Професійна етика аудиторів

Вступ.

1. Поняття та сутність етичних норм у професії аудитора.

2. Особливості Кодексу професійної етики аудиторів.

3. Категорії етики аудитора та їх характеристика.

4. Складові професійної культури аудитора.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. Оскільки в сучасному суспільстві діяльності аудиторів приділяється досить важлива роль, існує об'єктивна необхідність підтримувати в суспільній думці повага й довіра до професії аудитора. Для підтримки високих моральних якостей і професійної відповідальності аудиторів професійні аудиторські організації розробляють етичні кодекси аудиторів.

Існує міжнародний етичний кодекс аудитора, на основі якого розроблений кодекс професійної етики аудиторів України, схвалений Аудиторською палатою України.

Етика професійного поводження аудиторів визначає моральні, моральні цінності, які затверджує у своєму середовищі аудиторське співтовариство, готове захищати їх від всіх можливих порушень і зазіхань.

Основні професійні етичні принципи, пов'язані з аудиторською діяльністю, включають: чесність, об'єктивність, професійну компетентність, сумлінність, конфіденційність, професійну поведінку.

Мета роботиполягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси професійної етики аудиторів.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити поняття професійної етики аудитора;

· охарактеризувати основні вимоги, які висуваються до аудитора;

· дослідити особливості Кодексу професійної етики аудиторів;

· проаналізувати складові професійної культури аудитора.

Об’єктом дослідженняє основи та загальні риси професійної етики аудитора.

Предметом дослідженнявиступає складові професійної культури аудитора та етичні норми професії аудитора.

1. Поняття та сутність етичних норм у професії аудитора

Професійна етика — це специфічний моральний кодекс людей певної професії, сукупність правил поведінки певної соціальної групи, що забезпечує моральний характер взаємовідносин, зумовлених або пов'язаних із професійною діяльністю, а також галузь науки, що вивчає специфіку появи моралі в різноманітних видах діяльності.

Професійна етика існує лише в тих видах діяльності, які носять постійний характер, мають свої традиції, елементи морально-психологічного плану, що склалися. Цим вимогам цілком відповідає і аудиторська діяльність.

Аудиторська етика закріплює і відображає в практичному плані високий ступінь регламентації багатьох сторін моральної діяльності аудиторів. Значна частина етичних положень знаходить правове закріплення в законах, нормативах та кодексі професійної етики аудитора.

Аудиторська етика як система спеціальних знань про мораль аудитора вивчає сферу свідомості та поведінки аудиторів, моральних відносин і закономірностей їх формування. Професійна зрілість аудитора характеризується не тільки визначеною сумою знань, вмінь і навичок, але включає й відповідний рівень морального розвитку особистості, опанування нею моральних вимог своєї професії.

На аудитора покладається відповідальність за вивід бухгалтерської (фінансової) звітності перед багатьма заінтересованими сторонами: власниками, державою, акціонерами, біржами тощо. При цьому, як свідчить міжнародна практика, необхідно строго додержуватись етичних і технічних норм роботи аудитора, розроблених в багатьох країнах. Так, в США є кодекс етичних норм Американського інституту бухгалтерів. Європейським Союзом експертів по бухгалтерському обліку і фінансам розроблені норми професійної етики, на основі яких зроблені окремо національні етичні норми, відображені в положеннях про аудиторів.

Такі етичні норми аудиторів повинні бути розроблені в Україні і в других країнах СНД. В основу таких норм покладені прийняті в міжнародній практиці етичні принципи:

— оплата праці аудитора;

— взаємовідносини з клієнтами;

— конфіденційність;

— незалежність, чесність і об’єктивність;

— внутрішньопрофесійна поведінка;

— незалежність в роботі аудитора проявляється в тім, що його заключення по фінансовій діяльності повинно бути відокремлено від різного роду впливу клієнта, інвесторів, податкової інспекції. Це можливо, коли аудитор діє чесно і об’єктивно[10, c. 126-127].

Чесність в проведенні аудитором заключається в правдивім заключенні, відповідній дійсності реальності.

Об’єктивність означає, що заключення аудитора основане безперечно по відношенню до клієнтах і другим заінтересованим особам (банкам, інвесторам, окремим акціонерам). Потрібно також відмітити, що у аудитора складаються особові специфічні відносини з клієнтом, так як він отримує від нього гонорар за працю, а також може представляти окремі конструктивні консультаційні послуги і бути заінтересованим, щоб не загубити його в майбутньому.

Це і в деякій мірі може вплинути на незалежність аудитора. Це є суб’єктивні фактори, які можуть вплинути на незалежність аудитора, і як результат – необ’єктивне, нечесне заключення. Цим фактором протистоять об’єктивні фактори до яких слід віднести юридичну відповідальність (заборона діяльності в якості аудитора, тобто позбавлення його сертифікату), втратити репутацію, і чисто професійні протиріччя якому-небудь наміру вплинути на чесність, об’єктивність аудитора.

Велике значення в забезпеченні незалежності, чесності і об’єктивності аудитора мають норми Закону України “Про аудиторську діяльність”.

