Вступ.

Розділ 1. Методико-теоретичні основи обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів.

1.1. Економічна сутність та огляд основної нормативно-правової бази.

щодо обліку запасів на підприємствах України.

1.2. Аналіз основних технічно-економічних показників базовогопідприємства.

Розділ 2. Організаційні аспекти бухгалтерського обліку на підприємстві.

2.1. Визнання та оцінка малоцінних та швидкозношувальних предметів.

2.2. Аналітичне обладнання на підприємствах України.

2.3. Синтетичний облік на підприємствах України.

2.4. Інвентаризація малоцінних та швидкозношувальних предметів.

2.5. Узагальнення інформації про малоцінних та швидкозношувальних предметів в регістрах обліку та звітності.

2.6. Особливості бугалтерського обліку запасів.

Розділ 3. Організація аналізу і контролю малоцінних та швидкозношувальних предметів на підприємства України.

3.1. Аналіз ефективності використання малоцінних та швидкозношувальних предметів.

3.2. Автоматизація обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів на підприємствах України.

3.3. Організація та методика аудиту на базовому підприємстві України.

3.4. Шляхи удосконалення обліку, аналізу і контролю малоцінних та швидкозношувальних предметів.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Основою стабільної роботи підприємства є висока продуктивність праці, зниження матеріаломісткості продукції, а на їх основі – отримання максимального прибутку. Оскільки основа будь-якого матеріального виробництва – запаси товарно-матеріальних цінностей, то важливу роль у підвищенні ефективності їх використання на підприємстві має відіграти насамперед правильна організація їх бухгалтерського обліку та аналізу.

Запаси товарно-матеріальних цінностей, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.

Тема: «Облік, аналіз і аудит малоцінних та швидкозношувальних предметів».

Світова практика свідчить про те, що в міру зростання потреби в ефективному управлінні підприємством виникає необхідність в обліку віддачі (одержаних вигод) матеріальних цінностей та його трансформування в єдину систему бухгалтерського обліку на підприємстві у відповідності до вимог Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність на Україні” та національними стандартами обліку. Отже, питанням обліку запасів, зокрема їх складової — малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) має приділятись серйозна увага.

Вказані обставини вимагають подальшого дослідження особливостей обліку МШП і внесення, на цій основі, пропозицій по удосконаленню обліку та аналізу господарської діяльності підприємства. Крім того, необхідна також подальша наукова розробка питань, пов’язаних з дослідження суті поняття “МШП”, їх ролі в інформаційному забезпеченні управління підприємством, оптимізації основних показників і кількості носіїв первинної інформації по складанню і аналізу фінансової звітності.

Суттєве практичне значення викладених питань дозволить виявити шляхи покращення діяльності, збільшення прибутку підприємства, зниження собівартості продукції.

Метою роботи є вивчення та практична оцінка обліку, аналізу та контролю наявності та руху МШП на підприємстві, а також напрямів їх удосконалення.

Виходячи з поставленої мети, можна сформувати завдання дипломної роботи :

— вивчення теоретичних аспектів обліку МШП;

— організаційно-економічна характеристика підприємства та нормативно-правових аспектів його діяльності;

— висвітлення питань організації і ведення бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту МШП на підприємстві;

— на підставі узагальнених даних дослідження висунути рекомендації та пропозиції щодо обліку, аналізу і контролю МШП на підприємстві.

Об'єктом дослідженняє система організації бухгалтерського обліку товариства з обмеженою діяльністю “Партнер”, основним видом діяльності якого є виготовлення виробів з деревини

Предмет дослідження– сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів визнання, оцінки та обліку МШП.

Основні показники та дані бухгалтерського обліку, які в бакалаврській роботі використовуються для аналітичних розрахунків були взяті з річної фінансової звітності, первинних документів та інших облікових регістрів ТОВ „Партнер”.

Структура роботи: робота складається із вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел (38) і додатків, загальний обсяг 117 сторінок.

Розділ 1. Методико-теоретичні основи обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів

1.1. Економічна сутність та огляд основної нормативно-правової базищодо обліку запасів на підприємствах України

Поняття малоцінних та швидкозношувальних предметів (далі МШП) в бухгалтерській практиці використовується відносно не тривалий час, що пояснюється наявністю інших видів активів, до яких можна було зарахувати МШП.

Розглянемо економічну сутність МШП з дослідження економічної природи матеріальних ресурсів, до яких належить МШП,

Успішне функціонування народногосподарського комплексу залежить від рівня його забезпеченості елементами виробництва: засобами та робочою силою.

Засоби виробництва—це знаряддя та предмети праці, які забезпечують безперервний процес створення матеріальних цінностей та функціонують як в натуральній, так і в грошовій формі [26, с. 118].

Знаряддя праці—обладнання, транспортні засоби, приміщення, які функціонують не протязі багатьох циклів та зберігають свою натуральну форму, а вартість на створений продукт переносять по частинах. За економічним змістом вони є основними виробничими фондами[26, с. 118].

Предмети праці —сировина та матеріали, які повністю споживаються в кожному циклі кругообігу, а їх вартість переноситься на готовий продукт відразу і повертається підприємству після кожного кругообігу.

Отже, грошовий вираз засобів виробництва та перенесення їх вартості на продукцію виражають їх економічну суть і виступають у вигляді виробничих фондів.

Виробничі фонди поділяються на основні й оборотні. Основною ознакою, за якою здійснюється такий поділ, є спосіб перенесення їх вартості на створену продукцію.

Виробничі фонди постійно функціонують у процесі виробництва, обслуговуючи його, вони здійснюють обіг і проходять стадії виробництва й обігу. У зв'язку з цим у кожного підприємства, яке нормально функціонує, крім основних і оборотних виробничих фондів є фонди обігу.

Фонди обігу включають готову продукцію до реалізації, кошти на поточних рахунках, кошти в розрахунках та інші активи. Сукупність оборотних фондів і фондів обігу створюють оборотні засоби.

Оборотні фонди та фонди обігу виконують різну роль і мають неоднакове значення в господарській діяльності, але їх об'єднують і спільні ознаки — однотиповість обороту та швидкість обертання.

Успішний безперервний процес виробництва забезпечується лише на основі одночасного їх функціонування і необхідної пропорції відносно основних виробничих фондів.

Отже, сукупність матеріальних та грошових засобів, які обслуговують процес виробництва та обігу, і складають виробничі фонди підприємства. При цьому виробничі фонди знаходяться і функціонують безпосередньо у сфері створення матеріальних благ, а фонди обігу — в сфері реалізації і розрахунків.

Фонди перебувають у безперервному русі. В процесі виробництва вони здійснюють кругообіг в таких послідовних функціональних формах:

виробнича — товарна — грошова

Припинення руху фондів означає їх омертвління.

Залишаючись засобами виробництва, вони перестають функціонувати як фонди. Тому безперервний рух фондів, перехід їх з однієї форми в іншу, в процесі якого вони відтворюються, є неодмінною властивістю фондів як економічної категорії.

В натурально-речовій формі засоби виробництва — це матеріальні ресурси.

Сам термін матеріальні ресурси є збірним і об'єднує різноманітні речові елементи. Вони включають як сировину, так і матеріали.

Сировина —це продукція добувних галузей (руда, вугілля, нафта, ліс, бавовна).

Матеріали —це продукція, вдо виготовлена із сировини і перейшла певну переробку в галузях переробної промияловості[].

Правильне групування товарно-матеріальних цінностей є важливою умовою для організації їх обліку, використання та управління ними. З цією метою виділяють такі групи товарно-матеріальних цінностей; основні та допоміжні матеріальні ресурси; паливо, енергія, матеріали-замінники, напівфабрикати, спецодяг, тара, запасні частини, інструменти, МШП тощо.

До МШП належать предмети, як використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, такі як інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо[33, с. 31].

В літературних джерелах існують єдинні підходи щодо визначення поняття „МШП”. Для розуміння сутності МШП, проаналізуємо думки провідних вчених в різних літературних джерелах(табл.1.1.).

Проблеми обліку МШП не розглядались на науково-практичних конференціях, ця тема у досить вузькою. Науковцями здебільшого висвітлювались проблеми обліку запасів.

На думку фахівців, із затвердженням національних стандартів бухгалтерського обліку повинен зменшитись податковий тиск при надходженні виробничих запасів на підприємство, відпуск їх у виробництво та визначення собівартості готової продукції.

Особливої актуальності набуває проблема обліку і калькулювання витрат на виробництво, коли результати роботи кожного підприємства , його конкурентноздатність знаходяться у прямій залежності від рівня здійснених ним витрат (основну частку яких займають матеріальні витрати) і визначення собівартості продукції. Специфічна роль в його вирішенні належить вибраній методиці списання оборотних запасів у виробництво, яка повинна всебічно і повно враховувати особливості виробничої діяльності, умови здійснення господарської діяльності, рівень інфляції, специфіку здійснення закупок підприємством, забезпечувати оперативною і достовірною обліковою інформацією, необхідною для прийняття управлінських рішень, що базуватимуться на правильній оцінці запасів.

З метою поглибленого вивчення особливостей бухгалтерського обліку виробничих запасів розглянемо періодичні видання, які висвітлюють проблемні питання даної теми (таблиця 1.5).

Обов'язковість дотримання стандартних вимог на законодавчому рівні проголошено тільки в нашій країні і навіть призначено міру відповідальності за їх недотримання. Як правило, всі зарубіжні підприємства намагаються узгоджувати свої фінансові звіти з вимогами професіоналів, тому що це зручно, проте на законодавчому рівні обов”язковість їх застосування не визначена.

