Професійна орієнтація та профорієнтаційна робота

Вступ.

1. Сутність професійної орієнтації та її елементів.

2. Професійна орієнтація як система.

3. Головні елементи та об’єкти професійної орієнтації.

4. Завдання і функції системи професійної орієнтації.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Проведення профорієнтаційної роботи і раціонального розподілу трудових ресурсів безпосередньо ґрунтується на порівнянні знань про професії та знань про індивідуально-психологічні якості людини. Тому в сучасній спеціальній літературі широко визнається, що основою і необхідним етапом вирішення організаційних та методичних питань профорієнтації є вивчення конкретних видів професійної діяльності і визначення вимог, які вони ставлять до людини як суб'єкта праці.

У суспільстві існує розподіл праці, тобто окремі відносно постійні трудові пости, відносно відокремлені галузі трудової діяльності, які називаються професіями і спеціальностями. Необхідно розрізняти поняття "професія" і "спеціальність". Поняття "професія" ширше за поняття "спеціальність". Професія — це визначений вид трудової діяльності, що виник у результаті суспільного розподілу праці і вимагає для її виконання здібностей, теоретичних знань і практичних навичок. Вона визначається характером створюваного продукту, використовуваними знаряддями праці і специфічними умовами виробництва. Професія є групою споріднених спеціальностей. Спеціальність — підтип професії, що визначається дальшим розподілом праці у її межах (наприклад, професія — лікар; спеціальність — терапевт, педіатр, дерматолог, уролог, стоматолог, хірург). При виборі професії бажано конкретизувати вид майбутньої діяльності до певної спеціальності.

1. Сутність професійної орієнтації та її елементів

Професійна орієнтація є складною науково-практичною системою роботи. її інформаційну і методичну основу складають глибокі знання змісту і умов професійної діяльності, правильні уявлення про вимоги професій до психофізіологічних та особистісних якостей людини, а також психодіагностична оцінка індивідуально-психологічних особливостей людини, порівняння одержаних результатів з вимогами різних видів діяльності до особистості працівника. Це визначає необхідну конкретність, цілеспрямованість й науково-методичну забезпеченість професійної орієнтації. Таким чином, вона не може бути цілеспрямованою й ефективною без чітких, науково обґрунтованих даних про специфіку професій та їх вимоги до особистісних і психофізіологічних якостей людини.

Профорієнтаційна робота сприяє цілеспрямованому розвитку здібностей людини, зростанню її професіоналізму, працездатності, збереженню здоров'я і виступає одним із важливих елементів державної політики в сфері соціального захисту та зайнятості населення, забезпечує ефективне використання трудового потенціалу особи, підвищення її соціальної та професійної мобільності, відіграє значну роль у профілактиці масового вимушеного безробіття. Профорієнтаційні заходи стимулюють пошук людиною найефективніших засобів підвищення свого професійно-кваліфікаційного рівня, розвиток соціально-економічної ініціативи, інтелектуальної та трудової незалежності.

Головною метою профорієнтаційної роботи є сприяння специфічними для неї методами посиленню конкурентоспроможності працівника на ринку праці і досягнення продуктивної зайнятості населення.

Як відомо, відсутність знань про психологічний зміст професій може мати негативні наслідки при виборі чи зміні професії, роботи, проведенні профконсультації чи профвідбору, розподілі кадрів. Як образно висловився американський пси-холог Т.В.Харрелл, "опис роботи є серцем профорієнтації". На важливість вивчення професій з метою профорієнтації вказується у дослідженнях багатьох психологів: Н.Д.Левітова, І.К.Шпільрейна, С.Г.Геллєрштейна, К.М.Гуревича, Є.О.Клімова, К.К.Платонова, Є.О.Мільєряна та інших.

Останнім часом нагальні потреби практичної профорієнтації викликали інтерес до психологічного вивчення професій. Але такі роботи поки що не набули потрібних масштабів. До того ж, професіографічні матеріали, які є, не задовольняють зростаючих загалів практики. Як свідчить аналіз літератури з даної проблеми, вони мають ряд недоліків. Основним з них є те, що розробка професіограм ґрунтується не на експериментальному дослідженні, а на емпіричному вивченні професійної діяльності. В таких професіограмах відсутній чіткий перелік професійно важливих якостей і кількісних критеріїв рівня їх розвитку.