На незалежність аудитора можуть вплинути і такі фактори, як:

— оплата праці;

— індивідуальні відношення з клієнтом;

— фінансова залежність.

В деяких країнах по цьому питанню розроблені спеціальні норми. Так в Англії це правило керівництва: “Керівництво по етиці: професійна незалежність” (1979 рік), де сказано, що гонорари не повинні бути дуже високими (винагорода від одного клієнта повинна складати не більше 15% всієї суми гонорарів); в Німеччині ця сума не повинна перевищувати 25% всіх доходів аудитора.

Аудитор не має права получати комісійні винагороди, а також інші види винагород відповідно до виконаної ним роботи.

На незалежність аудитора можуть впливати такі індивідуальні відносини аудитора з клієнтами, як близька дружба, сімейні зв’язки, спільний інтерес з керівником чи робітником фірми-клієнта.

Фінансова залежність може мати, коли аудитор має акції фірми-клієнта, аудиторська фірма представляє кредити клієнту, чи навпаки, отримує від аудитора-клієнта винагороду.

Всі ці фактори слід враховувати уже при назначені аудитора. І коли аудитор не певен, що він може забезпечити свою незалежність, то він повинен відказатись від проведення аудиту[4, c. 118-120].

Коли висновки аудитора і клієнта по окремим питанням аудиту не співпадають, то можуть мати місце наступні варіанти рішень:

— клієнт вносить зміни в бухгалтерську звітність;

— аудитор дає словесне заключення;

— запрошує другого аудитора.

Супутні аудиту роботи не повинні впливати на незалежність його проведення.

Аудитор повинен бути ввічливим з клієнтом, але в той же час об’єктивним і у випадку конфлікту, або добиватися свого по принциповим питанням, чи відказатись від подальшої роботи.

В міжнароднім нормативі “Основні принципи, регулюючі аудит” описані спільні принципи проведення аудиту, так як вони одинакові в цілому для аудиту і окремим його етапам.

В спільних нормативах на ряду з розглянутими вище спільними принципами незалежності, об’єктивності і чесності значна увага приділяється, майстерності, компетентності і конфіденційності.

Рівень професійної майстерності і компетентності перед усім визначаються окремим стажем роботи, вивченням спільних і спеціальних дисциплін, здачею кваліфікаційного екзамену на отримання сертифікату для здійснення аудиторської діяльності.

Для здачі кваліфікаційного екзамену на отримання сертифікату аудитор-кандидат повинен знати основу аудиту (теорію і практику), фінансовий і управлінський облік, методику і організацію аудиту, право, питання податкового обкладення.

Аудитор повинен виконувати свою роботу в рамках його компетенції чи компетенції аудиторської фірми[11, c. 163-165].

В розвинутих країнах, як правило, аудитори спеціалізуються на представлення окремих видів послуг; комп’ютеризації обліку і аудиту, приватизацію, аудит банківської системи. Ці послуги повинні бути тісно пов’язані з бухгалтерським обліком, аналізом, внутрішнім аудитом, тобто все з аудиторської професії.

Конфіденційність заключається в тому, що отримані в процесі аудиту факти, інформацію, дані про фірму-клієнта аудитор не має права розкривати третій стороні (за виключенням, коли на це є згода клієнта) і використовувати для корисних цілей чи з ціллю нанесення шкоди іншій особі.

При взятті бухгалтерських документів чи облікових реєстрів за рішенням суду чи слідчих органів у аудитора повинні залишатися їх копії. Особові робочі документи (в записах) аудитора взяттю не підлягають, так як вони являються його власністю. Слід відмітити, що за порушення конфіденційності на аудитора можуть покладатися адміністративні стягнення, штраф чи навіть він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.

Аудитор вступає у відносини не тільки з клієнтом, але й з колегами по аудиторській фірмі, що потребує зберігання етичних принципів внутрішньопрофесійної поведінки.

Аудитор не може відбивати клієнтів у інших аудиторів (аудиторських фірм). В міжнародній практиці великих аудиторських фірм має місце професійне розподілення праці між аудиторами. І для цього, коли на фірмі є більш кваліфіковані спеціалісти по окремим напрямкам аудиту чи супутні аудиту роботи, то необхідно повідомити про це клієнта.

Аудитор повинен слідкувати за престижем своєї професії.

Звичайно, набір етичних норм аудитора може мінятися, уточнюватися з розвитком ринкових відносин, аудиторської діяльності, однак в його основу повинні бути покладені всеприйняті норми[9, c. 139-140].

2. Особливості Кодексу професійної етики аудиторів

Кодекс професійної етики у будь-якій професії необхідний для забезпечення впевненості громадськості в якості послуг, які надаються представником цієї професії. Це тим більш важливо, що користувач певними видами послуг сам не може оцінити якості цих послуг через їх складність.