На базі МСФЗ професійні організації бухгалтерів кожної країни розробляють і запроваджують власні національні стандарти.

Порівнюючи українські національні стандарти з міжнародними можна знайти формальні відмінності (кількість стандартів, їх назви, визначення термінів). Однак за своєю глибинною суттю вони мало чим відрізняються — а це дуже важливо для бухгалтера. Деякі суттєві неузгодженості, що виникли, мабуть, внаслідок відмінностей між західним і східним менталітетом або внаслідок невдалого перекладу з англійської, можна сподіватися, з часом буде усунено. Таким чином, виходячи з тієї умови, що національні стандарти не повинні суперечити міжнародним, — на всі тимчасово неврегульовані питання можна знайти відповідь у міжнародних.

Порівняльний аналіз національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку запасів (табл. 1.9.), можна зробити висновок, що міжнародні та національні стандарти з обліку запасів мають однаковий зміст. Національні стандарти, на відміну від міжнародних, містять більш розширену класифікацію запасів, в них деталізовано порядок формування первісної вартості запасів, що дає можливість полегшити розгляд питань обліку запасів [35, с. 25].

1.2. Аналіз основних технічно-економічних показників базового

підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю “Партнер” (далі ТОВ “Партнер”) засноване в 2000р. В своєму складі має один цех по виробництву меблевих виробів, матеріальні склади для зберігання сировини і готової продукції, а також магазин.

Метою діяльності товариства є отримання прибутку за рахунок виробничої та підприємницької діяльності.

Предметом діяльності є:

1. Виробництво та реалізація меблевих виробів;

2. Реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці;

3. Зовнішньоекономічна діяльність;

4. Комерційна, посередницька, торгова та інші види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Статут та Установчий договір ТОВ „Партнер” наводиться в Додатку А.

Майно Товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі.

ТОВ “Партнер” має самостійний баланс, поточний рахунок в установах банків, печатку зі своєю назвою.

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

Організаційна структура підприємства представлена в Додатку Б.

На схемі суцільними лініями показані взаємодії безпосереднього підпорядкування, крапками – функціональні взаємозв’язки, що носять непрямий, рекомендаційний характер.

Повноваження установчих зборів і директора товариства визначаються статутом товариства.

До функцій технічного директора відносяться:

1. він є заступником генерального директора;

2. контроль над дотриманням техніки безпеки і вимог до охорони праці на підприємстві;

3. контроль над станом устаткування, забезпечення своєчасного ремонту і профілактичних робіт;

4. контроль якості сировини, моніторинг запасів сировини, своєчасна доставка запасів зі складу.

Взаємовідносини між товариством і працівниками регулюються колективним договором.

Прямими споживачами продукції підприємства є оптові і роздрібні споживачі м. Житомира і області.

Оцінити реальний стан та ефективність використання ресурсів можна на підставі використання певного комплексу показників (табл.1.9.), використовуючи дані фінансової звітності підприємства за 2004-2006 рр. (Додаток С).

Чистий дохід підприємства збільшився в 2006р. порівняно з 2004р. на 23,5%., порівняно з 2005р. – на 859,2 тис.грн., або на 10,5%.

Зростання показників виробництва і продажу забезпечило прибутковість господарської діяльності та збільшення доданої вартості підприємства, а також прибутку з метою оподаткування.

Собівартість реалізованої продукції в 2006 р. в порівнянні з 2004 р. зросла на 1584 тис.грн., або на 28,8%, а поріняно з 2005 р. — на 1086,2 тис.грн., або на 17,3%. Як бачимо, зростання собівартості випереджає зростання виручки, тому це негативно відображається на прибутку від реалізації продукції.

Прибуток від реалізації в 2006 р. зріс в порівнянні з 2004 р. на 134,4 тис. грн. , або на 7,4%, що пов”язано із поступовим зростанням собівартості продукції внаслідок підвищення цін на основні сировинні матеріали та енергоресурси.

Матеріальні витрати зросли на 21,8% порівнянно з 2004 р. Змінилась і питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції. Так, якщо в 2004 р. частка матеріальних витрат становила 81,8%, то в 2006 р. – 77,4%. Зниження питомої ваги матеріальних витрат оцінюється позитивно, оскільки це відбулось внаслідок налагодження системи матеріально-технічного забезпечення, технічного переозброєння виробництва і підвищення оплати праці на підприємстві.

Середньо облікова чисельність працівників майже не змінилась, необхідним стало залучення одного працівника – торгового агента.

Середньорічна вартість основних фондів зросла в 2006 р. в порівнянні з 2004 р. на 969,7 тис.грн., або на 49,2%, що пов’язано із зростанням обсягів виробництва, а саме із впровадженням нових виробництв: виробництва печива і полуфабрикатів.

Оборотні засоби підприємства зросли у 2006 р. порівнянно з 2004 р. на 378,8 тис. грн., або на 38 % оскільки зросли виробничі запаси на підприємстві.

В 2006 р. порівняно з 2004 р. продуктивність праці склала 120,4%, матеріаловіддача — 101,4%, фондовіддача 82,8%, оборотність оборотних активів – 93,8%. Приведені дані показують, що якісний рівень використання трудових ресурсів підвищився, а основних і оборотних погіршився.

Організація, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності у ТОВ „Партнер” здійснюється у відповідності до Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та діючими положеннями бухгалтерського обліку. Ведення бухгалтерського обліку покладено на головного бухгалтера підприємства, який підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства.

Головний бухгалтер ТОВ „Партнер” веде системний облік : наявності і руху власного майна, сировинних ресурсів; господарських операцій всіх видів діяльності, розрахунків з постачальниками за товари і послуги, з покупцями за реалізовані товари, виконані роботи; складає всі види періодичної звітності з захистом її у відповідних інстанціях і вирішує інші питання за вказівками керівництва та запитами структурних підрозділів.

Головний бухгалтер підписує з керівником підприємства документи, які є підставою для приймання і видачі матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахункових, кредитних і фінансових зобов”язань.

Головним бухгалтером підприємства здійснюється формування облікової політики підприємства і затверджується наказом про облікову політику.

Функції бухгалтерії регламентуються посадовими інструкціями, що розроблені головним бухгалтером та призначені для конкретних виконавців.

Посадова інструкція головного бухгалтера ТОВ „Партнер” наведена в Додатку Д.

Посадові інструкції працівників дають змогу:

встановити для кожного працівника перелік належних до виконання операцій;

— визначити та закріпити обов’язки кожної особи, а також його права та персональну відповідальність;

— контролювати виконання роботи кожного виконавця, оцінити її результати.

Крім того, посадові інструкції розмежовують завдання кожної служби, вносять узгодженість дій різних служб управління даного підприємства, враховують раціональне використання фонду робочого часу. Посадові інструкції розробляються за дорученням керівника підприємства (про що видається відповідний наказ) відділом кадрів. Текст посадових інструкцій затверджується керівником підприємства. Кожен працівник повинен бути ознайомлений з посадовою інструкцією під розписку із зазначенням дати оформлення.

В бухгалтерії ТОВ „Партнер” здійснюється розподіл облікової роботи за функціональними відділами і за конкретними виконавцями. При функціональній організації структурні підрозділи бухгалтерії створюються за ділянками облікової роботи (рис.1.1.). В основі цього принципу лежить поділ роботи за однорідністю технічних прийомів. Функціональний розподіл робіт дозволяє мати повне уявлення про хід облікових робіт, наближує до об”єктів, що обліковуються, створює умови для повного та рівномірного завантаження кожного облікового працівника.

На підприємстві запроваджена чітка регламентація діяльності кожного з штатних працівників і всього по підрозділу шляхом розробки Положення про бухгалтерську службу і посадових інструкцій працівників.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій

Керівник підприємства забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, в первинних документах та виконання всіма підрозділами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку документів

Всі документи надаються до бухгалтерії у строки, встановлені керівником підприємства. Документи, які надходять до бухгалтерії, ретельно перевіряються перед рознесенням їх на рахунки бухгалтерського обліку. Після перевірки документи подаються на затвердження керівнику підприємства, а далі підлягають бухгалтерській обробці

Для присвоєння номерів первинним документам ведеться книга реєстрації первинних документів, яка поділена на розділи за кожним видом документів.

Після виконання всіх організаційно-підготовчих процедур бухгалтер приступає безпосередньо до реєстрації даних, які містяться в первинних документах. Послідовність обробки інформації має наступний вигляд (рис.1.2.).

На первинних документах, що пройшли обробку, ставиться відмітка (дата запису до облікового регістру), яка виключає можливість їх повторного використання.

Шлях, який проходить той чи інший документ, залежить від змісту останнього і визначається графіком документообігу.

Графік документообігу сприяє покращенню усієї роботи на підприємстві, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку.

Графік документообігу розроблено головним бухгалтером ТОВ „Партнер”, затверджений і введений в дію наказом керівника підприємства і є обов”язковим не тільки для облікових, але й для інших працівників, пов”язаних з веденням обліку на підприємстві.

Відповідальність за дотримання графіку документообігу, а також своєчасне і якісне створення документів, своєчасну передачу їх для відображення в бухгалтерському обліку та звітності, достовірність даних, що містяться в документах, несуть особи, які їх створили і підписали.

Контроль за дотриманням графіку документообігу на підприємстві здійснює головний бухгалтер.

Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом керівника. Основна мета облікової політики — забезпечити одержання достовірної інформації про фінансовий і майновий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

У ТОВ „Партнер” застосовується журнальна форма обліку. Вона ґрунтується на застосуванні журналів і відомостей, де збираються і систематизуються дані первинних документів, необхідні для синтетичного і аналітичного обліку.

