Перспектива розвитку економічних відносин між Україною та Польщею

Вступ.

1.Українсько-польське регіональне співробітництво.

2.Економічне партнерство Польщі та України.

3. Сучасна політична доктрина українсько-польських відносин.

4. Перспективи стратегічного співробітництва України та Польщі.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. Всебічні зв'язки між народами України і Польщі мають давні історичні традиції. Вони особливо посилились у сфері політичного, економічного, духовного життя після здобуття незалежності Україною. Прагнення Польщі з початку 90-х років до входження в євроатлантичні, європейські структури теж сприяли українсько-польському зближенню на міжнародній арені. Існувала також необхідність подолання на цьому шляху деяких усталених упереджень і стереотипів минулого у відносинах між Україною і Польщею.

Всі вищезгадувані фактори підкреслюють важливість розгляду розвитку українсько-польських відносин у 1991-2007 роках.

Мета і задачі дослідження. Автор вважає метою дослідження:

• відтворення процесу становлення українсько-польських стосунків в 1991-2007 роках,
• аналіз відносин між Україною і Польщею,
• виявлення певної структури у взаємодії різних суб'єктів української і польської сторін, їх позитивного або негативного досвіду в нових геополітичних умовах, виходячи з цього, вирішуються конкретні завдання в політичній сфері;
• вивчення еволюції концепцій зовнішньої політики; воєнно-політичних відносин; впливу великих держав на розвиток регіону Центральної та Східної Європи.

1.Українсько-польське регіональне співробітництво

Тепер, після того як і Польща, і Україна здобули незалежність, про відносини двох країн прийнято говорити, що вони гарні, як ніколи раніше. У цьому твердженні є деяке публіцистичне перебільшення (зрештою обидві країни вперше в історії, не вважаючи давнього минулого, мають можливість цілком самостійно формувати взаємні відносини), однак воно дійсно ще ніколи не було настільки близьким до істини, як нині. Величезне значення мали події осені й зими минулого року. По-перше, у дні "помаранчевої революції" українці продемонстрували, наскільки близькі їм такі цінності, як воля, що правда, солідарність — цінності, які поляки теж уважають фундаментальними. По-друге, в українцях, що домагалися поваги до свого вибору, поляки побачили як би самих себе часів боротьби з тоталітарною диктатурою, це викликало — незважаючи на деякі складності у взаєминах у минулому — не відзначалося колись на берегах Вісли хвилю солідарності з українською демократією й підтримки українського суспільства як такого. Не побоюючись перебільшення, можна сказати, що "жовтогаряча революція" вивела польсько-українські взаємини на небачений по своїх масштабах "масовий рівень". Тепер найголовніше — не упустити досягнуте й одночасно розширювати польсько-українські відносини у всіх можливих областях[4, c. 6-7].

Польща займає одне з перших місць у списку торговельних партнерів України: па п'ятому місці як партнер України по експорті й на четвертому — по імпорті. В 2004 р. обсяг товарообігу між двома країнами перевищив 3 млрд. доларів. Варто підкреслити, що в останні десять років в обсязі товарообігу постійно зберігається тенденція росту.

У перспективі значно більше важливим фактором, чим товарообіг, представляються інвестиції, тому що саме вони стабілізують економічне співробітництво. До кінця 2004 року інвестували головним чином поляки. На Україні працює біля тисячі польських і польсько-українських фірм. По загальному обсязі польських капіталовкладень, що становить близько 200 млн. дол., наша країна посідає сьоме місце серед іноземних інвесторів на берегах Дніпра, Самою значною польською інвестицією протягом багатьох років була покупка польським "Кредитом-Банком" Західно-Українського комерційного банку (тепер власність банку ГЖО). Останнім часом па Україну почали надходити інвестиції найбільшого польського страховика ПЗУ. Але найбільше грошей польські підприємці вкладали па Україні в малий і середній бізнес. Слід зазначити той факт, що обсяг польських інвестицій за останні два роки майже подвоївся. Чи буде ця тенденція зберігатися, залежить насамперед від економічної політики Києва, того, чи впорається нова урядова команда з розгулом корупції й чи стануть прозорими правила, що вводять нею, гри в економіці (перші, трохи поспішні кроки уряду Юлії Тимошенко, коли без перехідного періоду ліквідувалися вільні економічні зони, на жаль, не сприяли створенню образа України як країни зі сприятливими умовами для інвестицій)[9, c. 14].

Вступ Польщі в Євросоюз зробило польську економіку більше привабливої для інвестування (завдяки більше легкому доступу на ринки усередині ЄС). Цей позитивний аспект оцінив і великий бізнес України. У першій половині поточного року в завершальну фазу вступили переговори про дві великі українські інвестиції в Польщі: Індустріальний союз Донбасу купує металургійний комбінат "Ченстохова", а до "Автозазу" переходить завод з виробництва легкових автомобілів "Жерань", що опинились у винятково важких обставинах після того, як збанкрутував його колишній власник — корейський концерн "Деу". Обсяг інвестицій в один тільки комбінат "Ченстохова" повинен скласти 1,25 млрд. злотих (близько 380 млн. дол.).

Співробітництво між окремими регіонами є важливою частиною українсько-польської економічної співпраці, особливо у межах єврорегіонів «Карпати» і «Буг», де значна увага приділяється також таким сферам, як: екологічна безпека, сприяння спільним програмам охорони здоров'я, боротьбі із злочинністю, туризму[10, c. 15-16].

