Моральні цінності християнства

Вступ.

1. Поняття та функції християнських цінностей.

2. Морально-етична основа християнських духовних цінностей.

3. Принципи формування духовності на основі християнських цінностей.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Розвиток українського суспільства як демократичної системи значною мірою залежить від глибини теоретичного осмислення явищ і процесів його багатогранної, суперечливої реальності, в тому числі й духовної. Соціальні зміни у нашій державі, що відбулися впродовж останніх десятиліть, призвели не тільки до ламання багатьох суспільних, політичних, економічних стереотипів, але й до руйнування усталеного світогляду в значної частини громадян. Ці зміни стали поштовхом до пошуку нового сенсу життя, виникнення нових потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій. Звідси й необхідність наукового обґрунтування ціннісних основ духовного відродження нації у контексті світової соціокультурної системи, що актуалізує звернення до релігійних цінностей, зокрема християнських.

Проблема релігійних цінностей стосується сфери внутрішнього духовного життя особистості і, разом з тим, вимагає вирішення її в загальній соціально-легітимній формі. Пошук загальнозначущих морально-ціннісних орієнтирів соціального розвитку потребує ретельного вивчення природи релігійних цінностей, їх змісту, структури й характеру функціонування. В українських реаліях особливе значення має наукове вивчення християнських цінностей, оскільки саме християнство історично було і залишається основною формою релігії українців, і саме християнські цінності є одним з найважливіших факторів, що впливають на формування й розвиток національної культури, політики, освіти та інших сфер суспільного та духовного життя.

В сучасному просторі зростання інтересу до християнських цінностей, їх реалізації в життєдіяльності кожного народу особливе місце посідає проблема моральних норм, їх значення у функціонуванні спільноти і суспільства. В цьому аспекті особливо важливою постає проблема формування та функціонування норм християнської моралі в житті конкретного народу. Саме тому актуальним є аналіз конкретних норм християнської моралі в процесі формування українського етносу.

Упродовж тривалого періоду панування атеїстичного світогляду було руйнівним для виважених норм християнської духовності. Крім того, таке панування було деструктивним для світоглядних орієнтирів українського народу, для його самоідентифікації та самореалізації. Проблема формування основи етносу, його системи цінностей та їх реалізації в соціокультурному просторі є актуальною, вона має особливе значення і для українського соціуму. Дослідження такого роду проблем мають значення для аналізу не тільки своєрідності процесів формування кожного етносу, але й для усвідомлення функціонування системи християнських цінностей у життєвому „просторі” конкретного етносу.

Для встановлення особливостей християнських ціннісних орієнтацій українців використано наукові праці А.Колодного, Б.Лобовика, Л.Филипович, які розкривають місце релігії в контексті історії і культури українського народу.

1. Поняття та функції християнських цінностей

Питання релігійної духовності, християнської етики, впливу християнства на сучасний моральний стан суспільства є предметом широкого обговорення в сучасній українській релігієзнавчій літературі. Йдеться про необхідність виокремлення релігійно-ціннісної проблематики як такої, що має самостійне наукове значення, а також осмислення природи християнських цінностей, розуміння і пояснення їхньої сутності, визначення основних характеристик і форм існування, структурних рівнів організації і закономірностей розвитку.

Вивчення християнських цінностей, характеру і специфіки їхнього функціонування у різних сферах життєдіяльності людини дає можливість конкретизувати проблему духовного розвитку, глибше зрозуміти особливості національного характеру і менталітету, специфіку світоглядної ситуації у сучасній Україні. Аналіз ціннісної сфери християнства відкриває шляхи подолання чи мінімізації міжконфесійних та міжцерковних протистоянь.

Для християнської теології, попри достатньо широке використання категорії цінності, характерним є ігнорування дефініції цього поняття. Змістовний аналіз поняття "цінність" має місце лише в працях католицьких теологів та ґрунтується на ідеї блага Фоми Аквінського, де категорія цінності відображає кількісне розходження наявного в явищах блага і слугує тією властивістю речей, яка може дати уявлення про їхню сутність.