Для кожного рахунку у відповідному журналі відображаються суми всіх господарських операцій, що проходять по кредиту цього рахунку, а також номери рахунків, дебет яких змінюється в результаті цієї операції. Всі господарські операції записуються в хронологічному порядку на підставі первинних документів. Також ведуться накопичувальні відомості, в кінці місяця їх підсумкові дані переносять до журналів. В кожному журналі відображаються господарські операції по одному або по декількох взаємопов’язаних синтетичних рахунках Підсумки журналів ордерів переносять до Головної книги, в якій виводяться кінцеві залишки по всіх рахунках, необхідні при складанні балансу за звітний період. Аналітичний облік ведеться за допомогою книг аналітичного обліку (рис 1.3.).

Дана, форма обліку дозволяє швидко одержувати підсумки та готувати звітні дані. Показники звітності одержуються з даних поточного обліку без додаткових вибірок. Це прискорює обліковий процес, зменшує кількість помилок, внаслідок чого облік стає більш аналітичним і наочним. Дозволяє в значній мірі полегшити працю облікового персоналу, знизити їх трудомісткість, підвищити оперативність і достовірність даних бухгалтерського обліку.

Проте журнальна форма обліку розрахована на ручну працю і з неї важко перейти на комп’ютеризований облік. Тому на підприємстві переважає ручна технологія обробки облікової інформації.

Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом керівника. Основна мета облікової політики — забезпечити одержання достовірної інформації про фінансовий і майновий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень. Облікова політика ТОВ „Партнер” висвітлена в наказі про облікову політику підприємства (Додаток В).

Розділ 2. Організаційні аспекти бухгалтерського обліку на підприємстві

2.1. Визнання та оцінка малоцінних та швидкозношувальних предметів

До малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Операційний цикл — проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг [33, с. 36].

МШП як і інші запаси, визнаються активом, якщо є імовірність, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Первісною вартістю запасів (у нашому випадку — МШП), що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

1) суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за мінусом непрямих податків;

2) суми ввізного мита;

3) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

4) транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

5) інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою [29, с. 187].

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва. У свою чергу, собівартість виробництва визначається відповідно до П(С)БО16 "Витрати".

Первісною вартістю запасів, внесених до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісна вартість запасів, придбаних в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну.

Вартість переданих в експлуатацію МШП виключається зі складу активів (списується з балансу на витрати) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації та за відповідальними особами протягом терміну їх фактичного використання [29, с. 190].

2.2. Аналітичне обладнання на підприємствах України

Відповідно до ст.9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. При веденні аналітичного обліку надходження, передачі МШП в експлуатацію, обліку в експлуатації тощо слід використовувати первинні документи, форми яких затверджено Наказом "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів" [1, с. 3-4].

Для аналітичного обліку МШП використовуються такі форми:

МШ-1 "Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)";

МШ-2 "Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів";

МШ-3 "Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)";

МШ-4 "Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів";

МШ-5 "Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні";

МШ-6 "Особова картка №____ обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв";

МШ-7 "Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв";

МШ-8 "Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів".

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

— назву документа (форми);

— дату і місце складання;

— назву підприємства, від імені якого складено документ;

— зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

— посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

— особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції [1, с. 5].

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів усіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Первинні документи з обліку МШП у ТОВ „Партнер” представлені в Додатку Ж .

2.3. Синтетичний облік на підприємствах України

Відповідно до Плану рахунків та Інструкції щодо його застосування, МШП обліковуються на рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети". Це активний рахунок, призначений для обліку господарських засобів.

За дебетом рахунка 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом — відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію за обліковою вартістю зі списанням на рахунки обліку витрат, а також списання недостач і втрат від псування таких предметів.

На рахунку 22 обліковують тільки МШП на складі, даний рахунок не має субрахунків.

На рахунку 112 „Малоцінні необротні активи” відображається вартість предметів, строк корисного використання яких більше одного року, тобто спеціальні інструменти і спеціальні пристрої, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного способу використання таких об'єктів. Отже, на малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА), що обліковуються на цьому рахунку, нараховується знос.

Відповідно до Плану рахунків та Інструкції №291, знос нараховується на рахунку 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів". На субрахунку 132 узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи", зокрема на субрахунку 112. Знос відображається за П(С)БО7.

Відповідно до П(С)БО7, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який підприємство має встановити при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс). Цей строк може зупинятися на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації зазначеного активу. Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за такими методами:

1) прямолінійним, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів;

2) виробничим, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), що його підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів [18, с. 34].

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів може нараховуватися двома способами: у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, а решта 50 відсотків — у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом, або ж у першому місяці використання об'єкта амортизується 100 відсотків його вартості.

Аналітичний облік МШП та МНМА ведеться за видами предметів по однорідних групах, встановлених, виходячи з потреб підприємтсва.

Облік МШП за місцями збереження і перебування можуть вести особи, відповідальні за їх наявність, як правило, за такими групами:

— інструменти і пристрої загального призначення;

— господарський інвентар — портьєри, вішалки, протипожежний інвентар тощо;

— спеціальний одяг, спеціальне взуття (щодо обліку, то він залежить від терміну експлуатації такої "малоцінки". У цьому випадку йдеться про спецодяг та спецвзуття, термін експлуатації яких менше року);

— інші МШП — столовий посуд і столові речі, інвентар для соціально-культурних заходів, спортивний і туристський інвентар, брезент тощо [37, с. 311].

У межах цих груп підприємства можуть самостійно встановлювати більш деталізоване групування МШП.

З метою забезпечення збереження даних предметів в експлуатації на підприємствах повинен бути організований належний контроль за рухом МШП і МНМА, зоокрема, оперативний облік в кількісному вираженні.

Основні господарські операці з руху МШП та МНМА відображено в табл. 2.1. та табл.2.2.

У Журналі господарських операції ТОВ „Партнер” за січень 2006 р. наведено операції з руху МШП та МНМА у січні.

2.4. Інвентаризація малоцінних та швидкозношувальних предметів

Проведення й оформлення результатів інвентаризації залишків МШП здійснюється підприємствами відповідно до вимог інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, розрахунків та інших активів, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 № 69. Інвентаризація ТМЦ здійснюється інвентаризаційною комісією, призначеною наказом керівника підприємства, по місцях зберігання матеріальних цінностей у присутності матеріально відповідальних осіб. Дані інвентаризації кожного виду матеріальних цінностей заносяться в інвентаризаційний опис (ф.21), який складається в двох примірниках і підписується всіма членами комісії. Один примірник опису залишається у матеріально відповідальної особи, а другий — передається до бухгалтерії. В бухгалтерії фактичні залишки матеріальних цінностей, зафіксовані в описах, звіряють з даними бухгалтерського обліку. Матеріальні цінності, по яких виявлені розходження (залишки, недостача), записують в порівняльну відомість, а матеріально відповідальна особа повинна давати інвентаризаційній комісії письмове пояснення про причини їх виникнення [36, с. 255].

Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику підприємства. Керівник повинен прийняти рішення про оприбуткування лишків і списання недостач матеріальних цінностей і затвердитипротокол у 5-денний строк. У бухгалтерському обліку результати інвентаризації відображають в такому порядку (табл. 2.3.).

Якщо на час виявлення недостачі ТМЦ конкретні винуватці не встановлені, то вартість такої недостачі відображається на забалансовому рахунку 07 «Списані активи», субрахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».

Розмір збитку по недостачі і псуванню матеріальних цінностей, який підлягає відшкодуванню винними особами. визначається відповідно до Закону України «Про визначення розміру збитків, нанесених підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей», затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.06.95 № 218, і Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №116 (із змінами, внесеними відповідно з Постановами КМУ від 27.08.96 № 1009, від 20.01.97 №34, від 15.12.97 № 1402) [1,2,3,4,5].

Згідно з зазначеним Порядком розмір збитків від розкрадання, псування, недостачі матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (за вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не менше 50% від їх балансової вартості на час виявлення таких фактів з урахуванням індексу інфляції (який щомісячно визначається Держкомстатом України), відповідного розміру ПДВ і акцизного збору за формулою:

рз — [(Бв-А) . Іінф + ПДВ + Аз] • К,

де РЗ — розмір збитку;

А– сума нарахованої амортизації;

Бв- балансова вартість;

Іінф- індекс інфляції;

ПДВ- податок на додану вартість;

Аз- акцизний збір;

К- коефіцієнт, що застосовується до відповідної групи цінностей.

У бухгалтерському обліку на суму вартості збитку недостачі цінностей, визначену відповідно до Закону України № 218 або Порядку № 116, яка підлягає відшкодуванню винними особами, роблять запис по дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих зонтків» і кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

У разі відшкодування винними особами належної суми збитку від недостачі і псування матеріальних цінностей роблять запис по дебету рахунка 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках» (або рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці», якщо керівником підприємства прийнято рішення про утримання суми збитку Із заробітної плати винуватця) і кредиту рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків».

суми, сплаченої винними особами згідно із зазначеним нормативним актом, відшкодовуються збитки, нанесені підприємству від недостачі і псування цінностей, решта суми (різниця між балансовою вартістю недостачі (псування) цінностей і відшкодованою сумою) підлягає перерахуванню до бюджету, що в бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» і кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами».

