Міжнародні відносини

Категорія (предмет): Міжнародна економіка

Arial

-A A A+

Користуючись енциклопедичними довідниками, матеріалами Інтернету дати загальну характеристику країн, демографічну, програму для яких Ви будете розробляти.

Бутан

Королівство Бутан, держава в Південній Азії. Територія країни витягнута приблизно на 300 км у широтному напрямку уздовж південних схилів Гімалаїв. Площа 46,5 тис. кв. км. Оцінки чисельності населення в 1997-1998 роках варіюють від 740 тис. до 1,7-1,9 млн. чоловік. Бутан граничить на півночі з Китаєм, на сході, півдні й заході з Індією. Столиця — Тхімпху.

Природа. Територія Бутану ділиться на три основних природних райони, що відрізняються насамперед по рельєфі. На півдні простирається хвиляста підгірська піщано-галечникова рівнина шириною 15-25 км (місцями ще вже). Північніше розташовані сильно розчленовані Малі Гімалаї з висотами до 3500-4000 м; довжина цього району з півночі на південь 65-80 км. Малі Гімалаї складаються з ряду паралельних хребтів, витягнутих у меридіональному напрямку, що круто обриваються на півдні й плавно перехідних у Більші Гімалаї на півночі. Найбільше виділяється хребет Ринак ("чорні гори") з вищою крапкою 4650 м. Він розділяє Західний і Східний Бутан і служить не тільки важливим природним рубежем, але й етнокультурним бар'єром. Єдина дорога в цих горах треба через перевал Пелела (3300 м). Ріки прорізали численні поздовжні долини між хребтами, звичайно розташовані на висотах від 1500 до 2150 м. Багато долин відрізняються родючими ґрунтами. Тут зосереджена більша частина населення Бутану. Північний район — пояс Больших Гімалаїв шириною 16 км. Це високі гори з вищою крапкою піком Кула-Кангри (7554 м). Снігова лінія перебуває на висоті 4400 м. Широко розвинене заледеніння, кінці льодовиків спускаються далеко вниз по долинах.

Клімат і рослинність різко міняються залежно від висоти, крутості й експозиції схилів. У нижньому поясі гір (до 1100 м), у долинах і на рівнинній смузі, клімат жаркий вологий, з рясними опадами. Переважні ландшафти — заболочені джунглі (дуари) — відрізняються більшою розмаїтістю рослинного й тваринного миру. Це густі вічнозелені зарості з мімоз, бананів, пальм і бамбуків з достатком ліан і епіфітів. Тут водяться тигри, слони, мавпи, змії. Місцевість кишить москітами й іншими комахами.

На висотах 1100-2300 м зима прохолодна, а літо тепле (часто печеня) і дощове, особливо на південних схилах. Тут поряд із тропічними видами з'являються субтропічні види вічнозелених і листопадних дерев — дуби, магнолії, клени, каштани. У цьому поясі зосереджені найважливіші поселення й посівні площі.

На висотах 2300-4400 м з підйомом у гори листяні ліси переміняються хвойними (сосна, кедр, ялина), а потім субальпійськими й альпійськими лугами. У верхньої границі лісу зустрічаються зарості рододендрона і ялівця. У верхньому лісовому поясі гір нерідко водиться чорний гімалайський ведмідь. Найбільш відомі звірі високогір'їв — різні козла, барани, тари, а з хижаків ірбіси. Зберігся дикий як. Типові хижі птахи, що харчуються падлом (грифи, сипи, бородані).

Бутан називають "країною дракона", оскільки місцеві жителі вірять, що грім випускає дракон, що мчиться по небесах. Імовірно, своєю назвою Бутан зобов'язаний частим грозам. Крім них, ця країна й особливо її південні райони славляться величезною кількістю опадів, принесених літнім мусоном і зухвалими руйнівними повенями й сіли.

Третина площі Бутану займають охоронювані території. Уздовж північної границі розташовані заповідники Газа, Джигмі-Дорджі й Лайя, уздовж південної — Манас. Створені також лісові заповідники Кхалинг, Мочу й Почу, фауністичний заповідник Голоти й національний парк Дога.

Бельгія

Королівство Бельгія, держава в Західній Європі. Площа 30,5 тис. кв. км. На півночі обмивається Північним морем, довжина берегової лінії 66 км, на суші граничить на півночі з Нідерландами, на сході — з Німеччиною й Люксембургом, на півдні — із Францією. По ріках і каналам забезпечується зв'язок із країнами Центральної й Західної Європи, вихід до Північного моря сприяє участі в міжнародній торгівлі.