У християнській аксіології не існує однозначного підходу до визначення структури цінностей. Однозначним є лише визнання пріоритету релігійних, власне християнських, цінностей над іншими. При наявності в християнській теології поділу цінностей на власне релігійні або духовні, що відносяться до трансцендентного світу, і “людські”, що необхідні лише в земному житті, паралельно провадиться лінія щодо визнання цінними всіх проявів буття, у їхньому числі й матеріальних, як результатів Творіння Божого.

На ґрунті аналізу християнських етичних концепцій поняття християнської аксіології в вигляді ієрархічної ціннісної системи. Вищою цінністю розгорнутої християнської системи визнається Бог, котрий є абсолютним началом й абсолютним об'єктом аксіологічного відношення. Центром же християнського вчення моральності є особистість Ісуса Христа. Бог і Ісус Христос одночасно виступають у певній значеннєвій єдності для християнина, але при цьому мають розходження в ціннісному відношенні. Групу специфічних релігійних цінностей утворюють християнські “цінності-цілі”, те, до чого прагне віруюча людина. До них належать “Царство небесне”, безсмертя душі та ін. У християнстві сенс існування людини виводиться з кінцевої мети її існування, котра полягає в необхідності протягом усього життя готуватися до духовного злиття з Богом після смерті. Третя група з класу релігійних цінностей – це “цінності-засоби”, за допомогою яких християнин прагне досягти мети. До цього класу понять належать релігійна віра, церковні обряди й ритуали, нав’язані церквою чесноти та ін. Останній клас ціннісних понять охоплює реальні ціннісні відношення, цінності життя (особистість людини, праця та ін.), котрі по-своєму відображає релігія, даючи їм певну інтерпретацію.

Особливе місце в ціннісній ієрархії християнства належить людині. Стверджуючи ідею богостворення людини, християнство відстоює уявлення про її богоподібність. Особистість же як первинно духовна сутність поставлена вище суспільства. Для сучасної християнської аксіології пріоритетною є увага до особистості людини, її божественної природи й призначення, що передбачає й зміну акцентів у ціннісній системі.

Християнські цінності як складова частина релігійної системи наділені низкою суттєвих функцій, які реалізуються в комплексі на різних рівнях життєдіяльності людини. На кожному з рівнів функціонування релігійних цінностей існують специфічні особливості й закономірності. Зміна функцій релігійних цінностей пов'язана з історичними змінами у сфері їхнього функціонування.

Функції християнських цінностей у рамках загальної релігійної системи: легітимізуюча, світоглядна, регулятивна, інтегративна та сенсоформуюча.

Функції християнських цінностей структуровані в цілісну систему, котра має історичний характер, конфесійну ознаку і широку соціальну спрямованість, що реалізується у діяльності релігійних інститутів, організацій на різних рівнях життєдіяльності людини – духовному, особистісному, соціальному. Формування духовного світу особистості — це велике і складне питання, що потребує комплексного і багаторівневого розв'язання. Сьогодні в Україні по-різному тлумачиться поняття духовності, розроблено різні підходи до її формування, які часто протирічать і заперечують один одного. Бажання допомогти дитині спонукає шукати спільні точки дотику між різними формами суспільної свідомості вести діалог, звертатися до витоків духовності, що лежать у багатстві людської історії, культури, науки, філософії, релігії.

В останнє десятиліття дедалі більше політичних і культурних діячів, учителів, батьків звертаються до християнських моральних цінностей як найбільш стійких, універсальних, не підвладних політичній і ідеологічній кон'юнктурі. Це означає, що сучасне українське суспільство поступово підходить до визнання й освоєння етичних основ християнських цінностей, від яких воно було штучно відлучене протягом багатьох десятиліть, а в більшості людей навіть було сформовано різко негативне ставлення до них.

У ситуації гострого дефіциту ціннісних установок і орієнтацій християнські моральні цінності, які є основою гуманістичних Цінностей відіграють дедалі вагомішу роль у сучасному вихованні дітей та молоді. Отже, виникає гостра потреба в залученні християнських цінностей до процесу виховання дітей, визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів формування духовності на їх основі, які разом з іншими складовими сприятимуть розвитку і формуванню духовної високоморальної особистості, майбутнього громадянина України.