При регулюванні інвентаризаційних різниць взаємний залік залишків і недостач ТМЦ, що виникають внаслідок пересортиці, може бути допущений як виняток, якщо пересортиця виникла у однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи, за один і той же період і з матеріальними цінностями одного і того самого найменування (якщо цінності мають схожість за зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару — при відпуску її без розпаковки тари). Проте різниця у вартості недостач і залишків при більшій вартості недостач цінностей списується на рахунок осіб, що допустили пересортицю, і з них стягується.

Якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці розглядаються як недостачі цінностей понад норми природного збитку з віднесенням їх на результати діяльності підприємства. У цьому разі в протоколі інвентаризаційної комісії має бути наведено обгрунтоване рішення, чому такі різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.

Перевищення вартості цінностей, що виявилися в надлишку, проти вартості цінностей, що виявилися у недостачі при пересортиці, відноситься на доходи операційної діяльності підприємства.

2.5. Узагальнення інформації про малоцінних та швидкозношуальних предметів в регістрах обліку та звітності

Для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації про господарські операції, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, призначені облікові регістри — книги, відомості, журнали [37, с. 322].

Облікові регістри складаються щомісяця. Облікові регістри підписуються виконавцями та головним бухгалтером.

Формування аналітичних даних здійснюється групуванням однакових за економічним змістом даних первинних документів у відомостях, з яких підсумки переносяться до відповідних журналів.

Аналітичні дані в облікових регістрах узгоджені з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.

Господарські операції відображаються в облікових регістрах під час надходження первинних документів або підсумками за місяць залежно від характеру і змісту операцій. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою та змістом.

Підсумкові записи в журналах звіряються з даними первинних документів, які були підставою для записів, та з відомостями.

На документах, дані яких включені до облікових регістрів, зазначають номери відповідних облікових регістрів і порядкові номери записів в них (номер рядка). За документами, дані яких відображені в облікових регістрах загальним підсумком, номер регістру і номер запису вказують на окремому аркуші, який додається до зброшурованих документів.

В облікових регістрах, показники яких переносять в Головну книгу або в інші облікові регістри, роблять відповідну позначку про цеу відповідному рядку регістру.

Головна книга використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності. До Головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів з кредиту рахунків.

У Головній книзі відображаються:

— сальдо на початок і кінець поточного місяця;

— обороти за поточний місяць за кредитом цього рахунка, які наводяться однією сумою;

— обороти за поточний місяць за дебетом цього рахунка, які наводяться сумою за кореспондуючими рахунками із журналів.

Головна книга ведеться протягом календарного року. На кожний синтетичний рахунок у Головній книзі відводять окрему сторінку.

Перевірку правильності записів у Головній книзі здійснюють підрахунком суми оборотів і сальдо за усіма рахунками. Суми дебетових і кредитових оборотів, а також сальдо за дебетом і кредитом повинні бути відповідно рівні.

У ТОВ „Партнер”для перевірки правильності складання облікових регістрів застосовується оборотна відомість за рахунками бухгалтерського обліку, яка складається з даних оборотів на рахунках бухгалтерського обліку Головної книги після занесення до неї оборотів з усіх журналів (Додаток Р ).

Інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів використовується для складання фінансової звітності.

Для обліку витрат діяльності і відображення кредитових оборотів на рахунках обліку запасів, розрахунків з оплати праці, відрахувань на соціальні заходи застосовується Журнал 5 або 5 А і Відомість 5.1 обліку руху запасів. В обох варіантах Журналу є однаковими за змістом і порядком заповнення розділи І (з кредиту рахунків 90,92,93,94,95,96, 97,98,99 в дебет рахунків), II «Витрати з податку на прибуток, витрати фінансової та інвестиційної діяльності, інші витрати» та IV «Аналітичні дані до рахунка 28 «Товари».

Розділ І Журналу 5 і Журналу 5 А заповнюється після складання розділів II і III (або III А) цих журналів, окремі дані до яких переносяться із складених журналів 1,2,3,4,6,7 (з розділу III Б журналу 5 А).

Усі витрати по підприємству в цілому незалежно від того, на яких синтетичних рахунках вони обліковуються, відображаються (збираються в розрізі кореспондуючих рахунків) в одному регістрі, В цьому Журналі забезпечується узагальнення всіх витрат на виробництво за елементами і статтями витрат. Для цього з графи «Усього» журналів 1, 2, 3, 4, 6,7 до Журналу 5 переносяться дані про витрати підприємства, які за побудовою журналів відображені у відповідних регістрах.

При опрацюванні первинних облікових документів по заробітній платі і витрачанню матеріальних ресурсів записи в регістрах обліку витрат здійснюються безпосередньо з первинних документів. Нарахована заробітна плата, вибуття товарів, відрахування на соціальні заходи, інші витрати розподіляються за напрямками витрат (по рахунках, субрахунках, статтях тощо) при відображенні даних у Журналі 5. Підприємства, які не застосовують рахунки класу 8 «Витрати за елементами», у складі Журналу 5 ведуть розділ III «Витрати діяльності».

Дані за рядком 9 «Усього за розділом III» з граф 3-16 Журналу 5 переносяться до Головної книги. Підсумки рядків за графами 3 — 16 і за графами 18-23 (із журналів 1,2,3,4,6,7) наводяться у відповідному рядку графи 24 як фактичні витрати за наведеними напрямами (статтями) витрат операційної і надзвичайної діяльності, а в графі 25 накопичуються такі дані для складання звітності за період з початку року.

У графі 2 по рядках 1.1 — 1.6 розділу III підприємства вказують об'єкти витрат. У графах 3 і 4 цього розділу і розділів III А і III Б підприємства витрачання запасів наводять за сумою їх облікової вартості та сумою розподілених транспортно-заготівельних витрат.

В балансі підприємтсва вартість МШП відображається в рядку 100 розділу 2 активу “Обротні активи” за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Дані для заповнення рядка 100 балансу містяться на рахунку 22.

Вартість МНМА відображається в рядку 070 розділу 1 активу “Необротні активи” за залишковою вартістю. Дані для заповнення рядка 070 балансу містяться на рахунку 112.

В Додатку В наводиться фінансова звітність ТОВ „Партнер” за січень 2006 р.

2.6. Особливості бугалтерського обліку запасів

Раціональне і економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має непересічне економічне значення. Це зумовлюється всезростаючими масштабами абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції у різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної і питомої витрати окремих видів, дозволяє з однієї і тієї ж кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових витрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.

Більш ефективне використання оборотних фондів передбачає перш за все вирішення конкретних завдань по економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Прийнято розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів. Джерела економії показують, за рахунок чого може бути досягнута економія ресурсів, а шляхи економії — яким чином, за допомогою яких заходів можна заощаджувати ті чи інші види матеріальних ресурсів. Зі всієї сукупності можливих заходів щодо економії матеріальних ресурсів слід виокремлювати виробничо-технічні та організаційно-економічні (рис. 2.1.).

Найбільші за величиною резерви підвищення рівня ефективного використання найважливіших видів матеріальних ресурсів пов'язані з комплексною переробкою сировини та широким застосуванням так званих вторинних ресурсів.

Комплексна переробка сировини — це процес її промислової переробки, результатом якого є добування з вихідної сировини усіх корисних компонентів та їх повне використання, включаючи технологічні відходи. Економічна доцільність комплексної переробки сировини обумовлена великою цінністю так званої попутної продукції, що міститься у вихідній сировині.

Значною проблемою для підприємства є великі необґрунтовані залишкі ТМЦ. Прискорення обігу та найбільш ефективне використання малоцінних оборотних активів для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків можна досягти шляхом їх нормування.

Загальний порядок розрахунку нормативу за окремими групами малоцінних та швидкозношувальних предметів наступний.

За інструментами та пристосуваннями норматив обчислюється методом прямого рахунку виходячи з належного набору малоцінних та швидкозношувальних інструментів та пристосувань і їх вартості. При цьому, кількість належних наборів визначається виходячи з норм, передбачених на одну людину, та кількості осіб, яким видаються ці інструменти та пристосування.

За господарським інвентарем норматив розраховується окремо за конторським, побутовим та виробничим інвентарем. При цьому, за конторським та побутовим інвентаремнорматив встановлюється виходячи з кількості місць та вартості набору інвентарю на одне місце. За виробничим інвентаремрозрахунок нормативу виконується методом прямого рахунку — встановлена потреба в комплектах цього інвентаряпомножується на вартість одного комплекту.

Норматив власних оборотних активів за спецодягом та взуттям визначається множенням вартості однодобової витрати спецодягу та взуття на норму запасу в днях. Норма запасу в днях встановлюється сумуванням часу, що необхідний на транспортний, поточний та страховий запаси спецодягу та взуття.

За спеціальними інструментами та пристосуваннями норматив обчислюється виходячи з їх належної кількості наборів, строку слугування та вартості. В такому ж порядку визначається і норматив на виробничу тару.

У ТОВ „Партнер”, що має невелику питому вагу малоцінних та швидкозношувальних предметів в структурі оборотних активів, норматив на них можливо розраховувати виходячи з норми та суми витрат на виробництво. При цьому норма встановлюється у відсотках діленням вартості фактичного мінімального залишку малоцінних та швидкозношувальних предметів за попередній рік на суму витрат на виробництво за той же рік. Норматив визначається множенням норми (у %) на суму витрат на виробництво у запланованому році.

Метод системного дослідження взаємозв`язку витрат, обсягу реалізації та прибутку підприємства заради визначення: обсягу реалізації, який забезпечує відшкодування всіх витрат та отримання бажаного прибутку; величини прибутку при певному обсязі реалізації; впливу змін величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства; оптимальної структури витрат називається аналізом взаємозв`язку „витрати-обсяг-прибуток” [6, с. 88].