Кодекс професійної етики може складатися або з загальних тез, котрі визначають зразок ідеальної поведінки, або з окремих специфічних правил, котрі вказують на те, яка поведінка є неприйнятною. Перевагою загальних тез є їх зосередженість на позитивному боці професійної діяльності і, як наслідок, заохочення представників даної професії до виявлення високого рівня професіоналізму. Недоліком цих тез є їх загальний характер: дотримуватись загальних тез дуже важко, а мінімально прийнятних стандартів поведінки не встановлено. Перевагою чітко визначених специфічних правил є їх вимога дотримуватись певних мінімально встановлених стандартів поведінки. Недоліком специфічних правил є тенденція сприймати їх як максимальні, а не як мінімальні стандарти поведінки.

Кодекс професійної етики, розроблений Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів, поєднав у собі обидва ці підходи. Він містить розділ, що має назву "Концепції професійної етики". Цей розділ кодексу складається з двох частин:

— перша частина — п'ять принципів етики;

— друга частина — обговорення цих принципів.

Нижче перелічені ці п'ять принципів етики:

Незалежність і об'єктивність. Аудитор завжди мусить бути об'єктивним і незалежним від тих, на кого він працює.

Компетентність і технічні стандарти. Аудитор повинен дотримуватись установлених його професією технічних стандартів і постійно підвищувати свій кваліфікаційний рівень та якість послуг, які він надає.

Відповідальність перед клієнтами. Аудитор повинен бути чесним зі своїми клієнтами і докладати всіх своїх професійних вмінь і зусиль, працюючи в їх інтересах.

Відповідальність перед колегами. Аудитор зобов'язаний поводити себе так, щоб сприяти співпраці і встановленню гарних стосунків зі своїми колегами, та підвищувати репутацію своєї професії.

Інші обов'язки і дії: присяжний бухгалтер повинен вести себе таким чином, щоб всебічно сприяти підвищенню престижу своєї професії. Кодекс включає також правила поведінки, яких повинен дотримуватись кожен аудитор у своїй діяльності. Оскільки розділ Кодексу, у якому викладено правила поведінки, є єдиним, дотримання вимог якого є обов'язковим, він викладений більш чітко, ніж концепції професійної етики[6 c. 156-157].

Серед правил поведінки, установлених Кодексом професійної етики, є як дуже специфічні (наприклад, Правило 503), так і найбільш загальні (наприклад, Правило 501).

Наведемо для прикладу деякі з цих правил.

Правило 503 — комісійна винагорода. Аудитор не повинен сплачувати комісійну винагороду, щоб отримати від клієнта замовлення. Аудитор також не повинен отримувати комісійну винагороду від клієнта за висловлення своєї думки щодо виробництва товарів чи надання послуг іншим клієнтам. Це правило не забороняє платежів за придбання самої аудиторської фірми або пенсійних платежів особам, які раніше займалися аудиторською практикою.

Правило 501 — дискредитуючі вчинки. Аудитор не повинен учиняти дій, що шкодять його професії.

Правило 102 — чесність і об'єктивність. Аудитор не повинен свідомо перекручувати факти. Коли аудитор надає аудиторські чи бухгалтерські послуги, включаючи консультації з податкових питань і з питань управління бізнесом, він не повинен ставити свою думку у залежність від думок інших, вищестоящих аудиторів. Надаючи консультаційні та аудиторські послуги з питань оподаткування, аудитор може зняти сумніви, які у нього виникли, на користь клієнта, якщо у нього є для цього достатні підстави.

Роз'яснення правил поведінки. Потреба у роз'ясненні правил поведінки виникає тоді, коли від аудиторів-практиків надходять запитання щодо застосування якогось окремого правила. Відділ професійної етики Американського інституту дипломованих бухгалтерів дає необхідні роз'яснення з цього приводу, які перед набуттям статусу офіційних розсилаються до багатьох аудиторів-практиків, щоб отримати їхній відгук.

Аудиторська палата України рішенням № 73 від 18 грудня 1998 р. ввела в дію Кодекс професійної етики аудиторів України, який запроваджує правила надання аудиторських послуг та фундаментальні принципи етики, яких мусить дотримуватися аудитор. Норми і фундаментальні засади етики, викладені у Кодексі етики, обов'язкові для виконання усіма аудиторами під час надання ними аудиторських послуг.

Визначальною рисою професії незалежного аудитора є визнання ним відповідальності перед українським суспільством. Метою професії незалежного аудитора є забезпечення високого фахового рівня послуг для досягнення максимальної ефективності праці, спрямованої на задоволення потреб українського суспільства. Для реалізації Цієї мети необхідно дотримуватись чотирьох основних вимог суспільства до професії аудитора — вірогідність (потреба в користуванні достовірною інформацією), професіоналізм, якість послуг і довіра. Для досягнення мети, що стоїть перед аудитором, він зобов'язаний дотримуватися таких фундаментальних засад етики: чесність, об'єктивність, конфіденційність, професійна поведінка, професійні норми. Аудитор, котрий успішно склав іспити в аудиторській палаті України, після одержання сертифіката зобов'язаний виголосити клятву, у якій він присягається суворо виконувати свої професійні обов'язки і закони України і вимагати цього від інших.

