Облік витрат на збут

Вступ

1.Методологічні аспекти обліку витрат на збут та відображення їх у фінансовій звітності

2.Основи побудови обліку витрат на збут

2.1. Визнання витрат

3. Облік готової продукції та її витрати на її збут

4. Аудит обліку витрат на збут продукції

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Перш за все, на мою думку, необхідно підкреслити актуальність цієї теми. Проблема зменшення затрат на збут на підприємстві, відповідно собівартості, що веде до підвищення прибутку, завжди була і буде на першому місці. Саме тому обрано цю цікаву тему «Облік витрат на збут» Кінцева мета будь-якої діяльності — одержання прибутку. А для визначення кінцевого результату прибутку необхідно вести облік і аналіз затрат.

Управління підприємством неможливе без аналізу затрат,тому що цей аналіз висвітлює усі економічні закономірності і механізми, які відбуваються на підприємстві.

Затрати — це головний фактор, що впливає на пропозицію товарів. Тому, перед тим, як прийняти рішення про те, скільки товарів виробляти, фірма повинна проаналізувати свої витрати, у тому числі й витрати на збут продукції.

Зменшення аналізу затрат на підприємстві можна прослідити у взаємозв'язку між всіма процесами, що відбуваються на підприємстві. Підприємство — це система, в якій всі процеси взаємозв'язані.

Управління затратами — важливий елемент управління господарством. А управління затратами неможливе без їх аналізу. Аналіз затрат підприємства має виключно важливе значення. Він дозволяє з'ясувати тенденції змін затрат, рівень виконання плану, виявити вплив факторів на зменшення та збільшення затрат, і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей та встановити резерви зменшення собівартості продукції.

На основі аналізу затрат роблять обґрунтування рішень про зняття з виробництва застарілих виробів, визначають ціну продукції, рентабельність, будують внутрішньо-господарські відносини, обґрунтовують доцільність організаційно-технічних заходів тощо.

 

1. Методологічні аспекти обліку витрат на збут та відображення їх у фінансовій звітності

У фінансовій звітності витрати на збут відображаються за різними статтями залежно від того, де вони виникають і за якими рахунками відображаються. До витрат на збут відносять витрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції (товарів), тобто витрати на утримання підрозділів, які займаються збутом, вартість реклами, доставку продукції споживачам.

Слід систематизувати ці втрати за двома групами. До першої групи відносяться витрати, що включаються до виробничої собівартості продукції і відображаються за Дт рахунку 26 „Готова продукція”.

І. Витрати на тару, якщо затарювання продукції (відповідно до встановленого технологічного процесу) провадиться у цінах до здачі її на склад готової продукції. Вартість такої тари включається до виробничої собівартості продукції;

витрати на тару та упаковку продукції на складах готової продукції, на складах постачальника, після здачі готової продукції на склад, витрати на ремонт і збереження тари, якщо її вартість включається до договірної або роздрібної ціни продукції і не підлягає оплаті покупцем.

Такі витрати відображаються за Дт рахунку 26 „Готова продукція” в сумі матеріалів, заробітної плати, зборів на соціальне страхування та інших витрат, пов’язаних із виготовленням тари і пакуванням готової продукції:

Дт 26 „Готова продукція” Кт 204 „Тара й тарні матеріали”

Кт 66 „Заробітна плата”

Кт 65 „Розрахунки за страхуванням” та ін.

Якщо процес пакування продукції здійснюється в цехах основного виробництва, зазначені витрати включаються до виробничої собівартості і відображаються на рахунку 23 "Виробництво" за калькуляційними статтями витрат (клас рахунків 8) субрахунку 804 „ Витрати тари й тарних матеріалів”.

Такі витрати відображаються у фінансовій звітності в рядку 040 „Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)”.

До другої групи відносяться витрати, що включаються безпосередньо до витрат на збут і відображаються за Дт рахунку 93 „Витрати на збут”. Ця група витрат відображається у фінансовій звітності (ф. №2) в рядку 080.

ІІ. Транспортні витрати на доставку продукції до станції відправлення (пристані), витрати на вантаження у вагони, судна. у автомобілі та інші транспортні засоби, оплата послуг транспортно-експедиційних контор за ціною франко-вагон (- судно) станція відправлення;

комісійні винагороди, що виплачуються торговим, постачальницьким або збутовим організаціям за продаж ними продукції, яку не може реалізувати підприємство і тому передає для реалізації на комісійних основах;

витрати на спеціальні аналізи, що виконуються при відвантаженні;

витрати на рекламу, які включають витрати на друк, по телебаченню, буклети, проспекти, каталоги тощо.

Витрати на утримання приміщень для зберігання продукції у місцях її реалізації, оплату праці продавців, амортизації, ремонт, утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції (про це більш детальніше в наступних розділах).

До витрат на збут продукції не відносяться витрати на:

вартість тари, що відшкодовується понад оптову ціну;

на тару та упаковку, якщо прейскурантом (або за умовами договору) передбачається відпуск продукції без затарювання;

на упаковку і транспортування продукції, що відшкодовані покупцями.

Ці операції відображаються таким чином:

 

 

Дт 361 „Розрахунки з вітчизняними покупцями”

Кт 712 „Дохід від реалізації інших оборотних активів”

Дт Кт 712 „Дохід від реалізації інших оборотних активів”

Дт Кт 712 „Дохід від реалізації інших оборотних активів”

Дт 943 „Собівартість реалізованих виробничих запасів”

Дт 791 „Результат основної діяльності”

Кт 643 „Податкові зобов’язання"

Кт 791 „Результат основної діяльності”

Кт 204 „Тара й тарні матеріали”

Кт 943 „Собівартість реалізованих виробничих запасів”

Зниження цін, наданих торговельним організаціям для відшкодування їх транспортних витрат:

 

 

Дт 704 „Вирахування з доходу”

Дт 791 „Результат основної діяльності”

Кт 361 „Розрахунки з вітчизняними покупцями”

Кт 704 „Вирахування з доходу”

Ця група витрат буде відображатись у фінансовій звітності в рядку 030.

Аналітичний облік витрат на збут ведуть на активному рахунку 93 „Витрати на збут” у розрізі витрат, а синтетичний облік цього рахунку — у розділі І журналу № 5 або журналу № 5А „ Облік витрат” за елементами витрат або у розділі ІІІ за „Витратами діяльності”. Відомість 5.1 використовується для обліку руху запасів (тара і тарні матеріали). Наведену систему рахунків використовують у промисловості посередницько-збутових організаціях і на підприємствах роздрібної торгівлі. У торгівлі до витрат на збут відносяться витрати обігу, крім витрат, що відображаються на рахунках 92 „Адміністративні витрати” і 94 „Інші витрати операційної діяльності”.

Вартість тари і тарних матеріалів, які витрачено на пакування продукції після її здачі на склад, заробітна плата з відрахуваннями на соціальне страхування працівників, які зайняті пакуванням продукції, навантаженням виробів на транспортні засоби, відображаються у бухгалтерському записі:

Дт 93 „Витрати на збут”

Кт 20 „Запаси”

Кт 22 „Малоцінні і швидкозношувані предмети”

Кт 66 „Розрахунки з оплати праці”

Кт 65 „Розрахунки за страхуванням”

Кт 685 „Розрахунки з іншими кредиторами”

Вартість тари, яка вготовляється відокремлено від основної продукції, калькулюють окремо і включають до складу витрат або до рахунку оплати покупцям, залежно від того, повертається вона від покупця чи не повертається.