Наявність великої кількості людських потреб і способів відчуття привела до появи різноманітних оцінок: те, що для однієї людини має велику цінність, для іншої — малу чи зовсім ніяку. З формального боку цінності розподіляються на позитивні та негативні, на відносні та абсолютні, на суб'єктивні та об'єктивні. За змістом вирізняють цінності речей, логічні, естетичні, моральні тощо. Виходячи з цієї ієрархії цінностей, морально-етичні установки мають абсолютний характер, універсальне значення і виступають основними категоріями духовності. До моральних ціностей відносяться нормативні, такі, як добро і зло, справедливість, прекрасне і потворне, про призначення людини, людські ідеали, норми, принципи життєдіяльності тощо. Вони лежать в основі всіх вчинків, діяльності людини, мають моральну значущість і впливають на загальне суспільне життя.

Моральні цінності уявлення, установки та аксіоми є продуктом нашої історії та культури.

Зародившись у І ст. нашої ери в Палестині в контексті розвитку християнства, вони пройшли разом з людством багатовікову еволюцію.

Починаючи з перших релігійних книг — “Нового заповіту”, “Біблії”, відбувалося становлення основоположних християнських цінностей — загальних чеснот: розсудливість, поміркованість, справедливість, стійкість (чесність, правдивість, вірність слову) теологічних чеснот: віра, надія, любов (милосердя). Сталими моральними взірцями, канонами є також десять християнських заповідей.

Християнство, його основоположні цінності стали джерелом і основою для синтезу в Європі моральних ідей античності — істини, добра і краси — з «християнськими постулатами активного ставлення людини до світу, універсальності, не пов'язаної з будь-якими політичними і етнічними рамками, зверненням до особистості як до носія історичної відповідальності. Від середньовіччя саме християнство формувало культурну традицію та забезпечувало культурну єдність спочатку Західної Європи і поступово світу в цілому. Християнські культурні цінності стали основою розвитку всієї культури, особливо музики, живопису, літератури. Вони інтегрувалися з іншими спорідненими смислами, наприклад, моральними цінностями певного народу, моральними звичаями і традиціями, вибудували ціннісний світ сім'ї, стосунків дітей, батьків.

З часом, у модерну добу, християнські цінності перестали прямо ототожнюватися з християнством як релігією і почали оцінюватися як універсальні моральні цінності західної, тобто християнської цивілізації; в культурологічному її вимірі, набули абсолютного загальнолюдського характеру. Зараз вони є невід'ємною частиною сучасної культури і явно чи дискретно впливають на життя кожної людини і суспільства в цілому, незалежно від того, яку світоглядну позицію відстоюють їхні носії — секуляритивну (світську) чи релігійну.

Отже, довгостроковий і понадситуаційний, інтегративний характер цінностей, що увійшли до людської культури як християнські моральні цінності, надає їм особливої ролі у процесі виховання дітей та молоді й спонукає до вироблення шляхів, засобів і методів їх формування.

2. Морально-етична основа християнських духовних цінностей

Християнство претендує на роль морального регулятора поведінки людини, пропонуючи їй цінності, норми й критерії оцінок. Християнська етика богоцентрична, а найважливіший моральний принцип християнства – любов-агапе.

Виокремимо рівні біблійної етики згідно пріоритету цінностей. На рівні старозавітної етики мова ведеться про загальнолюдські норми. Наступний рівень – це новозавітна етика, основні принципи якої засновані на любові як вищій цінності, ідеї відчуженості від світу і есхатологічній спрямованості. Рівень індивідуального регулювання поведінки християнина заснований на особистому спілкуванні з Богом.

На основі аналізу етичних вчень у православ'ї, католицизмі, протестантизмі ми прийшли до висновку, що християнські конфесії розробляють питання моральності у відповідності до традиційних вчень, застосовуючи моральні критерії при вирішенні нагальних проблем суспільного життя.

