Організація праці в системах "людина-людина", її зміст, аналіз і можливості вдосконалення

Вступ.

1. Професії типу "людина-людина".

2. Взаємодії у професійній діяльності типу „людина-людина”: гендерний аспект.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Залежно від предмету праці всі професії поділяються на п'ять типів. Один з типів — "Людина — людина".

Головний, провідний предмет праці — люди.

Професії: лікар, учитель, психолог, перукар, екскурсовод, менеджер, керівник художнього колективу тощо.

Серед цього типу професій можна виділити:

· професії, пов'язані з навчанням і вихованням людей, організацією дитячих колективів;

· професії, пов'язані з управлінням виробництвом, керівництвом людьми, колективами;

· професії, пов'язані з побутовим, торговим обслуговуванням;

· професії, пов'язані з інформаційним обслуговуванням;

· професії, пов'язані з інформаційно-художнім обслуговуванням людей та керівництвом художніми колективами;

· професії, пов'язані з медичним обслуговуванням.

Для успішної роботи за професіями цього типу потрібно навчитися встановлювати і підтримувати контакти з людьми, розуміти людей, розбиратися у їхніх особливостях, а також опанувати знаннями у відповідній області виробництва, науки, мистецтва.

Короткий перелік якостей, які дуже важливі в роботі:

· стійкий гарний настрій у процесі роботи з людьми;

· потреба в спілкуванні;

· здатність розуміти наміри, помисли, настрої людей;

· уміння швидко розбиратися у взаєминах людей;

· уміння знаходити спільну мову з різними людьми.

1. Професії типу "людина-людина"

Зростання, розвиток, навчання і виховання дитини, формування людини як особистості можливі тільки в умовах спілкування і взаємодії з іншими людьми — батьками, вихователями, найближчим соціальним оточенням. Яким би обширним не був накопичений досвід, якими б достовірними не були носії інформації, якими б розвиненими не були сфери знань, необхідне живе спілкування при передачі відомостей від одного покоління іншому — необхідна праця вихователя, вчителя, викладача.

Яких би висот не досягла медицина, як би далеко не зробила крок діагностика хвороб, якою б висококласною не була медична техніка, надати реальну допомогу хворому може тільки лікар, санітарка, медсестра, фельдшер.

Навіть в умовах детального опрацьовування законів, спрощення правових процедур і граничної ясності нормативних документів людям необхідний фахівець, що володіє всім обсягом необхідної інформації і здатний надати допомогу в конкретній ситуації — юрист, юрисконсульт, нотаріус, адвокат.

Спільна робота людей на виробництві, в торгівлі, охороні здоров'я, вихованні — у будь-якому вигляді діяльності — не буде ефективною, якщо не будуть витрачені додаткові зусилля на організацію і управління цією діяльністю. Очевидна необхідність управлінських професій —менеджера, адміністратора, організатора, диспетчера, розподільника робіт, агента.

Повсякденно-побутове життя суспільства зупиниться, якщо не буде продавців, офіціантів, перукарів, провідників, кухарів, касирів, білетерів, працівників сфери обслуговування, стюардес.

Ми не зможемо подорожувати, здійснювати екскурсії, займатися туризмом, відпочивати, дізнаватися про нове, якщо не звернемося до послуг професіоналів —екскурсоводів, гідів, туристичних агентів і менеджерів, соціально-культурних працівників.

Всі перераховані професії відносяться до професій типу «Людина-людина».

У будь-якому з напрямків сфери «Людина-людина» фахівець, крім суто професійних знань і умінь, повинен володіти знаннями і уміннями по роботі з людьми.

Більше того, успішне виконання професійних обов'язків виявиться неможливим, якщо не буде почута і зрозуміла інша людина, не будуть враховані її побажання, не буде встановлений контакт. Лікар не побачить повної картини хвороби, не зможе скласти прогноз і дати рекомендації, якщо не бачитиме конкретного хворого. Продавець-консультант не виконає роботу, якщо не буде звертати увагу на побажання клієнта. Педагог не досягне бажаного результату, якщо не захоче дізнатися про сильні сторони учня і не спиратиметься на них. Менеджер не зможе повною мірою реалізувати потенціал колективу, якщо не врахує особисті якості співробітників.