В умовах професіографічного дефіциту працівникам профорієнтації часто доводиться працювати "наосліп", спираючись на випадкові емпіричні уявлення про психофізіологічні вимоги різних професій до особистості спеціаліста, і відповідно інтуїтивно відбирати той чи інший блок психодіагностичних методик для профконсультації чи профвідбору. Варто звернути увагу на те, що такого роду суб'єктивні уявлення про професії не завжди адекватно відображують внутрішню, приховану від зовнішнього спостереження психологічну структуру діяльності і можуть ввести спеціаліста в оману. Крім того, в службі профорієнтації існує проблема кваліфікованих кадрів. У ряді випадків психологами-профконсультантами працюють люди, які не мають спеціальної психологічної освіти. Враховуючи все це, слід погодитися з тим, що ситуація, яка склалася в практиці професійної орієнтації, містить у собі серйозну небезпеку спрощеного підходу до розв'язання життєво важливих проблем — вибору чи зміни професії, місця роботи, а то й некомпетентного втручання в долю людей, які потребують психологічної допомоги.

2. Професійна орієнтація як система

Основою ефективного і якісного забезпечення організацій і підприємств кадрами необхідних професій і кваліфікацій є профорієнтаційна робота серед учнів середніх загальноосвітніх шкіл, які в сучасних умовах відтворення робочої сили є основним джерелом поповнення трудових ресурсів будівництв і промислових виробництв.

В умовах багатогалузевого народного господарства випускникові школи непросто уявити собі потреби виробництва в кадрах тих або інших професій, реальні можливості працевлаштування або продовження навчання, специфіку різних професій, правильно оцінити свої похилості й здатності. У цей час існує більше 40 тис. професій: вузи готовлять фахівців з 340 професій, технікуми — по 450, СПТУ — по 1100 професіям. Щорічно народжується більше 500 нових професій, причому природне відмирання старих професій відбувається повільніше, ніж виникають нові.

У той же час результати численних досліджень свідчать про те, що продуктивність праці працівників, які по своїх якостях відповідають вимогам професії, у середньому на 20% вище, ніж у тих, хто таким вимогам не відповідає, а близько 40% працівників, що міняють місце роботи, — це ті, хто обрав роботу не по здатностях. Тому організація професійної орієнтації молоді виступає важливою умовою підвищення ефективності діяльності організацій і підприємств. Під професійною орієнтацією розуміється науково-обгрунтована система форм, методів і засобів впливу на дітей, що навчаються й працевлаштовуються осіб, що сприяє своєчасному залученні їх у суспільне виробництво, раціональній розстановці, ефективному використанню й закріпленню за місцем роботи на основі об'єктивної оцінки й обліку схильностей, здатностей і інших індивідуальних якостей людини.

Організація професійної орієнтації складається з декількох взаємозалежних етапів: професійної інформації, професійної консультації, професійного відбору й професійної адаптації. Професійна інформація (більше ширше — профосвіта) покликана забезпечити постійне й планомірне професійне інформування загальноосвітніх шкіл, що вчаться, їхніх викладачів і батьків, організацію професійної пропаганди провідних і масових професій, установлення й зміцнення постійних контактів між колективами організацій, підприємств, професійно-технічних училищ і загальноосвітніх шкіл.

Завданнями професійної консультації є надання допомоги молоді в оцінці своїх здатностей до різних видів трудової діяльності в сфері суспільного виробництва, видача конкретних рекомендацій про вибір професії й можливих шляхів оволодіння нею (навчання у вузах, технікумах, профтехучилищах або підготовка безпосередньо на виробництві й т.п.). Професійну консультацію проводять кваліфіковані консультанти-психологи, що складаються в штатах підрозділів по профорієнтації молоді. Консультація проводиться на основі медичних висновків, характеристик, результатів спеціальних психофізіологічних досліджень.

Головним завданням професійного відбору є науково-обгрунтоване визначення професійної придатності кожного підлітка до конкретного виду трудової діяльності з урахуванням його здатностей, похилостей і потреб виробництва. Завершується робота з організації професійної орієнтації розробкою й здійсненням комплексу заходів щодо виробничої й соціальної адаптації працівників у трудових колективах.

