Методи прийняття управлінських рішень

Категорія (предмет): Економіка підприємства

Arial

-A A A+

1. Поняття системи. Кваліфікація систем.

2. Типи інтелектуальних систем та їх використання в процесі розробки управлінських рішень.

3. Аналіз статей з журналу «Проблеми теорії і практики управління».

Список використаної літератури.

1. Поняття системи. Кваліфікація систем

Інформаційні системи, призначені для розв'язання задач управління виробництвом та іншими сферами бізнесу, пройшли три стадії свого розвитку. Кожну з них характеризували відповідна структура побудови ІС, а також особливості її окремих елементів. В ІС першого покоління (в США — системи оброблення даних, в Україні — "АСУ позадачний підхід") для кожної задачі готували окремо дані у вигляді файлових структур, створювали свою (власну) модель. У таких системах відсутня була об'єднана спільною ідеологією БД для підприємства, офісу, установи. Щонайбільше інформаційне забезпечення окремих задач було позадачною БД.

В ІС другого покоління використовується інформаційне забезпечення — БД. У США такі системи дістали назву управлінських ІС (ІМ8), а в Україні — "ІС концепція БД". У цих системах моделі, як і раніше, створюються для кожної задачі окремо. Самі ж задачі різняться досить високою мірою формалізованості.

Третє покоління ІС будується як СППР, для яких в англомовній літературі використовується позначення DSS (Decision Support Systems). Такі системи мають не тільки спільну БД, а й спільну базу моделей для розв'язання задач. Вони орієнтовані не на автоматизацію функцій ОПР, а на сприяння в пошуку ефективного рішення. СППР орієнтовані передусім на розв'язання слаб-коформалізованих задач управління підприємствами, що виникають у зв'язку з високим рівнем різноманітних невизначеностей ринкового середовища. Призначення таких систем полягає не в автоматизації функцій ОПР, а в підтримці її дій у пошуку ефективного рішення. Особлива увага в СППР приділяється діалогу та "дружності" її інтерфейсу до ОПР.

Інформаційні системи перших двох поколінь здійснювали, як правило, розрахункові, облікові функції, передачу повідомлень, найпростіше оброблення даних. Зростання продуктивності підприємства досягалося завдяки перебуванню в полі зору системи менеджменту великої кількості партнерів, клієнтів, процесів виробництва, товарів, одиниць зберігання та обліку. [11, c. 216-218].

Система підтримки прийняття рішень — комплекс програмних засобів, що включає бібліотеку різних алгоритмів підтримки рішень, базу моделей, БД, допоміжні та керуючу програми. Керуюча програма організовує на ПЕОМ процес прийняття рішень з урахуванням специфіки проблеми. СППР використовується для підтримки різних видів діяльності у процесі прийняття рішень:

— визначення спеціальних завдань;

— вибору загальної стратегії дій;

— оцінювання результатів;

— ініціювання змін.

Побудова СППР повинна ґрунтуватися на ефективній взаємодії моделей і методів HIT, нормативної і дескриптивної ТПР. Рішення як вид діяльності ОПР — це акт вольової дії, що передбачає інтелектуальні процеси: усвідомлення мети і засобів дії, розумового моделювання дії, обґрунтованого вибору найоптимальнішого варіанта дій. Таке розуміння рішення дає змогу уявити його з різних точок зору. В широкому розумінні рішення розглядається як процес вибору однієї (у певному розумінні найкращої) альтернативи дій або допустимої їх підмножини з множини можливих альтернатив. У вузькому розумінні рішення можна трактувати як результат конкретного вибору альтернативи дій.

У вітчизняних і зарубіжних джерелах існує чимало різноманітних визначень СППР:

1. СППР є інтерактивною прикладною системою, що забезпечує кінцевим користувачам, які приймають рішення, легкий та зручний доступ до даних і моделей з метою прийняття рішень у погано структурованих та неструктурованих ситуаціях для різних сфер людської діяльності.

2. СППР ґрунтується на використанні моделей процедур оброблення даних і думок, які допомагають керівнику в прийнятті рішень.