Клімат Бельгії помірний морський. Тут випадає багато опадів і протягом усього року переважають помірні температури, що дозволяє на більшій частині країни вирощувати овочі протягом 9-11 місяців у році. Середня річна кількість опадів становить 800-1000 мм. Самі сонячні місяці — квітень і вересень. Середня січнева температура у Фландрії 3° С, на центральні плато 2° С; улітку температура в цих частинах країни рідко перевищує 25° С, а середня температура липня 18° С. Клімат Кампіна й Арденн має трохи більше континентальний відтінок. У Кампині безморозний період становить 285 днів, в Арденнах — 245 днів. Узимку температури в цих горах бувають нижче 0° С, а влітку в середньому становлять 16° С. Арденни одержують більше опадів, чим інші райони Бельгії, — до 1400 мм у рік.

Водні ресурси. Низинний рельєф більшої частини Бельгії, велика кількість опадів і сезонний характер їхнього випадання визначають особливості режиму рік. Шельда, Маас і їхні припливи повільно несуть свої води через центральні плато в море. Переважна орієнтація рік — з південно-заходу на північний схід. Русла рік поступово знижуються й місцями ускладнені порогами й водоспадами. Через невеликі сезонні коливання режиму опадів ріки рідко розливаються поза берегами або пересыхают. Більшість рік країни судноплавні, однак необхідно регулярно розчищати їхнього русла від замулення.

Ріка Шельда перетинає всю територію Бельгії, але її естуарій розташований у Нідерландах. Ріка Лейе тече до північного сходу від границі із Францією до злиття із Шельдою. Друге місце за значенням займає водна система Самбра — Маас на сході. Самбра тече із Франції й упадає в Маас у Намюра. Відтіля р.Маас повертає до північного сходу й потім до півночі уздовж границі з Нідерландами.

2. Викоритовуючи статистичні дані, які розміщені на сайті http://www.cia.gov/cia/publications/factbook/ ґрунтовно проаналізувати та оцінити демографічну ситуацію ,що склалась у кожній з цих країн.

Бутан

Жителі Бутану, основну частку яких становить народ бхотія (або друкпа), в етнічному відношенні близькі до тибетців. Офіційна мова дзонг-ке (у перекладі "мова фортець"), або бхотія, уважається одним з діалектів тибетської мови. У багатьох периферичних і східних районах розповсюджений інший діалект — бумтанг. Носії обох діалектів сильно відрізняються по своїх звичаях, тому нерідко говорять, що основне населення Бутану складається із двох народностей. Дзонг-ке й бумтанг не мають установлених письмових норм. В урядових і релігійних колах для листа віддавна широко використалася тибетська мова. В останні десятиліття зросла роль англійської мови, що викладають у багатьох школах.

Більшість бутанців сповідають буддизм ламаїстської користі, що був принесений у країну в 9 ст. королем Сингху. Частка монахів-лам у складі населення в Бутані набагато вище, ніж у будь-який іншій буддійській країні. Лами ведуть відокремлений спосіб життя в монастирях і невеликих молитовнях.

Загальна кількість населення – 2279723 осіб. Середньорічні темпи демографічного росту Бутану в 2006 оцінювалися в 2,1%.

Тривалість життя загальна – 54,78 років, для жінок 54,53 року, для чоловіків – 55,02 років. Коефіцієнт народжуваності на 1000 осіб – 33,65, коефіцієнт смертності – 12,7 осіб.

Дитяча смертність дуже висока:

  • загальна: 98.41 (на 1000 осіб)
  • чоловіки: 96.14;
  • жінки: 100.79.

Вода, що відповідає санітарним нормам, доступна приблизно 64% населення. Лише близько 6% усього населення — городяни. Рівень грамотності загальна — 42% (2003), чоловіки – 60 %, жінки – 34 %.

Вікова структура:

  • 0-14 років: 38.9% (чоловіки 458,801/жінки 426,947)
  • 15-64 років: 57.1% (чоловіки 671,057/ жінки 631,078)
  • 65 років та старше: 4% (чоловіки 46,217/ жінки 45,623)

Середній вік:

  • загальний: 20.4 років
  • чоловіки: 20.2 років
  • жінки: 20.6 років

Статевий склад населення:

  • новонароджені: 1.05 чоловіки/жінки
  • до 15 років: 1.07 чоловіки/жінки
  • 15-64 років: 1.06 чоловіки/жінки
  • 65 років та старше: 1.01 чоловіки/жінки
  • загальний: 1.07 чоловіки/жінки

Сумарний коефіцієнт народжуваності на 1000 жінок – 4,74 дітей.

