Методика факторного аналізу балансового і чистого прибутку

Вступ.

1. Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг).

2. Характеристика методів факторного аналізу.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Факторний аналіз дозволяє виявити об’єктивно існуючі фактори які впливають на поведінку об’єкта, що досліджується. Дуже важливим є те, що, як правило, ці фактори безпосередньо не споглядаються, а лише якимось чином впливають на досліджувані параметри.

Авторами основних концепцій факторного аналізу є головним чином американські й англійські вчені (Ч. Спірмен, Л. Л. Терстоун, Г. X. Томсон, С. Л. Барт, Р. Б. Кеттелл і багато хто інші). Поступово росте інтерес до цих методів і в країнах континентальної Європи. У цей час у літературі по цьому предметі вже можна зустріти роботи німецьких, французьких, італійських, швейцарських, іспанських і інших учених, хоча число цих досліджень усе ще мало в порівнянні із заділом, створеним в англосаксонських країнах.

На думку багатьох відомих дослідників, що працюють в області факторного аналізу, значення факторних методів, насамперед для психології, соціології й з, стане згодом ще більш важливим. Відповідно до цих прогнозів концепції й методи факторного аналізу будуть удосконалюватися з урахуванням отриманих результатів. За словами Реймонда Б. Кеттелла, одного з основних представників сучасної американської школи факторного аналізу, у цей час немає жодної області психології, у якій можна стати фахівцем, не маючи хоча б загального подання про факторний аналіз. Не вдаючись в обговорення правомірності такого судження, можна тим менш відзначити, що всякі спроби критичної оцінки факторних методів вимагають насамперед глибокого ознайомлення з їхнім змістом і результатами використання.

1. Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг)

В загальному випадку на величину прибутку від реалізації товарної продукції впливають такі фактори, як зміна обсягів реалізації, структури продукції, відпускних цін на реалізовану продукцію, цін на сировину, тарифів на електроенергію та перевезення. Методику формалізованого розрахунку факторних впливів на прибуток від реалізації можна показати на наступних прикладах:

1. Розрахунок загальної зміни прибутку від реалізації продукції (DP):

DP=Р1- Р0,

де: Р1- прибуток за звітний період;

Р0- прибуток за базисний період.

2. Розрахунок впливу на прибуток зміни відпускних цін на реалізовану продукцію (DР1):

DР1= Np1- Np1,0 = Sp1q1- Sp0q1,

де: Np1 = Sp1q1- реалізація у звітному періоді за цінами звітного періоду (p — ціна товару; q — кількість товарів);

Np1,0 = Sp0q1- реалізація у звітному періоді за цінами базисного року.

3. Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції (DР2) (власне обсягу продукції в оцінці по плановій (базовій) собівартості):

DР2= P0K1- P = P0(K1-1),

де: P0- прибуток базисного періоду;

K1- коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції;

K1= S1,0/S0,

де: S1,0 — фактична собівартість реалізованої продукції за звітний період в цінах та тарифах базисного періоду;

S0- собівартість базисного періоду.

4. Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції, зумовлений змінами в структурі продукції (DР3):

DР3= P0(K2- K1),

де: K2- коефіцієнт зростання обсягу реалізації в оцінці по відпускним цінам;

K1=N1,0/N0,

де: N1,0 — реалізація у звітному періоді за цінами базисного періоду;

N0- реалізація у базисному періоді.

5. Розрахунок впливу на прибуток економії від зниження собівартості продукції (DP4):

DP4=S1,0- S1,

де: S1,0 — собівартість реалізованої продукції за звітний період за цінами та умовами базисного періоду;

S0- фактична собівартість реалізованої продукції базисного періоду.

6. Розрахунок впливу на прибуток змін собівартості за рахунок структурних зсувів у складі продукції (DP5):

DP5=S0K2– S1,0

Окремим розрахунком за даними бухгалтерського обліку визначається вплив на прибуток змін цін на матеріали та тарифів на послуги (DP6), а також економії викликаної порушенням господарської дисципліни (DP7). Сума факторних відхилень дає загальну зміну прибутку:

7

DP=SDPі .

і=1

де: DP — загальна зміна прибутку;

DPі — зміна прибутку за рахунок і-го фактора.

Визначимо ступінь впливу на прибуток наступних факторів:

а) зміни відпускних цін на продукцію; розраховується як різниця між виручкою від реалізації товарної продукції у діючих цінах та реалізацією у звітному періоді в цінах базисного періоду. У прикладі даного підприємства вона дорівнює 5290 грн. (45660-40370). Додаткова виручка від реалізації була отримана в основному за рахунок підвищення цін на поліграфічну продукцію: впродовж І кварталу 1999 (звітний період) ціни зросли приблизно на 20% порівняно з попереднім періодом, внаслідок чого скоротився попит;

б) зміни цін на матеріали, тарифів на електроенергію та перевезення, тарифних ставок (окладів) оплати праці; розраховується на основі даних по собівартості продукції. Протягом звітного періоду збільшення ринкових цін на папір, фарбу, а також тарифів на транспортні перевезення зумовили зростання витрат виробництва на підприємстві на 3200 грн.; тарифи оплати праці підвищилися на 4500 грн., що в сумі призвело до зменшення прибутку на 6700 грн.;

в) порушення господарської дисципліни; встановлюються на основі аналізу економії, утвореної в наслідок порушення стандартів, технічних умов, невиконання плану заходів по оплаті праці, техніці безпеки та ін. Впродовж звітного періоду на підприємстві не виявлено додаткового прибутку в наслідок перелічених причин;

г) збільшення обсягу продукції в оцінці по базисній повній собівартості (власне обсягу продукції); вираховують коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції в оцінці по базисній собівартості. В даному прикладі він дорівнює 1,210649 (31450 : 25730). Потім здійснюють корегування базисного прибутку і вираховують з нього базисну величину прибутку:

10320 ×1,210649 = 2174 грн.;

д) збільшення обсягу продукції за рахунок структурних зсувів у складі продукції; розрахунок зводиться до визначення різниці між коефіцієнтом приросту обсягу реалізації в оцінці по відпускним цінам та коефіцієнтом зростання обсягу реалізації продукції в оцінці по базисній собівартості. Результат розрахунку:

10320(40370/36050 — 31150/25730) = — 937 2174 грн.;

є) зменшення витрат на 1 грн. продукції; виражається різницею між базисною повною собівартістю фактично реалізованої продукції та фактичною собівартістю, вирахуваною з врахуванням зміни цін на матеріальні та інші ресурси та причин пов`язаних з порушеннями господарської дисципліни. У випадку видавничо-поліграфічного центру “Поліграф-Коллегіум” цей вплив становив у звітному періоді 1431 грн. (31150-29719);

е) зміна собівартості за рахунок структурних змін у складі продукції; обчислюється порівнянням базисної повної собівартості, скорегованої на коефіцієнт зростання обсягу продукції, з базисною повною собівартістю фактично реалізованої продукції: 1,119833×25730 — 31150 = -2337.

Загальне відхилення прибутку на підприємстві порівняно з базисними періодом становить -1079 грн. (9241 — 10320), що відповідає сумі факторних впливів.

Результати розрахунків можна представити у вигляді звіту впливу факторів на прибуток від реалізації продукції (грн.):

Показники Сума

Загальне відхилення прибутку -1079

Зокрема за рахунок факторів:

а) зміна цін на продукцію 5290

в) зміна цін на матеріали та тарифів -6700

г) порушення господарської дисципліни —

д) зміна обсягу продукції 2174

є) зміна структури продукції -937

е) зміна рівня витрат (режиму економії) 1431

е) зміна структури витрат -2337

Як показав факторний аналіз прибутку, найсуттєвішим фактором скорочення прибутку у звітному періоді стало зростання цін на матеріали та тарифів заробітної плати. Факторний аналіз прибутку дає можливість встановити походження джерел його формування (зміна обсягів реалізації, структури продукції, відпускних цін та цін на сировину, тарифів на електроенергію та перевезення). Факторний аналіз прибутку дає керівництву підприємства можливість корегувати обсяги виробництва в залежності величини впливу на прибуток тих чи інших факторів. Такий аналіз дає можливість реально оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості усієї випущеної і реалізованої продукції.

2. Характеристика методів факторного аналізу

У факторній моделі передбачається, що поряд зі спільними факторами на вихідні ознаки здійснюють вплив і характерності, які також є латентними ознаками. При знаходженні факторів методами факторного аналізу передбачається, що характерності вже відомі, або їх певним чином можна оцінити. Це означає, що у вихідній кореляційній матриці R діагональні елементи виражають лише спільності, а тому менші одиниці.

Сутність методів полягає в знаходженні такої матриці факторних навантажень W, яка задовольняє співвідношенню

WW= R-D= R

де D — діагональна матриця, що виражає характерність.

R' — редукована матриця кореляцій

Відмітимо, що завдання знаходження матриці W не є однозначним, оскільки матриця факторних навантажень виділяє в просторі z підпростір F загальних факторів, але не фіксує в ньому систему координат. Тобто, матриця факторних навантажень знаходиться з точністю до ортогонального перетворення. Це дозволяє при її обчисленні накладати додаткові вимоги на неї. Однією з них є те, що загальні фактори обчислюються за впорядкованістю їх внесків у пояснення дисперсії вихідних ознак. Якщо при цьому виявляється, що серед знайдених лише декілька мають великі внески, то для практичного використання можна обмежитись лише ними.

На даний час не існує точних процедур побудови редукованої кореляційної матриці; всі вони носять евристичний характер. На практиці редукцію вихідної кореляційної матриці можна провести такими способами [8, с.76; 6, с.343]:

— методом найбільшої кореляції — діагональний елемент замінюється на найбільше по відповідному рядку (стовпчику) недіагональне значення коефіцієнта кореляції:

— методом Варта — для кожного рядка спочатку знаходиться середнє значення коефіцієнта кореляції; якщо воно порівняно велике, то діагональний елемент замінюється трохи більшим за найбільше по рядку значення коефіцієнта кореляції, а якщо воно порівняно мале, то діагональний елемент замінюється трохи меншим за найбільше по рядку значення коефіцієнта кореляції;

— методом тріад — діагональний елемент обчислюється за формулою:

де rікта rкs- найбільші по рядку значення коефіцієнта кореляції;

— методом середнього значення коефіцієнта кореляції:

— за методом першого центроїдного фактора. В такому випадку діагональні елементи вихідної кореляційної матриці замінюються на додатні значення найбільших за модулем по рядку (стовпчику) коефіцієнтів кореляції. Далі спільності розраховуються як відношення квадрату суми по рядку (стовпчику) модулів коефіцієнтів кореляції до суми модулів цих елементів:

за методом малого центроїдного фактора. Тоді для кожної спільності h- будується кореляційна матриця Р розмірності (4×4). Вона включає відповідний діагональний елемент кореляційної матриці r’, а також коефіцієнти кореляції для трьох інших ознак, найбільш щільно пов'язаних з i-тою. За даними цієї матриці і розраховуються спільність:

де чисельник розраховується за значеннями першого стовпчика матриці Р, а знаменник — за всіма значеннями матриці Р; кг за значеннями коефіцієнтів множинної кореляції:

де величина сііі-тим діагональним елементом матриці, оберненої до вихідної кореляційної матриці R.

Наведені методи дають різний ступінь оцінки спільностей. Так, перший з них доцільно застосовувати у випадку великої кількості (п>10) вихідних ознак. Методи середнього значення та першого центроїдного фактора дають дещо занижені оцінки спільності. Найбільш розповсюдженим є останній метод, оскільки він враховує мультиколінеарність вихідних ознак, яка в свою чергу в статистичному сенсі найбільш повно відповідає поняттю спільності.

При використанні методів факторного аналізу виникає питання, наскільки щільні кореляційні зв'язки між вихідними ознаками. Тобто, наскільки значуща кореляційна матриця вихідних ознак. Адже незначущість такої матриці може означати, що для вихідної сукупності ознак взагалі не існує спільностей, і застосування методів факторного аналізу не є виправданим. В такому випадку виділені фактори фактично будуть являти собою вихідні ознаки.

Оцінка значущості кореляційної матриці може проводитись за критерієм Уілкіса x². Спостережене значення критерію обчислюється за формулою:

Це значення порівнюється з критичним для х² — розподілу, знайденим при заданому рівні значущості а та кількості ступенів вільності v =п(п-1)/2. Значущість кореляційної матриці підтверджується, якщо спостережене значення перевищує критичне:

Знак "-" введений тому, що визначник матриці R як правило менший 1, а критерій повинен приймати додатні значення. Помітимо також, що чим ближче значення визначника до нуля, тим вищими будуть значення критерію. А близькість визначника до нуля свідчить про лінійну залежність його стовпчиків, а, отже, і про наявність у початкових ознак спільних рис, які підлягають виявленню методами факторного аналізу.

