Програмні і непрограмні витрати бюджетів та їх бюджетування

Категорія (предмет): Фінанси

Arial

-A A A+

Вступ

Міністерство фінансів України – центральний орган виконавчої влади, діяльність якого регламентується Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1837.

Основна мета діяльності Міністерства – забезпечення проведення єдиної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України.

Головні завдання Міністерства:

  •  розроблення та проведення єдиної державної, бюджетної, митної, податкової політики;
  •  здійснення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу сучасної фінансово-економічної ситуації в Україні, а також перспектив її розвитку;
  •  розроблення стратегії щодо внутрішніх та зовнішніх запозичень держави і погашення та обслуговування державного боргу;
  •  розроблення проекту Закону України про  Державний бюджет України та прогнозних показників зведеного бюджету України, забезпечення в установленому порядку виконання Державного бюджету України з дотриманням вимог Бюджетного кодексу України тощо;
  •  забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;
  •  розроблення і проведення державної політики у сфері виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння тощо.

1. Теоретичні аспекти бюджетування витрат. Загальний порядок фінансування видатків

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державні цільові програми» метою розроблення державних цільових програм є сприяння реалізації державної політики на пріоритетних напрямах розвитку держави, окремих галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць; забезпечення концентрації фінансових, матеріально-технічних, інших ресурсів, виробничого та науково-технічного потенціалу, а також координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій для розв’язання найважливіших проблем [2].

Слід зауважити, що з прийняттям Закону України «Про державні цільові програми» запровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі набуло нової якості. Проте існує низка проблем, що потребують свого розв’язання. На наш погляд, основними напрямами удосконалення механізмів державних цільових програм у рамках програмно-цільового фінансування є:

  1. Для підвищення ефективності бюджетних витрат та удосконалення методу програмно-цільового фінансування – приведення практики підготовки та затвердження державних цільових програм відповідно до вимог Закону «Про державні цільові програми» та інших нормативно-правових актів у цій сфері.
  2. Державні цільові програми, виходячи із загальнодержавних пріоритетів, мають бути переглянуті та розподілені на: а) програми, що є найпріоритетнішими і повинні фінансуватися в установлені строки у повному обсязі; б) програми, що є актуальними, але фінансування яких за обмежених бюджетних ресурсів може бути часткою скорочене; в) програми, що втратили свою актуальність і дія яких, виходячи з нових державних пріоритетів, має бути припинена. При цьому кількість державних цільових програм має бути істотно скорочена.
  3. З огляду на декларовані наміри України щодо вступу до ЄС необхідним є запровадження проведення експертизи діючих та розроблюваних державних цільових програм на предмет їх відповідності принципам цих організацій у сфері надання Державної підтримки.
  4. Оскільки ефективність державної цільової програми значною мірою залежить від її обґрунтованості, чіткості подання та визначених кінцевих результатів, доцільним є нормативне затвердження необхідності застосування принципів простого фінансування і управління до розробки та реалізації державних цільових програм.
  5. На сьогодні серйозним недоліком державних цільових програм є низький рівень їх інвестиційної та інноваційної складової. Перевага має надаватися програмам, що становлять належним чином обґрунтовані та прораховані інвестиційні проекти (сукупність інвестиційних проектів) та відрізняються інноваційним характером.
  6. Мають бути розроблені та нормативно врегульовані чіткі критерії відбору та затвердження державних цільових програм на середньо- та довгострокову перспективу. Особливого значення для забезпечення ефективності державної цільової програми і відповідно забезпечення цільового й ефективного використання бюджетних коштів набуває налагодження дієвого контролю за виконанням держав¬них цільових програм.
  7. Оскільки державні цільові програми, по-перше, мають довгостроковий характер, по-друге, потребують значних фінансових вкладень, постає дуже серйозне питання забезпечення узгодження фінансування державних цільових програм на увесь період їх реалізації з перспективними можливостями бюджету на відповідний період. Незабезпечення такого узгодження з самого моменту затвердження державної цільової програми спричиняє істотні ризики недофінансування програми, недосягнення запланованих цілей та відповідно втрату очікуваних макроекономічних вигід, часу та бюджетних коштів [4, с. 28].

В сучасних умовах відбувається розпорошення бюджетних коштів по 600—800 бюджетних програмах (їх кількість щороку змінюється), запровадження яких досить часто відбувається без урахування Закону України «Про державні цільові програми» від 18.03.2004 № 1621-ІV. Через це визначені бюджетні призначення, по-перше, не завжди реальні, а по-друге, досить часто не виконуються з різних причин. Так, у 2008 році майже дві третини бюджетних програм не виконано, 62 % профінансовано частково, а більш як за двома десятками програм узагалі не було розпочато фінансування й використання коштів. Тому й результативність бюджетних програм є досить низькою, а соціальні наслідки їх виконання – неоднозначні [5, с. 23].