Клятва адресована керівникові атестаційної комісії аудиторської палати України. Після усного виголошення клятви аудитор підписує її текст.

Текст клятви:

"Я, (ім'я, прізвище) виголошую клятву аудитора й урочисто обіцяю виконувати свої професійні обов'язки з честю і гідністю, дотримуватися законів України, Національних нормативів аудиту. Кодексу професійної етики аудиторів України і вимагати дотримання їх іншими"[8, c. 144-146].

3. Категорії етики аудитора та їх характеристика

У процесі аудиту аудитору часто доводиться давати роз'яснення, вказівки з питань організації документування, обліку та звітності, обґрунтовувати свої пояснення посиланнями на законодавчі акти тощо. Для цього у аудитора повинен бути довідковий матеріал, на який він може посилатись.

Аудитор повинен бути компетентним в організації обліку та звітності, плануванні та в інших питаннях, пов'язаних з проведенням аудиту; він зобов'язаний добре знати основні прийоми аналізу господарської діяльності підприємств.

Виявляючи факти та відображаючи їх в аудиторському висновку, аудитор повинен бути принциповим і об'єктивним. Від оцінки ним стану справ залежить правильність, конкретність і оперативність рішень керівників підприємства, що замовляють проведення аудиту.

Однією з етичних норм є доброзичливе, лояльне ставлення до клієнта. Кожного перевіряючого, в тому числі аудитора, на підприємстві зустрічають з недовірою. Тому з самого початку знайомства з підприємством і його працівниками аудитор повинен показати себе в жодному разі не суддею, який викриває персонал підприємства, а помічником в усуненні наявних недоліків і відхилень. Не одразу приходить розуміння, що аудитор — не ревізор, а аудит — не ревізія. Аудитор, по суті, захищає майнові інтереси власників, будь-то колективний власник в особі акціонерного товариства чи іншого товариства або індивідуальний власник, який запросив аудитора на перевірку звітності або для консультування з облікових, податкових або правових питань. Між аудитором і клієнтом повинні існувати відверті відносини.

Недоторканим правилом аудитора є конфіденційність, тобто повне дотримання комерційної таємниці стосовно клієнтів (підприємств в особі керівництва, що замовили перевірку), їх господарських операцій і фінансового стану.

Серйозною етичною проблемою можна назвати недостатність розміру оплати аудиторських послуг. Досить часто, вперше зіштовхуючись з аудитом, не розуміючи його важливості та необхідності, а також високих кваліфікаційних вимог, що висуваються до аудиторів, клієнти аудиторських фірм іноді пропонують досить низьку оплату. Природно, виплата високих гонорарів, які вимагають за свою роботу транснаціональні аудиторські фірми, вітчизняним підприємствам і навіть комерційним банкам (за рідким виключенням) просто не під силу. Необхідно пояснити клієнту, що таке аудит і чим він корисний підприємству, якими є витрати аудиторів і як вони впливають на розмір оплати, і, в деяких випадках, якщо можливо, поступитись ціною. Але практика показує, що підприємства, які раніше не були зобов'язані проходити щорічні перевірки і відмовлялися від послуг аудиторів, згодом були вимушені платити значні суми штрафів і пені, стягнуті податковими органами. Своєчасно проведений аудит дозволив би цим підприємствам зберегти якщо не всі ці суми, то значну їх частину за умови, що зауваження аудиторів були б своєчасно враховані та в бухгалтерські записи і розрахунки по податках, зборах і платежах були внесені необхідні виправлення[12, c. 87-89].

Етика аудиту нерозривно пов'язана з етикою клієнтів, які користуються аудиторськими послугами. І з тієї, і з іншої сторони передбачається дотримання певних етичних норм. Проте у своїй практиці аудитори не раз зіштовхуються з певними вадами у вихованні та мисленні керівників і працівників підприємств-клієнтів. Іноді на підприємствах по-різному ставляться до аудиторів. Аудитора бояться, до нього підлещуються, просять спростити ("покращити") аудиторський висновок. Так як аудитора запрошують і пропонують йому виконати роботу за певну плату, це іноді дає підґрунтя до дещо легковажного ставлення до аудитора і його думки.

Аудиторів справді запрошують для виконання платної роботи. Але саме вони можуть обирати своїх клієнтів. З клієнтом, який ставиться до них зневажливо, в майбутньому вони ніколи не будуть співпрацювати.

Професійна етика аудитора не вичерпується кількома наведеними правилами поведінки. Концепція професійної поведінки поширюється на всі сфери діяльності аудитора. Етика та її дисциплінуючий вплив є основою саморегулювання діяльності аудитора.

Категорії етики — це основні поняття етичної науки, що відображають найсуттєвіші елементи моралі.

При всьому різноманітті підходів до визначення системи етичних категорій можна виділити загальновизнані, найважливіші в теоретичному і практичному відношенні категорії (табл.1)[7, c.96-97].

