Партійно-політична система сучасної Канади
Категорія (предмет): Політика, політологіяЗАПАРАНЮК Віталій Васильович
ПАРТІЙНО-ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУЧАСНОЇ КАНАДИ
Спеціальність 23.00.02 — політичні інститути та процеси
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
Чернівці – 2009
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник:
доктор історичних наук, професор
Макар Юрій Іванович,
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича,
завідувач кафедри міжнародних відносин
Офіційні опоненти:
доктор політичних наук, професор Картунов Олексій Васильович, Університет економіки і права „Крок”,
МОН України, завідувач кафедри міжнародної інформації
кандидат політичних наук, доцент
Остапець Юрій Олександрович,
Ужгородський національний університет,
МОН України, декан факультету суспільних наук
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Дослідження політичної системи окремих країн є важливою складовою прикладної політології. Особливу увагу привертає до себе вивчення такого важливого елементу політичної системи, як політичні партії. Саме партії здійснюють зв’язок між правлячою елітою та населенням країни, формують політичні доктрини та програми розвитку суспільства. Не всі політичні партії мають однакову політичну вагу в суспільстві тієї чи іншої країни: одні можуть мати визначальний вплив, інші – взагалі не користуватися підтримкою населення. Для дослідження партійних систем окремих країн до уваги беруть тільки ті політичні партії, які здатні безпосередньо впливати на процес прийняття політичних рішень у державі. У випадку з країнами, де існують демократичні політичні режими, більшість таких партій представлені у парламенті. Зрозуміло, що в різний час конфігурація політичних сил у законодавчому органі країни може бути різною, що зумовлюється конкретними історичними причинами, проте впродовж певного періоду вона є сталою, що дає можливість класифікувати її та віднести до певного типу, згідно з прийнятими у науці критеріями.
Особливо актуальними є дослідження партійних систем країн, які мають значну політичну вагу у світі. До таких держав, без сумніву, відноситься й Канада, яка є однією з найбільших за площею та економічним потенціалом держав світу. Вона є членом багатьох впливових міжнародних організацій: ООН, НАТО, Великої вісімки, ОБСЄ та ін. Канадське суспільство, безумовно, є демократичним, адже відповідає усім критеріям теорії поліархії Р.Даля (свобода створювати організації, свобода думки, право обиратися та бути обраним, конкуренція, наявність альтернативних джерел інформації, вільні та чесні вибори, відповідальність уряду за свої дії) та одним із найбільш забезпечених у світі (має один із найвищих показників рівня життя у світі). Незважаючи на це, Канада постійно знаходиться на межі революційних змін у політичній площині, що ставить під загрозу не тільки її майбутній розвиток, але й стабільність регіону і навіть існування самої держави. Попри це розвиток партійно-політичної системи Канади та й загалом системи влади відбувається еволюційним шляхом. Трансформація партійної системи відбувалася щонайменше тричі, при цьому не змінювалися ключові характеристики системи. Канадська партійна система є прикладом послідовного розвитку, з одного боку, зберігаючи зв’язок з початковою структурою, з другого – з кожним етапом еволюції набуваючи нових форм.
Ще однією особливістю Канади є те, що вона належить до небагатьох держав світу з реальним, а не суто декларативним федеративним устроєм. Друга за площею країна світу, Канада переживає процес еволюції федеративної системи у бік децентралізації, зумовлений боротьбою канадських провінцій і федерального центру за перерозподіл повноважень у сфері федерально-провінційної юрисдикції. Характерною особливістю таких процесів є те, що роль каталізатора федерально-провінційних суперечок відіграє провінція Квебек, переважну частину населення якої складають франкоканадці. Саме боротьба за суверенітет провінції, чи хоча б отримання франкоканадцями особливого статусу народу-засновника Канади, який би забезпечував відповідні привілеї Квебеку, спонукає англомовні провінції вимагати аналогічних прав, що відповідає загальноканадському принципу рівності усіх громадян і провінцій. Отже, Квебек у даному випадку відіграє роль двигуна процесів децентралізації федеральної політичної системи Канади. Надважливою особливістю квебекської проблеми виступає власне фактор націоналістичних партій, що вперше з’явилися саме в Квебеці. Це зумовило не лише трансформацію партійної структури франкоканадської провінції, але й Канади загалом. Адже на федеративному рівні набула поширення політична сила, котра відстоює інтереси квебекських сепаратистів.
У цьому контексті особливого значення набуває досвід функціонування партійної Канади. Цей досвід є важливим не лише для федеральних держав світу, але й для держав, що вирізняються особливостями регіонального розвитку. Актуальним він є і для України. До того ж, глобалізація та інтеграційні процеси у сучасній світовій політиці вимагають поглибленого вивчення федеральних систем окремих країн із врахуванням їхньої багатоманітності в етнокультурному та політико-правовому сенсі.
Українська держава потребує вивчення досвіду багатонаціональних та полікультурних країн світу, адже має низку характерних особливостей етнополітичного та регіонального характеру, що зумовлюють специфіку її політичного розвитку. Наявність автономного утворення на теренах унітарної держави та поліетнічних регіонів, а також трансформація партійної системи в сучасній Україні вимагають особливого вивчення досвіду інших країн. Певні аналогії можна провести між Квебеком та Кримом. Зокрема, присутність російського впливу в Автономній Республіці Крим виражається не лише у домінуванні етнічних росіян у структурі населення автономії, але й у неприхованій підтримці політичних партій, що відверто висловлюють антидержавні та сепаратистські гасла.
