Організація внутрішнього простору в засобах розміщення

Категорія (предмет): Інше

Arial

-A A A+

Вступ.

1. Специфічні особливості інтер’єру.

2. Формування внутрішнього простору приміщень житлового призначення.

3. Меблювання приміщень адміністративного призначення рекреаційних закладів.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Інтер`єр — це організація внутрішнього простору будівлі, яке представляє собою створене середовище, яке забезпечує умови життєдіяльності людини; складне, багатопланове явище, яке здатне справляти величезний естетичний психофізіологічний вплив на людину .

Сприятливі умови життєдіяльності людини в готелях забезпечуються завдяки створенню комфорту як у самому готелі, так і на території, що прилягає до нього. Загальний комфорт внутрішнього простору готелів є інтегральним поняттям. Воно включає екологічний, функціональний і естетичний комфорт середовища будь-якого приміщення готелю.

Сучасний готель покликаний створити комфортабельні умови для проживання гостя і надати йому ряд додаткових послуг.

Основні принципи, що беруться до уваги при спорудженні будівель готелів, наступні:

1. Будівля (або комплекс будівель) повинні органічно вписуватися до навколишнього середовища, не порушуючи особливості міського або сільського ландшафту.

2. Необхідно враховувати природно-кліматичні фактори, температуру та вологість повітря, кількість опадів, інсоляцію, швидкість і напрямок вітру тощо.

3. Архітектурне, конструктивне і планувальне вирішення будівлі не повинні бути надмірно дорогими. Планування будівлі повинне забезпечувати економічність її експлуатації.

4. При проектуванні готелю певну роль грають рекламні міркування: забезпечення оформлення фасаду, що підкреслює престижність готелю; встановлення рекордів певного напрямку (будівництво найвищої будівлі, найбільш екзотичної будівлі тощо); розташування вітрин готельних торгових центрів і т. ін.

1. Специфічні особливості інтер’єру

Інтер'єр впливає на ваш настрій і на ваше життя в цілому. Інтер'єр може радувати або дратувати, заспокоювати або нервувати. Специфіка готельних комплексів полягає в різноманітті функцій цих об'єктів. Це одночасно і житлові, і громадські споруди, що зумовлює особливості формування інтер'єрів.

Інтер'єр готельних комплексів — це організація внутрішнього простору споруди, що є зорово обмеженим, штучно створеним середовищем, яке забезпечує нормальні умови проживання.

Загальний комфорт внутрішнього простору готельного комплексу є інтегральним поняттям. Воно включає екологічний, функціональний і естетичний комфорт середовища будь-якого приміщення готельного комплексу.

Екологічний комфорт створюється оптимальним для організму людини поєднанням температури, вологості, швидкості руху повітря і дії променистого тепла. Наприклад, у стані спокою або при виконанні легкої фізичної роботи температура взимку не повинна перевищувати 18-22°С, а влітку 23-25°С; швидкість руху повітря взимку повинна складати 0,15, а влітку 0,2-0,4 м/с; відносна вологість — 40-60%.

Важливим компонентом мікроклімату будь-якого приміщення є інсоляція (опромінювання приміщень сонячними променями). Тривалість інсоляції для багатьох приміщень готельних комплексів відповідно до санітарних норм і правил повинна складати не менше трьох годин на день. У приміщеннях готельних комплексів, де проживаючі проводять велику частину доби, завжди має бути чисте і свіже повітря і нормальний шумовий режим.

Функціональний комфорт визначає зручність експлуатації будь-якого приміщення. Він забезпечує захист від оточення, безпеку і здійснення всіх функціональних процесів життєдіяльності людини: сон, харчування, відпочинок,, особиста гігієна, розваги, ділові контакти тощо. Розділення всіх процесів життєдіяльності людини в приміщеннях здійснюється прийомами функціонального зонування як загального простору готельного комплексу з виділенням функціональних приміщень, так і мікрозонуванням.

Мікрозонування здійснюється також за допомогою раціонального вибору устаткування і його оптимального розміщення в будь-якому інтер'єрі.

Естетичний комфорт зумовлює позитивний емоційний настрій людини. Це забезпечується завдяки об'єднанню всіх елементів інтер'єру в єдине для сприйнятгя ціле. Естетичний комфорт інтер'єру залежить, у першу чергу, від гармонійності наочно-просторового оточення, від того, наскільки досягнута цілісність і узгодженість його елементів.

Естетична організація середовища, або досягнення краси інтер'єру, включає безліч різноманітних завдань. Головні з них — це композиція простору, колірна гама і оздоблення поверхонь, дизайн устаткування і меблів, рішення декоративних деталей, освітлення, озеленення тощо.

