Пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення виборчої піаркомпанії А.П. Яценюка

Світова політична практика свідчить, що Інтернет стає дедалі популярнішим інструментом у виборчих кампаніях. Саме Інтернет, точніше персональний сайт, дав змогу одному з основних кандидатів на пост президента А.Яценюку розкрити свою передвиборну програму перед мільйонами користувачів.

До переваг інтернет-технологій слід віднести такі:

– легкість і швидкість публікації інформації;

– доступ до цільової аудиторії шляхом автоматичного встановлення географічного місцерозташування користувача (а відповідно, гіпотетичного матеріального стану, расової і релігійної приналежності) через ІР-адресу й показ «відповідної» реклами на сайті;

– відсутність просторових і часових обмежень;

– швидкий зворотний зв’язок;

– демонстрація залученості політика до сучасних технологій, що символізують прогрес (інтернет-конференції, згадування про інтернет-присутність політика в традиційних ЗМІ);

– створення видимості підтримки політика інтернет-аудиторією;

– дешевизна рекламної;

– законодавча неврегульованість віртуального простору, що дає змогу обходити обмеження щодо використання коштів із виборчих фондів і вдаватися до нечесних методів боротьби без жодних наслідків;

– постійне збільшення аудиторії Інтернету.

Вибори з організаційної точки зору є складним суспільним процесом, який складається із кількох взаємопов’язаних стадій. У часі вони обмежені встановленими датами їх проведення, і весь процес, як правило, закінчується оприлюдненням підсумків. У зв’язку з проведенням виборів виникає система правових відносин, суб’єктами якої є як виборці, так і державні органи, політичні партії, засоби масової інформації та інші суб’єкти виборчих перегонів.

Проаналізувавши практику застосування інтернет-технологій у ході виборчої кампанії 2010 року, можна виокремити такі найпопулярніші інструменти, які поділяються на традиційні та новітні. До традиційних належать:

1) «злив» компрометуючих фактів чи дезінформації, які «легітимують» появу такої інформації у традиційних ЗМІ, знімаючи з них відповідальність за її правдивість. Є дві протилежні точки зору стосовно ефективності такої технології. Частина експертів стверджують, що з часом вони втрачають ефективність, бо традиційні ЗМІ уже мають досвід роботи з такими сайтами й досить обережно ставляться до викладеної на них інформації. Їхні опоненти переконані, що, з огляду на розширення аудиторії Інтернету, така дезінформація вже не потребуватиме посередництва традиційних ЗМІ, а поширюватиметься шляхом «вкидання» на спеціалізованих форумах або ж через соціальні мережі самими користувачами всесвітньої павутини;

2) організація хакерських атак. Прикметною рисою дострокових виборів 2007 року в Україні стала нечесна віртуальна конкуренція політичних сил, що вилилася в почастішання випадків злому сайтів супротивників (мінімальна вартість хакерської атаки на сайт конкурента становить 5 тис. доларів) або в організації DDos-атаки, яка коштує кілька тисяч доларів за один день блокування ресурсу. Водночас можна припустити, що політики безпідставно можуть заявляти про віртуальні напади з метою привернення уваги до своєї політичної сили й для обвинувачення конкурентів у використанні нечесних методів боротьби;

3) «накрутка» рейтингу сайта. Досить часто власники сайтів, зокрема й політичних, вдаються до такої технології, коли за рахунок фіктивних відвідувачів їм вдається вийти на перші позиції в інтернет-рейтингах. Це робиться за допомогою систем «розкруток» чи клік-клубів, коли власник ресурсу купує в певної організації переходи (відвідувачів) на свій сайт, та спеціальних програм, які дають змогу маскувати масові заходи з однієї ІР-адреси, створюючи враження заходів різних відвідувачів.;

4) підміна сайтів, що передбачає створення сайтів-«двійників» (зі схожою інтернет-адресою або ж дизайном, але протилежним, пародійним змістом).

Серед новітніх технологій можна назвати такі:

1) використання відеоресурсу YouTube.сom, що надає широкі можливості використання його як альтернативи телебаченню: для розміщення роликів із виступами політичних діячів, записами прес-конференцій, передач тощо.