Складовими діючого сьогодні механізму управління професійною орієнтацією є:

o кабінети й лабораторії профорієнтації загальноосвітніх шкіл і профтехучилищ;

o галузеві кабінети профорієнтації й лабораторії профпідбору підприємств і організацій, діяльність яких направляється галузевими радами професійної орієнтації молоді;

o територіальні міжвідомчі центри профорієнтації й центри зайнятості населення. На територіях, що обслуговують центрами професійної орієнтації (ЦПО), їх районними й міськими профконсультаційними пунктами, центри зайнятості роблять послуги профорієтаційного характеру під методичним керівництвом відповідного ЦПО;

o загальнодержавні органи в особі відділів і комітетів із праці й соціальним питанням, які щорічно розробляють разом з іншими організаціями координаційні плани роботи із професійної орієнтації в регіоні, здійснюють контроль за діяльністю профорієнтаційних підрозділів незалежно від їх відомчої підлеглості, поширюють передовий досвід роботи в цій області. Крім того, ці органи розробляють балансові розрахунки додаткової потреби регіону в кадрах і забезпечують доступність такої інформації для учнів, педагогічних колективів, батьків, інших категорій громадян, готовлять рекомендації по профілях трудового навчання учнів шкіл відповідно до потреб регіону в кадрах. Керування системою профорієнтаційної роботи прийнято розглядати в трьох аспектах.

Соціально-економічний аспект припускає процес засвоєння певної системи знань, норм, навичок і вмінь, що дозволяють здійснювати соціально-професійну діяльність, що відбивається на поліпшенні якісного складу робочої сили й підвищенні задоволеності молоді працею.

Психолого-педагогічний аспект передбачає виявлення й формування інтересів, схильностей і здатностей учнів, а також допомога у виборі професії, що найбільш відповідає індивідуально-психологічним особливостям особистості.

Медико-біологічний аспект припускає реалізацію вимог до здоров'я й окремих фізіологічних якостей людини, необхідних для виконання певної професійної діяльності. При цьому успішність у проведенні профорієнтаційної роботи на будь-якому рівні залежить від того, наскільки комплексно й системно здійснений підхід до керування даними процесами.

До основних методів керування профорієнтацією відносяться:

o програмно-цільовий метод (визначення головної мети профорієнтації, розробка програми її досягнення, створення механізму управління по реалізації програми);

o метод прогнозування (облік сучасних і перспективних вимог до різних робітникам, тенденції науково-технічного прогресу, у цілому прогноз кадрової політики на перспективу);

o метод моделювання (побудова моделей управління профорієнтацією на підприємстві, в об'єднанні, галузі, регіоні);

o організаційно-розпорядницький (підготовка відповідних документів — наказів, розпоряджень, положень, стандартів, — регламентуючих док функціонування системи профорієнтаційної роботи, контроль за їхнім виконанням).

Професійна орієнтація на виробництві може досягти ефективних результатів, якщо вона буде включена в єдину, стійку й динамічну систему. У значній мірі цьому сприяє визначення етапів, аспектів, функцій, методів, а також основних цілей і напрямків керування нею.

Вся робота із професійної орієнтації припускає здійснення двох головних напрямків:

1) формування в молоді особистісних орієнтації й інтересів з урахуванням потреб суспільного виробництва;

2) приведення у відповідність особистісних орієнтації молоді з можливостями їхньої суспільної реалізації. Звідси ціль всієї системи професійної орієнтації — знайти оптимальне сполучення особистісних бажань і суспільних потреб.

3. Головні елементи та об’єкти професійної орієнтації

Професійна орієнтація включає такі елементи: професійної інформації, професійної консультації, професійного добору, професійного відбору та професійної адаптації.

Професійна інформація забезпечує ознайомлення зі змістом і перспективами розвитку професій, формами та умовами їх здобуття, станом та потребами ринку праці в кадрах, вимогами професій до особистості, можливостями професійно-кваліфікаційного становлення.

Професійна консультація ґрунтується на науково організованій системі взаємодії психолога-профконсультанта і особи, що потребує допомоги у виборі або зміні професії чи виду діяльності, на основі вивчення індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвої ситуації, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я особи та з урахуванням потреб ринку праці.