Християнські цінності відіграють велике значення в житті віруючого: дають розуміння місця й значення життя людини, підпорядковують його поведінку релігійним вимогам, посилюють інтенсивність емоційного життя. В межах особистісного функціонування релігійних цінностей авторкою виділені три рівні сформованості системи християнських цінностей: поверхневий, рівень особистого сприйняття і глибинний. Християнські цінності суттєво впливають на духовний баланс особистості і являються засобом досягнення соціально-психологічної стабільності, що вказує на їх значний психотерапевтичний потенціал.

Релігійні цінності впливають на соціальну структуру, динаміку і мотивацію соціальної поведінки людей, вони змістовно наповняють соціальну динаміку і визначають її напрямок. Вплив релігійних цінностей на соціальні процеси простежується по трьох основних напрямках: релігійні цінності як інтегруюча основа суспільства, як фактор соціальної динаміки і як засіб створення конфліктних ситуацій.

Релігійні цінності засвідчують тісне переплетення релігії й культури, їх взаємного впливу. В дисертації досліджено вплив християнських цінностей на процеси творення, функціонування і спадкоємності культурних цінностей. Вивчаючи характер взаємодії релігії й політики, авторка зазначає, що він лише частково детермінований ціннісними відносинами. У сучасному суспільстві розбіжності у структурі релігійних і політичних цінностей зумовлюють незначний вплив християнських цінностей на державну політику. Релігійні цінності й установки здатні сприяти розвитку чи занепаду економічної системи, але при цьому їх дія повинна підкріплюватися іншими факторами, так як самі по собі вони не є ні достатніми, ні необхідними.

У сучасному суспільстві релігійні цінності справляють обмежений вплив на політичну й економічну структуру, тоді як значно більшою є їх роль у культурному й духовному житті сучасного соціуму.

В історії України християнство через систему цінностей сприяло національній ідентифікації, вихованню національного характеру, формуванню самобутньої духовної культури. Системі християнських цінностей українців притаманні специфічні риси, зокрема характер чуттєво-емоційного відношення до життя.

Трансформація християнських цінностей у сучасному українському суспільств зумовлена змінами різноманітних чинників: тенденціями загальносвітового масштабу, внутрішніми змінами українського соціуму, зрушеннями на рівні особистості та її найближчого оточення. Трансформації стосуються як церковних ціннісних доктрин, так і індивідуальних ціннісних орієнтацій.

У сучасних вченнях про цінності християнські церкви враховують зміни, що відбулись в суспільстві і свідомості людей. В найбільшій мірі це стосується протестантської та католицької конфесій, у сучасні ціннісні системи яких включені соціальні вартості (активне ставлення до світу, праці, держави, ствердження права на власність, піднесення власного добробуту, відстоювання гідності і свободи особи тощо). У сучасному православ'ї, як російському, так і українському, більше виражена консервативна тенденція, відчутна орієнтація на теоцентризм, соціальний песимізм, есхатологізм. Спостерігається формування інтеграційних, позаконфесійних і позацерковних ціннісних орієнтацій.

В українському суспільстві християнські ціннісні системи у їх конфесійних проявах змінюються під впливом сучасних тенденцій соціального розвитку, що відповідає історичним закономірностям видозміни релігійних ціннісних систем убік зростання їх суб'єктивності. При цьому змінюється значення, структура і форми функціонування християнських цінностей.

3. Принципи формування духовності на основі християнських цінностей

В основу концепції покладено положення про те, що християнські моральні цінності є раціональною сферою, складовими гуманітарної культури, гуманістичними постулатами, значення і суть яких розкриваються завдяки вихованому впливу на духовний світ дитини через почуттєво-емоційну сферу.

Формування духовності особистості на основі так розтлумачених християнських цінностей має спиратися на еволюційно-синергетичний підхід, який, базуючись на ідеях історичного нелінійного розвитку цінностей та їх понятійного апарату через синтез та інтеграцію своїх складових (література, мистецтво, музика, живопис тощо), приводить до розширеного й уточненого розуміння моралі, моральності, духовності й кінець кінцем — до розуміння і позитивного ставлення до єдності, багатоманітності й невичерпності світу.

