Основи економічних теорій

1. Основні показники діяльності підприємств.

2. Як вплине мода на величину його рівноважного обсягу.

Список використаної літератури.

1. Основні показники діяльності підприємств

Запорукою стабільності стану підприємства є його фінансова усталеність. На усталеність підприємств впливають різноманітні чинники: положення підприємства на товарному ринку; випуск дешевої продукції, що користується попитом; його потенціал у діловому співробітництві; ступінь залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів; наявність неплатоспроможних дебіторів; ефективність господарських і фінансових операцій та інше.

Розрізняють внутрішню та зовнішню усталеність.

Внутрішня усталеність — це такий загальний стан підприємства, при якому забезпечується високий результат його функціонування. У основі її досягнення лежить принцип активного реагування на зміни внутрішніх і зовнішніх чинників.

Зовнішня усталеність підприємства обумовлена стабільністю економічного середовища, у рамках якого здійснюється його діяльність. Вона досягається відповідною системою управління економікою в масштабах держави.

Фінансова усталеність є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Тому фінансова усталеність формується в процесі усієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної усталеності підприємства.

Зовнішнім проявом фінансової усталеності виступає його платоспроможність. Платоспроможність — це спроможність своєчасно цілком виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

Розрахунок платоспроможності проводиться на конкретну дату. Ця оцінка суб'єктивна і може бути виконана з різноманітним ступенем точності.

Для підтвердження платоспроможності перевіряють: наявність коштів на розрахункових рахунках, валютних рахунках, короткострокові фінансові вкладення.

Вищою формою усталеності підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути узяту позичку зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не стільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової усталеності важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і її рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

Таким чином фінансова усталеність є комплексним поняттям.

Фінансова усталеність підприємства — це такий стан його фінансових ресурсів, їхній розподіл і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при зберіганні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику.

Для характеристики джерел формування запасів визначають три основних показники.

1. Наявність власних обігових коштів (ВОК), як різниця між капіталом і резервами (I розділ пасиву балансу) і позаобіговими активами (I роздів активу балансу). Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства. У формалізованому виді наявність обігових коштів можна записати:

ВОК =ІрП-ІрА(1),

деІрП — I розділ пасиву балансу;

ІрА — I розділ активу балансу.

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВД) визначається шляхом збільшення значення попереднього показника на суму довгострокових пасивів (ІІрП — ІІ розділ пасиву баланса):

ВД = ВОК + ІІрП (2 ).

3. Загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат (ОД) визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позичкових коштів (КПК):

ОД = ВД + КПК (3 ).

Цій трійці показників наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їхнього формування:

1. Надлишок (+) або нестача (-) власнихобігових коштів (DВОК):

DВОК = ВОК — 3(4),

де 3 — запаси.

2. Надлишок (+) або нестача (-) власних та довгосторокових джерел формування запасів (DВД):

DВД = ВД — 3 (5 ).

3. Надлишок (+) або нестача (-) загальнї величини основних джерел формування запасів (DОД):

DОД = ОД — 3(6 ).

Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотири типи фінансової усталеності:

І — абсолютна усталеністьфінансового стану, яка в нинішніх умовах розвитку економіки України зустрічається доволі рідко, задається умовою:

3 < ВОК + К(7 ).

К — кредити банку під товарно-матеріальні цінності з кредитів під товари відвантажені і частини кредиторської заборгованості, враховані банком при кредитуванні.

ІІ — нормальна усталеністьфінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:

3 = ВОК + К (8 ).

ІІІ — нестійкий фінансовий станхарактеризується рівнем платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення ВОК:

3 = ВОК + К + ДПФН (9 ),

ДПФН — джерела, що послабляють фінансову напруженість.

IV-кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, тому що грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик:

3 > ВОК+К (10).

Незважаючи на виконання мінімальних умов фінансової усталеності ми бачимо, що підприємство не забезпечене жодним з передбачених джерел формування запасів (скрізь є нестача, причому вона зростає). За типом фінансової усталеності аналізоване підприємство належить до 4 типу (кризовий фінансовий стан).