Професійний добір — система профдіагностичного обстеження особи, спрямована на визначення конкретних професій, найбільш придатних для оволодіння ними конкретною особою.

Професійний відбір здійснюється з метою визначення ступеню придатності особи до окремих видів професійної діяльності згідно з нормативними вимогами. Професійний відбір громадян здійснюється відповідно Переліку професій та спеціальностей, що вимагають професійного відбору. Вказаний Перелік затверджується у встановленому порядку Кабінетом міністрів України.

Професійна адаптація покликана сприяти входженню особи у трудову діяльність, практичній перевірці правильності професійного вибору і успішному професійному становленню працівника.

Об'єктом професійної орієнтації населення є молодь, яка навчається, зайняте та незайняте населення, вивільнювані працівники і особи з обмеженою працездатністю.

В основу профорієнтаційної роботи з населенням покладено такі принципи:

• комплексний характер надання населенню профорієнтаційних послуг;
• узгодження інтересів особи та суспільства через ринок праці;
• діяльнісний підхід до визначення професійної придатності;
• рівні можливості отримання профорієнтаційних послуг громадянами України і громадянами іноземних держав, з якими Україна має відповідні угоди, незалежно від місця роботи чи навчання, віку, статі, національності, релігійних переконань;
• доступність професійної та іншої інформації стосовно можливостей вибору чи зміни професії, форм навчання і працевлаштування;
• добровільність і безкоштовність отримання профорієнтаційних послуг усіма групами населення на гарантованому державному рівні;
• конфіденційність та рекомендуючий характер висновків профконсультацій і профвідбору, додержання працівниками профорієнтаційних служб норм професійної етики.

4. Завдання і функції системи професійної орієнтації

Основними завданнями в галузі організації системи професійної орієнтації населення є:

— забезпечення гарантованих Конституцією та чинним законодавством України прав громадян на працю, конкурентоздатності особи на ринку праці, вільного вибору або роду занять, зміни виду трудової діяльності, професії та місця роботи у відповідності з професійними інтересами, нахилами, здібностями, загальноосвітньою та професійною підготовкою, станом здоров'я та з урахуванням потреб ринку праці;

— підвищення соціальної та професійної мобільності особи, збереження її здоров'я і працездатності;

— сприяння гармонійному розвитку особи, оптимізації процесу її соціально-професійного становлення;

— стимулювання розвитку соціальної та економічної ініціативи особи, її інтелектуального та трудового потенціалу;

— забезпечення комплексного підходу до роботи у сфері професійної орієнтації, посилення її соціально-економічної спрямованості;

— формування правових, соціально-економічних, інформаційно-методичних, матеріально-технічних, кадрових і фінансових засад розвитку професійної орієнтації населення, організація науково-методичного та нормативного забезпечення її функціонування;

— оновлення форм і методів профорієнтаційної роботи з населенням, визначення її нормативів та стандартів на рівні сучасних вимог;

— розробка пакета відповідних нормативно-правових документів, необхідних для організації роботи з професійної орієнтації населення, та внесення змін до чинних законодавчих актів;

— вдосконалення структури управління професійною орієнтацією молоді, яка навчається, незайнятого і зайнятого населення, осіб з обмеженою працездатністю;

— створення, розширення та удосконалення існуючих профорієнтаційних підрозділів у системі освіти, соціальних службах для молоді, державній службі зайнятості, на підприємствах, організаціях, установах соціального захисту населення та охорони здоров'я;

— створення сприятливих умов для розвитку мережі недержавних установ і об'єднань, що надають профорієнтаційні послуги;

— підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері професійної орієнтації населення;

— підвищення ефективності праці зайнятих професійною орієнтацією населення фахівців, запровадження дійових форм їх матеріального і морального заохочення;

— організація міжнародного співробітництва в сфері професійної орієнтації населення з метою обміну досвідом роботи.

Система професійної орієнтації населення виконує функції у галузі профорієнтаційних послуг та психологічної підтримки громадян, інформаційно-методичної роботи, координаційної і науково-дослідної діяльності.

