Основні тенденції та перспективи роздрібної торгівлі

Вступ.

Розділ 1. Роздрібна торгівля: суть, функції, види і типи роздрібних підприємств.

1.1. Сутність та фактори розвитку роздрібної торгівлі.

1.2. Сучасний стан розвитку роздрібної торгівлі в Україні.

1.3. Механізм функціонування роздрібної торгівлі.

Розділ 2. Основні тенденції розвитку роздрібної торгівлі в Україні.

2.1. Прогнозування попиту на товари.

2.2. Організація роздрібних закупівель у зарубіжних країнах.

Розділ 3. Напрямки вдосконалення функціонування роздрібної торгівлі в Україні.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. Поліпшення економічної ситуації та зміцнення впевненості українського споживача в завтрашньому дні ведуть до збільшення попиту на споживчі товари й послуги роздрібної торгівлі. Нині споживач оптимістично оцінює економічне майбутнє країни. Зростання доходів сприяло розширенню внутрішнього попиту, який пожвавив роздрібну торгівлю. Як наслідок, за результатами 2007-2008 p., згідно з оцінками незалежних експертів реальний особистий дохід зріс на 19,6%, а споживчий попит — на 10%. Великі українські міста, особливо Київ, вирізняються значним прошарком багатих і заможних (середній клас) мешканців із стійкою орієнтацією на розширення споживання. Це стимулює розвиток роздрібного торгового сектора, який орієнтований на задоволення потреб споживачів-покупців цього прошарку. Іноземні та вітчизняні роздрібні торговці вважають, що український ринок має для цього значний потенціал.

Останнім часом проблеми, порушені в нашому дослідженні, висвітлювались у працях В. Акопова, Н. Голошубової, І. Королькова, В. Лагутіна, І. Степнова, Ф. Хміль та інших. Однак у них переважно йшлося про окремі аспекти теми, такі як проблеми розвитку торговельної мережі, ефективність розміщення торгівельних підприємств тощо.

Мета роботи— оцінити можливості й перспективи розвитку торговельної інфраструктури як сукупності матеріальних факторів розвитку роздрібної торгівлі, розробка принципів і методології формування і розвитку роздрібної торговельної мережі в умовах трансформації економіки, а також формування системи інструментів, що забезпечують ефективність створення і розміщення торговельних підприємств.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

· установлення чинників організації роздрібної торгівлі та принципів, які її визначають;

· виявлення сучасних тенденцій розвитку роздрібної торгівлі у світі та в Україні;

· визначення принципів розвитку роздрібних торговельних мереж на засадах використання критеріїв вибору магазинів покупцями;

· адаптування маркетингового інструментарію управління підприємством до особливостей сфери роздрібної торгівлі;

· визначення можливостей оптимізації стратегій торговельних мереж;

· розробка системи показників соціально-економічної ефективності розміщення і функціонування торговельної мережі.

Об'єктом дослідженняє процес формування і розвитку роздрібної торгівлі в умовах трансформації економіки і становлення споживчого ринку.

Предметом дослідженняє основні принципи, тенденції, методи й інструменти формування і розвитку роздрібної торгівлі в умовах економіки України.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою дослідження стали праці вчених-економістів зарубіжних країн, держав СНД та України з проблем розвитку торгівлі в цілому, розміщення і функціонування її структурних частин зокрема.

Розділ 1. Роздрібна торгівля: суть, функції, види і типи роздрібних підприємств

1.1. Сутність та фактори розвитку роздрібної торгівлі

Роздрібний бізнес суттєво відрізняється від оптового, починаючи від асортиментно-торговельної політики, сегменту ринку та закінчуючи представленням товару. Так, схема представлення товару, викладки в оптовій ланці мають на меті зручність роботи з великими обсягами. Тому в оптовому магазині стоять місткі й міцні складські стелажі висотою 6 метрів і вище; влаштовуються широкі проходи, у яких може проїхати автонавантажувач; підлога заливається асфальтом або бетоном; застосовуються вантажні візки на піддони товару. Зовсім інша ситуація в роздрібному магазині. Тут усе робиться для покупця, для того, щоб якомога вигідніше представити йому товар. Індивідуальний дизайн, зручна викладка, спеціально розроблені схеми освітлення, добрий сервіс допомагають проводити час у магазині не тільки з користю, а й із задоволенням. Тут, наприклад, більше продукції високого ступеня готовності. Особливо престижно і приємно купувати товари у супермаркетах.

Роздрібна торгівля — сфера підприємницької діяльності з продажу товарів або послуг на підставі усного або письмового договору купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їхнього власного некомерційного використання. Роздрібна торгівля є важливою сферою формування споживчого ринку, дзеркалом відображення економічного розвитку країни, координуючою ланкою в системі міжгалузевих і регіональних зв'язків, дійовим засобом задоволення потреб населення у товарах і послугах. Це є завершальна стадія руху товарної продукції, яка забезпечує умови для збуту, поповнює державний та місцеві бюджети, сприяє зміцненню фінансової системи, дає імпульс для нарощування обсягів виробництва і розробки нових товарів. За рахунок грошової виручки від реалізації можна швидше окупити свої вкладені ресурси й отримати прибуток. Тому не випадково українські підприємці проявляють підвищений інтерес до розвитку роздрібної торгівлі як інвестиційно-привабливого виду підприємництва. Великі, середні та малі фірми, а також індивідуальні підприємці мають можливість працювати на товарному ринку. Умови конкуренції підштовхують їх знаходити свої ринкові ніші, на яких легше функціонувати та досягати цільового рівня рентабельності. За умови обмеженості стартового капіталу початківцям доступніше відкрити кіоск або павільйон і розпочати бізнес.

Роздрібна торгівля завершує ланку розподілу продукції, при цьому передбачається наявність спеціальних місць продажу, доступних для покупців. Продаж продукції може супроводжуватися наданням сервісних послуг (продаж товарів удома, за каталогами та ін.). У роздрібній торгівлі встановлюються безпосередні контакти з кінцевими споживачами [14, c. 145-146].

Роздрібний торговець повинен пропонувати покупцям таку продукцію, яка найкраще задовольнить їхні потреби та відповідає їхнім смакам. Таким чином, закупівля товарів та формування товарного асортименту є важливим завданням для роздрібного торговця, який повинен правильно визначити потребу в товарах під час закупівлі.

Виробник товарів отримує відомості про зміну попиту на свою продукцію, що виробляється, саме через роздрібне підприємство, з яким встановлено прямі господарські зв'язки. На роздрібний продаж товарів впливає не лише ступінь відповідності продукції попиту покупців, а й такі фактори, як ціна, якість, широта асортименту, сервісні послуги, місцезнаходження магазину та режим його роботи, а також особисті відносини покупців з торговим персоналом. Різного роду послуги не надаються всіма роздрібними торговцями однаково: одні роблять ставку на залучення покупців більш доступними цінами, інші розширюють перелік сервісних послуг та підвищують їхню якість, треті намагаються відкрити торговельні точки ближче до місця проживання покупців або до місця найбільш інтенсивного руху потоку населення. Від рівня розвитку роздрібної торговельної мережі та організації їхньої роботи залежить рівень торговельного обслуговування населення та задоволення потреб.

Сутність комерційної операції полягає в тому, що спочатку підприємець-комерсант закуповує товар Т у власника (у виробника, оптовика або дрібнооптового торговця). Він сплачує за куплений товар власнику грошову суму Г3, яка залежить від кількості товару та його ціни за одиницю. Далі комерсант продає товар покупцю (споживачу) та одержує належну грошову суму Гр. З суми виручки від реалізації товару відраховуються витрати на оплату найманих працівників, транспортування, утримання торговельного приміщення, оренду, витрати на зберігання товарів, амортизацію, рекламу, податки та ін. Роздрібні торговельні операції здійснюються через магазини, магазини-склади, кіоски, ятки, павільйони, пересувну роздрібну торговельну мережу (автомагазини, лотки), на речових ринках, виставках-продажах, продовольчих ринках [6, c. 103-105].

