Політичне портретування Франкеля Делано Рузвельта

Вступ.

1. Шлях в політику Ф.Рузвельта.

2. Особистість політика (лідерські якості навички в роботі з командою).

3. Політико-практичний аспект.

4. Політичний імідж (динаміка зміни публічного іміджу політика, його відповідність смакам та уявленням електорату, еліти, тощо).

5. Медіа-простір політичного лідера.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Предки Рузвельтів прибули на американський континент із Голландії ще в XVII столітті. Його мати, жінка залізної волі, готувала єдиного сина саме до політичної кар'єри, вірячи в його блискуче майбутнє. Батько Франкліна одного разу познайомив 7-річного сина з самим президентом США Гровером Клівлендом. Ласкаво погладивши хлопчика по голові, Клівленд із важким зітханням прорік: «Дитя моє, я щиро бажаю тобі ніколи не стати президентом Америки». Але мати Рузвельта була іншої думки… Служба в військово- морських силах, закінчення Гарварду, робота радником губернатора штату Нью-Йорк, потім — заступником міністра флоту США (1913—1920 рр.) — так вибудовувалася кар'єра Франкліна. Він ледве не став другим після президента лідером країни. І раптом — горе, інвалідність.

За рахунок чого ж Рузвельт зміг перебороти долю? Відповідь на це запитання дав він сам у промові при вступі на пост президента 4 березня 1933 р.: «Єдиним, чого нам слід побоюватися, є страх, безіменний, нічим не виправданий, нез'ясовний страх, що паралізує наші зусилля». Але він, Рузвельт, глибоко вірить, що «ця велика нація вистоїть, як вона вистояла в минулому, відродиться й процвітатиме». Але для цього, на думку президента, «абсолютно необхідно сказати правду, всю правду, відверто й сміливо, і не ухилятися від чесної оцінки ситуації».

Отже, Рузвельт назвав співгромадянам головного ворога: страх, що не має імені. І він сам уже подав приклад, перемігши свій власний страх перед хворобою. Американці інтуїтивно зрозуміли: цей чоловік переміг тяжку недугу. Він міг би допомогти країні вибратися з трясовини. Демократа Рузвельта було обрано президентом у листопаді 1932 р. більш ніж переконливою більшістю голосів (22,8 млн. проти 15,7 за його попередника, президента-республіканця Герберта Гувера). Вибори 1932 р. припали на самий розпал найважчої соціально-економічної кризи («Велика депресія»). З 1929 по 1932 р. національний прибуток США упав більш ніж удвічі, індекс промислового виробництва — в 1,8 раза, середня ставка зарплати в 1932 р. ледве досягала половини ставок 1929 р. Число безробітних досягло 17 млн. чол., страх давив і на тих, хто поки що мав роботу. У деяких із «голодних походів» безробітних одночасно брало участь до 500 тис. чоловік. На межі повного розорення знаходилися сотні тисяч фермерів і мільйони дрібних підприємців (чи не правда, дуже багато спільного ми бачимо, порівнюючи США 30-х і Україну кінця 90-х). Заходи президента Гувера Рузвельт під час передвиборної кампанії оцінив так: «Надто мало і надто пізно». Лейтмотив промов Гувера тих днів: все загалом іде як треба, незважаючи на кризу, а Рузвельт — небезпечний радикал, котрого спрямовують чужі країні особи.

Уже 5 березня 1933 р. президентським указом було закрито всі без винятку банки країни, потім (націоналізацію банків Рузвельт відкинув), після «оздоровлення», частину їх знов стали кредитувати (багато в чому з держкоштів). Рузвельт здійснив обширну програму громадських робіт (прокладання доріг, меліорація…) Для підтримки фермерів було ухвалено «Закон про регулювання сільського господарства», за яким уряд брав на себе виплату їхніх величезних боргів, сприяв підвищенню цін на сільгосппродукцію, але рекомендував скорочувати посівні площі й поголів'я худоби. Услід за тим ухвалили закон про відновлення національної промисловості, в якому було закладено «кодекс чесної конкуренції», що допомогло добросовісному підприємництву. Так само було істотно посилено соціальні гарантії робітникам, що поступово знизило напруження в суспільстві.

За 12 днів березня 1933 р. конгрес США, що рішуче підтримав готовність Рузвельта діяти на основі національної згоди, прийняв більше законів, ніж за попередні 70 років! І оздоровлення країни дуже повільно, але почалося. Американці поступово перемагали відчай і страх, долали хиби крайнього індивідуалізму. Ще були попереду нападки на Рузвельта правих радикалів і нова криза 1937—1938 рр., але найважче було пройдено.