Основні функції у галузі профорієнтаційних послуг та психологічної підтримки населення:

— забезпечення безкоштовного надання на гарантованому державою рівні обсягу профорієнтаційних послуг молоді, яка навчається, незайнятому і зайнятому населенню, особам з обмеженою працездатністю;

— здійснення професійного інформування населення про професії та спеціальності, що мають попит на регіональному ринку праці;

— надання населенню індивідуальних інформаційно-довідкових та професійних консультацій з використанням елементів психологічної підтримки;

— ознайомлення населення з правилами вибору професії, виховання у громадян спрямування на самопізнання і особисту активність як основи професійного самовизначення;

— формування у населення вміння співставляти свої індивідуальні особливості з вимогами професії до особи, складання на цій основі реального плану оволодіння професією;

— організація та проведення групових професійних консультацій серед молоді, яка навчається, незайнятого і зайнятого населення, осіб з обмеженою працездатністю;

— створення умов для розвитку професійно важливих якостей особистості;

— забезпечення поглибленого профдіагностичного обстеження громадян з метою професійного добору і професійного відбору;

— надання психологічної підтримки та здійснення корекції професійного самовизначення населення;

— визначення професійної придатності осіб при комплектуванні навчальних груп загальноосвітніх шкіл, спеціальних шкіл, професійних навчально-виховних та вищих навчальних закладів, направленні незайнятого населення на професійне навчання, працевлаштування громадян тощо;

— здійснення заходів щодо сприяння професійній адаптації осіб, направлених на професійне навчання, психологічного супроводження навчальних груп;

— сприяння професійній адаптації працівників, які вперше працевлаштувались, та громадян, що змінили професію.

Основні функції суб'єктів профорієнтаційної діяльності у галузі інформаційно-методичної роботи з професійної орієнтації населення:

— підготовка нормативних актів, що регулюють роботу з професійної орієнтації населення та забезпечення ними відповідних підрозділів професійної орієнтації, здійснення консультацій щодо їх використання;

— розробка методичних матеріалів (рекомендацій, посібників, підручників) та забезпечення ними профорієнтаційних підрозділів установ, організацій, підприємств тощо;

— створення банку професіографічних матеріалів з професійної орієнтації населення, стандартизованих психодіагностичних методик, пакетів прикладних програм і встановлення порядку їх використання;

— здійснення апробації і адаптації методичних матеріалів профдіагностичного характеру, профінформаційних та інших розробок з професійної орієнтації населення, узагальнення результатів їх використання;

— надання методичних консультацій з питань професійної орієнтації і психологічної підтримки населення фахівцям територіальної служби зайнятості, кадрових служб підприємств, педагогічним працівникам закладів освіти, практичним психологам, соціологам та іншим;

— організація семінарів та конференцій з проблем професійної орієнтації населення;

— розробка і впровадження у практику профорієнтаційної роботи з професійної орієнтації населення сучасних методів профдіагностики, в тому числі з використанням профдіагностичного обладнання та комп'ютерної техніки;

— вивчення та поширення вітчизняного і зарубіжного досвіду профорієнтаційної роботи з населенням, організація обміну досвідом в межах держави і територіальних систем професійної орієнтації;

— організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів, які працюють у галузі професійної орієнтації населення.

Основні функції у галузі координації і науково-дослідної діяльності з професійної орієнтації населення:

— розробка із залученням установ та організацій, які належать до територіальної системи професійної орієнтації населення, поточних та перспективних заходів з розвитку професійної орієнтації на відповідній території, розгляд цих заходів територіальною міжгалузевою радою з питань профорієнтації та професійного навчання незайнятого населення;

— визначення пріоритетних напрямів роботи з професійної орієнтації населення, обґрунтування пропозицій щодо забезпечення гарантованих обсягів профорієнтаційних послуг різним категоріям населення;

— здійснення розробки розділів з професійної орієнтації населення регіональних програм зайнятості, соціальних програм, програм соціального становлення і розвитку молоді, охорони здоров'я, розвитку освіти, охорони праці та інших;

— вивчення стану профорієнтаційної роботи з населенням у регіоні і розробка пропозицій щодо її удосконалення, підвищення соціальної та економічної ефективності;

— забезпечення взаємодії з профорієнтаційної роботи з молоддю, яка навчається, незайнятим і зайнятим дорослим населенням, особами з обмеженою працездатністю;

