Пам’ятки античної архітектури на території сучасної Греції

Вступ.

1. Пам’ятки античної архітектури на території сучасної Греції.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Древня Греція — колиска європейської культури й мистецтв. При погляді на художні шедеври тієї далекої епохи крізь століття ми чуємо урочисту музику краси й величі людини творця, що вподібнив себе олімпійським богам.

Архітектура в Древній Греції розвивалася швидко й багатосторонньо. У зростаючих грецьких містах створюються кам'яні житлові будинки, зміцнення, портові спорудження, але найважливіший і нове з'явилося не в житлових і господарських будівлях, а в кам'яних суспільних будинках. Саме тут, і насамперед в архітектурі храмів, зложилися класичні грецькі архітектурні ордери.

Прямокутне в плані, строге й величне спорудження, що піднімається на трьох щаблях цоколя, обнесене строгою колонадою й покрите двосхилою покрівлею, от що спливає в пам'яті, як тільки ми вимовляємо слова "архітектура Древньої Греції." І дійсно, побудований за правилами ордера грецький храм був самою значною будівлею в місті й по своєму призначенню, і по тому місцю, яке займала його архітектура у всім ансамблі міста. Ордерний храм панував над містом; він панував над пейзажем у тих випадках, коли храми споруджувалися в яких-небудь інших важливих місцевостях, наприклад, що вважалися в греків священними. Тому що ордерний храм був свого роду вершиною в грецькій архітектурі, і тому що він зробив величенний вплив на наступну історію світової архітектури, ми із саме до особливостей ордерних будівель, пожертвувавши багатьма іншими видами й напрямками архітектури й будівництва Древньої Греції. Отже, запам'ятаємо відразу ордер у Древній Греції належав не масовій архітектурі, а архітектурі, що має виняткове значення, що володіє важливим ідейним змістом і пов'язаної з духовним життям суспільства.

1. Пам’ятки античної архітектури на території сучасної Греції

На пагорбі Акрополя розмістилися основні святилища афінян, і насамперед Парфенон — храм Афіни, богині мудрості й покровительки Афін. Там же зберігається скарбниця. У будинку Пропілей, що служив входом в Акрополь, у двох їхніх прибудовах — крилах перебуває бібліотека й картинна галерея.

Грецькі архітектори вміли прекрасно вибирати місця для своїх будівель. Храм зводився там, де йому було немов приготовлене місце самою природою, і разом з тим його спокійні строгі форми, гармонійні пропорції, світлий мармур колон, яскраве розфарбування протиставляли храм природі, затверджували перевагу розумно створеного людиною спорудження над навколишнім світом.

Акрополь втілював подання про могутність і велич Афінської держави й у той же час, уперше в історії Греції, виражав ідею загальноеллінської єдності.

Зміст планування Акрополя можна зрозуміти, лише представляючи рух урочистих процесій у дні суспільних свят. Дорога вела нагору, до врочистих воріт — Пропілеям. Доричну колонаду Пропілей два нерівних, але взаємоврінвоважених крила будинку, до правого, меншого крила прилягає храм Ніки Аптерос ("Безкрилої перемоги"), розпочатий будівництвом в 449 р. як пам'ятник на честь перемоги Афін над персами. Це не великий по розміру, гармонічний і ясний за формою храм, немов відділившись від загального масиву пагорба, першим зустрічав процесію. Стрункі іонічні колони на кожній із двох коротких сторін храму надають будинку риси добірності.

Від Пропілей головний храм Акрополя Парфенон, зведений на найвищій площадці Акрополя, видний з кута. Великий будинок Парфенона врівноважено вартими по іншу сторону площі витонченим і порівняно невеликим храмом Ерехтехоном, відтінявшим вільною асиметрією піднесену строгість Парфенона.

Парфенон — досконаліше творіння грецької класичної архітектури й одне з найвищих досягнень зодчества взагалі. Це монументальний, величний будинок піднімається над Акрополем, подібно тому як сам Акрополь піднімається над містом і його околицями. Парфенон найбільший храм в ансамблі Акрополя й всієї грецької метрополії. Усередині він розташовує двома більшими залами — прямокутні й квадратним, входи в які розташовувалися із протилежних сторін. Східний прямокутний зал зі статуєю Афіни в глибині був розділений на три частини двох'ярусними колонадами доричного ордера. Квадратний зал служив скарбницею й звався "Парфенон".

Тип грецького храму, над створенням якого трудилися багато поколінь, одержав у Парфеноне найбільш зроблене тлумачення. У своїх основних формах — це доричний периптер з вісьма колонами на короткі й сімнадцятьма на довгих сторонах. Але він органічно включає елементи й іонічний ордер: витягнуті по пропорціях колони, полегшений антаблемент, суцільний фриз, що оперізує будинок, складений із квадратів пентелійського мармуру. Розфарбування підкреслює конструктивні деталі й утворювали тло, на якому виділялися скульптури фронтонів і метоп.

