Вступ.

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку операцій з руху виробничих запасів.

1.1. Еволюція поняття „виробничі запаси” та основні тенденції розвитку їх обліку на сучасному етапі.

1.2. Огляд літературних джерел та нормативної бази з обліку виробничих запасів.

1.3. Класифікація виробничих запасів для потреб бухгалтерського обліку.

1.4. Бухгалтерський облік запасів згідно П(С)БО та МСФЗ: порівняльний аспект.

Розділ 2. Організація та методика обліку виробничих запасів в ПП «ВАЛ».

2.1. Економічна характеристика та загальні засади організації обліку в ПП «ВАЛ».

2.2. Облік операцій з виробничими запасами в ПП «ВАЛ».

2.3. Особливості відображення в обліку податкових розрахунків при здійсненні операцій з виробничими запасами в ПП «ВАЛ».

2.4. Бухгалтерський облік виробничих запасів: управлінський аспект.

Розділ 3. Аналіз і контроль діяльності ПП «ВАЛ».

3.1. Загальні засади організації аналітичної роботи та аналіз наявності та ефективності використання виробничих запасів в ПП «ВАЛ».

3.2. Аудиторська перевірка операцій з руху виробничих запасів.

3.3. Удосконалення бухгалтерського обліку, контролю і аналізу операцій з виробничими запасами в ПП «ВАЛ».

Розділ 4. Охорона праці в ПП «ВАЛ».

4.1. Загальні засади охорони праці в ПП «ВАЛ».

4.2. Робоче місце бухгалтера.

Висновки та пропозиції.

Список використаних джерел.

Вступ

Найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, є запаси — вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.

У собівартості промислової продукції частка витрат сировини і матеріалів становить близько 50%, а в деяких галузях промисловості (наприклад, хімічній, текстильній, харчовій) сягає 80%. Тому актуальність цієї ділянки не викликає сумніву і потребує дослідження як з теоретичної, так і з практичної точки зору.

Ефективність господарської діяльності підприємств в значній мірі залежить від оцінки та раціонального використання виробничих запасів.

Світова практика свідчить про те, що в міру зростання потреби в ефективному управлінні підприємством виникає необхідність в обліку віддачі (одержаних вигод) сировинних ресурсів та його трансформування в єдину систему бухгалтерського обліку на підприємстві у відповідності до вимог Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність на Україні” та національними стандартами обліку. Отже, питанням обліку виробничих запасів має приділятись серйозна увага.

Вказані обставини вимагають подальшого дослідження особливостей обліку виробничих запасів і внесенням, на цій основі, пропозицій по удосконаленню обліку та аналізу господарської діяльності підприємства. Крім того, необхідна також подальша наукова розробка питань, пов’язаних з дослідження суті поняття “виробничі запаси”, їх ролі в інформаційному забезпеченні управління підприємством, оптимізації основних показників і кількості носіїв первинної інформації по складанню і аналізу фінансової звітності.

Суттєве практичне значення викладених питань дозволить виявити шляхи покращення діяльності, збільшення прибутку підприємства, зниження собівартості продукції.

Тема: «Облік, аналіз та аудит збереження та руху виробеничих запасів».

Метою роботи є вивчення та практична оцінка обліку, аналізу та контролю збереження та руху виробничих запасів підприємства, а також напрямів їх удосконалення.

Виходячи з поставленої мети, можна сформувати наступні завдання роботи:

— вивчення теоретичних аспектів обліку виробничих запасів;

— характеристика підприємства і технології виробництва;

— висвітлення питань організації і ведення бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту виробничих запасів на підприємстві;

— розкрити загальні питання щодо охорони праці та особливості організації охорони праці на підприємстві;

— на підставі узагальнених даних дослідження висунути рекомендації та пропозиції щодо обліку, аналізу і контролю виробничих запасів на підприємстві.

Об'єктом дослідженняє господарська діяльність приватного підприємства “ВАЛ”, яке виробляє різноманітну продукцію з дерева за індивідуальними замовленнями споживачів.

Предмет дослідження– сукупність теоретичних та методологічних аспектів операцій з обліку та руху виробничих запасів в ПП „ВАЛ”.

Структура роботи: робота складається з вступу, 4-х розділів, висновків, списку використаних джерел (50) та додатків і має загальний обсяг 134 сторінки.

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку операцій з руху виробничих запасів

1.1. Еволюція поняття „виробничі запаси” та основні тенденції розвитку їх обліку на сучасному етапі

Виробничо-господарська діяльність підприємств забезпечується за рахунок використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, основних засобів праці і матеріальних умов процесу праці.

Різноманіття форм власності в період ринкової економіки, розширення прав підприємств в управлінні економікою, галузеві особливості виробництва вимагають альтернативних, а часом і різноманітних підходів при вирішенні конкретних питань методики і техніки ведення обліку виробничих запасів.

З запровадженням П(С)БО у підприємств з'явилася можливість вибору різних способів: організації обліку заготівлі і придбання матеріалів; відображення вартості матеріалів, що залишилися наприкінці місяця в дорозі або не вивезених зі складів постачальників; виявлення відхилень фактичної собівартості матеріальних цінностей від облікових цін і їхнього наступного розподілу між витраченими у виробництві матеріалами і їхніми залишками на складах; погашення вартості, що знаходяться в експлуатації малоцінних і швидкозношуваних предметів і ін.

Виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо і т.д.) є предметами, на які спрямована праця людини з метою одержання готової продукції. На відміну від засобів праці, що зберігають у виробничому процесі свою форму і що переносять вартість на продукт поступово, предмети праці споживаються повністю і повністю переносять свою вартість на цей продукт і заміняються після кожного виробничого циклу [39, с. 211]. У промисловості поступово збільшується споживання товарно-матеріальних цінностей у виробництві. Це обумовлюється розширенням виробництва, значною питомою вагою матеріальних витрат у собівартості продукції і ростом цін на ресурси. В умовах переходу до ринкової економіки важливого значення набуває поліпшення якісних показників використання виробничих запасів (зниження питомих витрат матеріалів у собівартості продукції, економія і т.д.).

Від поняття виробничих запасів слід відрізняти поняття матеріальних ресурсів.

Матеріальні ресурси – це сукупність предметів праці, призначених для використання в процесі продуктивного і непродуктивного споживання (за винятком продукції, що знаходиться в незавершеному виробництві). Основну частину матеріальних ресурсів складають предмети праці, що застосовуються в промисловому, сільськогосподарському і будівельному виробництві – сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, електроенергія, різні вироби, машини й устаткування [39, с. 212]. Економія і раціональне використання матеріальних ресурсів – один з найважливіших напрямів інтенсифікації виробництва, підвищення добробуту людства, дбайливого використання природних багатств і збереження навколишнього середовища. Ефективне використання матеріальних ресурсів як вирішальний і найбільш діючий спосіб збільшення національного багатства країни, швидкого росту нагромаджень і ресурсів споживання.

Предметами праці виступають усі ті речі, на які спрямована праця людини. Частина предметів праці дає людству природа в готовому виді, але більшість з них створюється працею. Ті предмети праці, на виробництво яких була витрачена праця, є сировиною, напівфабрикатом. У даний час створюються і використовуються нові, що не існують у природі матеріали, із заздалегідь заданими властивостями.

Сукупність предметів і засобів праці, використовуваних у процесі виробництва матеріальних благ, складають засоби виробництва, тобто знаряддя і предмети виробничої, трудової діяльності людей; основні засоби й оборотні кошти, що використовуються у виробництві, а так само все, що створено людьми і використовується ними у виробничій діяльності. Оборотні кошти у виробництві приймають форму виробничих запасів і незавершеного виробництва [39, с. 214].

Іншими словами оборотні кошти – частина засобів виробництва, цілком споживана протягом виробничого циклу, включають звичайно матеріали, сировина, паливо, енергію, напівфабрикати, запасні частини, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, обчислювальні в грошовому вираженні. Вартість оборотних виробничих засобів визначається підсумовуванням вартості їхніх окремих видів.

У сучасних умовах зростає роль матеріальних ресурсів, що служать одним з показників рівня розвитку засобів виробництва, оскільки значна частина матеріальних ресурсів являє собою напівфабрикати, виготовлені зі штучних і синтетичних матеріалів. Засоби виробництва давно стали об'єктами суспільної власності, за допомогою них у процесі планомірного суспільного виробництва створюються предмети виробничого й особистого споживання. Ефективне використання засобів виробництва приводить до найбільш повного задоволення матеріальних і духовних потреб виробництва.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси” поняття „виробничі запаси” не визначається, але зазначено , що для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб [4].

В літературних джерелах існують різні підходи щодо трактування поняття „виробничі запаси”. Для розуміння сутності виробничих запасів, проаналізуємо думки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених в різних літературних джерелах (табл.1.1.).

На сучасному етапі йде тенденція прискорення оборотності запасів на підприємстві, а отже і зниження розмірів запасів, аж до роботи з коліс, запаси як і раніше займають головну роль у забезпеченні підприємства нормальними ритмічними умовами роботи.

На рівні підприємств запаси відносяться до числа об'єктів, що вимагають великих капіталовкладень, і тому являють собою один з факторів, що визначають політикові підприємства і впливають на рівень логістичного обслуговування в цілому. Однак багато фірм не приділяють йому належної уваги і постійно недооцінюють свої майбутні потреби в наявних запасах. У результаті цього фірми звичайно зіштовхуються з тим, що їм приходиться вкладати в запаси більший капітал, чим передбачалося.

Таким чином, щоденна потреба в предметах праці на функціонуючому підприємстві дозволяє зарахувати їх до складу матеріальних оборотних коштів підприємства і розглядати як поточні активи.

До складу предметів праці входять:

– паливо;

– напівфабрикати;

– сировина;

– матеріали;

– енергія.

Їх придбання, збереження і використання мають певні відмінності. Деякі предмети праці не мають речовинної форми і не можуть зберігатися на складі. Деякі предмети, що мають речовинну форму, не зберігаються за умов їх постачання: магістральний газ, вода.

Ті виробничі запаси, що підлягають збереженню, повинні бути запасені в розмірі мінімальних потреб. Тобто підприємство повинне прагнути працювати „з коліс”.

Збереження предметів праці у вигляді запасів на складі пов”язано з додатковими витратами. Придбання матеріалів у запас приводить до іммобілізації оборотних коштів.

Таким чином, наявність на підприємствах виробничих запасів у межах норм позитивно впливає на ефективність використання засобів виробництва і трудових ресурсів, сприяє:

а) зростанню продуктивності праці, зниженню собівартості продукції і підвищенню рентабельності підприємства. вилучення обігових коштів;

б) збільшення витрат на їх зберігання;

в) перетворення виробничих запасів у непридатні за фізичним та хімічним [20, с. 388].

Якщо зайві запаси призводять до “заморожування” обігових коштів, збільшення оборотних засобів у виробничих запасах, сповільнення їх оборотності й зниження рентабельності підприємства, то зменшення запасів нижче нормативу зумовлює перебої у процесі виробництва, що призводить до збитків, пов'язаних із простоями, недотриманням або порушенням термінів виконання виробничих програм.

Таким чином, величина запасів конкретного виду виробничих запасів повинна бути чітко визначена, достатня для забезпечення безперервного виробничого процесу і ритмічної роботи підприємства.

1.2. Огляд літературних джерел та нормативної бази з обліку виробничих запасів

Відмінною рисою запасів є їхнє одноразове використання в процесі виробництва або продажу та перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт, послуг або собівартості реалізованих товарів. Ефективність господарської діяльності підприємств в значній мірі залежить від оцінки та раціонального використання виробничих запасів [20, с. 390]. Тому актуальність цієї ділянки не викликає сумніву і потребує дослідження літературних і періодичних джерел, а також актів нормативно-правового характеру.

Для аналізу питань щодо обліку виробничих запасів у навчально-практичній літературі використаємо табл. 1.3.

Бухгалтерський облік і звітність в Україні здійснюються з дотриманням єдиних методологічних принципів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», прийнятих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, законодавчих і нормативних активів з урахуванням специфіки діяльності підприємств [1].

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначає положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Відповідно до зазначеного Положення під запасами розуміють активи, які:

— утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

— знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

— утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Виробничі запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

Загальні положення дають визначення таких термінів як запаси, чиста вартість реалізації запасів. В стандарті дається класифікація запасів, на які розповсюджуються норми П(С)БО 9 „Запаси”. В стандарті обумовлено визнання та первісна оцінка запасів, оцінка вибуття запасів, оцінка запасів на дату складання балансу. Окремим розділом визначено розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності.