1. Шлях в політику Ф.Рузвельта

Перший крок у політику Ф. Рузвельт зробив в 1910 році, після того як молодому юристові запропонували виставити свою кандидатуру на виборах у легіслатуру штату Нью-Йорк. Кандидат, прямо скажемо, не блищав ораторським мистецтвом, і зміст його виступів не відрізнялося великою глибиною, однак, на диво багатьох, він здобув перемогу. Два роки перебування в легіслатурі штату не були відзначені скільки-небудь значними досягненнями починаючого політика. Але саме в цей період Ф. Рузвельт знайомиться із двома особистостями, які дуже вплинули на його подальшу долю. Першим з них був губернатор штату й майбутній президент США демократ В. Вільсон, якого Ф. Рузвельт небезпідставно вважав одним із самих прогресивних американських політиків того часу. Другим — сорокалітній Луї Хоу, кореспондент газети "Нью-Йорк Геральд", що володів гнучким розумом, проникливістю й величезною працездатністю — якостями, незамінними в політичній боротьбі. Рузвельт довірив Хоу ведення своєї виборчої кампанії за переобрання в сенат штату Нью-Йорк. І той провів її блискуче . Одним із самих удалих прийомів були "особисті послання" Рузвельта, адресовані фермерам. Кожний фермер одержав від нього особистий лист, що було видрукувано на ротаторі, але так, що виглядало начебто його набране на друкарській машинці. Таким чином, Л. Хоу розробив метод, що згодом став конем ПР-компаній Рузвельта, — доходити до кожного виборця.

5 листопада 1912 р. стало вдень тріумфу демократичної партії. Уперше за останні 20 років перемогу на президентських виборах одержав кандидат від демократів — В. Вільсон. Новий президент призначає сенатора Франкліна Рузвельта помічником морського міністра.

Отже, Рузвельт поступово стає політиком національного масштабу. Після невдачі демократичної партії на виборах 1920 р. (у них Рузвельт брав участь як кандидат у віце-президенти) майбутній президент США вертається до приватної юридичної практики й підприємницької діяльності.

На сороковому році життя здорової й амбіційної людини осягає трагедія. На початку серпня 1921 р. Ф. Рузвельт під час риболовлі заточився й упав за борт яхти. Незважаючи на те, що його відразу витяглися з води, з холод охопив все тіло. Мимовільне тремтіння не припинялося. Через кілька днів Рузвельт разом із синами вирішив зробити прогулянку на своїй яхті по затоці Фанди. Помітивши, що на одному з острівців виникла пожежа, усе з на берег і через пару годин згасили вогонь. Заморившись від важкої роботи, Франклін вирішив, що кращий спосіб відновити сили — викупатися в холодній воді. Наступного дня його стан погіршився: піднялася температура, нижні кінцівки тіла були паралізовані. Лікарі, що приїхали, поставили діагноз — поліомієліт. Виявивши мужність і залізну волю, Франклін всіма силами прагнув позбутися від недуги. Але його заповітна мрія — навчитися заново ходити — так і не збулася.

В 1921- 1928 роках Рузвельт не займав яких-небудь державних постів. Проте , його ім'я здобувало все більшу вагу в країні. В 1928 р. його обирають губернатором штату Нью-Йорк. Новий губернатор першою справою приступився до формування своєї команди. Тут слід зазначити, що вперше в історії штату відповідальний пост комісара з питань промисловості був запропонований жінці (їм була призначена Ф. Перкінс). Губернатор відразу попередив свою команду, що всі ключові рішення будуть прийматися винятково ним, а помічники мають право дорадчого голосу. Рузвельт оприлюднив свою програму: збалансований бюджет, допомога фермерам, турбота про природні ресурси, упорядкування судів і т.д.

Губернатор багато часу проводить в інспекційних поїздках по штаті, відвідуючи школи, лікарні, притулки, в'язниці. Він часто спілкується з місцевими політиками, причому, не розділяючи їх по партійній приналежності. Людям імпонувало, що людина, що займала таку посаду, запросто обговорювала з ними місцеві справи: стан доріг, посівів, лісонасаджень. Практична діяльність Ф. Рузвельта збільшувала його популярність не тільки в штаті, але й далеко за його межами.

Тим часом економічна ситуація в країні різко погіршилася, починалася криза 1929- 1933 років. Закриваються підприємства, різко збільшується число безробітних. Рузвельт дає вказівку владі штату всіма мірами сприяти підвищенню зайнятості, упорядкувати допомогу незахищеним верствам населення, привселюдно виступає за введення допомога з безробіття. Штат Нью-Йорк поступово стає прикладом для країни.