Вартість перевезення продукції зі складу підприємство до станції відвантаження у разі, коли ця послуга здійснюється за рахунок постачальника, відображається за:

Дт 93 „Витрати на збут”

Кт 20 „Запаси”

Кт 66 „Розрахунки з оплати праці”

Кт 65 „Розрахунки за страхуванням”

Кт 13 „Знос необоротних активів”

У разі виконання вантажних робіт сторонніми організаціями:

Дт 93 „Витрати на збут”

Кт 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”

За певних умов постановки деяких видів продукції виникає необхідність супроводжувати вантаж до станції покупця. У таких випадках витрати на супроводження обліковуються на таких рахунках:

Дт 94 „Витрати на збут”

Кт 66 „Розрахунки з оплати праці”

Кт 65 „Розрахунки за страхуванням"

Кт 372 „Розрахунки з підзвітними особами”

Сума витрат на збут списується у звітному місяці на рахунок фінансових результатів або собівартості готової продукції:

Дт 79 „Фінансові результати”

Кт 93 „Витрати на збут”

Витрати на збут, які відносяться до всієї виготовленої партії продукції, що одночасно не реалізується, повинні розподілятися пропорційно відвантажений продукції і списуватися частково.

Приклад 1. Витрати на рекламні послуги становили 220 тис. грн., а вартість продукції, яка залишилась на складі на початок періоду, в якому проведено рекламні заходи, — 400 тис. грн. (цінну готової продукції зазначено в облікових цінах).

Тоді формула відсоткового співвідношення є такою:

Кт 26 / Сальдо на початок періоду рахунку 26 + Дт оборот рахунку 26 х Сальдо рахунку 93 + Дт оборот рахунку 93. Отриманий коефіцієнт множимо на суму рекламних послуг. Уданому прикладі: 500000/400000 + 450000 = 0,588 х 200000 = 117600 (грн.).

Запис буде такий:

Дт 709 „Фінансові результати” Кт 93 „Витрати на збут” – 117,6 тис. грн. Якщо витрати на збут були в залишку з попереднього періоду, слід додати до витрат на збут у поточному періоді сальдо на початок періоду.

У торгівлі, коли вартість запасів на дату балансу відображається за чистою вартістю реалізації, витрати на збут розподіляться за формулою:

Сальдо рахунку 93 + Дт оборот рахунку 93

Дт рахунку 902 + Сальдо рахунку 28

Отриманий коефіцієнт множимо на сальдо рахунку 28 і отримуємо суму витрат на збут, яка відноситься до кінцевого залишку товару. Від загальної суми (Сальдо рахунку 93 + Дт оборот рахунку 93) віднімаємо суму витрат на збут, що відноситься до товарів, які залишилися на складі. Визначену суму списуємо на рахунок фінансового результату.

Чисту вартість реалізації визначаємо, віднімаючи від ціни продажу очікувані витрати на завершення виробництва і збут за кожною одиницею запасів окремо.

Приклад 2. Отримано товар на суму 10 тис. грн. середня націнка 10 %, або 1 тис. грн., чиста вартість реалізації дорівнює ціні продажу, тобто 11 тис. грн. Сума витрат на збут (витрати обігу) на початок періоду становить 200 грн., за звітний період витрати обігу дорівнюють 2 тис. грн. Реалізовано товару на суму 8 тис. грн. Сальдо на кінець періоду становитиме 3 тис. грн.

Бухгалтерські записи цього прикладу:

 

 

Дт 281 „Товари на складі”

Дт 282 „Товари в торгівлі”

Дт 282 „Товари в торгівлі”

Дт 902 „Собівартість реалізованих товарів”

Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками” – 10 тис. грн.

Кт 281 „Товари на складі” – 10 тис. грн.

Кт 285 „Торгова націнка” – 1 тис. грн.

Кт 282 „Товари в торгівлі” – 8 тис. грн.

 

Розрахунок списання витрат обігу:

200 + 2000/8000 + 3000 = 0,2 х 3000 = 600 (грн.);

2200 – 600 = 1600 (грн.).

 

 

Дт 791 „Результат основної діяльності”

Кт 93 „Витрати на збут” – 1,6 тис. грн.

 

Облік затрат щодо збуту (позавиробничих витрат) ведуть на рахунку № 43 «Позавиробничі витрати».

Загальна методика обліку затрат з реалізації аналогічна методиці обліку затрат з придбання матеріалів. На першому етапі формуються елементи затрат, на другому — визначається можливість їх прямого або непрямого віднесення на відповідний вид продукту. Непрямі затрати поділяються між окремими видами.

Залежно від того, за чий рахунок здійснюються затрати, до рахунка № 43 доцільно відкрити два субрахунки: за рахунок продавця та за рахунок покупця.

Обороти на дебеті рахунка № 43 «Позавиробничі затрати» можливі з кредиту таких рахунків:

Дебет рахунка № 43 «Позавиробничі затрати»

Кредит рахунка № 05 «Матеріали»

Кредит рахунка № 08 «Запасні частини»

Кредит рахунка № 06 «Паливо»

Кредит рахунка № 12 «Малоцінні і швидкозношувані предмети»

Кредит рахунка № 13 «Знос малоцінних і швидкозношуваних предметів»

Кредит рахунка № 70 «Розрахунки з оплати праці»

Кредит рахунка № 69 «Розрахунки зі страхування»

Кредит рахунка № 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами».

У зв'язку з тим, що Позавиробничі затрати є частиною собівартості реалізованої продукції і впливають на фінансовий результат, доцільно провадити розподіл цих витрат.

Позавиробничі затрати щомісячно розподіляються так:

а) Позавиробничі затрати загального характеру — між видами реалізованої продукції пропорційно до її виробничої собівартості;

б) транспортні витрати (якщо їх питома вага значна) -завидами реалізованої продукції, їх просто списують наприкінці місяця.

Для розподілу позавиробничих затрат у бухгалтерії складають довідку-розрахунок або відомість розподілу, де вказують види реалізованої продукції, її виробничу собівартість.

Як правило, загальна сума позавиробничих затрат повністю списується і включається до повної собівартості реалізованої продукції. Але якщо від місяця до місяця залишки відвантажених товарів (на рахунку № 45 «Товари відвантажені, виконані роботи і послуги») значно розходяться, то частина позавиробничих витрат залишається нерозподіленою. Вона розподіляється у процентному відношенні до виробничої собівартості продукції і в балансі на кінець місяця відмічається у складі відвантажених товарів. У бухгалтерському обліку несписана сума позавиробничих затрат залишається як сальдо на рахунку № 43 «Позавиробничі витрати».

 

Приклад розрахунку частини позавиробничих затрат, що відносяться до реалізованої продукції, і залишку товарів, відвантажених на кінець місяця, наведений у табл 1.1.[14,349-350]

Таблиця 1.1. Облік податку з доходу (виручки, виторгу)

Розрахунок частини позавиробничих затрат, що відносяться до реалізованої продукції

 

 

 

Показник

Готові вироби за обліковими цінами

Позавиробничі витрати

Залишок товарів, відвантажених на початок місяця, грн.

50500

120

Відвантажено у звітному місяці, грн.

483 500

720

Всього із залишком, грн.

534 000

840

Середній процент позавиробничих витрат і вартість відвантаженої продукції за обліковими цінами

X

1,6

Реалізовано у звітному місяці, грн.

509 530

815

Залишок товарів, відвантажених на кінець місяця, грн.