Рішення інтер'єру включає в себе функціональні і естетичні завдання. При цьому велику роль відіграє художньо-декоративне мистецтво, яке повинно гармонійно синтезувати масштабність, пропорції, ритм, фактуру, рельєф, колір і світло для створення найбільш естетичного сприймання архітектурно-художньої композиції, задуманої архітектором і художником. Художньо-декоративне мистецтво — це не прикрашування, а розумне використання художніх засобів.

2. Формування внутрішнього простору приміщень житлового призначення

Інтер'єр — складова частина архітектури. Під інтер'єром розуміється оформлення внутрішніх приміщень в будові, квартирі.

Мистецтво інтер'єру — це способи створення виразного внутрішнього середовища будови. Організація простору будови залежить від їх призначення (житлові, суспільні, виробничі, навчальні та ін.) і підкоряються загальним вимогам, закономірностям (психофізіологічним, соціальним, будівельним).

Проектування інтер'єру здійснюється за допомогою архітектурних і будівельних креслень, найважливіші з яких наступні: план — горизонтальний розріз будови з показом стін і перегородок, обладнання і меблі, плафон — проекція стін із світильниками, розгортки — фасад кожної стіни, перспектива — умовне зображення загального виду інтер'єру.

Функціональні та естетичні завдання формування внутрішнього простору вирішуються головним чином підвищенням добротності, комфортності, художнього рівня приміщення.

Художні концепції формування інтер’єра ХХ ст., їхні сталі форми дали можливість конкретизувати на їх основі принципи композиційної організації інтер’єра і виділити з них основні (за Є.П. Постніковою):

— взаємопроникнення внутрішнього та зовнішнього просторів;

— єдності структури внутрішнього простору;

— композиційної єдності інтер’єру і його матеріально-предметного наповнення.

На основі цих принципів виділені основні структурні рівні композиційної організації інтер’єрних просторів громадських будівель:

— „загальний” – визначає композиційні особливості формування інтер'єрного простору будинку в цілому;

— „індивідуальний” – вирішує композиційну організацію окремого приміщення й підпорядкований загальному в створенні цілісності образного вирішення.

Психологічний підхід до дизайну інтер’єру умовно включає дві основні функції. Найбільш поширена і загальновідома гармонізуюча функція, коли обстановка окремої кімнати або всього будинку відображає темперамент людини, його звички, світогляд і менталітет. Завдання такого приміщення — формувати атмосферу гармонії і спокою. Сміливі і нетривіальні рішення тут навряд чи оправдані. Фактично подібний прийом припускає пасивність інтер’єру по відношенню до його власника. Завдяки оптимальному поєднанню відтінків і фактури обробних матеріалів, а також елементів декору і аксесуарів інтер’єр підстроюється під того або іншого індивідуума, будучи продовженням його внутрішнього “я”.

Другу, набагато цікавішу функцію можна назвати стимулюючою. Такий спосіб припускає встановлення свого роду зворотного зв’язку між дизайном приміщення і психікою людини. Дизайн тепер грає активну роль: він вигідно акцентує ті або інші особливості характеру і темпераменту власника або, навпаки, згладжує і нівелює небажані риси. Наприклад, такий інтер’єр здатний зрівноважити імпульсного холерика або надихнути схильного до депресії меланхоліка. Не секрет, що популярність фен-шуй в наші дні в значній мірі обумовлена різноманітністю методів організації стимулюючого простору, які пропонує це стародавнє учення. Втім, послідовники фен-шуй дивляться ще глибше, заявляючи, що правильне облаштування здатне таємничим чином впливати не тільки на психіку мешканців будинку, але і на події в їх життя, діловий і особистий успіх.

Критеріями оцінки колірного вирішення інтер'єру готельного комплексу з цих позицій будуть різні властивості кольору і характер його дії на людину. Відомо, що червоний, оранжевий, жовтий кольори створюють відчуття тепла; блакитний і фіолетовий — холоду. Світлі кольори — веселіші, темні — сумніші. Теплі кольори хвилюють, холодні заспокоюють. За ступенем збудження людей кольори розташовуються в тому ж порядку, в якому вони розташовані в спектрі, — інтенсивність зорової чутливості змінюється залежно від частоти хвилі. Спостерігається перехід стану людини від спокою при фіолетовому кольорі до збудження при червоному. Зелений, що знаходиться в середині спектру, — це колір фізичної рівноваги.

У загальному вигляді дані про психологічну дію кольору зводяться до наступного: червоний колір має стимулюючий вплив і викликає підвищені емоційні реакції, блакитний — холодний колір, діє заспокійливо; зелений — освіжаючий колір, заспокоює, зменшує дуже яскраве сонячне освітлення, бурий колір заспокоює, але викликає депресію, коли він застосовується один, його треба застосовувати з жовтим або оранжевим; оранжевий колір викликає радість; фіолетовий — печаль; чорний, якщо він застосовується один, пригнічує; білий — холодний колір.