Основними причинами неефективності використання бюджетних коштів і низької результативності бюджетних програм є:

— відсутність пріоритетів у бюджетній політиці на середньо- й довгострокову перспективу;

— недостатня обґрунтованість запровадження бюджетної програми та без урахування головних вимог Закону України «Про державні цільові програми»;

— непослідовність управлінських рішень для досягнення результативності бюджетних програм;

— непослідовність у виконанні й реалізації бюджетної програми.

Видатки з бюджету можуть фінансуватися через бюджет, або через цільовий бюджетний фонд.

Видатки цільових бюджетних фондів фінансуються за рахунок джерел визначених законом, яким утворено такий фонд.

Видатки у бюджетах плануються за програмно-цільовим методом, яким передбачаються видатки на:

  • поточне утримання бюджетної установи (поточні видатки);
  • виконання бюджетною установою обов’язкових, закріплених за нею законодавством повноважень (не програмні видатки);
  • реалізацію бюджетною установою цільових програм.(програмні видатки).

Одержувачами бюджетних коштів є суб’єкти, яким ці кошти передбачені у бюджеті. Одержувачами бюджетних коштів можуть бути бюджетні та не бюджетні установи.

Одержувачами бюджетних коштів передбачених на поточне утримання бюджетної установи може бути виключно бюджетна установа.

Забороняється здійснювати видатки з бюджету, пов’язані з поточним утриманням не бюджетних установ.

Одержувачами бюджетних коштів на програмні і не програмні видатки можуть бути бюджетні і не бюджетні установи. Не бюджетні установи отримують бюджетні кошти на програмні і не програмні видатки виключно через бюджетні установи, які є відповідальними виконавцями в системі головних розпорядників або розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних програм або не програмних видатків.

Забороняється планувати та здійснювати видатки з бюджету безпосередньо не бюджетним установам минаючи відповідальних виконавців.

Відповідальними виконавцями у системі головного розпорядника або розпорядника бюджетних коштів можуть бути виключно бюджетні установи, що є юридичною особою, мають особовий рахунок в органі Державного Казначейства та бухгалтерський баланс.

Забороняється фінансування видатків бюджетної установи не передбачених у бюджеті, а також понад обсяги бюджетних призначень або бюджетних асигнувань, крім випадків фінансування додаткових видатків з резервного фонду бюджету.

2. Витрачання бюджетних  коштів за 2010-2011 рік

У 2010 році Міністерством фінансів України забезпечено виконання повноважень головного розпорядника бюджетних коштів за 50 бюджетними програмами.

За КВК 350 «Міністерство фінансів України» для виконання 50 бюджетних програм було визначено одного головного розпорядника, 6 відповідальних виконавців:

  • за 26 бюджетною програмою — Міністерство фінансів України
  • за 4 бюджетними програмами — Державне казначейство України
  • за 5 бюджетними програмами — Головне контрольно-ревізійне управління України
  • за 2 бюджетними програмами — Державна пробірна служба
  • за 10 бюджетними програмами — Державна податкова адміністрація України
  • за 6 бюджетними програмами — Державна митна служба України
  • за 2 бюджетними програмами — Фонд державного майна України

Мережа установ та організацій, що отримували кошти з Державного бюджету України в 2010 році складалась з 256 розпорядників бюджетних коштів:

  • Головний розпорядник – розпорядник коштів I ступеня – Міністерство фінансів України;
  • 80 розпорядників коштів II ступеня;
  • 169 розпорядників коштів III ступеня;

7 одержувачів коштів.

Загальна сума видатків, затверджених у кошторисах бюджетних установ та організацій, які належать до сфери управління Мінфіну, на   2010 рік становить  27599113,9 тис. грн., з них використано 27157086,8 тис. грн., або 98,4%, в тому числі:

  • за загальним фондом державного бюджету
  • затверджено кошторисом – 22991039,9 тис. грн.;
  • використано (касові видатки) – 22762902,6 тис. грн., або 99,0%;
  • за спеціальним фондом державного бюджету
  • затверджено кошторисом – 4608074,0 тис. грн.;
  • використано (касові видатки) – 4394184,2 тис. грн., або 95,4 відсотка.

Фінансування видатків у системі Міністерства фінансів України у 2010 році здійснювалося за такими бюджетними програмами:

Утримання центральних органів виконавчої влади та їх місцевих територіальних органів, урядових органів

Утримання бюджетних установ системи Міністерства фінансів України

За КПКВК 3501010 „Керівництво та управління у сфері фінансів”

Затверджено кошторисом – 1330541,7 тис. грн., в тому числі: за загальним фондом – 1318214,3 тис. грн., за спеціальним фондом – 12327,4 тис. гривень.

