Природні туристські ресурси України

Вступ.

1. Характеристика природних ресурсів, що мають вплив на розвиток туризму.

2. Характеристика об’єктів природно-заповідного фонду.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Важливе значення для розвитку як міжнародного, так і внутрішнього туризму мають туристичні ресурси, які є основною метою подорожей. Внаслідок цих обставин вони зумовлюють і визначають найважливіші економічні показники туризму, такі як кількість туристів, ціна на послуги, географія подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування та ін. Тому комерційна робота в галузі туризму повинна будуватись на всеохоплюючому обліку туристичних ресурсів як в цілому по країні, так і по окремих регіонах.

Під туристичними ресурсами розуміють сукупність природних та штучно створених людиною об'єктів, що мають комфортні властивості та придатні для створення туристичного продукту. Як правило, наявність туристичних ресурсів визначає формування туристичного бізнесу в тому чи іншому регіоні.

Україна володіє багатими природнокліматичними, культурно-історичними та національно-етнографічними ресурсами, які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Більшість регіонів України має туристичні ресурси, які належать до всіх трьох груп, що дає можливість виходу на туристичний ринок з привабливими туристичними пропозиціями.

1. Характеристика природних ресурсів, що мають вплив на розвиток туризму

Через ріст чисельності населення Землі та відповідний ріст антропогенного навантаження, необхідним є збереження біологічного різноманіття. Для цього створюються заповідні об'єкти. Верховною Радою України 16 червня 1992 року прийнято Закон України "Про природно-заповідний фонд" № 2456-XII, яким визначені наступні категорії об'єктів природно-заповідного фонду України, складені на основі категорій природоохоронних територій МСОП:

Природні заповідники — природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки:

1.Дніпрово-Орильський природний заповідник.

2.Казантипський природний заповідник.

3.Канівський Державний Заповідник.

4.Карадагський природний заповідник.

5.Кримський природний заповідник.

6.Луганський природний заповідник.

7.Опукський природний заповідник.

8.Поліський природний заповідник.

9.Природний Заповідник "Єланецький Степ".

10.Природний Заповідник "Март’янів Мис".

11.Природний заповідник "Медобори".

12.Природний заповідник "Розточчя".

13.Природний заповідник "Хоргань".

14.Рівненський природний заповідник.

15.Український Степовий природний заповідник.

16.Ялтинський Горно-Лісовий природний заповідник.

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів:

• Біосферний заповідник "Асканія-Нова".
• Чорноморський біосферний заповідник.
• Дунайський біосферний заповідник.
• Карпатський біосферний заповідник.

Національні природні парки, що є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Регіональні ландшафтні парки, котрі є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення[5, c. 26-28].

Заказники — природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Пам'ятки природи — окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Заповідні урочища — лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Ботанічні сади — об‘єкти, що створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.

Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва — найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

Найбільшу питому вагу територій і об'єктів природно-заповідного фонду мають:

від 8 до 13 % — Тернопільська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франківська, Хмельницька області;

5-7 % — Сумська, Рівненська, Чернівецька області;

3-5 % — Чернігівська, Львівська області, Республіка Крим;

до 3 % — Донецька, Миколаївська, Полтавська області;

до 2 % — Волинська, Житомирська, Запорізька, Одеська, Черкаська області;

до 1 % — Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Харківська області[3, c. 39-41].

2. Загальна характеристика об’єктів природно-заповідного фонду

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

До природно-заповідного фонду України належать:

• природні території та об'єкти — природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;
• штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

У зв’язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об’єктів, що перебувають під особливою охороною.

На території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об’єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона — призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації — в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам’ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство й промислове добування мисливських тварин, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об’єктів заповідної зони; зона стаціонарної рекреації — призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об’єктів обслуговування відвідувачів парку;

господарська зона — у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об’єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку[1, c. 54-56].

Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об’єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Асканійський державний заповідник, селище Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області. До складу заповідника входить всесвітньо відомий Асканійський цілинний степ, зоопарк і дендропарк, або як його звуть, ботанічний парк (сад). Заповідником оголошений у 1919 р. Всі три об'єкти підпорядковані нині Українському науково-дослідному інституту тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова, який створено на базі заповідника у 1932 р.

Асканійський степ знаходиться в зоні вузьколистих типчаково-ковилових степів України. Він є унікальною природною пам'яткою степової цілини півдня України і має величезну наукову цінність. Степовий масив Асканія-Нова складається з Великого Чапельського поду площею 2420 га і рівнинного масиву з ділянками: Старий степ — 518 га, Успенський степ — 1042 га та умовно заповідний степ — 7020 га; всього 11000 га.

