маркетингових цілей. Важливою складовою частиною ведення справи є формування цінової політики стосовно нових товарів, що просуваються на ринок.

Список використаної літератури

1. Азарян О. Маркетинг: принципи та функції: Навч. посіб. для студ. вищ. навч закл. / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М.І.Туган-Барановського / Олена Михайлівна Азарян (ред.). — 2. вид., перероб. і доп. — К. : НМЦВО МОіН України, 2001. — 319с.

2. Антошкіна Л. Маркетинг: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни для підгот. бакалаврів за напрямом 0501 "Економіка і підприємництво" / Бердянський ін-т підприємництва — Донецьк : Юго-Восток, 2006. — 171с.

3. Астахова І. Маркетинг: Навч. посіб. / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : Видавництво ХНЕУ, 2006. — 208с.

4. Балабанова Л. Маркетинг: Підручник для студ. вищ. навч. закладів. — Донецьк, 2002. — 562с.

5. Буряк П. Маркетинг: Навчальний посібник/ Петро Буряк, Борис Карпінський, Яніна Карпова,; М-во освіти і науки України, Львівська держ. фінансова акад.. — К.: ВД "Професіонал, 2005. — 318 с.

6. Вареник Н. Маркетинговый просчет : Украинцы хотят покупать более дорогую и качественную косметику, а им предлагают что подешевле // Зеркало недели. — 2007. — № 48 (15-21 декабря). — С. 12

7. Винославська С. Маркетингові дослідження //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 1998. — № 1-2. — C. 193-202

8. Войчак А. Маркетингові дослідження: Навчально-методичний пос. для самостійного вивчення дисципліни/ Анатолій Войчак,; М-тво освіти і науки України, Київський нац. економ. ун-т. — К., 2001. — 119 с.

9. Герасименко С.С. Проблеми використання статистичної інформації в маркетингових дослідженнях //Статистика України. — 2008. — № 2. — C. 4-9

10. Гірченко Т. Маркетинг: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Тетяна Гірченко, Олена Дубовик,; Мін-во освіти і науки України, Національний банк України, Львівський банківський ін-т. — К.: ІНКОС: Центр навчальної літератури, 2007. — 254 с.

11. Гончаров С. Маркетинг: кредитно-модульна сист. орг. навч. процесу / Національний ун-т водного господарства та природокористування — Рівне : НУВГП, 2007. — 364с.

12. Горєлов Д. Маркетинг: навч.-метод. посіб. для практ. і семінарських занять / Харківський національний автомобільно-дорожній ун-т — Х. : ХНАДУ, 2007. — 120c.

13. Гудзь О. Критерії безпеки парфумерно-косметичної продукції //Харчова і переробна промисловість. — 2000. — № 5-6 . — C. 26-27

14. Земляков І. Основи маркетингу: Навчальний посібник/ Ігор Земляков, Ігор Рижий, Василь Савич,; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 352 с.

15. Зюкова І. О. Потенціал маркетингових досліджень //Економіка. Фінанси. Право. — 2007. — № 4. — C. 3-7

16. Ілляшенко С. Маркетингові дослідження: Навчальний посібник/ Сергій Ілляшенко, Марина Баскакова,; За ред. Сергія Ілляшенка,; М-во освіти і науки України, Сумський держ. ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 191 с.

17. Косенков С. І. Маркетингові дослідження: Навчальний посібник/ С. І. Косенков; Ред. Ю. Харковий. — К.: СКАРБИ, 2004. — 464 с.

18. Крамаренко В. І. Маркетинг: Навчальний посібник/ В. І. Крамаренко, Б. І. Холод та ін.. — К.: ЦУЛ, 2003. — 257 с.

19. Ляшенко Г. Маркетинг: Навч.-метод. посібник / Державна податкова адміністрація України; Академія держ. податкової служби України. — Ірпінь, 2003. — 124с.

20. Маркетинг для магістрів: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С.М. Ілляшенко (ред.). — Суми : Університетська книга, 2008. — 928c.

21. Маркетинг у прикладах і завданнях: Навч. посібник / За ред. С. М. Ілляшенка. — Суми: Університетська книга, 2006. — 399 с.

22. Маслова Т. Маркетинг. /Татьяна Маслова, Светлана Божук, Ла-риса Ковалик,; Ред. В. Усманов. — СПб.: Питер; М.; Харьков; Минск, 2001. — 128 с.

23. Мельник Е.А. Косметическая продукция. Развитие ассортимента натуральных ингредиентов в Украине: Анализ натуральной косметики //Хімічна промисловість України. — 2004. — № 2. — C. 25-29

24. Мельник Е.А. Развитие ассортимента косметической продукции на натуральной основе в Украине: Підбірка статей //Хімічна промисловість України. — 2002. — № 5. — C. 39-54

25. Полторак В. Маркетингові дослідження:сутність,методи,технології //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2000. — № 1 . — C. 108-127

26. Слюсаренко В. Лекарство для красоты: Аптечная косметика //Натали. — 2008. — № 9. — C. 154-156

27. Старостіна А. Маркетинг: Навчальний посібник/ Алла Старостіна, Дмитро Черваньов, Олександр Зозульов,. — К.: Знання-Прес, 2002. — 192 с.

28. Старостіна А. Маркетингові дослідження: Практичний аспект/ Алла Старостіна,. — К.; М.; СПб: Вільямс, 1998. — 261 с.

29. Старостіна О. Маркетингове дослідження: визначення цілей (українська специфіка) //Маркетинг в Україні. — 2000. — № 1. — C. 15-18

30. Щербань В. Маркетинг: Навчальний посібник/ Володимир Щербань,; М-во освіти і науки України, Черкаська академія менеджменту. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 202 с.