Разом з тим доброзичливість, співчуття, співпереживання, інтерес до людей повинні поєднуватися у фахівців сфери «Людина-людина» з високою емоційною стійкістю, витримкою, самоконтролем, умінням володіти власними емоціями. Робота з людьми часто пов'язана з високою нервово-психічною напругою і вимагає добре розвинених не тільки комунікативних, але і емоційно-вольових якостей[5, c. 21-22].

Професії типу «Людина-людина» — найгуманніші, наповнені спілкуванням і радістю взаєморозуміння. Люди, що обрали їх і готові працювати з самовіддачею, можуть очікувати вдячний відгук з боку інших.

Все різноманіття професій типу «Людина-людина» може бути розділено на такі напрямки: виховання і навчання; охорона здоров'я; організація і управління; правовий захист; торгово-сервісне обслуговування; культурно-просвітницька робота.

В рамках кожного напрямку знаходяться спеціальності, близькі за своїми характеристиками. Уявлення про групи споріднених професій дозволяє бачити перспективи і планувати просування відносно зростання кваліфікації і освоєння суміжних спеціальностей, що, безумовно, підвищує стійкість професіонала в умовах ринку.

Продавець-консультант

Зміст праці: продавець-консультант розповідає покупцям про асортимент, детально роз'яснює характеристики, параметри, властивості товару, пояснює засоби використання, зберігання і відходу. Консультує з питань переваги різних моделей, допомагає у виборі, пропонує взаємозамінний товар. Підраховує загальну вартість покупки, перевіряє реквізити чека, оформляє гарантійні паспорти на товари, перевіряє комплектність, наявність пломб, упаковує товар, видає покупку. Стежить за станом потоку покупців і порядком в торговому залі. Своєчасно поповнює запас товарів.

Продавець-консультант незамінний в торгівлі товарами широкого споживання і продуктами харчування, в торгівлі побутовими приладами, комп'ютерною технікою, виробами автотранспорту, санітарно-технічними засобами, новими видами парфюмерно-косметичної продукції.

Підготовка і трудова діяльність продавця-консультанта спеціалізована за наочною ознакою (по типу товару, що продається).

Умови праці: робота продавця-консультанта проходить в спеціально обладнаних торгових залах, павільйонах, на виставкових стендах — в приміщенні або на повітрі. Може бути індивідуальною або у складі групи. Організована в одну або дві зміни. Спілкування в праці дуже інтенсивне.

Продавець-консультант повинен добре знати правила торгівлі товарами певної групи, їх асортимент, класифікацію, призначення, засоби використання, зберігання і догляду за ними, бути в курсі стану споживчого попиту.

Необхідні якості: для успішного виконання роботи продавець-консультант повинен володіти добре розвиненими комунікативними якостями — умінням легко вступати в контакт, виявляти побажання покупця, доступно пояснювати, наочно демонструвати товар у дії. Необхідні висока емоційна стійкість, працездатність, розвинена оперативна пам'ять, високий ступінь розподілу уваги, добра ручна швидкість.

Перешкоджають успішній діяльності: нетовариськість, інертність, низька нервово-психічна стійкість.

Медичні обмеження: робота протипоказана особам, страждаючим хронічними інфекційними захворюваннями, хворобами шкіри, опорно-рухового апарату і серцево-судинної системи, зниженням слуху і зору.

Споріднені професії: адміністратор торгового залу, консультант сфери послуг, рекламний агент, торговий представник, менеджер з продажу, комерсант.

Професію продавця-консультанта можна отримати на спеціальних курсах або за місцем роботи, а також шляхом додаткової підготовки в області торгівлі.

Перспективи професійного зростання: підвищення кваліфікації, отримання спеціалізації за іншими видами товарів, кар'єрне зростання усередині торгової компанії, продовження освіти в області торгівлі, отримання середньої спеціальної освіти за фахом «Товарознавство», вищої освіти за фахом «Комерція (торгова справа)» або «Товарознавство і експертиза споживчих товарів».

Професія продавця-консультанта на даний час має стійкий попит на ринку праці[3, c. 57-59].