3. Меблювання приміщень адміністративного призначення рекреаційних закладів

Специфіка функціонування рекреаційного комплексу і контингент його клієнтури в основному зумовлюють архітектурно-художню композицію його інтер’єру, які вирішуються ще в процесі проектування і будівництва. Навіть побудовані за одними та тими ж проектами не повинні бути схожими. У кожному рекреаційному комплексі має існувати дещо відмінне від іншого, своєрідне, таке, що запам’ятовується, цікаве для відвідувача і несподіване. Досягається ця мета оригінальним рішенням художньої композиції, ефектом штучного освітлення, особливостями інженерного оснащення, несподіваними колірними поєднаннями, декоративними прийомами оздоблення. Широко використовують у декоративному оздобленні інтер’єру національну своєрідність і багатство місцевих художніх традицій.

Побудову композиції починають схемою інтер’єру всієї споруди з виділенням основних великих груп приміщень – громадських і житлових. Значущість і розвиток тієї або іншої групи повинні визначити прийоми колірних рішень і характер оздоблення. Продумується вибір основних декоративних прийомів і засобів, розподіл декоративно-художніх елементів, система освітлення і особливості оздоблення крупних або багатофункціональних приміщень. Перше враження на клієнтуру готельного комплексу справляє вестибюль. Саме тому його оздоблення і устаткування меблями та інвентарем є вирішальним чинником у художній якості всього інтер’єру.

У багатоповерховій споруді рекреаційного комплексу питання побудови схеми світлової і колірної композиції інтер’єру розв’язуються особливим чином. У першу чергу визначаються основні вузлові елементи по поверхах і по вертикалі. Це стосується, як правило, поверхових холів, вестибюлів, віталень, які своїм оздобленням, кольором і устаткуванням визначають композицію поверху по горизонталі. Оскільки номери в готельних комплексах – приміщення ізольовані, їх фарбування може бути різним.

В умовах простих площинних з’єднань сучасних архітектурних конструкцій, коли відсутні пластичні форми декору, меблі є основою, яка вносить у композицію простору світлотінь, об’єм і масу. Правильний розподіл предметів меблів забезпечує рівновагу композиції, її статичність і цілісність.

Меблі для персоналу вибираються із співвідношення ціна якість з врахуванням спільного дизайну приміщення. Вибираючи меблі для співробітників, варто звернути пильну увагу на зручність такоймеблям. Комфортна робоча атмосфера сприяє підвищенню продуктивності.

При розставлянні меблів істотну роль грають пропорції приміщення. У вузьких і довгих кімнатах не слід розставляти меблі уздовж подовжніх стенів. Це зорово ще більше підкреслить довжину приміщення і створює не зручність при переміщення персоналу.

Головна мета оформлення інтер’єру – забезпечити функціональність меблювання, безпосередньо пов’язаного із зручністю і художньою якістю інтер’єру, комфортабельністю приміщень. Функціональні вимоги визначаються призначенням приміщень і тими процесами, які в них відбуваються. Залежно від цього підбирають тип меблів і прийоми їх розміщення.

Розміри та габарити людського тіла в різних положеннях у спокійному стані та в русі – є основою для встановлення нормативів меблів та їх розміщення. Нормами регламентуються також площа приміщень і розстановка меблів. Вони є підставою для проектування і облаштування коридорів, сходів, вбиралень тощо.

Продумана і зручна розстановка устаткування, меблів, інвентарю – це перш за все скорочення відстаней для проходу від одного предмета до іншого і раціональна послідовність розташування предметів.

Зональність меблювання обумовлена прагненням максимально розкрити простір приміщення. При вільному розміщенні груп меблів на великій площі приймалень, бюро обслуговування та інших аналогічних приміщень для отримання більшої просторовості інтер’єру самі групи меблів (декоративних предметів: ваз, кашпо і т.п.) рекомендується встановлювати компактно.

На ринку особливою популярністю користуються три основні стилі меблювання ділових приміщень: економічний (або класичний), авангардний і ексклюзивний. Що саме вважати за краще — залежить від ділового статусу і засобів, які Ваша фірма готова витратити на рішення цієї задачі.

Класичний стиль — характерний оригінальний дизайн, ув'язнений, проте, в строгі класичні рамки, і багатоваріантність оформлення офісних приміщень.

Як правило, цей стиль використовують невеликі і середні фірми, що динамічно розвиваються, керівники яких прагнуть створити максимально ділову обстановку офісу при мінімальних фінансових витратах.

Це стиль дійсних трудоголіків, націлених на результат. Тут кожен сантиметр офісу працює на благо фірми, кожна хвилина на строгому обліку, кожен співробітник чітко знає своє завдання і бездоганно її виконує.