Основу рослинного покриву цілинного степу складають різні південні види перистих ковил (ковила українська, Лесінга та ін.)т тирса, типчак, тонконіг бульбистий, а на знижених місцях — житняк, пирій несправжньосизий та деякі бобові рослини. На підвищених елементах рельєфу між кущами злаків досить поширена місцями грудниця, або так званий степовий чай, подекуди різні види кермеку, різака, верблюдки. На ділянках степу, де йде систематичний випас худоби і грунт ущільнюється, степові злаки витісняють полин, будяки та інші бур'яни.

Тваринний світ степу представлений лише кількома хижаками (лисиця, степовий тхір). Більш численні степові гризуни (різні полівки, малий сірий ховрах, великий тушканчик, хом’як, заєць-русак та ін.). З птахів тут водяться степовий орел і стрепет, безліч жайворонків та чимало перелітного птаства, частина якого навіть залишається тут зимувати.

Асканійський степ здавна привертав увагу ботаніків Тут ведуться наукові дослідження по вивченню кореневих систем степових рослин, досліджується їх продуктивність, біологія, фенологія, закінчується картування степу,

Великою популярністю користується також відомий зоопарк «Асканія- Нова» Тут зібрані тварини мало не з усього світу. Влітку вони пасуться у величезних вольєрах площею до 1000 га, це наближає їх утримання до природних умов. З копитних тут в кілька видів антилоп (індійські, африканські, американські), дикі козли і барани, азіатські бики, копі Пржевальського, зебри, бізони, зубробізони, різні олені, лами, гуанако та ін. Велика і рідкісна колекція водоплавних птахів населяє штучні водойми парку — граціозні лебеді, дикі гуси, різні види качок, ледени; тут представлені майже всі види страусів, фазани та численні дрібні тропічні декоративні птахи. І всі ці звірі і птахи утримуються цілими отарами і зграями. Зоопарк одержав цікаві цінні наслідки по акліматизації і одомашненню багатьох ссавців і птахів (антилопи, олені, фазани, страуси, дикі гуси та ін.). Крім того, внаслідок багаторічної копіткої роботи, що ведеться в інституті по гібридизації і селекції тварин, тут створено нові високопродуктивні породи овець (асканійська тонкорунна, гірський меринос), свиней (степова біла і степова ряба), зебувидна жирномолочна худоба. Ведеться також велика робота в зоопарку по репродукції диких копитних і птахів, яких потім розселюють у заповідно-мисливські господарства і зоопарки України і суміжних республік,

Великий науковий, пізнавальний і практичний інтерес являють дендрологічні колекції Асканійського саду (парку), який було засновано у 1887 р. на площі близько 52 га. Тепер парк розширюється майже вдвічі. В ньому зростає понад 500 видів дерев і кущів «з різних частин світу[7, c. 18-21].

Карпатський державний заповідник. Загальна площа 12 й 2 га заснований на базі чотирьох лісництв: Говерлянського (3927 га) і Чорногорського (1911 га) Івано-Франківської області та Богданського (905 га), Говерлянського (1195 га) і Угольського (4734 га) Закарпатської області. Підпорядкований Міністерству лісової, целюлозно-паперової і деревообробної промисловості УРСР. Заповідник створено у 1968 р. Із метою збереження типових природних комплексів високогірного ландшафту Карпат та охороні й відновлення в них цінних, рідких і зникаючих видів рослин і тварин.

На території заповідника знаходяться найвищі в Карпатах вершини гір Говерли (2056 м), Петроса (2028 м), Попа Івана (2016 м) та ін. Всі ці гори входять до системи хребта Чорногора, який вважається одним з красивіших в радянських Карпатах. Саме тут добре виявлено субальпійську і навіть альпійську смуги рослинності. Перша представлена в основному заростями гірської с осіни (жерепа), що чергуються й барвистими гірськими луками (полонинами), кам'яними розсипами та стрімкими потоками.

На полонинах і в альпійській смузі зростає чимало реліктових і ендемічних рослин, що являють великий науковий інтерес і мають неабияке естетичне значення. Яскраві плями утворюють, зокрема, різні види тирлича, зарості рододендрона східнокарпатського та ін. Цікаві також реліктові види первоцвіту, ендемічний аконіт чорногорський) ломикамінь карпатський, дзвоники карпатські, волошка карпатська та багато (більше ЗО) інших ендемів і реліктів. Нижче субальпійської смуги схили гір хребта Чорногори (вкриті в основному ялиновими лісами, до яких подекуди ніколи не торкалась сокира.