Можливості Прикарпаття як особливого регіону вперше обговорювалися в рамках семінару «Можливості і перспективи співпраці прикордонних регіонів Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини й України», який відбувся в Яслі (Польща) 15 лютого 1992 року. Результатом семінару стало утворення Ради міжрегіональної співпраці Прикарпаття. Під час семінару відбулися Регіональні прикордонні торги «Ясло-92», що дало можливість ознайомитись з ринком пропозицій і потреб фірм, що працюють у Прикарпатті.

Другим кроком на шляху до тісного прикордонного співробітництва стало розроблення за допомогою американського Інституту Схід-Захід (Institute for East-West Studies) проекту єврорегіону «Карпати». Він був представлений у травні 1992 року європейським відділом цього Інституту — Центром європейських досліджень (European Studies Center) у Празі. У підходах сторін до проекту єврорегіону «Карпати» виявилися певні розбіжності Польські крайові органи непокоїло ставлення до єврорегіону центрального уряду, а також недостатня правова забезпеченість майбутнього проекту. Угорщина розглядала «Карпати» не тільки в економічному аспекті, а й пов'язуючи його діяльність з проблемою захисту прав угорської меншини, що викликало негативну реакцію Румунії, яку теж планувалося залучити до регіональної співпраці, та обережне ставлення Словаччини до угорської позиції. Словаччина, крім того, у 1992 році розв'язувала питання, пов'язані із здобуттям власної незалежності

Спільною проблемою була неоднорідність локальних одиниць: українська область, польське воєводство, словацький повіт, угорський комітат — це різні адміністративно-територіальні об'єднання, з різними правами самоврядування, відношенням до центральних структур. Восени 1992 року, на останньому етапі узгодження позицій щодо єврорегіону «Карпати», велику роль почали відігравати експерти Ради Європи. У жовтні 1992 в Кросні (Польща) та у листопаді 1992 в Земплінській Шираве (Словаччина) було парафовано Порозуміння про єврорегіон «Карпати» і його статут.

Офіційне підписання документів відбулося 14 лютого 1993 року в Дебрецені Представники прикордонних регіонів України, Польщі, Угорщини, Словаччини підписали Порозуміння про утворення міжрегіонального союзу «Карпатський Єврорегіон». Словаччина ввійшла в нього на правах асоційованого членства. Під час зустрічі міністри України, Польщі, Угорщини прийняли спільну Декларацію, де підкреслювалась відкритість об'єднання для регіонів інших держав, передусім Румунії[21, c. 429-431].

На сьогодні вже досягнуто певних успіхів у боротьбі з розповсюдженням наркотиків, у знешкодженні рекету, а також у створенні відповідних екологічних систем для поліпшення стану навколишнього середовища. Так, Закарпатська область, Кроснянське воєводство Польщі та райони Попрад, Сніна, що в Словаччині, створили Карпатський екологічний заповідник. Заповідник внесено у списки ЮНЕСКО, і ця міжнародна організація надає певну грошову допомогу для його розвитку.

2.Економічне партнерство Польщі та України

Економічні відносини України та Польщі можна розглядати в різних аспектах:

• по-перше, як важливий шанс для України на інтенсифікацію економічних зв'язків з майбутнім членом ЄС через зміцнення діяльності правових факторів у диверсифікованості зовнішньоекономічних форм зв'язків;
• по-друге, як можливість набуття досвіду регіонального співробітництва Польщі на західних кордонах (польсько-чеський і польсько-німецький);
• по-третє, як засіб вирівнювання суспільно-господарських диспропорцій.

Україна і Польща — дві великі держави Центрально-Східної Європи. Їх об'єднує не лише спільна історія багатьох періодів, а й споріднені мови та схожі культурні традиції. Все це сприяє налагодженню тісних контактів. Економічний розвиток обох країн, природні багатства та сформована структура економіки відкривають широкі перспективи для кооперації та торгівлі. До цього треба додати фактор, що набуває дедалі більшого значення у глобальній економіці, — транзитне розташування наших держав на важливих шляхах континентального проходження товарів[3, c. 12-13].

Якщо порівняти ці можливості та шанси з реальними досягненнями, то останніми не можуть бути задоволені ні поляки, ні українці. Наші торгівельні обороти у 2002 р. досягли 1 672 млн. дол. США, а інвестиції перевищили 100 млн. дол.

Якщо порівняти це з торгівельними оборотами між Польщею та іншими країнами, які становили 100 млрд. дол., то можна дійти висновку, що торгівля між нашими країнами досі є недостатньо розвиненою.

Однак, з іншого боку, динаміка оборотів останніх років виразно засвідчує суттєве прагнення до зміни такої ситуації та розвитку двосторонньої торгівлі.

2003 р. був третім роком, коли було відзначено зростання торгівельних оборотів між Польщею та Україною (після їх спаду в 1998-1999 pp.). Згідно з даними польської статистики, у 2000 р. обороти досягли 1 274 млн. дол., в 2001 p. — 1 452 млн. дол., а у 2002 р. — 1 672 млн. дол. Це означає, що зростання, порівняно з минулими роками, становило: 22,3%, 14% та 17% відповідно. Позитивні результати минулого року дали змогу не лише досягнути, а й перевищити максимальний донині рівень товарообігу, який було зафіксовано у 1997 р. Тобто, якби не ґвалтівний спад української економіки в 1998-1999 pp., наші обороти могли би бути нині набагато більшими. Серед країн колишнього СРСР Україна як імпортер польських товарів посідає друге після Росії місце.