Офіціант

Зміст праці: офіціант — це працівник ресторану, кафе, бару, їдальні. В обов'язки офіціанта входить обслуговування відвідувачів і сервіровка стола, уміння дати пораду у виборі блюд, отримання замовлення і його передача, доставка замовлення відвідувачу, розрахунок, представлення асортименту, кулінарна характеристика блюд і напоїв, ціни на них, робота на контрольно-касових апаратах. У разі спілкування з іноземними відвідувачами необхідне знання іноземних мов в межах професійного розмовного. У роботі необхідні фізична витривалість, швидкість, ручна умілість з одночасним артистизмом. Для успішного виконання роботи офіціант повинен розуміти особливості поведінки людей, необхідна стійка увага, розвинена оперативна пам'ять, високі рахункові здібності

Медичні обмеження: робота офіціанта протипоказана людям із захворюваннями ніг, опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи, а також особам із зниженням слуху і зору, з хронічними інфекційними захворюваннями. Робота пов'язана із значними фізичними навантаженнями.

Умови праці: робота проходить в приміщенні або на вулиці в період роботи літніх кафе. Спілкування в праці — інтенсивне, з великою кількістю людей і відвідувачів

Споріднені професії: бармен, буфетник, продавець продовольчих товарів, продавець-комерсант, касир, метрдотель, кухар.

Перспективи професійного зростання: підвищення кваліфікації, адміністративне зростання, продовження освіти в середніх спеціальних і вищих учбових закладах.

Професійний тип особи: соціальний, артистичний і підприємницький.

Професія офіціанта затребувана на ринку праці, особливо в період масового відпочинку.

Соціальний працівник

Зміст праці: фахівець з соціальної роботи, організовує матеріально-побутову допомогу і подає морально-правову підтримку громадянам, що потребують соціальних послуг — інвалідам, самотнім людям похилого віку, самотнім матерям, багатодітним сім'ям, дітям-сиротам, біженцям, а також потерпілим в результаті природних, екологічних, техногенних і т.д. катастроф.

Соціальний працівник виявляє коло осіб, які мають потребу визначає характер і об'єм необхідної допомоги, координує зусилля різних державних і суспільних структур, розробляє програму реабілітаційних заходів, добивається ухвалення рішень, що відповідають закону, в офіційних інстанціях, консультує з питань соціального захисту. Прагне максимально наблизити спосіб життя своїх підопічних до звичайних для здорових і благополучних людей умов і норм. З цією метою приділяє особливу увагу з'ясуванню можливостей участі людини в посильній праці.

Умови праці: праця соціальних працівників може бути спеціалізована за віковими, медичними, соціальними критеріями (соціальна робота з сім'єю і дітьми, у сфері зайнятості, в установах і на підприємствах соціального обслуговування, соціально-правова підтримка населення, організація пенсійного забезпечення і т. д.).

Необхідні якості: соціальному працівнику необхідна компетентність в соціально-правових і психолого-педагогічних питаннях, обізнаність в області економіки, соціології, зайнятості населення, етики, етично-гуманітарних знань.

Професійно-важливими є співчуття, співпереживання, сумлінність, відповідальність, витримка, самоконтроль. Потрібні аналітичні здібності — уміння оцінити ситуацію і сформувати план дій. Необхідні виражені організаторські здібності, практична спрямованість, уміння працювати з документацією.

Недопустимі: черствість, нестриманість, недотримання моральних норм.

Медичні обмеження: робота не рекомендується людям, страждаючими серцево-судинними, нервово-психічними захворюваннями і іншими недугами, що знижують працездатність і врівноваженість в спілкуванні, вчинках і т.д.

Споріднені професії: юрист, фахівець з державного і муніципального управління, соціальний педагог, психолог, соціолог, фахівець в області реабілітації.

Перспективи професійного зростання — адміністративне просування в структурі соціальних служб.

Фахівці з соціальної роботи працюють в органах соціального захисту громадян, муніципальних утвореннях, державних структурах, громадських організаціях, фондах і т.д.

Професія соціального працівника затребувана на ринку праці.

Шляхи отримання професії: навчання в коледжах, технікумах, вищих учбових закладах за фахом «Соціальна робота»[6, c. 134-137].