Отже, незважаючи на відмінності між Канадою та Україною в адміністративно-територіальному устрої та рівні соціально-економічного розвитку, політичні проблеми партійних систем та етнонаціональних взаємин у цих країнах дозволяють проводити певні паралелі.
Ступінь дослідження проблематики дисертаційної роботи в українській науці можна оцінити як недостатній, особливо тих її аспектів, що стосуються комплексного вивчення політичної системи Канади. Питання еволюції канадської партійно-політичної системи майже не потрапило в поле зору вітчизняних учених. Значно частіше до вивчення проблем канадської державності зверталися зарубіжні науковці. Насамперед це стосується доробку канадських дослідників. Отже, відсутність всебічних досліджень у вітчизняній науці із зазначеної проблематики актуалізує вивчення запропонованої наукової проблеми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження безпосередньо пов’язаний із планом теоретичної розробки соціально-політичної історії, міжнародних відносин країн Європи і Північної Америки, який здійснюється кафедрою міжнародних відносин факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (номер держреєстрації 0107U001235).
Метою дисертаційної роботи є дослідження особливостей партійно-політичної системи сучасної Канади.
Визначена мета зумовила постановку наступних завдань:
— проаналізувати еволюцію партійної системи Канади та визначити межі сучасного етапу її розвитку;
— визначити основні причини та наслідки сучасних змін у партійній системі Канади;
— обґрунтувати визначальний вплив регіоналізації канадської політики на зміну сучасної партійно-політичної системи Канади та дослідити феномен квебекських національних партій як політичних сил, що здійснили найбільший вплив на трансформацію партійної системи країни;
— проаналізувати вплив виборчої системи, виборчого законодавства та традицій на партійно-політичну систему Канади;
— обґрунтувати визначальний вплив політичних партій на формування системи виконавчої влади в країні;
— визначити вплив політичних партій на федерально-провінційні відносини в Канаді;
— спрогнозувати тенденції подальшої трансформації партійної системи в Канаді.
Обєктом дослідження є політична система Канади.
Предметом дослідження є партійно-політична система сучасної Канади.
Хронологічні рамки дослідження зумовлені динамікою і характером перетворень, що відбулися у партійній системі Канади в 90-х роках ХХ ст. – на початку ХХІ ст., проте необхідність комплексного та достовірного аналізу сучасного стану партійно-політичної системи вимагає дослідження еволюції партійної системи Канади загалом.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали загальні принципи об’єктивності, історизму та комплексного підходу до вивчення проблеми. У дисертаційній роботі послідовно й творчо використано теоретико-методологічні підходи зарубіжних і вітчизняних учених до вивчення партійних систем, виникнення та еволюції партійної системи Канади, функціонування її інститутів. Методологічну основу дослідження склали інституційний та структурно-функціональний підходи, які дали змогу розкрити особливості функціонування та еволюції партійної системи Канади.
Структурно-функціональний підхід передбачає виокремлення політичних інститутів, які є складовими елементами партійно-політичної системи сучасної Канади. Дотримуючись проблемного принципу викладу матеріалу, дисертант застосовував інституційний підхід, зорієнтований на вивчення партійної системи, а саме: політичних партій, федерального та провінційних урядів. Серед методів широко застосовували також порівняльний метод, метод аналізу та синтезу, case-study, прогностичний тощо.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання. У дисертаційному дослідженні здійснено спробу системного політичного аналізу процесу становлення та розвитку партійно-політичної системи Канади.
Наукова новизна полягає, в першу чергу, в тому, що в Україні досі комплексно не досліджено партійно-політичну систему Канади.
У дисертації вперше у вітчизняній науковій думці здійснено системний політологічний аналіз партійно-політичної системи Канади, яка має дві основні характеристики – кількісну та якісну. В межах здійсненого дослідження одержано низку результатів, які окреслюють наукову новизну:
— визначено характерні риси канадської партійно-політичної системи;
— виділено головні чинники, що вплинули на еволюцію канадської партійно-політичної системи. Серед них найважливіше місце посідає регіоналізація канадської політики;
— доведено визначальний вплив квебекської проблеми на загострення політичної ситуації в Канаді наприкінці ХХ ст., що призвело до зміни партійної системи в країні;
— проведено класифікацію провідних канадських політичних партій та проаналізовано їх вплив на такі важливі елементи канадської політичної системи, як виконавча влада та федерально-провінційні відносини;
— спрогнозовано перспективи подальшого розвитку політичної системи канадської федерації у майбутньому.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів визначається новизною й полягає у можливості їхнього застосування з науковою, навчальною та прикладною метою. Матеріали та результати дослідження можуть бути використані при вивченні проблем, пов’язаних із політичною системою Канади.
Отримані в процесі дослідження дані можуть використовуватись політичними лідерами, партіями, громадськими організаціями, органами законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування, засобами масової інформації для застосування в їх теоретичній та практичній діяльності.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Теоретичні та методологічні аспекти дисертаційного дослідження доповідалися на всеукраїнських та міжнародних наукових конгресах, конференціях та науково-практичних семінарах, зокрема на VII Всеукраїнській науково-практичній конференції, Київ, 15-16 квітня 2004 р., Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених, присвяченої 90-річчю Української революції 1917-1920 рр., Київ , 1-2 березня 2007 р.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у 7 наукових працях, 5 з яких опубліковані у фахових виданнях, визнаних ВАК України, а решта – у збірниках наукових статей, матеріалах міжнародних наукових конференцій.