Величній ясності й строгій гармонії Парфенона немов протистоїть добірність і воля композиції Ерехтейона — асиметричного будинку, спорудженого на Акрополі невідомим майстром в 421 — 406 р. до н.е.. Присвячений Афіні й Посейдону, Ерехтейон відрізняється мальовничим трактуванням архітектурного цілого, контрастним зіставленням архітектурних і скульптурних форм. Планування Ерехтейона враховує нерівність ґрунту. Храм складається із двох приміщень, що перебувають на різних рівнях. Із трьох сторін він має портики різної форми, у тому числі знаменитий портик кор (каріатид) на південній стіні.

Розчленованістю й мальовничістю форм Ерехтейон прокладає шляхи мистецтву пізніше класики, те більш трагічно схвильованому, те лірично витонченому, але менш коштовна й героїчному, чим висока класика.

Крім Афінського акрополя в архаїчний і класичний періоди склалися безліч інших ансамблів, що включають храми, святилища й суспільні будинки (святилище Зевса в Олімпії, комплекс храмів у Посейдонії й ін.). Але вже з ІV століття храми починають втрачати провідне значення й одержують все більший розвиток будинку й комплекси світського призначення, що формуються як елементи загальної структури міст. Особливо варто виділити торговельні й видовищно-спортивні комплекси, що сполучалися із природним ландшафтом. Стадіони влаштовувалися в природних западинах, досягаючи іноді значних розмірів (Афіни, Олімпія), театри використовували схили гір для пристрою природного напівкруглого театрона із круглою площадкою — орхестрою, де звичайно виступав хор. До орхестри примикала прямокутна сцена.

Афіни — одне з найдавніших міст Греції, яке відіграло визначну роль в історії світової культури. У 86 до н. е. Афіни були завойовані Римом, але роль значного культ. центра зберігали до 6 ст. н. е. В серед. віки Афіни — невелике місто Візантії. В 11 ст. Афіни втягуються в торгівлю з італійськими містами. 1456—1829 А. — під владою турків. З 1834 Афіни — столиця Греції. Під час другої світової війни 1939—45 Афіни, окуповані 1941—44 нім. фашистами, були одним з центрів руху опору грецького народу.

В Афінах збереглися всесвітньовідомі пам'ятники античної архітектури. Неперевершеним шедевром є ансамбль афінського Акрополя. Розташований на високому плато (156,2 м над р. м.), Акрополь домінує над сучасними кварталами міста. Акрополь був створений у 5 ст. до н. е. Його головні споруди: храм Ніки Аптерос (421 до н. е.), Пропілеї (437— 432 до н. е., архітектор Мнесікл), до яких примикає Пінакотека (картинна галерея), величний храм Парфенон (447—432 до н. е., архітектори Іктін і Каллікрат), доричний храм Афіни та іонічний Ерехтейон (421 — 407 до н. е.) — храм богів, покровителів міста. Всі будівлі Акрополя споруджено з пантелійського мармуру. Крім ансамблю Акрополя, в А. збереглися театр Діоніса (4 ст. до н. е.), «пам'ятник Лісікрата» (4 ст. до н. е.) і багато інших пам'ятників архітектури. А. багаті на унікальні пам'ятники нац. образотворчого мистецтва. В музеї Акрополя та Національного археологічному музеї добре представлена скульптура, особливо періоду архаїки. Там же є шедевр пластики 5 ст. до. н. е. — бронзове зображення Зевса, барельєфи стел (намогильних пам'ятників) класичного періоду та величезна колекція розмальованої кераміки 3— 2-го тис. до н. е. Пам'ятники середньовічного іконопису та художнього промислу зібрані у Візантійському музеї. Багата колекція етнографічних матеріалів та народ. мистецтва в історично-етнографічному музеї Беналіса.

Сучасні Афіни інтенсивно забудовувались з 1835 (проект архітектора Кленце). З будівель 19 ст. відзначаються: Королівський палац (1834—38), будинки академії, університету, вокзалу. В 20 ст. будуються житлові, торговельні та ін. будинки конструктивістської архітектури. З монументів Афін цікаві пам'ятники Байрону (19 ст.), Невідомому солдатові (20 ст.).

Іос — цей острів пропонує відмінні пляжі й приголомшливі пейзажі. Над північною його частиною піднімається гора Пелініо, що має висоту 1297 над рівнем моря. Нічних закладів мало, однак цей факт із лишком компенсується більшою кількістю визначних пам'яток. Деякі з міських церков датуються 12 століттям і символізують Візантійську епоху. У горах до сходу від міста лежить знаменитий монастир Неа Моні, один із кращих у країні візантійських пам'ятників з гарним восьмикутним куполом церкви, прикрашеним золотою мозаїкою. На острові є аеропорт, що щодня приймає рейси з Афін.