Аналіз беззбитковості побудований на основі розподілу витрат на змінні та постійні, а також розрахунку точки беззбитковості, яка визначає критичний обсяг реалізації. Точка беззбитковості — це обсяг реалізації продукції, при якому доходи підприємства дорівнюють його витратам, а прибуток, відповідно дорівнює нулю.

Точку беззбитковості може бути виражено в натуральних одиницях (кількості продукції), грошових одиницях (виручка) або у відсотках до нормальної потужності.

Побудуємо функцію витрат. Функція витрт — це математичний опис взаємозв”язку витрат та їх фактора. У спрощеному вигляді функція витрат може бути описана так:

При обсязі реалізації нижче 600 м2 підприємство за рахунок доходу від реалізації не може відшкодувати власні витрати і тому матиме збиток. І, навпаки, при обсязі реалізації більшому, ніж 600 м2, підприємство отримує прибуток, який зростатиме при збільшенні обсягу реалізації.

Важливим напрямом аналізу взаємозв’язку „витрати-обсяг-прибуток” є передбачення реакції прибутку на зміни інших параметрів діяльності. Для визначення впливу на прибуток зниження обсягу реалізації продукції можна використати запас фінансової міцності.

Запас міцності — це величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг реалізації перевищує критичний обсяг реалізації:

Запас міцності = Обсяг реалізації — Точка беззбитковості.

Поряд з абсолютним значенням показника запасу міцності широко використовують коефіцієнт запасу міцності.

Коефіцієнт запасу міцності (КЗМ) = Запас міцності / Обсяг реалізації.

Розрахуємо запас міцності для ТзОВ „Партнер”.

Запас міцності = 16500,0 – 7660,0=8840,0 грн.

КЗМ = 8840 / 16500 = 0,536.

Коефіцієнт запасу фінансової міцності є вимірником ризику нерентабельної роботи підприємства. Значення КЗМ у ТзОВ „Партнер” є доволі високим, — це означає, що ймовірність збитковості при зменшенні обсягу реалізації є низькою.

При переміщенні товарно-матеріальних цінностей через кордон України вони проходять митний контроль. Митне оформлення пов’язане з декларуванням — подання заявки встановленої форми з відомостями про мету переміщення товарів через митний кордон України, про митний режим та іншу інформацію, необхідну для митного оформлення та контролю.

Для митного оформлення ввізного товару повідомляється митницю про доставку товару в призначене для нього місце та надаються наступні документи:

— вантажна митна декларація;

— ліцензія, на товари, що її потребують;

— письмовий дозвіл державних органів — для товарів, що належать контролю з боку різних державних органів;

— платіжні документи, що підтверджують сплату мита, податків і зборів за митне оформлена, або документи, що містять гарантії їх сплати у встановленому порядку.

При ввезенні товарно-матеріальних цінностей на митну територію України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, яка повинна бути не меншою, ніж митна вартість, визначена у ввізній митній декларації з урахуванням:

— витрат на транспортування, навантаження, розвантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України;

— сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів;

— плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, які належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, які включаються до ціни товару [6, с. 101].

Як правило, вартість товарів, що ввозяться, зазначена в документах постачальника-нерезидента в іноземній валюті. Тому виникає необхідність перерахунку вартості товарів, що імпортуються, у національну грошова одиницю — гривню. Такий перерахунок здійснюється за курсом НБУ на дату оприбуткування товару (виникнення заборгованості).

Передоплата (авансування) товарів, які у подальшому згідно з укладеними договорами підлягають ввезенню на митну територію України не є підставою для виникнення податкових зобов'язань.

Зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України виникають у день оформлення ввізної митної декларації, однак сплату даного податку можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя. Видача податкового векселя здійснюється на власний розсуд підприємства. Векселедержателем є ДПА за місцем реєстрації векселедавця як платника ПДВ. Зобов'язання з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам незалежно від їх взаємовідносин з векселедавцем та не можуть перевищувати 30 днів.

При імпортуванні товарів у платника податків виникають не тільки податкові зобов'язання з податку на додану вартість, але й податковий кредит.

Отже, за проведеним аналізом можна зробити висновок, що досліджуване підприємство є доволі прибутковим, не значне зниження обсягу реалізації не спричинить збитків для підприємства.

Розділ 3. Організація аналізу і контролю малоцінних та швидкозношувальних предметів на підприємства України

3.1. Аналіз ефективності використання малоцінних та швидкозношувальних предметів

Задачами аналізу забезпеченності та використання матеріальних ресурсів є:

1) оцінка реальності планів матеріально-технічного постачання, рівня їх виконання і впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість та інші показники;

2) оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів;

3) виявлення внутрішньогосподарських резервів економії матеріальних ресурсів і розробка конкретних заходів по їх використанню [6, с. 115].

Важливим моментом раціоналізації виробничого процесу є повне та своєчасне його забезпечення матеріальними ресурсами, умовами ефективного їх використання.

Показник забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами визначає період безперервної роботи підприємства за рахунок використання наявного залишку матеріалів. Визначається цей показник діленням величини запасу матеріальних ресурсів на денну (добову) норму витрат. Одержана величина порівнюється з нормативом або тривалістю відповідного періоду. При цьому визначається процент забезпеченості виробництва матеріальними цінностями.

В більшості розрахунків забезпеченість матеріалами визначають у відсотках. Для цього фактичну наявність матеріалів за видами порівнюють з плановою потребою на місяць, квартал, рік.

Аналіз забезпеченості програм виробництва у ТОВ „Партнер” звітного року основними видами МШП характеризуються такими даними (табл.3.1.).

Як видно з табл.3.3., в 2005 р. у ТОВ „Партнер” в середньому списано 22,9% МШП. Найнижчий рівень списання мають інструменти (11,83 %), оскільки більшість з них має тривалий термін експлуатації, і відпускається в експлуатацію в міру потреби. Найвищий рівень списання має спеціальне оснащення (32,8 %), що викликано коротким терміном його експлуатації.

З проведеного аналізу можна зробити висновок, що у ТОВ „Партнер” обліковуються на балансі необґрунтовані розміри МШП, в середньому тільки 22,85% з них передано в експлуатацію, а решта — 77,15% — зберігається на складах у матеріально-відповідальних осіб.

Найбільш повно фінансова стійкість підприємства може бути визначена на основі вивчення співвідношень між статтями активу і пасиву балансу.

Показники балансу підприємства дослідимо шляхом горизонтального і вертикального аналізу (таблиця 3.4. і 3.5.).

Розглядаючи показники, узагальнені в таблиці 3.4 і 3.5 можна відзначити, що загальна вартість майна підприємства збільшилась за 2004-2006 рр. на 1077 тис.грн. , або на 36,9%. Приріст вартості майна здійснювався нерівномірно. Якщо необоротні активи в оцінці по залишковій вартості зросли на 40,3%, то оборотні активи — на 31,8%.

Приріст вартості активів здійснювався за рахунок власного капіталу (75% приросту) і залученого капіталу (25%). Зменшення частки власного капіталу з 80,8% у 2004 р. до 79,2% в 2006 р. свідчить про тенденцію збільшення частки залученого капіталу в господарську діяльність підприємства.

З даних таблиці 3.4. видно, що на підприємстві збільшилась питома вага найменш ліквідного (постійного) майна. Якщо взяти реальні активи, що характеризують виробничу потужність підприємства, тобто основні засоби, виробничі запаси і незавершене виробництво, то в 2004 р. вони становили 70,2% усіх активах. В 2006 р. реальні активи збільшились і становили 76,4% всіх активів. Така тенденція сприятлива, вказує на збільшення виробничих можливостей підприємства. Залишкова вартість основних засобів підприємства за балансом збільшилась на 785,2 тис.грн. за рахунок вартості об”єктів, введених в експлуатацію і в результаті капітальних вкладень. Одночасно залишкова вартість основних засобів зменшилась на суму нарахованого зносу.

На підприємстві відбулись зміни в структурі оборотних активів. Так, в 2006 р. порівняно з 2004 р. матеріальні оборотні активи зросли на 247,9 тис.грн., а їх частка в загальній сумі майна — на 0,5 пункти. Якщо порівняти з 2005 р., то бачимо зростання вартості матеріальних активів на 79,7 тис.грн. а їх питома вага зменшилась на 0,2 пункти.

Основна частина приросту припадає на виробничі запаси, готову продукцію і товари, які, як показує баланс , збільшились в 2006 р. проти 2004 р. відповідно на 221,7 тис.грн.., 23,0 і 3,8 тис.грн. Такі зміни обґрунтовані за умови зростання обсягів господарської діяльності, як це спостерігається на досліджуваному підприємстві. На підприємстві відбулось зменшення оборотних активів внаслідок зменшення дебіторської заборгованості. Частка грошових коштів в загальному розмірі активів збільшилась з 1,2% до 1,6%. Цей факт позитивно характеризує підприємство і покращує його можливості нормальної підприємницької діяльності в сфері здійснення розрахунків з постачальниками. Разом з тим, відбулось збільшення найменш ліквідних оборотних активів — виробничих запасів. З фінансової точки зору в цілому на підприємстві відбувається зміна структури оборотних активів у бік значного зменшення їх ліквідності.

Таким чином, можна зробити висновок, що зміни, які відбулись в складі структури майна, показують, що в цілому підприємство розвивається інтенсивно, збільшується його забезпеченість основними засобами і оборотними активами.