У міру наближення дати перевиборів Рузвельт всі частіше критикує уряд, з його в бездіяльності. Для пропаганди своїх ідей він залучає всі сучасні засоби масової інформації. Газети щодня друкували інформацію про губернатора. Величезне значення надається виступам по радіо. У цей час на екрани виходить одна з перших у США звукових картин з назвою "Що зробив Рузвельт", у якій у гіперболізованій формі розповідається про досягнення губернатора штату. Все це послужило тому, що в 1930 р. Рузвельта переобрали губернатором з небувалою більшістю голосів.

Економічна криза набирала обороти. Всі органи штату одержали найсуворішу вказівку Рузвельта — заощаджувати. Наприкінці березня 1931 року він рекомендує легіслатурі штату створити комісію з вивчення питання про введення страхування по безробіттю. У серпні того ж року Рузвельт звертається до легіслатури з посланням, обґрунтовуючи необхідність реформ. "Що являє собою державу? — говорив Рузвельт. — Це належним чином заснований орган, що представляє організоване суспільство людських істот, створений ними для взаємного захисту й добробуту. "Держава" або "уряд" — це тільки апарат, за допомогою якого досягається така взаємна допомога й захист… Борг держави стосовно громадян є боргом слуги стосовно свого хазяїна…" На підтвердження цьому в штаті створюється Тимчасова надзвичайна адміністрація допомоги, що за 6 років допомогла 5 млн чоловік.

2. Особистість політика

Ф. Рузвельт — один із найпопулярніших президентів США — дуже любив всілякі дотепи і все життя збирав веселі, добродушні карикатури на самого себе.

Рузвельт не був ні комуністом, ні диктатором. Він був найтверезішим прагматиком, котрий зумів у рамках демократії на сучасній основі глибоко реформувати американську систему. І це багато в чому забезпечило США лідируючу роль у світовій політиці та економіці ХХ століття. Рузвельт умів спілкуватися з народом, він не переставав підкреслювати небезпеку різкого розколу на багатих і бідних. Рузвельт зумів підняти США з летаргічного сну з приводу війни, що розгоралася в Європі («Ми не можемо відсидітися за океаном»). Він пережив ганьбу Перл-Харбора, але, певно, американцям потрібен був такий струс. Цей фізично немічний чоловік, єдиний з усіх президентів США, був тричі переобраний на цю посаду. І помер на президентському посту 12 квітня 1945 р. наприкінці війни. Жодному з президентів США після Лінкольна не присвячувалося стільки книг, статей і монографій. Мабуть, про Рузвельта писатимуть і через 100 років, настільки великий вплив, який він справив на хід історії не тільки США, а й світу.

Геніальність Рузвельта-політика була в тому, що він відчував суть моменту і інтуїтивно знаходив ті слова та інтонації, які будили високі почуття у "простих" американців.

Лагідним голосом по радіо Рузвельт повідомив усім своїм слухачам геніальну думку: "Єдине, чого нам слід у кризі боятися — це нашого страху перед нею". У країні безнадій, де люди реально вмирали від голоду. І все — американці боятися перестали.

3. Політико-практичний аспект

У липні 1932 р. Національний конвент демократів вибрав Рузвельта кандидатом у президенти. Але для завоювання країни потрібна була добре вироблена й продумана програма. Радник Рузвельта С. Розенман це розумів і запропонував створити групу із числа відомих професорів Колумбійського університету для пошуку нових рішень у сформованій ситуації. Організаційну сторону роботи групи взяли на себе сам Розенман і діловий партнер Рузвельта О'Коннор. Інтелектуальним керівником став професор карного права Р. Моли. Він підібрав інших членів групи. Із проблем сільського господарства ради давав Р. Тагвелл. Експертом по економічних і фінансових питаннях виступав професор А. Берлі. За цією "чудовою п'ятіркою" зміцнилася назва "мозковий трест", що ввійшло в історію.

Уперше ідеї "мозкового тресту" набрали широкого розголосу в мові Рузвельта по національному радіо 7 квітня 1932 року. Ця мова з роками стала знаменитої й увійшла в хрестоматії. "Говорять, що Наполеон програв битву під Ватерлоо, тому що він забув про свою піхоту — поставив усе на більше помітну, але менш важливу кавалерію. Нинішня адміністрація у Вашингтоні дуже схожа на нього. Вона або забула, або не хоче згадати про "піхоту" нашої економічної "армії". У пережиті нами лихоліття потрібні плани, у яких покладає надія на забуту людину, що перебуває в підставі соціальної піраміди".