1.3. Класифікація виробничих запасів для потреб бухгалтерського обліку

Питання класифікації запасів необхідне для конкретизації об'єкта вивчення. Види запасів за місцем знаходження приведені на рис.1.1. Усі запаси, що існують в економіці, визначені як сукупні. Вони містять у собі сировину, матеріали, основні і допоміжні, напівфабрикати, деталі, готові вироби, а також запасні частини для ремонту засобів виробництва. Основна частина сукупних запасів виробництва являє собою предмети виробництва, що входять у матеріальний потік на різних стадіях його технологічної переробки[4].

Сукупні запаси виробництва підрозділяються на два види: виробничі і товарні запаси.

Виробничі запаси формуються в організаціях-споживачах. Товарні запаси знаходяться в організацій-виготовлювачів на складах готової продукції, а також у каналах сфери обертання. Запаси в каналах сфери обертання розбиваються на запаси в дорозі і запаси на підприємствах торгівлі. Запаси в дорозі (або транспортні запаси) знаходяться на момент обліку в процесі транспортування від постачальників до споживачів.

Види запасів за функціями, що виконується, дозволяє розчленувати виробничі і товарні запаси на кілька груп (рис.1.1). У той же час виробничі і товарні запаси в цілому мають свої специфічні функції.

Виробничі запасипризначені для виробничого споживання. Вони повинні забезпечувати безперебійність виробничого процесу. Виробничі запаси враховуються в натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках. До них відносяться предмети праці, що надійшли до споживача різного рівня, але ще не використані і не піддані переробці [38, с. 53].

Товарні запаси необхідні для безперебійного забезпечення споживачів матеріальними ресурсами.

Виробничі і товарні запаси підрозділяються на поточні, підготовчі, страхові, сезонні і перехідні (рис.1.1).

Поточні запаси забезпечують безперервність постачання виробничого процесу між двома постачаннями, а також організацій торгівлі і споживачів. Поточні запаси складають основну частину виробничих і товарних запасів. Їхня величина постійно міняється.

Підготовчі запаси (або запаси буферні) виділяються з виробничих запасів при необхідності додаткової їхньої підготовки перед використанням у виробництві (сушіння лісу, наприклад). Підготовчі запаси товарних засобів виробництва формуються в разі потреби підготувати матеріальні ресурси до відпустки споживачам.

Гарантійні запаси(або запаси страхові) призначені для безперервного постачання у випадку непередбачених обставин: відхилення в періодичності й у величині партій постачань від запланованих, зміни інтенсивності споживання, затримки постачань у шляху. На відміну від поточних запасів розмір гарантійних запасів -величина постійна. При нормальних умовах роботи ці запаси недоторканні [38, с. 54].

Сезонні запаси утворяться при сезонному характері виробництва продуктів, їхнього споживання або транспортування. Сезонні запаси повинні забезпечити нормальну роботу організації під час сезонної перерви у виробництві, споживанні або в транспортуванні продукції.

Перехідні запаси-це залишки матеріальних ресурсів на кінець звітного періоду. Вони призначаються для забезпечення безперервності виробництва і споживання в звітному і наступному за звітним періоді до чергового постачання [38, с. 55].

Види запасів за часом поповнення.

Максимальний потрібний запас визначає рівень запасу, економічно доцільний у даній системі управління запасами. Цей рівень може перевищуватися.

Граничний рівеньзапасу використовується для визначення моменту часу видачі чергового замовлення.

Поточний запас відповідає рівню запасу в будь-який момент обліку. Він може збігтися з максимальним бажаним рівнем, граничним рівнем або гарантійним запасом [38, с. 55].

Гарантійний запас(або запас страховий) аналогічний гарантійному запасові в класифікації по функції, що виконується запасом, і призначений для безперервного постачання споживача у випадку непередбачених обставин.

Можна також виділитинеліквідні запаси -так називають довгостроково невикористовувані виробничі і товарні запаси. Вони утворяться внаслідок погіршення якості запасів під час збереження, а також морального зносу. Це єдиний вид запасу, що не відповідає визначеним вище критеріям.

Таким чином, по існуючій класифікації запаси можуть бути різних видів, в залежності від ознаки класифікації. В цілому ж матеріальні запаси діляться на виробничі та товарні, кожний з яких ділиться на три види: поточні, страхові, сезонні. Виробничі запаси ще можуть бути: підготовчі (буферні) і перехідні [38, с. 56].

1.4. Бухгалтерський облік запасів згідно П(С)БО та МСФЗ: порівняльний аспект

Відомо, що розробка національних стандартів бухгалтерського обліку ведеться на базі аналогічних міжнародних. Як відомо й те, що національні стандарти не повинні суперечити міжнародним. У зв’язку з цим, у разі виникнення того чи іншого облікового запитання, відповідь на яке за певних причин в національних П(С)БО знайти неможливо, бухгалтер повинен приймати рішення, спираючись на МСБО.

Відповідно до МСФЗ 2 „Запаси”, запаси — це активи, які:

а) утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності;

б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу або

в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг [4].

Необхідно відзначити, що визначення запасам у П(С)БО 9 дане майже ідентичне. За винятком того, що в пункті "в" крім споживання у виробничому процесі або при наданні послуг зазначене можливе споживання запасів у керуванні підприємством. Таке доповнення є цілком доречним, тим більше що процес виробництва — це не процес здійснення якої-небудь діяльності. Процес виробництва, наприклад, не містить у собі такі процеси, як заготівля, збереження або реалізація. В той же час, чому ми згадуємо тільки про керування і не згадуємо про можливе споживання запасів на організацію виробництва або на капітальні інвестиції

Загальна класифікація запасів, що дана в МСФЗ 2, розділяє їх на:

а) товари;

б) виробничі запаси;

в) матеріали;

г) незавершене виробництво;

д) готову продукцію.

Відповідно до п. 6 МСФЗ 2 запаси слід вимірювати за найменшим з двох показників: собівартістю або чистою вартістю реалізації.

Собівартість запасів повинна включати всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, що виникли під час доставки запасів до їхнього теперішнього місцеперебування та приведення їх у теперішній стан. Чиста вартість реалізації — це розрахункова ціна про- дажу за умов звичайної господарської діяльності мінус розрахункові витрати завершення вироб- ництва та розрахункові витрати, необхідні для здійснення продажу.

Необхідно відзначити, що в П(С)БО 9 при оцінці запасів ні про який вибір із двох показників і мови не йде. У ньому визначений один показник — первісна вартість. Вона визначена як: собівартість придбаних запасів; виробнича собівартість запасів, виготовлених власними силами; справедлива вартість по безкоштовно отриманих, отриманих до статутного капіталу або обмінених на неподібні запаси і як балансова вартість переданих запасів при обміні на подібні запаси.

Собівартість запасів, що вибули визначається чотирма можливими варіантами:

1. Ідентифікаційної собівартості.

2. Перше надходження — перше вибуття (або ФІФО, абревіатура від англійського "First in first out" (FIFO), що в перекладі означає: першим прийшов — першим пішов).

3. Останнє надходження — перше вибуття (або ЛІФО, абревіатура від англійського "Last in first out (LIFO), що в перекладі означає: останнім прийшов — першим пішов).

4. Середньозваженої собівартості[50, с. 147].

Базовою формулою визначен- ня собівартості запасів МСБО 2 визначає формулу ФІФО. При використанні під-приємством даної формули немає необхідності наводити у фінансовій звітності додаткову інформацію. Але при використанні, наприклад, формули ЛІФО така необ-хідність виникає.

Підприємства зобов’язані використовувати одну формулу визначення собівартості всіх запасів, що мають по- дібне походження та подібний спосіб їхнього використання підприємством. Що ж стосується запасів, що мають різний характер або спосіб використання, то відносно них можуть використовуватися різні формули визначення собівартості.

У результаті дослідження теоретичних основ обліку виробничих запасів встановлено, що в умовах різного тлумачення сутності окремих господарських операцій фінансовим і податковим обліком застосування окремих можливостей, наданих національними положеннями (стандартами) щодо організації та методики обліку запасів на підприємствах не має достатньої ефективності. Наприклад, у фінансовому обліку вартість вибуття запасів унаслідок неможливості визнання їх активами відображається у витратах підприємства, а у податковому обліку – не впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток.

ЗгідноПоложення(стандарт)бухгалтерськогообліку9 "Запаси",до первісної вартості запасів, окрім вартостіпридбання,включаються окремі елементи,що потребують розподілу , наприклад : вартість витрат на заготівлю, вантажно-розвантажувальніроботи, вартість транспортування запасівдо місця їх використання(ТЗВ) таінші виграти, які пов'язані з придбаннямзапасів та доведеннямїхдо стану, придатного для використання у запланованихцілях [50, с. 149].

Особливості бухгалтерськогооблікузапасів стосовно формування їх первісної вартості полягають в тому, що протягом звітного місяцяТ3В можуть обліковуватисязаодним з наступних варіантів

1. У складі первісної вартості кожної одиниці запасів.

2. На окремому субрахунку дорахункуобліку запасів. В даному випадку,в кінці звітного місяця здійснюватиметьсярозподіл ТЗВ що припадаютьназапаси, що вибули.

Необхідно зазначити, що розподіл ТЗВ здійснюються зрозрахунку вартості одиниці запасів, а не з розрахункуїхкількості. На нашу думку більшекономічнообґрунтованим булаб можливістьсамостійного вибору підприємством бази розподілувартість запасів абоїх кількість. Оскільки вартість запасів не завжди с прямопропорційним показникомщодорозміру одиниці запасів, наприклад,транспорті виграти , як правило, залежать від розміру ваги перевезеного багажу.

Чиста вартість реалізаціївизначається якочікувана ціна реалізації запасів вумовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Такимчином,запаси повинні відображатися в балансі підприємствазавартістю, яка в подальшому реально втілиться в економічні вигоди (тобто у збільшення грошових коштів таїх еквівалентів).

Па порядок відображення запасів в балансі підприємства впливають причини необхідності визначення чистої реалізаційноївартості окремих видів запасів

1. Запаси, обліковою вартістюяких єціна реалізації (дотаких запасів відносяться товари, які знаходяться в роздрібній торговій мережі),можуть переоцінюватись в зв'язку з такимипричинами,якзменшенняціниїх реалізації, псування, застаріння та інші випадки втрати первинноочікуваних економічних вигод.

2 Запаси обліковою вартістю яких е первинна вартість,можуть переоцінюватися виключно у наступних випадках: псування,застаріння та інших випадкахтратипервинноочікуваних економічнихвигод, оскільки зміна цін реалізації на такі запаси матиме вплив нафінансовірезультати при їх реалізації, а не на дату складання балансу.

Чиста реалізаційна вартість визначається покожнійодиниці запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажуочікуванихвитрат на завершення виробництва та збут. До зазначених витрат відносяться такі витрати, які, як передбачається підприємством, необхідно понести для зберігання оцінюваних запасів, завершення виробничого циклу, якщо запаси відпущенні у виробництво, витрати па доставку запасів до покупців таін [50, с. 152].

У випадку якщо чиста реалізаційна вартість ранішеуцінених в зв'язку із зменшеннямможливоїціни реалізації товарів облікякихведеться за пінами продажу, збільшується, тонасуму збільшення чистої реалізаційної вартості але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості товарів тобто,здійснюєтьсяїх дооцінка, але не більше попередньої уцінки. Таким чином,підприємства зобов'язані вести окремий облік сум попередніх уцінок запасів (поза системою бухгалтерського обліку), що значно ускладнює роботу бухгалтерського апарату.

Отже, вивчення теоретичних основ обліку операцій з руху запасів дозволяє зробити наступні висновки.

В підручниках з економіки поняття „виробничі запаси” трактується як предмети праці, на що спрямована праця людини і становлять матеріальну основу створюваного продукту.

В підручниках з бухгалтерського обліку поняття „виробничі запаси” розглядається як матеріальні запаси або матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

У вітчизняних підручниках з бухгалтерського обліку більш повно розкриваються особливості бухгалтерського обліку виробничих запасів. Іноземні науковці здебільшого не розглядають питання синтетичного обліку виробничих запасів, порядок документування руху запасів, особливості складського виробничих запасів та інвентаризації. Проте ними детально описується методика розрахунку економічного розміру замовлення виробничих запасів, подаються методи аналізу ефективності використання виробничих запасів, методи планування потреби у виробничих запасів[50, с. 154].

Особливої актуальності набуває проблема обліку і калькулювання витрат на виробництво, коли результати роботи кожного підприємства , його конкурентноздатність знаходяться у прямій залежності від рівня здійснених ним витрат (основну частку яких займають сировинні витрати) і визначення собівартості продукції. Специфічна роль в його вирішенні належить вибраній методиці списання оборотних запасів у виробництво, яка повинна всебічно і повно враховувати особливості виробничої діяльності, умови здійснення господарської діяльності, рівень інфляції, специфіку здійснення закупок підприємством, забезпечувати оперативною і достовірною обліковою інформацією, необхідною для прийняття управлінських рішень, що базуватимуться на правильній оцінці запасів.