Аналіз зобов’язань підприємства (таблиця 3.4.), показує, що збільшення майна підприємства в 2006 р. порівняно з 2004 р. відбулось за рахунок приросту 807,5 тис.грн., або на 34,2% власних джерел його утворення. Порівняно з 2001 р. власний капітал підприємства у 2006 р. збільшився на 449,1 тис.грн., або 16,5%. Слід відзначити, що частка позикових коштів в покритті майна підприємства збільшилась з 19,2% до 20,8 %. Найбільшу частку у формуванні майна підприємства серед власних джерел в 2006 р. займає інший додатковий капітал (52,3%) та нерозподілений прибуток (39,4%). Інші види капіталу в аналітичному розрізі становлять незначну частку. Залучені джерела майна підприємства за рахунок кредиторської заборгованості збільшились в 2006 р. порівняно з 2004 р. на 47,9%, а в структурі пасиву балансу на 1,6 пункти. Проаналізуємо, за рахунок чого це відбулось. Підприємство збільшило заборгованість за всіма видами поточних зобов’язань. Особливо відмічається збільшення зобов’язань підприємства по заборгованості перед бюджетом (35,5 тис.грн., або 13,7 раз, іншими кредиторами (58,2 тис.грн.. або 1,6 раз) та з одержаних авансів (732 тис.грн., або 89,4 %). Ріст цієї заборгованості невиправданий і є результатом порушення фінансової дисципліни. Подальше зростання поточних зобов’язань підприємства може привести до загрози банкрутства підприємства.

Таким чином, попередній огляд фінансової звітності підприємства не виявив “хворих” статей: має місце зростання власного капіталу, не спостерігається стрімких змін по окремим статтям, дебіторська заборгованість знаходиться у рівновазі з кредиторською.

Коефіцієнти ліквідності визначаються відношенням величини ліквідного майна, тобто засобів, які можуть бути використані для оплати боргів до поточних зобов’язань. В залежності від того, якими платіжними засобами (активами) підприємство має можливість здійснити оплату своїх зобов’язань, розраховують три рівні платоспроможності. (таблиця 3.6.)

Загальний коефіцієнт покриття визначається співвідношенням усіх поточних активів до поточних зобов’язань і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Критичне значення коефіцієнта покриття більше 1. На досліджуваному підприємстві цей показник перевищує норматив, але існує тенденція його зниження.

Коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнює частці від ділення оборотних активів в частині грошових коштів і коштів в розрахунках на суму поточних зобов’язань підприємства. Теоретично виправдана оцінка цього коефіцієнта знаходиться в межах 0,5-1,0. Розраховані показники свідчать про задовільний стан платоспроможності підприємства, проте по цьому коефіцієнту також спостерігається тенденція його зменшення.

Оборотні активи в грошах готові до платежу негайно, тому відношенням їх до поточних зобов’язань підприємства знаходиться коефіцієнт абсолютної ліквідності. Теоретично достатнє його значення згідно з визначеними нормативами – 0,2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності в 2006 р. порівняно з 2004 р. покращився і становив 0,09, або збільшився на 0,02 пункти. В порівнянні з 2005 р. даний коефіцієнт зменшився на 0,02 пункти. Отже на кінець 2006 р. 9% поточних зобов’язань підприємство може негайно погасити. Коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться в межах значно менших ніж нормативне значення. Це свідчить про втрату платоспроможності.

Зменшення питомої ваги оборотних активів у структурі активів свідчить про зменшення виробничого потенціалу підприємства.

Збільшення питомої ваги виробничих запасів у поточних активах пояснюється прагненням керівництва підприємства за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи від знецінення під впливом інфляційних процесів.

Таким чином, досліджуване підприємство має достатній рівень платоспроможності. Низький рівень коефіцієнта абсолютної ліквідності пояснюється обраною фінансовою стратегією керівництва : вкладати грошові кошти у виробничі запаси для того , щоб вони працювали в обороті і приносили прибуток.

Розглянемо наступні коефіцієнти, які можна використати для аналізу фінансової стійкості підприємства: коефіцієнт концентрації власного капіталу, коефіцієнт концентрації позикового капіталу, співвідношення позикового і власного капіталу, коефіцієнт забезпеченості за кредитами (таблиця 3.7..).

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії) визначає частку коштів власників підприємств в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення коефіцієнта автономії складає 0,5. Дані розрахунків (таблиця 3.7) свідчать, фінансове становище підприємства дещо погіршилось, оскільки коефіцієнт автономії зменшився порівняно з 2004 р. на 0,02 пункти. , а порівняно з 2005 р. – на 0,03 пункти. Водночас значення цього коефіцієнта вище від критичних оцінок, які прийняті в світовій практиці. На кінець 2006 р. 79% майна підприємства покривалось за рахунок власного капіталу, а отже, фінансування господарської діяльності за рахунок залучених коштів здійснюється в допустимих межах.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу – це частка від ділення власних оборотних активів на всю суму власного капіталу. він свідчить про ступінь мобільності використання власних коштів підприємства. Його нормативне значення становить 0,3. За даними таблиці, коефіцієнт маневреності в 2004 р. становить 0,27, в 2005 р. – 0,25, а в 2006 – 0,23. Розрахунки показують, що коефіцієнт маневреності власного капіталу зменшився за досліджуваний період на 0,04, а його розмір нижчий за теоретичний рівень (0,3). Це свідчить, що підприємство відвертає власні кошти з активного обороту на покриття дебіторської заборгованості та в незавершені капітальні вкладення.

Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу обчислюється шляхом ділення власного капіталу на залучений капітал. Нормативне значення коефіцієнта має бути більшим 1. Даний коефіцієнт на досліджуваному підприємстві має тенденцію до зростання, тобто залежність підприємства від залучених коштів дещо збільшилась. Якщо в 2004 р. на 1 грн. власних коштів підприємство залучало 24 коп. позикових, в 2005 р. – 23 коп., а на кінець 2006 р. – 26 коп.

Коефіцієнт фінансової стабільності характеризує співвідношення власних і позикових коштів та обчислюється шляхом ділення власного капіталу на залучений капітал. Динаміка коефіцієнта стабільності підприємства свідчить про незначне погіршення фінансового стану підприємства, цей коефіцієнт в 3,81 рази перевищує його можливе нормативне значення (1).

В цілому підприємство для здійснення господарської діяльності використовує невелику частку залученого капіталу. Проте зростання боргів може підвищити ризик підприємства щодо спроможності розплатитись із своїми кредиторами.

Таким чином, основним фактором погіршення фінансового стану ТОВ “Партнер” є наявність позареалізаційних збитків. На підприємстві не налагоджено договірну і фінансово-розрахункову дисципліну. В ряді випадків порушуються договірні зобов’язання з постачальниками і підрядчиками , покупцями і замовниками, внаслідок чого підприємство змушене сплачувати штрафи. Постановка обліку і контролю за станом розрахунків також находиться на низькому рівні, частка безнадійної дебіторської заборгованості зростає.

Тому керівництву підприємства потрібно розробити заходи, спрямовані на попередження і скорочення збитків і втрат від позареалізаційних операцій і збільшення прибутковості від довгострокових і короткострокових фінансових вкладень.

3.2. Автоматизація обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів на підприємствах України

Облік наявності і руху малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП), що належать підприємству, ведеться в типовій конфігурації на рахунку 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети" в розрізі місць їх зберігання (субкошо "Места хранения"), найменувань, видів (субконто "ТМЦ") і партій (субконто "Партии ").

Надходження і прибуткування МШП на склад підприємства за обліковими цінами може бути оформлено документами "Приходная накладная" і "Авансовий отчет".

Для оформлення операцій передачі в експлуатацію придбаних МШП в типовій конфігурації передбачений документ "Ввод в жсплуатацию".

При передачі оборотних МШП в експлуатацію вони списуються з балансу з подальшою організацією оперативного обліку за місцями експлуатації та за відповідальними особами протягом терміну фактичного використання цих предметів.

У показниках електронної форми необхідно вибрати опцію "Ввод в єксплуатацию МБП" і вказати МВО, в підзвіті якої вони будуть знаходитись.

Встановивши параметр "Указать счет расходов" можна вибрати бухгалтерський рахунок і статтю витрат, на яку буде списана облікова вартість МШП при проведенні документа. Якщо цей параметр не встановлено, то ці параметри будуть підставлені з відповідних реквізитів довідника "ТМЦ".

В табличній частині документу вказується:

1. найменування МШП, переданого в експлуатацію, елемент довідника "ТМЦ";

2. партія, по якій буде виконане списання МШП;

3. кількість МШП;

4. одиниця виміру;

5. коефіцієнт перерахування для обраної одиниці виміру;

6. ціна МШП без ПДВ;

7. сума без ПДВ [23, с. 130].

Для відображення в обліку операцій по списанню МШП внаслідок втрати ними свого виробничого призначення чи нормального зносу в типовій конфігурації передбачений документ "Списание МБП".

У заголовній частині документа вибором з довідника "Места хранения" необхідно тільки вказати місце зберігання МШП (склад чи МВО), що вибувають.

У табличній частині документа вводиться перелік МШП. які списуються із зазначенням партій, по яких буде зроблено списання кількості й облікової ціни одиниці, що списується. У графі "Ост" відобразиться поточний залишок МШП в зазначеному місці зберігання.

При проведенні документ МШП списується з оперативного обліку.

3.3. Організація та методика аудиту на базовому підприємстві України

Національним нормативом № 3 «Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності» метою аудиту визначено «висловлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів» [6, с. 41].

