Організація торгівлі за допомогою Інтернет-крамниць

Категорія (предмет): Економічна теорія

Arial

-A A A+

Вступ.

Розділ 2. Пошук товарів.

Розділ 3. Оплата замовлення.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Використання можливостей інформаційних технологій та глобальної мережі Інтернет для потреб організації ефективного товарно-грошового обміну в економіці розвинутих країн отримало бурхливий розвиток, насамперед – у формі електронної торгівлі.

Економічним аспектам функціонування торговельних підприємств у середовищі Інтернет присв'ячені праці Т. Хофмана, А. Саммера, М. Мак-Нілла, К. Коллі, К. Пейтела, В Кисельова та деяких інших авторів. Дослідженню питань, пов'язаних з формуванням систем електронної торгівлі підприємствами України, присвячені роботи В.М. Гужви, О. Данько, В.В. Апопія, Я.А. Гончарука, А.М. Виноградської, Н.С. Меджибовської, Б.М. Мізюка та ін. В той же час, у вітчизняній науковій літературі недостатньо чітко сформульовані теоретичні та методологічні основи побудови ефективних систем електронної торгівлі в умовах чинної в Україні законодавчої бази і особливостей сучасного стану розвитку сфери обігу, не знайшли достатньо повного відображення питань забезпечення бізнес-процесів підприємств електронної торгівлі.

Вихідним концептуальним положенням даної роботи є твердження про існування серйозних проблем у питаннях комплексного формування систем електронної торгівлі в Україні, який, відбувається значною мірою несистемно, без наукового обґрунтування діяльності підприємств даної сфери; недостатнім є і рівень організації окремих бізнес-процесів. Тому метою цієї статті визначено узагальнення та систематизацію теоретичних основ організації торгівлі на основі сучасних інформаційних технологій в умовах чинної в Україні законодавчої бази і з врахуванням особливостей сучасного стану розвитку сфери обігу.

Розділ 1. Формування замовлення

На сучасному етапі розвитку електронної торгівлі в мережі Інтернет існують три основних форми організації електронної торгівлі: – електронні магазини; – торговельні Інтернет-майдайчики; – Інтернет-аукціони. Проведений аналіз спеціальної та навчальної літератури з питань організації торгівлі за цими формами показав, що в теоретичному і практичному (з точки зору розроблення програмного забезпечення і створення відповідних технічних засобів) аспекті ці питання є досить глибоко опрацьовані і не становлять особливих проблем для організаторів систем електронної торгівлі.

Основою функціонування системи електронної торгівлі є електронні (віртуальні) магазини. У вітчизняній та зарубіжній теорії електронної торгівлі знайшли відображення ряд визначень терміну "електронний магазин". Так, М.В. Макарова розуміє під електронним магазином своєрідну Web-вітрину, форму роботи фірми в Інтернет, дієвої презентації власного бізнесу в глобальній мережі [4, с. 109]. Інші автори стверджують, що електронний магазин – це Web-сервер, який пропонує товари чи послуги для продажу та забезпечує відповідні засоби для їх замовлення й оплати. Поряд з цим, деякі автори під цим терміном розуміють "…Web-сайт, що містить каталог товарів, віртуальний кошик для покупок, платіжні інструменти та можливо систему управління доставкою замовлень" [6, с. 224]. Кожен із вищезазначених авторів розглядає електронний магазин як відокремлений елемент, тобто Web-сайт, який повинен здійснювати рекламу та продаж товарів чи послуг. На нашу думку, такі твердження не можуть претендувати на беззаперечне визнання, оскільки вони не передбачають повного охоплення всіх бізнес-процесів, що відбуваються на підприємстві.

Тому електронний магазин необхідно розглядати як створений суб'єктом підприємницької діяльності (юридичною чи фізичною особою) електронний Web-каталог, що покликаний здійснювати представлення та продаж товарів та послуг в інтерактивному режимі і який функціонує, як один зі складових елементів системи електронної торгівлі, що діє на підприємстві. В цьому розумінні можна стверджувати, що електронний магазин є реалізованим комерційним представництвом певного суб'єкта господарювання в мережі Інтернет на основі створення власного Web-сервера з метою забезпечення продажу товарів та надання послуг іншим користувачам даної мережі.