3. СППР — інтерактивна автоматизована система, що допомагає ОПР використати дані та моделі для розв'язання неструктурованих і погано структурованих проблем.

4. СППР — комп'ютерна ІС, що використовується для підтримки різних видів діяльності з метою прийняття рішень у ситуаціях, коли неможливо або небажано мати автоматичну систему, яка повністю вела б весь цей процес.

Узагальнюючи різні визначення, можна зробити висновок, що структуру СППР утворюють такі головні компоненти:

— БД;

— СУБД;

— база моделей;

— система управління базою моделей;

— інтелектуальний інтерфейс з ОПР.

База даних містить інформацію про об'єкти, що аналізуються, а в базі моделей зберігаються математичні, логічні, лінгвістичні та інші моделі, які використовуються для багатокритеріального, порівняльного аналізу альтернатив рішення.

У задачах конструювання СППР виділяють чотири базових різновиди їхніх структур: мережну, "сендвіч", шарову, вежову. Незалежно від типу структури кожна з них містить три компоненти: діалог, БД і базу моделей.

Вибір конкретної структури СППР визначається її здатністю вирішувати в заданій ПС такі проблеми:

— інтеграцію власної БД з іншими внутрішніми та зовнішніми БД;

— мінімізацію часу очікування відповіді на запит;

— подолання труднощів у використанні великих моделей;

— забезпечення координації діалогу з базою моделей ІБД;

— зниження вартості побудови та підтримки системи;

— забезпечення адаптаційних можливостей в побудові й розвитку СППР.

Загальна структура мережної СППР зображена на схемі. До цієї структури належать:

— елементи діалогу (ЕД) користувача та СППР;

— елементи моделювання (ЕМ) — складові бази моделей[15, c. 224-227].

Система підтримки прийняття рішень по керуванню соціальною сферою регіону дозволяє вирішувати наступні основні завдання:

виявлення проблемних ситуацій, у тому числі ситуацій відхилення фактичних показників від стандартних нормативів і планових показників;

підтримку прийняття погоджених рішень, спрямованих на рішення вступників від громадян запитів;

планування бюджету, показників результативності роботи;

підвищення ефективності використання ресурсів і надання послуг населенню;

збір і первинну обробку інформації, розрахунок фактичних витрат, показників результативності й ефективності. [12, c. 13-14].

Система підтримки прийняття управлінських рішень у ЧС CMS (Crіsіs Management System) являє собою універсальний засіб:

  • автоматизації обробки даних , що надходять,;
  • планування операцій по ліквідації ЧС і контролю їхнього виконання;
  • оцінки наслідків і аналізу ЧС.

Основне призначення системи — скорочення часу, необхідного для вироблення й ухвалення оптимального рішення, спрямованого на ліквідацію наслідків ЧС, з метою зменшення втрат серед населення, фінансового й екологічного збитку, а також інших видів збитку, у тому числі непрямого. Система є потужним інструментом підтримки прийняття рішень, спрямованих на ліквідацію ЧС.

Система дозволяє координувати діяльність підрозділів, управляти ними й забезпечувати інформаційну взаємодію між всіма учасниками операцій по ліквідації наслідків ЧС.

Система дозволяє

автоматично відслідковувати й наочно відображати сили й засоби, оперативну обстановку й додаткову інформацію;

оперативно й вчасно одержувати інформацію про реальні надзвичайні ситуації;

відслідковувати розвиток ЧС і операцій по її ліквідації;

автоматично реєструвати вступник інформацію;

прогнозувати за допомогою інструментів математичного моделювання параметри ЧС і варіанти її розвитку, а також відтворювати ЧС, що мали місце в реальності;

виконувати оцінку необхідних сил і засобів, наслідків ЧС і т.п.;

планувати хід операції, розробляти довільна кількість управлінських рішень із метою вибору оптимального й здійснювати загальний оперативний контроль;

робити аналіз ЧС і її наслідків;

забезпечити повноту інформації, використовуваної для прийняття рішень по організації захисту населення;

забезпечити наочне відображення більших обсягів інформації з метою збільшення ефективності сприйняття інформації особами, що приймають рішення;

використовувати частину робочих місць як тренажерний комплекс. [6, c. 42-43].