Основними елементами комерційної діяльності роздрібних торговельних підприємств є: вивчення споживчого попиту і кон'юнктури ринку, пошук і вибір прийнятних постачальників, встановлення господарських зв'язків, закупівля товарів, розробка асортиментної політики, організація роздрібних виставок-продаж, участь у ярмарках, здійснення контролю за виконанням договірних відносин, стимулювання продажу товарів, організація товаропостачання, оперативне маневрування товарними ресурсами. Крім того, комерційна робота роздрібних торговельних підприємств включає рекламу товарів і послуг, пошук місцевих товарних ресурсів, розширення асортименту, надання додаткових (сервісних) послуг споживачам, інших послуг комерційного характеру суб'єктам ринку (наприклад, надання деяких торговельних площ в оренду). Для комерсанта важливо не тільки закупити потрібні товари, а й забезпечити їх продаж.

Роздрібний товарооборот — це виручка від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для особистого споживання як за готівку, так і за розрахункові чеки установ банків, через організований споживчий ринок, тобто спеціально організовану торговельну мережу (магазини, аптеки, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани) всіма діючими підприємствами незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності та господарювання, а також виручка, одержана через касу неторговельних підприємств, організацій, установ від продажу безпосередньо населенню товарів власного виготовлення, закуплених на стороні або одержаних на бартер.

До складу роздрібного товарообороту включається також відпуск товарів по безготівковому розрахунку з роздрібної мережі і мережі громадського харчування окремим категоріям установ (лікарням, будинкам відпочинку, закладам загальної освіти, дошкільного виховання, суднам морського і річкового флоту, військовим частинам та ін.). Роздрібний товарооборот поділяється на товарооборот роздрібної торгівлі і товарооборот громадського харчування. Діяльність роздрібного торговельного підприємства пов'язана з реалізацією продукції кінцевому споживачу, що є завершальним етапом її просування із сфери виробництва. Предметом роздрібної торгівлі є не тільки продаж товарів, а й торговельне обслуговування і надання додаткових послуг покупцям. Для покупців торговельне обслуговування визначається іміджем підприємства, зручністю і мінімальними витратами часу на здійснення покупки [2, c. 29-30].

1.2. Сучасний стан розвитку роздрібної торгівлі в Україні

На загальний стан роздрібної торгівлі в Україні впливають, зокрема, такі фактори:

— відсутність дійової державної підтримки (оподаткування, надання приміщень, пільги по комунальних платежах). Разом з тим, питання якості і сертифікації продукції, що реалізується в роздріб, перебувають під ретельним контролем;

— невисокий рівень розвитку мереж місцевих та іноземних операторів (ретейлерів) роздрібного бізнесу.

Ринок практично вільний якщо йдеться про нові формати магазинів. Тому прямих зіткнень торговельних інтересів у найближчий період не передбачається. Обороти кожного окремого магазину залежатимуть виключно від того, наскільки підприємство привабливе для покупців.

Основна об'єктивна відмінність українського ринку роздрібної торгівлі від західного: якщо останній насичений або близький до цього, та на вітчизняному ринку ніша сучасних торгових форматів практично вільна. Тому кількість операторів і торговельних підприємств зростає швидкими темпами. Крім того, створені у нас роздрібні компанії не мають чіткого формату. У переважній більшості магазинів, відкритих недавно, можна виявити відхилення від класичних правил світового ритейлеру, невідповідність тому формату, що декларується. Адже саме формати найбільш органічно відображають ті ефективні бізнес-моделі, які вже пройшли випробування часом і жорстким конкурентним середовищем.

Вибір формату торгівлі — це вибір оптимального рівня рентабельності. У західних ритейлерів рентабельність бізнесу та будь-якої дії компанії на ринку прораховано дуже точно. Це виражається в одиницях або частках відсотку, цільові прибутки отримуються за рахунок великого товарообороту, налагодженого організаційно-технологічного, управлінського, маркетингового, кадрового механізму. В міру насичення ринку операторами конкуренти змушують звертати увагу на ефективність торгового формату підприємства. А неминуючий прихід на український ринок західних ритейлерів з їхні великим досвідом у роздрібній торгівлі та інвестуванні підприємств надасть можливість вітчизняним підприємцям працювати ефективніше і цивілізовано на засадах співробітництва.

Помилкою українських ритейлерів слід назвати змішування форматів роздрібної і дрібнооптової торгівлі. Як правило, українська особливість полягає в тому, що можна побачити супермаркети, які одночасно виконують і функції іншого формату — cash&carry або гіпермаркети у поєднанні з cash&carry. Якщо супермаркет націлений на обслуговування кінцевого покупця, то cash&carry націлений на роботу з кафе, барами, ресторанами, магазинами і невеликими торговими точками. Покупцю слід розуміти, що обслуговування, зручне для сім'ї, може бути неприйнятне для власника кіоску. З точки зору побудови бізнес-процесів всередині магазину також неможна однаково ефективно обслуговувати закупівлі і, асортимент, сума яких відрізняються за обсягами.

Таким чином, рано чи пізно всі торговельні підприємства зіткнуться з проблемою чіткого вибору формату торгівлі, яку можна назвати проблемою вибору оптимальної технології роздрібної торгівлі. На вибір формату торгівлі впливають певні фактори (рис. 1.2.)[8, c. 119-121].

Аналізуючи поточну ситуацію у сфері роздрібної торгівлі України можна відзначати, що перспективними найближчим часом будуть економічні супермаркети (асортимент — близько 2-3 тис. найменувань) і класичні супермаркети (5-15 тис. позицій). Це пояснюється в першу чергу гнучкістю моделі даного формату, який може ефективно працювати як на масового покупця, так і на певні категорії населення. У супермаркетах доцільно застосовувати лінійне планування торговельного залу, тобто розміщувати торговельне обладнання по паралельних лініях, перпендикулярним касовому вузлу. Таке планування дозволяє формувати і спрямовувати потоки покупців, забезпечує добрий огляд торговельного залу. Одна з особливостей економічного супермаркету — значна пропускна спроможність: магазин площею 500-600 м2, обслуговує 2,5-3 тис. покупців на день. Тому проходи між стелажами повинні бути не менше 2,5-3 м. [14, c. 146]

1.3. Механізм функціонування роздрібної торгівлі

Процес роздрібної торгівлі складається з цілеспрямованого продажу товарів, обслуговування покупців, торговельних і післяпродажних послуг.

Функції роздрібної торгівлі такі: задоволення потреб населення в товарах; доведення товарів до покупців шляхом організації просторового їх переміщення і подання до місць продажу; підтримка балансу між пропозицією і попитом; вплив на виробництво з метою розширення асортименту та підвищення обсягу товарної маси; вдосконалення технології торгівлі та поліпшення обслуговування покупців.

Завданнями роздрібного торговельного підприємства є: вивчення потреби у товарах з орієнтацією на споживчу спроможність; визначення асортиментної політики; формування і регулювання процесів поставки, зберігання, підготовки до продажу і реалізації товарів в ув'язці з цілями діяльності підприємства; забезпечення заданого товарообороту матеріальними і трудовими ресурсами.

При цьому особлива увага приділяється взаємодії роздрібного торговельного підприємства із виробниками товарів, та оптовими підприємствами. Виходячи з завдань роздрібної торгівлі комерційна робота здійснюється за такими напрямками: формування необхідного асортименту товарів у рамках споживчого попиту; розвиток закупівельної діяльності; організація господарських зв'язків з постачальниками; здійснення процесу купівлі-продажу товарів, що супроводжується комерційними угодами, товарно-грошовим обміном; забезпечення стійких конкурентних позицій при рішенні комерційних завдань.

Останніми роками у сфері торгівлі України відбуваються відчутні позитивні зміни. Практично завершено процес приватизації торговельних підприємств. Визначилася стійка тенденція до реального зростання обсягу роздрібного товарообороту, що є свідченням розширення та активізації внутрішнього споживчого ринку.