За 2003 р. зафіксовано зростання торговельних оборотів між Польщею та Україною: в польському експорті на 24,2%, а в українському — аж на 59,9%. Вартість польського експорту в Україну за 2003 р. становила 892,780 млн. дол., а польського імпорту — 468,500 млн. дол.

В українському експорті до Польщі в 2002 році переважали: руди, шлаки та зола — 17,24%, паливо мінеральне, нафта та продукти її переробки — 16,02%, чорні метали та вироби з них — 14,9%, органічні хімічні сполуки — 8,17%, машини та устаткування — 6,37%, деревина та вироби з неї — 5,45%, білкові речовини — 4,08%, одяг трикотажний — 2,89%, молоко та молочні продукти — 2,57%, добрива — 2,23%, електричні машини — 2,15%. В імпорті з Польщі переважали: папір та картон — 17,36%, машини й устаткування — 10,03%, пластмаса та вироби з неї — 8,3%, засоби наземного транспорту, крім залізничного — 6,69%, деревина та вироби з неї — 5,4%, паливо мінер-Якщо взяти до уваги те, що український експорт у Польщу становлять переважно мінеральні продукти (248,052 млн. дол. за вісім місяців) та чорні метали (92,882 млн. дол.), тобто сировина і напівфабрикати для виробів польської промисловості, то значне зростання експорту з України свідчить про збільшення обсягів цієї продукції.

З рисунка 1 видно, що в українсько-польських економічних відносинах починаючи з 1992 р. спостерігається постійне зростання, за винятком 1997-1999 pp., позначених фінансовою кризою в Росії (дефолт), а відтак і в Україні[4, c. 20-23].

Структура польського експорту в Україну міцно диверсифікована та дедалі більше охоплює товари високого ступеня переробки. Нині найміцнішу позицію займають легкові автомобілі, а також запасні частини й аксесуари до них (понад 10% польського експорту в Україну).

Позитивним явищем для українського експорту в Польщу є не тільки те, що у 2002 р. він почав зростати, а й те, що до його складу входили переважно перероблені товари, а не лише сировина. Тобто збільшився експорт товарів з пластмас та виробів із них, механічних і електричних машин та пристроїв, штучних добрив та інших хімічних продуктів.

Питома вага українсько-польського зовнішньоторговельного обороту в загальному обсязі торгівлі товарами України становили 3,3 % (в 2004 — 1,2%).

Одну третину обсягу експорту товарів з України до Польщі у першому кварталі 2003 року становили енергетичні матеріали, нафта та продукти її переробки, 13,2% — руди, шлаки і зола, 9,6% — котли, машини, апарати і механічні пристрої, 8,6% — органічні хімічні сполуки, 7,3% — чорні метали, 5% — деревина та вироби з неї.

Серед товарів, що імпортувалися з Польщі у першому кварталі 2005 року, 11,3% від загального обсягу імпорту припадало на папір і картон, 10,2% — енергетичні матеріали, нафту та продукти її переробки, 8,2% — на полімерні матеріали й запаси, 5,5% — на деревину та вироби з неї, 5,2% — на ефірні масла, косметичні препарати.

Найвагоміші інвестиції Польщі припали на промисловий сектор, і зокрема: на хімічну промисловість — 18,9%; деревообробну промисловість — 9,9%; металообробну промисловість — 4,3%; виробництво продуктів споживання — 3,7%; виробництво мінеральних продуктів — 2,3%; фармацевтичну промисловість — 2,1%.

Фінансовий сектор репрезентований найбільшим польським фінансовим інвестором "Кредит Банк Україна" (другий за значимістю банк з іноземним капіталом в Україні).

Надзвичайно актуальним в українсько-польських відносинах є питання побудови нової моделі двосторонніх зв'язків у контексті розширеної Європи. Одне з головних завдань такої моделі — спрямування спільних зусиль на мінімізацію потенційних втрат від зміни торговельного режиму і максимальне використання можливостей, які відкриваються з розширенням ЄС. Динамічний розвиток наших країн на даному етапі торговельно-економічного співробітництва може суттєво сприяти цим відносинам.

Підсумовуючи викладене, слід сказати, що буде доцільним провести найближчим часом спеціальне засідання на рівні міністерств економіки з метою опрацювання спільної програми дій і створення спільних інвестиційно-приватизаційних проектів у цікавих для обох сторін напрямах.

В організації культурних, наукових і виробничих відносин з державами — новими членами ЄС можна констатувати особливу роль для України нашого найближчого партнера — Польщі. Нова модель двосторонніх відносин має передбачати розвиток співробітництва в усіх без винятку сферах життя двох народів. З огляду на сучасні господарсько-управлінські реконструктивні моменти провідною ланкою у функціонуванні цієї моделі мають виступати прикордонні регіони з їхніми величезними ресурсними можливостями. Злагода, мир, співпраця, активний обмін набутками допоможуть нашим країнам упевнено простувати шляхом прогресу.

Прямі інвестиції з України в економіку Польщі здійснювало 6 підприємств. їх загальна сума на 01.04.2005 становило 231,5 тис. дол. США, причому 70,3% цієї суми припадає на хімічну та нафтохімічну промисловість.