Для забезпечення обліку виробничих запасів на належному рівні повинні дотримуватися визначені умови:

– збереження матеріалів повинне здійснюватися в складських приміщеннях, пристосованих до визначених їхніх видів;

– прийом і відпускк цінностей повинні вимірятися, для чого склади повинні забезпечуватися ваговими приладами;

– з працівниками складів необхідно укладати договори про матеріальну відповідальність.

Розділ 2. Організація та методика обліку виробничих запасів в ПП «ВАЛ»

2.1. Економічна характеристика та загальні засади організації обліку в ПП «ВАЛ»

Підприємство “ВАЛ” — приватне підприємство створене в Україні на власності окремого громадянина, з правом найняття робочої сили.

Засновником ПП „ВАЛ” є громадянин України, який мешкає в місті Житомирі Ткаченко В.В.

Товариство зареєстровано 1 грудня 1999 р. виконкомом Житомирської міської ради народних депутатів та видано свідоцтво про реєстрацію за номером 03782342. Статут ПП „ВАЛ” представлено в Додатку А.

Підприємство у своїй підприємницькій діяльності керується затвердженим Установчим договором та Статутом, Конституцією України, законодавчими та чинними нормативними актами України.

На підставі заяви в Житомирській облдирекції АКБ «Укрсоцбанк» відкрито поточний рахунок № 26003280012445.

Схема управління ПП „ВАЛ” наведена на рис. 2.1.

Всі питання на підприємстві вирішуються директором, якому надані повноваження щодо управління підприємством. Комерційний директор підпорядкований безпосередньо директору та забезпечує підприємство необхідним обладнанням, запчастинами, виробничими запасами, відповідає за збут виробленої продукції.

Виробництво очолює начальник виробництва, відповідає за організацію виробництва пластмасових виробів, за підготовку прес-форм для прес-автоматів, за техніку безпеки, тощо.

Головний бухгалтер очолює бухгалтерську службу, підпорядковується безпосередньо директору. В функції головного бухгалтера входить ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності.

Підприємством обрана звичайна система оподаткування.

За 2007 рік випущено валової продукції (в оптових цінах) на 1786,6 тис. грн., що 355,3 тис.грн. більше обсягу 2006 р. і на 441,5 тис. грн. більше обсягу 2005 року. Разом з тим в 2007 р. порівнянно з 2005 р. збільшилось незавершене виробництво на 16,8 тис. грн. Реалізовано продукції на 957,0 тис. грн., що на 51,5% більше реалізації 2005 року і на 24 % більше реалізації 2006 року.

Від господарської діяльності в 2007 році підприємство отримало збитків на суму 84 тис. грн. Якщо порівняти цей результат з результатами минулих років, то можна судити про погіршення фінансового стану підприємства, а саме про збитковість виробництва. Все це свідчить про неконкурентоспроможність продукції підприємства, що пов'язано з великими матеріальними витратами на її виробництво, а також про незадовільну роботу відділу збуту.

Собівартість реалізованої продукції в 2007 р. порівняно з 2005 р. збільшилась на 258 тис. грн. (30,2%). Як стверджують спеціалісти підприємства, якість продукції, що виготовляється, та послуг, що надаються досить висока, але через велику ціну (яка обумовлена високим рівнем собівартості) продукція і роботи підприємства не користується попитом серед населення.

Середньорічна вартість основних засобів 2005-2007 рр. зменшилась, причиною є поступове зношення основних фондів підприємства.

Про негативний стан свідчить високий рівень фондомісткості. Хоча й на кінець звітного періоду вона знизилась, відбулось це головним чином за рахунок збільшення випуску продукції. Підприємству доцільно було б продати частину з основних засобів, оскільки вони вже застарілі, та на отримані кошти закупити нове, більш досконале обладнання.

Показники фондовіддачі менші нормативу, що рекомендується спеціалістами (в межах 3,0). Тобто на одиницю фондів припадає менше одиниць продукції (в 2005 – 2007 рр. відповідно 0,31, 0,33 та 0,42).

В 2007 році в порівнянні з відповідним періодом 2005 року чисельність всього персоналу становила 91,3%, а фонд оплати праці збільшився на 72 тис. грн. (40,7%). Через нестачу коштів у підприємства та відсутність замовлень воно було змушено в 2005-2007 рр. звільнити 18 працівників.

Таким чином, результати аналізу основних показників діяльності підприємства за 2005-2007 рр. свідчать про незадовільне становище підприємства. Це обумовлено, перш за все, моральним застарінням основних засобів, недостатнім забезпеченням виробництва власними обіговими коштами, неконкурентоспроможністю продукції внаслідок високої собівартості, заборгованістю підприємства перед постачальниками та бюджетом.

Зараз діяльність підприємства орієнтована на розширення деревообробного виробництва, що дасть змогу за рахунок надходження грошових коштів поліпшити і стабілізувати фінансовий стан підприємства.

Аналіз динаміки складу та структури джерел власних та залучених коштів відображається за даними форми №1 "Баланс" (Додаток Г).

Аналітичне групування джерел коштів підприємства здіснено в табл.2.2.

З табл. 2.2 бачимо, що зростання джерел формування майна підприємства за 2005-2007 рр. на 110,9 тис. грн., або на 2,59% обумовлено зростанням суми залучених коштів на 197,3 тис. грн. (147,02%). Разом з цим, власний капітал зменшився на 86,4 тис. грн., або на 2,09%. Зменшення власних коштів зумовлено збитками 2007 року в розмірі 84 тис. грн. та зменшенням цільового фінансування на 15,3 тис. грн.

Збільшення залучених коштів відбулося за рахунок збільшення кредиторської заборгованості за всіма статтями, крім зобов'язань за отримані аванси, які в 2007 р. зменшились на 5,2 тис. грн.

В структурі власних коштів найбільшу питому вагу мають додатковий капітал та цільове фінансування. Частка додаткового капіталу у власному капіталі за звітній період зросла на 12,9 тис. грн., або на 0,33%, а частка цільового фінансування зменшилась на 15,3 тис. грн. (15,94%). Розмір статутного фонду не змінився і становив 56,4 тис. грн.

Велике значення мають власні обігові кошти підприємства, величина яких обчислюється як різниця між власним капіталом та необоротними активами і показує , яка частка із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття обігових коштів:

— в 2005 р. : 4143,2 – 3562,2 = 581,0 тис. грн.;

— в 2006 р. : 4123,7 – 3428,6 = 695,1 тис.грн..

— в 2007 р.: 4056,8 – 3388,7 = 668,1 тис. грн.

Тобто за 2005-2007 рр. сума власних обігових коштів зросла з 581,0 тис. грн. до 668,1 тис. грн., тобто на 87,1 тис. грн.

Короткострокові кредити підприємство не залучало. Це пояснюється досить високою обліковою ставкою НБУ та жорсткими умовами кредитування. Більшу частину обсягу кредиторської заборгованості складає заборгованість перед постачальниками, яка являє собою комерційний кредит, по якому не потрібне забезпечення та який майже безкоштовний. Зростання обсягу даної заборгованості в звітному році свідчить про фінансові ускладнення на підприємстві. Про це свідчить і зростання заборгованості робітникам по оплаті праці на 35,1 тис. грн. (110,03%). За досліджуваний період збільшилась заборгованість по розрахунках з бюджетом на 18,8 тис. грн. (67,14%), по страхуванню – на 6,1 тис. грн. (26,75%), по позабюджетних платежах – на 11,4 тис. грн. (600,00%), інша заборгованість – на 63,8 тис. грн. (4557,14%).

Аналіз активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку змін всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки.

Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу, наведений в табл. 2.3

З табл. 2.3 бачимо, що загальна вартість майна підприємства збільшилась на 110,9 тис. грн. або на 2,59%. В складі майна частка необоротних активів зменшилась на 173,5 тис. грн. (4,87%). Це спричинено зменшенням частки основних засобів – на 173,5 тис. грн.

Згідно отриманим даним, коефіцієнт абсолютної ліквідності в 2005 і 2006 роках є дуже низький. Його значення свідчить про те, що тільки 0,4% короткострокової заборгованості підприємство могло погасити негайно. В 2007 р. значення даного коефіцієнту дорівнює нулю, оскільки в підприємства були відсутні грошові кошти.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності теж має низьке значення, яке в декілька разів нижче оптимального. В 2007 р. цей показник трохи збільшився і становив 0,49. Це зумовлено збільшенням дебіторської заборгованості. А оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до збільшення свідчить на користь підприємству. Отже, як бачимо, показники абсолютної і миттєвої ліквідності набагато нижчі нормативних значень. Це викликано перевищенням темпів росту поточної заборгованості над темпами росту ліквідних коштів підприємства. Високими лишаються тільки показники загальної ліквідності. Але вони також мають тенденцію до зменшення. На жаль, високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів, що не є позитивною рисою при аналізі фінансового стану підприємства. Далі слід проаналізувати

Загальний коефіцієнт покриття підприємства протягом всього періоду, що аналізується, залишався досить високим і відповідав нормативному значенню (навіть перевищував його). Тобто в 2005 р. на кожну гривню короткострокових зобов'язань припадало 5,33 гривні поточних активів; в 2006 – 2,54 , а в 2007 р. – 3,02 гривні.

Відбувається також значне перевищення обсягу кредиторської заборгованості над обсягом дебіторської. Але слід відмітити тенденцію цього показника до зниження. Так, на кінець 2007 р. він зменшився на 86,10%. Високе перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про проблеми при реалізації продукції і розрахунках з постачальниками.

Таким чином, не можна стверджувати про ліквідність і платоспроможність підприємства. Через брак ліквідних коштів підприємство не здатне покрити короткострокових зобов'язань. Більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси і затрати, які є важкореалізованими активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.

Причинами нестачі ліквідних оборотних засобів є збитковість діяльності підприємства, що веде до нестачі власних джерел для самофінансування, а також відволікання коштів у дебіторську заборгованість.

Наступним важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є показник автономії, який показує наскільки підприємство незалежне від позикового капіталу (табл. 2.7).

Частка власних коштів у загальній сумі джерел коштів досить висока і в 2005-2007 рр. становила відповідно 0,969 і 0,929. А на кінець 2007 року трапилось зниження коефіцієнту на 4,64%.

Показник фінансової стійкості підприємства відповідає нормативному значенню, навіть в кілька разів перевищує його. Різке зниження даного коефіцієнту в кінці 2007 р. обумовлено підвищенням обсягу позикових коштів майже в 2,5 рази.

Згідно даних таблиці 2.7 на кожну гривню вкладених в активи підприємства власних коштів в 2005 р. припадало 3 коп. позикових коштів, в 2006 р. – 7,6 коп., а в 2007 р. – 8 коп. Тобто підвищився рівень фінансової залежності підприємства від позикових коштів.

Таким чином, ПП „ВАЛ” має нестійке фінансове становище. З одного боку, підприємство має достатньо високу частку власних коштів в загальній сумі джерел їх формування і досить високий рівень незалежності від зовнішнього фінансування, але з другого боку, цих коштів не вистачає для того, щоб забезпечити ними виробничі запаси і затрати підприємства. Причина збитковості підприємства в високій собівартості продукції, внаслідок чого продукція стає неконкурентоспроможною за ціною і обсяги реалізації зменшуються.

Організація, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності на ПП „ВАЛ” здійснюється у відповідності і до Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та діючими положеннями бухгалтерського обліку. Ведення бухгалтерського обліку покладено на головного бухгалтера підприємства, який підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства.

Головний бухгалтер ПП „ВАЛ” веде системний облік: наявності і руху власного майна, сировинних ресурсів; господарських операцій всіх видів діяльності, розрахунків з постачальниками за товари і послуги, з покупцями за реалізовані товари, виконані роботи; складає всі види періодичної звітності з захистом її у відповідних інстанціях і вирішує інші питання за вказівками керівництва та запитами структурних підрозділів[47, с. 312].

Головний бухгалтер підписує з керівником підприємства документи, які є підставою для приймання і видачі матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахункових, кредитних і фінансових зобов’язань.

На ПП ”ВАЛ” застосовується журнально-відомістна форма обліку. Вона ґрунтується на застосуванні журналів і відомостей, де збираються і систематизуються дані первинних документів, необхідні для синтетичного і аналітичного обліку.