У сфері внутрішньої торгівлі поряд з поліпшення кількісних показників, відбуваються суттєві якісні зміни. Вже тривалий час не існує такого поняття, як дефіцит товарів. Невпізнанно змінилися інтер'єри магазинів та якість обслуговування споживачів. Дедалі більше з'являється магазинів, що відповідають європейським стандартам та класичним форматам. Перш за все, це мережа таких супермаркетів, як "Вілла", "Велика кишеня", "Мега маркет", де споживач може не лише придбати якісний сертифікований товар, а й скористатися сучасними сервісними послугами, отримати моральне задоволення, зробити комплексну покупку [16, c. 118-120].

Можна з достатньо великою ймовірністю прогнозувати перспективи розвитку українського роздрібного бізнесу.

У продовольчому секторі будуть розвиватися супермаркети — як класичного, так і економічного типу. Супермаркети можуть бути введено за рахунок нового будівництва з використанням сучасних проектів з сервісною інфраструктурою (автостоянками), а також на базі реконструкції існуючих магазинів без чіткої концепції, застарілого традиційного формату, що вже не відповідає потребам споживачів. У класичному супермаркеті на відміну від економічного більша торговельна і складська площі, більша кількість покупок та середня вартість однієї покупки, ширший товарний асортимент та спектр сервісу, більша частка делікатесної гастрономії, напівфабрикатів, салатів, краще інтер'єрне оформлення та викладка товарів, нове обладнання. У класичному супермаркеті торговельна націнка може слід 25, 30, 40 і більше відсотків. Ніяких складських стелажів.

За оцінками фахівців, для Києва з його демографічним та соціальними особливостями цілком достатньо 40-50 супермаркетів класичного типу.

Економічні супермаркети в Україні представляються оптимальним форматом для торговельних підприємств. Це обумовлюється ємністю ринку. Але для входження у даний формат є складності.

Як свідчить досвід країн з розвинутою економікою, економічний супермаркет — це мережева організація роздрібного бізнесу. Тому без відповідної технології та системи розподілу розвивати подібний проект проблематично. Нарешті, це найбільш прийнятний магазин самообслуговування для "спального" району. Мешканці наших міст не настільки платоспроможні, щоб постійно відвідувати класичний супермаркет, де широкий вибір поєднується з відносно високими цінами. Однак вони хочуть робити якісні покупки, причому в комфортних умовах. Саме тому є реальні перспективи розвитку економічних супермаркетів з розрахунку один магазин на 4-5 тис. чоловік.

Обов'язковою умовою ефективного функціонування супермаркетів є широкий асортимент (12-14 тис. найменувань), основу якого становлять продовольчі і непродовольчі (супутні) товари масового попиту, що швидко обертаються. Однак рівень організації роботи деяких супермаркетів поки що не дотягує до західних аналогів. Відставання пояснюється такими обставинами:

• порівняно з транснаціональними мережами українські супермаркети з розрахунку на відповідний обсяг продажу використовують більшу кількість персоналу. Це пояснюється необхідністю утримувати штат продавців у відділах, що торгують через прилавок. У західних мережах присутність персоналу в залі мінімізовано, кошти вкладаються в обладнання, що замінює продавців і упаковщиків;

• витрати на запобігання крадіжок вищі, ніж в аналогічному західноєвропейському магазині;

• продуктивність праці вища в супермаркетах відомих іноземних торговельних мереж, ніж у місцевих торговельних точках;

• у супермаркетах мають місце втрати, пов'язані із затарюванням та неефективним використанням торговельних площ. Щоб уникнути цього, в кожному магазині мережі необхідно порівнювати прогноз і показник фактичного продажу по кожній групі товарів і кожному відділу. Другим напрямком контролю за ефективністю — відстеження прибутковості за групами товарів і за окремими видами. Якщо товар не відповідає критеріям прибутковості, він повинен бути вилучений з асортименту. У найприбутковіших мережах товарний запас обертається за 5-7 днів. Хоча теоретично і практично супермаркет може бути самостійним форматом торгівлі, ритейлери вважають, що його ефективний розвиток досягається тільки у рамках мережевого бізнесу.

За даними компанії ACNielson у Західній Європі на частку гіпермар-кетів, великих і малих супермаркетів сьогодні припадає близько 80% роздрібного товарообороту, у Бразилії — 36%, у Польщі — 18% [18, c. 215].

На українському ринку успішно функціонують супермаркети "Billa" відомої німецької корпорації Rewe. Це 8 магазинів: 3 — у Києві, по 2 — у Харкові і Дніпропетровську, 1-у Запоріжжі. Планується відкрити розподільчий центр, адже кількість супермаркетів буде збільшуватись. Для магазинів "Billa" притаманні просторі торговельні площі (по 2000 м2), широкий асортимент (до 12 000 найменувань), інтенсивний споживчий потік. Кожне торговельне підприємство відвідують на день до 5000 чоловік при штатній чисельності персоналу біля 150 чоловік. Новим для місцевого ринку є досить широкий асортимент м'ясних продуктів і гастрономії. Це, безумовно, залучає додаткових покупців, які належать до матеріально забезпеченого контингенту. Разом з тим, є проблеми з дис-триб'юцією за деякими товарними групами, оскільки товар отримують не з розподільчих центрів, як передбачається за класичним варіантом, а від різних незалежних постачальників, яких налічується близько 300. Більшу частку обороту становить місцева промисловість.

Магазини "Billa" мають зручні безкоштовні паркінги, візки для покупців встановлено у спеціальні накопичувачі на території паркінги. Отже проблем з доставкою покупок безпосередньо до автомобіля немає. Офіс "Billa " розміщується в Австрії. Підприємства "добре відчувають себе" у Києві. Саме цей формат призначено для освоєння ринків, подібних київському.

Магазин вітчизняного оператора під торговою маркою "Велика кишеня" найбільше відповідає вимогам класичного супермаркету. Асортимент налічується близько 12 тис. найменувань. Працює цілодобово, причому у нічний час передбачаються спеціальні знижки. Власник забезпечив нормальні умови для стоянки автомобілів, що важливо для залучення заможних мешканців Печерського району Києва. Практикується спеціальна дисконтна програма, мета якої — створення постійної споживчої аудиторії, однак вступити до неї можна лише здійснивши покупку на суму 50 дол. [8, c. 121-122]

Розділ 2. Основні тенденції розвитку роздрібної торгівлі в Україні

2.1. Прогнозування попиту на товари

Здійснення успішної комерційної діяльності на зовнішньому ринку так само як і на внутрішньому вимагає в першу чергу задоволення потреб покупця. Щоб досягти цієї мети та отримати бажаний прибуток підприємству необхідно по можливості максимально точно спрогнозувати величину попиту в часовій перспективі на товар чи послугу, яку воно пропонує для продажу.

В основі процесу вибору цільових ринків лежить вивчення такого базового показника як ринковий попит. Ринковий попит — це загальний обсяг продажів на визначеному ринку (приватному чи сукупному) визначеної марки товару чи сукупності марок товару за визначений період часу.

На величину попиту впливають як неконтрольовані фактори зовнішнього середовища, так і маркетингові фактори, що представляють собою сукупність маркетингових зусиль, прикладених на ринку конкуруючими фірмами.

У залежності від рівня маркетингових зусиль розрізняють первинний попит, ринковий потенціал і поточний ринковий попит.

Первинний чи нестимульований попит — сумарний попит на всі марки даного продукту, реалізовані без використання маркетингу.

Це попит, що "жевріє" на ринку навіть при відсутності маркетингової діяльності. З погляду впливу маркетингової діяльності на величину попиту виділяють два крайніх типи ринку: ринок, що розширюється, і ринок, що не розширюється; перший — реагує на застосування інструментів маркетингу, другий — не реагує.

Ринковий потенціал — це межа, до якої прагне ринковий попит при наближенні витрат на маркетинг у галузі до такої величини, що їхнє подальше збільшення вже не приводить до росту попиту за певних умов зовнішнього середовища. C визначеними допущеннями як ринковий потенціал можна розглядати попит, що відповідає його максимальному значенню на кривій життєвого циклу якогось продукту для стабільного ринку. У цьому випадку передбачається, що конкуруючі фірми для підтримки попиту додають максимально можливі маркетингові зусилля. Фактори зовнішнього середовища впливають на ринковий потенціал. Наприклад, ринковий потенціал легкових автомобілів у період спаду економіки набагато менше, ніж у період її процвітання.