Продаж (передачу) покупцеві товару через інтернет-магазин і отримання оплати за нього неможливо здійснити одночасно, тому такі правочини мають оформлятися в письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 ЦКУ договір вважають укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, листах, у т. ч. за допомогою електронного зв’язку, підписаних сторонами. Договір може бути укладений також способом прийняття до виконання замовлення. Саме таку форму письмового оформлення договірних відносин застосовують в інтернет-магазинах.

Покупець, оформляючи бланк замовлення, повідомляє продавця про те, що він бажає здійснити купівлю за такими цінами й на тих умовах, які запропонував продавець. При цьому в самому бланку замовлення, крім найменування товару, його вартості, кількості необхідно зазначити реквізити, які ідентифікують покупця. Для юридичної особи необхідно вказати:

– назву підприємства, його місцезнаходження, код за ЄДРПОУ;

– прізвище, ім’я, по батькові особи, уповноваженої виконувати фінансові операції;

– інші реквізити, які мають бути на фінансових документах (поточний рахунок, найменування банку платника податку тощо).

Покупцеві, що є юридичною особою, обов’язково вручають документ про сплату вартості одержаного замовлення зі штампом «сплачено» або касовий ордер.

Якщо покупець є фізичною особою, то в бланку замовлення зазначають паспортні дані й місце проживання.

У бланку замовлення необхідно вказати умови, які продавець (як ініціатор правочину) вважає істотними для досягнення згоди. Покупець у цій ситуації – пасивний контрагент за договором, він погоджується на умови й укладає правочин або відмовляється. Договір вважається укладеним сторонами, якщо за всіма істотними умовами досягнуто згоди, що засвідчується підписами сторін.

Замовлення на придбання товару та порядок розрахунків за них через ін-тернет-магазини може бути оформлено електронним документом і засвідчено електронним підписом осіб, які брали участь у його складанні.

Якщо продавець і покупець контактують будь-яким іншим способом, ніж через електронне середовище, то оформити документи й забезпечити наявність на них підписів уповноважених на здійснення правочину осіб не викликає труднощів.

Оформлення згоди сторін за договором, укладеним через Інтернет, здійснюється відповідно до п.2.3 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», в якому визначено, що документи, створені за допомогою засобів обчислювальної техніки на машинозчитуваних носіях, застосовуються тільки за умови надання їм юридичної сили й доказовості. При цьому в п. 2.4 зазначеного положення вказано, що юридичну силу та доказовість документів забезпечує наявність обов’язкових реквізитів [4]:

– назва документа (форми);

– код форми;

– дата й місце складання;

– назва підприємства (установи), від імені якого його складено;

– посади, прізвища й підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу.

Наявність підписів є однією з обов’язкових умов, що засвідчують юридичну силу документа. Крім того, в п. 2.5 положення зазначено, що документ може бути підписаний власноручно, за допомогою факсиміле, символу або іншого механічного чи електронного способу посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах оргтехніки, оформляються у вигляді пароля або іншим способом авторизації, який дає можливість однозначно ідентифікувати особу, котра здійснила господарську операцію.

Для фінансового обліку важливим є факт здійснення господарської опе-рації, а для податкового обліку – настання податкової події. Тому для відображення доходу від реалізації товару у фінансовому обліку важливий перехід права власності на товар або ризики, пов’язані з переходом права власності на нього. Для відображення валового доходу й податкових зобов’язань із ПДВ у податковому обліку важливу роль відіграє фізичний рух товару – його переміщення, а не факт переходу права власності (якщо першою подією не була передоплата товару).

Однак у разі торгівлі товаром через пошту підприємство-продавець н е має можливості чітко контролювати дату настання податкової події та факту здійснення господарської операції з метою коректного відображення в обліку.

Розділ 2. Пошук товарів

Процес пошуку необхідної інформації в електронній торгівлі відбувається за допомогою специфічних інструментів: пошукових машин, веб-каталогів, тематичних веб-серверів, посилань на нетематичні веб-сервери, «Жовті сторінки» (телефонні довідники), спостереження, експерименти, проведення опитування інтернет-аудиторії тощо. Опитування інтернет-аудиторії проводиться із застосуванням різних методів, але найчастіше – через розміщення анкет на веб-сайтах та шляхом організації телеконференцій.

