Міжнародна економіка

Категорія (предмет): Міжнародна економіка

Arial

-A A A+

Вступ.

1. Сутність економічної безпеки України.

2. Шляхи економічного розвитку держави.

Висновки.

Практичне завдання.

Список використаної літератури.

Вступ

Держава, як і будь-яка інша система, складається з елементів. А надійність кожної системи визначається надійністю найненадійнішого її елемента. У системі "держава" таким елементом є людина.

Безпека — це такий стан держави, коли вона функціонує в оптимальному режимі, тобто з найбільшою надійністю. Тож спробуємо спочатку дослідити умови забезпечення надійного функціонування окремої людини, щоб згодом на основі цього аналізу з'ясувати потреби, умови й можливості забезпечення оптимуму надійності держави.

Економічна безпека найбезпосередніше пов'язана зі станом стабільності держави. І знаючи закономірності цього взаємозв'язку, можна діагностувати стан і спрямовувати певним чином розвиток держави, використовуючи найефективнішу модель державного управління.

Сьогодні стоїть завдання побудувати таку нову структуру, яка буде максимально вигідною економічно і водночас соціально адаптованою.

Щоб розв'язати проблему економічної безпеки нашої держави, потрібен пошук сучасних науково обґрунтованих підходів. Йдеться і про державну політику, і про конкретні економічні заходи. Знаходити їх допомагає наука про економічну безпеку. її завдання — створити кращі умови для життя суспільства та кожної конкретної людини через механізм оптимального державного управління. Тільки на цьому шляху розвитку можлива міцна, незалежна та суверенна Україна.

Нині ми опинилися на тому етапі, коли доводиться говорити про необхідність рятувати весь господарський організм країни. Та, здається, у владних структурах вже зрозуміли, що економіка ринкової держави має ґрунтуватися на врівноваженому співвідношенні чисельності малих, середніх та великих підприємств і на розумній, збалансованій політиці у фінансовій сфері.

1. Сутність економічної безпеки України

Проблема економічної безпеки України має кардинальне значення не лише в рамках сфери національної безпеки, а й контексті загального рівня розвитку країни. Це зумовлює виняткову увагу до проблеми економічної безпеки держави, яка поєднує питання розвитку окремих галузей економіки України із пріоритетами та національними інтересами держави.

Економічну безпеку можна визначити як загальнонаціональний комплекс заходів, спрямованих на постійний і стабільний розвиток економіки держави, що включає механізм протидії внутрішнім та зовнішнім загрозам. До основних принципів забезпечення економічної безпеки України відносять дотримання законності на всіх етапах забезпечення економічної безпеки; баланс економічних інтересів особи, сім'ї, суспільства, держави; своєчасність і адекватність заходів, пов'язаних із відверненням загроз і захистом національних економічних інтересів; надання пріоритету мирним заходам у вирішенні як внутрішніх, так і зовнішніх конфліктів економічного характеру; інтеграцію національної економічної безпеки з міжнародною економічною безпекою тощо.

У Конституції України чітко зазначено, що поряд із захистом суверенітету і територіальної цілісності України забезпечення її економічної безпеки є найважливішою функцією держави і справою всього українського народу. Таким чином, економічній безпеці притаманний інтегральний характер, оскільки вона є результатом спільних зусиль усього народу, і це проявляється через дії всіх гілок влади на всіх рівнях (від центрального до місцевого), наявних у державі сил і засобів, об'єднань громадян і окремих осіб.

Під час створення системи економічної безпеки першочергове значення має визначення національних економічних інтересів України, адже саме від цього залежить вироблення ефективних засобів їх реалізації та захисту.

Загрозами економічній безпеці України слід вважати явні чи потенційні дії, що ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів і створюють небезпеку для соціально-економічної та політичної систем, національних цінностей, життєзабезпечення нації та окремої особи.

Нині загрози економічній безпеці України набули перманентного характеру і за цілою низкою основних критеріїв перейшли критичну межу. Тому завдання полягає не лише у виході з економічної кризи, а й у відродженні національної економіки, створенні надійної економічної системи, забезпеченні її життєздатності й розвитку, спроможності адаптуватися до нових економічних умов.

Як свідчить світова практика, застосування (за рекомендаціями міжнародних фінансових організацій) моделі "шокової терапії" без урахування особливостей України не могло не призвести до руйнації економіки, диспаритету цін, катастрофічного зниження добробуту населення, руйнування прошарку людей з середнім достатком, криміналізації суспільства, гіперзростання "тіньової" економіки.

У результаті незважених спроб досягнення в Україні фінансової стабілізації та приборкання інфляції суто монетарними методами був зумовлений різкий спад ВВП. За підсумками 2003 року, ВВП скоротився у порівняних цінах на 1,7 % до рівня ВВП минулого року, а протягом перших чотирьох місяців 2004 року — на 4,1 % до відповідного періоду минулого року.

Проблематичним залишається також питання наповнення бюджету.

Негативно позначається на діловій активності і в цілому на економічній ситуації в Україні падіння за останні 6 років рівня монетизації валового внутрішнього продукту більш ніж у 5 разів.

Також в Україні спостерігається один з найбільших серед країн СНД темпів спаду обсягів виробництва агропромислової продукції. Протягом останніх років на тлі значного спаду виробництва сталися негативні структурні зміни. Співвідношення між видобувними та переробними галузями становило відповідно 16 % і 69 %.

Руйнування оптимальної структури виробництва та занедбаність сільського господарства свідчить про відсутність системного підходу до здійснення структурної перебудови економіки і створює значну загрозу економічній безпеці України.

Викликає занепокоєння подальше зниження життєвого рівня населення, що також негативно впливає на стан забезпечення економічної безпеки. Внаслідок перевищення темпів інфляції над зростанням реальних доходів населення, реальна зарплатня зменшилася лише за 2000 р. на 13,8 %.

Нині заробітна платня втратила свої основні функції — стимулюючу, відтворювальну і регулюючу. Порушено структуру оплати праці, залишається низькою питома вага її тарифної частини (майже 40—50 відсотків проти 75, що визнаються нормальним співвідношенням). Порушення відповідності між затратами та результатами праці загострює кризу мотивації до неї.

Оскільки мінімальний рівень заробітної платні та пенсій в Україні не забезпечує навіть придбання предметів першої необхідності, це призводить до різкого спаду купівельної спроможності населення. Все чіткіше проявляється незбалансованість грошових доходів і витрат населення, що призводить до придбання споживчих товарів лише у мінімально необхідній кількості.

Таке становище супроводжується тривалими затримками із виплатою заробітку та інших соціальних виплат, що набули останнім часом загрозливих масштабів. На кінець 2002 року заборгованість із виплати заробітної платні становила близько 6 млрд. грн. Наслідком цього є посилення майнового розшарування, диференціації та поляризації населення за рівнем доходів. Сучасні статистичні оцінки не відображають реальних масштабів цих процесів.

2. Шляхи економічного розвитку держави

Економічного розвитку держави можливо досягти лише за умови розробки механізму, здатного працювати в інтересах всього суспільства і об'єднати полюси сьогоднішнього протистояння.

Сьогодні в Україні немає дієвого механізму інвестування масштабних технологічних змін. Для підйому економіки необхідно підвищити частку інвестицій у ВВП як мінімум до 25-30 %. Лише у такий спосіб можна створити умови для функціонування розширеного відтворення. У країнах, що швидко розвиваються, вказана частка сягає 40 % (наприклад, у Китаї, який, починаючи з 1979 p., щорічно в середньому має 10 % приросту ВВП).

Основною ланкою системи має стати виробництво з його основним елементом — господарським саморегульованим суб'єктом. Перспективним напрямком вирішення проблем у цій сфері є переорієнтація виробництва на інноваційний шлях розвитку.

Під час визначення конкретних інструментів і механізмів забезпечення економічної безпеки необхідно враховувати існуючі загрози економічній безпеці, а також брати до уваги короткостроковий або довгостроковий характер дії цих загроз і можливості їх запобігання.

Забезпечення економічної безпеки України вимагає раціоналізації механізмів вироблення рішень і формування цілісної економічної політики. Для ефективного проведення заходів щодо оздоровлення економіки України та досягнення відповідних результатів у найкоротші терміни необхідно:

♦ Визначити єдиний напрям структурної перебудови економіки держави та скоординувати зусилля законодавчої, судової та виконавчої влад.