Використано (касові видатки)  – 1305096,7 тис. грн., або 98,1%, в тому числі: за загальним фондом – 1296207,0 тис. грн., або 98,3%, за спеціальним фондом – 8889,8 тис. грн., або 72,1 відсотка.

За цією бюджетною програмою здійснюється фінансування діяльності центрального апарату Міністерства фінансів України, головних фінансових управлінь обласних державних адміністрацій, фінансового управління Севастопольської міської державної адміністрації, районних в областях та районних в Автономній Республіці Крим фінансових управлінь, Державної пробірної служби України, Державного казначейства України та його органів, які забезпечують проведення єдиної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України.

У 2010 році видатки за загальним фондом державного бюджету спрямовано на сплату членського внеску до Внутрішньоєвропейської організації податкових адміністрацій (ІОТА), членом якої є Державна податкова адміністрація України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2002 № 1371 „Про порядок участі центральних органів виконавчої влади у діяльності міжнародних організацій, членом яких є Україна”.

За спеціальним фондом державного бюджету у 2010 році видатки  спрямовано на виконання завдань за такими напрямами, як: моніторинг ключових показників діяльності державної податкової служби; розробка та впровадження модельного апарату із визначення впливу макроекономічних показників на рівень податкових надходжень;  проведення попередньої оплати стосовно закупівель „Податковий блок” та „Управління документами”.

Невикористання коштів за спеціальним фондом за 2010 рік пов’язане  із закупівлею програмного забезпечення 1.5.W.7 „Апаратне забезпечення для підтримки впровадження податкового блоку та управління документами (початковий етап)”. Відповідно до домовленостей, які були досягнуті під час чергового перегляду проектів Світового банку в Україні влітку 2010 року (Протокол перегляду від 07.06.2010 підписаний директором Світового банку по Україні, Білорусі та Молдові паном М. Райзером та Віце-прем’єр-міністром України С. Тігіпком), терміни  підписання контракту було перенесено на 2011 рік.

Висновки

Метою бюджетної програми є законодавчо визначені основні цілі, яких необхідно досягти в результаті виконання конкретної бюджетної програми; завдання бюджетної програми — це конкретні цілі, яких необхідно досягти в результаті виконання бюджетної програми протягом відповідного бюджетного періоду та які можна оцінити з допомогою результативних по¬казників; напрями діяльності — конкретні дії, спрямовані на виконання завдань бюджетної програми, з визначенням напрямів витрачання бюджетних коштів, які повинні відповідати завданням і функціям головного розпорядника бюджетних коштів; крім того, їх визначення забезпечує реалізацію бюджетної програми в межах коштів, виділених на цю мету; результативні показники — це кількісні та якісні показники, що характеризують результати виконання бюджетної програми й підтверджуються статистичною, бухгалтерською та іншою звітністю та які дають можливість здійснити оцінку використання коштів на виконання бюджетної програми.

За останні роки в Україні з’явилися суттєві нормативно-правові та практичні напрацювання, що стосуються впровадження елементів програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Проте варто зазначити, що нині програмно-цільовий метод усе ще застосовується в Україні відокремлено від інших інструментів макроекономічної та фінансової політики, а саме як технологія формування поточного бюджету у розрізі бюджетних програм.

Застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі передбачає використання таких обов’язкових компонентів, як середньострокове та стратегічне бюджетне планування, державні цільові програми та бюджетні програми.

Список використаної літератури

  1. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс] : Затверджений ВРУ 8 липня 2010 року № 2456-VІ.- Режим доступу:http://www. Rada.gov.ua
  2. Про схвалення Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі: Розпорядження КМУ від 14.09.2002 № 538-р // Офіційний вісник України. – 2002. — № 38. – с. 241.
  3. Жибер Т.В. Удосконалення процесу бюджетування в Україні // Фінанси України. – 2009. — № 8. – с. 76-81.
  4. Запатріна І.В., Лебеда Т.Б. Програмно-цільовий метод бюджетування // Фінанси України. — 2006.- №10 – с. 18-31.
  5. Огонь Ц.Г. Програмно-цільовий метод та ефективність бюджетних програм // Фінанси України. — 2009.- № 7 – с. 20-29.
  6. Павлюк К.В. Оцінка виконання бюджетних програм: результативні показники // Фінанси України. — 2005. — № 2. – с. 22-26.
  7. Рожкова Л.В. Програмно-цільове планування показників бюджету//Вісник податкової служби. – 2008. – № 41. – с. 48-50.
  8. http://www.minfin.gov.ua/ (офіційний сайт Міністерства фінансів України)