Основи забезпечення фінансової стійкості комерційного банку
Категорія (предмет): Банківська і біржова справаВступ.
1. Значення, методологічні принципи та види аналізу діяльності комерційного банку.
2. Інформаційне забезпечення аналізу банківської діяльності.
3. Етапи проведення аналізу діяльності комерційного банку.
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ
Управління діяльністю комерційних банків базується на попередньо отриманих даних аналітичної роботи. Аналіз операцій банків є одним з найважливіших напрямків економічної роботи.
Аналіз банківських операцій на макрорівні потрібний Національному банку для вивчення та прогнозування ситуацій на фінансовому та кредитному ринках країни, стійкості та надійності як банківської системи в цілому, так і окремих банків, їх груп у різних регіонах, контролю за виконанням банками встановлених стандартів і нормативів, а також для визначення основних напрямків грошово-кредитної політики.
Не менш важливим є й аналіз банківської діяльності на мікрорівні як один із етапів економічної роботи банку. Ця робота спрямована на управління його активними та пасивними операціями. При цьому чим більший банк, тим вагоміше значення має правильна організація його роботи, забезпечення нормального й ефективного функціонування. Це пов’язано з розвитком пайової (акціонерної) форми власності у банківському секторі економіки.
Робота банків на комерційних умовах визначає орієнтацію їх діяльності на максимізацію їх прибутку, перегляд традиційних форм і методів проведення операцій, регулярний аналіз ефективності їх здійснення.
1. Значення, методологічні принципи та види аналізу діяльності комерційного банку
Види аналізу діяльності банку залежать від мети аналізу й об’єкта, який досліджується. Класифікація видів аналізу банку може бути подана у вигляді такої схеми:
Наведені дані свідчать, що вид аналізу залежить від: періодичності його проведення; обсягу питань, що аналізуються; мети та характеру дослідження; складу об’єктів, котрі аналізуються; масштабності та спектра послуг, що надаються банком.
За періодичністю проведення аналізу виділяють разовий та періодичний аналіз. Разовий аналіз проводиться епізодично за якихось певних умов (у разі зміни керівництва, акціонерів, форс-мажорних обставин).
Періодичний — це аналіз, що проводиться систематично через певний інтервал часу. Залежно від інтервалу часу проведення аналізу виділяють: щоденний, тижневий, декадний, місячний, квартальний, річний.
Якщо за повного аналізу вивчаються всі сторони роботи комерційного банку, то за тематичного — лише вузьке коло питань, які дають змогу виявити можливості поліпшення окремих сторін діяльності банку. Локальний аналіз передбачає вивчення роботи окремих структурних підрозділів банку.
Попередній аналіз виконується під час оцінки аналітичних рахунків для виявлення можливості здійснення банком будь-яких операцій.
До оперативного аналізу звертаються під час поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності та інших показників, для вжиття термінових заходів, що забезпечують їх виконання, а також отримання достатнього прибутку.
Підсумковий аналіз використовується для визначення ефективності діяльності комерційного банку, виявлення резервів збільшення його прибутковості.
Перспективний аналіз використовується для прогнозування результатів, що очікуються у наступному періоді, та визначення подальших напрямів грошово-кредитної політики.
За аспектами та методами дослідження виокремлюють фінансовий, управлінський та операційно-вартісний аналіз.
Фінансовий аналіз, як правило проводиться на основі фінансової звітності і включає такі питання, як аналіз фінансових результатів, прибутковості роботи банку, фінансової стійкості та надійності, його ділової активності, ліквідності та платоспроможності.
Управлінський аналіз охоплює ширше коло питань дослідження роботи банківської установи та базується не тільки на даних фінансової звітності, а й даних аналітичного бухгалтерського обліку. Управлінський аналіз не тільки констатує факт і результат роботи банку, а й виявляє причинно-наслідкові залежності, дає змогу виявити причини зміни окремих явищ, оптимізувати структуру активно-пасивних операцій, виявити резерви підвищення ефективності роботи банку.