24470

25

Підсумовуючи, зазначимо, що від порядку відображання витрат на збут у бухгалтерському обліку залежить включення до фінансової звітності.[16, 49-50]

2. Основи побудови обліку витрат на збут

До витрат на збут належать витрати, які безпосередньо пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (робіт, послуг), зокрема:— витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;— витрати на ремонт тари;— оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам, які забезпечують збут;— витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);— витрати на перепродажну підготовку товарів;— витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;— витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);— витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;— витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;— витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;— витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства;— інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати, пов’язані з організацією збуту товарів, за винятком адміністративних, інших операційних та фінансових витрат.Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено рахунок 93 «Витрати на збут», де за дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом — списання на рахунок 79 «Фінансові результати».Розглянемо операції з витратами на збут (див. таблицю 2.1).

Таблиця 2.1.

№з/п

Зміст операції

Дт

Кт

Сума,грн.

1

Оплата послуг реклами

93 «Витрати на збут»

311 «Поточні рахунки в національній валюті»

2000

2

Оплачено витрати на страхування готової продукції

93 «Витрати на збут»

311 «Поточні рахунки в національній валюті»

500

3

Нараховано заробітну плату працівникам відділу збуту

93 «Витрати на збут»

66 «Розрахунки з оплати праці»

350

4

Відрахування на обов’язкове соціальне страхування працівникам відділу збуту

93 «Витрати на збут»

65 «Розрахунки за страхуванням»

158

5

Витрати на відрядження працівників відділу збуту

93 «Витрати на збут»

372 «Розрахунки з підзвітними особами»

500

6

Нараховано амортизацію основних засобів відділу збуту

93 «Витрати на збут»

131 «Знос основних засобів»

400

7

Списано на фінансовий результат витрати на збут

791 «Результат операційної діяльності»

93 «Витрати на збут»

3908

До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу. [8, 327-329]

Тепер охарактеризую кожен вид операції, що відноситься до витрат на збут.

Облік витрат обігу

Затрати обігу являють собою затрати, пов'язані з просуван ням товарів від виробництва до споживача. До них належать затрати з транспортування, упакування, підробки, зберігання, реалізації товарів тощо, а також затрати з утримання будов та інвентарю, оренди основних засобів, сплати процентів за корис тування кредитом, страхування майна (комерційного ризику), торговельної реклами і т. ін.

Розмір затрат обігу визначається як абсолютною сумою, так і їх рівнем у процентах до товарообігу. Рівень затрат обігу є одним із якісних показників діяльності торговельних підприємств.

Затрати обігу поділяються за галузями діяльності (в оптовій, роздрібній торгівлі, громадському харчуванні і т. ін.), видами витрат.

Синтетичний облік витрат обігу ведеться на активному рахунку № 44 «Витрати обігу», аналітичний — у розрізі встанов леної номенклатури витрат, згрупованих за двома ознаками: залежні та незалежні від розміру товарної маси.

Затрати обігу відображаються на дебеті рахунка № 44 у мо мент здійснення (витрати з перевезень, зберігання товарів, торговельної реклами, заробітної плати і т.ін.). Деякі затрати попередньо резервують (наприклад, на ремонт основних засобів, покриття товарних втрат у межах відповідних норм тощо) або відносять на рахунок витрат майбутніх періодів (наприклад, орендна плата, витрати по страхуванню майна і т.ін.) З наступним рівномірним списанням на рахунок № 44 «Витрати обігу». [14, 349]

Облік товарних втрат

Товарні втрати можливі під час транспортування, зберіган ня і відпуску товарів, їх поділяють на нормовані і ненормовані. До нормованих належать природні втрати, а також втрати від бою і лому товарів у межах установлених норм. Невнормовані втрати — це нестачі та інші втрати товарів понад установлені норми.

Природні втрати відображаються по-різному залежно від того, коли виявлена нестача товарів — під час їх приймання або інвентаризації на складі.

Для розмежування затрат між реалізованими товарами і то варними залишками здійснюється щомісячний розрахунок вит рат обігу на залишок товарів. При цьому мають бути розподілені лише такі затрати, які пов'язані з товарною масою: транспортні витрати із завезенням товарів (облікованими за статтею 1 «Витрати з перевезень залізницею, водним і повітряним транспортом» і статтею 2 «Витрати з перевезень автомобільним транспортом») тощо. Витрати, обліковані на інших статтях (наприклад, витрати на зберігання, підсортування і упакування товарів), не розподіляються, а повністю відносяться до реалізованих товарів.

Затрати обігу на залишок товарів обчислюють за середнім процентом транспортних витрат із завезення товарів у звітному періоді. Для обчислення середнього процента витрат до витра чань із завезення товарів на початок місяця додають витрати за місяць; одержану суму помножують на 100 і ділять на вартість реалізованих товарів (за продажними цінами) і залишок нереалі зованих на кінець місяця товарів (включаючи одвантаженні, але ще не оплачені). [10, 287]

Для обчислення сум витрат на залишок товарів вартість за лишку товарів за продажними цінами помножують на середній процент витрат і ділять на 100. Шляхом віднімання із всієї суми витрат обігу за місяць сум витрат, які відносяться до залишку товарів, визначають суму витрат, яка відноситься до товарів реалізованих.

Сума затрат із завезення, яка відноситься до залишку нереа лізованих на кінець місяця товарів, залишається як дебетовесальдо рахунка № 44 «Витрати обігу», і при складанні балансу ві дображається за активом. Цим забезпечується можливість визначення фактичної собівартості придбання залишку товарів, яка складається із купівельної ціни та з витрат з їx доставляння.

Сума витрат обігу, яка відноситься до товарів реалізованих, як уже зазначалося, списується з кредиту рахунка № 44 «Витрати обігу» в дебет рахунка № 80 «Прибутки і збитки».

Аналогічно визначається сума витрат із завезення, яка відноситься до залишку товарів в оптовій торгівлі, з тією лише різни цею, що при обліку реалізації товарів у міру їх сплати з метою правильного відображення в результатах їх господарської діяльності витрат обігу, які відносяться до відвантажених, але не оп лачених товарів, при складанні розрахунку витрат на залишок товарів беруть у розрахунок залишок відвантажених товарів.[14, 352]

Оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам, які забезпечують збут

Побудова обліку засобів праці визначається особливим хара ктером функціонування у процесі діяльності. Особливістю за собів праці є те, що вони протягом тривалого часу багаторазово використовуються у згаданому процесі, поступово зношуються, зберігаючи при цьому свою натуральну форму.

Витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування

Сутність зносу. Особливості функціонування засобів праці, пов'язані зі збереженням протягом тривалого часу натураль ної форми з одночасною зміною вартості, потребують визна чення величини зносу. Ця величина показує розмір зносу або зменшення первинної вартості засобів праці у процесі їх експ­луатації.

Розрізняють три види зносу — фізичний, моральний і під дією сил природи.

Фізичний знос пов'язаний безпосередньо з участю засобів праці у виробничому процесі і залежить від тривалості їх викори стання, обсягу виконаних робіт чи інших факторів.

Моральний знос визначається двома факторами — ростом продуктивності праці і темпами технічного прогресу. Вплив першого фактора виявляється у зміні відновлювальної вартості засобів праці, другого — у виникненні досконаліших зразків обладнання та інших видів засобів праці, що потребує ліквідації застарілих об'єктів.

Знос під дією сил природи пов'язаний із впливом зовнішніх факторів, що призводять до зменшення первинної вартості засо бів праці.

Знос засобів праці визначають за всіма видами таких засобів (незалежно від того, нараховується амортизація чи но за винят ком бібліотечних фондів, музейних цінностей, продуктивних тварин. У бухгалтерському обліку знос засобів праці визначається сумою нараховано! амортизації за звітний період на їх повис відновлювання.