Крім того, виділяють абсолютний потенціал ринку, який варто розуміти як межа ринкового потенціалу при нульовій ціні. Корисність цього поняття в тім, що воно дозволяє оцінити порядок величини економічних можливостей, що відкриває даний ринок. Так абсолютний потенціал ринку легкових автомобілів може визначатися загальною чисельністю населення, починаючи з віку одержання прав водія. Очевидно, що існує великий розрив між абсолютним потенціалом ринку і ринковим потенціалом. Еволюція абсолютного ринкового потенціалу обумовлена такими зовнішніми факторами, як рівень доходів і цін, звички споживачів, культурні цінності, державне регулювання і т.п. Дані фактори, на які підприємство не має реального впливу, можуть уплинути на розвиток ринку. Іноді підприємства можуть уплинути на ці зовнішні фактори (наприклад, шляхом лобіювання зниження віку одержання прав водія), але ці можливості обмежені. Тому основні зусилля підприємств спрямовані на передбачення зміни зовнішнього середовища [11, c. 150-152].

Далі виділяють поточний ринковий попит, що характеризує обсяг продажів за визначений період часу у визначених умовах зовнішнього середовища при визначеному рівні використання інструментів маркетингу підприємствами галузі.

Під селективним попитом розуміється попит на визначену марку якого-небудь товару; виникнення і розвиток цього попиту стимулюється шляхом концентрації маркетингових зусиль у досить вузькому напрямку.

Іншим важливим показником, величину якого необхідно визначати і прогнозувати, є показник ринкової частки. Ринкова частка — це відношення обсягу продажів визначеного товару даної організації до сумарного обсягу продажів даного товару, здійсненому всіма організаціями, що діють на даному ринку. Цей показник є ключовим при оцінці конкурентної позиції організації. Дане положення випливає з наступного: якщо в організації вище показник ринкової частки, то вона більше реалізує продукту на даному ринку, отже, вона більше виробляє даного продукту, оскільки обсяг випуску повинний відповідати величині потенційної реалізації. Якщо організація випускає більше продукту, то собівартість одиниці продукту в цій організації, унаслідок дії масштабного економічного фактора, відповідно до якого, чим вище обсяг випуску, тим нижче величина собівартості, буде нижче в порівнянні з іншими конкурентами. Отже, позиції даної організації в конкурентній боротьбі будуть більш кращими.

Показники попиту на ряд товарів, ринки яких характеризуються обмеженим числом постачальників (у першу чергу олігополістичні ринки), піддається статистичному аналізу, оскільки збирається і публікується інформація про обсяги проданої продукції і наданих послуг у всіляких аспектах: для міжнародних ринків, ринків окремих країн і регіонів, у розрізі окремих галузей і підприємств. Однак для багатьох видів товарів детальна, надійна статистична інформація відсутня.

Методи прогнозування, як і всі методи, використовувані при проведенні маркетингових досліджень, можна класифікувати на евристичні, при застосуванні яких переважають суб'єктивні початки і на економіко-математичні методи, при застосуванні яких переважають об'єктивні початки, до числа яких відносяться статистичні методи.

Евристичні методиприпускають, що підходи, використовувані для формування прогнозу, не викладені в явній формі і невіддільні від імені, що робить прогноз, при розробці якого домінують інтуїція, колишній досвід, творчість і уява. До даної категорії методів відносяться методи соціологічних досліджень і експертні методи. Причому опитувані, даючи свої оцінки, можуть засновувати свої судження, як на голій інтуїції, так і використовуючи визначені причинно-наслідкові зв'язки, дані статистики і розрахунків.

Так при прогнозуванні попиту вивчаються переваги споживачів; як експертів можна розглядати торговий персонал, що обслуговує визначені території, дилери, дистриб'ютори, консультанти по маркетингу і т.д.

При використанні економіко-математичних методів підходи до прогнозування чітко сформульовані і можуть бути відтворені іншими особами, що неминуче прийдуть до одержання такого ж прогнозу.

Якщо при застосуванні експертних методів структура причинно-наслідкових зв'язків, використовувана різними експертами, може бути різної, то при використанні економіко-математичних методів структура моделей встановлюється і перевіряється експериментально, в умовах, що піддаються об'єктивному спостереженню і виміру[10, c. 10-12].

Визначення системи факторів і причинно-наслідкової (казуальної) структури досліджуваного явища — вихідна точка економіко-математичного моделювання.

Насправді всі ці методи є взаємодоповнюючими. Ефективна прогнозна система повинна забезпечити можливість використання кожного з цих методів.

Прикладом складної задачі прогнозування, що не зважується за допомогою якогось одного методу, є прогнозування обсягу продажів нового товару. При проведенні маркетингових досліджень оцінюються обсяги продажів нового товару протягом перших років (скажемо трьох) після випуску. Для цієї мети можуть бути застосовані експертні методи, методи опитувань, проведення продажів на контрольному ринку.

Експертні оцінки, сформульовані фахівцями з маркетингу, базуються на зведеннях, зібраних на стадії попереднього аналізу і враховуючих дані про продажі конкурентів, розмірі потенційного ринку, загальному попиті, частках продуктів різних марок на ринку, приступності збутових мереж і ін.

Відсутня інформація збирається шляхом прямих опитувань потенційних користувачів, торговців, постачальників і, якщо це можливо, конкурентів.

Перевірка ринку, чи контрольних продаж, у ході якої спостерігається реальне ринкове поводження покупців, дозволяє оцінити рівень спробних і повторних закупівель і обсяг потенційних продажів нового товару. Можна також провести спробні продажі за місцем проживання чи експерименти в спеціальних лабораторіях-магазинах.

Дані методи за звичай застосовуються спільно. Ясно, що в умовах сильно мінливого зовнішнього середовища інтуїція й уява здатні стати важливими інструментами сприйняття реальності, доповнюючи кількісні підходи, що, по визначенню, спираються тільки на фактори, що спостерігаються. З іншого боку, зрозуміло, що чисто якісному методу також присутні значні погрішності і що інтуїція повинна в можливо більшому ступені перевірятися за допомогою доступних фактів і знань. Таким чином, варто забезпечити спільне використання цих двох підходів.

Що стосується прогнозування попиту, то в методологічно правильній постановці — це мистецтво оцінки майбутнього попиту при припущенні про визначене поводження покупців у заданих умовах. Прогнозування попиту в даному випадку повинне здійснюється в три етапи. Спочатку розробляється прогноз зовнішнього середовища, потім — прогноз розвитку даної галузі, нарешті, розробляється прогноз величини попиту на товари конкретної компанії. Такі комплексні, тим більше аналітичні моделі, розробити і реалізувати надзвичайно складно, тому на практиці набули застосування більш прості статистичні моделі [12, c. 92-94].

Усі прогнози обсягу продажів будуються на використанні трьох видів інформації, отриманих на основі вивчення: що люди говорять, що люди роблять і що люди зробили. Одержання першого виду інформації ґрунтується на вивченні думки споживачів і покупців, торгових агентів і посередників. Тут використовуються методи соціологічних досліджень і експертні методи. Вивчення того, що люди роблять припускає проведення тестування ринку. Вивчення того, що люди зробили, припускає аналіз статистичних даних по зроблених ними покупках.

Звичайно в даному випадку мова йде про прогнозування на основі статистичних даних по обсязі продажів для конкретної компанії чи конкретного ринку величини поточного ринкового попиту на визначений товар. У літературі, де приводяться результати використання тих чи інших статистичних моделей, дуже часто не робиться розходження між різними видами попиту, і його прямим образом ототожнюють з обсягом продажів.

2.2. Організація роздрібних закупівель у зарубіжних країнах

Роздрібна торгівля (рітейл) — галузь в економіці, яка розвивається найбільш швидко. Поява нових торгівельних мереж і, як наслідок, збільшення конкуренції в сфері роздрібної торгівлі ставлять нові завдання перед підприємствами. Форми організації роздрібної торгівлі можуть бути різноманітні.