Завдання аудиту визначається його метою. Основними завданнями аудиторського контролю є виявлення та профілактика порушень в технології виробництва, які мають причинні зв’язки з випуском недоброякісної продукції, перевитратами сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів; невиконанням договірних зобов’язань з кооперованих поставок; неконкурентоспроможності продукції; нерентабельності роботи окремих ланок господарства. Завдання аудиту полягає в активному сприянні маркетингу, підвищенню рентабельності підприємства шляхом випуску конкурентоспроможної продукції на внутрішньому і зарубіжному ринку, а також визначити достовірність бухгалтерського обліку і звітності про фінансові результати діяльності, фінансовий стан підприємства, розподіл прибутку.

Проаналізувавши різні джерела інформації, можна зровити висновок, що основними завданнями аудиту запасів є:

1) контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням матеріальних цінностей та їх збереженням за місцями зберігання і на всіх стадіях обробки;

2) контроль відповідності складських запасів нормативам;

3) перевірка раціональності оцінки виробничих запасів;

4) контроль розрахунку фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків за місцями зберігання і статтями балансу;

5) виявлення всіх витрат, пов’язаних з придбанням або виготовленням запасів та визначення первісної вартості;

6) контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації;

7) перевірка встановлення методології обліку затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції протягом року;

8) контроль регламентування складу собівартості продукції;

9) контроль своєчасності оприбуткування і списання готової продукції, а також оформлення документів по її руху;

10) перевірка своєчасності документального оформлення руху продукції — надходження її на склади і відправлення покупцям;

11) перевірка правильності відображення операцій випуску, відвантаження і реалізації продукції в регістрах поточного обліку в системі бухгалтерських рахунків;

12) контроль за виконанням плану з обсягу реалізації готової продукції, номенклатури, асортименту і якості, а також визначення результатів від її реалізації;

13) фіксація позавиробничих витрат, які пов’язані зі збутом продукції та контроль за їх обсягом і складом;

14) визначення стану розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію, отримання точних даних про кількість і якість відпущеної продукції і даних про кількість і вартість відвантаженої продукції, а також довідок про залишок готової продукції на складах і контроль за відповідністю фактичних залишків обліковим даним[6, с. 59].

За попередньої усної узгодженості між ТОВ „Партнер” і аудиторською фірмою “Аудит-Баланс”, ТОВ „Партнер” виступив ініціатором проведення аудиту виробничих запасів і МШП.

В процесі перевірки операцій з матеріально-виробничими запасами використовуються слідуючи джерела інформації:

1. Договори поставки;

2. Накладні, товаро-транспортні накладні; накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів;

3. Рахунки-фактури, платіжні вимоги-доручення;

4. Журнал обліку надходжень;

5. Номенклатура-цінник;

6. Довіреності;

7. Лімітно-забірні картки;

8. Картки складського обліку;

9. Інвентаризаційні описи;

10.Відомості обліку залишків готової продукції, матеріалів на складі; відомості обліку МШП;

11.Акти списання МШП;

12.Договори з матеріально-відповідальними особами;

13.Журнали по рахункам 20 – 28;

14.Головна книга;

15.Бухгалтерський баланс звітного періоду;

16.Звіт про фінансові результати;

17.Фінансова звітність за попередній звітній період;

18.Результати опитувань і анкетувань керівництва підприємства з питань обліку виробничих запасів, готової продукції і МШП;

19.Документація внутрішнього аудитора щодо контролю запасів і МШП;

20.Відповіді на запит від постачальників засобів і МШП;

21.Робочі документи і звіт попереднього аудитора;

22.Наказ про облікову політику в частині обліку запасів і МШП[6, с. 57].

Перевірка збереження і використання товарно-матеріальних цінностей на підприємстві розпочинається зі знайомства з роботою матеріального відділу бухгалтерії.

Предметом уваги аудитора є:

— склад, кваліфікація і підпорядкованість облікових кадрів;

— нормативні документи, якими користується бухгалтер даної ділянки обліку;

— наявність плану документообігу;

— обґрунтованість, оптимальність і доцільність вибору в обліковій політиці організаційних, методичних і технічних аспектів по даній ділянці обліку;

— наявність схем обліку руху цінностей на рахунках;

— методи внутрішнього контролю, що застосовуються для перевірки відхилень фактичного витрачання матеріалів від норм (інвентаризація, документування, нормативний облік);

— дотримання термінів проведення інвентаризації цінностей і порядок оформлення результатів інвентаризації;

— наявність правильно оформлених договорів про матеріальну відповідальність із завскладами та іншими особами, яким передані в підзвіт товарно-матеріальні цінності;

— наявність журналів реєстрації документів ;

— наявність наказів про постійно діючі інвентаризаційні комісії, склад комісії.

Після вивчення цієї інформації укладається договір на проведення аудиту. Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між ТОВ „Партнер” і АФ “Аудит-Баланс” про проведення аудиту запасів, він документально стверджує, що сторони прийшли згоди з усіх умов договору. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов’язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, в договорі максимально точно обумовлюється всі суттєві аспекти взаємовідносин, які можуть виникати в процесі аудиторської перевірки запасів підприємства.

Основними методами, що використовуються аудитором при аудиті виробничих запасів і МШП, є опитування, фізична перевірка, порівняння, підрахунок, документальна перевірка, вибіркове дослідження.

Аудитору слід перевірити стан зберігання запасів і МШП, оскільки Їх цілісність залежить від умов зберігання. Аудитор з’ясовує кількість і розміщення складських приміщень, їх ємність, спеціалізацію, наявність умов для зберігання цінностей, забезпеченість пожежно-охоронною сигналізацією, ваговим обладнанням, тарою і т.д.

Після цього доцільно провести тестування по спеціальній анкеті і визначити, чи слід проводити повну або часткову інвентаризацію матеріально-виробничих запасів, чи необхідне проведення суцільної документальної перевірки окремих напрямів руху цінностей або можливо обмежиться вибірковою перевіркою. Висновки робляться на основі вивчення систем внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку на підприємстві по анкеті тестів перевірки стану внутрішнього контролю і системи обліку запасів на підприємстві.

На попередньому етапі аудиту (в процесі тестування системи внутрішнього контрою та бухгалтерського обліку) було виявлено, що організація і здійснення внутрішнього контролю запасів, в тому числі готової продукції, знаходяться на низькому рівні, організація та ведення бухгалтерського обліку також не відповідають сучасним стандартам , наступним етапом аудиту є проведення інвентаризації. До початку інвентаризації аудитор:

1.) домовився з керівником підприємства про створення комісії;

2.) вимагав від матеріально-відповідальних осіб, щоб вони склали звіти по оприбуткуванню та відпуску цінностей на час початку інвентаризації і здали їх в бухгалтерію;

3.) отримав розписку від матеріально-відповідальних осіб.

Під час інвентаризації був проведений огляд стану складських приміщень, їх охорона. Комісія фіксувала результати інвентаризації готової продукції в інвентаризаційних описах, які складаються за місцем знаходження і матеріально-відповідальними особами в одиницях виміру, прийнятих в обліку. Складається порівняльна відомість результатів проведеної інвентаризації. Отримано від матеріально-відповідальних осіб письмове пояснення про причини виявлених нестач. Перевіряється правильність відображення в обліку виявлених нестач виробничих запасів. В ході інвентаризації було встановлено нестач на суму 1380 грн, із загальної суми недостач за пересортицею зараховано 1000 грн, віднесено на винних осіб 300грн, віднесено на фінансовий результат 80 грн.

Слідуючим етапом є перевірка повноти оприбуткування, правильності списання, оцінки та обліку товарно-матеріальних цінностей. Перевіряється правильність ведення складського обліку, повнота оприбуткування, правильність списання виробничих запасів і МШП, які надійшли зі сторони, а також повнота та своєчасність оприбуткування готової продукції. Під час документальної перевірки списання виробничих запасів на виробництво були виявлені відхилення : списано на 120 кв.м. сировини більше, ніж передбачено нормами. Були взяті пояснення від головного технолога, завскладу.

Наступним етапом є перевірка правильності обліку та прийняття до заліку ПДВ. Під час перевірки правильності відокремлення і відшкодування ПДВ був виявлений випадок відсутності первинного прибуткового документу (дошки), виявлено випадок, коли в накладній не відокремлюється ПДВ. Тому існує велика вірогідність помилок в обліку відокремленого і відшкодованого ПДВ.

Перевіряється достовірність та повнота обліку МШП. Було виявлено, що до складу МШП віднесено виробниче приладдя, строком використання більше одного року, які повинні належати до основних засобів. Не складаються акти на списання МШП, що втратили свою цінність. Тому існує велика ймовірність помилок і зловживань.

На підставі результатів аудиторської перевірки виробничих запасів і МШП аудитор на завершальному етапі складає проміжний аудиторський звіт про стан бухгалтерського обліку виробничих запасів і МШП і робить аудиторський висновок щодо достовірності, повноти і реальності подання запасів у фінансовій бухгалтерській звітності підприємства.

3.4. Шляхи удосконалення обліку, аналізу і контролю малоцінних та швидкозношувальних предметів

В системі управління матеріальними ресурсами відіграє не останню роль функція контролю, яка в сучасних умовах змінюється від контролю за збереженням запасів до підтримки рівня капіталовкладень в запаси, контролю за ефективністю використання, оптимізації розміру, мінімізації витрат на створення і утримування. Це вимагає значних зусиль у різних функціональних службах підприємства, менеджери яких повинні усвідомлювати, що тільки за певних умов можна досягти ефективного збуту, що прибуток можна збільшити, скоротивши розмір запасів, що при перевищенні обсягу виробництва над обсягом реалізації вартість запасів збільшується, що товарно-матеріальні ресурси — це просто активи, оцінені за кількістю і вартістю, а ресурси на створення яких використанні час і праця багатьох працівників підприємства.