В цілому можна зробити висновок, що економіка України набагато вагоміше доповнює економіку Польщі. Про це свідчить структура товарообігу. В поставках з України переважають сировина і деякі товари народного споживання. Найважливіша сировина — це залізна руда й концентрати заліза (51% польського імпорту), руда і концентрати марганцю (17%), насіння льону (42%), казеїн (56%), натуральна гума і живиця (36%), відходи і металевий брухт (понад 50%), а також електроенергія (56%). Частка товарів високого ступеня переробки в українському експорті в Польщу мінімальна. Найважливішими з них є: запасні частини до планерів і літаків, машини й устаткування для зварювання та різання, турбореактивні й турбінні двигуни, а також газові турбіни.

Польща поставляє в Україну насамперед товари хімічної промисловості, сільськогосподарські продукти, промислові продукти для багатьох галузей економіки і споживчого ринку, а також вугілля. Однак останнім часом спостерігається значне зниження вартості експорту вугілля, що було викликано збільшенням імпортного мита на ввезене вугілля, а також полегшенням можливості імпорту вугілля з Росії на основі бартерних угод. Серед виробів хімічної промисловості експортуються переважно парфумерні товари, косметичні й туалетні мила, засоби для прання та чищення, пластмаси й вироби з них, а також продукти фармацевтичної промисловості

Перспективи для подальшої польсько-української співпраці є позитивними. Економічне зростання в Україні, яке спостерігали протягом трьох років, прогнози, хоча й занижені, відносно утримання тенденції зростання у найближчому майбутньому, що стосуються зростання виробництва, а також збільшення інвестиційного, постачальницького та споживчого попиту, дають підстави сподіватися на подальший розвиток торгівлі й економічного співробітництва між Польщею та Україною, а також інвестування в Україну.

Деяку загрозу для цих перспектив становить створення ЄЕП, тобто відступ від євроінтеграційної політики.

Позитивні результати у взаємній торгівлі, що спостерігаємо протягом останніх трьох років, не означають, що подолані всі труднощі, хоча варто підкреслити наявність прогресу в ряді питань. Було підписано 4 угоди про взаємне визнання результатів досліджень щодо оцінки відповідності виробів стандартам. Вони стосуються електротехнічних, електричних виробів, а також засобів протипожежної безпеки.

Формальне виконання українських сертифікаційних, ветеринарних та фітосанітарних вимог і надалі залишається для польських підприємців суттєвою проблемою. Ці труднощі значною мірою стали причиною зменшення у 2002 р. експорту в Україну польських сільськогосподарських та продовольчих товарів, одержувачами яких було чимало дрібних українських споживачів. Однак у І півріччі 2003 р. знову можна було спостерігати збільшення українського імпорту продовольчих товарів[1, c. 82-85].

Майбутнє польсько-українських економічних відносин належить кооперації та інвестиціям. Дедалі частіше з обох сторін спостерігаємо зацікавлення цими галузями, що зумовлює поглиблення співробітництва та довготермінові зв'язки партнерів у бізнесі.

Нині Польща займає 11-е місце серед іноземних інвесторів в Україні. Інвестиції є перспективним напрямком польсько-українського економічного співробітництва, але їх обсяг, незважаючи на значне зростання, що спостерігаємо останнім часом, й досі не відповідає потребам та можливостям обох країн.

Частка Польщі у прямих іноземних інвестиціях в українську економіку становила у 2002 р. близько 2%, тобто 100 млн. дол.

Різноманітні заходи, ініційовані як польською, так і українською сторонами, вже приносять результати у вигляді зростаючого надходження в українську економіку інвестицій з Польщі.

Структура прямих інвестицій з Польщі в Україну є наступною: близько 38,0% розміщено у фінансовому секторі, 39,0% — у промисловості.

2003 р. приносить значне зростання польських інвестицій в Україні. Новозбудовані фабрики вже відкрили материнські підприємства: Торуньський завод перев'язочних матеріалів у м. Березань біля Борисполя та «Інтер-Гроцлін» в Ужгороді. Фірма «Кан-Пак» відкриває фабрику з виробництва пляшок для напоїв у Вишгороді. Ця фабрика буде найбільшою польською інвестицією в Україні.

Інвестиційні пропозиції, що передають у Торгово-економічний відділ Посольства Республіки Польща українські фірми, які шукають інвесторів у Польщі, стосувалися, між іншим: одягу, м'ясної та молочної промисловості, деревини, металу, гірничої справи, переробки вторинної сировини та виробництва біомаси.

Щоби допомагати налагодженню контактів між польськими та українськими фірмами і передавати польським підприємцям інформацію про український ринок, Торгово-економічний відділ опрацьовує чимало інформаційних матеріалів, приймає економічні місії з Польщі, бере участь у виставках на території України. Ми орієнтуємо свою діяльність на ті регіони та галузі, де бачимо реальні шанси для розвитку торгівлі й кооперації.

Для прикладу зазначимо, що галуззю, в якій можуть суттєво зрости українсько-польські обороти, є галузь виробництва і збуту будівельних матеріалів. З одного боку, будівництво та ремонту житла в Україні розвивається і є дуже перспективним, а з іншого — польські будівельні матеріали пропонують у дуже великому асортименті, високої якості та за доступними цінами[6, c. 28-29].

Хотілося б сподіватися, що запровадження візового режиму не зашкодить українсько-польському торгівельному співробітництву. Вступ Польщі до Європейського Союзу, одного з найбільших у світі економічних угруповань, скоріше, має дати новий імпульс нашим контактам. Ми, поляки, бажаємо Україні підтримувати курс на євроінтеграцію. Це сприятиме розвитку української економіки, а узгодження з законодавством і стандартами ЄС також дасть змогу суттєво спростити польсько-українське співробітництво.