Менеджер

Розвиток ринкових відносин і згортання адміністративної системи управління привели до появи і стрімкого розвитку до цього незнайомої більшості населення професії менеджера.

Організація і управління необхідні скрізь, де є спільна діяльність людей. Раніше управлінські кадри готувалися шляхом висунення і додаткового навчання фахівців, що володіли організаторськими здібностями. За останні 10 років менеджмент виділився в самостійний, такий, що швидко розвивається, розгалужений і наповнений різними спеціалізаціями напрям.

Колись поняття «менеджмент» означало — управління виробництвом, сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності і збільшення прибутків.

На сьогоднішній день це поняття розширилось. Крім виробничого, це і інформаційний, і фінансовий, і міжнародний менеджмент, і управління персоналом. Менеджери працюють в області торгівлі, сервісу, туризму, транспорту, промисловості, мистецтва, спорту, соціальної сфери, охорони здоров'я і т.д.

Зміст праці менеджера значною мірою визначається сферою його діяльності. Загальними для всіх спеціалізацій є організація і координація, оцінювання і стимулювання діяльності персоналу з метою підвищення продуктивності і якості праці, економії ресурсів, зростання конкурентоспроможності товарів і послуг, прибутків, задоволення від професії.

Менеджер забезпечує аналіз і рішення організаційних, економічних, соціальних питань в їх взаємозв'язку, регулює процеси підбору, прийому і переміщення персоналу.

Умови праці: робочий день менеджера не нормований строго, нерідко виникають стресові ситуації, що вимагають ухвалення оперативних рішень, пов'язаних з ризиком. Спілкування в праці дуже інтенсивне.

Менеджеру потрібна підготовка в області економіки, права, маркетингу, реклами, соціальної психології, психології праці і управління. Він повинен знати трудове законодавство, організацію виробництва, володіти навиками спілкування з людьми і технікою ведення комерційних переговорів.

Необхідні якості: кмітливість, розсудливість, відповідальність, висока емоційно-вольова стійкість, розвинені аналітичні, комунікативні і організаторські здібності, готовність до розумного ризику. Менеджер повинен бути сміливим, рішучим, обов'язковим, самокритичним, здатним аналізувати ситуацію і працювати з людьми.

Медичні обмеження: робота не рекомендується особам, страждаючим захворюваннями серцево-судинної і нервової системи, що мають дефекти мови і фізичні недоліки.

Споріднені професії: маркетолог, аналітик, брокер, економіст, підприємець, адміністратор, організатор, фахівець із зв'язків з громадськістю.

Перспективи професійного зростання: підвищення кваліфікації, отримання освіти в суміжних областях, адміністративне просування.

На даний час менеджер є затребуваною професією на ринку праці, особливо в області продажу і сфери послуг.

Секретар-референт

Зміст праці: працівник, що відає документацією і поточними справами окремої особи або установи, консультант з певних питань. Виконує технічні функції і організаційну роботу за дорученням керівника. Застосовуючи раціональні методи роботи з відвідувачами і документами, сприяє успішному і оперативному рішенню основних задач організації.

Секретар-референт встановлює зв'язки керівника із співробітниками, передає завдання за призначенням, стежить за їх виконанням. Бере участь в підготовці і обслуговуванні різних нарад, засідань, конференцій. Організовує і регулює прийом відвідувачів. Веде телефонні переговори.

Працює з документацією — аналізує листи і документи, систематизує їх за ступенем важливості. Готує інформаційні повідомлення і реферати з доручених питань. Складає проекти наказів, відповіді на листи і запити. Стенографує засідання, веде протоколи, картотеку адрес організацій і осіб, з якими ведеться листування або переговори.

Активно використовує в своїй роботі технічні засоби — комп'ютер, оргтехніку, засоби зв'язку, аудіозаписи і т.д.

Умови праці: у різних установах робота секретаря-референта може мати свою специфіку. Робота може бути ненормованою, припускати відрядження. Можуть бути затребувані спеціальні знання в якій-небудь області (наприклад, знання технологічних процесів, технічні знання і т. д.).