Для кожного рахунку у відповідному журналі відображаються суми всіх господарських операцій, що проходять по кредиту цього рахунку, а також номери рахунків, дебет яких змінюється в результаті цієї операції. Всі господарські операції записуються в хронологічному порядку на підставі первинних документів. Також ведуться накопичувальні відомості, в кінці місяця їх підсумкові дані переносять до журналів. В кожному журналі відображаються господарські операції по одному або по декількох взаємопов’язаних синтетичних рахунках Підсумки журналів ордерів переносять до Головної книги, в якій виводяться кінцеві залишки по всіх рахунках, необхідні при складанні балансу за звітний період. Аналітичний облік ведеться за допомогою книг аналітичного обліку (рис 2.2).

Дана, форма обліку дозволяє швидко одержувати підсумки та готувати звітні дані. Показники звітності одержуються з даних поточного обліку без додаткових вибірок. Це прискорює обліковий процес, зменшує кількість помилок, внаслідок чого облік стає більш аналітичним і наочним Дозволяє в значній мірі полегшити працю облікового персоналу, знизити їх трудомісткість, підвищити оперативність і достовірність даних бухгалтерського обліку.

Проте журнально-відомістна форма обліку розрахована на ручну працю і з неї важко перейти на комп’ютеризований облік. Тому на підприємстві переважає ручна технологія обробки облікової інформації.

Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом керівника. Основна мета облікової політики — забезпечити одержання достовірної інформації про фінансовий і майновий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Шлях, який проходить той чи інший документ, залежить від змісту останнього і визначається графіком документообігу.

Графік документообігу сприяє покращенню усієї роботи на підприємстві, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку.

Графік документообігу розроблено головним бухгалтером ПП «ВАЛ», затверджений і введений в дію наказом керівника підприємства і є обов”язковим не тільки для облікових, але й для інших працівників, пов”язаних з веденням обліку на підприємстві.

Відповідальність за дотримання графіку документообігу, а також своєчасне і якісне створення документів, своєчасну передачу їх для відображення в бухгалтерському обліку та звітності, достовірність даних, що містяться в документах, несуть особи, які їх створили і підписали.

Контроль за дотриманням графіку документообігу на підприємстві здійснює головний бухгалтер.

Всі документи надаються до бухгалтерії у строки, встановлені керівником підприємства. Документи, які надходять до бухгалтерії, ретельно перевіряються перед рознесенням їх на рахунки бухгалтерського обліку. Після перевірки документи подаються на затвердження керівнику підприємства, а далі підлягають бухгалтерській обробці

Для присвоєння номерів первинним документам ведеться книга реєстрації первинних документів, яка поділена на розділи за кожним видом документів.

Після виконання всіх організаційно-підготовчих процедур бухгалтер приступає безпосередньо до реєстрації даних, які містяться в первинних документах. Послідовність обробки інформації має наступний вигляд (рис.2.3.).

На первинних документах, що пройшли обробку, ставиться відмітка (дата запису до облікового регістру), яка виключає можливість їх повторного використання.

Таким чином, органiзацiя бухгалтерського облiку на пiдприємствi здiйснюється вiдповiдно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облiк та фiнансову дiяльнiсть" вiд 16.07.1999 р. № 996 та положень бухгалтерського облiку затвердженого наказом Мiнфiну України. В облiковiй полiтицi ПП „ВАЛ” вiдображенi всi принципiальнi питання органiзацiї бухгалтерського облiку пiдприємства.

2.2. Облік операцій з виробничими запасами в ПП «ВАЛ»

Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена [46, с. 268]. Важливою передумовою раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обгрунтована їх класифікація. Відповідно до П(С)БО 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

— сировину, основні і допоміжні матеріали; комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

— незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та збіркою деталей, вузлів і незакінчених технологічних процесів;

— готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;

— товари у вигляді матеріальних запасів, які придбані (одержані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

— малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу) якщо він більше одного року;

— молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються відповідно до вимог Положення (стандарту) 9 [46, с. 269].

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них — на види, сорти, марки, типорозміри тощо. Важливе значення для правильного обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно з П(С)БО 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

— суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);

— суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати по заготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів;

— інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням. До таких витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісних характеристик запасів [46, с. 271].

Первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгодженазасновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість [46, с. 272].

Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первинна вартість запасів, які придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну.

Не включаються до первинної вартостізапасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

— понаднормативні втрати і недостачі запасів;

— відсотки за користування позиками;

— витрати на збут;

— загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачання є досить складним процесом, адже структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечувати вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом виробничих запасів.

Основні первинні документи, якими оформлюються операції з руху виробничих запасів, наведені в таблиці 2.8.

Переважну більшість виробничих запасів підприємство придбає у постачальників на підставі укладених договорів (контрактів, угод). На відвантажені (відпущені) матеріальні цінності постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи (у яких вказуються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, сорт, ціна кожного виду матеріальних цінностей, що відпускаються, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає до оплати), а також податкову накладну. Податкова накладна надає право покупцеві, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплачену постачальнику при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг) [46, с. 278].

Інформація, яка знаходиться в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку методом подвійного запису.

Крім того, для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку на підприємствах повинні бути чітко визначені терміни передачі первинних документів до бухгалтерії.

Від правильності документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у звітності.

Надходження виробничих запасів оформлюється й іншими документами. Наприклад, супровідні документи постачальників (рахунок — фактура (ф. № 63), платіжна вимога-доручення (ф. № 0401040)) є підставою для кількісного та якісного приймання партії запасів, що надійшли, використовуються для розрахунків між постачальниками та покупцямиза відвантажені (відпущені) запаси[46, с. 281].

При відпуску матеріалів у виробництво необхідно дотримуватись наступних вимог:

1) запаси обліковуються за вагою, обсягом, масою у суворій відповідності з нормативами витрат на визначений обсяг виробництва;

2) відпуск, як правило, здійснюється в межах попередньо встановлених лімітів. Лімітування здійснюється відділом матеріально-технічного постачання чи плановим відділом;

3) з головним бухгалтером узгоджуються списки осіб, яким надано

право вимагати зскладів запаси, а також беруться зразки їх підписів. Ці дані повинні бути повідомлені працівникам складів (комор). Запаси на виробництво видаються зі складів тільки представникам цехів, господарств, відділів тощо, які офіційно призначаються для їх отримання.

Порядок документального оформлення операцій з відпуску запасів зі складів підприємства залежить від того, для яких потреб вони відпускаються: систематично на виробничі потреби або епізодично в цехи та відділи на адміністративні чи інші потреби.

Первинні документи, призначені для оформлення операцій з надходження, внутрішнього переміщення та відпуску запасів, є підставою для ведення бухгалтерського і оперативного (складського) обліку. Виробничі запаси надходять до бухгалтерії, де вони підлягають перевірці за змістом операцій і правильністю їх оформлення (перевіряється наявність реквізитів, підписів, правильність арифметичних підрахунків). Особлива увага при цьому звертається на законність операцій.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх проводиться за середньозваженою собівартістю.Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів [46, с. 284].

Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси» за субрахунками:

201«Сировина й матеріали»,

202«Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»,

203«Паливо»,

204«Тара й тарні матеріали»,

205«Будівельні матеріали».

206«Матеріали, передані в переробку»,

207«Запасні частини»,

208«Матеріали сільськогосподарського призначення»,

209«Інші матеріали».

По дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту — витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартостізапасів внаслідок уцінки.

На субрахунку 201 «Сировина й матеріали» ведеться облік наявності і руху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні, а також допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб (забудовники облік будівельних матеріалів ведуть на субрахунку 205 “Будівельні матеріали”) [46, с. 287].

На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» ведуть облік наявності і руху купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, придбаних підприємствами для виробництва продукції; конструкцій і деталей (металевих, дерев'яних, залізобетонних тощо), що використовуються підрядними будівельними організаціями під час виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт; спеціальне обладнання, інструменти, пристрої тощо, які використовують науково-дослідні та конструкторські організації та ін.

Вироби, придбані для додаткового комплектування готової продукції, не включаються до її собівартості і обліковуються на рахунку 28 «Товари». Обладнання і пристрої загального призначення обліковуються на рахунках 10 «Основні засоби», II «Інші необоротні матеріальні активи» або 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети».

Субрахунок 203 «Паливо»призначений для обліку твердого і. рідкого палива (нафтопродукти), що використовується для технологічних потреб виробництва, роботи автотранспорту, опалення приміщень тощо, а також оплачених талонів на нафтопродукти і газ.

На субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали» ведуть облік усіх видів тари, а також тарних матеріалів, які використовуються для виготовлення тари та її ремонту (за винятком матеріалів, які використовуються для додатковогообладнання вагонів, суден, барж з метою забезпечення збереження вантажу при перевезенні, облік яких ведеться на субрахунку 201 «Сировина й матеріали»).

На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» підприємства-забудовники ведуть облік будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, а також обладнання, що потребує монтажу.

Витрати на придбання обладнання, що не потребує монтажу, транспортних засобів, вільно розміщених верстатів, будівельних машин і механізмів, сільськогосподарських машин та інвентарю, виробничого інвентарю та інструментів тощо відображаються на рахунку 15«Капітальні інвестиції».

Устаткування і будівельні матеріали, передані підрядній організації для виконання робіт, після підтвердження їх використання списуються з кредиту цього субрахунка на дебет рахунка 15 «Капітальні інвестиції». На субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» підприємства ведуть облік матеріалів, які передані підприємствам-переробникам для виготовлення продукції і включаються до її собівартості. На субрахунку 207 «Запасні частини» ведуть облік придбаних і виготовлених запасних частин, вузлів і деталей, призначених для проведення ремонту, заміни зношених частин обладнання і транспортних засобів, а також автомобільних шин, обмінного фонду двигунів, вузлів і агрегатів, що створюються в ремонтних підприємствах та підрозділах [46, с. 289].

Автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при автомобілі, які враховані в ціні автомобіля і включені в його інвентарну вартість, обліковуються в складі основних засобів. Аналітичний облік обмінного фонду машин, вузлів та агрегатів ведеться за групами: придатні для експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що знаходяться в ремонті.

На субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» ведуть облік мінеральних добрив; отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин, біопрепаратів та медикаментів для тварин; кормів тварин (власного виробництва і купованих); насіння і саджанців для посіву і висаджування.

На субрахунку 209 «Інші матеріали» ведуть облік відходів виробництва, непоправного браку, зношених шин, металобрухту та інших матеріальних цінностей, оприбуткованих за ціною можливого використання або реалізації.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп, за допомогою карток складського обліку, які розміщують в картотеці відповідно до номенклатури цінника. Кожному найменуванню присвоюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записують до спеціального реєстру — номенклатури-ціника,де також вказують одиницю виміру та облікову ціну запасу.

Кодування номенклатури-цінника здійснюють за змішаною порядково-серійною системою, використовуючи семи і восьмизначні коди. Перші два знаки вказують на синтетичний рахунок, третій — на субрахунок, один або два наступні знаки означають групу виробничих запасів, решта — знаки, які характеризують виробничі запаси. Інформація, що міститься у номенклатурах-цінниках, належить до умовно-постійної. Її записують на машинних носіях і багаторазово використовують для одержання необхідних вихідних даних [46, с. 295].

На кожному документі з руху виробничих запасів повинно бути вказано не тільки найменування запасу, а й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових івидаткових документів та здійснення записів у складському і бухгалтерському обліку виробничих запасів.

На підставі залишків на перше число місяця, які виводяться по кожному номенклатурному номеру в картках складського обліку, складаються відомості обліку залишків запасів (сальдові відомості), які використовуються для порівняння даних аналітичного і синтетичного обліку виробничих запасів.

Для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації про господарські операції, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, призначені облікові регістри — книги, відомості, журнали.

Облікові регістри складаються щомісяця. Облікові регістри підписуються виконавцями та головним бухгалтером.

Головна книга використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності. До Головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів з кредиту рахунків.

У Головній книзі відображаються: сальдо на початок і кінець поточного місяця; обороти за поточний місяць за кредитом цього рахунка, які наводяться однією сумою; обороти за поточний місяць за дебетом цього рахунка, які наводяться сумою за кореспондуючими рахунками із журналів.

Головна книга ведеться протягом календарного року, на кожний синтетичний рахунок у книзі відводять окрему сторінку.

Для кожного рахунку у відповідному журналі відображаються суми всіх господарських операцій, що проходять по кредиту цього рахунку, а також номери рахунків, дебет яких змінюється в результаті цієї операції. Всі господарські операції записуються в хронологічному порядку на підставі первинних документів. Також ведуться накопичувальні відомості, в кінці місяця їх підсумкові дані переносять до журналів. В кожному журналі відображаються господарські операції по одному або по декількох взаємопов’язаних синтетичних рахунках. Підсумки журналів ордерів переносять до Головної книги, в якій виводяться кінцеві залишки по всіх рахунках, необхідні при складанні балансу за звітний період. Аналітичний облік ведеться за допомогою книг аналітичного обліку.