4. Складові професійної культури аудитора

Існує багато аспектів теорії і практики аудиту, на які впливають ціннісні орієнтації спеціалістів і користувачів фінансової інформації.

Культура як історичне явище означає сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених у минулому та створюваних людством на сучасному етапі, а також сукупність усіх видів перетворювальної діяльності, за допомогою якої формуються ці цінності. Розвиток культури залежить від змін соціально-економічних формацій і характеризується рівнем оволодіння людством силами природи, а також рівнем розвитку кожної окремої людини и людства в цілому. Разом з тим культура має певну самостійність щодо змін своєї матеріальної основи. Така самостійність виявляється у спадкоємності та взаємодії культур різних народів.

Побутові звичаї як нормативна система закріплюють історично сформовані зручні й тому звичні зразки побутової поведінки людей. Оскільки звичаї є усталеними правилами поведінки, вони не потребують будь-якої зовнішньої сили, яка б забезпечувала їх регулюючу дію. Звичаї не створюють чіткої єдиної системи; вони не взаємопов'язані й регулюють лише окремі суспільні відносини.

Культура часто розглядається як вираження норм, цінностей і звичаїв, які відображають типово поведінкові характеристики. При цьому виділяють три основні моменти:

а) культура — поняття колективне, а не таке, що характеризує певну особистість;

б) культура закладена в розумі, отже, вона невидима й проявляється в поведінці людини;

в) культура цікава лише тією мірою, якою вона дозволяє розрізняти категорії людей, тобто в характеристиках, властивих одним людям і невластивих іншим.

Поняття "професійна культура" тісно пов'язане з поняттям "культура праці". Однак вони не ідентичні. Коли йдеться про будь-яку працю, у тому числі некваліфіковану, повсякденну, де не потрібні спеціальні знання, тут доцільно вживати термін "культура праці". Але це поняття може означати і кваліфіковану працю, пов'язану зі спеціалізацією, професіоналізмом, виробничою діяльністю. Це означає, що культура праці охоплює й професійну культуру, тобто перше поняття ширше, ніж друге.

Професійну діяльність аудитора характеризують такі категорії: професійна орієнтація, професійне самоствердження, професійна майстерність, талант, соціальні почуття, професіоналізм, продуктивна діяльність тощо. Наприклад, професійне самоствердження аудитора не може відокремлюватися від культурного й морального стану суспільства.

Професійна майстерність аудитора визначається передусім високим рівнем теоретичної підготовки, продуктивністю діяльності, талантом, високими моральними якостями, розвиненими соціальними почуттями. Провідну роль відіграють талант і соціальні почуття. Під талантом аудитора розуміють високий рівень здібностей аудитора, схильність до контрольно-аудиторської діяльності, вміння відчувати нове, що виявляється у результатах службової діяльності. Талант, як відомо, вроджена якість. Зрозуміло, талановитим може бути не кожен. Проте творчі інтелектуальні здібності повинен розвивати кожен аудитор.

Соціальні почуття аудитора знаходять прояв у професійних емоційних переживаннях, що мають чітко виражений правовий і моральний характер. Це стійкість, врівноваженість, стриманість у прояві емоцій[3, c. 132-134].

Одним із критеріїв професіоналізму аудитора є вироблення власного стилю аудиторської діяльності, постійна потреба продуктивно працювати, виховання необхідних навичок і звичок.

Виходячи з цього, під професіоналізмом аудитора слід розуміти ступінь знання основ обліку, фінансів, юридичної практики, навички застосування законодавства, мистецтво спілкування, що знаходять прояв у повсякденній діяльності.

Продуктивність праці у професійній діяльності аудитора проявляється у прагненні встановити істину й прийняти правильне рішення, застосовуючи нові, прогресивні засоби, уникаючи приниження честі та гідності людини.

Складові професійної культури аудитора наведені на рисунку 1.

Культура особи — це максимально якісні, індивідуальні здобутки людини в матеріальній і духовній сферах і впровадження набутих цінностей у її життєдіяльність. Культура аудитора складається з різних компонентів і тільки високий рівень культури дає можливість реалізувати аудитору високе соціальне призначення.

Структурними елементами духовної культури аудитора повинні бути:

· філософське знання законів Всесвіту;

· інтелектуальне осмислення історії людства, народних традицій, релігії, художньої літератури, мистецтва;

· дотримання норм аудиторської етики;

· використання загальнолюдських цінностей у правовому полі.

Духовну культуру аудитора як сукупність видів культур визначають такі принципи: державність, моральність, інтелектуальність, людяність, глибинність, синтез культурних здобутків людства, безмежність, пріоритет духовного над матеріальним.

Ознаками національної культури аудитора є державна українська мова, мовлення (слово), режим професійну діяльність мовлення та етикет.

Поряд із національним обов'язком для національної культури аудитора велике значення має його конституційний (державний) обов'язок, який випливає із Конституції України. Згідно з ним, аудитор зобов'язаний захищати свою Вітчизну, незалежність, територіальну цілісність держави, спрямовувати громадян на збереження природи, національної культурної спадщини.