Структура дисертації. Поставлена мета і завдання щодо її досягнення зумовили логіку та структуру роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків (173 сторінки), списку використаних джерел (231 найменування) та додатків (5 таблиць).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі автор обґрунтовує актуальність проблеми дослідження, показує ступінь її наукової розробки, визначає мету, завдання, предмет та об’єкт, а також методологічну основу дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, розкриває зв’язок дисертації з науковими програмами та темами, апробацію результатів, структуру роботи.
У першому розділі «Теоретичні засади дослідження» здійснюється критичний огляд наукової літератури з проблематики дисертаційного дослідження вітчизняних та зарубіжних учених. Оскільки дослідження партійних систем окремих країн протягом тривалого часу є об’єктом уваги зарубіжних учених, дисертант у першому підрозділі «Теоретичні підходи до вивчення партійних систем» докладно зупинився на розгляді досвіду їх досліджень з цієї проблематики. Зокрема, було досліджено праці таких відомих партологів, як М.Дюверже, Дж.Сарторі, К.Джанди, А.Панебьянко. Їх класичні праці стали основою для всіх подальших досліджень з проблематики політичних партій. У них було закладено прийняту в сучасній політичній науці систему критеріїв, згідно з якими класифікують політичні партії та партійні системи. Проте їхні праці, як правило, були написані ще в середині ХХ ст. на основі дослідження тогочасних партій та партійних систем різноманітних країн (в основному європейських та північноамериканських), тому не враховували багато чинників, що з’явилися потому. Саме ці прогалини й намагалися заповнити подальші покоління партологів. Загалом для західної партології більш характерним є прикладна політологія, де дослідження ведуться по окремих країнах на основі використання великої кількості статистичних даних. Для пострадянських країн, де не було усталеної традиції політологічних досліджень, до нашого часу домінує теоретична політична наука з використанням посилань на праці інших вчених. Сучасні політологи пострадянських країн, зокрема Росії та України, які займаються вивченням політичних партій та партійних систем, пішли іншим шляхом. Вони намагалися узагальнити величезний досвід, набутий західною політичною наукою, з привнесенням до них власних елементів. Серед російських дослідників можемо згадати І.Забаєва, А.Галкіна, М.Марченка, К.Гаджиєва та Є.Болдирєву. Серед вітчизняних учених слід назвати М.Примуша, М.Обушного, Ю.Шведу.
У другому підрозділі «Стан розробки проблеми та джерельна база дослідження» проаналізовано стан наукової розробки проблематики дослідження у світовій та вітчизняній науці. Дисертант відзначає, що на відміну від досліджень вітчизняних учених, вивчення проблематики канадської політики займає помітне місце серед наукового доробку багатьох зарубіжних науковців. Для автора, зокрема, найбільший інтерес становлять роботи канадських дослідників.
Стосовно практичного вивчення партійно-політичної системи Канади, ситуація є не настільки визначеною. В тому ракурсі, в якому ми спробуємо її дослідити, вона, по суті, ще не розглядалася. Так, вітчизняні вчені, які займаються проблематикою Канади, досліджують різноманітні аспекти соціально-політичного життя цієї країни, які лише опосередковано стосуються власне канадської партійно-політичної системи. Серед вітчизняних вчених, що займалися канадською проблематикою слід згадати: О.Картунова, В.Євтуха, О.Гриценко, Ю.Макара, О.Сича, Т.Лупула, П.Катеринчука, В.Макара, О.Ярош, І.Макух-Федоркову, В.Богатирець. Значно кращим вивчення питань, що стосуються даної роботи, є в Канаді, США та Росії. Всі дослідження умовно можна поділити на три групи:
1. Дослідження політичної системи Канади, де вивчення партійної системи є лише окремим її аспектом;
2. Дослідження окремої частини чи окремих феноменів партійно-політичної системи Канади;
3. Дослідження невеликого аспекту партійно-політичного життя Канади.
Можна виділити декілька найважливіших тематик досліджень окремих елементів партійно-політичної системи Канади. Так, значного розповсюдження в Канаді зазнали дослідження таких явищ, як вплив нових політичних рухів та третіх партій на трансформацію політичної та партійної системи Канади (праці Е.Белла, А.Фінкеля, Д.Лейкок, Н.Пеннер, Е.Фарон) чи вплив квебекської проблеми на зміну політичного обличчя Канади (К.Меннон, К.Барановський, П.Катеринчук). Ці дослідження доводять, що канадські протестні політичні рухи, які з’явилися в західних провінціях, сприяли появі нових політичних партій та спричинили зміну партійної системи Канади в 30-80-х роках ХХ ст. В подальші роки роль каталізатора змін стала відігравати квебекська проблема, тобто франкоканадський націоналізм, який знайшов своє політичне вираження у створенні національних партій.
Модна виділити ще дві групи досліджень:
1. Дослідження впливу законодавства та виборчої системи на діяльність політичних партій у Канаді. Цією тематикою, зокрема, займалися Дж. Хіберт, М.Зінгер та А.Комаров.