2) створення блогу, або віртуального щоденника. Згідно з даними Yandex, за останній рік кількість українських блогів збільшилася в 2,5 разу, «взявши планку» в 122 тис. блогів. Це досить скромний показник порівняно з російським (2,5 млн. блогів). При тому, що в світі їх – понад 102 млн. Проте ця сфера демонструє хороші показники розвитку, що привертає увагу вітчизняних політиків і політтехнологів. Так, у 2008 році відбулася презентація персонального блогу А.Яценюка, завдяки якому всі охочі зможуть прокоментувати діяльність його власника та вступити з ним у дискусію.

3) використання Google Boombing, коли на певний запит пошукова система видає абсурдний або провокаційний результат. Для використання цієї технології слід або прописати «потрібні» слова в коді сайта, або створити цілу низку сайтів, що містять це словосполучення, з автоматичною переадресацією на сайт жертви;

4) створення віртуальної партії.

До недоліків застосування інтернет-технологій слід віднести обмеженість сфери їхнього впливу, що значно знижує їхню ефективність. Це особливо актуально для України, яка не належить до технологічно розвинених країн, де доступ до Інтернету мають майже 90% населення. Згідно з даними компанії Sputnikmedia.net, у вересні 2008 року аудиторія українського Інтернету сягнула показника 5,57 млн., що становить майже 11% усього населення. До того ж для вітчизняної інтернет-аудиторії характерна географічна вибірковість: лідером за кількістю користувачів є Київ (61,4%), а на Одесу, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Львів, Крим і Запоріжжя припадає 27,52%. Однак, зважаючи на темпи розвитку вітчизняної аудиторії, можна прогнозувати зростання інтересу з боку політиків до цього способу комунікації з виборцями. Поготів можна говорити й про певну еволюцію інтернет-технологій у виборчому процесі. Якщо раніше сама поява персонального сайта чи сторінки партії у веб-просторі свідчила про прогресивність кандидата, то тепер цього вочевидь недостатньо. Щоб іти в ногу з часом, політик має надавати користувачам різноманітну інформацію (від фото- до відеоархівів), мати власний блог і брати участь у інтернет-конференціях.

Для Internet не існує кордонів, що є досить важливим чинником в умовах глобалізації. Тому саме Internet стає засобом залучення електорату, який перебуває за межею держави. Для таких виборців web-сайти є одним з небагатьох джерел інформації про політичне життя на батьківщині, і дуже важливо, щоб ці джерела були чесними і адекватними.

Виборчі процеси в Україні знайшли своє відображення в Internet, де мали достатній резонанс. Однак охоплення українського населення мережею досі залишається фрагментарним і недостатнім, що не дає Internet-ресурсу посісти лідерське місце в переліку політичних ресурсів сучасних українських політичних кампаній. Але Internet динамічне середовище, і успішним в ньому може бути лише той, хто постійно винаходить щось нове.

PR-технології — це комунікативні процедури, що відповідають за актуалізацію установок поведінки та ідеологічних переваг за допомогою інформаційного впливу, який цілеспрямовано використовується політичними акторами під час виборчої кампанії. У результаті учасники виборчого процесу змушені вдосконалювати засоби конкурентної боротьби за голоси виборців, використовуючи нові виборчі технології.

Умовою перемоги на виборах виступає не так кількість наявних ресурсів виборчої кампанії, як правильне вміння їх використання (вміння правильно побудувати стратегію і тактику виборчої кампанії). Ефективність тієї чи іншої стратегії залежить від багатьох факторів: стартової позиції суб'єкта виборчого процесу; наявності ресурсів виборчої кампанії та вміння їх використовувати; присутності кваліфікованої команди; специфіки округу та ін. Тому при схожих умовах досить часто одна й та ж стратегія дає різні результати. Найефективнішим, на мою думку, є поєднання кількох стратегій, що дає змогу використати переваги кожної з них та компенсувати їх недоліки, а отже, отримати більше шансів для перемоги на виборах.