За своєю методологією концепція спирається на науковість, тобто: матеріалістичність (визнання первинності матерії й вторинності свідомості, психіки); на положення про те, що відчуття і сприймання є відображенням об'єктивної реальності. Під науковістю щодо нашого предмета треба розуміти суб'єктивні явища моральної свідомості особистості або спільноти як відображення навколишнього світу. На рівні об'єкта розглядатимуться ціннісні християнські як складові людської культури, які трактуватимуться в широкому просвітительському, універсальному сенсі.

Науковість передбачає конкретно-історичний розгляд організації і структурування предмета крізь призму категорії “цивілізація”. Цивілізаційний та конкретно-історичний підходи дадуть змогу осмислити розвиток християнських цінностей у повному обсязі, з урахуванням духовно-моральних засад, у процесі їх історичного розвитку й виділити як їх універсальні властивості, так і конкретно-історичні особливості.

У тісному зв'язку з попередніми підходами не менш важливими у цьому контексті є культурологічний підхід, бо християнські цінності й загальна культура становлять єдиний культурний конструкт, особливо в його історико-епістемологічному і генетичному вимірах.

Важливим підходом до розкриття процесу формування духовності на основі християнських цінностей виступає синергетичний підхід, що дає можливість розглянути широкий контекст ціннісних орієнтацій різноманітними між ними зв'язками між теоріями, підходами, феноменами і становить врешті-решт синтез різних підходів. Він спрямований на розумінні навколишнього світу, культури як багатобічності й багатоаспектності об'єктів і явищ, котрі взаємодіють між собою як усередині предмета, так і з іншими зовнішніми об'єктами, що передбачає створення складного, поліаспектного, гетерогенного продукту (цінності).

Для нашого предмета виняткового значення набуває герменевтика, тобто “мистецтво розуміння”, коментування, пояснення текстів (у тому числі й музичних, художніх, мистецьких), що дає змогу подивитися на розглядувані явища крізь призму історико-культурної традиції в контексті розвитку загальної і національної культури.

Серед теорій, що пояснюють специфіку процесів, характерних для культури “епохи постмодерну”, помітне місце займає медіологія (Р.Дебре), що вивчає перетворення в матеріальні форму (текст, звук, зображення) існуючих у культурі концепцій, знаків, образів, символів завдяки сучасним засобам масової інформації і комунікації. Пропущені через свідомість споживачів, вони перетворюються в ідеї, здатні змінити соціальне обличчя цивілізації. Тут йдеться про зв'язок між знаками, символами, ідеями, їх зображеннями та діяльністю льодини.

У контексті нашої проблеми медіологія покликана не лише враховувати зростаючий вплив засобів масової інформації і комунікації а й покладатися на них у процесі формуванні таких основоположних координат культури, як мова, менталітет, міф, традиції, релігія, цінності; знання тощо, формуючи в дитини самостійність мислення, самоконтроль при входженні в культурні комунікації.

Необхідним для формування духовного світу дитини виступає системний підхід. Він передбачає цілісний, ієрархічний, взаємозалежний і відкритий процес залучення дітей та молоді до цінностей у їх постійному розвитку й саморозвитку, а також наступність і безперервність, тобто постійне ускладнення та урізноманітнення змісту й напрямів розвитку моральних чеснот, комплексність та інтегрованість, які полягають у взаємодії навчання і виховання, поєднанні зусиль сім'ї, позашкільних закладів, дитячих об'єднань у виховному процесі.

Морально-ціннісна парадигма формування дитячого мислення має неодмінно відштовхуватись від діяльнісного підходу, відповідно до якого в структурі особистості закріплюються ті новоутворення, в які вона вкладає власні почуття і, що найголовніше, свою працю, свої досягнення.

Концепція ґрунтується також на культурологічних, що передбачає органічну єдність л духовності з історією та культурою народу, його мовою, звичаями, традиціями, в тому числі й релігійними.

Викладені вище підходи стосуються організації процесу формування моральних цінностей.