2. Дослідження системи виконавчої влади в Канаді та її взаємозв’язку з політичними партіями. Серед учених, що займалися цією тематикою, можна виділити канадців Е.Сенса та А.Бенфілка, К.Кама та І.Індріансома, а також російських науковців С.Кокотова та Н.Козлову. Проте найбільш повним дослідженням є колективна монографія канадських учених під керівництвом Л.Берньє «Стилі виконавчої влади в Канаді: структура кабінету міністрів та практика обрання партійних лідерів».
Іншою важливою групою дослідження є комплексне дослідження окремих політичних сил Канади. Так, цією темою, зокрема, займалися К.Мюрей та О.Хлебников, які досліджували Нову демократичну партію Канади, Л.Стефенсон, Ж.Габо та Е.Белінджер, які досліджували діяльність Консервативної партії Канади, Е.Фарол, який написав працю про попередницю вищезгаданої політичної сили – Партію реформ, та М.Корнеріер, який вивчав проблему зародження та утворення Квебекського блоку. Ці науковці зупинялися переважно на причинах утворення, розвитку та досягнень досліджуваних політичних сил, їх стану протягом певного періоду, а також перспектив їх розвитку протягом певного періоду.
Схожий підхід є характерним для російських дослідників з Інституту вивчення США та Канади, які, щоправда, надають перевагу дослідженню канадських політичних сил упродовж якогось певного періоду (В.Ажаєва, Л.Немова, Е.Комкова та ін.). У своїх роботах вони характеризують стан політичних партій Канади та канадської партійно-політичної системи протягом короткого періоду часу, як правило, перед черговими виборами та в період загострення політичних криз. Також для них є характерним дослідження діяльності прем’єр-міністрів Канади та їх кабінетів у контексті їх соціально-економічної діяльності.
Для канадських та американських вчених більш актуальним є дослідження якогось невеликого аспекта партійно-політичної системи країни та діяльності її політичних партій. Вони схильні розглядати партійну систему Канади залежно від різноманітних регіональних чи соціальних чинників, які впливають на електоральний вибір канадцями тієї чи іншої політичної сили. Так, серед даних досліджень можна виділити праці Дж.Петроціка та А.Анга, Л.Стефенсон та Л.Бенангера, С.Райлі, Р.Карті, Дж.Оуена.
Крім того, автор також використав ряд джерел, які поділив на декілька груп. До першої групи було віднесено законодавчі акти та офіційні документи. До них слід віднести канадську конституцією: Канадський конституційний акт 1982 року та Канадський конституційний акт 1867 року (історична назва – Акт про Британську Північну Америку 1867 року).
Серед інших законодавчих актів можна згадати Канадський виборчий акт 2000 року, який охопив весь комплекс принципів та правил на основі яких діють канадські політичні партії, і який також закріпив правила проведення виборчих кампаній та багато інших важливих елементів виборчого законодавства. Цей документ замінив попередні декілька розрізнених законодавчих актів, на основі яких регулювалися вказані вище питання до цього, але й нині багато у чому виборчий процес регулюється не на основі закону, а на основі встановлених традицій, які до 2000 року в нього не входили.
Ще однією важливою частиною джерельної бази дисертаційного дослідження є аналітичні дані, які подають органи влади на своїх офіційних сайтах з тієї чи іншої проблематики, як, скажімо, інформація про роль, структуру та значення Таємної Ради Канади, чи інформація про виборчу систему Канади, надана парламентським ресурсом та офісом Головного виборчого офіцера Канади. Представлені офіційні документи є найбільш повними і найбільш об’єктивними з даної проблематики.
Іншим типом джерел, яким користувався автор, є статистичні дані результатів виборчих кампаній у Канаді. Використані в роботі результати загальнонаціональних виборів та декількох провінційних виборів взяті з енциклопедичного інтернет-ресурсу – en.wikipedia.org. Вони відрізняється кращим візуальним сприйняттям статистичного матеріалу, ніж офіційні дані, розміщені на сайті виборчого органу Канади – electioncanada.com, хоч і базуються саме на них. Ще одним плюсом енциклопедичного порталу є те, що, окрім суто статистичних матеріалів, він містить короткі пояснення до тієї чи іншої виборчої кампанії, включаючи й певні їх нюанси, які досить важко знайти у будь-якому іншому джерелі, доступному в нашій країні.
Загалом згаданий ресурс у наш час є провідним в інформаційній мережі Інтернет. Незважаючи на певні дискусії щодо достовірності того чи іншого твердження, поданого у статтях «народної енциклопедії», які часом виникають у суспільстві через те, що будь-яка людина може змінити вказану там інформацію, – у своїй більшості вони є коректними, що легко можна перевірити, порівнявши їх з традиційними паперовими джерелами інформації. Крім того, кожна із статей, поданих на даному ресурсі, окрім основного тексту, містить додатково ще й дискусійну частину, де кожна людина, яка володіє іншими джерелами та даними чи має іншу, відмінну від авторів позицію, може її висловити. В свою чергу порівняння обох частин із альтернативними джерелами інформації дозволило автору виробити власну думку щодо тієї чи іншої проблеми.
Нами, зокрема, було використано статті з даного ресурсу, які стосуються характеристики окремих політичних партій у Канаді чи стосуються певних подій та персон, важливих для сучасного розвитку партійно-політичної системи країни.
Автор із обережністю підійшов до використання цих даних, намагаючись порівняти їх з даними інших джерел, і, врешті-решт, прийшов до висновку, що подані матеріали є найменш дискусійними та нейтральними стосовно тих проблем, які навіть у канадській науці мають досить часто неоднозначне і цілком протилежне трактування.
У другому розділі «Еволюція партійної системи Канади» розглядаються особливості становлення канадської партійної системи та вплив квебекської проблеми і квебекських політичних партій на формування партійно-політичної системи Канади. У першому підрозділі «Передумови та етапи становлення партійної системи Канади» автор розглядає становлення партійної системи Канади як цілісний і неперервний процес, що розпочався зі створення канадської федерації в 1867 році. Було визначено, що аж до початку 90-х років ХХ ст., незважаючи на кількісні зміни, що відбувалися в канадському парламенті, зберігалася тенденція, за якої в політичному житті Канади домінували лише дві політичні сили – Ліберальна та Прогресивно-консервативна (ПКП) партії. Водночас період трансформації партійної системи Канади відбувався постійно, причому причинами таких трансформацій спочатку були економічні, і як наслідок, політичні кризи, які ще на початку 30-х років викликали появу на заході Канади двох ідеологічно протилежних рухів – лівого, представленого Новою демократичною партією, та право-популістського – представленого Партією соціального кредиту (ПСК), що зникла на початку 80-х років ХХ ст. Великий вплив, який мала НДП в 30-80-х роках ХХ ст., дає можливість характеризувати партійну систему Канади цього періоду як систему двох з половиною партій.
У другому підрозділі «Сучасний стан партійної системи Канади» дослідником аналізується співвідношення впливу провідних політичних партій Канади за останній час. Загалом, сучасний стан партійно-політичної системи Канади є результатом трансформаційних змін, які розпочалися ще на початку 80-х років ХХ ст. Трансформацію партійної системи Канади можна поділити на кілька етапів: перший – 1980-1993 роки; другий – 1993-2004 роки та сучасний. Перший етап характеризувався збереженням звичного балансу політичних сил при одночасному загостренні політичної ситуації в Канаді через квебекську проблему. Другий етап власне й був трансформацією системи, яка внаслідок політичної кризи втратила як баланс сил, так і звичну конфігурацію. В результаті виборів 1993 року до парламенту пройшли дві нові регіональні протестні політичні сили – Партія реформ (ПР) та Квебекський блок (КБ). Водночас одна з традиційних канадських партій – ПКП майже повністю втратила підтримку виборців, у результаті чого партійна система Канади перетворилася в багатопартійну систему з домінуванням однієї політичної партії – Ліберальної. На сучасному етапі, із об’єднанням у 2004 році ПКП та ПР в нову Консервативну партію, відбувається відновлення звичного для Канади двопартійного домінування зі збереженням багатопартійної системи, чи, як ще її називають у Канаді, – системи чотирьох партій.
У третьому підрозділі «Феномен квебекських політичних партій» дисертант проводить комплексний аналіз впливу квебекських політичних партій на формування політичної системи. Визначено, що провінція Квебек стає все більш несхожою на решту провінцій. У провінції поряд із Ліберальною партією Квебеку, яка виступає за збереження федерації, проте за нарощення повноважень провінційного уряду, існують дві політичні сили, які є більш радикальними. Так Квебекська партія виступає за повну незалежність провінції, тоді як Партія демократичної дії вимагає надання провінції широкої автономії. В цілому всі політичні сили провінції вимагають більше повноважень для уряду Квебеку, чим створюють значні проблеми для федерального уряду Канади. Продовження політики Квебекської партії на федеральному рівні здійснює КБ, який має потужну фракцію в парламенті, – через це в останні декілька років ні Ліберальна партія Канади, ні Консервативна не можуть створити стабільного уряду.
У третьому розділі «Особливості сучасної партійно-політичної системи Канади» досліджуються проблеми діяльності політичних партій у Канаді та їх вплив на політичну систему країни.
У першому підрозділі «Нормативні засади діяльності канадських політичних партії» з’ясовуються законодавчі норми, на основі яких діють політичні партії Канади. Автором доведено, що, незважаючи на значну кількість ухвалених з цього приводу законодавчих актів, партії у своїй більшості діють на основі неписаних традиційних норм. Визначальний вплив на формування партійної системи Канади має виборча система. Протягом тривалого часу ця галузь регулювалася неписаними традиційними нормами, а не законодавчо, що, в цілому, було вигідно традиційним політичним партіям, які користалися з ситуації, адже отримували більше місць у парламенті, ніж набирали голосів виборців. З появою та збільшенням впливу третіх партій традиційні партії були змушені структуризувати виборчий процес, закріпивши зміни законодавчо. Проте до початку ХХІ ст. законодавчі акти, що приймалися парламентом, носили частковий характер і мали на меті заспокоїти суспільство, а не вирішити проблему. Лише зі збільшенням кількості партій у парламенті до п’яти було прийнято єдиний виборчий акт, який вмістив усі норми виборчого законодавства. Загалом діюча у Канаді мажоритарна система відносної більшості має як ряд переваг, так і ряд недоліків. Основною її перевагою є можливість сформувати стабільний уряд партією, яка набрала менше 50% голосів, а основним недоліком є те, що така система спотворює результати виборів. У Канаді можливі ситуації, коли партія, що набрала 40% голосів, має більше 50% місць у парламенті, або коли партія набирає 16% голосів виборців, проте має менше 1% місць у парламенті. Така ситуація, як правило, спричинена тим, що виборці голосують за окремого кандидата, а не за партію загалом, тому значна частина голосів втрачається. Така система, а також те, що процес розмежування округів у країні прив’язаний до меж провінцій, сприяло свого часу появі у Канаді третіх партій, кожна з яких виникала спочатку на регіональному рівні, коли здобувала успіх у провінційній легіслатурі, а вже пізніше делегувала своїх представників до федерального парламенту.
У другому підрозділі «Характеристика основних політичних партій Канади» дисертант охарактеризував представлені у парламенті політичні сили згідно з незалежними змінними К.Джанди. Наразі таких партій є чотири: Ліберальна, Консервативна, Нова демократична та Квебекський блок.
Усі політичні партії Канади мають внутрішню легітимізацію, тобто спираються на власні сили. Три з чотирьох канадських політичних партій (Ліберальна, Консервативна, НДП) виникли шляхом об’єднання окремих груп в одну структуру, і лише КБ виник спочатку як парламентська група незалежних депутатів, а вже потім, на її основі, було створено партійну структуру.
Якщо ж брати ідеологічну орієнтацію та організаційну складність канадських партій, то найбільш лівою та найбільш централізованою політичною силою є НДП, найбільш правою – Консервативна партія, яка поряд із КБ, що сповідує ліву ідеологією, є однією з найбільш децентралізованих політичних сил країни. Ліберальна партія займає центральну нішу як щодо своєї ідеологічної орієнтації, так і щодо організаційної складності партії.
Якщо порівнювати політичні партії Канади з точки зору їх автономії, то всі політичні сили є абсолютно незалежними від зовнішнього впливу. Свого часу на канадські політичні партії значний вплив мали корпорації, які були основними джерелами фінансування цих партій. З початку 90-х років простежується чітка тенденція щодо зменшення впливу великого бізнесу на політичні партії Канади. Для збільшення ступеня автономії канадських партій протягом останніх років було здійснено реформу фінансування політичних сил. Так, якщо наприкінці ХХ ст. основну підтримку політичні партії отримували від великих бізнесових груп, то прийнятий у 2000 році закон заборони корпораціям здійснювати великі фінансові пожертвування партіям. Натомість основну частину витрат брала на себе держава. Якщо розглядати питання джерел поповнення партії членами, то у всіх канадських політичних партіях цей процес є цілком демократичний. Членом канадської політичної партії може стати будь-який громадянин країни, а заявку на членство можна подати навіть через Інтернет на офіційних сайтах партії. Так само демократично відбувається і обрання лідера партії. На лідерові партії лежить відповідальність за контроль над єдністю своєї партії. Дисципліна у канадських партіях, особливо у парламентському кокусі, є абсолютною. Фракція партії завжди голосує за рішення, прийняті керівництвом. Відмова депутата підтримати рішення партії майже завжди веде до виключення його зі складу кокусу, що унеможливлює його кар’єрний ріст. Щоправда, в кожній партії існує внутрішня фракційність, яка впливає на процес прийняття рішення партією, що, по суті, є компромісом між різними внутрішньопартійними угрупованнями.
Досить важко розглядати і такий критерій, як партійна ідентифікація, адже політичні партії Канади є активними лише в період виборчих кампаній, в інший час партійна робота зосереджується навколо парламенту та уряду. Винятком є лише періоди трансформаційних змін у партії, викликаних зміною організаційної будови партії чи обранням нового лідера. Разом з тим слід відзначити досить низький рівень участі членів будь-якої партії у її житті, що, на нашу думку, пов’язано з відсутністю значного впливу простих членів партії на політику, яку певна політична сила сповідує, адже вся влада у партії традиційно зосереджена в руках її лідерів. Так само низьким є і ступінь партійної ідентифікації виборців з певною політичною силою, адже значна частина виборців на чергових виборах голосують за іншу політичну партію, ніж вони голосували раніше, що спричинено низьким рівнем ідеологічного наповнення переважної більшості канадських партій.
Зважаючи на нестабільність канадського електорату, досить важко розглядати питання підтримки різними соціальними групами тієї чи іншої партії. Існують певні групи, які частіше надають перевагу тій чи іншій політичній партії. Так, природною є підтримка франкоканадцями КБ, який декларує захист франкомовного населення країни, чи підтримка емігрантами і корінним населенням Ліберальної партії та НДП, які багато уваги приділяють захисту цих соціальних груп. Не викликає подиву й підтримка Консервативної партії протестантським білим населенням Канади, адже ідеологія партії побудована на консервативних християнських цінностях.
У третьому підрозділі «Вплив політичних партій на формування системи виконавчої влади Канади» розглядаються механізми функціонування виконавчої влади в Канаді та вплив на неї політичних партій. Так, за ширмою таких інститутів виконавчої влади, як генерал-губернатор та Таємна Рада Канади, діє досить дієвий орган – кабінет на чолі з прем’єр-міністром. У свою чергу, згідно з канадською політичною традицією, головою уряду стає лідер партії, яка перемагає на виборах, незалежно від того, чи має вона абсолютну більшість голосів чи ні, адже коаліційні уряди не є притаманними для Канади. Окрім цього в структурі виконавчої влади Канади діє ще один орган – офіс прем’єр-міністра. Сучасне значення офісу прем’єр-міністра є досить важливим, адже працівники офісу можуть впливати на рішення глави уряду через поради щодо призначення на ті чи інші посади не тільки чиновників, але й також голів міністерств, керівників державних (коронних) корпорацій, сенаторів, суддів Верховного суду і навіть генерал-губернатора. Штат офісу включає спічрайтерів, стратегів та працівників відділу зв’язків з громадськістю. В їх обов’язки входить не тільки інформування прем’єр-міністра щодо подій, які відбуваються в країні та уряді, але й доведення позиції прем’єр-міністра та уряду до населення країни. Офіс також виступає як сполучна ланка між організаційною структурою політичної партії та сформованим нею урядом.
Відсутність законодавчого регламентування діяльності прем’єр-міністра надає йому досить широкі повноваження, які, будучи підкріплені більшістю у парламенті, є практично необмеженими. Прем’єр-міністру не варто лише зачіпати інтереси суспільства та провінцій і він може здійснювати таку політику, яку вважає за потрібне. рохи складнішою є ситуація, якщо у країні діє уряд меншості, тобто правляча партія не має більшості у парламенті. В такому випадку партія, що формує уряд, змушена шукати підтримки інших, як правило, третіх партій. Загалом уряди меншості є нестабільними, їх існування призводить до проведення позачергових виборів.
У четвертому підрозділі «Вплив політичних партій на федерально-провінційні відносини в Канаді» досліджується місце політичних партій у федерально-провінційних відносинах у Канаді та взаємозв’язок між федеральними політичними партіями та їх провінційними аналогами. Дослідник зазначає, що незважаючи на те, що федерально-провінційні відносини в Канаді, по суті, є відносинами між федеральним та провінційним урядами, вплив політичних партій на цей процес є досить важливим. Особливо яскраво такий вплив проявився у 80-х роках ХХ ст., коли політична криза в Канаді була особливо відчутною. Тоді канадські провінції (особливо Квебек) та федеральний уряд боролися за перерозподіл повноважень між двома рівнями влади. Врегулювати кризу мав Міч-Лейкський договір 1987 року. Проте через супротив кількох регіональних політичних партій він так і не був прийнятий. Провал у прийнятті цього договору та Шарлоттаунської угоди 1992 року призвів до найгострішої кризи за всю історію Канади і трохи не призвів до розпаду держави в результаті ініційованого у Квебеці референдуму про незалежність. Усі ці події є лише одним із відголосків процесу децентралізації в Канаді. Загалом процес децентралізації Канадської федерації є наслідком значної автономності, а часом і незалежності провінційних політичних партій від федеральних. Навіть у випадку з найбільш централізованою політичною партією – НДП може скластися ситуація, коли одне з провінційних відділень, особливо перебуваючи при владі, може мати думку, відмінну від думки, яку декларує керівництво партії. Сила регіональних партій Канади пов’язана передусім з величезними повноваженнями провінційного рівня влади, закріпленими у конституції. Крім того, опосередкований зв’язок можна вивести ще й з того факту, що більшість населення Канади схильна асоціювати себе спочатку із жителями провінції, а вже пізніше із жителями країни.
У висновках узагальнюються основні положення і результати дослідження. Доведено, що сучасна партійно-політична система Канади є результатом природної еволюції політичної системи країни. Остання трансформація партійної системи, що відбулася в Канаді на початку 90-х років ХХ ст., стала черговим етапом цієї еволюції. Такі трансформації відбувалися в країні неодноразово, здебільшого їх причинами ставали економічні і, як наслідок, політичні кризи. Якщо перші декілька трансформацій виражалися у банальному збільшенні кількості політичних сил у парламенті, то зміни, що відбулися на початку 90-х років, змінили саму суть системи, яка полягала у домінуванні двох традиційних політичних сил – Прогресивно-консервативної та Ліберальної партій, які змінювали одна одну при владі. Адже консерватори опинилися в глибокій кризі, а в парламент пройшли дві нові суто регіональні політичні партії – Партія реформ та Квебекський блок.
Причинами сучасної трансформації партійної системи Канади є регіоналізація канадської політики. Розпочавшись на початку 80-их років ХХ ст. із загостренням квебекської проблеми вона триває далі. Різні дослідники по-різному характеризують партійну систему Канади у 1993-2004 роках. Одні називають її багатопартійною системою з домінуванням однієї політичної партії, інші – ерою Кретьєна, треті – трансформаційним періодом. Остання назва, на нашу думку, найкраще відповідає цьому етапу, після створення нової Консервативної партії система поступово повертається до попереднього стану, коли у країні зберігається протистояння двох політичних сил – ліберальної та консервативної. Це підтверджують останні вибори – 2004, 2006, 2008 рр.
Нині партійна система Канади є багатопартійною. Загалом представлені у парламенті політичні партії, яких наразі є чотири: Ліберальна, Консервативна, Нова демократична та Квебекський блок, – мають визначальний вплив на політичну систему Канади. Проте найбільш повно такий вплив проявляється, коли партія формує уряд у країні, а її лідер стає прем’єр-міністром. Поряд з тим, що у канадських партіях завжди діє чітка дисципліна, останній одночасно контролює як роботу уряду, так і роботу парламенту. Це робить посаду лідера партії ключовою фігурою канадської політики. Саме на лідерах федеральних політичних партій зав’язане політичне життя країни.