В економічній сфері існують великі резерви для подальшого розвитку співробітництва. Сьогодні Польща посідає лише 11 місце серед кран-інвесторів України (близько 100 млн. доларів США), у той час як українські інвестиції в Польщі ледь перевищують 1 млн. дол. США. У свою чергу, Україна посідає лише 24 місце серед країн, що експортують свої товари в РП, і 10 – серед країн імпортерів польських товарів. Відповідно, РП є на сьомому місці країн-імпортерів українських товарів і на четвертому місці серед країн-експортерів в Україну. Така ситуація зовсім не відповідає потенціалу наших країн.

Плідно також розвивається міжрегіональне співробітництва між нашими країнами, що стає сьогодні одним із головних пріоритетів. Опрацьовано бачення стратегії його подальшого розвитку – стрижень якої полягає у тому, щоб кожна область України і кожне воєводство Польщі мали надійних партнерів, відповідно, в Польщі і в Україні, а також поширили своє співробітництво на регіони ЄС та СНД. Міжрегіональна співпраця має перспективу стати тим локомотивом, що виведе наші двосторонні відносини у новий якісний вимір[11, c. 62].

3. Сучасна політична доктрина українсько-польських відносин

Одвіку поруч і разом живуть у серці Європи українці й поляки. Взаєминам наших народів вже понад десять століть. Однак лише в останні тринадцять років відносини між Україною і Польщею набули змісту і характеру добросусідства, рівноправності і справжньої дружби.

Історія сучасних українсько-польських відносин починається 2 грудня 1991 р., коли Республіка Польща першою у світі офіційно визнала державну незалежність України. А вже 4 січня 1992 р. між нашими державами було встановлено дипломатичні відносини.

У новітній історії розвитку відносин незалежної України з Польщею можна виділити чотири періоди:

перший – 1992-93 рр. – встановлення контактів, “відкриття” України для польської політичної еліти, підписання перших двосторонніх документів, обопільне вивчення можливостей партнерів;

другий – 1993-99 рр. – розвиток міжвідомчих зв’язків та договірно-правової бази, виведення двосторонніх відносин на рівень стратегічного партнерства;

третій – 1999–2003 рр. – наповнення реальним змістом українсько-польського стратегічного партнерства, що стає важливою складовою базових цінностей європейської спільноти. Польща, водночас із вирішенням завдань вступу в ЄС та НАТО, сприяє зближенню України з ними, стає “провідником” у здійсненні євроатлантичних та європейських інтеграційних прагнень нашої держави;

четвертий періодпочався із вступом Польщі до ЄС 1 травня 2004 р., коли одним з головних пріоритетів зовнішньої політики Польщі став розвиток Східного виміру ЄС, насамперед — прагнення наповнити реальним змістом формулу стратегічного партнерства з Україною. Сьогодні у відносинах з РП напрацьовуються модель відносин України з розширеним ЄС, і у цьому контексті значення українсько-польського співробітництва набиратиме ще більшої ваги для всього континенту, адже Україна, як надійний та ефективний партнер разом з Польщею формують стрижень стабільності і безпеки в регіоні ЦСЄ[3, c. 4-5].

Іншою суттєвою ознакою сучасної трансформації українсько-польських відносин є набуття ними глобального виміру в результаті залучення обох держав до дій антитерористичної коаліції. Прикладами успішного військово-політичного співробітництва є також ефективна діяльність Українсько-польського миротворчого батальйону, спільна участь сторін у миротворчих операціях ООН (КФОР) та регулярних міжнародних навчаннях, польська консультаційна допомога у здійсненні військової реформи в Україні, спільна робота над створенням об’єднаної військової частини транспортної авіації ВПС України та РП тощо.

Тим самим Польща і Україна продемонстрували наявність передумов для створення і розбудови ефективного українсько-польського тандему спочатку в сфері колективної безпеки, а, згодом, і в усіх інших галузях двосторонньої взаємодії, завдяки чому в регіоні Центрально-Східної Європи утворилося потужне ядро інтеграційних процесів.

Сучасне українсько-польське співробітництво характеризується динамічним поступальним розвитком, що зумовлюється збігом національних інтересів країн-сусідів у багатьох сферах, їх глибинними історичними та культурними зв’язками.

Сучасний досвід Польщі у багатьох вимірах – це наслідування, повторення того досвіду, який вже мала Західна Європа після Другої світової війни. Розбудова Західної Європи ґрунтувалась власне на примиренні Німеччини та Франції, без якого не було б сучасної Західної Європи.

Але це примирення, насамперед, є результатом добре продуманих та наперед визначених зусиль обох сторін. По-друге – це продукт системи безпеки, яка встановилась в Європі внаслідок діяльності НАТО. Без цього альянсу не було б франко-німецького примирення, бо власне НАТО забезпечило безпеку Франції та Німеччини на час пошуків примирення. Отже без франко-німецького примирення не було б Європейського Союзу.

Процес європейської розбудови і розширення НАТО продовжується. І Польща зараз залучена до цього процесу – процесу наслідування чи повторної гри. Це дуже добре визначає роль Польщі в сучасній європейській безпеці. Це включає розширення європейської безпеки та й самої Європи. Німецько-польське примирення є також наслідуванням франко-німецького примирення. І членство Польщі в НАТО дає полякам почуття безпеки, таким чином, що поляки не будуть вразливими до Німеччини – сильнішого сусіда.