Робота секретаря-референта проходить в дуже насиченому інформаційно-комунікативному середовищі. Протягом дня йому доводиться вступати в контакти з великою кількістю людей, відстежуючи і регулюючи при цьому різні інформаційні потоки. Секретар-референт повинен бути гнучким, добре пристосовуватися до умов, що змінюються.

Області застосування: секретарі-референти працюють в усіх більш менш крупних організаціях і установах, що ведуть прийом відвідувачів і мають документообіг.

Необхідні якості: уміння встановлювати контакт з людьми, товариськість, доброзичливість, емоційна стійкість, самоконтроль; якості ділові: відповідальність, організованість, хороша оперативна пам'ять, здатність концентрувати і розподіляти увагу, добра глядацько-моторна координація. Секретар-референт повинен володіти високою загальною культурою і правильною мовою. Бажано (в окремих випадках необхідно) знання іноземної мови.

Недопустимі: запальність, дратівливість, схильність до частої зміни настрою.

Медичні обмеження: діяльність протипоказана людям, страждаючим серцево-судинними захворюваннями, захворюваннями внутрішніх органів (печінки, щитовидної залози і т. д), психічними недугами, розладами нервової системи, що виявляються в дратівливості; а також людям, що мають дефекти мови і явні фізичні недоліки.

Споріднені професії: адміністратор, референт, секретар, офіс-менеджер, діловод, приймальник замовлень, реєстратор, секретар суду, помічник керівника.

Професія секретаря-референта затребувана на ринку праці.

Перспективи професійного зростання: підвищення кваліфікації, продовження освіти в коледжах і технікумах за фахом діловодство і архівознавство, державне і муніципальне управління; продовження освіти у вищих учбових закладах за фахом, документоведення і документаційне забезпечення управління, менеджмент організації, управління персоналом, зв'язки з громадськістю, державне і муніципальне управління.

Шляхи отримання професії — професійні ліцеї і училища, курси.

Фахівець з соціально-культурної роботи

Зміст праці: фахівець з соціально-культурної роботи забезпечує організацію і проведення культурно-просвітницької, спортивно-оздоровчої і розважальної роботи серед дітей, юнацтва і дорослих. Його діяльність направлена на задоволення духовних потреб населення у сфері дозвілля.

Соціально-культурна робота припускає організацію вільного часу, відпочинку і розваг для населення; об'єднує в собі кружково-студійну творчу роботу, роботу спортивних секцій, роботу любительських об'єднань, курсів навчання і програм додаткової освіти.

Соціально-культурна діяльність є багатофункціональною, припускає використання різноманітних менеджерських, маркетингових, рекламних і управлінських технологій в області спорту, культури, мистецтва і масових видовищ.

Фахівець з соціально-культурної роботи розробляє, готує і проводить масові заходи; організовує і координує роботу колективів, проглядає виступи; виконує адміністративно-господарську роботу, пов'язану з матеріальним забезпеченням; бере участь в розробці культурних проектів, програм, сценаріїв і масових заходів.

Умови праці: робота проходить увечері або в загальновихідні дні, іноді на відкритому повітрі.

Області застосування: центри дозвілля, дома творчості, палаци культури, установи освіти і культури, будинки відпочинку, санаторії, пансіонати, дитячі спортивно-оздоровчі табори, культурні фонди, підрозділи з соціально-культурної роботи крупних компаній і організацій, підприємства екскурсійно-туристичного бізнесу, рекламні агентства.

Основний зміст діяльності фахівця з соціально-культурної роботи складає робота з людьми. Вона припускає постійне спілкування у формі бесід, зустрічей, переговорів, узгоджень, обговорень. Спілкуванням наповнені всі аспекти праці — доводиться встановлювати контакти з різними організаціями, установами, фондами і колективами. Успіх справи часто залежить від психологічної готовності до співпраці, емоційної відвертості, уміння знайти підхід до людей, здатності захопити своїми задумами, викликати прихильність до себе.

Соціально-культурний працівник повинен володіти знаннями в області організації дозвілля, педагогіки, психології, етики, мистецтва, народної творчості, виконавських мистецтв, спорту, економіки, менеджменту, маркетингу, реклами.

Необхідні якості: він повинен бути товариським, врівноваженим, енергійним, наполегливим, відповідальним, гнучким, володіти організаторськими здібностями. Необхідні хороші зовнішні дані, артистизм, художній смак, хороше здоров'я і висока працездатність.