Визначальним є й вплив політичних партій на федерально-провінційні відносини в країні, адже вони здатні блокувати ініціативи федерального уряду й тим самим загострювати внутрішньополітичну ситуацію в країні. Особливо активно проти урядових ініціатив виступає Квебекський блок, який підтримує лише ті рішення, які є вигідними для франкомовної провінції. Однією з характерних особливостей Канади є те, що не лише федеральні, але й провінційні партії здатні чинити тиск на уряд. Це пов’язано з тим, що усі регіональні політичні партії Канади є автономними у своїй діяльності, жодна федеральна політична партія не здатна прямо впливати на політику провінційних, і навіть у випадку, якщо формально провінційна партія є частиною загальнонаціональної, їх відносини можна характеризувати виключно як співробітництво.
Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:
1. Запаранюк В. Еволюція партійної системи Канади / Віталій Запаранюк // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. – Чернівці: Рута, 2006. – Т. 14. – С. 154-159.
2. Запаранюк В. Вибори лідера Ліберальної партії Канади 2006 р. / Віталій Запаранюк // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. – Чернівці: Рута, 2007. – Т. 15-16. – С. 21-26.
3. Запаранюк В. Основні політичні партії Квебеку на початку ХХІ ст. / Віталій Запаранюк // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. – Чернівці: Рута, 2008. – Т. 17-18. – С. 207-213.
4. Запаранюк В. Основні політичні партії Канади на початку ХХІ ст. / Віталій Запаранюк // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 40. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. – С. 702-710.
5. Запаранюк В. Треті партії в Канаді / Віталій Запаранюк // Буковинський журнал. – 2008. – №4. – С. 79-86.
6. Запаранюк В. Загальна характеристика квебекського націоналізму / Віталій Запаранюк // Збірник матеріалів VII Всеукраїнської науково-практичної конференції, Київ, 15-16 квітня 2004 р. – К.: Видавництво Європейського університету, 2004. – Т.3. – С.52-54.
7. Запаранюк В. Реформування політичної системи Канади в 90-ті рр. ХХ ст. / Віталій Запаранюк // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених, присвяченої 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. – Вип.V: У 3-х част. – Ч.3 Історія / За заг. ред. проф. В.Ф. Колесника. – К., 2007. – С. 72-75.
АНОТАЦІЯ
Запаранюк В.В. Партійно-політична система сучасної Канади. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2009.
У дисертації здійснено комплексне дослідження сучасного стану партійно-політичної системи Канади. Визначено передумови та етапи становлення партійної системи Канади. Виділено головні чинники, що вплинули на еволюцію канадської партійної системи, обґрунтовано визначальний вплив протестних політичних рухів на трансформацію цієї системи у минулому та квебекської проблеми в сучасний період. Охарактеризовано основні політичні партії Канади згідно з критеріями, на основі яких прийнято порівнювати політичні партії. Проаналізовано вплив законодавства та традицій на діяльність канадських політичних партій. Доведено визначальний вплив політичних партій на формування системи виконавчої влади в країні та на федерально-провінційні відносини. Спрогнозовано перспективи подальшого розвитку партійної системи канадської федерації у майбутньому.
Ключові слова: канадська федерація, квебекська проблема, партійна система, партійно-політична система, політична партія, федерально-провінційні відносини.
АННОТАЦИЯ
Запаранюк В.В. Партийно-политическая система современной Канады. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 – политические институты и процессы. – Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. – Черновцы, 2009.
В диссертации осуществлено комплексное исследование современного состояния партийно-политической системы Канады. Определены предпосылки и этапы формирования партийной системы Канады. Выделены главные факторы, которые повлияли на эволюцию канадской партийной системы, отстаивается мысль о том, что протестные политические движение имели основополагающее влияние на трансформацию этой системы в прошлом, а квебекская проблема в современный период. Характеризуются основные политические партии Канады в соответствии с принятыми для сравнения политических партий критериями. Проанализировано влияние законодательства и традиций на деятельность канадских политических партий. Доказывается основоположное влияние политических партий на формирование системы исполнительной власти в стране и на федерально-провинциальные отношения. Спрогнозировано перспективы последующего развития партийной системы канадской федерации в будущем.
Ключевые слова: канадская федерация, квебекская проблема, партийная система, партийно-политическая система, политическая партия, федерально-провинциальные отношения.
SUMMARY
Zaparanyuk V.V. Party political system of modern Canada. – Manuscript, 2009.
Thesis is submitted for obtaining the degree of Candidate of Political Science in speciality 23.00.02 — Political Institutions and Processes. – Chernivtsi Yuriy Fed’kovych National University. – Chernivtsi, 2009.
Thesis deals with the Canadian political system. It investigates the evolution of the Canadian party system and it modern composition. The main stages of the transformation of Canadian party political system are designated. During Canadian history country’s party system changed several times. To the beginning of 80-s of the 20 century the main reasons of such process were different political protest movements. Then the struggle of the regional elite for their power enlargement is established as the principal reason, which influences the evolution of party system and Canadian federalism at all. The Quebec separatist movement was de facto the driving force for the processes of changes in the Canadian policy. As for the modern period a multi-party system is function in Canada. Four parties are presenting in Canadian House of Commons: Liberal, Conservative, New Democratic and Bloc Quebecois. The author made a comparative analyze of all this parties.
Besides the influence of electoral legislation and electoral traditions on party political system of Canada formation are analyzes. The author supports the idea that Canadian political parties are the main forces that appointed the configuration of federal-provincial relations and form the executive power in country. The feasible fundamental directions as well as the tendencies of further development and perspectives of the Canadian federation for the foreseen future are analyzed and assessed.
Key words: Canadian federation, Quebec problem, party system, party political system, political party, federal-provincial relations.