♦ Віддати пріоритет розвиткові науки, нових технологій та освіти з тим, щоб економічне будівництво спиралося на науково-технічний прогрес та підвищення якісного стану трудових ресурсів.

♦ Домогтися раціонального врегулювання та збалансованості суспільного виробництва, адже господарська система може ефективно працювати лише тоді, коли грошову масу буде збалансовано.

♦ Під час вироблення грошово-кредитної політики слід врахувати той факт, що грошовий обіг не повинен піддаватися різким реформаційним впливам. Гроші, як найбільш "імпульсивний" елемент економічних відносин, несуть велике соціальне навантаження і викликають як позитивну, так і негативну реакцію залежно від ступеня обґрунтованості в цій сфері рішень, що приймаються.

♦ Грошово-кредитна політика, метою якої є економічне зростання, має здійснюватися не в рамках вузької і малоефективної схеми: звуження грошової маси — зменшення відносного бюджетного дефіциту — скорочення попиту — зниження інфляції, а в системі: нагромадження капіталу — розширення попиту — зростання виробництва і зайнятості — зростання бюджетних доходів — скорочення бюджетного дефіциту — зниження інфляції.

♦ Необхідно розробити методичні вказівки щодо розробки та складання планів і прогнозів соціального й економічного розвитку держави, окремих регіонів та областей, що дасть можливість скоординовано провести аналіз стану та розроби ти заходи щодо структурної перебудови економіки України в цілому.

♦ 3 метою забезпечення керованості народним господарством слід здійснити перехід усіх секторів економіки на систему національних рахунків та міжгалузевих балансів, але на новій методичній базі із застосуванням сучасної системи управління на основі найсучасніших досягнень менеджменту.

♦ На підставі всебічного аналізу стану виробничого сектору економіки визначити перелік та обсяги оптимально необхідних для України сировини, товарів та послуг. На підставі розрахунків та результатів аналізу зовнішньої торгівлі здійснити оптимізацію експортно-імпортного сальдо країни.

♦ Економічними методами обмежити ввезення імпортних товарів. Цей захід, окрім сприяння розвитку вітчизняного товаровиробника, дозволить зменшити відплив капіталу за кордон через тіньову економіку.

♦ Впровадити систему жорсткого контролю над використанням амортизаційних відрахувань за їх прямим призначенням у повному обсязі.

♦ Подолати штучно створену кризу неплатежів, яка заблокувала процес відтворення і економічного кругообігу.

♦ Під час проведення аналізу стану економіки України визначити стратегічні напрями розвитку та пріоритетні галузі народного господарства. Правильний вибір є стратегічним аспектом здійснення ефективних структурних трансформацій.

Нині питання економічної безпеки набуло особливої актуальності ще й тому, що від його вирішення залежатиме доля України, відновлення у людей поваги до своєї держави і впевненості, що вона завжди захистить їх. Насамперед, важливо врахувати помилки, допущені при здійсненні економічних перетворень, які призвели до руйнівних процесів не лише в економіці, але й, що небезпечніше, — до розмивання моральних засад суспільства. Адже саме економічна безпека покликана гарантувати сприятливі умови для життя і продуктивної діяльності громадян, державних інститутів, захищати життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Висновки

В Україні триває складний історичний період державного становлення. Сьогодні ми маємо визнати, що переважна більшість важливих рішень, які закладали основи стратегічного економічного розвитку української держави після набуття нею незалежності, часто приймалися спонтанно, без належного наукового обґрунтування і врахування національних інтересів. Тому перші роки існування української держави позначені руйнуванням значного економічного потенціалу, що дістався їй у спадок.

Як наслідок, економічний потенціал України, котрий є матеріальною основою національної безпеки, сьогодні надто ослаблений. Не можна також забувати, що Україна, як незалежна держава, існує у взаємопов'язаному та взаємозалежному світі, де все яскравіше проявляється домінанта міжнародного співробітництва, інтеграції господарської діяльності, економічної та соціальної політики.