Для обліку витрат діяльності і відображення кредитових оборотів на рахунках обліку запасів, розрахунків з оплати праці, відрахувань на соціальні заходи застосовується Журнал 5 або 5 А і Відомість 5.1 обліку руху запасів. В обох варіантах Журналу є однаковими за змістом і порядком заповнення розділи І (з кредиту рахунків 90,92,93,94,95,96, 97,98,99 в дебет рахунків), II «Витрати з податку на прибуток, витрати фінансової та інвестиційної діяльності, інші витрати» та IV «Аналітичні дані до рахунка 28 «Товари».

При опрацюванні первинних облікових документів по заробітній платі і витрачанню матерівальних ресурсів записи в регістрах обліку витрат здійснюються безпосередньо з первинних документів. Нарахована заробітна плата, витрачання ресурсів, відрахування на соціальні заходи, інші витрати розподіляються за напрямами витрат при відображенні даних у Журналі 5.

Облік запасів за синтетичними рахунками (або субрахунками) ведеться у Відомості 5.1 за центрами відповідальності (матеріально відповідальними особами, місцями зберігання) та місцями витрат (синтетичними рахунками або субрахунками обліку витрат). У відомості визначаються сума і рівень транспортно-заготівельних витрат (відхилень фактичної собівартості запасів від їх поточної облікової оцінки), а також фактична собівартість витрачених (вибулих) запасів, якщо застосовується метод оцінки вибуття запасів за середньозваженою собівартістю.

Записи у Відомість 5.1 проводяться на підставі документів (звітів), в яких узагальнені надходження до матеріально відповідальних осіб запасів та їх витрачання, вибуття з відповідних місць зберігання за звітний місяць (або за більш короткий проміжок часу — декада тощо).

У графі 2 видаток показується групуванням за кореспондуючими рахунками (субрахунками, статтями). Суми внутрішнього обороту (надходження, видаток) запасів (від однієї матеріально відповідальної особи до іншої, за місяць виділяються окремими сумами і рівні між собою.

В Додатку І наводяться облікові регістри ПП «ВАЛ» за січень 2008 р.

Звітність ПП «ВАЛ” наводиться в Додатках В, Д, З.

В балансі підприємства вартість виробничих запасів відображається в рядку 100 розділу 2 активу “Обротні активи” за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. У статті „Виробничі запаси” показується вартість запасів сировини основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу. Дані для заповнення рядка 100 балансу містяться на рахунку 20.

У розділі ІІ форми №2 наводяться елементи операційних витрат. У статті „Матеріальні витрати” (рядок 230) відображається вартість витрачених у виробництві сировини і основних матеріалів, купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива і електроенергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари і тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів.

У рядку 080 форми №3 „Звіт про рух грошових коштів” відображається зменшення (збільшення) оборотних активів (рядки 100-180, 200, 210, 250 форми №1 (графа 4 мінус графа 3, за винятком погашення дебіторської заборгованості необоротними активами, зменшення запасів у зв’язку із використанням для поліпшення основних фондів, (капітального характеру), а також за винятком не пов’язаних з операційною діяльністю: дебіторською заборгованості за векселями отриманими, за авансами виданими, за внутрішніми розрахунками, іншою поточною заборгованістю, іншими оборотними активами)(Додаток Е.).

2.3. Особливості відображення в обліку податкових розрахунків при здійсненні операцій з виробничими запасами в ПП «ВАЛ»

Відповідно до Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями (далі — Закон про податок на прибуток) з 01.07.97 р. в Україні діють правила податкового обліку, які значно відрізняються від правил бухгалтерського обліку[44, с. 339]. Однак, регулюючи в основному порядок розрахунку податку на прибуток, цей Закон не містить методики податкового обліку. А це призводить до порушень як самих правил ведення податкового обліку, так i порядку виправлення виявлених помилок практично на всіх етапах цього обліку.

Визначаючи оподаткований прибуток, платник податку на підставі п. 5.9 Закону про податок на прибуток повинен вести облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різницю вираховують із суми валових витрат платника податку в звітному періоді [44, с. 340].

Правила ведення такого обліку встановлено «Порядком ведення платниками податку обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів i напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції», затвердженим наказом Мінфіну України від 11.06.98 р. № 124 i зареєстрованим у Мін’юсті України 03.07.98 р. за № 417/2857 (далі — Порядок № 124).

Згідно з Порядком № 124 результати обліку ТМЦ мають відображатися на підставі даних бухгалтерського обліку у Відомості про облік балансової вартості матеріальних активів та у Відомості про облік балансової вартості товарів.

Необхідно не припускатися помилок як під час визначення залишків ТМЦ на початок та кінець звітного періоду, так i при надходженні чи використанні (продажу) ТМЦ, тобто при їх збільшенні чи зменшенні.

Однією з найбільш істотних помилок на підприємствах є непроведення коригування вартості ТМЦ, включених до валових витрат під час оплати (оприбуткування), але таких, що протягом звітного періоду не брали участі в процесі підготовки, продажу продукції (робіт, послуг) i вибули. Причинами вибуття таких ТМЦ є розкрадання, списання понаднормативного браку, використання не за призначенням тощо.

У результаті таких помилок необґрунтовано збільшуються валові витрати i відповідно зменшується оподатковуваний прибуток, що може привести до отримання штрафних санкций підприємством.

2.4. Бухгалтерський облік виробничих запасів: управлінський аспект

За планування, транспортування, контроль запасів, організацію замовлень, управління складським господарством, забезпечення інформацією та удосконалення системи відповідає логістика.

Розглянемо основні елементи управління запасами.

1. Планування потреб в сировині та ресурсах — розробка планів забезпечення виробництва матеріалами й сировиною; вивчення впливу циклів економічного розвитку на потребу в матеріальних ресурсах; аналіз ринку матеріалів, сировини, комплектуючих; планування величини запасів.

Наявність запасів позволяє ефективно і економічно функціонувати всій виробничій системі. Сировина і матеріали можуть бути як у виробника, або на збереженні ближче до споживача. Величина запасів має бути оптимальною для всієї системи. Запаси дозволяють швидко реагувати на зміну попиту і забезпечують рівномірну роботу транспорту.

2. Транспорт включає перевезення вантажів відпостачальників до споживачів; вибір оптимального виду транспорту й перевезень; організація на вантажувально-розвантажувальних процесів. Враховуються всі транспортні зв'язки, навіть і тоді, коли постачальник і споживач оплачують найманий транспорт.

3. Складське господарство включає всі приміщеннядля збереження матеріалів, розміщення складських приміщень і їх використання.

4. Інформація. Будь-яка система управляється при допомозі інформаційної та контролюючої підсистеми, яка передає замовлення, вимоги про відвантаження і транспортування продукції, підтримує певний рівень запасів.

5. Виробниче планування і контроль за матеріалопотоками в процесі виробництва:

6. Кадри — для управління матеріалопотоками, їх підбірі підготовка. Всі ці підсистеми залежать одна від одної [41, с. 371].

Управління матеріальними ресурсами може здійснюватися на рівні центрів відповідальності. Керівникові центру відповідальності можуть бути делеговані права вирішення таких проблем: транспорт і перевезення управління продажем і замовленнями, обслуговування споживачів, управління складським господарством, контроль запасів та виробничих планів, контроль за процесом постачання, створення відповідного йому інформаційного потоку.

Менеджери повінні усмідовлювати, що тільки за певних умов можна досягти ефетивного збуту, що прибуток можна збільшити, скоротивши розмір запасів, що при перевищенні обсягу виробництва над обсягом реалізації вартість запасів збільшується, що товарно-матеріальні ресурси — це просто активи, оцінені за кількістю і вартістю, а ресурси, на створення яких використані час і праця багатьох працівників підприємства.

У цьому зв'язку важливим є облік і контроль поточних витрат на зберігання запасів, стороння і підтримку їх резервного запасу, визначення розміру економічного розміру замовлення з метою відповіді на питання: „Скільки і коли замовляти?”.

Для контролю рівня матеріальних запасів можливо застосувати „АВС-аналіз”.

Досвід свідчить про ефективність контролю, якщо основну увагу концентрувати на запасах високої вартості, які підлягають 100% інвентаризації, а малоцінні контолюються вибірково.

В основі методу АВС-аналізу лежить відоме правило (чи закон) В.Парето — 20 / 80. Суть його полягає в тому, що якщо 80 % витрат припадає на 20 % видів матеріалів, то саме цим видам матеріалів необхідно приділити увагу в процесі управління усім матеріальним потоком. Для проведення АВС-аналізу необхідно мати якісно побудований аналітичний облік запасів, так як результати аналізу і контролю матеріальних запасів за трьома групами — А,В,С (табл. 2.9). До групи А мають бути віднесені найбільш вартістномісткі види матеріалів ( 20 %), тобто ті, які вимагають 80% витрат. За матеріалами цієї групи найбільш ретельно визначають розміри і час замовлень. Розмір витрат на видачу і оформлення переглядають щоразу при розміщенні нового замовлення і за запасами встановлюють жорсткий контроль.

До групи В відносять матеріали середньої важливості. У кількісному відношенні вони становлять 15 % загального обсягу витрат. По цій групі визначають економічний розмір замовлення і моменти видачі повторного замовлення. Змінні величини переглядають раз на квартал чи півроку. За ними встановлюється звичайний контроль і передбачають підготовку якісної інформації для своєчасного коригування змін у використанні матеріальних запасів.

До групи С попадають ті матеріали, сумарна вартість яких складає 5 % всіх витрат підприємства на створення матеріальних запасів. За матеріалами цієї групи ніяких формальних розрахунків не проводять, повторні поставки здійснюють протягом 1-2 років, перевірка наявності здійснюється один раз на рік [39, с. 422].

Отже, для створення сучасної моделі контролю матеріальних запасів необхідно виконати наступні процедури. Перш за все скласти перелік запасів з виділенням усіх складових їх первісної оцінки та елементів вартості ціна, кількість , сума.

Потім перелік необхідно перегрупувати в порядку зростання вартості матеріалів.

Інформація, одержана після ранжування матеріалів за вартістю свідчить про те, що на матеріали А, Б, В припадає більше 80% витрат. Отже вони будуть віднесені в групу посиленого контролю (А). Позиції Г, Д, Є забезпечують наступні більш як 15% витрат і будуть віднесені у групу помірного контролю (В). Наступні позиції (С) контролюватимуться періодично. Результати аналізу можуть бути показані за допомогою рисунку.

Наведена методика дозволить зосереджувати зусилля менеджерів лише на тих запасах, від утримування яких очікується найбільша віддача. Концентруючись на суттєвих для управління запасах, виявляють вартість яких є найбільшою і за рахунок яких складових — транспортно-заготівельних, посередницьких витрат, заробітної плати, постійних витрат. В подальшому вишукуються можливості впливу на складові елементи, від яких залежать найважливіші витрати, пов’язані з запасами [39, с. 424].

Дослідження методики обліку виробничих запасі в ПП „ВАЛ” дозволило зробити наступні висновки.

Обліковий цикл на підприємстві здійснюється поетапно :

— відбиток операцій у первинних документах;

— запис операцій у журнал;

— перенесення записів у Головну книгу;

— формування фінансових звітів;

— опрацювання рахунків для закриття поточного періоду і підготування до початку нового облікового циклу.

В даний час в ПП „ВАЛ” застосовується журнальна форма обліку. Проте в наш час, у нових умовах господарювання ця форма не відповідає всім потребам оперативного управління підприємством, а саме: побудова журналів-ордерів не містить нових форм організації обліку, не відповідає за складом аналітичних даних, які необхідні для управління підприємством, а найголовніше – не дозволяє здійснювати бухгалтерський облік оперативно для визначення реального фінансового стану управління на будь-який момент.

Для того, щоб бухгалтерський облік грав роль не тільки послідуючого контролю після одержання квартальної звітності, а справжню роль – був інструментом для керівника в оперативному керівництві управлінням, необхідно впроваджувати автоматизацію бухгалтерського обліку. Суть її полягає в наступному: сучасні технічні засоби, які застосовуються для автоматизованого ведення бухгалтерського обліку, дозволяють підійти по-новому до формування облікової інформації, знизити трудомісткість обробки інформації, підвищити оперативність доступу бухгалтерського апарату до інформації, що обробляється.