Ці високопродуктивні праліси являють великий науковий і господарський інтерес як еталони первісної природи Карпат. Не менше наукове значення мають такі релікти деревної флори, як сосна кедрова європейська і тис ягідний, що зрідка зустрічаються в цих місцях. Букові ліси, ростуть туг переважно на південних експозиціях у вигляді чистих бучин або з незначною домішкою явора, ялиці та. ял шви. Проте ці ліси займають на Чорногорі незначні площі.

Цікавий і різноманітний також тваринний світ Карпатського заповідника. Місцями тут зберігся ще (бурий ведмідь; подекуди зустрічаються вовки, лисиці, з інших хижаків — рись, дикий кіт, з хутрових звірів — карпатська білка, лісова і кам'яна куниця, норка, горностай, з парнокопитних — карпатський олень, козуля європейська, дика свиня. Цінними мисливськими птахами є глухарі, тетеруки, рябчики, .а з хижих птахів яструб-тетерев'ятник, шуліка, беркут; в лісах трапляється що безліч інших птахів. В холодних гірських річках водиться форель — дуже цінна і смачна риба, яку тут місцями розводять[6, c. 28-32].

Луганський державний заповідник загальною площею 988 га, створений у 1968р. Розташований в Луганській обласні. Підпорядкований Академії наук УРСР. Складається з двох філіалів — Стрілецького стену (494 га), вилученого з Українського «тонового заповідника, та Кондрашівського лісництва (494 га) Станично-Луганського лісгоспзагу. Дирекція заповідника знаходиться у селищі Станично-Луганське. Створенням заповідника переслідуються такі основні цілі: збереження, охорона і збільшення поголів'я цінного зникаючого виду вихухолі звичайного, який з межах УРСР залишився лише в деяких урочищах Кондрашівського і суміжних лісництв; збереження природного комплексу степової рослинності і дикої степової фауни (насамперед байбака) у Стрілецькому цілинному степу.

Кондрашівське лісництво розташоване в заплаві і надзаплавній терасі р. Сіверського Дінця, характеризується різноманітними: умовами місцезростання. Лісові угіддя складаються з соснових, дубових, вільхових, тополевих та вербових деревостанів, що чергуються з луками та озерами (їх тут є 7), які поросли рогозою, очеретом, осоками та лататтям. В озерах водяться різні водоплавні птахи, багато риби, а також вихухоль. Окремі озера мають підземні джерела, з яких вони поповнюються чистою водою. Ці умови, а також пишний розвиток в озерах рослинного і тваринного світу с досить сприятливими для життя і розвитку вихухолі. Є дані, що вихухоль подекуди зберігся і в заплавах річок Айдара, Деркула, Красної і Жеребця.

Поліський державний заповідник. Загальна площа становить 20097 гектарів. Розташований в Житомирській області. Створений у 1968 р. на базі трьох лісництв: Копищанського (6935 га) і Перганського (5665 га) Олевського лісгоспзагу та, Селезнівського (7497 га) Словечанського лісгоспзагу. Підпорядкований Міністерству лісового господарства УРСР. Заповідник засновано з метою збереження типових природних комплексів Полісся, охорони реліктових і ендемічних рослин і тварин та відтворення і збагачення природних лісів Полісся. Тут поширені в основному ліси борового і суборового комплексів з характерним для цих лісів підліском і трав'янистим покривом. Переважну частішу лісів складають молоді сосняки; достигаючі і стиглі дерев о стан її займають незначні площі.

Крім лісових насаджень, у заповіднику добро представлені сфагнові (верхові) і сфагново-осокові, болота з участю журавлини, карликової берези та сосни. Лісові луки розвинуті слабко. Рідкісні і реліктові рослини, такі як дуб скельний, рододендрон жовтий (азалія), береза темнокора, плющ, ряд цікавих і рідких папоротей (страусове перо, аспленій, багатоніжка та ін.) трапляються також у лісництвах, що межують з заповідником.

Дуже цікава фауна Поліського заповідника. З копитних тварин тут водяться лосі, косулі, дикі свині, а також вовки, лисиці, зайці, білки і куниці. З цінних мисливських птахів е тетеруки, глухарі, рябчики, куріпки. Зустрічаються також колонії бобрів. Заповідник може стати базою для розгортання наукових досліджень в галузі лісівництва (вивчення продуктивності, штучного і природного поповнення лісів, закладання дослідів по вирощуванню швидкорослих порід і інтродукції нових рослин), геоботаніки і болотознавства[4, c. 25-28].

Стрілецький степ (розташований поблизу ст.. Чартково у Міловському районі Луганської області. Належить до різиотраівно-типчаково-ковилових степів східного варіанту. Степ займає більш-менш рівнинне плато з кількома неглибокими балками і глибокими ярами по його периметру. В утворенні рослинного покриву помітну роль Відіграють злаки і (насамперед різні види перистої кобили (6—7 видів), типчак, тонконіг, стоколос, вівсюнець та ін.