Тому сьогодні перед Україною постала проблема, що полягає у певному протиріччі між необхідністю інтегруватися до світової економіки, з одного боку, та забезпеченням внутрішньої економічної інтеграції, захистом свого внутрішнього ринку, власного товаровиробника і національних інтересів, з іншого. Тож, лише створення власної системи економічної безпеки дасть можливість уникнути можливих руйнівних наслідків швидкого відкривання національної економіки, забезпечити її конкурентоспроможність, захистити вітчизняного товаровиробника й ефективно взаємодіяти з міжнародними фінансовими та економічними структурами

Практичне завдання

Розробити демографічну програму для двох країн світу – Данія і Колумбія.

1. Користуючись енциклопедичними довідниками, матеріалами Інтернету дати загальну характеристику країн, демографічну, програму для яких Ви будете розробляти.

Колумбія

Столиця: Богота.

Розташована на північному вигині південноамериканського континенту, Колумбія, схожа на сторожову вежу, омивається водами двох океанів, Тихого й Атлантичного, який у цій частині зветься Карибське море. У країні зустрічаються найрізноманітніші кліматичні умови, від гарячих тропіків у сельвах і на рівнинах до вічних снігів на вершинах Андського гірського ланцюга. Колумбія складається з великих міст і маленьких сіл, розкиданих безладно серед сельви і гір, на берегах величезних рік, озер, у субтропічних лісах, на гарячих рівнинах, у холодних і мерзлих саванах. Біорізноманітність Колумбії вважається одним з найбагатших у світі. Крім того, країна має у своєму розпорядженні запаси золота, нафти, смарагдів і різних мінералів.

Варто додати, що Колумбія є четвертою країною у світі по гідроресурсах, і разом з тим на неї приходиться значна частина легкі планети — ріки Амазонки, а також системи регулювання клімату у світовому масштабі.

Культура: Колумбійці мають багато загального з іншими іспано-язичними націями Латинської Америки і самою Іспанією. У великих колумбійських містах надзвичайно популярний бій биків, що має давні традиції. Тут часто виступають тореадори з чи Іспанії Мексики. Крім цього, колумбійці — гарячі шанувальники народних видовищ, особливо карнавалів, що являють собою яскраве костюмоване видовище.

Клімат: Колумбія майже цілком розташована в тропічній зоні. Однак клімат країни неоднорідний і міняється в залежності від висоти над рівнем моря. У прибережних районах і долині ріки Магдалена клімат тропічний із середньорічною температурою від 24°С до 27°С; на висоті від 500 до 2300 м над рівнем моря клімат субтропічний, а від 2300 до 3000 м — помірний. Вище 3000 м над рівнем моря знаходиться холодна кліматична зона, де температура опускається до оцінки -13°С. Середня температура січня і липня в Боготі не відрізняються — 14°С. У Барранкільє відповідно 27°С и 28°С. У Боготі два сухих періоди: грудень-березень і липень-серпень.

Мова: іспанська (державна); законодавство визнає перевагу мов національних меншостей на територіях їхнього компактного проживання і надає право навчання на двох мовах.

Релігія: Гнітюче число колумбійців належить до Римсько-католицької Церкви. Протестантські групи нечисленні. Індійські племена, що живуть в ізоляції від іншого світу, зберігають язичеську обрядовість.

Валюта: Колумбійське песо = 100 сентаво ( Курс на 23-01-05 р.: 2749 COP = 1 USD. ). У звертанні знаходяться банкноти номіналом від 2000 до 20 000, а також 50 000 песо.

Данія

Офіційна назва — Королівство Данія.

Королівство Данія розташоване у північно-західній частині Європи (між 54°34' і 57°45' північної широти та 8°5' і 15°12' східної довготи) на півострові Ютландія та 406-ти островах (з них населені 97), найбільшими з яких є Зеландія, де знаходиться столиця країни Копенгаген, Фюн, острови-близнюки Лолланн і Фальстер, а також віддалений майже на 200 км на схід у Балтійському морі острів Борнхольм. До складу Королівства Данія входять також на правах автономії Фарерські острови і найбільший у світі острів Гренландія.

Площа території країни — 43 тис. кв. км. Крім цього, площа автономії Фарерських островів — 1,4 тис. кв. км, Гренландії — 2,176 млн. кв. км.

Країна має сухопутний кордон лише з Німеччиною. Він проходить на півдні півострова Ютландія і має довжину 68 км.

Загальна довжина берегової лінії Данії (півострова Ютландія та 406-ти островів) — 7,3 тис. км, що становить шосту частину довжини екватора.