Основним методом факторного аналізу, який найчастіше застосовується, є метод аналізу головних компонентів (principal components analysis), що дає змогу усунути вплив мультиколеніарності зв’язків між показниками, які є в показниках податкової звітності, та зменшити розмірність даних.

Найбільшу складність при використанні факторного аналізу становить інтерпретація факторів, за відсутності якої факторний аналіз втрачає значення. Ця інтерпретація пов’язана з якісним аналізом явища та процесу, що вивчається. Перший фактор відповідає за прибутковість чи збитковість діяльності підприємств. Другий — за розмір підприємства. Третій та четвертий — за відносні показники ефективності, а саме: амортизаціємісткість, зарплатомісткість, прибутковість.

Висновки

Підсумовуючи все вище сказане, визначимо факторний аналіз як статистичний метод, то важливо згадати наступні міркування:

1. Факторний аналіз, на противагу контрольованому експерименту, опирається в основному на спостереження над природним варіюванням змінних.

2. При використанні факторного аналізу сукупність змінних, досліджуваних з погляду зв'язків між ними, не вибирається довільно: цей метод дозволяє виявити основні фактори, що роблять істотний вплив у даній області.

3. Факторний аналіз не вимагає попередніх гіпотез, на-оборот, він сам може служити методом висування гіпотез, а також виступати критерієм гіпотез, що опираються на дані, отримані іншими методами.

4. Факторний аналіз не вимагає апріорних припущень щодо того, які змінні незалежні, а які залежні, він не гіпертрофірує причинні зв'язки й вирішує питання про їхню мерю в процесі подальших досліджень.

Завдяки цим властивостям факторний аналіз придбав особливе значення в психології .і суспільних науках, тому що саме в цих областях часто практично не існує можливостей для експериментального контролю окремих впливів.

Таким чином, в теоретичному плані логіка факторного аналізу зводиться по суті до з'ясування питання про те, що первинне і що вторинне. Однак, насправді все значно складніше. Це пояснюється тим, що крім причинно-наслідкової існують і інші форми зв'язку між економічними явищами, при яких розподіл показників на результативні і факторні не є однозначним. Крім того, при більш глибокому дослідженні проблеми виявляється значна кількість різних додаткових обставин, що вимагають більш широкого підходу до її розуміння. Все це передбачає істотне поглиблення теорії індексного факторного аналізу і розширення його понятійного апарату.

3 практичної точки зору основними видаються два моменти. По-перше, озброєння практиків початковими науковими принципами утворення двохфакторних індексних моделей з таким розрахунком, щоб при необхідності кваліфіковано скласти саме ту модель будь-якого результативного показника, яка цікавить економіста. По-друге, врахування механізму перетворення двохфакторних індексних моделей в багатофакторні, уникаючи при цьому штучності і формалізму. Вирішення даних задач доцільно почати з розгляду видів функціональної залежності між явищами.

Список використаної літератури

1. Багров В. П. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ В. П. Багров, І. В. Багрова; Дніпропетровська державна фінансова академія. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 156 с.

2. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: Навчальний посібник/ Т. Д. Костенко, Є. О. Підгора, В. С. Рижиков та ін.; М-во освіти і науки України, ДДМА. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 398 с.

3. Кіндрацька Г. Економічний аналіз: теорія і практика: Підручник/ Галина Кіндрацька, Микола Білик, Анатолій Загородній,; Ред. А. Г. Загородній. — Львів: Магнолія плюс, 2006. — 426 с.

4. Кислиця О. Економічний аналіз: Курс лекцій/ Олена Кислиця, Ірина Мягких, — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. — 170 с.

5. Ковальчук М. Економічний аналіз діяльності підприємств АПК: Підручник/ Михайло Ковальчук,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2005. — 390 с.

6. Кожанова Є. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Євгенія Кожанова, Ірина Отенко,; М-во освіти і науки України, Харківський нац. екон. ун-т. — 2-е вид., допрац. і доп.. — Харків: ВД "ІНЖЕК", 2005. — 340 с.

7. Нестеренко Ж. К. Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник/ Ж. К. Нестеренко, ЗНТУ. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 122 с.

8.Савицька Г. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник/ Глафіра Савицька,. — К.: Знання, 2004. – 653 с.

9. Тарасенко Н. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Ніна Тарасенко,. — 4-те вид. стереотип.. — Львів: Новий Світ-2000, 2006. – 341с.

10. Череп А. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Алла Череп,; М-во освіти і науки України , ЗНТУ. — К.: Кондор, 2005. — 159 с.