Різновидом управлінського аналізу є стратегічний аналіз. Стратегічний аналіз використовується задля вибору конкретної стратегії з багатьох альтернатив і відрізняється від звичайного управлінського аналізу такими моментами:
· стратегічний аналіз передує економічним процесам, а не йде після них, як це має місце в ретроспективному економічному аналізі;
· банківські операції аналізуються не відокремлено, а комплексно;
· базами порівняння слугують, як правило, нормативи та дані кращих банківських установ;
· інформаційна база аналізу не обмежується бухгалтерськими та статистичними даними конкретного банку, а використовується позаоблікова інформація, що стосується роботи банку та зовнішнього середовища.
Операційно-вартісний аналіз балансу банку дає змогу визначити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце у системі госпрозрахункових відносин, можливості, форми та перспективи взаємовідносин з іншими контрагентами цієї системи. Крім того, операційно-вартісний аналіз дає змогу оцінити ефективність та доцільність функцій, які виконуються банком. Оцінювання проводиться на підставі загальної суми балансів, співвідношення розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також питомої ваги міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів та їх вкладень. Під час аналізу визначаються основні напрями діяльності комерційних банків, які характеризують його спеціалізацію. Питома вага тієї чи іншої операції, яка виконується банком, у загальній сумі балансу демонструє її вагу для банку. В умовах розвитку конкуренції між банками за клієнтуру, а також аналізу процесів регіонального розвитку зростає значення аналізу операцій комерційних банків у територіальному розподілі.
Операційно-вартісний аналіз поглиблює дослідження дохідності банку і дає уявлення про вартість, збитковість та рентабельність певних операцій. Він дає змогу оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і визначити головні напрямки депозитно-позикової політики банку щодо конкретних контрагентів з метою максимізації прибутку.
2. Інформаційне забезпечення аналізу банківської діяльності
Аналіз діяльності банку здійснюється за допомогою різноманітних показників діяльності комерційного банку, які ми беремо з документів, що формують інформаційну базу економічного аналізу.
Аналіз фінансової звітності — це процес, який має на меті дати оцінку поточного і минулого фінансового стану банку й основних результатів його діяльності. При цьому основною метою аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогнозу майбутніх результатів діяльності банку.
Склад інформаційної бази економічного аналізу розглянемо за допомогою схеми:
Інформація, яка використовується при аналізі діяльності банку, повинна відповідати таким вимогам (рис. 3):
Далі необхідно ознайомитися з коротким змістом кожної вимоги до інформації, що використовується у процесі аналізу діяльності комерційного банку.
Доступність передбачає, що інформація, яка входить у фінансові звіти, має бути зрозумілою для користувача з певним рівнем знання бізнесу, економіки і бухгалтерського обліку. Складну інформацію, яка необхідна для повного розкриття ситуації, слід надавати найбільш зрозумілим способом.
Під значущістю розуміють те, що інформація у фінансовій звітності повинна бути корисною для прийняття рішень економічного характеру.
Для того щоб інформація була значущою, вона має бути матеріальною. Інформація є матеріальною, якщо її ненадання або неправильне подання може вплинути на рішення економічного характеру.
Надійність інформації забезпечується в тому разі, коли вона не містить матеріальних помилок.
Надійність інформації передбачає:
Правдиве уявлення, тобто позиція фінансової звітності забезпечує правдиве її подання, якщо вона може бути оцінена з достатньою точністю, щоб бути корисною.
Перевагу змісту над формою. Іншими словами інформація повинна надаватися відповідно до її економічної користі, а не просто за її юридичною формою.
Нейтральність — інформація має бути вільною від упередженості, її подання у фінансовій звітності не повинно бути вибірковим для досягнення попередньо встановленого результату.
Для того щоб відповідати таким вимогам як надійність і значущість, фінансова звітність повинна містити інформацію, яка базується на певних розрахунках (наприклад, можливість повернення боргів, строки «життя» виробничих активів). З метою уникнення матеріальної недооцінки або переоцінки позицій фінансової звітності при розрахунках необхідно керуватися принципом «обережності».
Порівнянність фінансової звітності забезпечується у тих випадках, коли:
· є можливість порівняти фінансову звітність комерційного банку, що аналізується, з аналогічною звітністю інших комерційних банків для порівняльного оцінювання їх фінансового стану і результатів їхньої діяльності;
· можна порівняти фінансову звітність комерційного банку протягом певного періоду для визначення тенденцій у фінансовому стані і результатах діяльності банку.