Територіальні води Данії — 4 морських милі (7,2 км).

Найвища точка — 173 м над рівнем моря.

Найближчі сусіди Данії — Швеція і Норвегія — віддалені від неї протоками Ересунн та Скагеррак, причому відстань до Швеції — 20 км, а до Норвегії — близько 200 км. Відстань до Великобританії по Північному морю — близько 500 км.

Столиця — Копенгаген (з передмістями — більш як 1,3 млн. жителів) — історичний центр країни. Перші згадки про місто датовані 1043 роком. Місто розташоване на островах Зеландія і Амагер.

Офіційна мова — датська. Також вживається англійська, німецька, французька.

Релігія. На початку VIII ст. в Данії утвердилося християнство. Після Реформації офіційним віросповіданням стало лютеранство. До державної Євангелічно-лютеранської народної церкви Данії входить 94% населення.

2.Викоритовуючи статистичні дані, які розміщені на сайті http://www.cia.gov/cia/publications/factbook ґрунтовно проаналізувати та оцінити демографічну ситуацію ,що склалась у кожній з цих країн.

Колумбія

Населення країни (по оцінці на 2006 рік) складає 43,593,035 чоловік, у найбільших містах: Богота (4921000 чоловік). Розжарюй (1625000 чоловік), Медельин (1581000 чоловік), Барранкилья (1019000 чоловік), Картахена (688000 чоловік). Середня щільність населення близько 30 чоловік на кв. км.

Вікова структура:

  • 0-14 років: 30.3% (чоловіки 6,683,079/жінки 6,528,563)
  • 15-64 років: 64.5% (чоловіки 13,689,384/жінки 14,416,439)
  • 65 років та старше: 5.2% (чоловіки 996,022/жінки 1,279,548)

Етнічні групи: метиси — 58%, білі — 20%, мулати — 14%, негри – 4%, індіанці – 3%.

Мова – іспанська.

Середній вік (на 2006 рік):

26,3 – загальний, 25,4 років — чоловіка, 27,2 року — жінки.

Рівень народжуваності (на 1000 чоловік) – 20,48.

Рівень смертності (на 1000 чоловік) — 5,58.

З цього видно, що рівень народжуваності значно перевищує рівень смертності.

Релігія – католики — 90%, інші – 10%.

Статевий склад населення:

  • новонароджені: 1.03 чоловіки/жінки
  • до 15 років: 1.02 чоловіки/жінки
  • 15-64 років: 0.95 чоловіки/жінки
  • 65 років і старше: 0.78 чоловіки/жінки
  • загальне населення: 0.96 чоловіки/жінки

Дитяча смертність(на 1000 чол.) :

  • загальна: 20.35
  • чоловіки: 24.25
  • жінки: 16.31

Очікувана тривалість життя при народженні:

  • загальна: 71.99 років
  • чоловіки: 68.15 років
  • жінки: 75.96 років

Сумарний коефіцієнт народжуваності на 1 жінку – 2,54 дітей

Частка дорослого населення ураженого вірусом СНІД – 0,7 % нас. чол.

Частка населення, ураженого вірусом СНІД – 190000 чол.

Кількість смертей від СНІД – 3600 чол.

Данія

Населення власне Данії — 5,450,661 чол. У 1980-х роках чисельність населення відрізнялася стабільністю, а в 1990-х повільно зростала, переважно за рахунок імміграції (близько 0,33 % — 2006).

Вікова структура:

  • 0-14 років: 18.7% (чоловіки — 523,257/ жінки — 496,697)
  • 15-64 років: 66.1% (чоловіки 1,815,240/ жінки 1,787,406)
  • 65 років і старше: 15.2% (чоловіки 355,656/жінки 472,405).

Середній вік:

  • загальний: 39.8 років
  • чоловіки: 38.9 років
  • жінки: 40.7 років.

Таким чином, ми бачимо що середній вік жінок перевищує середній вік чоловіків на 1,8 року.

Частка міського населення становить 85 %.

Переважають міста з населенням менше 15 тис. людей.

Темпи зростання чисельності населення – 0,33 %.

Коефіцієнт народжуваності: 11,13 / 1000 населення

Коефіцієнт смертності – 10,36 / 1000 населення. Таким чином. ми бачимо, що народжуваність в країні перевищує смертність.