Розділ 3. Аналіз і контроль діяльності ПП «ВАЛ»

3.1. Загальні засади організації аналітичної роботи та аналіз наявності та ефективності використання виробничих запасів в ПП «ВАЛ»

Організація аналітичної роботи на підприємствах включає розробку загальних планів і планів (програм) конкретних аналітичних робіт: порядок проведення аналізу; матеріальне, методичне й наукове забезпечення; загальне керівництво, способи виконання аналітичних робіт, контроль за впровадженням у виробництво виявлених резервів.

Виконання аналітичної роботи на ПП «ВАЛ»покладено на економіста, що підпорядковується комерційному директору.

Аналітична робота на ПП «ВАЛ»розпочинається з планування. Розрізняють загальний план аналітичної роботи та план (програму) конкретних аналітичних робіт.

Загальний план такої роботи складається на рік. Його структура включає розділи господарської діяльності; об'єкти, що мають вивчатися; періодичність і терміни проведення аналізу; коло виконавців та осіб, відповідальних за певні розділи аналізу; джерела інформації і способи її поповнення. Обсяг аналітичної роботи, терміни її проведення, склад виконавців визначають, виходячи із завдань аналізу. Плани окремих робіт складаються відповідно до загального плану аналітичної роботи і передбачають визначення об'єктів та етапів аналізу, термінів виконання робіт, визначення конкретизованих завдань та відповідальних технічних виконавців.

Програма включає розгорнутий та деталізований перелік питань, які передбачено вивчити, послідовність проведення аналізу; методику аналізу окремих факторів; комплект форм, схем, аналітичних таблиць та графіків, які треба обов'язково опрацювати під час аналізу. Якісне складання програми забезпечує цілісність і повноту проведення аналітичного дослідження.

Під керівництвом комерційного директора економіст ПП «ВАЛ»розробляє методи аналізу окремих об'єктів і показників; проводить попередній, оперативний і наступний (завершальний) аналіз діяльності підприємства в цілому і окремих його підрозділів; здійснює контроль за проведенням аналізу іншими відділами підприємства та економічними службами окремих цехів; готує висновки і розробляє заходи для прийняття управлінських рішень за результатами проведеного аналізу.

Комплексний економічний аналіз проводиться в ПП «ВАЛ»щоквартально, опрацьовуються заходи для реалізації виявлених резервів. Проте з деяких питань на ПП «ВАЛ»є необхідно проводити аналіз за місяць, декаду, навіть окрему зміну (дотримання графіків поставок, стан матеріально-технічного постачання, фінансовий стан, товарооборот). За підсумками аналізу цих господарських процесів рекомендується приймати відповідні рішення, не чекаючи результатів за квартал.

Директор ПП «ВАЛ»контролює проведення аналітичної роботи. Об'єктом такого контролю є цифровий матеріал, висновки та пропозиції, опрацьовані в результаті аналітичної роботи.

Важливою умовою безперебійної роботи ПП „ВАЛ” є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття. В процесі аналізу перевіримо забезпеченість потреби в завозі запасів договорами на їх поставку і фактичне їх виконання.

З табл. 3.1. видно, що план потреби в запасах в основному не забезпечений договорами на поставку, що пояснюється ризиком господарської діяльності.

Коефіцієнт забезпечення по плану:

Кзабпл. = (70270 + 382660) / 514640 = 0,88.

Фактично ж план поставки виконано майже на 100%:

Кзабф = (70270+442940) / 514640 = 0,997.

Це означає, що потреби в матеріалах задовольняються повністю.

В процесі аналізу перевіримо відповідність фактичного розміру запасів найважливіших видів сировини нормативним.

З цією метою на основі даних про фактичну наявність матеріалів в натурі і середньодобовому їх витрачанню розрахуємо фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівняємо її з нормативною (табл.3.2.).

Як видно з табл.3.2., підприємство надлишково забезпечено запасами, по всім видам запасів сировини і матеріалів спостерігається відхилення від максимальної норми запасу. Внаслідок надлишкового запасу сировини і матеріалів підприємство вилучило з обороту грошові кошти на суму 110898 грн.

Матеріаловіддача визначається відношенням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Зниження рівня цього показника оцінюється негативно і засвідчує, що в 2006 р. з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів вироблено менше продукції, ніж в 2005 р.

Матеріаломісткість продукції — це відношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції — показує, скільки матеріальних витрат необхідно здійснити або фактично приходиться на виробництво одиниці продукції.

Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції характеризує зміну матеріаломісткості продукції. Зростання питомої ваги матеріальних витрат в собівартості продукції в 2006 р. оцінюється негативно, оскільки обсяги господарської діяльності залежатимуть від цін на сировину і матеріали.

Таким чином, ефективність використання виробничих запасів в 2007 р. дещо знизилась, порівнянно з 2005 р. Це пояснюється в першу чергу зростанням цін на основні види матеріалів, необхідних для виробництва, а також зростанням асортиментного ряду підприємства.

3.2. Аудиторська перевірка операцій з руху виробничих запасів

Метою аудиторської перевірки операцій з виробничими запасами є встановлення достовірності первинних даних щодо наявності і руху виробничих запасів, повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах; правильності ведення обліку запасів відповідно до прийнятої облікової політики; достовірності відображення залишку запасів у звітності підприємства.

За попередньої усної узгодженості між ПП «ВАЛ» і аудиторською фірмою “Аудит-Стандарт”, ПП «ВАЛ» виступило ініціатором проведення аудиту виробничих запасів.

В процесі перевірки операцій з виробничими запасами використовуються слідуючі джерела інформації:

1. Договори поставки;

2. Накладні, товаро-транспортні накладні; накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів;

3. Рахунки-фактури, платіжні вимоги-доручення;

4. Журнал обліку надходжень;

5. Номенклатура-цінник;

6. Довіреності;

7. Лімітно-забірні картки;

8. Картки складського обліку;

9. Інвентаризаційні описи;

10. Відомості обліку залишків матеріалів на складі;

11. Договори з матеріально-відповідальними особами;

12. Журнали по рахункам 20 – 28;

13. Головна книга;

14. Бухгалтерський баланс звітного періоду;

15. Звіт про фінансові результати;

16. Фінансова звітність за попередній звітній період;

17. Результати опитувань і анкетувань керівництва підприємства з питань обліку виробничих запасів;

18. Відповіді на запит від постачальників виробничих засобів;

19. Робочі документи і звіт попереднього аудитора;

20. Наказ про облікову політику в частині обліку виробничих запасів[39, с. 435].

Для проведення попереднього дослідження аудитор отримує інформацію про організаційну структуру підприємства, особливості його господарської діяльності, постачальників та покупців, курс акцій підприємства.

Після вивчення цієї інформації укладається договір на проведення аудиту (Додаток К). Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між ПП «ВАЛ» і АФ “Аудит-Стандарт” про проведення аудиту виробничих запасів, він документально стверджує, що сторони прийшли згоди з усіх умов договору. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов’язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, в договорі максимально точно обумовлюється всі суттєві аспекти взаємовідносин, які можуть виникати в процесі аудиторської перевірки виробничих запасів підприємства. Для аудитора доцільним було включення до договору пункту, що зобов’язує керівництво підприємства надавати допомогу аудитору в процесі аудиту виробничих запасів.

Перевірка збереження і використання виробничих запасів на підприємстві розпочинається зі знайомства з роботою матеріального відділу бухгалтерії. Предметом уваги аудитора є:

— склад, кваліфікація і підпорядкованість облікових кадрів;

— нормативні документи, якими користується бухгалтер даної ділянки обліку;

— наявність плану документообігу;

— обґрунтованість, оптимальність і доцільність вибору в обліковій політиці організаційних, методичних і технічних аспектів по даній ділянці обліку;

— наявність схем обліку руху цінностей на рахунках;

— методи внутрішнього контролю, що застосовуються для перевірки відхилень фактичного витрачання матеріалів від норм (інвентаризація, документування, нормативний облік);

-дотримання термінів проведення інвентаризації цінностей і порядок оформлення результатів інвентаризації;

— наявність правильно оформлених договорів про матеріальну відповідальність із завскладами та іншими особами, яким передані в підзвіт товарно-матеріальні цінності;

— наявність журналів реєстрації документів;

— наявність наказів про постійно діючі інвентаризаційні комісії, склад комісії.

В Додатку Л2 наведено анкету вивчення стану внутрішнього контролю і системи обліку виробничих запасів на ПП «ВАЛ». За допомогою цієї анкети вивчаються сильні і слабкі сторони внутрішнього контролю. З даних тестування слідує, що на підприємстві організація і здійснення внутрішнього контролю знаходиться на низькому рівні, тому ризик контролю має високий рівень. Наступним етапом аудиторської перевірки є вибіркова інвентаризація виробничих запасів.

В Додатку Л2 наводяться результати тестування системи бухгалтерського обліку підприємства. Під час перевірки стану обліку на підприємстві були виявлені суттєві помилки. Це дає підстави стверджувати, що організація та ведення бухгалтерського обліку не відповідають сучасним стандартам.

Аудитор розробляє та документально оформлює загальний план аудиту, визначає в ньому істотність помилок, а потім здійснює аудит за цим планом (Додаток Л3 ).

Для виконання плану аудитор підготовлює в письмовій формі програму аудиторської перевірки. В програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур співпадають з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Програма аудиту виробничих запасів (Додаток Л4) включає наступні об’єкти аудиту:

1) основні відомості про ПП «ВАЛ»;

2) оцінка діючої системи обліку та внутрішнього контролю;

3) перевірка матеріалів інвентаризації і порівняння її результатів з даних аналітичного обліку;

4) перевірка даних регістрів обліку виробничих запасів, звірка їх з рахунками Головної книги;

5) перевірка повноти оприбуткування і правильності визначення фактичної собівартості виробничих запасів;

6) вибір контрольних груп виробничих запасів по даним регістрів обліку і проведення вибіркової інвентаризації виробничих запасів;

7) перевірка правильності відокремлення і відшкодування ПДВ по виробничим запасам, що надійшли, нарахувань ПДВ при реалізації та іншому вибуттю;

8) аналіз правильності оцінки виробничих запасів при відпуску їх на виробництво;

9) перевірка правильності списання виробничих запасів;

10) узагальнення результатів аудиту виробничих запасів.

Основними методами, що використовуються аудитором при аудиті виробничих запасів, є опитування, фізична перевірка, порівняння, підрахунок, документальна перевірка, вибіркове дослідження.

Під час інвентаризації був проведений огляд стану складських приміщень, їх охорона. Комісія фіксувала результати інвентаризації виробничих запасів в інвентаризаційних описах, як складаються за місцем знаходження і матеріально-відповідальними особами в одиницях виміру, прийнятих в обліку. Складається порівняльна відомість результатів проведеної інвентаризації. Отримано від матеріально-відповідальних осіб письмове пояснення про причини виявлених нестач. Перевіряється правильність відображення в обліку виявлених нестач виробничих запасів. В ході інвентаризації було встановлено нестач на суму 1311 грн, із загальної суми недостач за пересортицею зараховано 120 грн, віднесено на винних осіб 990 грн, віднесено на фінансовий результат 201 грн.

Слідуючим етапом є перевірка повноти оприбуткування, правильності списання, оцінки та обліку товарно матеріальних цінностей. Перевіряється правильність ведення складського обліку, повнота оприбуткування, правильність списання виробничих запасів , які надійшли зі сторони, а також повнота та своєчасність оприбуткування готової продукції. Під час документальної перевірки списання виробничих запасів на виробництво були виявлені відхилення : списано на 20 м3 деревини більше, ніж передбачено нормами. Були взяті пояснення від головного технолога, завскладу. Причиною є погана якість сировини (деревини). Були отриманні пояснення начальника відділу постачання. Встановлено, що деревину можна було б закуовувати у іншого постачальника за тією ж ціною. Розраховано загальний збиток: 576 грн. Під час інвентаризації були виявлені значні залишки сировини, що не придатна до використання .

Наступним етапом є перевірка правильності обліку та прийняття до заліку ПДВ. Під час перевірки правильності відокремлення і відшкодування ПДВ був виявлений випадок відсутності первинного прибуткового документу (лаку), виявлено випадок, коли в накладній не відокремлюється ПДВ. Тому існує велика вірогідність помилок в обліку відокремленого і відшкодованого ПДВ.

На підставі результатів аудиторської перевірки виробничих запасів аудитор на завершальному етапі складає проміжний аудиторський звіт про стан бухгалтерського обліку виробничих запасів і робить аудиторський висновок (Додаток М.1.) щодо достовірності, повноти і реальності подання виробничих запасів у фінансовій бухгалтерській звітності підприємства.

3.3. Удосконалення бухгалтерського обліку, контролю і аналізу операцій з виробничими запасами в ПП «ВАЛ»

Початковою фазою циклу "виробництво-продаж" є закупівля сировини, яка є компонентою забезпечуючої підсистеми системи виробничого менеджменту і здебільшого визначає якість процесу переробки "входу" системи в її "вихід" — готовий продукт. При низькій якості "входу" системи неможливо отримати високу якість її "виходу".

Бухгалтерський облік виробничих запасів є одним з найбільш трудомістких розділів обліку, оскільки оперує десятками, сотнями, а часом і тисячами найменувань запасів. Крім того, облік запасів є ніби довгим ланцюжком операцій, який зв'язує воєдино облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками, підзвітними особами, облік запасів на складі і так далі до обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

Правильно оформлена первинна документація щодо руху матеріально-виробничих запасів та чітка організація документообороту є основною їх оперативно-бухгалтерського або сальдового методу обліку.

Поточний контроль за правильністю ведення поточних операцій з руху матеріалів повинен здійснюватися бухгалтерією в три етапи:

— контроль за правильністю записів у картках обліку матеріалів (форма.М 12) (1 раз на тиждень, декаду), який підтверджується підписом бухгалтера із вказанням дати перевірки у графі "Контроль (підпис, дата)". На цій фазі виключається дублювання складського обліку і обліку в бухгалтерії за кількістю та сумою;

— надання бухгалтерії завідуючим складом реєстрів здачі документів окремо по надхо дженню та окремо по витратах з періодичністю, яка Залежить від обсягу операцій по складу від одного дня і більше, але не пізніше першого числа місяця наступного за звітним;

— складання бухгалтерією „Відомості обліку залишків матеріалів на складі”. Ці залишки таксуються шляхом множення кількості на ціну за одиницю.

Облік та аналіз залишків товарно-матеріальних цінностей надає інформацію про окремі облікові групи товарів та їх збереження за кожною матеріально відповідальною особою.

З метою вдосконалення обліку запасів в ПП „ВАЛ" пропонується комп'ютеризація даної ділянки обліку. Організація автоматизованого обліку дозволить розв'язати наступні завдання обліку:

— контроль за виконанням договірних зобов'язань за кожним постачальником;

— відхилення фактичних матеріально-виробничих запасів від нормативних;

— спостереження за рухом матеріально виробничих запасів за місцями зберігання і споживання.

Комп`ютеризація обліку виробничих запасів дозволить вирішити проблему аналітичного обліку. Якщо при застосуванні паперових форм обліку збільшення рівнів деталізації аналітичного обліку та переліку об'єктів аналітики вимагає збільшення кількості облікових працівників, то при застосуванні комп'ютерної техніки можна ефективно вести аналітичний облік з будь-яким рівнем деталізації та широкою номенклатурою аналітичних об'єктів. Реєстрація операцій в хронологічному і системному порядку в розрізі синтетичних та аналітичних рахунків, яка раніше здійснювалась окремо, поєднується в одному робочому процесі. При цьому контроль за тотожністю даних аналітичного та синтетичного обліку забезпечується автоматично. При паперових формах обліку операції накопичення даних в облікових регістрах, обчислення підсумків та перенесення даних між обліковими регістрами потребують великих затрат живої праці та завжди пов'язані з помилками. При застосуванні комп'ютерів ці операції виконуються без участі людини.

Таким чином, за умови, що при застосуванні комп'ютерів не копіюється жодна з паперових форм, а ведеться єдиний хронологічний регістр — Журнал операцій, забезпечується технічний механізм, а при належній організації первинного документування та документообігу — господарський.

При вдосконаленні структури бухгалтерії ПП „ВАЛ" одним з найважливіших факторів є можливість здійснення контролю за точністю облікових даних і надійність інформаційних зв'язків як всередині бухгалтерії, так і між бухгалтерією та підрозділами підприємства. Зважаючи на це, перспективною є побудова структури бухгалтерії при застосуванні комп'ютерів, що складається з двох основних відділів: відділу інформаційної системи та відділу контролю.

Ведення податкового обліку виробниих запасів ускладнюється через те, що Планом рахунків не передбачено окремих синтетичних рахунків для обліку валових витрат і валових доходів. На практиці бухгалтерові у кінці звітного періоду необхідно займатися вибіркою даних, необхідних для складання податкової звітності, з Головної книги.

Для полегшення ведення податкового обліку та складання звітності пропонується на підприємствах впровадити план рахунків для податкового обліку, який би враховував відображення всіх даних для складання податкової звітності. Протягом звітного періоду складати накопичувальні відомості та журнали безпосередньо з податкових платежів і відрахувань за рахунками податкового обліку.

Все це дозволить зменшити обсяг роботи бухгалтерів підприємств, що в свою чергу дозволить зменшити помилки та розбіжності між фінансовим та податковим обліками, а також зменшити затрати на ведення обліку на підприємствах.

В системі управління матеріальними ресурсами відіграє не останню роль функція контролю, яка в сучасних умовах змінюється від контролю за збереженням запасів до підтримки рівня капіталовкладень в запаси, контролю за ефективністю використання, оптимізації розміру, мінімізації витрат на створення і утримування. Це вимагає значних зусиль у різних функціональних службах підприємства, менеджери яких повинні усвідомлювати, що тільки за певних умов можна досягти ефективного збуту, що прибуток можна збільшити, скоротивши розмір запасів, що при перевищенні обсягу виробництва над обсягом реалізації вартість запасів збільшується, що товарно-матеріальні ресурси — це просто активи, оцінені за кількістю і вартістю, а ресурси на створення яких використанні час і праця багатьох працівників підприємства.

Отже, для створенная сучасної моделі контролю матеріальних запасів в ПП «ВАПП "Л» необхідно виконати наступні процедури:

1. скласти перелік запасів з виділенням усіх складових їх первісної оцінки та елементів вартості: ціна, кількість, сума;

2. перегрупувати перелік в порядку зростання вартості матеріалів;

3. виділити запаси, на які припадає більше 80% витрат — вони будуть віднесені в групу посиленого контролю (А); матеріали, які забезпечують більш як 15% витрат будуть віднесені у групу помірного контролю (В); інші позиції (С) контролюватимуться періодично.

Наведена методика може використовуватись аудиторами і дозволить зосереджувати зусилля на тих запасах, від утримування яких очікується найбільша віддача. Концентруючись на суттєвих для аудиту запасах, виявляють вартість яких є найбільшою і за рахунок яких складових — транспортно-заготівельних, посередницьких витрат, заробітної плати, постійних витрат тощо. В подальшому вишукуються можливості впливу на складові елементи, від яких залежать найважливіші витрати, пов’язані з запасами.

Розділ 4. Охорона праці в ПП «ВАЛ»

4.1. Загальні засади охорони праці в ПП «ВАЛ»

Забезпечення високого рівня охорони праці на підприємстві є джерелом зростання продуктивності праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі і шкідливі умови праці тощо. Адже наслідки нещасних випадків коштують у декілька разів дорожче, ніж вартість заходів щодо їх попередження.

Законодавство про охорону праці складається з Закону України „Про охорону праці”, Кодексу законів про працю та інших нормативних актів.

Закон України „Про охорону праці” визначає основні положення щодо реалізації конституційного прав громадян на охорону їх життя та здоров”я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

На основі державних нормативних актів про охорону праці власник підприємства затверджує власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства. До основних нормативних актів з охорони праці на підприємстві належать:

Положення про систему управління охороною праці на підприємстві;

Положення про відділ охорони праці на підприємстві;

Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;

Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму;

Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативних актів про охорону праці;

Загальнооб`єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки;

Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту;

Колективний договір.

У Колективному договорі сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, узгоджують їх обов”язки, а також погоджують комплексні заходи щодо забезпечення встановлених нормативів безпеки, умов, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.

Функції служби охорони праці в ПП „ВАЛ”виконує відділ охорони праці, який підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства. Відділ охорони праці складається з 2 чоловік і виконує такі основні функції:

— опрацювання ефективної цілісної системи управління охороною праці;

— перативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;

— проведення вступного інструктажу з питань охорони праці;

— кладання разом з структурними підрозділами комплексних заходів з охорони праці і розділу “Охорона праці” колективного договору;

— забезпечення працюючих нормативними актами з охорони праці;

— паспортизація цехів і атестація робочих місць;

— облік і аналіз нещасних випадків, профзахворювань, аварій;

— пропаганда безпечних умов праці;

— підвищення кваліфікації і знань посадових осіб з питань охорони праці;

— сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки у галузі охорони праці, захист населення і навколишнього середовища;

— контроль дотримання чинних законодавчих та нормативних актів посадовими особами; контроль відповідності устаткування, технологічних процесів, засобів захисту працюючих нормативним актам;

— контроль забезпечення працюючих засобами охорони праці, санітарії і гігієни та надання передбачених законодавством пільг і компенсацій;

— контроль виконання заходів, розпоряджень з питань охорони праці.

Обов`язки з охорони праці на підприємстві включені окремим розділом у посадову інструкцію керівників і спеціалістів.

Згідно з прийнятим положенням про охорону праці в ПП „ВАЛ”, під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору[35, с. 461].

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Усі працівники згідно із законом підлягають загально-обов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Постійний і різнобічний аналіз травматизму і профзахворювань на підприємстві розглядається як одна з головних функцій керування безпекою праці та прийняття основних заходів щодо усунення причин травматизму та захворювань.

Розслідування нещасних випадків і аварій проводиться комісією за участю представника профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а у випадках, передбачених законодавством, за участю представників органів державного нагляду, управління охорони праці та профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку керівник підприємства складає акт за формою Н-1, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому. Нещасні випадки, оформлені актом Н-1, реєструються на підприємстві у спеціальному журналі. Підприємство сплачує штраф за кожний нещасний випадок, які сталися на виробництві з його вини.

Стан охорони праці та ефективність роботи відділу охорони праці в ПП „ВАЛ” охарактеризуємо за допомогою коефіцієнтів, розрахованих за статистичною документацією з травматизму (табл.4.1.).

Наведені в таблиці 4.1. дані свідчать, в 2007 р. коефіцієнт частоти травматизму в розрахунку на 1000 працюючих скоротився в порівнянні з 2005 р. на 50%; проте коефіцієнт важкості травматизму зменшився не значно і на протязі останніх трьох років коливається від 6 до 7 . Коефіцієнт загального травматизму в 2007 р. становив : 68,9, що в 2 рази менше, ніж в 2005 р. Взагалі, як видно з таблиці, в 2007 р. випадків травматизму на підприємстві було значно менше, ніж в попередні роки.

Коефіцієнти небезпеки робочих місць, умов праці, машин, будівель та виробничих приміщень в 2007 р. також значно скоротились і засвідчують задовільний стан охорони в ПП „ВАЛ”.

4.2. Робоче місце бухгалтера

Від умов праці, виробничого побуту та відпочинку залежать здоров`я та працездатність людини, незадовільні умови праці погіршують стан здоров`я працюючих, знижують їх працездатність, а відповідно й негативно впливають на продуктивність праці. Крім того, негативні умови праці є основною причиною захворюваності на виробництві, що веде до значних втрат робочого часу через тимчасову непрацездатність.

З метою аналізу умов праці бухгалтерії складемо таблицю 4.2., де наводяться основні виробничі фактори.

Як видно з таблиці 4.2. параметри трудового процесу за ступенем впливу на функціональний стан і здоров`я працюючих відповідають І класу — допустимі умови праці.

На робочому місці бухгалтера умови праці — категорія ІІ: допустимі умови праці. На підприємстві своєчасно і в повному обсязі проводиться інструктаж робітників, атестація робочих місць, проводяться заходи щодо підвищення рівня охорони праці на виробництві.

Робоче місце бухгалтера складається зі стола, крісла і підніжки, які створюють можливість збереження раціональної робочої пози протягом усього робочого часу.

Об'єктивні показники умов праці у приміщенні: мікроклімат (оптимальний), що включає такі показники як температура, вологість, рух повітря. Температура приміщення дорівнює + 20-21 °С, вологість повітря –в межах 55%, швидкість руху повітря — до 0,3 м/год.Загальне освітлення при роботі з комп`ютером складає 400 лк(при роботі без комп`ютера — 600 лк).Інтенсивність шуму оптимальна 50 дБА.Обсяг приміщення на одного працівника каси дорівнює 4 кв.м., іонізація повітря — 5 х 104 в 1 мл легких іонів (табл.4.2.).

Виконання специфічних, для операторів комп`ютера, завдань, а також висока відповідальність за кінцевий результат, велике зорове і нервово-емоційне напруження — негативні фактори.