Другим, паралельним до цього, є процес переосмислення ролі Польщі в Центральній Європі. Незалежна Польща – член НАТО і, в майбутньому, член Європейського Союзу, не може втратити і ту роль, що вона завжди відігравала у цій частині світу, виходячи з геополітичних умов. Ми бачимо, що ці умови на схід від Польщі є дещо іншими. Бачимо, що історичну роль Польщі необхідно переосмислити. Ми не говоримо про утворення якоїсь структури, в якій Польщі відводилась би головна роль. Ми повинні впроваджувати регіональну кооперацію, співпрацю центральноєвропейських держав на засадах рівності, з розумінням того, що ця регіональна співпраця підтримуватиме та посилюватиме європейську безпеку, а також сприятиме процесові загальноєвропейської інтеграції. У цьому випадку ми говоримо про переосмислення ролі Польщі, значно видозміненої. Польщу можемо вважати магнітом, який притягуватиме інші країни до процесів європейської інтеграції, а також до євроатлантичного союзу[12, c. 84-86].

Українсько-польським взаєминам притаманна висока інтенсивність двостороннього діалогу на найвищому, а також на регіональному та місцевому рівнях, зростання гуманітарних контактів та транскордонного руху. У цьому контексті вирішальну роль відіграла підписана 30 липня 2003 р. двостороння Угода про умови поїздок громадян, безпрецедентна формула якої “безкоштовні візи для громадян України – безвізовий режим для громадян РП” стала запорукою того, що на кордоні між нашими країнами не виникло нової завіси. Плідному розвитку двостороннього діалогу між Україною та РП сприяє також розгалужена мережа постійних консультаційних механізмів двостороннього співробітництва.

Високий рівень політичного взаєморозуміння та спільна воля політиків і народів обох країн до примирення сприяли прискоренню започаткованого у 1997р. процесу зближення оцінок спільного історичного минулого, насамперед виробленню взаємоприйнятних політичних підходів до оцінки і вшанування трагічних подій на Волині у 1943-44 рр., завдяки чому було визначено шляхи до опрацювання формули історичного примирення українського і польського народів.

Надійним фундаментом двосторонніх зв’язків є торговельно-економічний обмін, в якому беруть участь 5,5 тис. польських фірм, в Україні діє близько 1800 фірм з польським капіталом. Вже декілька років поспіль обсяги торговельно-економічного співробітництва мають стійку тенденцію до зростання: якщо у 2003 р. торгівельно-економічний оборот між нашими країнами досяг рекордної позначки у 2,3 млрд. доларів, то у нинішньому році динаміка його зростання на 40-45% перевищує минулорічну і є всі підстави прогнозувати збільшення річних показників товарообігу у 2004 р. майже до 3 млрд. дол. США[17, c. 143-145].

За останні роки українці й поляки багато зробили для подолання певних негативних стереотипів у взаєминах, що складались століттями. І нас, львів’ян, не може не тішити стан сучасних українсько-польських стосунків, але він не відповідає потенціалові наших країн. На жаль, сьогодні з різних причин динаміка розвитку національних економік дедалі більше різниться, що може зрештою спричинитись до політичних розбіжностей. А сьогодні діалог з західними партнерами достойно ведеться переважно в політичній площині. Важливо не втратити напрацьованого.

Проте економіка України нині не має відповідних параметрів для серйозних розмов щодо інтеграції з Заходом. Відсутня належна мікроекономічна основа для радикальної макроекономічної трансформації суспільства. У нас ще не сформований відповідний прошарок носіїв нових ринкових відносин. Наші підприємства не спроможні витримати міжнародну конкуренцію, як через брак технологічних і фінансових можливостей, так і через відсутність відповідних інституційних передумов. Отже, економічна інтеграція з Заходом – питання поки що, радше, риторичне.

Україна виступає і підтримує стратегічні пріоритети Польщі. І ми з свого боку відчуваємо, що Польща визнає і підтримує стратегічні пріоритети України. Це надзвичайно важливо для реалізації нашого стратегічного пріоритету, яким, як відомо, визнана як в Україні, так і в Польщі інтеграція до європейських і євроатлантичних структур. Тут ми маємо спільні завдання і спільні зусилля стратегічного характеру. Це той пріоритет, про який я тільки-но сказав, Україна і Польща намагаються спільно використовувати досвід реформування економіки в країнах, які переходять або перейшли від стану адміністративної економіки до стану ринкової економіки, від стану тоталітарних політичних режимів до демократії.

Для нас надзвичайно важливим і цікавим є досвід реформування економіки, який має Польща. Україна і Польща мають або, на мій погляд, найближчим часом матимуть чіткіше окреслені великі спільні інфраструктурні проекти, які безпосередньо впливають на безпеку не лише України і Польщі, але і на європейську безпеку. Пан Бжезінський згадував про проект транспортування енергоносіїв з Центральної Азії та Кавказу до Європи через територію України та Польщі. Я думаю, що тут можна ставити питання ширше: не лише з Центральної Азії і Кавказу, а і з Близького Сходу через територію Туреччини. І не лише енергоносіїв. Йдеться про великі транспортні проекти, пов’язані з розбудовою і залізниць та автомобільних шляхів між Чорним і Балтійським морем. Бо наші країни розташовані так, що саме їхньою територією проходить найкоротший шлях між Чорним і Балтійським морем[21, c. 19-24].