Уродженці Непалу (насамперед гурунг, раї й лімбу) почали прибувати в південно-західні райони Бутану приблизно з 1910, широко розселилися там і в цей час становлять 25-35% населення країни. Асиміляції етнічних непальців, що дотримуються індуїзму, бутанцями тибетського походження практично не відбувається. Після 1985 із країни були вислані тисячі вихідців з Непалу, які протестували проти дискримінаційної політики влади.

Більшість поселень Бутану — невеликі села з 4-5 подвір'їв, розсіяні по міжгірним долинах. Ділянки оброблюваних земель по розмірах невеликі й розташовані нижче поселень. У Больших Гімалаях і верхньому поясі Малих Гімалаїв зустрічаються більші села, що нараховують по 15-20 дворів. У цих районах через обмеженість земель, що підходять під забудову й посіви, і необхідності захисту від лавин, селів і зсувів часто формуються більші поселення навколо монастирів і фортець (дзонгов). Таке походження всіх міст Бутану, включаючи столицю Тхімпху (оцінки чисельності населення від 27 до 40 тис. чоловік у середині 1990-х років). До 1964 столицею Бутану була Пунакха, що теж виникла навколо міцності. Довгий час Тхімпху виконувала роль літньої резиденції короля, а Пунакха — зимової. Інші значні міста-фортеці Бутану — Паро, Пхунчхолинг, Вангдупотранг, Тонгса, Ташиганг. Думають, що збережені фортеці були побудовані в 16 в.

Заможний прошарок населення Бутану відносно невеликий і включає королівське оточення, чиновників і вище духівництво. Селяни підрозділяються на землевласників (треба) і безземельних орендарів (траба). Майно успадковує старший син, а молодшим синам доводиться йти в ченці або надходити в служіння в королівські фортеці й монастирі.

Особливу категорію населення становлять кочівники-скотарі (дрокпа), що з у високогір'ях і роблять зі своїми чередами сезонні міграції на відстані до 150 км.

Частка дорослого населення ураженого вірусом СНІД – менше 0,1%

Частка населення, ураженого вірусом СНІД – менше 100

Бельгія

У Бельгії в 2006 проживає 10379067 чоловік.. Через зменшення народжуваності населення країни за 30 років виросло всього на 6%. І в 2006 коефіцієнт народжуваності склав 10,38 на 1000 жителів, а коефіцієнт смертності — 10,27 на 1000 жителів. Середня вік в Бельгії — 40,9 (39,6 для чоловіків і 42,1 для жінок).

Вікова структура:

  • 0-14 років: 16.7% (чоловіки 883,254/жінки 846,099)
  • 15-64 років: 65.9% (чоловіки 3,450,879/ жінки 3,389,565)
  • 65 років і старше: 17.4% (чоловіки 746,569/ жінки 1,062,701)

У Бельгії постійно проживають близько 900 тис. іноземців (італійці, марокканці, французи, турки, нідерландці, іспанці й ін.).

Статевий склад населення:

  • новонароджені: 1.05 чоловіки/жінки
  • до 15 років: 1.04 чоловіки/жінки
  • 15-64 років: 1.02 чоловіки/жінки
  • 65 років і старше: 0.7 чоловіки/жінки
  • загальне населення: 0.96 чоловіки/жінки

Етнічний склад у Бельгії ділиться на: 58% фламандців,31% валлонцев і 11% змішаних і інших етнічних груп.

Етногенез і мова. Корінне населення Бельгії складається із фламандців — нащадків франкських, Фризьких і саксонських племен, і валлонів — нащадків кельтів. Фламандці живуть переважно на півночі країни (у Східній і Західній Фландрії). Вони світловолосі й мають зовнішню подібність із нідерландцями. Валлони живуть в основному на півдні й зовні схожі на французів.