· Дотримання наведених вимог до фінансової звітності комерційних банків перевіряється в процесі перевірки її достовірності.
Логічна перевірка передбачає перевірку взаємозв’язки ідентичних показників у різних формах звітності.
Обліково-контрольна — це перевірка правильності розрахунку окремих показників комерційних банків.
Основним джерелом аналізу банківської діяльності є банківський баланс та спеціалізовані форми звітності. Форми звітності комерційних банків поділяються на щоденні, щомісячні і щоквартальні.
3. Етапи проведення аналізу діяльності комерційного банку
Хоча напрями і критерії, за якими аналізується робота банку, досить різноманітні, технологія проведення аналізу єдина і передбачає такі етапи:
• Попередній
• Аналітичний
• Заключний (інтерпретаційний).
На попередньому етапі звітність готують до подальшої аналітичної роботи:оцінюють правильність її складання і ступінь достовірності отриманих даних, групують окремі статті активів та пасивів балансу, звіту про прибутки і збитки, складають аналітичні таблиці та відбирають певні показники. Потім на основі первинної інформації відбирають абсолютні і відносні показники, які характеризують ту чи іншу сторону діяльності банку, і визначають порядок їх розрахунку. Зрештою, всі показники групують в аналітичні таблиці відповідно до запланованих напрямів дослідження.
На аналітичному етапі визначають вигляд та необхідну кількість аналітичних таблиць, обирають методи аналізу, форми відображення динаміки та структури досліджуваних показників, роблять необхідні розрахунки.
На заключному етапі аналізу описують отримані результати розрахунків, роблять висновки, готують аналітичні коментарі та доповіді. Слід зазначити, що результати виконаних аналітичних процедур не є єдиними і безумовними критеріями для остаточного висновку щодо фінансового стану банку.
Висновки
Аналіз діяльності банків — це комплексне вивчення комерційної або іншої діяльності окремих банків, їх угруповань або банківської системи в цілому, яке полягає в пошуку необхідної інформації, її обробці та економічній інтерпретації отриманих результатів з метою прийняття управлінських рішень.
Основною метою аналізу діяльності банку є пошук резервів підвищення ефективності роботи банківської установи, максимізація його прибутку за мінімізації ризику.
Народногосподарський аналіз банківської діяльності дає змогу визначити масштабність активно-пасивних операцій та їх прибутковість, а також ступінь участі комерційних банків у формуванні маси позикового фонду країни. Аналіз масштабності активно-пасивних операцій проводиться через зіставлення масштабів конкретних видів операцій з середнім рівнем аналогічних показників або з абсолютними масштабами по банківській системі в цілому.
Суб’єктами аналізу є як самі комерційні банки, так і інші кредитні установи, а саме: НБУ, банки-кореспонденти, реальні та потенційні клієнти, аудиторські фірми, податкові органи, місцеві та центральні органи влади.
З позиції самих комерційних банків ставляться такі завдання:
· оптимізація структури активних та пасивних операцій з метою максимізації прибутку;
· контроль за дотриманням установлених НБУ економічних нормативів;
· мінімізація всіх видів банківських ризиків;
· визначення фінансової стійкості банку;
· підтримання його ліквідності та платоспроможності.
Список використаної літератури
1. Аналіз банківської діяльності: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Національний банк України / У.Я. Грудзевич (заг.ред.). — К. : УБС НБУ, 2007. — 222с.
2. Герасимович А. Аналіз банківської діяльності: Підручник / Київський національний економічний ун-т / Анатолій Михалович Герасимович (ред.). — К. : КНЕУ, 2003. — 600с.
3. Парасій-Вергуненко І. Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2003. — 347с.
4. Пілецька С. Аналіз банківської діяльності: курс лекцій / Донбаська держ. машинобудівна академія. — Краматорськ : ДДМА, 2009. — 204с.
5. Примостка Л. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2002. — 316с.
6. Щибиволок З. Аналіз банківської діяльності: навч. посіб.. — 2-е вид., стер. — К. : Знання, 2007. — 311c.