Для контролю рівня МШП можливо застосовувати “АВС – аналіз”. Деякі автори цей метод називають “контролем запасів за допомогою їх класифікації”.

В основі методу АВС-аналізу лежить відоме правило Парето — 20/80. Суть його полягає в тому, що якщо 80% витрат припадає на 20% видів матеріалів, то саме цим видам матеріалів необхідно приділити увагу в процесі аудиту. Для проведення АВС-аналізу необхідно мати якісно побудований аналітичний облік матеріальних цінностей, так як результати аналізу і контролю матеріальних запасів за трьома групами А, В, С. До групи А мають бути віднесені найбільш вартомісткі види МШП (20%), тобто ті, які вимагають 80% витрат. За матеріалами цієї групи найбільш ретельно визначають розміри і час замовлень. Розмір витрат на видачу і оформлення переглядають щоразу при розміщенні нового замовлення і за запасами встановлюють жорсткий контроль.

До групи В відносять малоцінні цінності середньої важливості. У кількісному відношенні вони становлять 15% загального обсягу витрат. По цій групі визначають економічний розмір замовлення і моменти видачі повторного замовлення. Змінні величини переглядають раз на квартал чи півроку. За ними встановлюється звичайний контроль і передбачають підготовку якісної інформації для своєчасного коригування змін у використанні матеріальних запасів.

До групи С попадають ті матеріали, сумарна вартість яких складає 5% всіх витрат підприємства на створення запасів МШП. За матеріалами цієї групи ніяких формальних розрахунків не проводять, повторні поставки здійснюють протягом 1-2 років, перевірка наявності здійснюється один раз на рік.

Отже, для створенная сучасної моделі контролю МШПу ТОВ „Партнер” необхідно виконати наступні процедури:

1. скласти перелік малоцінних матеріальних цінностей з виділенням усіх складових їх первісної оцінки та елементів вартості: ціна, кількість, сума;

2. перегрупувати перелік в порядку зростання вартості матеріалів;

3. виділити запаси:

— на які припадає більше 80% витрат — вони будуть віднесені в групу посиленого контролю (А);

— матеріали, які забезпечують більш як 15% витрат будуть віднесені у групу помірного контролю (В);

— інші позиції (С) контролюватимуться періодично.

Наведена методика може використовуватись аудиторами і дозволить зосереджувати зусилля на тих цінностях, від утримування яких очікується найбільша віддача. Концентруючись на суттєвих для аудиту запасах, виявляють вартість яких є найбільшою і за рахунок яких складових — транчпортно-заготівельних, посередницьких витрат, заробітної плати, постійних витрат тощо. В подальшому вишукуються можливості впливу на складові елементи, від яких залежать найважливіші витрати, пов’язані з МШП.

Висновки

Запаси товарно-матеріальних цінностей, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. В бакалаврській роботі розглянуто особливості облік малоцінних та швидкозношуваних предметів у ТОВ „Партнер”, основним видом діяльності якого є виготовлення виробів з деревини. За результатами проведеного дослідження зроблено наступні висновки.

В економічній літературі поняття „МШП” здебільшого не розглядається, а поняття матеріальні запаси трактується як предмети праці, на що спрямована праця людини і становлять матеріальну основу створюваного продукту.

В підручниках з бухгалтерського обліку поняття „МШП” розглядається як предмети, строком експлуатації менше одного року незалежно від вартості та предмети, які за своєю вартістю відносяться до основних засобів незалежно від строку використання.

Проблеми обліку запасів досить повновисвітлюються в періодичних виданнях. В основному це питання первинного обліку, синтетичного обліку, визначення первісної вартості запасівта методів їх відпуску у виробництво.

Міжнародні та національні стандарти з обліку запасів мають однаковий зміст. На відміну від міжнародних, національні стандарти місять більш розширену класифікацію запасів. Це дає можливість полегшити розгляд питань обліку запасів через призму законодавчих, теоретичних, науково-практичних знань.

В роботі проаналізовано фінансово-господарську діяльність ТОВ „Партнер” , основним видом діяльності якого є виробництво і реалізація виробів з деревини.

Прибуток від реалізації в 2006р. зріс в порівнянні з 2004р. на 134,4 тис. грн. , або на 7,4%, що пов`язано із поступовим зростанням собівартості продукції внаслідок підвищення цін на основні сировинні матеріали та енергоресурси. Зростання показників виробництва і продажу забезпечило прибутковість господарської діяльності та збільшення доданої вартості підприємства, а також прибутку з метою оподаткування.

Зміни, які відбулись в складі структури майна, показують, що в цілому підприємство розвивається інтенсивно, збільшується його забезпеченість основними засобами і оборотними активами. Підприємство збільшило заборгованість за всіма видами поточних зобов`язань. Особливо відмічається збільшення зобов`язань підприємства по заборгованості перед бюджетом, іншими кредиторами та з одержаних авансів. Ріст цієї заборгованості невиправданий і є результатом порушення фінансової дисципліни. Подальше зростання поточних зобов`язань підприємства може привести до загрози банкрутства підприємства. Досліджуване підприємство має достатній рівень платоспроможності. Низький рівень коефіцієнта абсолютної ліквідності пояснюється обраною фінансовою стратегією керівництва: вкладати грошові кошти у виробничі запаси для того , щоб вони працювали в обороті і приносили прибуток. Для здійснення господарської діяльності використовує невелику частку залученого капіталу – 21%. Проте спостерігається зростання частки позикового капіталу в балансі підприємства. Зростання боргів може підвищити ризик підприємства щодо спроможності розплатитись із своїми кредиторами.

В бухгалтерії ТОВ „Партнер” здійснюється розподіл облікової роботи за функціональними відділами і за конкретними виконавцями. При функціональній організації структурні підрозділи бухгалтерії створюються за ділянками облікової роботи.

У ТОВ „Партнер” застосовується журнальна форма обліку. Вона ґрунтується на застосуванні журналів і відомостей, де збираються і систематизуються дані первинних документів, необхідні для синтетичного і аналітичного обліку.

Дана, форма обліку дозволяє швидко одержувати підсумки та готувати звітні дані. Показники звітності одержуються з даних поточного обліку без додаткових вибірок. Це прискорює обліковий процес, зменшує кількість помилок, внаслідок чого облік стає більш аналітичним і наочним. Дозволяє в значній мірі полегшити працю облікового персоналу, знизити їх трудомісткість, підвищити оперативність і достовірність даних бухгалтерського обліку.

За дебетом рахунка 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом — відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію за обліковою вартістю зі списанням на рахунки обліку витрат, а також списання недостач і втрат від псування таких предметів.

На рахунку 112 „Малоцінні необротні активи” відображається вартість предметів, строк корисного використання яких більше одного року, тобто спеціальні інструменти і спеціальні пристрої, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного способу використання таких об'єктів.

Частка МШП в структурі оборотних активів по роках збільшується. Так в 2004 р. питома вага МШП складала менше 1%, а в 2006 р. — 2,3%. Це засвідчує зростання рівня матеріалозабезпеченості підприємства.

В 2005 р. у ТОВ „Партнер” в середньому списано 22,9% МШП. Найнижчий рівень списання мають інструменти (11,83 %), оскільки більшість з них має тривалий термін експлуатації, і відпускається в експлуатацію в міру потреби. Найвищий рівень списання має спеціальне оснащення (32,8 %), що викликано коротким терміном його експлуатації.

З проведеного аналізу можна зробити висновок, що у ТОВ „Партнер” обліковуються на балансі необґрунтовані розміри МШП, в середньому тільки 22,85% з них передано в експлуатацію, а решта — 77,15% — зберігається на складах у матеріально-відповідальних осіб.

Для створенная сучасної моделі обліку, аналізу і контролю МШПу ТОВ „Партнер” необхідно виконати наступні дії:

1. скласти перелік малоцінних матеріальних цінностей з виділенням усіх складових їх первісної оцінки та елементів вартості: ціна, кількість, сума;

2. перегрупувати перелік в порядку зростання вартості матеріалів;

3. виділити запаси, на які припадає більше 80% витрат — вони будуть віднесені в групу посиленого контролю (А); матеріали, які забезпечують більш як 15% витрат будуть віднесені у групу помірного контролю (В); інші позиції (С) контролюватимуться періодично.

Наведена методика дозволить зосереджувати зусилля на тих цінностях, від утримування яких очікується найбільша віддача. Концентруючись на суттєвих для аудиту запасах, виявляють вартість яких є найбільшою і за рахунок яких складових — транчпортно-заготівельних, посередницьких витрат, заробітної плати, постійних витрат тощо. В подальшому вишукуються можливості впливу на складові елементи, від яких залежать найважливіші витрати, пов’язані з МШП.

Список використаних джерел

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-ХІV

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства” від 22.05.97 р. №238/97-ВР (зі змінами і доповненнями)

3. Інструкція щодо застосування плану рахунків. Наказ Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. № 87

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. № 87

6. Аудит: практическое пособие/ Под ред. А. Кузьминского. – К.: “Учетинформ”, 1996. — 238 с.

7. Бережной А. Малоцінка // Бухгалтерія. — 2003. — № 18.- с. 16

8. Боровець В., Колянковський Т. Якщо договору не було… //Дебет-Кредит. – 2003. — №11.-с.32-35

9. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник. — Житомир: ПП „Рута”, 2002. — 672 с.

10. Бутинець Ф.Ф. Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підручник. – Житомир: ПП „Рута”, 2002. – 544 с.