Досить поширені в умовах цього степу різні трави з класу дводольних, так зване барвисте різнотрав'я. На окремих ділянках основний фон утворюють бабки, або шавлія поникла е темно-синіми квітками; зустрічається також залізняк з рожевим цвітом, горицвіт з великими золотавими квітками, різні бобові трави (вика, чина, громовик, астрагал), незабудка, дев'ясил, лабазник, синяк, пі-он вузьколистий та багато інших. Всього в степу зростає близько 4.00 видів вищих рослин, з них 235 степових, 40 лучних, 17 видів пов'язані з лісовою екологією, б — з пісками, 9 — з крейдою та близько ЗО бур'янів. Особливістю Стрілецького степ є значне поширення різних чагарників як на плато, так і по схилах. Місцями суцільні труднопрохідні зарості утворює дереза степова, терен, шипшина, мигдаль низький, або бобівник; крім того, тут зростають жостір, бруслина, степова вишня, ожина, таволга, рокитник, дрік та ін.

Протягом вегетаційного періоду квіткове (вбрання степу кілька разів змінює свої барви. Особливо привабливим і красивим є степ повесні, коли яскраво цвітуть проліски, брандушки, фіалки, воронець, горицвіт, сон-трава та інші трави. Незабутнє враження оправляє масове цвітіння перистої ковили. При найменшому вітрі степ нагадує їв цей час розбурхане море.

Цікавим є тваринний світ степу. З хижаків тут зареєстровані степовий тхір, лисиця. Гризуни представлені безліччю ховрахів, полівок, хом'яків. Особливістю степу і суміжних місцевостей є значне поширення тут бабака — рідкісного зникаючого гризуна, який у недавньому був поширений майже по всій степовій еоні України. Зараз він вберігся лише в кількох місцях і знаходиться під охороною держави.

Чорноморський державний заповідник засновано у 1927 р. Розташований на території Херсонської"! частково Миколаївської областей. Дирекція знаходиться у м. Голій Пристані поблизу Херсона. Загальна площа суші заповідника становить 9421 га і складається з окремих ділянок, які різко відрізняються особливостями ландшафту і .рослинного покриву. До заповідника відноситься також 366 км2 водних просторів в Тендрївській, Джарилгачській і Ягоролицькій затоках на північному узбережжі Чорного моря. Заповідник створено в першу чергу з метою охорони (гніздових та агар елітних птахів, яких збирається тут сила-силенна повесні та восени.

Разом із тим створенням заповідника малось на меті «берегти: природні комплекси і типові ландшафти, характерні для північного Причорномор'я. Цікавими і своєрідними тут е лісостепові ділянки: Солоноозерна, урочища Волжин ліс та Івано-Рибальське, які розташовані на Кінбурському півострові. Степові ділянки — Ягорлицький кут і Потієвка знаходяться вздовж берега Тендрівської і Ягорлицької заток. В цих затоках розташовані також заповідні острови Бабин, Довгий, Круглий, Орлів і Смоляний та коса Тендра[2, c. 79-80].

Висновки

Території та об’єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися:

• у природоохоронних цілях;
• у науково-дослідних цілях;
• в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;
• в освітньо-виховних цілях;
• для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Землі природно-заповідного фонду — це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об’єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об’єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного та історико-культурного призначення.

На землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Список використаної літератури

1. Бобкова А. Про поняття природних рекреаційних ресурсів//Право України. — 2000. — № 5. — C. 51-54

2. Зіновчук Н.В. Фінансові аспекти повторного використання природних ресурсів //Фінанси України. — 2001. — № 1. — C. 73-80

3. Нікіпелова О. М. Сучасні підходи до аналізу стану природних лікувальних ресурсів та оцінка природних територій курортів//Український географічний журнал. — 2007. — № 1. — C. 39 — 42.

4. Пінчук Н. М. Економічна оцінка природних ресурсів //Фінанси України. — 2005. — № 5. — С.20-28

5. Панченко Т.Ф. Передумови туристичного розвитку: природні ресурси, культурна спадщина, економічна перспектива //Будівництво України. — 2007. — № 8. — C. 24-30

6. Руденко Л. Природно-ресурсний потенціал економічного зростання//Вісник Національної Академії наук України. — 2001. — № 4. — C. 20-32

7. Руденко Л. Природно-ресурсний потенціал як чинник економічного зростання в Україні //Український географічний журнал. — 2001. — № 3. — C. 17-27

8. Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів: Указ Президента від 15 вересня 2003 року № 1039/2003/ Україна. Президент //Державний вісник України. — 2003. — № 18. — C. 8-9