Знос окремо не розраховують.

Сутність амортизації. Під час використання засобів праці від бувається, як відомо, їх поступовий знос. Тому за інших однакових умов знос тим більший, чим довше засоби праці перебувають в експлуатації. Через це до складу витрат потрібно вносити суми, що відшкодовують значну частину вартості використовуваних за собів праці згідно зі ступенем їх зносу за звітний період.

Вартісне вираження частини засобів праці, що зношуються, щомісяця вноситься до затрат діяльності у вигляді амортизацій них відрахувань.

За економічною природою і призначенням амортизація являє собою доход (джерело коштів) для відтворення (придбання нових об'єктів засобів праці та для заміни вибулих). Норми амортизацій них відрахувань встановлюють на рівні середньорічних.

До основних засобів належать також земельні ділянки, родо вища корисних копалин, лісові і водні угіддя, які надаються в користування підприємствам і господарським організаціям; у си стемному обліку вони лаки що не відображаються, а обліковуються лише в натуральному вираженні, Ух плащу зазначають у довідці до балансу.[8, 331]

Облік затрат на оплату праці

За питомою вагою елемент затрати на оплату праці стано вить у середньому близько 25 %. Але у деяких трудомістких галу зях (вугільна промисловість тощо) цей елемент є значно ваго мішим. Незважаючи на це елемент витрат на оплату праці провідний. Праці як фактору виробництва належить основна роль, витрати її фактично визначають вартість. Визначення вартості — основний процес в управлінні економікою суспільства.

Затрати на оплату праці визначають на основі нарахування або за кількістю витраченого часу (годин, днів, місяців), або на основі виробки (певної кількості продукції, виконаної роботи або наданої послуги).

Основним документом нарахування заробітної плати є табель.

До нього додають залежно від форм та систем оплати праці — наряди, рапорти тощо.

В умовах різних видів та форм оплати праці затрати на її оплату є спільним елементом затрат на виробництво. У собівартість продукції цей елемент потрапляє через два канали: прямим — це оплата праці робітників, які безпосередньо зайняті у виробництві та збуті товару, та непрямим — через різні види групувань затрат на основі розподілу. [14, 352]

Облік грошових елементів затрат

До грошових елементів затрат належать відрахування на всі види страхування, амортизаційні, на засоби праці та інші затрати. Елементи витрат «Відрахування на соціальне страхування» є похідними від елемента витрат на оплату праці. Їх розмір залежить від суми нарахованої заробітної плати.

Особливий елемент витрат на виробництво, а також на збут — це «Амортизаційні відрахування на засоби (знаряддя) праці». За своїм економічним змістом — це сума зносу, яка включена у собівартість продукції.

Сума амортизації засобів праці має бути не лише елементом витрат, а й елементом собівартості. На жаль, його включають до різних груп непрямих витрат, де вони розподіляються пропорційно різним параметрам щодо собівартості продукції.

Суму амортизації визначають спеціальним розрахунком і щомісячно включають до затрат на виробництво за місяцем експлуатації у різні види непрямих витрат — загально виробничі, загальногосподарські, витрати на утримання устаткування та ек сплуатацію машин тощо.

Діюча методика формування складу затрат на збут передбачає об'єднання всіх перелічених видів затрат у групу «інші затрати». До них належать: платежі з обов'язкового страхування майна господарства, проценти за короткострокові позички банку, підйомні; плата стороннім організаціям за охорону об'єктів гос подарства; витрати на відрядження, збори, послуги пошти тощо.

Облік «інших затрат» здійснюється переважно на основі рахунків відповідних організацій, установ та підприємств, що надали послуги. Систематизація затрат здійснюється переважно у відомостях, таблицях або машинограмах.

У процесі експлуатації основні засоби, зберігаючи свою первинну фізичну форму, поступово зношуються (фізично, морально), передаючи частками свою вартість на собівартість заново створеного продукту. З метою накопичення коштів для повного відновлення зношених об'єктів вартість зношуваної частки основних засобів у вигляді амортизаційних відрахувань включається до затрат виробництва або обігу.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» амортизацію визначено як систематичний розподіл вартості об'єкта основних засобів, яка підлягає амортизації, протягом строку його корисного використання.

Вартість основних засобів, що підлягає амортизації, визначається як різниця між собівартістю об'єкта і його ліквідаційною вартістю. Під ліквідаційною вартістю, як відомо, розуміють суму, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) об'єкта після закінчення строку його корисного використання (експлуатації) після вирахування очікуваних затрат, пов'язаних з реалізацією (ліквідацією) об'єкта.

Об'єктом амортизації є основні засоби) які мають обмежений строк корисного використання (земля, наприклад, строк корисного використання якої не обмежений, не підлягає амортизації).

Строком корисної експлуатації основних засобів є період, протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), які підприємство очікує одержати від Його використання. Строк корисного використання об'єктів основних засобів визначається самим підприємством.

Для нарахування амортизації підприємства можуть застосовувати як метод рівномірної, так і прискореної амортизації.

Рівномірна амортизація досягається переважно за допомогою методу прямолінійного списання. При цьому методі вартість об'єкта основних засобів списується рівними частками протягом всього періоду його експлуатації. Перевагою такого методу є простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції з доходом від реалізації. Проте при цьому методі не враховується моральний знос, різні виробничі потужності основних засобів у різні роки їх експлуатації.

При використанні методів прискореної амортизації у перші роки експлуатації основних засобів списується більша (основна) частина їх вартості, з щорічним зниженням амортизаційних відрахувань. Доцільність застосування методів прискореної амортизації пояснюється тим, що

найбільша інтенсивність використання основних засобів приходиться на перші роки експлуатації їх, коли вони фізично і морально є новими, а також тим, що у підприємства накопичуються кошти для заміни об'єкта в разі швидкого морального старіння та інфляції.[11, 172]

Облік ремонту основних засобів

Для забезпечення експлуатаційності та ефективності використання, а також продовження строку служби основні засоби підлягають періодичним ремонтам (поточному, капітальному). Підприємства самостійно планують витрати на всі види ремонтів, виходячи з технічного стану об'єктів основних засобів та забезпеченості матеріальними і фінансовими ресурсами. В основі поділу ремонтів на капітальний і поточний покладено принцип складності й періодичності проведення ремонтних робіт.

Ремонт основних засобів може виконуватися двома способами — підрядним і господарським.

При підрядному способі всі види робіт виконує підрядна організація, а підприємство-замовник здійснює оплату пред'явлених розрахунково-платіжних документів за виконані і прийняті за актами роботи (виходячи з їх договірної вартості).

При акцепті (тобто прийнятті до оплати) розрахунково — платіжних документів підрядчика в бухгалтерському обліку підприємства-замовника роблять запис по кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» (на суму, прийняту до оплати розрахунково — платіжних документів підрядних організацій, відповідно договірній вартості робіт) і дебету рахунків:

23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на вартість ремонту об'єктів виробничого призначення);

92 «Адміністративні витрати» (на вартість ремонту об'єктів загальногосподарського призначення);

93 «Витрати на збут» (на вартість ремонту об'єктів основних засобів, які використовуються в підрозділах, зайнятих збутом продукції;

949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартості ремонту об'єктів житлово-комунального і соціально-культурного призначення) та ін.

Організація оплати праці на підприємстві як один з видів затрат на збут продукції

Заробітна плата посідає одне із центральних місць в обліку на підприємстві. Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за їх складністю, а працівників — залежно від їх кваліфікації й відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона служить підставою для формування і диференціації розмірів заробітної плати.