Магазини роздрібної торгівлі класифікують за наступними ознаками:

Широта і насиченість товарного асортименту: спеціалізовані магазини пропонують вузький асортимент великою насиченості; універмаги пропонують багато асортиментних груп, кожною асортиментною групою займається спеціальний відділ, що має власних закупівельними; універсами — це великі підприємства самообслуговування з низьким рівнем витрат і великим обсягом продажу; супермаркети — доволі великі підприємства самообслуговування з низьким рівнем витрат і низькими націнками, великим обсягом продажу; магазин товарів повсякденного попиту — невеличкі магазини у житлових районах з найнеобхіднішими товарами вузького асортименту; торгівельні комплекси, які займають значні площі. Крім універмагів і універсамів, спеціалізованих магазинів, на території комплексів розміщують автомобільні стоянки, розважальні підприємства, філії банків тощо. Форма власності: незалежний роздрібний торгівець; торгівельна мережа; роздрібний франчайзинг; орендований відділ. Цінова політика: магазини з високим рівнем цін; магазини з середнім рівнем цін; магазини з низьким рівнем цін; магазини знижених цін.

Рівень обслуговування: самообслуговування характерне для магазинів типу "універсам", у яких продають товари повсякденного попиту; обмежене обслуговування характерне для магазинів, де продають товари ретельного вибору і споживачам потрібна докладніша інформація і допомога продавця. Такі магазини надають додаткові послуги у вигляді надання кредиту, доставки товарів тощо; повне обслуговування — такі магазини надають усі можливі види послуг — від демонстрації моделей одягу до використання різних форм кредитування [20, c, 165-166].

Роздрібні торгівці виконують низку функцій, які збільшують цінність надаваних ними товарів і послуг. Зазвичай це такі функції: забезпечення певного асортименту товарів і послуг; подрібнення партій товару, що надходять у роздрібну торгівельну мережу; зберігання запасів; забезпечення; збільшення цінності товарів і послуг.

Щодо виконуваних функцій у роздрібній торгівлі нині існує дві протилежні тенденції. Перша — зростання роздрібних мереж спеціалізованих магазинів з вузьким товарним асортиментом, жорстким керівництвом і орієнтацією на певний вид товару. Ці мережі належать до категорії потужних роздрібних торгівців, яких ще називають підприємствами "тісного контакту", оскільки вони задовольняють індивідуальні вимоги з обслуговування, що пред'являються кожним покупцем.

Друга тенденція — зростання числа великих магазинів з погляду зайнятої ними площі, які використовують складські технології і принцип самообслуговування, пропонуючи велику кількість товарів.

Оскільки закупівельникам доводиться вибирати товари з багатьох конкуруючих між собою торгових марок, кожна з яких має індивідуальні властивості, проблему, з якою стикаються закупівельним!, можна визначити як проблему вибору торгових марок з урахуванням властивих їм характеристик.

Оцінка окремих торгових марок і джерел їх постачання передбачає розгляд альтернативних джерел з урахуванням усіх або деяких з наведених нижче характеристик товарів: фактичний рівень споживчого попиту або передбачуваний рівень попиту щодо нового товару; передбачуваний обсяг валового прибутку; запланований обсяг продажу; терміни придатності товару; ціни й умови постачання; передбачуваний рівень обслуговування; репутація виробника; імідж торгової марки; сприяння постачальника просуванню торгової марки. Під час вибору товарів використовують кілька стратегій. Так, закупівельник може використовувати лінійно-адитивну стратегію вибору, за якою він присвоює кожній з наведених характеристик товару індивідуальні вагові коефіцієнти, що відображають важливість кожного показника для закупівельника.

Іноді використовують кон'юнктивну стратегію вибору, згідно з якою закупівельник встановлює мінімальні граничні показники для кожної характеристики, а потім порівнює з цими значеннями показники конкуруючих торгових марок. Якщо значення якоїсь характеристики однієї з торгових марок виявиться меншим граничного мінімального значення, ця марка буде виключена з розгляду як можливий варіант для включення в асортимент тоюгівельного пілпшіємства. Стратегії, які використовують закупівельниками для вибору торгових марок, мають важливе значення для маркетингової програми постачальників, оскільки надають інформацію щодо критеріїв оцінки і вибору закуповуваних товарів[8, c. 123-125].

Розділ 3. Напрямки вдосконалення функціонування роздрібної торгвлі в Україні

Протягом останніх десяти років в Україні спостерігається поступове зростання обсягів роздрібного товарообороту. В 2007 році обсяг роздрібного товарообороту по Україні на 20% перевищив аналогічний показник минулого року та становив 31 532 млн. грн..

Активний розвиток торгівлі в Україні спричиняють наступні фактори: перевищення темпів росту роздрібного товарообігу над темпами росту реального ВВП України; стабільне зростання доходів та витрат населення, темпи якого оцінюються на рівні 7 — 12% для міського населення України; підвищення купівельної спроможності; переорієнтація споживачів із цінового на якісні параметри при здійсненні купівлі товарів; покращення культури споживання в результаті зростання потреб як до якості та асортименту товарів, так і до якості обслуговування; порівняно низький рівень конкуренції загалом та особливо низький — в деяких регіонах; низький рівень забезпеченості населення торговими площами; розвиток ринкової інфраструктури (транспортні мережі та засоби, енерго- та водопостачання тощо); високий рівень прибутків галузі й зацікавленість у внутрішніх інвестиціях та/або диверсифікації українських підприємств, де роздрібна торгівля стає одним з пріоритетних напрямків диверсифікації; набування досвіду і навиків роботи торгівлі та розвиток торгових форматів та мереж тощо.

Нині роздрібна торгівля концентрує свої зусилля на середньому класі, який за приблизними підрахунками становить 25% населення України. Проте помітною є нестача якісних магазинів, цільовою групою яких є саме цей тип споживачів. Нові оператори роздрібного ринку намагаються організовувати діяльність у сучасних торгових центрах. Таким чином, у 2007 р. сегмент торгової нерухомості продовжує стрімко розвиватися. Сплеск активності на ринку роздрібної торгової нерухомості переважно приписують розвитку торгівельних центрів у Києві та великих регіональних центрах України.

Почали з'являтись перші професійні проекти закладів роздрібної торгівлі, які мають на меті надання споживачам широкого вибору товарів і якісних торговельних послуг. Разом з тим особливої важливості починають набувати питання професійного вибору місця забудови і правильного розвитку концепції.

Нові роздрібні магазини, які лише виходять на вітчизняний ринок, допомагають торговцям розширити бізнес, зміцнити позиції своїх брендів та завоювати лояльність клієнтів. Поява роздрібних торгових мереж українських операторів починає складати гідну конкуренцію своїм іноземним колегам. Такі роздрібні оператори стають все активнішими учасниками на ринку нерухомості України, оскільки для них потреба в якісних і додаткових торговельних площах сьогодні актуальна як ніколи [5, c. 341-342].

Міжнародні роздрібні торговці також не залишають поза увагою український ринок. Ключовими факторами, які приваблюють нових операторів, можна вважати, по-перше, великі споживчі ринки та потребу в них, що постійно зростає. Другою причиною, яка приваблює іноземні компанії в Україну, є те, що конкурентна боротьба тут не така напружена, як у Західній чи навіть Центральній Європі. По-третє, більшість міжнародних операторів визнають, що поява професійно розроблених торгівельних центрів, які мають високі якісні показники, є сигналом до організації нових роздрібних магазинів. Результатом цієї тенденції у 2003 р. стало те, що почала зростати кількість міжнародних торгових марок, які організовували свої перші магазини в Києві. Для прикладу назвемо такі відомі бренди, як «Tommy Hilfiger», «Esprit», «Hirsch», «Eugen Klein», «Timberland», американський ресторан «TGIF» і продавець морозива «Baskin Robbins» (і це найвідоміші). Минулого року запустила в дію свій перший торговий комплекс відома німецька компанія «Metro Cash & Carry GmbH», яка є відділенням третьої у світі за величиною роздрібної торгової групи «Metro AG», і в перспективі збирається довести кількість своїх відділень у Києві до трьох.