Коринф. Крім мальовничої природи, Коринф славиться руїнами древнього міста на схилах пагорба Акрокоринф. На вершині пагорба перебуває середньовічна міцність. Найзнаменитіші храми міста — Аполлона, Артеміди й Афродіти. З верхньої точки храму Афродіти можна насолодитися чудовою панорамою на місто.

Каламбака. Невелике місто Каламбака розташувався в долині й оточений гірськими монастирями. Незважаючи на те, що більша частина монастирів була зруйнована турками, що залишилися добре збереглися.

Кіс. Більшість історичних місць і екскурсій зосереджені навколо самого міста Кіс. Пішки або на велосипеді можна проїхатися до замка лицарів Святого Джона, що був споруджений в 15- ом столітті. Тут же можна знайти цікаві древні грецькі й римські поселення. У Кіс можна добратися на літаку з Афін і Родосу або на поромі з Родосу й Пирея.

Висновки

Якщо говорити про саму архітектуру, то в Древній Греції вона розвивалася швидко й багатосторонньо. У зростаючих грецьких містах створюються житлові кам'яні будинки, зміцнення, портові спорудження, але найважливіший і нове з'явилося не в житлових і господарських будівлях, а в кам'яних суспільних будинках. Саме тут, і, насамперед в архітектурі храмів, зложилися класичні грецькі архітектурні ордери.

Прямокутне в плані, строгі й величні спорудження, що піднімаються на трьох щаблях цоколя, обнесене строгою колонадою й покрите двосхилою покрівлею, — от що спливає в пам'яті, як тільки ми вимовляємо слова "архітектура Древньої Греції". І дійсно, побудований за правилами ордера грецький храм був самою значною будівлею в місті й по своєму призначенню, і по тому місцю, яке займала його архітектура у всім ансамблі міста. Ордерний храм панував над містом; він панував над пейзажем у тих випадках, коли храми споруджувалися в яких-небудь інших важливих місцевостях, наприклад, у місцях, що вважалися в греків священними. Тому що ордерний храм був свого роду вершиною в грецькій архітектурі, і тому що він зробив величенний вплив на наступну історію світової архітектури, ми звернулися саме до особливостей ордерних будівель, пожертвувавши багатьма іншими видами й напрямками архітектури й будівництва Древньої Греції. Отже, запам'ятаємо відразу — ордер у Древній Греції, належав не масовій архітектурі, а архітектурі, що має виняткове значення, що володіє важливим ідейним змістом і пов'язаної з духовним життям суспільства.

Як була сказано вище архітектура Древньої Греції в основному охоплює VІІІ — І ст. до н.е. і одержує свій найвищий розвиток в основному в так званий "класичний період" і в архаїці.

Список використаної літератури

1. Абрамович С. Культурологія : Навчальний посібник/ Семен Абрамович, Марія Тілло, Марія Чікарькова,; Київський нац. торговельно-екон. ун-т, Чернівецький торговельно-екон. ін-т. -К.: Кондор, 2005. -347 с.

2. Багновская Н. Культурология : Учеб. пособие/ Нела Багнов-ская,; М-во образования РФ, Российская экономическая академия им. Г. В. Плеханова . -М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К", 2005. -297 с.

3. Бокань В. Культурологія : Навч. посіб. для студ. вуз./ Во-лодимир Бокань,; Межрегион. акад. управл. персоналом. -К.: МАУП, 2000. -134 с.

4. Гаврюшенко О. Історія культури : Навчальний посібник/ Олександр Гаврюшенко, Василь Шейко, Любов Тишевська,; Наук. ред. Василь Шейко,. -К.: Кондор, 2004. -763 с.

5. Кормич Л. Культурологія : (Історія і теорія світової культури ХХ століття): Навчальний посібник/ Людмила Кормич, Володимир Багацький,; М-во освіти і науки України, Одес. нац. юридична академія . -2-е вид.. -Харків: Одіссей, 2003. -303 с.

6. Культурологія: Навчальний посібник/ І. І. Тюрменко, С. Б. Буравченкова, П. А. Рудик; За ред. І. І. Тюрменко, О. Д. Горбула; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т хар-чових технологій. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -367 с.

7. Культурология: История мировой культуры/ Под ред. А.Н.Марковой. -2-е изд., переработ. и доп.. -М.: Культура и спорт: ЮНИТИ, 2000. -575 с.

8. Подольська Є. Культурологія : Навчальний посібник/ Єлизавета Подольська, Володимир Лихвар, Карина Іванова,; М-во освіти і науки України, Нац. фармацевтичний ун-т. -Вид. 2-е, перероб. та доп.. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -390 с.