Існує декілька універсальних принципів, які має враховувати кандидат, що прагне добитися успіху на виборах: кандидат перебуває у центрі всієї виборчої кампанії, несе всю відповідальність за неї; кандидат – хороший оратор, робить все для того, аби його висловлювання цитувала преса; кандидат – джерело доброзичливості; кандидат завжди лідер в очах виборців; кандидат чітко дотримується графіка виборчої кампанії; кандидат відіграє основну роль у зборі фінансових засобів для ведення виборчої кампанії; кандидат довіряє людині чи людям, яким він делегує частину своїх повноважень; кандидат володіє інформацією про хід виборчої кампанії в цілому, проте ніколи не втручається у деталі; кандидат чітко уявляє, чому він балотується на виборну посаду і що може зробити у разі обрання; підтримка кандидата з боку сім’ї. Дотримання наведених вище принципів дає кандидатові набагато більше шансів для досягнення успіху. Проте, враховуючи особливості кандидата, його команду, округи та ін., ті чи інші принципи у різних виборчих кампаніях відіграють різну роль. Тому лише комплексне дотримання даних правил дає максимально позитивний результат.

Якщо проаналізувати передвиборний сайт А.Яценюка — http://frontzmin.org/, можна помітити наступні недоліки:

Один з розділів сайту, в якому викладені всі новини, відео, аудіо – називається “Вісті з фронту” – дуже невдало. Знайти щось корисне в розділі не реально. На сайті не вистачає пошуку.

У своєму привітальному відеозверненні на головній сторінці сайту Яценюк каже, що потрібно “приєднатися до фронту” та “зробити свій внесок”.

Для виборців, як відомо, першочергове значення має особистість майбутнього обранця. З огляду на це ще до виборчої кампанії необхідно проаналізувати імідж кандидата, визначити його сильні і слабкі сторони, оцінити особистісні дані. У цій справі використовують спостереження психологів за поведінкою кандидата. Водночас вивчають уявлення виборців про «ідеального» кандидата, скориставшись при цьому методом анкетування. Поєднання найчастіше згадуваних ознак у єдиному портреті є підставою для створення образу бажаного для виборців політика. Після цього реальний імідж порівнюють з ідеальним. На підставі одержаних результатів визначають основні складові іміджу кандидата.

У реалізації плану виборчої кампанії ПР-фахівці значну увагу приділяють організації спілкування кандидата з виборцями на зустрічах, зборах, мітингах тощо. Для цього розробляють стратегію публічної поведінки кандидата, формулюють основні ідеї, гасла, систему аргументації. Зміст, актуальність виступів залежать від глибини аналізу ситуації у регіоні, матеріалів ЗМІ, акцій конкурентів та іншої інформації. Для ефективного впливу на аудиторію необхідно вибудовувати зміст виступу на основі її інтересів, пропонувати вирішення актуальних для неї проблем, знаходити суголосні її настроям, почуттям, сподіванням слова.

Однією з форм спілкування кандидата з виборцями є персональне листування (директ-маркетинг). Головною особливістю таких листів є звернення до адресата як до людини, яку знаєш, розумієш, за яку вболіваєш, на підтримку якої обґрунтовано сподіваєшся.

Поширеною формою спілкування з виборцями є маркетинг «від дверей до дверей». Таку роботу можуть здійснювати кандидат або його представник. Вона пов´язана із значними затратами фізичних сил, психологічними труднощами, однак вона є ефективною.

З розвитком інформаційних технологій набув поширення Інтернет-маркетинг, який відкрив нові можливості спілкування з виборцями, налагодження з ними зворотного зв´язку; залучення населення до виборів. З цією метою розробляють і створюють спеціальні технології, спрямовані на використання психологічних механізмів, які б сприяли підвищенню електоральної активності, подоланню негативних настроїв населення щодо виборів, можливостей кандидата тощо.

В наш час дуже важливу роль для перемоги кандидата на виборах відіграє вміння його команди використовувати найрізноманітніші виборчі технології. Чим більше виборчих технологій в арсеналі кандидата, тим реальніші його шанси перемогти на виборах. Тому значну увагу в дисертації приділено розкриттю поняття виборчих технологій, їх класифікації. Здійснивши поділ виборчих технологій на „брудні”, „чисті” і „сірі”, автор значну увагу приділяє виробленню практичних методів нейтралізації негативних наслідків використання „брудних” виборчих технологій під час виборів.