Споріднені спеціальності: менеджмент в кіно і телебаченні, культурології, менеджмент шоу-бізнесу, соціальна педагогіка дозвілля, менеджмент екскурсійно-туристичної діяльності, режисура форм дозвілля, що театралізуються, соціокультурний менеджмент молодіжних рухів.

Професія затребувана на ринку, проте попит нестабільний, має сезонний характер[4, c. 92-95].

Торговий представник

Зміст праці: торговий представник є посередником між виробником або оптовим постачальником і торговою мережею, який знайомить торгові організації і споживачів з товаром своєї фірми. Він надає опис, детально роз'яснює властивості, демонструє засоби застосування, рекламує достоїнства, демонструє зразки продукції або їх фото- і відеозображення.

Також фахівець налагоджує стійкі зв'язки виробника з торговою мережею, укладає договори на оптове постачання, просуває товар на ринку, сприяє збільшенню об'єму продажів.

Активно використовує в роботі технічні засоби і засоби зв'язку.

Умови праці: працює індивідуально. Робота пов'язана з роз'їздами і частими відрядженнями. Спілкування в праці інтенсивне.

Області застосування: торгові представники працюють у відділах реалізації промислових підприємств, виробничих об'єднань, кооперативів, приватних виробництв.

Необхідні якості: торговому представнику необхідні знання в області технології виробництва товарів, що реалізуються, торгівлі, економіки, психології, права. Він повинен володіти аналітичним мисленням, доброю пам'яттю, стійкою увагою, бути товариським, енергійним, емоційно врівноваженим. Необхідні відповідальність, організованість, висока працездатність, ініціативність, розвинені комунікативні навики.

Медичні обмеження. Робота не рекомендується людям із захворюваннями серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, вираженими дефектами зору і слуху, фізичними недоліками.

Споріднені професії: продавець-консультант, комерційний агент, менеджер з продажу, фахівець відділу реалізації на виробництві.

Професія торгового представника на даний час має попит на ринку праці[2, c. 115-116].

2. Взаємодії у професійній діяльності типу „людина-людина”: гендерний аспект

У мотиваційній сфері у чоловіків домінує мотив вийти переможцем за всяку ціну, дискваліфікуючи співрозмовника з одного боку і підкреслюючи власну неперевершеність і свої досягнення – з іншого. В той час у жінок у мотиваційній сфері превалює мотив уникнення відкритої конфронтації, прагнути до акцентування спільності, не помічаючи особисту ворожнечу [4, 188]. Крім того, дослідження особливостей реального виявлення психології жінок свідчить про те, що жінки орієнтовані на міжособистісне спілкування більшою мірою, ніж чоловіки; вони легше адаптуються до нових соціальних умов, більш відкриті та відповідальні, цілеспрямовані, активні, врівноважені, уважні, дружелюбні, чуйні, соціально компетентні, мають мобільне мислення, здібність до аналізу та оцінки ситуації, готовність до прийняття рішень, уникають конфліктів. Цікавим фактом є те, що успішній самореалізації жінки сприяють як високий рівень освіти її матері, так і наявність у жінки в дитинстві добрих стосунків з батьком, його підтримка прагнень дівчини до професійного самовизначення [2, 275].

Труднощі для взаєморозуміння створюють також і стилі комунікативної поведінки чоловіків і жінок. Чоловіча стратегія у спілкуванні напориста, активна, агресивна, вона орієнтована на монолог. Жіноча стратегія – гнучка, динамічна. Свідомо чи несвідомо жінка в процесі спілкування має на меті підтримку позитивної емоційної атмосфери, налаштована на отримання згоди. Відповідно чоловіки відчувають себе комфортніше в ситуації публічного виступу, жінки – у приватній бесіді.

Чоловіки частіше починають бесіду, частіше перебивають співрозмовника, ствердження формулюють у формі безапеляційних суджень, запитують з метою отримання інформації, незгоду висловлюють відкритим протестом. Жінки ж часто формулюють ствердження у формі запитань, частіше ставлять запитання, причому – з метою продовження бесіди; незгоду частіше виражають мовчанням; у власних реакціях вони орієнтуються на репліку комунікативного партнера.