4. Перспективи стратегічного співробітництва України та Польщі

Незважаючи на важливість проблеми двосторонніх взаємин, переважна більшість досліджень цього питання зачіпає їх історичний аспект і лише в останні роки почали з'являтися монографії українських та польських учених, присвячені сучасному станові відносин між Україною та Республікою Польща. Так, досвід модернізації в обох державах висвітлюється у книзі Г. Зеленько, а у розвідці Б. Сурмач розглянуто сучасні українсько-польські взаємини з позицій добросусідства, дружніх відносин і співробітництва. Написано також ряд кандидатських та докторських дисертацій, автори яких намагаються здійснити політологічний аналіз українсько-польських відносин на сучасному етапі2. Усі вони погоджуються, що хоча відносини між Україною та Республікою Польща є досить перспективними, наші держави не використовують усіх потенційних можливостей партнерства. Значна увага українсько-польським взаєминам приділяється у журналах, газетах, часописах, наукових виданнях.

Українсько-польські відносини сучасного періоду почали формуватися під впливом загальних змін в Європі і, починаючи з 1989 р., зазнали еволюційних змін. Це пов'язано з внутрішнім розвитком українського і польського суспільств, а також із зовнішніми факторами, необхідністю знайти нову форму безпеки та виробити нову геополітичну стратегію, а також із суттєвим впливом могутніх геополітичних сил — Росії, ЄС та США[27, c. 6].

Упродовж 1990-х рр., особливо другої половини, теоретичне оформлення українсько-польського стратегічного партнерства також було практично реалізоване через створення інституційної бази, зокрема Консультаційного комітету Президентів України та Польщі; Українсько-польської змішаної комісії з питань торгівлі та економічного співробітництва; Українсько-польського економічного форуму; Українсько-польської / Польсько-української парламентської групи; Українсько-польського / Польсько-українського форуму; Постійної українсько-польської конференції з питань європейської інтеграції.

Надзвичайно важливою подією, яка визначальним чином вплине на стосунки між нашими державами, є набуття Польщею 1 травня 2004 р. повноправного членства в ЄС. Попри ряд негативних моментів, ця подія має й позитивне значення для України. Так, наприклад, хоча шенгенська система й обмежує в'їзд громадян третіх країн в ЄС, але одночасно значно розширює свободу пересування всередині ЄС для тих, хто має шенгенську візу. Прикордонне співробітництво за таких умов сприятиме пристосуванню української економіки до вимог ЄС. Крім того Польща могла б допомогти залучати гроші ЄС для фінансування проектів у Польщі та Україні, які будуть приносити користь економікам обох країн.

Польсько-українські взаємини у військовій сфері можна назвати досить добрими. Офіційною підставою для військової співпраці є домовленість між Міністерствами оборони Республіки Польща і України про співпрацю у військовій галузі, підписана міністрами оборони обох країн в Києві 3 лютого 1993 р. Щоправда, на початку 1990-х рр. Україна та Польща ніяк не могли домовитися щодо стратегії безпеки в регіоні. Польща прагнула вступити у НАТО, а Україна висувала пропозицію створити окремий блок для Центральноєвропейського простору й висловлювала застереження щодо бажання Польщі долучитися до Альянсу. Але коли керівництво України зрозуміло марність таких спроб і усвідомило неминучість розширення НАТО на Схід, стосунки з Польщею у цій сфері значно покращилися.

Слід зазначити, що встановлення у повному обсязі дипломатичних відносин між Україною та Польщею, тісні політичні контакти відкривають широкі перспективи для інтенсифікації економічних, гуманітарних, культурних і духовних зв'язків українського та польського народів. Проте фундаментом для цього все ж має бути подальше нарощування законотворчого процесу і державно-правових інститутів у сфері міждержавних відносин, наукове обґрунтування й узагальнення першого досвіду українсько-польських відносин, без чого практично неможливо глибоко осмислити сучасні державно-правові проблеми та вийти на цивілізований рівень міждержавних та багатосторонніх відносин[19, c. 44-46].

Висновки

Польща і Україна належать до числа найважливіших учасників сучасних європейських відносин, і це є одним з ключових факторів, що визначають шляхи геополітичної трансформації в Центрально-Східній Європі. Водночас нова конфігурація регіональних стосунків і взаємовідносини наших двох держав великою мірою формуються під впливом процесу європейської та євроатлантичної інтеграції. Для України ці чинники, крім того, багато в чому визначають поле зовнішньополітичних пріоритетів.

Українсько-польським відносинам уже протягом тривалого часу притаманні такі риси, як стабільність, прогрес і динамізм. Розвиток добросусідського співробітництва та скоординована взаємопідтримка на міжнародній арені зробили їх зразком взаємовідносин серед країн ЦСЄ, тому стосунки між Україною і Польщею — це особливий випадок співробітництва між новими незалежними державами і їх безпосередніми західними сусідами. Предмет українсько-польських взаємин міцно пов'язаний з формуванням єдиного безпекового та політико-економічного простору Європи, і тому логічно враховувати цей чинник, розглядаючи проблему в загальноєвропейському форматі. Цілком очевидно, що зміст цих інтересів є визначальним для обох країн і, виходячи з тотожності напрямів європейської самореалізації, характер міждержавних взаємин — стратегічний.