У Бельгії прийняті три офіційні мови. Французька мова розповсюджена в південній частині країни, у провінціях Ено, Намюр, Льєж і Люксембург, фламандський варіант нідерландської мови — у Західній і Східній Фландрії, Антверпені й Лімбурге. Центральна провінція Брабант зі столичним Брюсселем двомовна й ділиться на північні фламандські й південну французьку частини. Франкомовні райони країни поєднують під загальною назвою Валлонський регіон, а північ країни, де панує фламандська мова, прийнято називати Фландрським регіоном. У Фландрії проживають близько 58% бельгійців, у Валлонії — 33%, у Брюсселі — 9% і в районі поширення німецької мови, що відійшли до Бельгії після Першої світової війни, — менш 1%.

Дитяча смертність на 1000 осіб:

  • загальна: 4.62 ;
  • чоловіки: 5.2 ;
  • жінки: 4.01.

Сумарний коефіцієнт народжуваності на 1000 жінок – 1,64 дітей

Очікувана тривалість життя при народженні:

  • загальна: 78.77 років
  • чоловіки: 75.59 років
  • жінки: 82.09 років

Частка дорослого населення ураженого вірусом СНІД – 0,2%.

Частка населення, ураженого вірусом СНІД – 10000.

Кількість смертей від СНІД – менше 100.

3. Розрахувати прогнозну чисельність населення на 2021 рік, припускаючи, що показник темпів зростання кількості населення залишиться на рівні 2006 року.

Бутан

Чисельність населення Бутану на початок 2006 складала 2279723 осіб. Щорічні темпи зростання складають-2,1%.Отже у 2021 році кількість населення складе 3113640 осіб.

Бельгія

Чисельність населення Бельгії на початок 2006 складала 10379067 осіб. Щорічні темпи зростання складають — 0,13%.Отже у 2021 році кількість населення складе 10583310 осіб.

4. Побудувати графік зміни чисельності населення, розмістивши на осі ОХ роки від 2006 до2021, та на осі ОУ — показники чисельності населення, прийнявши необхідний масштаб.

Бутан

Демографічна проблема — сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, що зачіпають інтереси всього людства. Найважливіші проблеми народонаселення, які загрожують украй негативними наслідками: стрімке зростання населення, або демографічний вибух, у країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції, або демографічна криза, в економічно розвинених країнах. До проблем народонаселення слід віднести також неконтрольовану урбанізацію в країнах, що розвиваються, кризу великих міст у деяких розвинених країнах, стихійну внутрішню й зовнішню міграцію, яка ускладнює політичні відносини між державами.

Залежно від напрямів демографічної політики визначають три групи країн: 1) країни, які проводять політику обмеження росту населення; 2) країни, демографічна політика яких спрямована на підтримування існуючих темпів приросту населення; 3) країни, які здійснюють політику стимулювання росту населення.

Бутан відноситься до другої групи країн.

Особливості сучасної демографічної політики:

  • зміна її пріоритетів з регулювання кількісного росту на удосконалення якісних характеристик населення;
  • її головним об'єктом стає сім'я, зокрема політика, яка направлена на зменшення дитячої смертності.
  • адресно вибірковий характер, врахування специфічних інтересів окремих соціально-демографічних груп населення (молодь, особи похилого віку жінки), а також етнічних, релігійних і т.д.

Бельгія

Посилилася тенденція до падіння народжуваності — значно нижче від рівня, який забезпечує просте відтворення населення. В майбутньому це загрожує депопуляцією населення з її негативними соціальними наслідками.

Залежно від напрямів демографічної політики визначають три групи країн: 1) країни, які проводять політику обмеження росту населення; 2) країни, демографічна політика яких спрямована на підтримування існуючих темпів приросту населення; 3) країни, які здійснюють політику стимулювання росту населення.

Політика в сфері охорони здоров’я в Бельгії спрямована на найефективніший розподіл ресурсів. Система охорони здоров’я формується внаслідок взаємодії між багатьма комплексними факторами: демографічним (густота та розподіл населення, вікова структура, захворюваність, смертність), екологічним (клімат та навколишнє середовище), культурним (поведінка, освіта, навчання), економічним (галузева структура промисловості та структура зайнятості, рівень розвитку), соціальним (схеми захисту), медичним (медична практика), технологічним (доступність найбільш ефективних засобів) чи юридичним (встановлена практика). Таким чином вона є елементом соціальної структури і від її організації залежить, наскільки у країні розвинені медичні послуги та диференційні ознаки. Існує стільки ж систем охорони здоров’я, скільки країн, і існує багато досліджень відмінностей між ними.