Позитивно впливають на виборців уміло виготовлені фотопортрети, супроводжувані лаконічними афористичними репліками. Та фотографія може як підкреслити привабливі риси людини, так і спотворити їх. Тому до цієї роботи необхідно залучати висококваліфікованих фотомайстрів, дизайнерів, ретельно і всебічно аналізувати запропоновані роботи і тільки після безсумнівно схвальної оцінки розповсюджувати їх.

Надаючи належного значення політичним ПР-технологіям, не можна покладатися тільки на них, бо перемога на виборах є результатом складного поєднання політичних, економічних, психологічних та інших об´єктивних і суб´єктивних факторів. Тому ПР-фірми, ПР-фахівці не повинні брати на себе відповідальність за бажаний для замовника результат виборчих змагань. Як свідчить досвід, чим більше під час кампанії реалізується добрих справ, тим вона ефективніша. Отже, впродовж усієї співпраці з кандидатом ПР-фахівці повинні переконувати його робити для людей реальні корисні справи, нести правду, гуманістичні ідеї і підтверджувати їх своїми вчинками.

Підсумовуючи наведені спостереження, можна зробити наступні висновки.

У пошуках сучасних форм реалізації своїх завдань політики звертаються до новітніх інформаційно-комунікативних рішень, які набули пріоритетності в інформаційному суспільстві. Відкритість інформаційних джерел та можливість одночасного доступу до них мільйонів людей, істотно розширило сферу політичних кампаній, та відкрило доступ політики до віртуально-інформаційного простору.

На сучасному етапі розвитку Internet є невід'ємною складовою ІКТ, які сприймаються як політичний ресурс, та ефективно залучаються до політичних кампаній. В Україні ще не повною мірою використовують усі переваги й потенційні вигоди, які надає інформаційне суспільство. Розвиток ІКТ та залучення Internet до політичних процесів в Україні знаходиться на початковому етапі, хоча і характеризується стрімким розвитком.

Залучення Internet до політичних процесів стало свого плану випробування на міцність політичної культури держави. Відсутність цензури з одного боку та можливість безкарного розповсюдження дезінформації з іншого, вплинуло на формування політичної культури України.

Висновки

Інтернет сьогодні можна розглядати як один з сучасних засобів інформаційно-аналітичного забезпечення політичних кампаній, що забезпечує суспільний доступ до політичної інформації, створення віртуальних представництв політичних партій і рухів в мережі, проведення та розповсюдження технологій бренд-політики. Завдяки Internet досягається постійний потік і розповсюдження інформації, але нові технології не обмежуються тільки донесенням інформації, вони також дають можливість одержувати інформацію, збирати дані про аудиторію, відстежувати зміни в переконаннях і поглядах громадян.

Сучасні ЗМК, та Internet зокрема, стають вагомим фактором формування суспільної думки, і цей процес має тенденцію до зростання. Причини цього криються як в якісних, так і кількісних показниках. Як якісні, можна виділити наявність відкритого доступу до політичної інформації на web-сайтах, можливість вільного спілкування та обміну інформацією в мережі з іншими громадянами країни, покращення якості інформаційного заповнення Internet.

Залучення Internet як каналу політичної комунікації, на відміну від традиційних ЗМК, не має обмежень (змістовних, стилістичних, форматних та інших) і дозволяє майже безкарно розповсюджувати дезінформацію та компромата, створювати web-сайти — "двійники", використовувати рекламні баннери в якості політичних листівок та застосовувати інші маніпулятивні прийоми. Дотримання прав і свобод, недоторканності особистого життя людини, правдивість та достовірність інформації обмежується в Internet, як правило, лише рівнем політичної культури суспільства.

Список використаної літератури

Готун А. Еволюція процесу виборчих кампаній в мережі Інтернет: Досвід США і Великої Британії //Політичний менеджмент. — 2007. — № 3. — C. 113-127.

Кочубей Л. О. Виборчі технології. — К.: Український центр політичного менеджменту, 2008. — 332 с.

Луценко И. Президентские выборы и Интернет-реклама/ И.Луценко //Маркетинг и реклама. — 1999. — № 2. — C. 6-7

Федорчук А. Використання інтернет-ресурсів для контент-моніторингу передвиборних кампаній //Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. — 2008. — Вип. 21. — C. 227-236.

Юрченко Є. Особливості використання Інтернету у виборчій кампанії/ Є. Юрченко //Віче. — 2008. — № 2. — C. 22-24: