Основи екології

Категорія (предмет): Екологія

Arial

-A A A+

1. Соціоекосистема як об`єкт дослідження соціальної екології.

2. Рекреаційні ресурси України. Характеристика рекреаційного комплексу України.

Список використаної літератури.

1. Соціоекосистема як об`єкт дослідження соціальної екології

Соціоекосистема – це динамічна система (людське суспільство – природне середовище), наділена саморозвитком і саморегуляцією, динамічна рівновага в якій повинна забезпечуватись суспільним розвитком.

В глобальній соціоекосистемі з природою планети взаємодіє все людське суспільство. Регіональні соціоекосистеми відрізняються впливом на регіональному рівні людських культур. В регіональних соціоекосистемах територіальні групи людей взаємодіють з навколишнім природним середовищем в межах автономно скерованих адміністративно-господарських одиниць певного рангу: держав, адміністративних областей і районів, міст, селищ, сіл. В результаті соціоекосистеми за рангом поділяють на глобальну, регіональні, місцеві, локальні.

Кожна соціоекоситема є складним інтегральним утворенням, компонентами якого виступають природна, соціальна і економічна підсистеми, які в свою чергу складені більш простими компонентами.

Соціоекосистеми наділені рядом загальних властивостей: просторовістю, поліструктурністю, складністю, цілісністю, відкритістю, динамічністю.

Кожну соціоекосистему можна описати метричними показниками, виявити її територіальне положення в соціоекосистемах більш високого рангу. Територіальність дає змогу ефективно використовувати картографічні методи дослідження при описанні ходу певних процесів чи явищ. Під поліструктурністю розуміють особливий характер поєднання її елементів відношеннями певного типу. Найбільш загальними аспектами структурного аналізу соціоекосистем виступають вертикальний, горизонтальний, територіальний, часовий, модульний.

Складними вважаються системи сформовані елементами різних типів, між якими існують різнорідні зв’язки. Ознакою складності системи вважають неоднозначність її реакції до зовнішніх впливів. Складність системи обумовлює специфічні підходи до її аналізу.

Цілісність – одна із властивостей систем, яка проявляється в тому, що цілісність розглядається не простою сумою окремих компонентів, а такою взаємопов’язаною їх єдністю, яка народжує нову якість. Власне ця якість не притаманна жодному її компоненту.

Відкритість систем проявляється у наявності вхідних та вихідних зв’язків. Соціоекосистеми є відкритими як для природних процесів – надходження сонячної радіації, атмосферних опадів і т. і., так і для техногенних – забруднення компонентів.

Динамічність. Динамічними називають системи, зазначені характеристики яких змінюються в часі. Соціоекосистеми належать до динамічних систем.

Стійкість системи проявляється у її здатності протистояти зовнішнім впливам, зберігаючи при цьому свою цілісність та інші риси. Соціоекосистеми, як системи антропогенні є менш стійкими системами по відношенню до природних.

2. Рекреаційні ресурси України. Характеристика рекреаційного комплексу України

Рекреаційні ресурси — сукупність природних та антропогенних об'єктів і явищ, що їх можна використовувати для відпочинку, лікування й туризму. Природні рекреаційні ресурси — це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, об'єкти і явища природи, їхні компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території.

Україна має великі рекреаційні ресурси, до яких належать географічні об'єкти, що використовуються чи можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. Рекреаційні ресурси поділяють на природні та соціально-економічні. Природні рекреаційні ресурси — це природні умови, об'єкти, явища, які сприятливі для рекреації — відновлення духовних і фізичних сил, витрачених під час праці, навчання, творчості. Природні рекреаційні ресурси України різноманітні. Вся її територія знаходиться в смузі кліматичного комфорту. Україна має прекрасні умови для організації відпочинку на берегах і лиманах Чорного та Азовського морів, водойм і річок, у Кримських горах та Українських Карпатах.

До соціально-економічних рекреаційних ресурсів належать культурні об'єкти, пам'ятки архітектури, історії, археологічні стоянки, етнографічні музеї, місця, пов'язані з життям, перебуванням видатних учених, письменників, акторів, політичних діячів, викладачів, робітників, селян та ін.