Сьогодні Київ як найбільше за чисельністю населення місто України є великим ринком для роздрібної торгівлі. За умов збереження поточних темпів економічного розвитку і політичної стабільності буде збільшуватись обсяг внутрішньої торгівлі, що сприятиме розширенню ринку торгової нерухомості. Варто зазначити, що доки оператори роздрібного ринку усвідомлюватимуть необхідність розширення, і конкурентна боротьба між ними посилюватиметься, попит на якісні місця для продажу зростатиме.

На початок 2004 р. попит на торговельні приміщення перевищував відповідну пропозицію, створюючи при цьому стійку тенденцію до збільшення числа клієнтів на одиницю торгової площі в межах існуючих роздрібних схем. Більшу частину попиту формують успішні українські оператори роздрібного ринку, які або удосконалюють, або розширюють територію, що ними покривається, і хочуть збільшити кількість магазинів. До найвідоміших серед них можна віднести «Ельдорадо» (побутова техніка й електроніка), «Домотехніка» (побутові прилади), «Brocard» (парфумерія), «Orpheus Book House» (книжкові магазини). Швидко розвиваються й інші крупномасштабні оператори, що включають такі мережі супермаркетів, як «Сільпо», «Фуршет», «Мегамаркет» і «Євромаркет». Безперечно, що ця тенденція надалі посилюватиметься.

Водночас вітчизняні та міжнародні роздрібні торговці стають усе вибагливішими щодо розташування магазину та якості приміщень, розраховуючи на те, що запропоновані об'єкти відповідатимуть іміджу їхньої марки й забезпечать адекватну прибутковість. Натомість старі роздрібні приміщення Києва потребують повної реконструкції, аби бути конкурентоспроможними на ринку й приваблювати більше вимогливих торговців. Розвиток роздрібної торгівлі в центрі міста обмежений невеликою кількістю основних торгових вулиць. Скоріше за все такому розвитку сприятиме якісний ремонт уже існуючих магазинів та виведення на ринок нових міжнародних торгових марок.

Спостерігається різка нестача торгівельних точок на найпопулярніших вулицях міста, зокрема на Хрещатику, В. Васильківській, Б. Хмельницького, П. Сагайдачного, Проспекті Перемоги та інших. Незважаючи нате, що власники приміщень диктують надмірно високі орендні ставки, більшість торговців бажала б організувати свій бізнес на цих вулицях, вважаючи їх найпривабли-вішими для майбутніх клієнтів. Проте якщо роздрібні торговці не знаходять належних приміщень у центрі міста, вони шукають такі місця в прилеглих районах, які б розташовувались поблизу від маршрутів громадського транспорту[13, c. 108-110].

Як правило, перспективні покупці й орендатори торгової нерухомості зацікавлені в приміщеннях у діапазоні від 30 до 250 м кв., які вбудовані в нежитлові блоки будівель, що розташовані окремо. Переважно вони не потребують серйозного ремонту. Стабільний інтерес проявляється також і до великих, що стоять окремо, або вбудованих приміщень з площею від 1000 до 5000 м кв., які придатні для організації роздрібного продажу великого формату.

Орендодавці найвідоміших торгових площ на центральних вулицях міста вимагають до 150$ за кв. м площі на місяць. Найчастіше це невеликі магазини типу бутік. Вартість більших приміщень ще вища.

Неефективні та малопривабливі торгові приміщення радянського типу в основному окупували ринок торговельної нерухомості Києва. Проте із зростанням роздрібної торгівлі змінюється ситуація на ринку і потреба в якісних приміщеннях стає все нагальнішою. Формати магазинів роздрібної торгівлі, які діють у Києві, наведені у табл. 1.

Чутливі до ціни покупці з низьким рівнем доходу все ще купують продукти харчування та одяг на відкритих ринках заради низької ціни. Проте їхнє ставлення може змінитися з розвитком гіпермаркетів і магазинів, які продають товари за зниженими цінами.

Більшість пропозицій якісних торгових приміщень надходить у формі торгових центрів. Тому в кінці 2007 р. роздрібні торгові площі в торгових центрах Києва становили понад 70000 м кв. Перші професійні торговельні центри в Києві почали з'являтися в 2002р. Ця поява відзначає другу хвилю розвитку в київському сегменті торговельних центрів. Порівняно з першою, яка прийшла наприкінці дев'яностих з напівпрофесійними підземними торговельними центрами і реконструйованими універмагами, друга хвиля врівноважена набагато якіснішими проектами.

Це засвідчується появою націлених на споживачів з доходом вище середнього торгових центрів просто в центрі міста.

Добрим підтвердженням тому є перша фаза торговельного центру «Глобус» — єдиного у своєму роді професійного торгового пасажу в Україні, який було відкрито в травні 2002 р. під центральною площею міста. Це двоповерховий підземний торговельний центр із загальною торговою площею 8500 м кв. Розташування в центрі міста сприяє успіхові проекту, який використовує могутній пішохідний потік [9, c. 144-146].

Водночас інвестори та роздрібні торговці організовують діяльність не лише в центральних районах, але й у житлових масивах міста, які вирізняються великою щільністю населення. Нерозвинені житлові масиви змушені задовольнятись в основному роздрібними магазинами старого типу на перших поверхах житлових будинків, які дуже потребують організації якісного роздрібного бізнесу.

Як позитивну тенденцію протягом останніх двох років можна відзначити те, що частка супермаркетів і якісних роздрібних магазинів постійно зростає, тоді як частка ринків під відкритим небом і магазинів радянського типу падає. Оператори мереж супермаркетів та розробники торговельних центрів активно приходять до щільно населених районів, таких як Оболонський і Деснянський та інших.

В сучасних умовах розвиток підприємництва у сфері роздрібної торгівлі України слід проводити за такими напрямками:

1. Формування ефективного конкурентного середовища для суб'єктів торговельної діяльності. Створення конкретних умов для конкуренції у сфері торговельного обслуговування населення потребує прискорення розвитку нових форм торгівлі за рахунок інтенсивного залучення до торгівлі якомога більшого числа суб'єктів господарювання і суттєвого розширення типової і видової їх різноманітності, зокрема таких перспективних організаційних утворень угрупування незалежних магазинів із спільної закупівлі та зберігання товарів; "ланцюгові" фірми, що утворюються шляхом об'єднання незалежних магазинів з ініціативи та під контролем оптових підприємств; багатопрофільні фірми із своєю торговельною стратегією; супер — і гіперроздрібні фірми, які ведуть торгівлю під власними торговими марками; об'єднання на кооперативних засадах; інші добровільні об'єднання типу фінансово-промислово-торговельних груп.

2. Забезпечення господарської надійності та економічної конкурентоспроможності кожного ринкового суб'єкта. Зниженню ризику господарської життєздатності підприємств у сфері роздрібної торгівлі сприятиме:

— пряма інтеграція виробничої і торговельної діяльності через мережу фірмових магазинів;

— непряма інтеграція промислової і торговельної сфер діяльності на контрактній основі, коли торговельне підприємство зобов’язується реалізовувати виготовлену продукцію, а промислове підприємство — надавати торговельному суб'єкту ряд послуг, включаючи технологічне оснащення, проведення рекламних заходів, надання кредиту, навчання персоналу з експлуатації виробів технічно складного асортименту із забезпеченням гарантійного і післягарантійного їх обслуговування (техноторгові центри, високомеханізовані підприємства з продажу будівельних матеріалів);

— диверсифікація (взаємопроникнення) різних видів підприємницької діяльності торговельних підприємств, коли функції суто торговельного обслуговування покупців доповнюються суміжними видами підприємництва: посередницька діяльність в лізингових операціях, страхування комерційних угод, організація майстерень, ательє, салонів напівфабрикатів, технічне обслуговування реалізованих товарів, організація центрів ділової активності, фірмового виробництва споживчих товарів;

— запровадження нових технологій позамагазинних форм торгівлі на основі організації інтернет-магазинів, використання кабельного і звичайного телебачення, телефонного зв'язку для оформлення замовлення щодо купівлі-продажу товарів;

— інтенсивний розвиток посилкової торгівлі, торгівлі за каталогами, попередніми замовленнями та інших прогресивних форм торговельного обслуговування населення, особливо в районах з низькою компактністю торговельної мережі або там, де її практично немає[14, c. 145-147].