Жінки в розмові активно встановлюють зовнішній зв’язок, часто використовують слово „так” для того, щоб сказати: „Так, я уважно слухаю”. Тоді як чоловіки кажуть „так” лише тоді, коли висловлюють згоду [3, 119].

За даними новітніх психологічних досліджень, чоловіки з фемінними рисами у структурі особистості, виявляють схильність до більш інтенсивного застосування у міжособистісному спілкуванні неусвідомлених механізмів так званого „психологічного захисту”, що розглядається як ознака виявлення наявності певного внутрішньоособистісного конфлікту, тобто невротизуючого фактору. На думку Носенко Є.Л., гендерна ситуація у суспільстві, при якій жінка з високим рівнем домагань вимушена виборювати собі право на самореалізацію й максимальне повне виявлення своїх можливостей, призводить до формування у неї маскулінних рис у структурі особистості, що інтенсифікує виявлення механізмів психологічного захисту, у тому числі непродуктивних для гармонійного міжособистісного спілкування [2, 276].

Відомо, що фемінні особистості мають високу тривожність, невпевнені у собі, легко піддаються нав’язуванням певних точок зору, а маскулінні характеризуються дефіцитом емпатії, здатністю до емоційної опіки та підтримки. Саме тому слід враховувати ці фактори (з метою їх усунення) під час оптимізації взаємодії у професійній діяльності типу „людина-людина”[1, c. 46-47].

Висновки

Вибір професії і реалізація життєвих планів залежить від особистісних якостей, інтересів та психофізіологічних нахилів особистості до певного фаху. До особистісних якостей можна віднести рівень самооцінки, рівень домагань, ціннісні орієнтації, емоційно-вольові властивості, інтелектуальні.

Як відомо, що за методиками Е.О. Клімова, А.Е. Голомштока виділено такі напрямки професій: "людина-людина", "людина-техніка", "людина-знак", "людина-природа", "людина-художній образ".

Пошук факторів оптимізації професійної діяльності є актуальним завданням психологічної науки та діяльності як специфічного виду людської активності, спрямований на творчі перетворення, вдосконалення дійсності і самого себе [1, 657]. Фактор особливостей взаємодії людини з об’єктом праці покладеним в основу класифікації професійної діяльності за Клімовим Є.А. Розрізняють п’ять типів професій: „людина-природа”, „людина-техніка”, „людина-знакова система”, „людина-художній образ”, „людина-людина”. Особливістю об’єкту професій типу „людина-людина” є те, що робота передбачає взаємодію з людьми, групами, колективами.

На думку С.Бем, Р.Гріна, Є.Ільїна, та інших, значне місце в рольовому репертуарі людини займає її гендерна ідентифікація Чоловічність і жіночність виражаються в стилі одягу, у ході й мовленні, в манерах, захопленнях, у будь-яких інших формах поведінки. У той час жодна поведінка, окрім репродуктивної, сама по собі не є винятково чоловічою чи суто жіночою. Недоліки формування гендерних ролей ведуть до порушення статевої та генетичної ідентичності, а ті, послаблюючись, стають причиною проблем людини, пов’язаних із труднощами міжстатевих контактів.

Список використаної літератури

1. Бандур С. Організація та нормування праці: курс лекцій / Інститут підготовки кадрів держ. служби зайнятості України. — К. : ІПК ДЗСУ, 2008. — 141с.

2. Білоконенко В. Організація праці: Конспект лекцій / Харківський держ. економічний ун-т. — Х. : ХДЕУ, 2004. — 136с.

3. Дячун О. Організація, нормування та оплата праці: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закладів / Технологічний коледж УкрДЛТУ. — Л. : Афіша, 2001. — 218с.

4. Медвецький О. Організація і стимулювання праці: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2002. — 180с.

5. Нестерчук В. Організація та мотивація праці: Навч. посіб. / Європейський ун-т фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. — К. : Вид-во Європейського ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 1999. — 86с.

6. Фаріон І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: організація, облік, аналіз, контроль: Навч. посібник для студ. екон. спец. / Тернопільська академія народного господарства. — Т. : Економічна думка, 2003. — 616с.