Підприємства й організації при складанні трудової угоди встановлюють кожному працівникові розмір тарифної ставки (посадового окладу), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна тата — це винагорода, визначена, як правило, в грошовому вимірнику, яку відповідно до трудової угоди власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові оклади). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. До додаткової заробітної плати належать винагороди за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення і винахідництво, а також особливі умови праці. Вона включає доплати і надбавки до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством: премії працівникам, керівникам, спеціалістам за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів; винагороди за вислугу років і стаж роботи; оплату щорічних і додаткових відпусток згідно із законодавством, компенсацій за невикористану відпустку тощо.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать надбавки і доплати, не передбачені чинним законодавством і понад встановлені розміри; винагороди за підсумками роботи за рік; премії за винахідництво і раціоналізацію; за створення, освоєння і впровадження нової техніки; за своєчасну поставку продукції на експорт; одноразові заохочення окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань тощо.

Вичерпний перелік основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат міститься в інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженій наказом Мінстату України від 11.12.95 №323.

Усі державні, кооперативні підприємства і господарські товариства повинні вести окремий облік:

фонду заробітної плати робітників і службовців:

 спискового складу

 позаспискового (позаштатного) складу;

 разових та інших премій, які не включаються до фонду заробітної плати;

 інших грошових і натуральних виплат робітникам і службовцям. [14, 342-343]

2.1. Визнання витрат

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами. Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

— Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

— Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

— Погашення одержаних позик.

— Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. [3, 3,4]

3. Облік готової продукції та її витрати на її збут

З прийняттям Національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні виникає необхідність по-новому відображати господарські операції з випуску готової продукції та її реалізації. Відповідно до нормативних актів до готової продукції належить продукція, обробку якої закінчено та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам1. При цьому можливі два варіанти: готовий продукт має кількісні параметри або кількісні і якісні.

Бухгалтерський облік процесу виробництва залежить від конкретних умов, властивостей і характеру технології та організації виробництва і визначається індивідуальними особливостями. Інколи виготовлення одного продукту різними технологічними прийомами вимагає різної системи групування статей витрат собівартості.

Особливо актуальним є облік випуску продукції у комплексних виробництвах, де з одного виду матеріалів виготовляють кілька видів готової продукції.

Якщо готову продукцію оцінюють за середньорічною плановою собівартістю, то відхилення планової собівартості від фактичної обліковують окремо. В кінці місяця ці відхилення розподіляють між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами.

Оцінка продукції за «твердими» обліковими цінами дає можливість здійснювати постійний поточний облік незалежно від калькуляції фактичної собівартості. Такі ціни є основою проведення бухгалтерського обліку готової продукції на складах оперативно-бухгалтерським методом.

Для бухгалтерського обліку наявності, руху, відвантаження і реалізації продукції, а також пов'язаних з ними операцій використовують таку систему рахунків: 26 «Готова продукція», 93 «Витрати на збут», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», 701 «Дохід від реалізації готової продукції».

Синтетичний облік готової продукції здійснюють на активному рахунку 26 «Готова продукція» за фактичною виробничою собівартістю. В аналітичному обліку відображення готової продукції здійснюється за обліковими цінами. Якщо поточний облік готової продукції у бухгалтерії підприємства здійснюється не за фактичною собівартістю, а за «твердими» обліковими цінами підприємства, то на рахунку 26 «Готова продукція» слід окремо записувати випуск продукції за плановою розрахунковою собівартістю і відхилення фактичної собівартості від планово-розрахункової. При списанні готової продукції з рахунку 26 «Готова продукція» сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості готової продукції за обліковими цінами (далі — відхилення) визначається як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості відпущеної зі складу готової продукції за обліковими цінами. Рівень (відсоток) відхилень визначається поділом суми відхилень на початок місяця з сумою відхилень з продукції, що надійшла на склад з виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць на склад готової продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що належить до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунку 26 «Готова продукція» і дебетом рахунків, на яких відображено вибуття готової продукції.

На основі документів, що підтверджують здачу готової продукції на склад, у бухгалтерії роблять такий запис:

Дебет рахунку 26 «Готова продукція»

Кредит рахунку 23 «Виробництво»

Рахунок 26 кредитується на суму відвантаженої покупцям продукції.

Після усіх проведень на рахунку 26 будуть відображені записи:

Облік реалізованої продукції, і виконаних робіт і послуг

Вибір форми організації обліку відвантаження і реаліпації залежить значною мірою від характеру технологічного процесу виробництва продукції, ступеня централізації фінансово-збутових служб, місцезнаходження виробничих одиниць, наявності у них рахунків у банку для розрахунків з покупцями. Реалізованою вважається продукція, відвантажена (відпущена) зі складу підприємства-постачальника.

Відвантажена продукція — це продукція, відвантажена покупцям або здана транспортним організаціям для доставки її покупцям. Відвантаження або відпуск готової продукції, виконаних робіт і послуг зі складу покупцям і провадять на основі первинних документів, наказів-накладних або розпоряджень відділу збуту. У первинній документації вказують номер замовлення та адресу, за відправляють продукцію, кількість місць, масу та інші дані, що характеризують відвантажену продукцію.

Фактичний відпуск готової продукції місцевим покупцям безпосередньо зі складу або цеху оформлюють на основі доручення права одержання цінностей, витратної накладної, а іногороднім покупцям — товарно-транспортної накладної (при відвантаженні продукції залізницею, водним шляхом). На відвантажену продукцію, розфасовану в бочки або ящики, складається спеціально у двох примірниках: один — для покупця, а другий -з документами на відвантаження передається до бухгалтерії.

Цінності зі складу для відправки залізницею або водії ним шляхом до іногородніх покупців відпускають експедитору підприємства-вантажовідправника або представнику транспортної організації під розписку в товарно-транспортній накладній.

Товарно-транспортні накладні товаровідправник виписує в чотирьох примірниках: перший є підставою для і списування відвантаженої продукції зі складу вантажовідправника; другий для оприбуткування одержаної продукції направляється до покупця, третій — до транспортної організації як підстава замовника-вантажовідправника для здійснення розрахунків з нею; четвертий додається до подорожнього листа для обліку транспортної роботи.

Залізниця (станція відправлення) видає вантажовідправнику квитанцію про прийняття вантажу і один примірник виписаної залізничної накладної, що супроводжує вантаж у дорозі. Наприкінці робочого дня експедитор після відправлення вантажу подає до бухгалтерії відповідні транспортні документи.

Постачальник-вантажовідправник на основі вантажотранспортних накладних, залізничних квитанцій про прийняття вантажу та інших документів виписує розрахункові документи для передачі їх до банку на інкасо або на попередню оплату.

Розрахунковими документами є: договір-угода; рахунки-фактури, платіжні вимоги, виписані на основі рахунків-фактур, специфікації (при великій номенклатурі відвантаженої продукції). У розрахункових документах містяться дані про відвантажену продукцію (найменування, кількість, ціна, вартість тощо).

Облік реалізації здійснюють на субрахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції». За дебетом рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції» відображають належну суму непрямих податків (акциз, податок на додану вартість), узагальнення інформації про доходи від реалізації. За кредитом рахунку відображається збільшення доходу:

Дебет рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції»

Кредит рахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»

Наприкінці місяця на основі розрахунку частки за кожною партією реалізованої продукції суми витрат зі збуту продукції записують так:

Дебет рахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»

Кредит рахунку 93 «Витрати на збут»

 

Якщо розрахунки здійснюють платіжними дорученнями за реалізовану продукцію в порядку попередньої оплати, то в обліку суми, одержані від покупців, мають бути відображені на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»:

Дебет рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Кредит рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»

Якщо покупець після оплати ним рахунку-фактури отримав продукцію зі складу постачальника, то роблять такі записи:

а) Дебет рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»

Кредит рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції» за цінами реалізації.