Всі елементи колекцій цього стилю практичні і ергономічні — тільки найнеобхідніше і нічого зайвого. В результаті в офісі панує робоча атмосфера, сприяюча концентрації уваги керівників і персоналу виключно на ділових питаннях.

Авангардний стиль з роками набуває все більше поклонників в середовищі молодого російського бізнесу.

Властивий йому мінімалізм, максимальна відвертість інтер'єру, відсутність гострих кутів і обтічні зігнуті форми.

Цей стиль як ніякий інший вимагає бездоганного смаку: при правильному підборі меблів в офісі запанувала атмосфера відвертості, акуратності і доброчесності. Такий офіс не терпить стандартних рішень. Особливу оригінальність йому додають різноманітні аксесуари — від сувенірів і ваз до світильників і настільних наборів.

Для авангардного дизайну характерне гармонійне поєднання металу і матового загартованого скла із спеціально обробленою кромкою, з якого зазвичай проводяться горизонтальні поверхні меблів.

Ексклюзивний стиль відрізняє вишуканий класичний дизайн, непідвладний впливу моди, і органічне поєднання високоякісних натуральних матеріалів — дерева, шкіри, латуні і бронзи.

Такі меблі хочеться назвати вічними — вона передається по спадку і з часом стає тільки дорожче. Показність — основне завдання такого стилю.

Принцип меблювання невеликих приміщень полягає у тому, що всі предмети, виключаючи меблі для сидіння, розташовують біля стін. При цьому бажано розставити меблі так, щоб проти високих предметів залишити вільне місце або легкий низький предмет і не ставити однакові за формою і масою предмети симетрично, один проти одного, оскільки це зорово звузить простір і викличе відчуття тісноти. Прийоми розташування меблів у невеликих приміщеннях можна виразити так: нічого не ставити посередині кімнати; композицію вирішувати асиметрично; високі предмети по можливості блокувати один з одним; меблі ставити тісними групами одного призначення; рівновагу будувати на зіставленні мас, а не форм.

Меблювання рекреаційних комплексів за типом і видами меблів можна проводити як набором окремих предметів для номера, холу, вітальні тощо, так і поєднанням стаціонарних і звичайних меблів. При цьому застосовуються найрізноманітніші види та типи меблів.

Висновки

Отже, інтер'єр будь-якого приміщення рекреаційного комплексу повинен створювати екологічний, функціональний і естетичний комфорт.

Екологічний комфорт в інтер'єрах створюється, в основному, завдяки системам інженерного забезпечення готельних комплексів: вентиляції, кондиціонування повітря, централізованого пиловидалення, опалення тощо.

Функціональний комфорт в основному забезпечується оптимальним набором меблів і устаткування. Меблі є одним з активних компонентів у формуванні інтер'єрів багатьох приміщень готельних комплексів.

Продумана і зручна розстановка устаткування, меблів, інвентарю — це перш за все скорочення відстаней для проходу від одного предмета до іншого і раціональна послідовність розташування предметів (або груп предметів).

Місце чергового адміністратора та інші робочі приміщення (паспортний стіл, каси, довідкове бюро, різні агентства, пошта тощо) відокремлюють від місця знаходження клієнтури, а також супроводжуючих їх осіб бар'єром. Останнім часом робочі приміщення влаштовують і відкритими, що допомагає, представнику готельного комплексу зустріти клієнта краще і доброзичливіше.

Список використаних джерел

1. Агафонова Л. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів/ Людмила Агафонова, Ольга Агафонова,; Київський ун-т туризму, економіки і права. — К.: Знання України, 2002. — 351 с.

2. Байлик С. Гостиничное хозяйство: проблемы, перспективы, сертификация: Учебное пособие/ Станислав Байлик,. — К.: Альтерпрес: ВИРА-Р, 2001. — 207 с.

3. Гостиничный и туристический бизнес: Учебник/ Под ред. Чудновского А.Д.. — М.: ЭКМОС, 1998. — 351 с.

4. Кабушкин Н. Менеджмент гостиниц и ресторанов: учбовий посібник/ Николай Кабушкин, Галина Бондаренко,. — 3-е изд., перераб. и доп.. — Мн.: Новое знание, 2002. — 367 с.

5. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. – К,: ЦУЛ, 2004. – 272 с.

6. Менеджмент туризма: основи менеджмента. — М: Финансы и статистика, 2002. – 352с.

7. Нечаюк Л. Готельно-ресторанний бізнес: Менеджмент: Навчальний посібник для студ. вузів/ Лідія Нечаюк, Наталія Телеш,; Центр навчальної літ., М-во освіти і науки України, Київський нац. ун-т культури і мистецтв. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 346 с.

8. Папирян Г. А. Менеджмент в индустрии гостеприимства. — М.: Экономика, 2000.