Політичній культурі належить важливе місце у професійній культурі аудитора, оскільки його діяльність стосується таких важливих політичних сфер, як держава і підприємництво.

Політична культура аудитора проявляється у реалізації здобутих знань:

· розумінні закономірностей виникнення конкретних політичних явищ;

· розумінні суті та призначення цих явищ; •Ь вмінні прогнозувати політичні явища.

Реальне втілення політичних знань і вмінь проявляються у тому, що аудитор у своїй діяльності враховує наступні положення:

· загальнолюдські цінності та інтереси мають пріоритет над груповими;

· громадський обов'язок повинен бути важливішим за особисті інтереси;

· ідеологічні погляди не повинні впливати на професійний обов'язок аудитора;

· дотримання ідей демократії і правової держави є обов'язковим[2, c. 37-40].

Культура поведінки аудитора повинна відповідати його високій моральній свідомості, під якою розуміють не лише службову, а й побутову поведінку.

Аудитор завжди й всюди має бути носієм морально-правових норм, виступати творцем нових моральних цінностей у контролі, пропагувати та доводити на власному прикладі, що будувати життя треба за законами моралі.

Ознаками правової культури аудитора є:

· знання облікової та економіко-правової теорії — основних обліково-економічних понять, категорій, термінів та закономірностей функціонування господарюючих суб'єктів;

· знання чинного законодавства, включаючи стандарти обліку, — досконала орієнтація у змісті основних законів з метою їх реалізації у професійній діяльності;

· навички щодо реалізації законодавства — вміння тлумачити закони, правила, положення, статути, інструкції тощо, тобто здатність розуміти їх зміст, застосовувати законодавчі норми в конкретних життєвих ситуаціях;

· повага та дотримання чинного законодавства.

Психологічна культура для аудитора має велике практичне значення. Передусім вона визначає його ділове мовлення, мислення, що дає змогу зрозуміти своє місце в суспільстві та серед колег, уникати зверхності у спілкуванні, формального ставлення до справи.

Крім цього, психологічна культура активізує свідомість, розвиває почуття, забезпечує аудитору розумну (обґрунтовану, виважену) дію його волі.

Особливості видів психологічної культури доцільно розглядати за такою ознакою, як темперамент особистості аудитора, який характеризує його відносно стабільно з погляду динамічності, тонусу, врівноваженості психічної діяльності.

Мова йде про такі типи темпераментів (типи нервових систем): холеричний, сангвінічний, флегматичний і меланхолійний. У зв'язку з цим можна говорити про психологічну культуру аудитора-сангвініка, аудитора-холерика, аудитора-флегматика, аудитора-меланхоліка.

Загалом інтелект — це якісні й кількісні характеристики розуму, своєрідний його критерій. Якщо розум дається людині природою, то інтелект, в основному, є результатом соціалізації особи. Інтелект має такі властивості, як абстрактність, розсудливість, особливості сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, а також творчість, яка проявляється у практичному мисленні, наявна глибина пізнання, широта творчості, високий потенціал, свобода мислення, розвиненість емоцій та особиста активність.

Внутрішні елементи культури аудитора формуються під впливом певних норм. Практично всі моральні принципи та норми можна вважати основними засобами впливу на внутрішні елементи культури аудитора. Це, насамперед, ввічливість, вдумливість, поміркованість, тактовність, чесність, правдивість, відвертість, простота, скромність, великодушність, вірність, чуйність, уважність, моральна чистота, взаємоповага, взаємодопомога тощо.

Внутрішню культуру аудитора визначають такі основні принципи: збереження професійної таємниці, дотримання слова, толерантність, взаємоповага, духовний і моральний самоконтроль, самовідданість.

Емоційна культура проявляється в певних принципах: пошук істини, емоційна оптимальність та ефективність, емоційно-правова рівновага, аудиторська зацікавленість.

Загалом мета емоційної культури — сприяти самовідволіканню аудитора від усіх емоційних недуг, забезпечувати стан рівноваги почуттів, необхідний для успішної аудиторської діяльності.

Педагогічна культура аудитора передбачає, що аудитор повинен мати хоча б елементарні педагогічні знання, здібності та навички виховної роботи.

Основними принципами педагогічної культури аудитора є: педагогічні здібності, внутрішня зібраність під час вибору лінії поведінки, мовний етикет, відповідальне ставлення до виховання громадян, почуття міри, принциповість, поступливість, почуття гумору.

Етична культура аудитора — це знання моральних прав і обов'язків та використання їх у професійній діяльності. Етична культура аудитора включає два аспекти:

· визначення існуючих моральних норм ж необхідних регуляторів поведінки;

· дотримання цих норм у професійній діяльності.

Зовнішність аудитора також відіграє роль у формуванні образу аудитора і його намаганні справити гарне враження з самого початку аудиту. Аудитор повинен виглядати інтелігентно та по-діловому, чисто та охайно, тому що завжди має місце перше враження від зустрічі[5, c. 215-218].