б) Дебет рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції» (за собівартістю)

Кредит рахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»

Реєстрами процесів реалізації прижурнально-ордерній формі є: відомості 15 «Загальногосподарські витрати, витрати майбутніх періодів, резерв наступних платежів і позавиробничі витрати», 16 «Рух готових виробів, реалізація продукції і матеріальних цінностей», а також журнал-ордер 11. Міністерством статистики ще не розроблено нові форми, тому рекомендується застосовувати існуючі.

У відомості 15 здійснюють аналітичний облік витрат за збутом у розрізі встановленої номенклатури; вона є підставою для списування належної суми у звітному місяці на дебет рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції». За допомогою відомості 16 організовують контроль за оплатою рахунків.

На початку місяця з відомості, складеної минулого місяця, переносять дані про несплачені платіжні вимоги. Потім роблять записи операцій (кількість продукції, облікова вартість, транспортні витрати, що відшкодовуються покупцю, загальна сума) в міру оформлення і подання для оплати платіжних вимог, а також одержання виписок банку про їх оплату.

В кінці місяця за звітними даними відомості 16 визначають в узагальненому вигляді рух готової продукції за групами, відпускну ціну реалізованої продукції, собівартість, суму відшкодування покупцями транспортних та інших витрат, залишок не-сплаченої продукції на кінець місяця. Одержані зведені дані за кореспондуючими рахунками записують у журналі-ордері 11, у якому відображають операції відвантаження і реалізації готової продукції на кредиті рахунків 26 «Готова продукція», 93 «Витрати на збут», 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

Бухгалтерія здійснює аналітичний облік відвантаження продукції прижурнально-ордерній формі у відомості 16 «Рух готових виробів, реалізація продукції і матеріальних цінностей». На сьогодні Міністерство статистики ще не розробило нову форму. Відомість складається з чотирьох розділів.

У першому розділі відображається розрахунок відвантаженої продукції за фактичною собівартістю та обліковими цінами в цілому по підприємству (виробничій одиниці).

У другому розділі відомості 16 реєструють: номери рахунку платіжної вимоги, рахунок-фактуру, номер наказу накладної, платіжної вимоги, найменування покупця, замовника або платника, вартість відвантаженої продукції, тари, транспортних витрат (рахунки виставлені та оплачені). Відмітку про оплату рахунків роблять у відомості 16 на основі виписок банку про зарахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства (об'єднання).

У третьому розділі відомості 16 містяться відомості, що характеризують процес відвантаження і реалізації продукції.

У четвертому розділі відомості 16 розраховують податок на додану вартість.

Підсумкові дані відомості 16 (або 16-ої для підприємств із великою номенклатурою реалізованої продукції, в якій наводяться суми за платіжними вимогами, видами реалізації, а також сума до одержання) за місяць записують у журнал-ордер 11 на кредит рахунків: 26 «Готова продукція», 91 «Адміністративні витрати», 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», 79 «Фінансові результати», 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», аналітичні дані — за рахунком 36.

На суму фактичної собівартості відвантаженої продукції покупцям на основі відповідних первинних документів, що підтверджують відвантаження, у бухгалтерському обліку вантажовідправника роблять запис:

Дебет рахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»

Кредит рахунку 26 «Готова продукція».

За умови відвантаження упакованої готової продукції в тару власного виготовлення на фактичну собівартість цієї тари складають проведення, аналогічне відвантаженню готової продукції.

Вартість тари, що відшкодовується покупцями понад оптову ціну на продукцію, списують записом:

Дебет рахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»

Кредит субрахунку 204 «Тара і тарні матеріали»

На суму виконаних транспортних витрат, які за договором повинен оплачувати покупець, і відповідно через це включених до рахунку, до одержання платежу від покупця вантажовідправник складає запис при оплаті:

Дебет рахунку 93 «Витрати на збут» Кредит рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

Дебет рахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»

Кредит рахунку 93 «Витрати на збут». Якщо за умовами договору вантажовідправник оплачує транспортні витрати за свій рахунок і вони не підлягають відшкодуванню покупцями, то запис буде такий: Дебет рахунку 93 «Витрати на збут» Кредит рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Фактичну собівартість виконаних робіт і послуг промислового характеру після приймання їх замовником не оприбутковують на рахунок 26 «Готова продукція», а відображають записом:

Дебет субрахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг»

Кредит рахунку 23 «Виробництво» або Кредит рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». У виробничих одиницях підприємств, які не мають окремого балансу, облік відвантаження і реалізації продукції централізовано. Усі первинні документи на відвантаження і реалізацію готової продукції (наприклад, специфікації, накази на відпуск та ін.) за встановленим графіком передаються до головного підприємства. Фінансовий відділ об'єднання оформлює і подає платіжні документи до банку на інкасо.

У журналі-ордері 11 в об'єднанні на виробничу собівартість продукції, оплаченої покупцями, роблять такий запис:

Дебет рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції»

Кредит рахунку 901 «Собівартість реалізованої продукції»

а) на вартість продукції, відвантаженої виробничою одиницею:

Дебет субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки»

Кредит рахунку 26 «Готова продукція»;

сума оплаченого транспортного тарифу: Дебет субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки» Кредит субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

на вартість тари понад ціну продукції:

Дебет рахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки»

Кредит субрахунку 204 «Тара і тарні матеріали»;

б) у бухгалтерському обліку головного підприємства згідно з документами, одержаними від виробничої одиниці:

Дебет рахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»

Кредит рахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки»;

в) витрати виробничої одиниці з відвантаження продукції, передані об'єднанню:

Дебет рахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки»

Кредит рахунку 93 «Витрати на збут» (відображається в журналі-ордері 11);

Дебет рахунку 93 «Витрати на збут»

Кредит рахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки»

Аналітичний облік відвантажених товарів здійснюється на складі в картках складського обліку в натуральних показниках на основі наказів-накладних відділу збуту.

В умовах постійних неплатежів найвигіднішою формою розрахунків є акредитивна форма. Відповідно до Інструкції 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг бенефіціар подає необхідні документи, передбачені умовами акредитиву, разом з реєстром документів до виконуючого банку. Реєстр документів складається за формою додатку 20 і подається до банку у чотирьох примірниках. Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи на предмет дотримання всіх умов акредитива, у разі порушення хоча б однієї з них виплати за акредитивом не провадить, про що інформує бенефіціара, і надсилає повідомлення до банку-емітента для отримання згоди на виконання акредитива.

У разі отримання негативної відповіді або її ненадходження виконуючий банк повертає всі документи за акредитивом бенефіціару з написом на першому примірнику реєстру про причини їх повернення за підписами головного бухгалтера і виконавця, засвідченими штампом банку.