Щодо підходів до об'єкта педагогічної дії — дитини, то методологічною основою тут виступає гуманістична сутність і особистісна орієнтація всього виховного процесу, тобто зосередження на християнських цінностях у загальнолюдському вимірі, їх спрямуванні на людину, культуру, соціум, дитинство. За цього підходу людина, дитина — це найвища цінність виховання. Ціннісне ставлення до дитини проявляється в любові до неї, у визнанні її індивідуальності, й особистісної моральності, розумінні дитинства як унікального періоду в житті людини.

Висновки

Великий обсяг релігієзнавчої, філософської й теологічної спадщини з аксіологічною тематикою відзначається суперечливими підходами, а тому вимагає нового осмислення з урахуванням сучасних реалій і визнання амбівалентної ролі християнських цінностей. Християнські цінності окреслюються як система, що має багаторівневий характер і виконує ряд істотних функцій. У християнстві поняття “цінність” широко використовується в практично-етичних конструкціях, хоча майже відсутні розробки теоретичних аспектів ціннісної проблематики. Специфіка християнської аксіології зумовлена особливостями морально-етичного вчення християнства, його основних постулатів. Духовний рівень зі своєю шкалою моральних орієнтирів знаходить конкретну реалізацію на рівні індивідуальної віри християнина, його психологічно-емоційних переживаннях, та на рівні соціальному, де спостерігаються серйозні зміни й трансформації традиційних цінностей.

Християнські цінності відігравали й продовжують відігравати значну роль в українському суспільстві. Існують національні особливості в структурі християнських цінностей, їх ролі в історичному розвитку, а також в індивідуальних ціннісних орієнтаціях. У сучасній Україні спостерігаються значні трансформації християнських ціннісних систем під дією новітніх тенденцій соціального розвитку, що засвідчують посилення їх суб'єктивності.

Список використаної літератури

1. Абрамович С. Культурологія : Навчальний посібник/ Семен Абрамович, Марія Тілло, Марія Чікарькова,; Київський нац. торговельно-екон. ун-т, Чернівецький торговельно-екон. ін-т. -К.: Кондор, 2005. -347 с.

2. Антофійчук В. Культурологія: термінол. словник / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. — Вид. 2-ге, випр. і доп. — Чернівці : Книги-XXI, 2007. — 159с.

3. Афонін В. Культурологія: Навч. посіб. для самост. роботи студ. вищ. навч. закл. / Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. Кафедра культурології та кіно-, телемистецтва — Луганськ : Альма-матер, 2005. — 248с.

4. Білик Б. Культурологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К. : КНИГА, 2004. — 408с.

5. Герчанівська П. Культурологія: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". Мережа дистанційного навчання. — К. : Університет "Україна", 2003. — 323 с.

6. Гнатчук О. Культурологія: Навч.-метод. посібник / Буковинский держ. медичний ун-т. — Чернівці, 2007. — 202с.

7. Закович М. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / Микола Михайлович Закович (ред.). — К. : Знання, 2004. — 567с.

8. Захарченко Г. Культурологія: навч. посіб.. — О. : Одеський державний медуніверситет, 2007. — 240с.

9. Матвєєва Л. Культурологія: Курс лекцій:Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. — К. : Либідь, 2005. — 512с.

10. Матвієнко Л. Культурологія: навч. посібник / Київський національний торговельно- економічний ун-т. — К. : КНТЕУ, 2007. — 285с.

11. Парахонський Б. О., Погорілий О. І., Йосипенко О. М., Собуцький М. А., Савельєва М. Ю. Культурологія: Навч. посібник / Національний ун-т "Києво-Могилянська академія" / О.І. Погорілий (упоряд.), М.А. Собуцький (упоряд.). — К. : Видавничий дім "КМ Академія", 2003. — 314с.

12. Пащенко Н. Культурологія. Теорія культури: Конспект лекцій / Київський національний ун- т будівництва і архітектури. — К. : КНУБА, 2006. — 136с.

13. Тюрменко І. І., Буравченкова С. Б., Рудик П. А., Береговий С. І., Кобилянський Є. Е. Культурологія: теорія та історія культури: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Національний ун-т харчових технологій / І.І. Тюрменко (ред.). — 2-е вид., перероб. та доп. — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — 368с.