2. Типи інтелектуальних систем та їх використання в процесі розробки управлінських рішень

Інтелектуальна система -і інформаційна система, що використовує базу знань і розвинену систему програм її обробки. Розділ інформатики, що вивчає ІС, називається штучним інтелектом.

Дослідження особливостей формування управлінських рішень в сучасних умовах, визначення принципів інтелектуального забезпечення управлінських рішень, а також моніторинг комп'ютерних систем управління підприємствами Тернопільської області показав відсутність належного наукового обґрунтування альтернативних проектів, а також схильність практиків до впровадження простих задач, які обмежуються комп'ютеризацією лише функцій обліку й аналізу економічних показників. Зростання можливостей комп'ютерів, засобів телекомунікацій, введення-виведення і зберігання даних зумовило зростання обсягів інформації, яка стала доступною в системі управління підприємствами. У той же час традиційні схеми прямого використання даних у процесах управління все виразніше демонстрували свою недосконалість. Це виявляється в таких аспектах:

• традиційні засоби перероблення інформації стають непридатними при аналізі великих обсягів даних. У зв'язку з цим підприємству неочевидна доцільність накопичення величезних обсягів даних, пов'язаних з його роботою;

• процедури використання даних не передбачають урахування нетипових випадків, орієнтації на такі стратегічні категорії, як доцільність, результативність, адекватність рішень, нестандартних ситуацій;

• існуючі засоби ділової графіки в ЕТ неспроможні безпосередньо перетворювати і доводити до ОПР підтримувані сучасними апаратними засобами обсяги даних.

Підтримка ухвалення рішення — це сукупність процедур, що забезпечує особу, що приймає рішення, необхідною інформацією й рекомендаціями, що полегшують процес ухвалення рішення. Ці ЕС допомагають фахівцям вибрати й/або сформувати потрібну альтернативу серед безлічі виборів при прийнятті відповідальних рішень.

У загальному випадку всі системи, засновані на знаннях, можна підрозділити на системи, що вирішують завдання аналізу, і на системи, що вирішують завдання синтезу. Основна відмінність завдань аналізу від завдань синтезу полягає в тім, що якщо в завданнях аналізу безліч рішень може бути перераховане й включено в систему, то в завданнях синтезу безліч рішень потенційно не обмежене й будується з рішень компонентів або підпроблем. Завданнями аналізу є: інтерпретація даних, діагностика, підтримка ухвалення рішення; до завдань синтезу ставляться проектування, планування, керування. Комбіновані: навчання, моніторинг, прогнозування.

Отже, проблема використання комп'ютерних технологій в управлінні підприємствами й організаціями полягає у переведенні ІТ з кількісного оброблення в зону змістових аспектів управління. Новий напрям у використанні ІТ ґрунтується на синтетичному, змістовому аспекті використання комп'ютерів, втілюючись у СППР.

Становлення і розвиток СППР стало можливим завдяки досягненням сучасних комп'ютерних технологій протягом 80—90-х років XX ст. Найбільш відчутним є вплив таких досягнень у сфері комп'ютерних технологій.

1. Інтенсивний розвиток набувають комп'ютерні тех.нології автоматичного інтелектуального аналізу даних KDD (knowledge discovery in databases) — виявлення знань у БД. Автоматичне оброблення й аналіз даних стають невід'ємною складовою електронних сховищ даних. Вони мають назву "здобуття даних і знань" (data mining). Системи KDD можуть вбудовуватися в структуру СППР. З використанням підтримки цих засобів ОПР шукає рішення на основі аналізу відомих даних, що описують поведінку об'єкта (підприємства, клієнта, конкурента, товару і т.д.), а також прийнятих у минулому рішень та їхніх результатів.

Методи аналізу даних, що використовуються, перебувають на межі економіки, математики та комп'ютерних технологій. Найвідомішими з них є:

-предметно-оріентовані аналітичні методи (виявлення трендів, методи фрактальної математики, спектрального аналізу та ін.);

-методи побудови моделей на основі нейронних мереж;

-методи міркувань на основі аналогічних випадків CBR (case based reasoning);

-статистичні методи (кореляційний, факторний, лінійний регресійний аналіз);

— дерева рішень (descision trees);

— генетичні алгоритми;

— методи нелінійного регресійного аналізу.