г) ця ж операція відображається в обліку об'єднання згідно з авізо виробничої одиниці: Витрати на збут»

Можлива повна або часткова відмова покупців від оплати відвантаженої їм продукції, частіше — у випадках невідповідності кількості, якості продукції, передбачених договором або замовленням. У разі відмови покупця від оплати відвантаженої йому продукції він зобов'язаний прийняти цю продукцію на відповідальне зберігання на позабалансовий рахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» і лише після одержання відповідних вказівок постачальника відправити її за вказаною адресою іншому покупцеві або назад постачальнику. У такому випадку бухгалтерія робить запис:

Дебет рахунку 26 «Готова продукція»

Дебет субрахунку 204 «Тара і тарні матеріали» (на вартість оборотної тари)

Дебет рахунку 91 «Загальногосподарські витрати» (витрати з відвантаження оборотної продукції)

Кредит рахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції».

Суми відхилень, що відносяться до відвантаженої готової продукції, коригуються за кредитом рахунку 26

«Готова продукція» і дебетом рахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», на подорожчання -допоміжними бухгалтерськими проведеннями, а на здешевлення — сторнувальними. Ці відхилення обліковуються окремо в межах рахунку 26 «Готова продукція» загальною сумою за однорідними групами готової продукції без деталізації її за окремими видами.

Якщо роботи промислового характеру виконано для власного житлово-комунального господарства, капітального будівництва та інших невиробничих потреб підприємств і якщо ці роботи не підлягають оплаті, то вартість їх за цінами кошторисних калькуляцій або фактичної собівартості на основі актів приймання відображають записом:

Дебет рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності»

Кредит витратних рахунків 20, 13, 37, 39, 63, 66,65, 80,81,82,83.

Дебет рахунку 79 «Фінансові результати»

Кредит рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності»

Відвантаження готової продукції може здійснюватись у порядку бартерної операції. Відповідно до Закошу України «Про оподаткування прибутку підприємств» і товарообмінна (бартерна) операція — це господарча І операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає розрахунок за реалізовану продукцію в іншій, : ніж грошова, формі, включаючи будь-які види погашення взаємозаборгованості між сторонами господарчої операції без проведення грошових розрахунків, за І винятком міждержавного клірингу. Відображення в І бухгалтерському обліку здійснюється аналогічно реалізації згідно з оплатою з додатковим записом: Дебет рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відповідний субрахунок і

Відвантаження готової продукції може здійснюватись то у порядку бартерної операції. Відповідно до Закову України «Про оподаткування прибутку підприємств» товарообмінна (бартерна) операція — це господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає розрахунок за реалізовану продукцію в іншій, І ніж грошова, формі, включаючи будь-які види погашення взаємозаборгованості між сторонами господарчої операції без проведення грошових розрахунків, за винятком міждержавного клірингу. Відображення в бухгалтерському обліку здійснюється аналогічно реалізації згідно з оплатою з додатковим записом:

Кредит рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та -підрядниками» на суму бартерної операції.

Необхідним є системний оперативний контроль за ходом відвантаження готової продукції і надходженням платежів від покупців. Від цього залежить одержання прибутку — найважливішого показника діяльності підприємства (об'єднання).

Необхіднім є систем контроль за ходом відправленої продукції і надходження покупців.

Дебет рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відповідний субрахунок і і Кредит рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» на суму бартерної операції.

Необхідним є системний оперативний контроль за ходом відвантаження готової продукції і надходженням платежів від покупців. Від цього залежить одержання прибутку — найважливішого показника діяльності підприємства (об'єднання).

Особливу увагу слід приділяти і точному виконанню договорів із покупцями. [8, 364-366]

4. Аудит обліку витрат на збут продукції

Під час проведення аудиту необхідно керуватися Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", в якому наведені такі терміни і поняття, як "елементи витрат", "напрями витрат", "нормальна потужність", "об'єкт витрат", "визнання витрат", "склад витрат", "розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності" та іншими нормативними актами.

Проте перш ніж розпочати перевірку обґрунтованості формування і правильності обліку витрат на збут необхідно оцінити слабкі і сильні сторони внутрішнього контролю процесу виробництва і витрат.

Перевіряючи витрати, слід документально підтвердити правильність розрахунку собівартості продукції (робіт, послуг), оскільки це один з найважливіших синтетичних показників, що дає змогу оцінити ефективність використання в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) матеріальних і трудових витрат, рентабельність, прибутковість і фінансову стійкість підприємства.

До початку проведення перевірки аудитор зобов'язаний вивчити організаційні і технологічні особливості підприємства, визначити характер, спеціалізацію, масштаби і структуру кожного виду виробничої діяльності організації-клієнта, операціії на збут, проведені підприємством.

Досліджуючи правильність включення того чи іншого елемента витрат на збут до складу виробничих витрат і розрахунку собівартості продукції, необхідно перевірити обґрунтованість розмежування джерел відшкодування різних витрат (за рахунок собівартості, прибутку, фондів або резервів), достовірність звітних показників собівартості продукції, правильність розподілу витрат між незавершеним виробництвом і готовою продукцією, що дає можливість виявити внутрішньогосподарські резерви зниження собівартості продукції.

Джерелами даних для аудиту є первинна документація і бухгалтерські записи за рахунками обліку виробничих витрат ("Виробництво", "Загальновиробничі витрати", "Адміністративні витрати", "Брак у виробництві", "Готова продукція", "Собівартість реалізації", "Витрати на збут", "Інші витрати операційної діяльності"), регістр бухгалтерського обліку, журнал № 5 і відповідні дані про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг), картки на замовлення, розробні таблиці (з розподілу заробітної плати, відрахувань на соціальні потреби, послуг допоміжних виробництв, розрахунку амортизації основних засобів, зносу МШП), відомості розподілу загальновиробничих витрат, відомість зведеного обліку витрат на виробництво.

Особлива увага звертається на правильність віднесення витрат на собівартість продукції та групування їх за елементами — матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних засобів, інші витрати.

Обґрунтованість складу матеріальних витрат на виробничі потреби і включення їх до собівартості продукції (робіт, послуг) перевіряється через зіставлення даних складів про відпуск матеріалів у виробництво з даними цехів та інших підрозділів про надходження їх у виробництво, а також за допомогою аналізу записів за кредитом рахунку "Виробничі запаси" і дебетом відповідних рахунків, які відображаються в журналі № 5.

Переходячи безпосередньо до перевірки правильності обліку витрат на збут продукції, аудитор повинен особливу увагу звернути на такі питання:

-чи дотримується принцип постійності в обліку витрат (тобто незмінюваність вибраного з початку року методу обліку витрат на виробництво і методу калькулювання собівартості продукції, способи розподілу непрямих витрат);

-чи відповідає обраний метод обліку витрат галузевим і техніко-економічним особливостям організації;

-наскільки правильно розмежовуються виробничі витрати за звітними періодами;

-чи дотримуються обраного методу і точності оцінки матеріальних ресурсів, що списуються на витрати виробництва продукції;

-наскільки обґрунтовано списуються відхилення від облікових цін за матеріалами;

-чи правильно нараховується знос основних засобів, нематеріальних активів і МШП;

-наскільки обґрунтовані суми витрат, пов'язані з організацією та управлінням виробництвом, і способи їх розподілу на об'єкти обліку і калькуляції;

-яка обґрунтованість списання витрат обігу на собівартість реалізованих товарів;

-чи правильно віднесені на витрати виробництва (обігу) фактичні суми витрат на ремонт основних засобів, відрядження, рекламу, оплату інформаційних, консультаційних послуг, а також представницьких витрат та ін.

Аудиторська перевірка витрат на збут є одним з трудомістких процесів в аудиторській діяльності, вимагає великої зосередженості, знань нормативних та інструктивних матеріалів з їх подальшими змінами, а також особливостей правильного роз-рахування виробничих витрат в окремих видах господарської діяльності організації.