До основних принципів естетичної культури аудитора належать: аудиторська гармонія, естетична домінанта, феномен творчої волі, аудиторська алегоричність, професійна мажорність, службовий дизайн. Складовими естетичної культури аудитора є:

· культура мови — це літературна мова, вільне володіння обліково-економічною термінологією, відсутність слів-паразитів, уміння обрати правильний тон у розмові;

· культура зовнішнього вигляду — це вміння добирати одяг, зачіску відповідно до віку, посади, часу. Для аудиторів характерні офіційність і стриманість в одязі, відсутність екстравагантності, тому що посада має офіційний характер;

· культура організації робочого місця — це створення естетичної обстановки діяльності аудитора, комфортності;

· культура підготовки аудиторських документів — це відсутність технічних, структурних порушень, організаційних і пунктуаційних помилок, нерозбірливого рукописного тексту тощо.

Функціонування інформаційної культури аудитора визначають наступні принципи: достовірності, точності, повноти, необхідності, корисності, справедливості, раціональності, доцільності, вільного обміну, об'єктивності, відповідальності, надійності інформації.

Основними принципами економічної культури аудитора є: цивілізованість, мобільність, компенсаційність, контрольованість, знання тіньового ринку, логічні економічні переконання, раціональність, діловитість.

Важливими функціями економічної культури аудитора є: сприяння дотриманню податкової дисципліни (ліквідація проблеми неплатежів, пропаганда фінансово-податкового законодавства, посилення відповідальності суб'єктів права за невиконання договірних зобов'язань тощо) та перетворенню тіньової економіки на державну; встановлення причинно-наслідкових зв'язків між економічними та правовими явищами; формування нового економічного мислення.

Основними принципами акторської культури аудитора є: життєва правда, творча свобода, віра у справедливий аудиторський висновок, економічно-правова імпровізація, використання потенціалу аудиторських дій.

Акторській культурі аудитора властиві наступні функції:

· творчого висунення, складання та вирішення аудиторських версій;

· виявлення аудиторського підтексту;

· створення необхідних емоційних ситуацій;

· запобігання аудиторської монотонності;

· забезпечення динамічності службових відносин з учасниками аудиту.

Основні функції зовнішньої культури аудитора зводяться до того, що вона формує службовий етикет аудиторської діяльності, є підґрунтям культури професійних дій, слугує основою професійно-етичного кодексу.

Більшість умов престижу аудитора визначають суспільство і держава. Проте, і людина повинна робити все, що від неї залежить, для підтримання цього престижу на належному рівні.

Це означає, що соціальний статус аудитора, його престиж пов'язаний з тією роллю і станом контролю, які відводяться йому в державному устрої. Він характеризується соціальною та економічною значимістю, з особливостями функціонування аудиторських фірм у порівнянні з іншими органами, що здійснюють контрольну діяльність. Крім того, авторитет аудитора визначається його соціальною роллю як посадової особи, яка виступає від імені певного органу та одночасно громадянина, що володіє сукупністю визначених прав і обов'язків перед суспільством. Щодо професії аудитора, престиж означає вплив, повагу, якими користується особа, яка здійснює контрольно-перевірочну діяльність.

До умов, які сприяють підвищенню престижу професії аудитора, відносять також рівень професійної підготовки.

Аудит великих багатогалузевих підприємств за своїм характером і обсягом надзвичайно різноманітний. Різноплановість роботи аудитора передбачає його широку бухгалтерську, економічну, фінансову, правову і загальну ерудицію, вміння приймати безпомилкові рішення у зв'язку з виявленими відхиленнями, різними за своїм характером, складністю та способами здійснення. Аудитор повинен бути добрим психологом, тонким знавцем бухгалтерсько-правової справи. У ході аудиту він найчастіше зустрічається з бухгалтерськими, фінансовими та правовими питаннями й тому для нього обов'язковими є знання методики аудиту, точність думки та переконливість аргументації.

Діяльність аудитора пов'язана з виконанням великого обсягу роботи з виявлення і попередження господарських порушень, що викликає необхідність безпосереднього контакту, зв'язку з працюючими. Звідси, престиж аудитора значною мірою зумовлений характером оцінки якості та ефективності його діяльності. Це означає, що поінформованість, обізнаність колективу підприємства, яке підлягає аудиту, про належну, відповідну функціональним обов'язкам діяльність аудитора, служить позитивним фактором престижу і, навпаки, неякісне проведення аудиту, недобросовісне ставлення аудитора до справи зменшує довіру до нього, знижує його авторитет.

Велике значення має професійний такт аудитора, дотримання ним норм етики. На практиці зустрічається некоректне ставлення аудиторів до матеріально відповідальних і посадових осіб, інших учасників аудиту, недооцінка думок, що висловлюються обліковими працівниками та іншими особами. Таких вчинків необхідно уникати та підтримувати свій авторитет і престиж професії на належному рівні.