Статевий склад населення:

  • новонароджені: 1.06 чоловіки/жінки
  • до 15 років: 1.05 чоловіки/жінки
  • 15-64 років: 1.02 чоловіки/жінки
  • 65 років і старше: 0.75 чоловіки/жінки
  • загальне населення: 0.98 чоловіки/жінки

Таким чином, ми бачимо що зі збільшенням віку – відношення чоловіків до жінок поступово зменшується.

Дитяча смертність:

  • загальна: 4.51 смертей/1,000 чол.
  • чоловіки: 4.54 смертей/1,000 чол.
  • жінки: 4.47 смертей/1,000 чол.

Очікувана тривалість життя при народженні:

  • загальна: 77.79 років
  • чоловіки: 75.49 років
  • жінки: 80.22 років

Сумарний коефіцієнт народжуваності — 1.74 народжених дітей/жінок.

Частка дорослого населення ураженого вірусом СНІД – 0,2% чол.

Частка населення, ураженого вірусом СНІД — 5000 чол.

Кількість смертей від СНІД – менше 100 чол.

На островах Фюн, Лолланн і Фальстер проживає понад 570 тис. осіб, а на Борнхольмі — менше 50 тис. Хоча кількість населення Ютландії 2,4 млн. людей, середня густота там — 81 особа на 1 кв. км. Населення Гренландії — 59 тис. осіб (1997), з них близько 5 тис. європейського походження, решта — інуїти (ескімоси).

Населення Фарерських островів — 50 тис. осіб (1997).

Кочові німецькі племена — англи, сакси і дани — поселилися на території Данії у перші століття нашої ери. Від цих племен і походить населення сучасної Данії, яке відзначається відносною однорідністю. Мігранти з півдня протягом століть асимілювалися і в складі населення країни збереглися лише незначні анатомічні, мовні та етнічні відмінності.

На сьогоднішній день етнічний склад має таку структуру: датчани — 98%, скандинавці, іранці, сомалійці, ескімоси, фарерці, німці (разом близько 2 відсотків).

Офіційна мова — датська.

У південній частині Ютландії розмовляють також німецькою мовою.

Хоча існує чимало діалектів датської мови, радіо- і телемовлення сприяє формуванню єдиної національної мовленнєвої норми. В її основу покладено копенгагенський діалект.

Конфесійний склад. Євангелічна Лютеранська церква є офіційною церквою Данії і користується підтримкою держави. Проте законом гарантується свобода віросповідання. Лютеранська церква утримується за рахунок спеціального податку, яким обкладаються всі лютерани країни, які становлять 95 відсотків населення.

Однак все більше датчан оформляють відхід від офіційної церкви в юридичному порядку, щоб уникнути сплати податків.

Інші релігійні меншини: мусульмани (2%), протестанти і католики (3%).

Данія

Використовуючи показник темпів зростання кількості населення Данії– 0,33% та кількість населення на 2006 рік – 5450661 чол. отримали наступні результати: на 2021 кількість населення Данії буде становити – 5726783 чол.

Колумбія

Використовуючи показник темпів зростання кількості населення Колумбії – 1,46% та кількість населення на 2006 рік – 43593035 чол. отримали наступні результати: на 2021 кількість населення Колумбії буде становити – 54180114 чол.

Данія

Якщо демографічна ситуація в Данії, як і інших країнах ЄС розвиватиметься сьогоднішнім шляхом, то до 2030 року приблизно кожні два громадянина 15-65 років утримуватимуть одного пенсіонера, дітей і молоді стане на 18 млн. менше, ніж нині, а людей за 80 років майже вдвічі більше – 34,7 млн. Такі загрозливі цифри містить оприлюднена для загальноєвропейської дискусії доповідь Єврокомісії. Жодна з країн ЄС, в тому числі й Данія, не дотягує до рівня народжуваності, достатнього для принаймні поновлення кількості населення, й Данія приближається до цього показника.

Демографічна політика — це цілеспрямована діяльність державних органів і інших соціальних інститутів у сфері регулювання відтворення населення, покликана зберегти або змінити тенденції динаміки його чисельності й структури. Іншими словами, це політика, що впливає на процеси народжуваності, шлюбності, розлучуваності, смертності, на вікову структуру населення. У широкому змісті демографічну політику іноді ототожнюють із політикою в області народонаселення, а у вузькому, більше прийнятому, розглядають як одну з її складових. Вона тісно пов'язана із соціальною й економічною політикою, але проте має свої особливості.