Таким чином, показниками фінансової усталеності є показники, що характеризують ступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами їхній формування. Для оцінки стану запасів і витрат використовують дані групи статей “Запаси” II розділу активу балансу. Аналіз усталеності фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Таким чином сутність фінансової усталеності визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявом.

Ліквідність фірми — це спроможність фірми перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну. Фірма, оборотний капітал якої складається переважно з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило вважається більш ліквідною, порівняно з фірмою, оборотний капітал якої складається переважно з запасів.

Всі активи фірми в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, можна умовно підрозділити на такі груп:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) — суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

2. Швидкореалізовані активи (А2) — активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.

Ліквідність цих активів може бути різною і залежить від суб'єктивних та об’єктивних чинників: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин із платниками і їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу.

3. Повільнореалізовані активи (А3) — найменш ліквідні активи — це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним цінностям.

Бажано, використавши дані аналітичного обліку, зменшити податок на додану вартість на суму відшкодування з прибутку фірми. Товарні запаси не можуть бути продані до тих пір, поки не знайдено покупця. Запаси сировини, матеріалів, незавершеної продукції можуть потребувати попередньої обробки, перед тим, як їх можна буде продати і перетворити на явні кошти.

4. Важкореалізовані активи (А4) — активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. У цю групу можна включити статті I розділу активу балансу “Позаобігові активи”.

Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться поточних активів фірми. Поточні активи більш ліквідні, ніж інші активи інше майно фірми.

Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов’язань групуються наступним чином:

1. Найбільш термінові зобов'язання (П1) — кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов’язання, а також позички, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

2. Короткострові пасиви (П2) — короткострокові кредити банків та інші позички, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (Пз) — довгострокові кредиті та інші довгострокові пасиви — статті ІІ розділу пасиву балансу “Довгострокові зобов’язання”.

4. Постійні пасиви (П4) — статті I розділу балансу “Капітал, фонди і резерви”.

Короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом узяті, називають зовнішніми зобов'язаннями.

Фірма вважається ліквідною, якщо її поточні активи перевищують її короткострокові зобов'язання. Для оцінки реального ступеня ліквідності фірми необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є система показників рентабельності.

У широкому розумінні слова поняття рентабельності означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст — визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники — вони практично не підпадають під вплив інфляції.

2. Як вплине мода на величину його рівноважного обсягу

Ринковий механізм реалізує тенденцію до рівноваги, тобто об'єктивно існує здатність ринку, виведеного зі стану рівноваги, знову повернутися до рівноваги під впливом лише внутрішніх сил. Це явище називають стабільністю рівноваги.

Стан ринкової рівноваги не обов'язково єдиний. Множинність станів рівноваги визначається існуванням аномалій у формуванні ринкових попиту і пропозиції, які полягають у тому, що на певній ділянці крива попиту може відображати пряму залежність величини попиту від ціни, а крива пропозиції — обернену залежність величини пропозиції від ціни. Проте якщо рівновага єдина, то умовою її досягнення є максимум ринкових угод у фізичному виразі при заданих попиті і пропозиції. У протилежному випадку один із досягнутих максимумів буде локальним.

У ринковій економіці, як правило, рідкісними є ситуації, при яких діють лише фактори попиту або лише фактори пропозиції. Набагато частіше трапляються ситуації, за яких дані фактори діють одночасно.

Зміна рівноважного обсягу продукції залежить від відносних параметрів зміни попиту і пропозиції. Так, при різноспрямованій дії факторів попиту і пропозиції зміна рівноважної кількості товару, як правило, менше виражена, ніж при окремому впливові факторів попиту або факторів пропозиції4. Як поодинокий випадок тут можлива ситуація, при якій зміна факторів попиту нейтралізується зміною факторів пропозиції, або навпаки, що залишає незмінною величину рівноважної кількості товарів (послуг) (рис. 1).

У ситуації, коли одночасний вплив факторів попиту і пропозиції має однакову спрямованість (у бік зменшення або збільшення), рівноважна кількість продукції змінюється на величину більшу, ніж під впливом кожної групи факторів, взятої окремо. Так, коли одночасно діють фактори, що збільшують і попит, і пропозицію, рівноважне значення кількості зростає більшою мірою, ніж під впливом одного фактора (рис. 2).