Умови ринкової економіки, в яких функціонують підприємства, є дуже жорсткими, і як ніколи потрібно вміло вибрати правильний шлях і засоби ефективної діяльності при наявності конкуруючих підприємств як вітчизняних, так і зарубіжних. Це накладає додаткові обов'язки на аудиторів, які повинні правильно оцінити фінансовий стан підприємства і перспективи його подальшої роботи. Слід зазначити, що традиційний аудит обмежується консультацією, оцінкою минулих фактів і поточних подій, які швидко стають минулими. Аудит повинен не тільки оцінювати минулі та теперішні факти, але й передбачати події, які можуть вплинути на господарську діяльність підприємства та її результати.

З окремих фактів, на основі порівняння і вивчення, необхідно виявляти тенденції у розвитку господарської діяльності, прогнозувати обсяг попиту на ту чи іншу продукцію, роботи й послуги, майбутні доходи та витрати, величину прибутку та рівень рентабельності підприємства. Звичайно, це висуває підвищені вимоги до кваліфікації аудитора, який повинен володіти здатністю до певного передбачення, що ґрунтується на методах економічного аналізу господарської діяльності, використовує великий досвід економіко-математичного апарату та сучасну комп'ютерну техніку. Це підвищить цінність консультування з боку аудитора, оскільки точний прогноз набагато корисніший за повний опис минулих подій, коли вже неможливо будь-що змінити або виправити[1, c. 52-54].

Висновки

Дотримання загальнолюдських і професійних етичних норм — неодмінний обов'язок і вищий борг кожного аудитора, керівника й співробітника аудиторської фірми.

Порушники етичних норм професійного поводження проявляють неповагу до всього аудиторського співтовариства й наносять йому моральний і матеріальний збиток.

У своїй діяльності аудитори мають дотримуватися основних принципів, які не тільки дозволяють створити гарну репутацію аудиторській фірмі та її працівникам, але й є загальноприйнятими етичними нормами поведінки в даній області.

Основними принципами етичної культури аудитора є: гуманне ставлення до людини, чесність і правдивість, доброзичливість і чуйність, простота і скромність, дотримання службової і комерційної таємниці.

Неетичне поводження окремих аудиторів заслуговує осудження й покарання, аж до виключення зі співтовариства аудиторів, позбавлення кваліфікаційного атестата й ліцензії на проведення аудиторської діяльності.

Зовнішній аудитор зобов'язаний діяти в інтересах не тільки замовника аудиторських послуг (клієнта), але й усього суспільства, всіх користувачів бухгалтерської звітності. Виконуючи аудита за замовленням певного клієнта, аудитор зобов'язаний дозволяти виникаюче між ними об'єктивне протиріччя на користь суспільних інтересів. Захищаючи інтереси клієнта в податкових, судових і інших органах влади, а також у його взаєминах з іншими юридичними й фізичними особами, аудитор повинен бути переконаний, що захищені інтереси виникли на законних і справедливих підставах. Якщо аудиторові стане відомо, що інтереси, які він захищає, виникли в порушення закону або справедливості, він зобов'язаний відмовитися від їхнього захисту.

Список використаної літератури

1. Аудит в Україні: закони і законодавчі акти/ Шеф-редактор В. С. Ковальський. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 318 с.

2. Аудиторська діяльність в Україні: Нормативна база/ Укл. О. М. Роїна. — К.: КНТ, 2006. – 246 с.

3. Аудит: теорія і практика: Навчальний посібник/ А. Г. Загородній, М. В. Корягін, А. В. Єлісєєв, Л. М. Полякова та ін.. — 2-е вид., перероб. і доп.. — Львів: Львівська політехніка, 2004. — 453 с..

4. Безуглова Т. Організація і методика аудиту: Навчальний посібник для дистанційного навчання/ Тетяна Безуглова, Наталія Усик,; Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". — К.: Університет "Україна", 2007. — 371 с.

5. Бутинець Ф. Ф. Аудит: Підручник/ Ф. Ф. Бутинець. — 3-тє вид., доп. і перероб.. — Житомир: ПП "Рута", 2006. — 511 с.

6. Гончарук Я. Аудит: Навчальний посібник/ Яків Гончарук, Василь Рудницький. — 3-тє вид., переробл. і доп.. — К.: Знання, 2007. — 443 с.

7. Давидов Г. Аудит: теорія і практика: Монографія/ Григорій Давидов,. — Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2006. — 323 с.

8. Ільіна С. Основи аудиту: Навчально-практичний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Світланаа Ільіна,. — К.: Кондор, 2006. — 377 с.

9. Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник/ В. В. Сопко, В. П. Шило, Н. І. Верхоглядова, С. Б. Ільїна та ін.; М-во освіти і науки України. — 2-е вид., перероб. і доп.. — К.: ВД "Професіонал, 2006. — 575 с.

10. Петрик О. Аудит: Методологія і організація: Монографія/ О.А. Петрик,. — К.: КНЕУ, 2003. — 258 с.

11. Пшенична А. Аудит: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Антоніна Пшенична; М-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 319 с.

12. Усач Б. Аудит: Навчальний посібник/ Богдан Усач,. — 3-тє вид., переробл. і доп.. — К.: Знання, 2004. — 231 с.