1 липня 1932 року Рузвельт був схвалений як кандидат у президенти від демократичної партії. Наступного дня він відправляється в Чикаго, де проходив з'їзд демократів. Уперше в історії США кандидат у президенти користувався літаком. Текст виступу Ф. Рузвельта в Чикаго становив напередодні вночі С. Розенман. Під час польоту кілька абзаців довелося скоротити, коли з'ясувалося, що літак спізнюється. Розенман журився: "Багато перлових зерен були викинуті на підлогу літака". Але, промова однаково пролунала досить непогано. "Я клянуся вам, я клянуся собі проводити новий курс для американського народу, — говорив кандидат у президенти США. — Нехай ми, ті, що зібралися тут, станемо пророками нового порядку, знання й мужності. Перед нами більше чим політична кампанія, це — заклик до зброї. Допоможіть мені не тільки одержати голоси, але й перемогти в хрестовому поході — повернути Америку власному народу". Після цієї мови майже вся демократична партія встала під прапори "нового курсу", більше того, республіканці в більшості також підтримали Рузвельта. Усього в ході кампанії Рузвельт вимовив 16 більших мов, підготовлених "мозковим трестом", не вважаючи величезної кількості зустрічей з виборцями.

Перемога демократів була вражаючою. На виборах 8 листопада 1932 року Рузвельт одержав 22,8 млн голосів проти 15,7 млн за Г. Гувера.

4. Політичний імідж (динаміка зміни публічного іміджу політика, його відповідність смакам та уявленням електорату, еліти, тощо)

Після перемоги на виборах Рузвельт відразу ж приступає до формування команди, кістяк якої склали члени "мозкового тресту".

В інаугураційній мові основний упор був зроблений на необхідності діяти, тобто на активному державному втручанні в життя країни. Новий президент і його команда стали на шлях "нового курсу". Сам термін "новий курс", широко підхоплений пресою, виконував у масовій свідомості пропагандистську функцію, позначивши історичну віху між віджилою парадигмою державного управління й політикою нового уряду.

Конгрес відразу ж прийняв закон, що надав Рузвельтові на два роки такі надзвичайні повноваження, яких В. Вільсон не мав навіть під час війни. За перші 11 днів президентства Рузвельта було прийнято більше законів, чим за всі попередні 70 років, починаючи із громадянської війни. 5 березня 1933 року декретом президента оголошено про примусове закриття всіх банків. Одночасно накладена заборона на вивіз золота, срібла й паперових грошей із країни. 9 березня 1933 року виходить закон про банки. Великі банки одержали державну підтримку, а слабкі ліквідовані. Відмінялося вільне ходіння золотої валюти. 22 березня 1933 року був відмінений "сухий закон".

Один з найбільших американських ділків того часу після перших кроків Рузвельта сказав: "Я голосував за Гувера, але, сподіваюся, Бог простить мій гріх, тому що Ф. Рузвельт — найбільший вождь із часів Ісуса Христа".

Після оздоровлення банківської системи прийшла черга звернути увагу на соціальне законодавство.

21 березня 1933 року Рузвельт звернувся до законодавців з посланням, що включало три пункти: створення Цивільного корпуса консервації природних ресурсів, введення регулярних федеральних дотацій штатам на соціальні цілі й нову програму великомасштабних суспільних робіт.

Цивільний корпус консервації природних ресурсів являв собою територію, що охоплює всю, країни мережа трудових таборів, де безробітні, в основному молодь, одержували дах, одяг, харчування, медобслуговування й скромний грошовий зміст (за умови відсилання грошей родинам). Корпус займався лісонасадженням, запобіганням ерозії ґрунту, благоустроєм парків, заповідників і т.п. Всі організаційні питання (будівництво, перевезення, розміщення) і керівництво протягом усього шестимісячного перебування в корпусі, включаючи матеріальне постачання, взяла на себе армія. Ефект від таких мір перевершив всі очікування Рузвельта: досить сказати, що в 1935 році в корпусі побувало 500 тис. чіл., а за 10 років — 3 млн.

Але це був не єдиний крок, початий новим американським лідером у соціальній сфері. Серед інших згадаємо створення Керування надзвичайної федеральної допомоги, прийняття закону про створення федеральної служби зайнятості (від 6 червня 1933 року).