Для продавця привабливість упровадження моделей електронної комерції полягає у скороченні витрат на заготівлю й реалізацію товарів. Зокрема зменшується чисельність продавців-консультантів, оскільки покупець може самостійно знайти товари, що його зацікавили, ознайомитися з їхніми основними характеристиками і зробити замовлення, оформити рахунок-фактуру або бланк-замовлення, форма якого розміщується на сайті. Основними перевагами електронної торгівлі є суттєве зниження витрат, пов’язаних із обслуговуванням документообігу (приблизно на 25%); підвищення оперативності отримання інформації; помітне скорочення циклу продажу; зростання обсягів пропозицій щодо вибору товарів; поліпшення якості обслуговування покупців; усунення посередників, що значно знижує споживчу вартість товару, а сама фірма стає відкритішою для партнерства. Торговельні зали з дорогим обладнанням (холодильні вітрини, гірки) вдало заміняють віртуальні торговельні вітрини.

Для покупця інтернет-магазин є цікавим завдяки додатковому комфорту. Не витрачаючи час на поїздку до магазину, у будь-який зручний момент він може «пройтися» електронним магазином, ознайомитися з товарами та зробити покупку. Важливою перевагою мережі покупці вважають можливість легко порівнювати ціни, цілодобове обслуговування й інтерактивне спілкування. Помітним недоліком електронної комерції є наявність ризику стати жертвою шахрайства, зловживання особистою інформацією в мережі та можливість придбання неякісного товару. Попри те, що електронна торгівля у формі інтернет-магазину не має сьогодні масового розповсюдження, вона є перспективною формою торгівлі.

У традиційній торгівлі покупець, як правило, може побачити товар та органолептично оцінити його. В Інтернеті до послуг покупця всі можливості мультимедіа: для показу товару використовуються відеоролики, звук, тривимірні образи та анімація. Після того, як реклама привернула до товару увагу покупця, головне – викликати довіру до запропонованої продукції. Споживач оцінить товар, якщо зможе з будь-якого боку побачити його на екрані, вивчити, тобто відчути своїм.

Важливою метою конкурентної боротьби є агресивне притягнення уваги, зокрема ефективним засобом є розширення ринку шляхом кобрендингу. Це політика спільного просування товарів та торгових марок, яку проводять два чи більше підприємств за попередньою домовленістю.

Процес електронної торгівлі (власне контакту «покупець – продавець») розпочинається з отримання покупцем інформації з відповідної веб-сторінки в Інтернеті. Товари у веб-каталогах згруповано за розділами, які містять детальні характеристики, фотографії продукції, прайс-листи. Веб-сайт інтернет-магазину має пошукову машину, систему навігації по сайту, систему реєстрації та авторизації споживачів тощо. На пошук необхідного споживачеві товару потрібно небагато часу. Перегляд електронних каталогів та визначення ціни відбувається миттєво, тобто миттєвим є й вибір товару покупцем.

Розділ 3. Оплата замовлення

Після того, як покупець відібрав товари, йому пропонується рахунок, до якого він може внести зміни шляхом додавання – вилучення певних товарних позицій. Формування рахунка на товар відбувається також автоматично (загальна сума вартості обраних товарів калькулюється автоматично).

За формою торгівлі електронний магазин – це сукупність способів торгівлі з використанням електронних засобів. При цьому покупець, сплативши за вартість товарів, має можливість отримати їх із доставкою додому або в офіс (кур’єрська доставка), за допомогою експрес-пошти, посилкою через відділення Укр-пошти. А якщо покупець має бажання контактувати безпосередньо з продавцем, йому надається можливість отримати товари самостійно за адресою магазину.

Обравши товари, покупець довідується про остаточну вартість свого замовлення. У випадку, якщо покупець повністю задоволений своїм вибором товарів та їхньою вартістю, він відправляє заявку на товари одним із таких методів: на веб-сайт, електронною або звичайною поштою, факсом чи телефоном. Після отримання заявки на товар від цього покупця комп’ютерна програма продавця вносить її до бази даних отриманих заявок, перевіряє кредитний (платоспроможний) статус покупця.