Рекреаційні ресурси України (природні національні парки, приміські смуги, історико-архітектурні, історико-культурні заповідники і т.д.) охороняються. У межах рекреаційних територій заборонена діяльність, яка призводить до негативних змін у навколишньому середовищі.

Досвід показує, що майже в усіх областях України щорічно проводять свій відпочинок тільки неорганізованим способом кілька мільйонів чоловік. Але слід відмітити, що в результаті аварії на Чорнобильській АЕС якість рекреаційних ресурсів помітно знизилася. Разом з тим в Україні існують традиційні і перспективні санаторно-курортні райони з ефективними унікальними ресурсами для відпочинку і лікування.

У гірських та передгірських районах Закарпатської області, особливо біля Сваляви, є значні запаси вуглекислих вод, на базі яких працює декілька курортів. Поблизу села Синяк є родовища сульфідних вод, а хлоридно-натрієві води розвідано в Усть-Чорній.

Різноманітними мінеральними водами багата Львівська область. Цінні всесвітньо відомі гідрокарбонатно-сульфатні, кальцієво-магнієві, сульфатні, натрієво-кальцієві води є у Передкарпатському районі, зокрема в Трускавці та Східниці. На незначній відстані від Трускавця, у Моршині, розвідані й широко використовуються сульфатно-хлорні, натрієво-магнієво-кальцієві води. На північ від Львівського Передкарпаття зосереджені відомі сульфідні води в Любені Великому і Немирові. Такі води, а також грязі, є на півночі Івано-Франківської області в с. Черче. Усі ці ресурси мінеральних вод мають лікувальне значення.

Унікальні і сприятливі для освоєння рекреаційні ресурси має крайня північно-західна частина країни. На півночі Волинської області, у верхів'ї Прип'яті, в добре освоєному в господарському відношенні регіоні, знаходиться так зване Українське поліське поозер'я. Воно характеризується великою кількістю різноманітних за площею та глибиною озер, великими лісовими масивами з переважанням сосни, значними площами лук і боліт. Абсолютні висоти цієї рівнинної території становлять 160-190 м.

Насамперед це Південний рекреаційний район, до складу якого входять приморські території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей та Автономної Республіки Крим. Даний район є порівняно посушливим (середньорічна кількість опадів 300-400 мм, переважно у холодний період) з дуже теплим і тривалим літом, теплою зимою, ранньою і короткою весною. Південний берег Криму характеризується м'яким субтропічним кліматом середземноморського типу. В межах названого району виділяються три підрайони: західний, кримський і східний.

Значні рекреаційні ресурси є у східному підрайоні, який простягається вздовж Азовського моря. Клімат у цьому підрайоні більш континентальний, температура менш солоної морської води вища. Підрайон має сприятливі кліматичні водно-морські та грязьові ресурси.

Цінні лікувальні грязі є в районах Бердянська, Маріуполя.

Унікальні рекреаційні ресурси є також у Карпатах, Передкарпатті і Закарпатті, які входять у вигляді підрайонів у великий Карпатський район. Він характеризується значною кількістю опадів (700-800 мм на рік у рівнинних районах і до 1700 мм в горах), високою відносною вологістю повітря, м'якою зимою, теплим дощовим літом і помірно теплою сухою осінню. Сніг у горах досягає товщини 40-80 см і лежить протягом 3,5^ місяців. Гірські райони характеризуються чистим повітрям, насиченим влітку та восени ароматом ялин, ялиць і ялівцю, а також різнотрав'ям та листяними лісами. У районі розташовані великі масиви лісів, джерела цінних і різноманітних за своїм хімічним складом та лікувальними властивостями мінеральних вод, в ряді випадків унікальних.

Список використаної літератури

1. Адаменко О. Соціальна екологія: Підручник для студ. екол. спец. вищ. навч. закладів / Інститут менеджменту та економіки. — Івано-Франківськ, 1999. — 191 с.

2. Гавриленко Б. Соціальна екологія: Навч. посібник для студ. інж. та екон. спец. вищих навч. закл.. — Запоріжжя : Дике Поле, 2001. — 227 с.

3. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 312 с.