З основних актів першого періоду "нового курсу" особливо слід зазначити NІRA (The Natіonal Іndustrіal Recovery Act) — закон про відновлення промисловості (від 6 червня 1933 р.). Він передбачав введення в різних галузях промисловості "кодексів чесної конкуренції", які фіксували ціни на продукцію, рівень виробництва, розподіляли ринки збуту й т.д.. Із прийняттям NІRA відкривалися небачені раніше можливості для державного втручання в процес виробництва.

У перші місяці свого президентства Рузвельт діяв під впливом подій. Основним завданням було зміцнення економіки країни, запобігання соціальних наслідків економічної кризи.

16 червня 1933 року надзвичайна сесія Конгресу завершила роботу, прийнявши цілу серію законодавчих актів, що забезпечували безпрецедентні реформи в історії США й, що посприяли пожвавленню господарської діяльності.

Таке був початок великого шляху 32- го президента США, президента, якому, як нікому іншому, Америка зобов'язана своєю величчю.

5. Медіа-простір політичного лідера

Одночасно з першими конкретними заходами щодо впорядкування економічного життя країни Ф. Рузвельт увів практику безпосереднього звертання до рядових американців і роз'яснення ним прийнятих урядом заходів. Уже через тиждень після вступу на пост президента США Рузвельт виступив перед американськими радіослухачами зі своєї першої передачі, що завойовувала широку популярність у країні "бесід біля каміна".

Рузвельт привніс щось нове у відносини між Білим домом і пресою. Починаючи зі своєї першої прес-конференції він скасував вимоги своїх попередників про завчасне надання питань у письменної! формі й завірив журналістів, що ті завжди можуть задавати йому будь-які питання, чим залучив до себе увага навіть вороже настроєна ний преси.

Саме при президенті Рузвельті одержала поширення практика проведення так званих "бекграундерів" — неофіційних прес-конференцій, учасники яких негласно домовлялися не посилатися на президента як джерело отриманої ними в ході такої зустрічі інформації. Особливого рівня досягло застосування практики навмисних витоків інформації. Ще одним нововведенням, уведеним у практику при Рузвельті, був дозвіл міністрам і керівникам відомств проводити свої власні прес-конференції.

Крім того, Рузвельт був першим президентом США, що з'явився на телевізійному екрані.

Свідченням поважного відношення рядових журналістів до президента було незмінне дотримання ними неписаної джентльменської угоди фотографувати паралізованого Рузвельта тільки по груди. Можна тільки уявити собі, скільки скандальних і неприємних для Рузвельта кадрів могло бути опубліковане, якби журналісти й фоторепортери не випробовували настільки щирої поваги до нього.

Висновки

Девізом Рузвельта з перших же днів приходу до влади було: треба діяти! Уже 4 березня 1933 р. новий президент заявив: сила кризи така, що він, Рузвельт, терміново просить надзвичайних повноважень, так, наче країна стала об'єктом зовнішньої агресії. Ні, Рузвельт зовсім не прагнув до диктатури, а хотів провести глибокі, докорінні реформи, щоб, зберігши все найкраще в американській ринковій економіці, доповнити її принципами соціальної справедливості за допомогою методів державного регулювання (що аж ніяк не було соціалізмом, в чому його шалено звинувачували противники правого спрямування). Новому лідеру вдалося зібрати блискучий «мозковий центр»: професори Моргентау, Кейнс, Райт Мілс, банкір Ікес.

Список використаної літератури

1. Бондарев А. Уроки депрессии: как Рузвельт родину спасал/ Алексей Бондарев //Сегодня. — 2008. — 8 декабря. — C. 23

2. Зельдич Ю. Президент Франклин Рузвельт — герой 20 ст./ Ю.Зельдич //Звезда. — 2000. — № 2. — C. 171-191.

3. Мальков В. Л. «Новый курс» в США. Социальные движения и социальная политика. — М., 1973.

4. Пономарева Т. Франклин Рузвельт. — Мн.: Литература, 1998.

5. Прудкий В. Франклин Делано Рузвельт/ В.Прудкий //Персонал. — 2001. — № 2. — C. 40-43

6. Ройфе А. Результат Рузвельта //Книжное обозрение. — 2000. — 26 июня. — C. 8

7. Рузвельт Э. Его глазами. — М., 1947.

8. Согрин В. Три ключевые проблемы в исследовании истории нового курса Ф.Д.Рузвельта //Новая и новейшая история. — 2007. — № 5. — C. 3-25

9. Сюндюков І. Кінець страху: Франклін Рузвельт:штрихи до політичного портрета/ І.Сюндюков //День. — 1999. — 26 червня. — C. 6

10. Яковлев Н. Н. Франклин Рузвельт — человек и политик. — М., 1965.