Так, уведення непрямого оподаткування (наприклад, потоварних податків, які стягують із розрахунку деякої фіксованої в абсолютному значенні суми з одиниці реалізованої продукції, незалежно від того, хто є платником податків (продавець чи покупець) призводить до зменшення рівноважного обсягу ринку, підвищення ціни, фактично сплаченої покупцями, і зменшення ціни, фактично отриманої продавцями. Уведення потоварної дотації (потоварного "податку навпаки"), яку отримують, як правило, виробники, веде до зростання пропозиції, а, відповідно, до збільшення обсягу продажів, зниження ціни, сплаченої покупцями, і зростання ціни, отриманої виробниками.

Нецінові чинники, які впливають на попит:

1) дохід; 2) ціни на спряжені товари; 3) смаки і уподобання; 4) кількість споживачів на ринку; 5) очікування споживачів; 6) пора року; 7) національні традиції.

Сприятливим для даного продукту є зміна споживчих смаків чи переваг, викликане рекламою чи зміною моди, означатиме, що попит зросте по кожній ціні (зміщення кривої попиту праворуч). Несприятливі зміни в уподобаннях викличуть зменшення попиту і зміщення кривої попиту ліворуч. Слід зазначити, що технологічні зміни, в вигляді появи нового продукту, можуть привести до зміни споживчих смаків. Наприклад, поява компакт-дисків призвело до скорочення попиту на платівки.

Розглянуті вище ситуації стану рівноваги і його зміни не враховують фактор часу, тобто процес взаємного пристосування попиту і пропозиції, що, як правило, має місце на практиці. У такій ситуації, коли величина пропозиції реагує на зміну цін з деяким часовим лагом, аналіз стабільності рівноваги суттєво ускладнюється, а графік попиту і пропозиції набуває павутиноподібного вигляду ("павутиноподібна модель"). При цьому стабільність рівноваги визначають за допомогою величин абсолютних нахилів ліній попиту і пропозиції (при цьому нахил ліній попиту і пропозиції має бути нормальним, тобто відображати обернену залежність величини попиту від ціни і пряму залежність величини пропозиції від ціни).

Список використаної літератури

1. Дзюбик С. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ Степан Дзюбик, Ольга Ривак,. — К.: Знання , 2006. — 481 с.

2. Дратвер Б. Основи економічної теорії: (Матеріали для вивчення курсу): Навчальний посібник на допомогу студентам-заочникам/ Борис Дратвер, Наталія Пасічник,; Мін-во освіти і науки України, Кіровоградський держ. пед. ун-т ім. В.К.Винниченка . — Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2002. — 87 с.

3. Крупка М. Основи економічної теорії: Підручник/ Михайло Крупка, Петро Островерх, Сергій Реверчук,; Львівський нац. ун-т ім. І.Франка. — К.: Атіка, 2001. — 343с.

4. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник / Відповідальний ред. Г.Н. Климко, . — 5-те вид. виправлене. — К.: Знання-Прес, 2004. – 614 с.

5. Основи економічної теорії: Підручник/ В. Г. Федоренко, Ю. М. Ніколенко, О. М. Діденко и др.; За наук. ред. В. Г. Федоренка; М-во освіти і науки України. — К.: Алерта, 2005. — 510 с.

6. Основи економічної теорії: Навч. посібник/ Авт. кол.: В'ячеслав Алєксєєв, Ольга Андрусь, Марина Вербицька та ін.; За заг. ред. Петра Круша, Валентини Депутат, Світлани Тульчинської,. — К.: Каравела, 2007. — 447 с.

7. Рудавка С. І. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ С. І. Рудавка, Л. Б. Ольшевський; За ред. С. І. Рудавки. — 3-є вид. перероб. і доп.. — Вінниця: Тезис, 2003. — 340 с.

8. Уразов А. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ Анатолій Уразов, Петро Маслак, Ірина Саух,; Міжрегіон. академія управління персоналом, Житомирський ін-т МАУП . — К.: МАУП, 2005. – 323 с.