2.Аналітики підприємств повинні не тільки аналізувати дані для вироблення раціональних рішень, а й відбирати початковий матеріал для проведення аналізу. Більшість підприємств відчуває надлишок непотрібних і суперечливих даних, які складно впорядкувати, а також використовувати у процесі прийняття рішень. Процеси прийняття рішень мають тенденцію до децентралізації. [15, c. 231-233].

Інтелектуальні системи прийняття рішень розробляють інтелектуальну базу інформаційних технологій, на основі якої визначають параметри обчислювального процесу, структуру та організацію системи, тип мережі та параметри технічних засобів.

Система має самостійне значення й може працювати автономно, але найбільший ефект від її використання можна одержати при інтеграції із системою взаємодії населення й органів влади. Рішення, прийняті за допомогою системи, повинні бути спрямовані на допомогу в рішенні проблем конкретних жителів регіону.

Переваги

забезпечує підвищення ефективності планування, координації й контролю діяльності органів державної влади регіону по досягненню пріоритетних цілей соціально-економічного розвитку області;

забезпечує єдиний інформаційний простір на муніципальному й регіональному рівнях, інтегруючи розрізнені й часто несумісні бази даних різних відомств і установ;

сприяє підвищенню ефективності й оперативності інформаційної взаємодії органів державної влади області й органів місцевого самоврядування між собою, а також з територіальними підрозділами федеральних органів виконавчої влади;

скорочує розпилення коштів і підвищує ефективність використання бюджетних засобів;

сприяє усуненню дублювання функцій державних установ і, навпаки, усуває недоробки в реалізації важливих для населення послуг;

робить праця фахівців більше інтелектуальним, спрямованим на досягнення поставлених цілей по задоволенню потреб населення;

забезпечує підвищення виконавської дисципліни, продуктивності й ефективності праці державних службовців і працівників органів державної влади області й органів місцевого самоврядування, підприємств і установ, що перебувають у їхньому веденні, у досягненні поставлених цілей за рахунок підтримки процесів прийняття рішень і автоматизації рутинних управлінських функцій, включаючи функції по розподілі й плануванню ресурсів і комунікації з населенням;

забезпечує підвищення ефективності контрольно-наглядової діяльності органів влади;

полегшує процес навчання нових менеджерів і фахівців, а також зводить до мінімуму збиток, пов'язаний з відходом кваліфікованих кадрів. [6, c. 43-45].

3. Аналіз статей з журналу «Проблеми теорії і практики управління»

1) Киселев В. Взаимоотношения крупного капитала и государственной власти (зарубежный опыт) // Проблемы теории и практики управления. 2004. № 1.

Назва статті — Взаимоотношения крупного капитала и государственной власти (зарубежный опыт)

Автор — Киселев В.

Тематичний розділ – Соціальна політика

Аналіз статті:

Автором розглядаються взаємини великого капіталу й державної влади.

Становлячи мізерну частину в соціальній структурі суспільства, але маючи у своєму розпорядженні величезну економічну міць і фінансові можливості, великий бізнес досить амбіційний у політичному плані й вимагає до себе особливого відношення з боку держава.

Автор у даній статті переконливо доводить, що з багатого досвіду, накопиченого світовим співтовариством протягом еволюції відносин між державною владою й бізнесом, необхідно витягти уроки, що мають універсальний характер:

повної гармонії в цих відносинах бути не може, насамперед з тієї причини, що інтереси держави й бізнесу не можуть бути ідентичними, між ними неминуче виникають протиріччя, часом досить гострі;

у системі відносин між владою й бізнесом найбільш складної є підсистема відносин великого бізнесу з вищими ешелонами влади;

непримиренна конфронтація між великим бізнесом і владою за принципом "хто переможе" неминуче приводить до деформації всієї системи ринкового господарства, що завдає величезної шкоди всьому суспільству.

2) Роберт М. Исследовательская функция в деятельности менеджера // Проблемы теории и практики управления. 2003. № 1.