Наступний крок: у торговельній системі здійснюється перевірка наявності потрібного товару на складі, за наявності на складі цей товар резервується для доставки покупцю, за відсутності товару на складі відправляють запит постачальнику, а покупця сповіщають про тимчасову затримку.

Та ж сама програма формує й відправляє остаточний рахунок-фактуру покупцю. Покупець отримує рахунок через електронну пошту або відразу під час онлайн-сеансу з веб-сторінки. Готують товар до відправки покупцю працівники підприємства (за винятком передавання інформаційно-містких товарів за телекомунікаційними мережами).

Коли покупець остаточно сформував склад свого кошика, йому необхідно обрати спосіб оплати та доставки товару (залежно від адреси доставки покупцю пропонуються варіанти доставки та оплати).

Загалом можливі такі варіанти оплати товарів, що купуються в інтернет-магазинах: оплата після отримання товару (післяплата) та передоплата. Оплата готівкою під час отримання товару можлива в таких випадках: у разі доставки товару кур’єром, за умови отримання товару поштою з накладною платою, оплата замовленого через Інтернет товару під час особистого візиту покупця до традиційного магазину. Передоплата може здійснюватися банківським переказом, за допомогою кредитних карток, поштовим переказом, через платіжні системи тощо. Щоб допомогти покупцю зорієнтуватися у варіантах оплати, інтернет-магазини, як правило, створюють спеціальні розділи на веб-сайтах, що містять детальні інструкції щодо кожної форми оплати.

Крім перелічених форм розрахунків, які мають в умовах електронного біз-несу загальновідомий спосіб, проведення розрахунків у інтернет-магазині можна здійснювати за електронно-платіжною системою («електронні гроші»), яку використовують виключно у глобальній мережі Інтернет. Тому переказати гроші по мережі – або, навпаки, одержати їх – можна з будь-якого місця земної кулі, не турбуючись про своє місцезнаходження та громадянство. Платіж проводиться протягом хвилини через комп’ютер. За умов таких розрахунків можна бути впевненим у дотриманні таємниці переказів та анонімності розрахунків, бо немає потреби пред’являти свої паспортні дані й ідентифікаційний код або свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Рахунок для розрахунків «електронними грошима» можна відкрити за лічені хвилини й так само його безслідно закрити. Водночас разом зі своєю віртуальністю та анонімністю «електронні гроші» не є знеособленими електронними: особа, якій вони призначені, точно визначає джерело їх надходження.

Нині «електронні гроші» як такі є однією з причин повної відсутності контролю за електронно-мережними розрахунками з боку державних органів, що створює ідеальні умови для уникнення оподаткування, сприяє «відмиванню» грошей, здобутих кримінальним шляхом тощо. У свою чергу, виникають труднощі відображення цих операцій у фінансовому та податковому обліку підприємств, які використовують такі розрахунки у своїй діяльності.

Таким чином, недоліками запровадження «електронних грошей» є:

– обмежена сфера застосування;

– відносно невелика кількість зацікавлених користувачів;

– труднощі з відображенням операцій у фінансовому й податковому облік у.

Одним із основних факторів появи «електронних грошей» є інтернаціоналізація грошового обігу в умовах глобалізації економічних відносин у світі, бо вони забезпечують можливість безперешкодного, оперативного, надійного та найдешевшого способу здійснення міжнародних розрахунків. Зараз у інтернеті для реалізації таких операцій використовують банківські платіжні картки. Але це небезпечно як для продавців, так і для покупців. Так, здійснюючи операцію з придбання товару в Інтернеті, покупець повинен пред’явити продавцю повну інформацію про свою картку та про себе, включаючи номер і термін дії картки, своє прізвище й адресу. Покупець ризикує тим, що з його картки знімуть грошей більше, ніж потрібно, і дані про нього стануть відомі всім бажаючим. Продавець теж може потрапити в незручне становище, бо він не зовсім упевнений в тому, що дані про картку та її власника не вкрадені і що йому не буде завдано збитку через шахрайство. Наявна очевидна ніша для застосування інших схем оплати в мережі, позбавлених перелічених недоліків. «Електронні гроші», орієнтовані на використання в Інтернеті, якраз і є інструментом реалізації безпечних платіжних систем.