Для того, щоб збільшити народжуваність у країні, я вважаю за необхідне провести наступні заходи:

  • одноразові позички молодятам,
  • допомога у зв'язку з народженням кожної дитини — по прогресивно зростаючій шкалі,
  • щомісячні допомога на дітей,
  • тривалі відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами,
  • переважне право на придбання квартири.

Заходи щодо стимулювання багатодітності можуть і не обмежуватися прямими виплатами готівки. Є й інші інструменти. Наприклад, можна продумати збільшення пенсійного віку для жінок і скорочення його залежно від кількості дітей. Варто передбачити допомогу держави в одержанні вищої освіти дітьми, що мають братів і сестер.

До речі, національний проект розвитку освіти не може бути не пов'язаний з національною демографічною програмою. Всіх "додаткових" народжених необхідно якісно навчити й виховати: країні потрібні кваліфіковані працівники, а просту робочу силу може забезпечити й міграція із суміжних держав.

Колумбія

Традиційно основна проблема в області народонаселення в Латинській Америці бачилася в недостачі трудових ресурсів і низкою щільністю населення. Роль держави в рішенні проблем народонаселення визначалася відомою формулою аргентинського мислителя й політика Хуана Баутисти Альберді (1810-1884): "Правити — значить заселяти!". Практичним інструментом реалізації цього підходу було заохочення імміграції, головним чином з Європи. Ідея контролю над народжуваністю здавалася в цих умовах абсурдної. Аборти, через їхнє категоричне неприйняття церквою, були практично заборонені.

У Колумбії, третьої (після Бразилії й Мексики) по чисельності населення латиноамериканській країні, уряд оцінює темпи росту населення як занадто високі, і констатує, що щорічний приріст населення в 1,46% зводить нанівець всі спроби дозволити соціальні й економічні проблеми.

Проте у Колумбії урядова підтримка програм в області планування родини є непрямою, і забезпечення населення контрацептивами здійснюється або комерційним сектором, або неурядовими організаціями. У Колумбії основним "гравцем" на демографічній сцені є PROFAMІLІ — неурядова організація, що також входить у дану федерацію.

Природно виникає питання, чому в Латинській Америці (за винятком Перу) міри адміністративного тиску на родину з метою примусити неї до зниження народжуваності не одержали настільки широкого поширення, як у ряді азіатських держав.

Досвід Латинської Америки, і Колумбії зокрема, показує, таким чином, що спосіб, яким те або інше суспільство відповідає на виниклі перед ним демографічні виклики, у чималому ступені визначається специфікою його інститутів. При цьому досить велика роль як глибинних інтегративних структур, часто називаних "інституціональними матрицями" (або — метафорично — "геномом" суспільства), так і політичних і інших інститутів, що надбудовуються над ними.

Список використаної літератури
  1. Буквич А.В. Економічна безпека країни: теоретичні підходи до аналізу // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. -2000. -Вип. 16: Міжнародні відносини. — С. 46-50.
  2. Говорушко Т. Економічна безпека України // Економіка. Фінанси. Право. -2000. -№ 12. — С. 3-5
  3. Дахно І. Міжнародна економіка : Навч. посіб./ Іван Дахно, Юлія Бов-трук,; Міжнар. акад. управл. персонал.. -К. : МАУП, 2002. -214 с.
  4. Дарнопих Г. сучасні проблеми економічної безпеки України// Вісник Академії правових наук Україні. -1998. -№ 1. — С. 142-150
  5. Міжнародна економіка : Підручник/ Григорій Климко, Віра Рокоча,; Ред. Анатолій Румянцев,; Київський нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. -К.: Знання-Прес, 2003. -447 с.
  6. Одягайло Б. Міжнародна економіка : Навчальний посібник/ Бо-рис Одягайло,. -К.: Знання , 2005. -397 с.
  7. Савельєв Є. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів : Підручник для магістрантів з міжнарод. економіки і держ. служби/ Євген Савельєв,; За ред. Олександра Устенка,. -Тернопіль: Економічна думка, 2002. -495 с