Кожний фактор виробничого середовища, впливаючи на організм працівника, викликає специфічну відповідну реакцію (з боку окремих органів і тканин) і стрес. Про це свідчить стан нервово-психічної сфери (подразливість, неспокій, швидка втомлюваність, сонливість вдень і безсоння вночі тощо), підвищена екскреція з сечею продуктів перетворення "гормонів стресу", підвищення артеріального тиску і серцева аритмія.

Частота зрушень зору в користувачів комп'ютерів на 10-20% більша, ніж серед інших службовців. Симптоми астенопії класифікуються як зорові (плівка перед очима, двоїння, мерехтіння та ін.); очні (відчуття втоми, підвищення їх температури, дискомфорт чи болі та ін.). Зустрічається також зменшення об'єму акомодації, амплітуди акомодації, збільшення коефіцієнту втомлюваності. Гальмування акомодації більш виражене у операторів старшого і середнього віку. Миготіння екрану впливає на у коливань акомодації.

Діяльність бухгалтера характеризується тривалою, багатогодинною сидячою працею. Звичайною реакцією організму на нераціональну робочу позу і неправильний режим праці на комп'ютері є відчуття загального дискомфорту, зниження уважності, швидке втомлювання, врешті зниження працездатності.

Праця на клавіатурі є інтенсивною динамічною роботою кістково-м'язові кистей рук, одночасно зі статичним напруженням м'язів передпліччя і плеча.

Штучне освітлення дає можливість протягом усього робочого дня підтримувати приблизно однакове освітлення. Світильники розташовані під стелею так, щоби світло розподілялось всій площі приміщення. Штучне освітлення застосовують самостійно і в поєднанні з іншим освітленням (денне освітлення і люмінесцентні лампи.

Висновки та пропозиції

Найбільш важливого і значною частиною активів підприємства, є запаси — вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Ефективність господарської діяльності підприємств в значній мірі залежить від оцінки та раціонального використання виробничих запасів.

Вивчення літературних джерел, періодичних видань, матеріалів науково-практичних конференцій, нормативних документів та аналіз фактичного стану обліку виробничих запасів та інших країнах світу дозволило визначити наступне:

В підручниках з економіки поняття „виробничі запаси" трактується як предмети праці, на що спрямована праця людини і становлять матеріальну основу створюваного продукту.

В підручниках з бухгалтерського обліку поняття „виробничі запаси" розглядається як матеріальні запаси або матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

У вітчизняних підручниках з бухгалтерського обліку більш повно розкриваються особливості бухгалтерського обліку виробничих запасів. Іноземні науковці здебільшого не розглядають питання синтетичного обліку виробничих запасів, порядок документування руху запасів, особливості складського виробничих запасів та інвентаризації. Проте ними детально описується методика розрахунку економічного розміру замовлення виробничих запасів, подаються методи аналізу ефективності використання виробничих запасів, методи планування потреби у виробничих запасів.

Особливої актуальності набуває проблема обліку і калькулювання витрат на виробництво, коли результати роботи кожного підприємства , його конкурентноздатність знаходяться у прямій залежності від рівня здійснених ним витрат (основну частку яких займають сировинні витрати) і визначення собівартості продукції. Специфічна роль в його вирішенні належить вибраній методиці списання оборотних запасів у виробництво, яка повинна всебічно і повно враховувати особливості виробничої діяльності, умови здійснення господарської діяльності, рівень інфляції, специфіку здійснення закупок підприємством, забезпечувати оперативною і достовірною обліковою інформацією, необхідною для прийняття управлінських рішень, що базуватимуться на правильній оцінці запасів.

У результаті дослідження встановлено, що в умовах різного тлумачення сутності окремих господарських операцій фінансовим і податковим обліком застосування окремих можливостей, наданих національними положеннями (стандартами) щодо організації та методики обліку запасів на підприємствах не має достатньої ефективності. Наприклад, у фінансовому обліку вартість вибуття запасів унаслідок неможливості визнання їх активами відображається у витратах підприємства, а у податковому обліку — не впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток.

В роботі було досліджено фінансово-економічний стан ПП „ВАЛ", на основі чого, можна зробити висновок, що в 2007році підприємство отримало збитків на суму 84 тис. грн. На основі проведеного дослідження, можна судити про погіршення фінансового стану підприємства, а саме про збитковість виробництва. Це свідчить про неконкурентоспроможність продукції підприємства, що пов'язано з великими матеріальними витратами на її виробництво, а також про незадовільну роботу відділу збуту. Підприємство має недостатню фінансову стійкість. Зокрема, коефіцієнт абсолютної ліквідності вказує на те, що підприємство в змозі негайно погасити лише 0,4% поточної заборгованості. Значення коефіцієнту миттєвої ліквідності також має низьке значення, вдвічі менше нормативного. Лише значення коефіцієнту загальної ліквідності знаходиться в межах норми, навіть перевищує її. Але ж високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у нього понаднормативних виробничих запасів.

В бухгалтерії ПП „ВАЛ” здійснюється розподіл облікової роботи за функціональними відділами і за конкретними виконавцями. При функціональній організації структурні підрозділи бухгалтерії створюються за ділянками облікової роботи. Функціональний розподіл робіт дозволяє мати повне уявлення про хід облікових робіт, наближує до об”єктів, що обліковуються, створює умови для повного та рівномірного завантаження кожного облікового працівника.

Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси».

По дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту -витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартостізапасів внаслідок уцінки.

Наказом про облікову політику ПП „ВАЛ” при відпуску запасів у виробництво, продажу чи іншому вибутті встановлено їх оцінку за одним з методів: за середньозваженою собівартістю чи за цінами продажу.

При вирішені питання достовірності оцінки при оприбуткуванні виробничих запасів усі витрати, передбачені ПБО 9 “Запаси”, крім сум, сплачених постачальникам, пропонується розмежувати на транспортні й заготівельно-складські і доповнити іншими витратами, не передбаченими стандартом, але пов'язаними із придбанням або зберіганням таких активів. Для обліку транспортних витрат, доцільно використати субрахунок 20.10, а для обліку заготівельно-складських – субрахунок 20.11 рахунку 20 “Виробничі запаси”.

Облік виробничих запасів в ПП „ВАЛ” запропоновано розвивати у наступних напрямах:

— забезпечення правильного і воєчасного документування операцій з придбання, руху і витрачання виробничих запасів;

— підвищення достовірності відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій з надходженнявикористання запасів;

— вдосконалення методики обліку виробничих запасів в умовах автоматизованого опрацювання даних.

З метою вдосконалення обліку запасів в ПП «ВАЛ»пропонується комп'ютеризація даної ділянки обліку. Організація автоматизованого обліку з управління матеріально-виробничими запасами дозволить розв'язати такі задачі обліку:

— контроль за виконанням договірних зобов'язань за кожним постачальником;

— відхилення фактичних матеріально-виробничих запасів віднормативних;

— спостереження за рухом матеріально виробничих запасів за місцямизберігання і споживання.

Для створенная сучасної моделі контролю матеріальних запасів в ПП «ВАЛ» пропонується використовувати "АВС — аналіз".

Список використаних джерел

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-ХІV

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства” від 22.05.97 р. №238/97-ВР (зі змінами і доповненнями)

3. Інструкція щодо застосування плану рахунків. Наказ Мінфіну України від 30.11.99 р. №291

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. №87

5. Аверьянова Е., Шевченко И. Відповідальне зберігання//Баланс. — 2005. — № 8. — С. 35 — 42

6. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни. — К.: Знання-Прес, 2006. — 287 с.

7. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 448 с.

8. Бухгалтерській фінансовий облік. Підручник/ За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 608 с.

9. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2006. — 350 с.

10. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку/ Пер. з англ. О. Мінін, О. Ткач. – К.: Основи, 1999. – 943 с.

11. Володимирська Е. Як підприємцеві працювати з дорученнями // Податки й бухгалтерський облік. — 2004. — № 29. — С. 36 — 42

12. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч.посібник. – К.: Вища шк., 1998. – 544 с.

13. Грабова Н.Н. Бухгалтерский учет в торговле. Практ.пособие. – К.: «Учетинформ», 1996. – 382 с.

14. Грачьова Р. Стандарти підправили…/ Дебет-Кредит. – 2002. — №52, с.32-35

15. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств Навч. посіб. К.: Знання-Прес, 2006. — 423 с.

16. Гуйда Л. Відходи виробництва/ Дебет Кредит. — 2006. — №11. -С.10-15

17. Дзюбик С. Д., Ривак О. С. Основи економічної теорії Навч. посіб. — К.: Знання, 2006. — 481 с.

18. Дорфман В. Облік матеріальних витрат в промисловості / Дебет-Кредит. – 2002. — №10, с.32-35

19. Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. — К.: Вища школа, 1992. — 191 с.

20. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. Навч.посібник. – К.: А.С.К., 2001. – 848 с.

21. Економіка виробничого підприємництва Навч. посіб. Й.М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За ред. Й.М. Петровича. К.: Т-во "Знання", КОО, 2001. — 405 с.

22. Ільяшенко С., Ковальов Д. Міняю шило на мило…, або Що таке позика матеріальними цінностями// Усе про бухгалтерський облік. — 2004. — № 38. — С. 51 — 53

23. Єфімов С. Що змінилося в купівлі-продажу// Бухгалтерія. — 2004. — № 12. — С. 67 — 71

24. Єрохин К. Заливайте повний бак! За готівку…// Дебет-Кредит. — 2004. — № 28. — С. 38 — 41

25. Гайзберг Б.А., Лозовський Л.М., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь –2-е изд., исправ. – М.: ИНФРА-М, 1998 г. – 479 с.

26. Кирилов С. ТМЦ у статутний фонд// Податки й бухгалтерський облік. — 2004. — № 31. — С. 44 — 49

27. Ковальов Д. Операції з давальницькою сировиною в Україні// Усе про бухгалтерський облік. — 2005. — № 39. — С. 7 — 13

28. Коваленко Г. Абетка складського обліку // Бухгалтерія. — 2006. — № 9. — С. 35 — 42

29. Красулін О. Практика застосування договорів складського зберігання/ Дебет Кредит. — 2006. — №3. — С.16-15

30. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. — 2-ге вид., стер. — К.: Знання, 2006. — 580 с.

31. Михайлюк Б. Якщо покупець не квапиться з оплатою/ Дебет-Кредит. – 2003. — №29, с.10-14

32. Мус Герольд, Ханшманн Рольф. Бухгалтеріський облік: основи – завдання – розв”язання/ Пер.з нім. – С.Лобачової. – К.: КНЕУ, 1999. – 368 с.

33. Мусіенко В. Безвідповідальне зберігання: бухгалтерський і податковий облік// Дебет-Кредит. — 2004. — № 5. — С. 14 — 17

34. Новиков С. Транспортно-заготівельні витрати: приклади відображення в обліку / Бухгалтерія. — 2002. — №24, с.46-50

35. Організація бухгалтерського обліку. Навч.посіб. /Ф.Ф.Бутинець, О.В.Олійник, М.М.Шигун, С.М.Шулепова. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 576

36. Отрошко О.В. Основи економічної теорії: макроекономічний аспект Навч. посіб. — К.: Знання, 2006. — 222 с.

37. Помогаєв В. Облік виробничих запасів/ Дебет-Кредит. – 2002. — №3, с.30-33

38. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посіб. — К.: Вікар, 2006. — 219 с.

39. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 628 с.

40. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятель-ности предприятия: 4-е изд. – Минск : ООО «Новое знание», 1999. – 688 с.

41. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч.посібник. – К.:КНЕУ, 2000. – 578 с.

42. Тарасов Г. Уся правда про митні збори / Дебет Кредит . — 2003. — №10. — с.36-37

43. Тарасова М. Облік запасів у приватного підприємця/ Дебет Кредит. — 2006. — №1. — С.13-15

44. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України : Підручник. – К.:А.С.К., 2001. – 784 с.

45. Чебанова Н.В., Василенко Ю.А.. Бухгалтеріський фінансовий облік: Посібник. – К.: Вид. Центр „Академія”, 2002 – 672 с.

46. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч.посібник. – К.:КНЕУ, 2000. – 578 с.

47. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України : Підручник. – К.:А.С.К., 2001. – 784 с.

48. Хендриксен Э.С., Ван Бреда М.Ф. Теория бухгалтерского учета: Пер с англ./ Под ред.проф. Я.В.Соколова. – М.: Финансы и статистика, 2000 — 576 c.

49. Фрейдин А. Зберігання ТМЦ: негативні податкові наслідки / Бухгалтерія. — 2000. — №51, с.73-75

50. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку Підручник. К.: Знання, 2006. — 525 с.