Отже, «електронні гроші» – це грошовий вимірник господарської операції на електронному носії, що зберігається в пам’яті комп’ютера й виконує функції грошей у суспільстві.

Спеціальних правил щодо «електронного обслуговування» покупців чинне законодавство не містить. Наявні нормативні акти, які встановлюють порядок здійснення торговельної діяльності, не дають визначення терміну «електронний магазин». Однак у «Правилах роздрібної торгівлі продовольчими товарами» є згадка про торгівлю за допомогою персонального комп’ютера [2]. Виходячи з цього наказу можна дати визначення вказаного об’єкта торгівлі.

Електронний магазин – це вид торгівлі за попереднім замовленням покупця, яке виконується через глобальну мережу Інтернет за допомогою персонального комп’ютера.

На електронний магазин поширюються всі правила мережі торгівлі реальних торговельних підприємств.

В обов’язковому порядку на сайті має бути розміщена така інформація про товар:

– найменування, яке дозволяє ідентифікувати товар;

– дані про основні властивості товару, а стосовно продуктів харчування – про склад сировини;

– умови використання та зберігання щодо застосування їх окремими категоріями споживачів;

– дані про ціну, умови і правила придбання товарів;

– дата виготовлення й умови зберігання.

Вважаємо, що цей перелік вимог до продовольчих товарів необхідно доповнити: інформацією про термін придатності товарів; правилами й умовами їх ефективного та безпечного використання; інформацією про сертифікати на товари, а також інформацією про генетично-модифіковані товари й реквізити її постачальника. Пропоноване доповнення інформації про товари на сайті в Інтернеті не тільки надасть покупцеві вичерпні відомості про товар, а й більш повно відповідатиме вимогам Закону України «Про захист прав споживачів»[3].

Висновки

Інтернет-магазин – це спеціалізований веб-сайт, створений торговельним підприємством, що функціонує цілодобово та забезпечує ведення всього комп-лексу торгово-облікових операцій. Він має свою веб-вітрину з каталогом товарів і функціями обслуговування покупців, яка знаходиться в Інтернеті за певною адресою (URL). Веб-сайт має свого власника та складається з веб-сторінок, які сприймаються як єдине ціле. Створюється інтернет-магазин не лише з метою просування товарів на ринок (реклама), а й для надання споживачам можливостей здійснювати купівлю товарів та розраховуватися за них. Такий спосіб продажу товарів приваблює продавця та споживача.

Для інтернет-магазину обов’язковою є наявність двох функціональних частин:

– інтернет-вітрини, що є автоматичним шлюзом до інтернету, інтегрованої із системою ведення торгових операцій;

– системи здійснення торгових операцій, інтегрованої з бізнес-процесом підприємства.

В Інтернеті всі підприємства, які пропонують товари, послуги чи інформацію, для користувача мають один розмір – розмір вікна браузера, котрим користується споживач, на відміну від традиційної торгівлі, де великі підприємства можуть монополізувати ринок (наприклад, спостерігається витіснення дрібних торговельних одиниць супермаркетами). Тому в Інтернеті навіть найменше підприємство може легко конкурувати з дуже великим. Споживач орієнтуватиметься на вартість, рівень обслуговування та імідж підприємства в інтернет-середовищі.

Список використаної літератури

1. Балабанов И.Т. Электронная коммерция — СПб: Питер, 2001. — 336 с.

2. Береза А.М., Козак Ф.А., Шевченко та ін. Електронна комерція: Навч. посібник. — К: КНЕУ, 2002.

3. Козье Д. Электронная коммерция: Пер. с англ. — М.: Изд-торг, дом "Русская Редак-ция", 1999. — 308 с.

4. Макарова М.В. Електронна комерція: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К. Видавничий центр "Академія", 2002, (Альма-матер).

5. Меджибовська Н.С. Електронна комерція: Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 384 с

6. Смирнов С.Н. Электронный бизнес — М.: ДМК Пресс; М.: Компания АйТи, 2003-240 с.

7. Успенский И. Энциклопедия Интернет-бизнеса. — Спб: Питер,2001. — 215 с.

8. Царев В.В., Кантарович А.А. Электронная коммерция. — СПб: Питер, 2002.