Облік витрат на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування

1. Облік витрат на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування.

2. Управління виробничими запасами.

Список використаної літератури.

1. Облік витрат на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування

Підприємство — продавець пересувних станцій для ПРК (паливно-роздавальних колонок) понесло витрати на гарантійний ремонт проданої техніки (покупці — юридичні особи). У складі витрат — відрядні робітникам-ремонтникам, їх зарплата із нарахуваннями та вартість запасних частин. Виникає запитання: як такі витрати відобразити в обліку продавця?

Як відомо, у Законі про прибуток є спеціальний «гарантійний пункт» — пп. 5.4 І згідно з яким до валових витрат включаються будь-які затрати на гарантійні ремонти (обслуговування) і гарантійні заміни. Проте для віднесення таких затрат до валових витрат необхідно, щоб продукція, яка підлягає гарантійному ремонту, була включена до переліку товарів, установленого КМУ (цей перелік ви знайдете в додатку 1 до Порядку N» 506).

Підприємство вправі самостійно визначити порядок відбиття на рахунках бухгалтерського обліку видатків, пов'язаних з гарантійним ремонтом. Їх можна врахувати по дебету рахунку 20 (23) або попередньо зібрати на рахунку 28.

Не забудьте, що обраний метод обліку потрібно прописати в обліковій політику.

Крім того, бухгалтер підприємства може сформувати резерв по гарантійному ремонті й обслуговуванню. У цьому випадку видатки будуть списуватися рівномірно. Це право підприємству дає пункт 72 Положення по веденню бухгалтерського обліку й бухгалтерской звітності

Усі витрати підприємство на гарантійний ремонт обліковуються у складі витрат на збут на рахунку 93 -Витрати на збут-, тобто у складі витрат, пов'язаних з реалізацією (збутом) цього устаткування (п. 19 П(С)БО 16 "Витрати.). Крім того, згідно з П(С)БО 11 -Зобов'язання» постачальники повинні створювати резерв для відшкодування майбутніх операційних витрат на виконання гарантійних зобов'язань. Для обліку цього резерву Інструкцією № 291 передбачено субрахунок 473 -Забезпечення гарантійних зобов'язань[2, c. 69-70].

Приклад

ТОВ «А» здійснило гарантійний ремонт ПРК на загальну суму 27 430 грн. У складі витрат на гарантійний ремонт:

• вартість запасних частин — 15 000 грн. (у т. ч. ПДВ — 2 500 грн.),

• заробітна плата робітників-ремонтників -7 000 грн.,

• нарахування на заробітну плату — 2 730 грн.,

• відрядні робітників — 2 700 грн.

Облік буде таким:

2. Управління виробничими запасами

З теорії управління запасами випливає, що вони формуються у матеріальному потоці. Той чи інший запас виконує визначену функцію.

Серійний запас утворюється внаслідок округлення у бік більшої, ніж замовлено, кількості товарів для закупівлі і виробництва, але не нижче визначеного мінімуму розмірів серії. У даному випадку розміри середнього серійного запасу дорівнюють половині розмірів серії.

Управління виробничими запасами повинно починатися ще на стадії планування потреби в матеріальних ресурсах. Для визначення потреби в матеріальних ресурсах на виробничу програму підприємства використовують різні методики. Широке поширення в даний час на практиці одержують розроблені на Заході системи MRP-1 (Material Requirements Planning) — система планування потреби в матеріалах і її сучасна модифікація MRP-2 (Manufacturing Resourcers Planning), що включає функції системи MRP-1, а також довгострокове планування і функції управління технологічними процесами.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

Виробничі запаси – це засоби виробництва, які поступили на склади підприємства, але ще не вступивши в виробничий процес. Створення таких запасів дозволяє забезпечити відпуск матеріалів в цехи і на робочі місця у відповідності з вимогами технологічного процесу. Треба відмітити, що на створення запасів відвертається значна кількість матеріальних ресурсів.

Зменшення запасів скорочує розходи по їх утриманню, знижує витрати, прискорює обертання обігових коштів, що в кінцевому результаті підвищує прибуток і рентабельність виробництва. Тому дуже важливо оптимізувати величину запасів[4, c. 97-98].

Управління виробничими запасами виконує слідуючі функції:

Розробка норм запасів по всій номенклатурі матеріалів, які використовуються на підприємстві

Правильне розміщення запасів на складах

Організація діючого оперативного контролю за рівнем запасів і прийняття мір для підтримки їх стану

Створення необхідної матеріальної бази для розміщення запасів і забезпечення кількісного і якісного зберігання

Нормування виробничих запасів – це визначення їх мінімального розміру по видах матеріальних ресурсів для безперебійного забезпечення виробництва. При нормуванні виробничих запасів спочатку визначається норма виробничих запасів в днях, а потім в натуральному і грошовому виразі.