На основі аналізу об'ємів зовнішньоторгового обороту між Україною і Польщею та його галузевої структури визначено найперспективніші напрямки розширення співпраці в рамках євроінтеграційної політики. Автор вважає, що майбутнє українсько-польських економічних відносин належить кооперації та інвестиціям.

Оскільки європейський напрям зовнішньої політики України є одним з пріоритетних, відповідною метою України є участь у формуванні нової архітектури європейської безпеки, активізація євроатлантичної інтеграції, зокрема шляхом поглиблення і розширення партнерства з НАТО, а також розбудова різнопланових відносин з ЄС. Значне місце в національно-державних інтересах України посідає Польща, яка вже інтегрована в євроатлантичну систему безпеки і європейську систему економіки.

Щодо перспектив українсько-польських відносин, то треба враховувати інтереси Польщі стосовно України після її вступу до НАТО, коли кон'юнктурні моменти, пов'язані з позицією України під час цього вступу, нині не відіграють суттєвої ролі. Крім того, важливим для України є можливість надання допомоги з боку Польщів плані економічних і суспільнихтрансформацій. Нарешті треба враховувати зміни у сприйнятті східноєвропейської геополітики і в цьому відношенні ініціативи України на відповідному напрямі вимагають виваженого і послідовного підходу та, за необхідності, узгодження певних оцінокі прогнозів з польською стороною.

На сучасні польсько-українські відносини вплинула складна політична й економічна ситуація, що до останнього часу характеризувалася відсутністю в обох країнах:

• такої правової системи, що стабілізувала б політичну ситуацію, ясно визначила б відносини і повноваження між різними рівнями влади, гарантувала б цивільні права відповідно до європейських стандартів;
• потужного середнього класу, чітко визначених правил економічного життя;
• економічної рівноваги, оскільки економіки обох країн вимагають реструктуризації;
• фінансової стабільності.

Майбутнє трансграничне співробітництво варто розглядати щонайменше в двох тимчасових розрізах. Перший — це період сьогодення, до вступу Польщі в Європейський Союз, другий — після цього. Можна констатувати основне: головною метою єврорегіональної політики має стати принципове обмеження чи ліквідація зазначених вище перешкод у співробітництві Польщі й України.

Список використаної літератури

1. Андрушків Б. Україна і Польща — економічні аспекти співпраці // Економіка України. — 2005. — № 11. — C. 82-85

2. Баймуратов М., Максименко С. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу: політико-правовий аналіз // Право України. -2001. — № 10. — С 72-76.

3. Васильєв Д. Українсько-польські відносини наприкінці XX ст.// Нова політика. -1998. -№ 4. — С. 13-17.

4. Горун Д. О. Українсько-польські відносини (1991—1997 рр.): Дис. канд. іст. наук. — К., 1999. — 182 с.

5. Горун Д. Українсько-польське регіональне співробітництво // Нова політика. -1999. -№ 3 . — С. 15-18.

6. Договір між Україною і Республікою Польща про добросусідство, дружні відносини та співробітництво (18.05.1992 р.) // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №43. — Ст.613.

7. Жулинський М. Україна і Польща: перспективи набуття реальної Європи // Всесвіт. — 2002. — № 1-2 . — C. 143-150

8. Закон України „Про участь України в міжнародних миротворчих операціях" // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — №22. — Ст.202.

9. Зашкільник Л., Крикун М. Історія Польщі: від найдавніших часів до наших днів. — Л., 2002. -725 с.

10. Зеленько Г. Навздогінна модернізація: досвід Польщі та України. — К., 2003. — С. 215

11. Знахоренко О. Стратегічне партнерство в українсько-польських відносинах: державно-політичний та військовий аспекти // Людина і політика. — 2004. — № 3. — C. 29-40.

12. Зюлковскі М. Польсько-українські взаємини як складова архітектури сучасної Європи // Віче. — 2003. — № 6. — C. 72-74

13. Лега Ю. Співробітництво України й Польщі на шляху до європейської інтеграції // Економіст. — 2003. — № 12. — С.54-56

14. Ляшев О. Україна — Польща: спільність долі // День. — 2000. — 18 січня. — C. 4

15. Моцок В. і. Сучасні українсько-польські міждержавні відносини: політич-ний аспект: Дис… канд. політ, наук. — Чернівці, 2001. — 210 с.

16. Октисюк А. Українсько-Польські торгівельно-економічні відносини й їх юридично-правова регламентація: 90-ті роки XX ст. // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 8. — C. 160-163

17. Осадчук Б. Україна, Польща, світ: Вибрані репортажі та статті/ Богдан Осадчук,; Пер. Валентина Гриник-Сутанівська, Оформ.кн. Валерій Фра-нчук,. -К.: Смолоскип, 2001. -353 с.

18. Павленко С. Відносини України і Польщі в контексті Європейської інтеграції // Україна і Польща — стратегічне партнерство. Історія. Сьогодення. Майбутнє. — К., 2002. — Ч. 2. — С 30-39.

19. Помикало В. Картина перспективного польсько-українського співробітництва// Персонал. — 2005. — № 7. — C. 52-59

20. Скворонська-Лучинська А. Україна і Польща: економічне партнерство // Вісник податкової служби України. — 2004. — № 10. — C. 63-64

21. Сковронська-Лучинська А. Польсько — українські економічні зв’язки // Журнал Європейської економіки. — 2003. — № 4. — C. 428-433