Перевіряючи склад виробничих витрат організації, необхідно встановити, який спосіб формування собівартості продукції (робіт, послуг) використовується на підприємстві — традиційний для вітчизняного обліку, так званий калькуляційний варіант, чи "директ-костінг" (облік прямих витрат), що застосовується в міжнародній практиці.

Практика аудиторських перевірок показує, що є факти, коли до витрат даного звітного періоду включають витрати, здійснені в інші звітні періоди. Тому слід знати, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну України №318 від 31.12.1999 р., витрати підприємства включаються до собівартості продукції того звітного періоду, якого вони стосуються, незалежно від часу їх оплати — попередньої (орендна плата) чи наступної (оплата за час відпусток працівників і т. д.). Увага аудитора повинна зосередитися і на достовірності величини амортизаційних відрахувань за основними засобами і нематеріальними активами. Зокрема, необхідно перевірити, чи немає нарахувань зносу основних засобів понад нормативний строк їх експлуатації.

Аудиторській перевірці підлягає також обґрунтованість віднесення на витрати виробництва окремих податків, зборів, відрахувань, платежів.

Для того щоб обґрунтовано оцінити стан обліку витрат на збут доцільно зафіксувати всі виявлені порушення в спеціально розробленій відомості, де мають бути передбачені такі показники:

зміст операції;

назва документа;

дата складання;

номер документа;

сума;

кореспонденція рахунків;

примітка (в ній аудитор записує висновки й обґрунтовані пропозиції щодо усунення недоліків). [14, 352-353]

 

Висновок

У результаті проведеного дослідження була вивчена процедура обліку витрат на збут. Були зроблені наступні висновки.

Керування витратами на виробництво і реалізацію продукції — це складний процес, що означає по своїй сутності керування всією діяльністю підприємства, тому що охоплює вага сторони виробничих процесів, що відбуваються. У вітчизняній практиці під керуванням витратами виробництва розуміється планомірний процес формування витрат на виробництво всієї продукції і собівартості окремих виробів, контроль за виконанням завдань по зниженню собівартості продукції, виявлення резервів і зниження. Основними елементами системи керування собівартістю продукції є прогнозування і планування, нормування витрат, облік і калькулювання, аналіз і контроль за собівартістю. Усі вони функціонують у тісному взаємозв'язку.

В умовах ринкової економіки витрати на виробництво і реалізацію продукції, що формують собівартість продукції — це найважливіший показник комерційної діяльності підприємств, що характеризує ступінь і якість використання трудових і матеріальних ресурсів, результати впровадження нової техніки, ритмічність виробництва , ощадливість у витраті засобів , якість керування . Собівартість продукції є вихідною базою для визначення цін, а також безпосередньо впливає на прибуток, рівень рентабельності і формування загальнодержавного тла — бюджету. Формування собівартості продукції здійснюється відповідно до Положення про склад витрат, а також змінами і доповненнями до нього.

У вітчизняній практиці керування витратами для цілей планування, обліку і калькулювання витрати на виробництво продукції класифікуються по різних ознаках: по виду виробництва , виду продукції, місцю виникнення витрат, по складу й економічному змісті, і т.д. Для практичного використання в системі керування формуванням витрат доцільно використовувати класифікацію по елементах і статтям витрат.

При аналізі затрат на збут одного підприємства потрібно намагатися використовувати усі можливі методи аналізу затрат, бо, як відомо, на практиці результати аналізу можуть відрізнятися один від одного, в залежності від методу, який використовувався при аналізуванні. Тому для того, щоб врахувати усі фактори впливу на затрати, різноманітні випадки, які можуть трапитись на підприємстві, доцільно аналізувати затрати за допомогою різних підходів.

У даній дипломній роботі ми розглянули також різні системи обліку витрат, інші витрати, які прямо пов’язані з витратами на збут, зокрема витрати на оплату праці продавцям, витрати на амортизацію тощо.

Таким чином, в ході роботи було зроблено наступний висновок.

До затрат щодо збуту продукції належать ті, що пов'язані з відвантаженням та реалізацією продукції, тобто позавиробничі витрати:

затрати на тару та упаковку продукції на складах готової продукції, на складах постачальника, після здачі готової продукції на склад;

транспортні витрати на доставку продукції до станції відправлення (пристань);

затрати на вантаження у вагони, судна, автомобілі та інші транспортні засоби;

комісійні збори, що сплачуються різним організаціям відповідно до договорів;

комісійні винагороди, що сплачуються торговим, постачальним або збутовим організаціям за продаж ними продукції, яка не може бути реалізована підприємством і тому передається для реалізації на комісійних засадах;

затрати на спеціальні аналізи, що виконуються під час відвантаження;

утримання приміщень для зберігання продукції у місцях її реалізації.

Затрати на відшкодування затрат за участь у виставках, ярмарках, безкоштовно передані зразки і моделі, на представницькі затрати (організацію прийомів), конференцій та інших офіційних заходів — включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу в розмірі до двох процентів від обсягів реалізації продукції.

До затрат щодо збуту продукції не належать:

вартість тари, що відшкодовується понад ціну товару;

затрати на тару та упаковку, якщо прейскурантом (або за умовами договору) передбачається відпуск продукції без тарування;

затрати на тару, якщо тарування продукції (відповідно до встановлених технологічним процесом) провадиться у цінах до здачі її на склад готової продукції; вартість такої тари включається до виробничої собівартості продукції;

затрати з упаковування і транспортування продукції, відшкодовувані покупцями;

знижка цін, наданих торговельним організаціям для відшкодування їх транспортних витрат.

 

Список використаних джерел

1. Слюсарчук Л. Облік готової продукції та її реалізації/ Л.Слюсарчук // Вісник податкової служби України. -2000. -№ 29. — С. 42-48

2.Пустовіт Г. Особливості обліку готової продукції та ії реалізації у малих підприємствах/ Ганна Пустовіт // Бухгалтерський облік і аудит. -2004. -№ 7. — С. 27-28

3.Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Затв. наказами Міністерства фінансів України в 1999 — 2003 роках.

4. Велш Глен А., Шорт Даніел Г. Основи фінансового обліку/ Пер. зангл.—К., 1997. — 943 с.

6. Друри К. Введение в управленческий и производственньш учет/ Пер. с англ. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. — 560 с.

7. Нидзл Б., Андерсон X., Колдузлл Л., Принципи бухгалтерскогоучета.— М., Финансьі и статистика., 1993. — 444 с.

8. Сопко В.В. Бухгалтерський облік. — К., 2000 — 448 с.

9.Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствахУкраїни — К.: А.С.К., 2002. — 784 с.

10. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік. — К.: ЦУЛ, 2003. — 624 с.

11. Сук Л.К. Теорія бухгалтерського обліку. -К.: Інститутпіслядипломної освіти Київського університету ім. Т. Шевченка.-2002.-238 с.

12.Сук Л.К. Бухгалтерський облік. — К.: Інститут післядипломної освітиКиївського університету ім. Т. Шевченка. — 2001.- 338 с.

13.Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні /під ред.С.Ф.Голова.-Д.:ТОВ «Баланс -Клуб», 2001. -832с.

14.Бухгалтерський фінансовий облік / за ред. Ф.Ф.Бутинця .- Ж.: ЖІТІ,2001.-672 с.

15.Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. Навч.посібник: 3-тє вид. — К.:А.С.К.2000.-504с.

16. Слюсарчук Л. Методологічні аспекти обліку витрат на збут та відображення їх у фінансовій звітності/ Л.Слюсарчук // Вісник податкової служби України. -2002. -№ 8. — С. 49-50