Норма запасу в днях встановлюється на основі слідуючих даних:

Знаходження матеріалів в дорозі (транспортний запас) визначається як різниця між часом проходу вантажу від поставщика до споживача і часом обороту платіжних документів Нтр

Приймання, розвантаження, складування і аналіз якості поступивших матеріалів – підготовчий запас. Визначається на основі розрахункового або фактичного часу за звітний період, скоректованого з врахуванням організаційно-технічних міроприємств по механізації вантажно-розвантажувальних робіт Нп

Технологічна підготовка матеріалів до виробництва – технологічний запас утворюється в тому випадку, якщо до початку виробництва потрібна попередня обробка матеріалу, визначається на основі нормативів часу для даних операцій Нт

Перебування матеріалів на складі – поточний запас, який задовольняє поточну потребу виробництва, забезпечує ритмічну роботу між поставщиками. Визначається множенням середньодобової норми потреби в матеріалах на плановий інтервал між двома поставками Нпот.

Резерв на випадок перебоїв у забезпеченні і збільшенні випуску продукції (строковий або гарантійний запас). Характеризує відносну постійну величину і відновлюється після наступної норми матеріалів. Норматив страхового запасу визначається по інтервалу відставання поставок або фактичних даних про поступлення матеріалів Нс

Ндн = Нтр + Нп + Нт + Нпот + Нс

Норматив виробничих запасів в натуральному виразі по кожному виду матеріальних ресурсів визначається

Ннат = Ндн ∙ Мдн

Мдн– одноденний розхід в натуральному виразі

Норматив у вартісному виразі або норматив власних обігових коштів на сировину, матеріали визначається

Нст = Нд ∙ См = Ндн ∙ Мдн ∙ Ц

Логістичний підхід до управління матеріальними потоками.

Постачальна діяльність переплітається з іншими видими діяльності на підприємстві. Найбільше вона зв’язана з маркетиногом, плануванням і фінансами. Часом мета цих служб не співпадає з метою раціональної організації матеріального забезпечення[5, c. 127-129].

У зв’язку з цим необхідно виділити спеціальну логістичну службу, яка би управляла матеріальними потоками починаючи від формування договірних відносин з поставщиками і закінчувати доставкою поставщику готової продукції.

Логістика – наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням і іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які проводяться в процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрізаводська переробка сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача у відповідності з інтересами і вимогами споживача, а також передача, зберігання і обробка відповідної інформації.

Мета логістичної системи – доставка матеріалів, виробів і товарів в задане місце, в потрібній кількості і асортименті.

Виділяють наступні елементи логістичної системи:

Закупка – підсистема, яка забезпечує поступлення матеріального потоку в логістичну систему

Склади – будівлі, споруди для зберігання матеріальних запасів.

Запаси – запаси матеріалів, які дозволяють логістичній системі швидко реагувати на запит.

Обслуговування виробництва – підсистема, яка занята обслуговуванням процесу виробництва.

Транспорт – матеріально-технічна база і інфраструктура з допомогою яких здійснюється транспортування вантажів

Інформація – підсистема, яка забезпечує зв’язок і координацію всіх елементів логістичної системи

Кадри – персонал зайнятий виконанням логістичних операцій

Збут – підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку із логістичної системи.

Управління запасами має велике значення як у виробничому, так і у фінансовому аспектах. Використання запасів підпорядковане єдиній меті – забезпеченню безперебійного процесу виробництва та реалізації продукції.

Ефективне управління запасами дозволяє знизити тривалість виробничого та всього операційного циклу, зменшити поточні витрати на їх збереження, визволити з поточного господарського обороту частину фінансових засобів, реінвестуючи їх в інші активи. Забезпечення цієї ефективності досягається за рахунок розробки й реалізації спеціальної фінансової системи управління запасами[6, c. 112-114].

Список використаної літератури

1. Атамас П. Основи обліку в бюджетних організаціях: учбовий посібник/ Петро Атамас,; М-во освіти і науки України , Дніпропетровський ун-т економіки і права. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 283 с.

2. Атамас П. Управлінський облік: Навчальний посібник/ Петро Атамас,; Дніпропетровський ун-т економіки та права. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 439 с.

3. Белов А. Бухгалтерский учет в бюджетных учреждениях: монографія/ Анатолий Белов,. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 174 с.

4. Голов С. Управлінський облік: Підручник/ Сергій Голов,. — 3-тє вид.. — К.: Лібра, 2006. — 703 с.

5. Гуцайлюк Л. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: первинні документи та облікові реєстри: Навчальний посібник/ Лідія Гуцайлюк, Валерія Сопко, Юрій Іванечко; М-во освіти і науки України, Ун-т економіки та права "Крок". — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 157 с.

6. Джога Р. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник/ Роман Джога, Світлана Свірко, Людмила Сінельник,; Ред. Роман Джога,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2003. — 483 с.