3. Запобігання скороченню або ліквідації деяких соціально важливих, але малоприбуткових і неконкурентоспроможних видів торговельної діяльності.

В системі державних заходів щодо забезпечення захисту прав та інтересів споживачів у сфері роздрібної торгівлі першочергової підтримки потребують:

— освоєння економічно малоефективних торговельних зон (віддалених місць проживання громадян, малозаселених територій, важкодоступних та економічно несприятливих районів);

— торгівля екологічно чистими видами продукції; залучення на внутрішній ринок товарів, на які є стабільний попит;

— організація харчування в закладах освіти, дитячих, лікувальних, оздоровчих підприємствах, торговельне обслуговування малозабезпечених і соціально незахищених верств населення;

— розроблення та впровадження нових видів технологічного обладнання для торговельних підприємств.

4. Максимальна адаптація структурної і територіальної організації роздрібної торговельної мережі до умов кон'юнктури ринку і споживчого попиту. Розвиток видової структури роздрібної торговельної мережі має забезпечуватись не тільки за рахунок розширення товарно-асортиментної типізації та спеціалізації торговельних підприємств, а й за рахунок поглиблення соціальної диференціації типів торговельних об'єктів і створення на цій основі престижних і доступних магазинів, підприємств харчування з різним ціновим рівнем та набором супроводжуючих послуг.

5. Удосконалення планування розвитку торговельної мережі на основі поєднання принципів вільного підприємництва і регулювання з боку державних органів виконавчої влади. З одного боку, слід обрати до уваги інтереси підприємців при виборі ними місця розміщення підприємства (торговельної точки), що створюється, його профілю і товарного асортименту, а з іншого — місцевим органам потрібно виходити з того, що торговельна мережа є складовою інфраструктури кожного міського і сільського поселення. У зв'язку з цим необхідно підняти на більш якісний рівень систему розробки, обґрунтування та затвердження перспективних планів розвитку і розміщення торговельної мережі як невід'ємного структурного елементу генеральних планів-схем розвитку міст, міських районів і сільських територій.

Значення перспективних планів розвитку і розміщення об'єктів торгівлі полягає й у тому, що вони повинні стати основою при проведенні приватизації, перепрофілюванні, розширенні торговельної мережі, виділенні земельних ділянок під забудову нових об'єктів торгівлі.

6. Створення чіткої системи захисних і обмежувальних механізмів державного регулювання розвитку сфери роздрібної торгівлі. Потребують розроблення або оновлення такі механізми державного регулювання, як: державні стандарти якості товарів; стандарти організації торговельного обслуговування; стандарти планувальних і технологічних рішень різних типів торговельних підприємств; кваліфікаційні посадові характеристики робітників торговельної сфери; допустимі рівні концентрації торговельної діяльності; правові основи обмеження, недопущення і запобігання монополістичній діяльності в торгівлі; критичні рівні імпортних надходжень товарів на споживчий ринок; уніфікація облікових, до говірних, звітних, супровідних, сертифікаційних та інших документів, які використовуються у сфері торгівлі; система показників обов'язкової статистичної звітності; система ідентифікації товарів, видів робіт і послуг підприємств. Застосування системи стандартів, нормативів, технічних умов і правил у сфері торговельної діяльності значно підвищить надійність комерційних відносин між товаровиробниками, продавцями і споживачами на всіх етапах переміщення товарів, забезпечить належну організацію торговельного обслуговування споживачів [1, c. 52-54].

З метою встановлення однозначної інтерпретації основних понять, термінів та визначень у сфері торговельної діяльності потрібно прискорити процес розробки і прийняття державного стандарту "Торгівля. Терміни і визначення". У цьому документі слід передбачити окремі розділи стосовно стандартизації видів торговельної діяльності, торговельних професій, торговельних об'єктів, торговельної інфраструктури та інших понять, що мають місце у торговельній галузі або пов'язані з нею функціонально.

З метою захисту українських товаровиробників від диктату з боку великих торговельних корпорацій доцільно розробити і затвердити Закон України "Про торговельні мережі". Про це свідчить як ситуація на вітчизняному ринку (в Україні зростає економічна потужність торговельної сфери з її сучасними форматами), так і світова практика, зокрема досвід країн Східної Європи. У світовій практиці іноземні торговельні мережі контролюють значну частку товарообороту у містах. Компанії-гіганти нерідко зловживають своїм положенням: вимагають від виробників суттєвих відстрочок платежу, беруть оплату за місця на полицях товарів місцевих виробників, наполягають на випуску продукції під маркою торговельної мережі (так званий Private Lable). Подібний стан ситуації не сприяє ані розвитку виробництва споживчих товарів на малих і середніх підприємств, ані розвитку національних брендів. Щоб полегшити стан вітчизняного виробника, уряди східноєвропейських країн уживають адміністративні заходи. Наприклад, влітку 2002 р. парламентом Польщі було внесено відповідні поправки до Закону "Про нечесну конкуренцію".

Майбутній Закон України "Про торговельні мережі" також повинен внести поправки у вітчизняне антимонопольне законодавство і закон про недобросовісну конкуренцію; забезпечити доступ до торговельних мереж продукції малих і середніх підприємств. Цей закон повинен бути розроблений відповідно до базового Закону "Про внутрішню торгівлю". Механізм правового регулювання внутрішньої торгівлі складається з розрізнених питань, орієнтованих на регулювання окремих аспектів торговельної діяльності. Тому необхідність систематизації нормативних актів, інтенсивний розвиток торгівлі в країні, динаміка числа суб'єктів та об'єктів торговельної діяльності вимагає створення цілісної системи законодавчого регулювання галузі. Тема нормативного регулювання внутрішньої торгівлі в цілому та торговельних мереж зокрема стає ще більш актуальною у зв'язку з перспективою вступу України у ВТО та старту на вітчизняному ринку міжнародних мереж[11, c. 152-153].

7. Впорядкування організації і впровадження комерційного підприємництва. Поліпшенню торговельного обслуговування населення, а також запобіганню різного роду порушенням сприятиме більш цілеспрямована контрольованість і регламентація торговельної діяльності, яка передбачає:

— подальше вдосконалення системи ліцензування і патентування різних видів торговельної діяльності з метою спрощення процедури одержання дозвільних документів;

— дотримання всіма господарюючими суб'єктами правил торгівлі і ведення підприємницької діяльності;

— посилення контролю за постачанням у роздрібну торгівлю якісної продукції вітчизняного та імпортного виробництва;

— розвиток інфраструктури роздрібної торгівлі, у тому числі пунктів гарантійного обслуговування складних технічних товарів, пунктів прокату виробів;

— зміцнення матеріально-технічної бази торговельної мережі, продовольчих і речових ринків, поліпшення організації торгуючих і покупців, які користуються їхніми послугами;

— упорядкування "вуличної" торгівлі відповідно до правил і технологічних вимог щодо продажу товарів через дрібнороздрібну, пересувну та виносну мережі;

— впровадження системи державних стандартів організації торговельного обслуговування з визначенням номенклатури обов'язкових (основних) торговельних послуг, які повинні надаватись покупцеві без додаткової оплати;

— подальше вдосконалення механізмів протидії надходженню у продаж неякісної і небезпечної продукції.

Подальший розвиток комерційного підприємництва доцільно здійснювати також шляхом:

— надання позик на придбання, створення або розширення підприємств та пунктів продажу товарів у регіонах пріоритетного розвитку, сільській місцевості, вільних економічних зонах;

— фінансування участі у капіталі великих фірм та у здійсненні інвестиційних проектів; надання міні-кредитів малим підприємствам;

— матеріально-технічної підтримки суб'єктів торговельної діяльності (передача в оренду приміщень, торгово-технологічного обладнання, контрольно-касових апаратів, комп'ютерів на пільгових умовах, сприяння у пошуку постачальників та інвесторів);

— стимулювання розвитку послуг у сфері транспортування, перевалки, обробки вантажів для підвищення рівня транспортно-експедиційного обслуговування вантажного потоку, скорочення ручної праці та більш швидкого переміщення підготовлених для продажу партій товарів через торговельну мережу[6, c. 105-106].