— створення сприятливих умов для розвитку розгалуженої мережі профорієнтаційних підрозділів, зокрема недержавних, діяльність яких не суперечить чинному законодавству;

— підготовка єдиного плану профорієнтаційної діяльності територіальної міжгалузевої ради з питань профорієнтації та професійного навчання незайнятого населення відповідного регіону;

— проведення координаційних нарад і семінарів з удосконалення спільної роботи щодо організації професійної орієнтації населення в регіоні територіальної служби зайнятості з професійними навчально-виховними та вищими навчальними закладами, соціальними службами для молоді, установами соціального захисту населення, військовими комісаріатами й охорони здоров'я, кадровими та іншими службами підприємств тощо;

— атестація (у випадках, передбачених чинним законодавством) і допуск спеціалістів з професійної орієнтації населення до профдіагностичного обстеження та індивідуального професійного консультування з елементами психологічної підтримки громадян;

— здійснення теоретичних і прикладних професіографічних досліджень у галузі професійної орієнтації населення;

— проведення прикладних економічних, соціологічних та інших досліджень з питань професійної орієнтації населення;

— організація впровадження результатів теоретичних та прикладних досліджень у практику роботи підрозділів і спеціалістів територіальної системи професійної орієнтації населення.

Висновки

Питання професійної орієнтації й професійного відбору хвилювали людство з незапам'ятних часів. Ще в 1575 р. в Іспанії вийшла книга лікаря Хуана Уарте "Дослідження здатностей до наук", що принесла авторові всеєвропейську славу. Це була перша в історії робота, що ставить як спеціальне завдання вивчення індивідуальних розходжень у здатностях з метою професійного відбору. Уарте мріяв про організації професійного відбору в державному масштабі: "Для того, щоб ніхто не помилявся у виборі тієї професії, що найбільше підходить до його пер-рідному даруванню, государеві варто було б виділити вповноважених людей великого розуму й знання, які відкрили б у кожного його дарування ще в ніжному віці; вони тоді змусили б його обов'язково вивчати ту область знання, що йому підходить…".

На рубежі XX сторіччя індустріальний прогрес, звернувши інтереси суспільства до виробничої діяльності, обумовив зародження професійної орієнтації. Тут піонером виступив Парсон, автор книги "Вибір професії", що організував у Бостоні (США) спеціальне бюро, у завдання якого входило: а) допомогти особистості за допомогою психологічних тестів одержати інформацію про свої психічні властивості й здатності; б) ознайомитися з вимогами, які пред'являються до психофізичної організації людини різними професіями, а потім в) зіставивши ці дві групи відомостей, дати раціональну рекомендацію.

Список використаної літератури

1. Наказ Міністерства праці України Про затвердження Положення про організацію професійної орієнтації населення від 31 травня 1995 року N 27/169/79
2. Бондарчук К. Стан та напрямки вдосконалення профорієнтаційного обслуговування громадян в Державній службі зайнятості//Україна: аспекти праці. — 2004. — № 1. — C. 12-20.
3. Верьовка П. Етичні засади соціальної профорієнтаційної роботи державної служби зайнятості //Соціальний захист. — 2000. — № 4. — C. 31-37
4. Загребельний С. Профорієнтація страшокласників на виробничі спеціальності //Рідна школа. — 2003. — № 4. — C. 52-54
5. Котик І.О. Роль рефлексії у формуванні готовності до вибору професії //Практична психологія та соціальна робота. — 2006. — № 3. — C. 67-71.
6. Мельник Т. Профорієнтаційна робота зі школярами у гімназії //Рідна школа. — 2004. — № 10. — C. 16-18.
7. Муранова Н. Вітчизняний освітній досвід і сучасна допрофесійна підготовка старшокласників //Рідна школа. — 2004. — № 11. — C. 62-65.
8. Сторожева Г. О профессиональном самоопределении учащихся: Школьному психологу //Воспитание школьников. — 2004. — № 10. — C. 37-44.
9. Шамбарова И. Профориентационная работа в гимназии //Воспитание школьников. — 2004. — № 5. — C. 47-52.
10. Яскал Л. Профорієнтація та професійна підготовка дітей //Україна: аспекти праці. — 2003. — № 8. — C. 9-13