Автор статті – Роберт М.

Назва статті — Исследовательская функция в деятельности менеджера

Тематичний розділ — Загальний і стратегічний менеджмент, Керування людськими ресурсами, Корпоративне керування, Міжнародний бізнес

Аналіз статті:

Сьогодні вища освіта стає стандартною вимогою для менеджерів.

Програми шкіл керування звичайно включають різноманітні курси. Найчастіше це фінанси, бухгалтерія, теорія керування, стратегія, міжнародний бізнес і економіка.

Хоча дана система вищого утворення дозволяє теоретично опанувати основами обраної професії, менеджери в більшості випадків зацікавлені в одержанні й більше "практичних" знань.

Прослухавши стандартний набір дисциплін, вони вже розуміють, як планувати, організовувати, координувати й управляти.

Але перш ніж менеджер зможе зайнятися цими проблемами, він повинен мати подання, як проводити обстеження.

Керування починається з оцінки внутрішнього й зовнішнього середовища компанії, тобто з ефективно й правильно організованої роботи з відповідною інформацією.

Зокрема, менеджери повинні знати, як досліджувати соціальні й економічні фактори, такі як мотивація й товариство службовців, побажання клієнтів, ефективність власних зусиль і т.п.

Список використаної літератури

  1. Бугара М. Прийняття управлінських рішень у виробничій сфері на основі імітаційного моделювання //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 2000. — № 4. — C. 359-361
  2. Вершигора Е. Менеджмент : Учебное пособие/ Евгений Верши-гора,. -М.: Инфра-М, 1999. -256 с.
  3. Дойль П. Менеджмент : Стратегия и тактика/ Питер Дойль,; Пер. с англ. Т.Карасевич и др.; Под общ. ред. Ю.Н.Каптуревского. -СПб.; М.; Харьков; Минск: Питер, 1999. -559 с.
  4. Иванова Н.Ю. Менеджмент : Учеб пособие/ Н.Иванова, Б.м., 1994. -127 с.
  5. Кузьмін О. Основи менеджменту : Підручник/ Олег Кузьмін, Ольга Мельник,. -К.: Академвидав, 2003. -414 с.
  6. Малиновський В. Функція прийняття управлінських рішень//Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 1999. — № 3. — C. 42-45
  7. Марченко В. Сучасні інформаційні технології прийняття раціональних управлінських рішень //Техніка АПК. — 2007. — № 3. — C. 9-11.
  8. Менеджмент: теоретичні основи і практикум : Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти/ Олег Гірняк, Петро Лазановський,. -К.: Магнолія плюс; Львів: Новий Світ-2000, 2003. -334 с.
  9. Олексів І. Б. Метод прийняття управлінських рішень на засадах компромісного розв’язання//Актуальні проблеми економіки. — 2004. — № 12. — C. 142 — 149.
  10. Осовська Г. Основи менеджменту : Навч. посібн./ Галина Осовська,. -К.: Кондор, 2003. -552 с.
  11. Робінс Стефан П. Основи менеджменту/ Стефан П. Робінс, Девід А. ДеЧенцо,; Пер. с англ. А. Олійник, М. Корчинська, Р. Ткачук,. -К.: Вид-во Соломії Павличко "Осно-ви", 2002. -671 с.
  12. Сявавко М.С. Економіко-математичне моделювання у прийнятті управлінських рішень //Економіка АПК. — 2005. — № 3. — С.13-18.
  13. Тарнавська Н. Менеджмент: теорія та практика : Підруч. для вузів/ Наталія Тарнавська, Роман Пушкар. -Тернопіль: ВКФ "Карт-бланш", 1997. -457 с.
  14. Хміль Ф. Менеджмент : Підручник для студ. вуз./ Федір Хміль,. -К.: Академвидав, 2003. -607 с.
  15. Чемерис А. Системний підхід до прийняття управлінських рішень//Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 2001. — № 4. — C. 224-233.
  16. Шегда А. Менеджмент : Навчальний посібник/ Анатолій Шегда, Ред. В. П. Розумний. -К.: Знання , 2002. -583 с.