В реалізації стратегічних цілей розвитку роздрібної торгівлі держава може виступати як:

— ініціатор реформування і гарант правового забезпечення рівних прав суб'єктів господарських відносин у сфері торговельної діяльності, законності та охорони прав громадян як споживачів товарів та послуг;

— учасник-партнер підприємницької діяльності, спрямованої на одержання прибутку, з додержанням усіх норм щодо ризику і майнової відповідальності у межах, визначених організаційно-правовими формами підприємництва.

Державне регулювання розвитку роздрібної торгівлі слід здійснювати через: нормативно-правову та методичну базу; контрольно-наглядову і обмежувально-заборонну систему заходів. Необхідно розробити або вдосконалити нормативно-правову та методичну базу з питань: ліцензування і патентування торговельної діяльності; контролю за якістю товарів і послуг; правового регулювання торговельних угод; структуризації мережі підприємств торгівлі та громадського харчування; контрольно-інспекційних функцій за процесом торговельного обслуговування з метою захисту прав споживачів і забезпечення законності ведення торго-вельної діяльності; підвищення науково-технічного рівня через галузеві стандарти і нормативи торговельної діяльності; професійно-кадрової відповідальності (вимоги до професійної підготовки); інформаційного забезпечення[19, c. 16].

Висновки

Отже, можна окреслити загальну тенденцію динаміки ринку торговельної інфраструктури. За умови подальшого зростання купівельної спроможності населення в найближчі роки можна очікувати подальшого розширення роздрібної торгівлі, а відтак і введення в дію нових роздрібних форматів.

Державне регулювання розвитку роздрібної торгівлі повинно здійснюватись на підставі таких принципів:

1) організаційно-господарська незалежність — самостійність і свобода вибору суб'єктами комерційного підприємництва організаційно-правових форм та видів комерційної діяльності, спеціалізації та асортиментного профілю торговельних підприємств, методів обслуговування покупців;

2) відкритість — доступність торговельних послуг для всіх категорій споживачів, пріоритетне врахування їх інтересів;

3) цивілізованість — високий рівень торговельного обслуговування;

4) самоокупність — повернення суб'єктами господарювання витрат у процесі торговельної діяльності, запобігання банкрутству і фінансовій неспроможності підприємств;

5) конкурентоспроможність суб'єктів господарювання — ефективне функціонування в умовах конкурентного середовища і конкурентної боротьби за умов дотримання антимонопольного законодавства;

6) регульованість — відповідне реагування торговельної сфери на вплив координуючих зовнішніх факторів через систему правових, науково-технічних, інвестиційних механізмів державного регулювання;

7) контрольованість — попередження і профілактика порушень та зловживань.

Основні завдання державного регулювання внутрішньої торгівлі формуються відповідно до особливостей етапів розвитку сфери економіки: стабілізації, зростання.

Згідно з поточною тенденцією передбачається зростання торгового сегмента ринку нерухомості в основному завдяки новим торговим центрам. Якість роздрібних проектів має поліпшуватись в міру того, як розробники й роздрібні торговці приділятимуть все більше уваги вивченню ринку та опрацюванню концепції своїх проектів.

Покупці виявлятимуть схильність до купівлі якісніших продуктів за комфортніших умов. Відтак істотне збільшення обсягу роздрібних продажів, приплив нових операторів на ринок і розширення діючих операторів підтримають зростання пропозиції торговельних приміщень. Це надає підстави твердити, що ринок торговельної інфраструктури підтримає зростання пропозиції без істотного зниження орендних ставок. І ця тенденція збережеться принаймні в найближчі декілька років.

Державну підтримку торговельної діяльності слід здійснювати шляхом:

· надання позик на придбання, створення або розширення підприємств у певних місцевостях;

· фінансування участі у капіталі великих підприємств;

· довгострокових інвестиційних проектів, пов'язаних, наприклад, із створенням або збереженням робочих місць;

· технічного оснащення об'єктів торгівлі;

· надання гарантій перед банками, фінансовими компаніями;

· сприяння розвитку послугу сфері транспортування, перевалки, обробки та переробки вантажів з метою суттєвого підвищення рівня транспортно-експедиційного обслуговування вантажів у сфері торгівлі;

· підвищення кваліфікації кадрів, консультаційна допомога;

· фінансування досліджень, що виконуються за державним замовленням, інвестиційне забезпечення науково-дослідної роботи.

Список використаної літератури

1. Актуально про роздрібну торгівлю: Запитання та відповіді. Зразки документів. Нормативна база / Олена Водоп’янова; ред. : Михайло Захарко. — К.: Книги для бізнесу, 2007. — 144 с.

2. Актуально про роздрібну торгівлю: Запитання та відповіді. Зразки документів. Нормативна база / Олена Водоп’янова; ред. : Михайло Захарко. — Вид. 2-ге, перероб. та доп.. — К.: Книги для бізнесу, 2008. — 144 с.

3. Буфатіна І. Облік товарів у роздрібній торгівлі //Бухгалтерський облік і аудит. — 2000. — № 6. — C. 32-39

4. Веренич О. Облік основної операційної діяльності підприємства роздрібної торгівлі //Все про бухгалтерський облік. — 2000. — 20 листопада. — C. 4-10

5. Виноградська А. Технологія комерційного підприємництва: Навчальний посібник/ Алла Виноградська,; М-во освіти і науки України, Київ. економ. ін-т менеджм. (екомен). — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 778 с.

6. Грищенко І. М. Комерційна діяльність у роздрібній торгівлі //Актуальні проблеми економіки. — 2007. — № 3. — C. 103 — 107

7. Давидова Т. Облік товарних операцій у роздрібній торгівлі //Галицькі контракти. — 2002. — № 25: Дебет-кредит. — C. 38-43

8. Дідківська Л. І. Тенденції розвитку роздрібних торговельних мереж та їх вплив на конкурентне середовище //Актуальні проблеми економіки. — 2006. — № 8. — C. 119 — 125.

9. Інфраструктура товарного ринку/ О. В. Прокопенко [та ін.]; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 293 с.

10. Кавторева Я. Роздрібна торгівля : організація та облік //Податки та бухгалтерський облік. — 2003. — № 11: Спецвипуск. — C. 10-51

11. Кавун О. Визначальні фактори формування роздрібних торгових мереж в Україні //Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 10. — C. 150-153.

12. Кавун О.О. Формування корпоративних торговельних мереж у роздрібній торгівлі України //Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 9. — C. 91 — 97.

13. Лошенюк І. Р. Перспективні тенденції розвитку інфраструктури роздрібного ринку України //Актуальні проблеми економіки. — 2004. — № 10. — C. 107-113.

14. Марченко О. Роздрібна торгова мережа великих міст: стан і основні тенденції розвитку //Підприємництво, господарство і право. — 2003. — № 4. — C. 145-147.

15. Михайлова Е. Внешняя и внутренняя среда розничной торговли в двадцать первом веке //Маркетинг. — 2005. — № 2. — C. 91-100

16. Михайлова Е. Основы маркетинга розничной торговли //Маркетинг. — 2004. — № 5. — C. 118-124

17. Михайлова Е. Основы маркетинга розничной торговли //Маркетинг. — 2004. — № 6. — C. 104-115

18. Панкратов Ф.Г. Комерційна справа: Навч. посіб. для вузів: Пер. з рос./ Ф.Г. Панкратов, Т.К. Серьогіна. — Рівне: Вертекс, 2001. — 350 с.

19. Родіонов Ю. Стан і перспективи розвитку роздрібної торгівлі споживчими товарами в Україні //Маркетинг и реклама. — 2002. — № 1. — C. 14-16

20. Шканова О. Інфраструктура товарного ринку: Навчальний посібник/ Олена Шканова,; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 319 с.